Рішення

від 18.12.2023 по справі 502/1398/15-ц

КІЛІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 502/1398/15-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2023 року м. Кілія

Кілійський районний суд Одеської області

у складі:

головуючого судді Балан М. В.,

за участю секретаря судового засідання Урсул Г.К.,

представника відповідача Головко І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кілія цивільну справу за позовною заявою

ОСОБА_1

до

Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Маяк»

про

визнання недійсним договору оренди землі сільськогосподарського призначення,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Кілійського районного суду Одеської області з позовом до відповідача Сільськогосподарського виробничого кооперативу про визнання недійсним договору оренди землі сільськогосподарського призначення.

В обґрунтування первісного позову та уточненого позову від 08.06.2016 року вказано, що відповідно до державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯА № 296068, виданого Кілійським районним відділом земельних ресурсів 13.06.2005 року, позивачу на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 2,83 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Кілійської міської ради Кілійського району Одеської області, кадастровий номер 5122310100:01:002:0327.

25.03.2015 року між позивачем та ТОВ «Південь Агро Холдинг» був укладений договір оренди вищезазначеної земельної ділянки строком на 10 років, який того ж дня був підписаний сторонами. За зазначеним договором позивач передав в оренду ТОВ «Південне Агро Холдинг» земельну ділянку площею 2,83 га.

Пізніше, позивач дізнався про те, що право оренди на належну йому земельну ділянку вже зареєстровано за СВК «Маяк» без його згоди та волевиявлення.

23.03.2015 року позивач звернувся до СВК «Маяк» з заявою про те, що він не має наміру підтримувати договірні правовідносини з приводу оренди землі та не бажає укладати в наступному договір оренди з відповідачем.

17.04.2015 року відповідач листом повідомив, що договір оренди земельної ділянки набрав законної сили з моменту його підписання. СВК «Маяк» виконує належні умови договору, у зв`язку з чим, він не може бути розірваний.

Таким чином, за без згоди позивача та його волевиявлення, відповідач розпорядився його майном та правами.

На підставі вищезазначеного позивач просив суд:

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер: 5122310100:01:002:0327, укладений між ОСОБА_1 і СВК «Маяк» 25.12.2014 року та зареєстрований реєстраційною службою Одеського міського управління юстиції в Одеській області;

- зобов`язати СВК «Маяк» повернути ОСОБА_1 , як безпідставно набуте майно земельну ділянку площею 2,83 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Кілійської міської ради, кадастровий номер: 5122310100:01:002:0327, яка належить ОСОБА_1 на праві приватної власності;

- стягнути з СВК «Маяк» судовий збір.

Ухвалою судді Кілійського районного суду Одеської області від 07.10.2015 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

04.12.2015 року від представника відповідача надійшли письмові заперечення на позов в яких зазначено, що позивач наголошує на тому, що він не знав про існування складених правовідносин між ним та СВК «Маяк», щодо оренди вказаної земельної ділянки, проте вказаний договір містить відповідні характеристики земельної ділянки та серію, номер правовстановлюючого документу. Окрім того, вказаний договір оренди посвідчено належним чином. В позовній заяві позивач, зокрема посилається на заяву датовану 23.03.2015 року, адресовану голові СВК «МАЯК», в якій позивач фактично просить розірвати договори оренди земельних ділянок. На зазначену заяву ОСОБА_1 , СВК «МАЯК» надало відповідь про те, що договори оренди не підлягають розірванню в односторонньому порядку. Приймаючи до уваги зазначене, можна стверджувати проте, що позивач оформив своє волевиявлення щодо укладання договору оренди земельної ділянки підписавши відповідний договір власноручно. 25.12.2014 року позивач ініціював повернення йому земельної ділянки, проте ніяких додаткових угод до зазначеного договору оренди не укладав, не ініціював розірвання договору оренди в судовому порядку. За правилами ч. ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Згідно з ч. 3 ст. 651 ЦК України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим. Приймаючи до уваги те, що чинний договір оренди землі укладений між ОСОБА_1 і СВК «МАЯК» передбачає, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою Сторін договору і в той же час зазначений договір не передбачає односторонньої відмови, слід вважати, що однієї заяви про повернення земельних ділянок від СВК «МАЯК» до позивача, не достатньо для припинення договірних відносин. Для того, щоб волевиявлення однієї із сторін договору щодо зміни, або припинення договірних відносин було юридична правильно оформлено, потрібно зазначене волевиявлення оформити в тій же формі, в якій був оформлений договір, або оскаржити відмову в розірванні договору в судовому порядку. В обгрунтовання своєї правової позиції позивач посилається на відсутність його волевиявлення, при цьому він особисто підписав вказаний договір.

На підставі вищезазначеного, представник відповідача просив суд, відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.

24.02.2016 року від представника відповідача надійшли заперечення на уточнену позовну заяву, де фактично дублюється відзив та окремо зазначено, що фактично у своєму уточненому позові позивач просить задовольнити дві різні по своїй природі вимоги: - розірвати договір оренди; - визнати договір оренди недійсним, що на думку представника відповідача є взаємовиключними. На підставі вищезазначеного, просив відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.

Ухвалою Кілійського районного суду Одеської області від 23.05.2017 року, клопотання представника позивача задоволено, призначено по цивільній справі судову почеркознавчу експертизу.

Ухвалою Кілійського районного суду Одеської області від 20.02.2018 року провадження по цивільній справі № 502/1398/15-ц поновлено.

27.04.2018 року від представника відповідача надійшов відзив на позов, в якому зазначено, що права та обов`язки в договорі оренди викладено в іншому вигляді ніж це передбачено ст. ст. 24, 25 Закону України «Про оренду землі». На думку, представника відповідача, уточнений позов обґрунтований різними взаємовиключними підставами, при цьому, позивач зазначає, що між ним та СВК «Маяк» існували орендні відносини, однак його перестали влаштовувати умови оренди, у зв`язку з тим, що ТОВ «Південь Агро Холдинг» запропонувало кращі умови, Таким чином, позивачу достеменно було відомо про наявність орендних відносин з відповідачем. Окрім того, позов не містить обгрунтовання порушення прав позивача та необхідності їх захисту в судовому порядку. Орендні відносини між позивачем та відповідачем тривають понад 10 років і весь цей час позивач звертався за орендною платою та своєчасно і в повному обсязі отримував її. Отже в даному випадку, сторонами було досягнуто згоди з істотних умов, передбачених ст. 15 Закону України «Про оренду землі». На підставі вищезазначеного, просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Ухвалою Кілійського районного суду Одеської області від 06.07.2018 року, закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

18.12.2023 року від представника відповідача надійшли письмові пояснення, згідно яких вона вказує, що позивач звернувся з вимогою про визнання недійним договору оренди, посилаючись на те, що вищевказаний договір не підписував, умови їх не погоджував. Зайняття земельної ділянки фактичним користувачем, на думку представника відповідача, треба розглядати як таке, що не позбавляє власника його права володіння на майно земельну ділянку, не створює перешкоди у розпорядженні цим майном, а створює лише перешкоди у користуванні. Таким чином в задоволенні позову слід відмовити з підстав обрання позивачем неефективного способу захисту. Також вказано, що між сторонами існують кондиційні зобов`язання, у зв`язку з чим, позивач невірно обґрунтував свої позовні вимоги. На підставі вищезазначеного, представник відповідача просив суд, відмовити в задоволенні позову з підставі обрання позивачем неефективного способу захисту.

З досліджених доказів суд встановив наступні фактичні обставини:

Відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 296068, виданого 13.06.2005 року Кілійською районною державною адміністрацією Одеської області вбачається, що ОСОБА_1 на підставі розпорядження Кілійської районної державної адміністрації Одеської області від 22.11.2004 року № 699, є власником земельної ділянки площею 2,83 га, кадастровий номер: 5122310100:01:002:0327, у межах згідно з планом , яка розташована на території Кілійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010552200678, /а. с. 8/.

Згідно заяви ОСОБА_1 від 23.03.2015 року, поданої на ім`я Голови правління Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Маяк» вбачається, що заявник не бажає в подальшому дотримуватися умов договору оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, просив розірвати договір оренди земельної ділянки та повернути земельну ділянку, /а. с. 12/.

Відповідно до листа за вих. № 30 від 17.04.2015 року направленого СВК «Маяк» ОСОБА_1 вбачається, що між сторонами виникли договірні правовідносини, у зв`язку з підписанням договору оренди земельної ділянки. Всі істотні передбачені законодавством вимоги до договору, передбачені, у зв`язку з чим відсутні підстави для розірвання договору в односторонньому порядку, що також протирічить п. 37 вказаного Договору, /а. с. 13/.

Згідно договору оренди землі від 25.12.2014 року, укладеного між ОСОБА_1 та СВК «Маяк», вбачається, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 2,83 га, у тому числі рілля 2,83 га, кадастровий номер: 5122310100:01:0020327. Відповідно до п. 8 Договору, він укладений на 10 (десять років). Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. Відповідно до 9 Договору, орендна плата вноситься орендарем щорічно з урахуванням коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, та затвердженими Кабінетом Міністрів України формами у грошовій або в натуральній формах: 2080,02 гривень, але не менше 3% від нормативно грошової оцінки земельної ділянки. Згідно п. 10 Договору, обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки приватної власності здійснюється з урахуванням індексації. Відповідно до п. 11 Договору, орендна плата вноситься після збирання врожаю два рази на рік. Згідно п. 13 Договору, розмір орендної плати переглядається у разі: - зміни умов господарювання, передбачених договором; - зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; - погіршення стану орендної земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; - в інших випадках, передбачених законом. Відповідно до п. 15 Договору, земельна ділянка передається в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Згідно п. 20 Договору, передача земельної ділянки орендарю здійснюється у 3-денний строк після державної реєстрації цього договору за актом її приймання передачі. Відповідно до п. 26 Договору, на орендовану земельну ділянку встановлено обмеження та інші права третіх осіб немає. Згідно п. 36 Договору, зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору, спір розв`язується у судовому порядку. Відповідно до п. 38 Договору, дія договору припиняється шляхом його розірвання за: - взаємною згодою сторін; - рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом. П. 39 передбачено, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається. Відповідно до п. 41 Договору, за невиконання або неналежне виконання договору, сторони несуть відповідальність, відповідно до закону та цього договору, /а. с. 24-25/.

Відповідно до акту приймання передачі земельної ділянки в оренду віл 25.12.2014 року, вбачається, що ОСОБА_1 , відповідно до умов Договору оренди земельної ділянки від 25.12.2014 року передав, а СВК «Маяк» прийняв в оренду, земельну ділянку площею 2,83 га, яка розташована на землях Кілійської міської ради, /а. с. 26/.

Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень № 36132787 від 09.04.2015 року, вбачається, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 08.04.2015 року зареєстровано право оренди на земельну ділянку кадастровий номер: 5122310100:01:002:0327, між орендарем СВК «Маяк» та орендодавцем ОСОБА_1 , на підставі укладеного договору оренди земельної ділянки строком на 10 років, площею 2, 83 га, /а. с. 27/.

Відповідно до відомостей на виплату грошей за листопад 2017 року, вбачається, що ОСОБА_1 отримав грошові кошти в розмірі 6000,00 гривень, що підтверджується відповідним підписом, /а. с. 148-149/.

Згідно відомості на виплату грошей № 2 від 01.10.2016 року вбачається, що ОСОБА_1 отримав 3500,00 гривень за оренду земельного сертифікату, що підтверджується його власноручним підписом, /а. с. 150-151/.

Відповідно до довідки за вих. № 49 від 26.04.2018 року, виданої СВК «Маяк» вбачається, що ОСОБА_1 у 2016 році отримав орендну плату за використання земельної ділянки, а саме: пшеницю 800,00 кг., ячмінь 700,00 кг.; - соняшник вагою 140,00 кг; рис-крупа 50,0 кг., 3500 гривень в грошовій формі. У 2017 році ОСОБА_1 отримав орендну плату за використання земельної ділянки, а саме: пшеницю 800,00 кг., ячмінь 700,00 кг.; - соняшник вагою 150,00 кг; рис-крупа 50,0 кг., 6000 гривень в грошовій формі, що підтверджується відомостями/а. с. 152-172/.

Згідно довідки № б/н, наданої СВК «Маяк» вбачається, що ОСОБА_1 нараховано та сплачено орендну плату за використання земельної частки (паю) за наступні роки: - 2018 рік 18012,42 грн.; - 2019 рік 17763,99 грн.; - 2020 рік 17763,99 грн.; - 2021 рік 18323 грн.; - за 1 півріччя 2022 року 10559 грн., /а. с. 204/.

Відповідно висновку експерта Одеського науково дослідницького інституту судових експертиз Міністерства юстиції України № 17-323 від 20.11.2017 року вбачається, що підпис від імені ОСОБА_1 в договорі оренди земельної ділянки від 25.12.2014 року, укладеному між ОСОБА_1 та Сільськогосподарським виробничим кооперативом «Маяк», виконано не ОСОБА_1 , а іншою особою, /а. с. 128-134/.

Відповідно договору оренди землі від 25.03.2015 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Південь Агро Холдинг» в особі директора Марченко Руслана Семеновича, вбачається, що п. 1 Договору, Орендодавець приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Кілійської міської ради Кілійського району Одеської області, кадастровий номер: 5122310100:01:0020327. Зазначена земельна ділянка належить ОСОБА_1 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 296068, виданого Кілійською районною державною адміністрацією 13.06.2005 року. Пунктом 2 Договору передбачено, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею - 2,83 га. Відповідно до п. 8 Договору, він укладений на 10 (десять) років. Згідно п. 9 Договору, орендна плата Орендарем в грошовій або натуральній формі в розмірі не менше 3 (трьох) відсотків визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки, земельної частки (паю) з можливим збільшенням цієї плати в залежності від результатів господарської діяльності та фінансово економічного стану Орендаря. Орендна плата проводиться у натуральній формі, а саме: 1000 кг. рису сирцю, /а. с. 6-7/.

Відповідно рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 20861422 від 22.04.2015 року встановлено, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 36643108 від 22.04.2015 року, право оренди на земельну ділянку кадастровий номер: 5122310100:01:002:0327 зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 08.04.2015 року на підставі договору оренди земельної ділянки від 25.12.2014 року, на підставі вищезазначеного відмовлено у державній реєстрації іншого речового права право оренди земельної ділянки з реєстраційним номером: 623455151223, що розташована за адресою: Одеська область, Кілійський район, кадастровий номер земельної ділянки: 5122310100:01:002:0327, за суб`єктом Товариством з обмеженою відповідальністю «Південь Агро Холдинг», /а. с. 5/.

При ухваленні рішення судом застосовано наступні норми права:

Згідно зіст.792ЦКУкраїни задоговором найму(оренди) земельної ділянкинаймодавець зобов`язується передати наймачевіземельну ділянкуна встановлений

договором строкуволодіння такористуванняза плату. Земельна ділянка можепередаватисьунайм разом з насадженнями, будівлями,спорудами,водоймами, які знаходятьсяна ній, або без них.

Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про оренду землі» № 161-XIV від 06.10.1998 р., з відповідними змінами та доповненнями, відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно ч.1ст.6 Закону України «Про оренду землі», орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбаченихЗемельним кодексом України,Цивільним кодексом України,Господарським кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Відповідно дост.13 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно ст. 15 Закону України «Про оренду землі» (в редакції чинній на час укладення спірного договору), передбачено, що істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки. Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови, зокрема якісний стан земельних угідь, порядок виконання зобов`язань сторін, порядок страхування об`єкта оренди, порядок відшкодування витрат на здійснення заходів щодо охорони і поліпшення об`єкта оренди, проведення меліоративних робіт, а також обставини, що можуть вплинути на зміну або припинення дії договору оренди, тощо.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про оренду землі» (в редакції чинній на час укладення спірного договору) укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Згідно ст. 21 Закону України «Про оренду землі», орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Згідност. 31 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; смерті фізичної особи-орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; ліквідації юридичної особи-орендаря; відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем; набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці; припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства). Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом. Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України ( 2768-14 ) та іншими законами України.

За змістом ч. 1ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як визначено ч.1ст. 627 ЦК України, відповідно дост.6 цього Кодексусторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1ст. 627 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами, як визначено уст.629 ЦК України.

Згідно зістаттею 610 ЦК України,порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно дост.651ЦКУкраїнизмінааборозірваннядоговорудопускається лишеза

згодоюсторін,якщоіншеневстановленодоговоромабозаконом. Договір можебути змінено

або розірванозарішеннямсудунавимогуоднієїізсторінуразіістотногопорушення договорудругою стороноютавіншихвипадках,встановленихдоговоромабозаконом. Істотним єтаке порушення стороною договору,коли внаслідокзавданої цимшкоди другасторона значною мірою позбавляєтьсятого,на щовона розраховувалапри укладеннідоговору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 16 ЦК України припинення правовідношення є одним із встановлених законом способом захисту цивільних прав та інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ч. 4 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

Відповідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

Згідно частини першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Згідно із частиною другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими.

Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц, де вона констатувала, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок.

Разом із тим Велика Палата Верховного Суду констатує, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення».

Враховуючи наведене, а також враховуючи висновок експерта, суд приходить до висновку, що договір оренди від 25.12.2014 року між ОСОБА_1 та СВК «Маяк» - є неукладеним.

У зв`язку з чим, у задоволенні позовної вимоги про визнання договору недійсним з моменту укладення, слід відмовити, саме з підстав обрання позивачем неефективного способу захисту, оскільки неможливо визнати неукладений правочин недійсним.

Як встановлено судом, договір оренди від 25.12.2014 року зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 08.04.2015 року.

Статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Разом з тим, реєстрація неукладеної між сторонами угоди порушує права та законні інтереси позивача на розпорядження власністю - земельною ділянкою.

Отже, реєстрація договору оренди земельної ділянки, укладеної між ОСОБА_1 та СВК «Маяк» 25.12.2014 року на вищевказану земельну ділянку, коли угода, як правочин, є неукладеним, не відповідає вимогам закону.

За змістом статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження.

Обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

На підставі вищезазначеного, враховуючи, що договір оренди земельної ділянки, укладений між ОСОБА_1 та СВК «Маяк» є неукладеним, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову та відповідно повернення майна власнику.

Вирішуючи питання щодо стягнення судового збору, суд керується вимогами ч. 1 ст. 141 ЦПК України, відповідно до якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір в розмірі 243, 60 гривень, з урахування часткового задоволення позову, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача судовий збір в розмірі 121,80 гривень.

Керуючись ст.ст. 12,81,89, 141, 259,263-265, 279 ЦПК, ст. ст. 16,651, 792 ЦК України, Законом України «Про оренду землі», суд ,-

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Зобов`язати СВК«Маяк» (кодЄДРПОУ: 30704515, адреса юридичної особи: Одеська область, м. Кілія, вул. Київська, 71) повернути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , як безпідставно набуте майно земельну ділянку площею 2,83 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Кілійської міської ради, кадастровий номер: 5122310100:01:002:0327, яка належить ОСОБА_1 на праві приватної власності.

У задоволені позову в частині решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути зСВК «Маяк»(кодЄДРПОУ: 30704515, адреса юридичної особи: Одеська область, м. Кілія, вул. Київська, 71) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , суму судового збору в розмірі 121, 80 гривень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку доОдеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Повний текст рішення складено 25.12.2023 року.

Суддя Кілійського районного суду М. В. Балан