Рішення

від 25.12.2023 по справі 219/9724/21

ДРУЖКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 219/9724/21

Провадження № 2/229/576/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 грудня 2023 р. м. Дружківка, Донецької області

Дружківський міський суд Донецької області в складі: головуючого судді Рибкіної Н.М., за участі секретаря судового засідання Шайгородської О.Г., представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 ,розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні суду м. Дружківка Донецької області цивільну справу за позовом представника позивача ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_3 до Комунального некомерційного підприємства «Світлодарська багатопрофільна лікарня планового лікування Бахмутської районної ради» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

10.09.2021представник позивача ОСОБА_1 ,який дієв інтересах ОСОБА_3 звернувся досуду зпозовом доКомунального некомерційногопідприємства «Світлодарськабагатопрофільна лікарняпланового лікуванняБахмутської районноїради» пропоновлення нароботі,стягнення середньогозаробітку зачас вимушеногопрогулу таморальної шкоди.В обгрунтуванняпозовних вимогзазначає,що позивач ОСОБА_3 з 01.02.1993року перебувалаз відповідачемв трудовихвідносинах наумовах безстроковоготрудового договору.Остання займанапосада з01.07.2020року -молодша медичнасестра хірургічноговідділення.Наказом головноголікаря від18.05.2021№ 144«Про скороченнячисельності працівників»було вирішеновивести ізштатного розписушляхом скороченнячисельності 15працівників з14.08.2021, втому числій позивача.02.06.2021р.позивачу буловручено персональнепопередження,згідно зяким відповіднодо наказу№ 144від 18.05.2021р.,у зв`язкузі скороченнямвитрат наутримання танеобхідністю проведеннязмін ворганізації виробництвата праці,вона підлягаєзвільненню 14.08.2021р.згідно зп.1ст.40КЗпП України.Зайняти будь-яківакантні посадивідповідач прицьому позивачуне запропонував,з наявнимивакантними посадамине ознайомив.Наказом від14.08.2021р.№ 196-кпозивача звільненоу зв`язкузі скороченнямчисельності таштату згідноп.1ст.40КЗпП України.Позивач вважаєсвоє звільненнянезаконним,оскільки звільненняз підстав,зазначених упунктах 1,2і 6 статті40КЗпП,допускається,якщо неможливоперевести працівника,за йогозгодою,на іншуроботу (ч.2ст.40КЗпП України),але іншівакансії їйне булозапропоновано.Крім того,при скороченнічисельності чиштату працівниківу зв`язкуіз змінамив організаціївиробництва іпраці переважнеправо назалишення нароботі надаєтьсяпрацівникам збільш високоюкваліфікацією іпродуктивністю праці.Позивач зазначає,що завесь часроботи немає жодногодисциплінарного стягнення,а їїбезперервний стажроботи увідповідача становить28років,тобто звільненняпозивача відбулосьбез урахуванняданих обставин.За якимикритеріями визначаласьбільш високакваліфікація іпродуктивність праціта чипроводилось такепорівняння,враховуючи,що нааналогічних посадахпрацювало декількаосіб,позивачу невідомо.Позивач зазначає,що крімтого,після їїзвільнення,на аналогічнупосаду відповідачемприймалися нароботу іншіособи,хоча відповіднодо ст.42-1КЗпП Українипрацівник,з якимрозірвано трудовийдоговір зпідстав,передбачених пунктом1частини першоїстатті 40(крімвипадку ліквідаціїпідприємства,установи,організації)протягом одногороку маєправо наукладення трудовогодоговору уразі поворотногоприйняття нароботу,якщо роботодавецьпроводить прийняттяна роботупрацівників аналогічноїкваліфікації.Зазначає,що даніпосади їйтеж непропонувалися.У зв`язкуз чимпозивач вимушенийзвернутися зазахистом своїхправ досуду і просить поновити її на роботі та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу. Крім того, позивач зазначає, що неправомірними діями відповідача, який, порушивши вимоги вищенаведених норм законодавства, вчинив незаконне та безпідставне звільнення позивача завдано також моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях, яких вона зазнає у зв`язку з протиправною поведінкою роботодавця відносно неї як працівника. Позивач вважає за необхідне визначити завдану їй моральну шкоду в розмірі 30000,00 грн.

Ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 13.09.2021 відкрито провадження у справі, призначено підготовче судове засідання, в якому оголошувались перерви за клопотаннями сторін.

РозпорядженнямГолови Верховного Суду від 21.10.2022 № 61 Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану територіальну підсудність судових справ Артемівського міськрайонного суду Донецької області визначеноДружківському міському суду Донецької області.

28.07.2023 року справу прийнято в провадження судді Дружківського міського суду Рибкіної Н.М., підготовче судове засідання призначалось на 15.09.2023 року, 28.09.2023, які відкладались за клопотаннями сторін.

30.10.2023 року підготовче провадження було закрито, справу призначено до судового розгляду по суті. 27.11.2023 року судове засідання відкладено за клопотанням представника позивача, 01.12.2023 року, 05.12.2023 року через технічні проблеми в системі ВКЗ представника відповідача, 19.12.2023 оголошено перерву в судовому засіданні за клопотанням представника відповідача.

Представник відповідача Комунального некомерційного підприємства «Світлодарська багатопрофільна лікарня планового лікування Бахмутської районної ради» Ястребова В.А. у поданому відзиві 19.10.2021 зазначила, що у зв`язку з відсутністю у 2021 році фінансування видатків по заробітній платі та нарахуванню на заробітну плату з місцевого бюджету, скорочення фінансування з державного бюджету (розподільник коштів НСЗУ- Національна служба здоров`я України) на 35 %, неможливістю отримання доходів за надання медичних послуг, Комунальне некомерційне підприємство «Світлодарська багатопрофільна лікарня планового лікування» була змушена провести процедуру скорочення чисельності працівників.18.05.2021 року відповідачем винесено наказ № 144 «Про скорочення чисельності працівників», у зв`язку з скороченням витрат на утримання комунального некомерційного підприємства «Світлодарська багатопрофільна лікарня планового лікування Бахмутської районної ради» та необхідністю проведення змін в організації виробництва та праці. Даним наказом виведено поза штат 15 працівників, серед яких і ОСОБА_3 , молодша медична сестра хірургічного відділення комунального некомерційного підприємства «Світлодарська багатопрофільна лікарня планового лікування Бахмутської районної ради». 02.06.2021 року відповідач персонально повідомив позивача про її подальше звільнення 14.08.2021 року згідно з п. 1 ст. 40 КЗпП України. Зазначає, що запропонувати наявну вакантну посаду для переведення позивача на іншу роботу у відповідача не було об`єктивної можливості, оскільки таких посад не існувало. Даний факт підтверджується штатним розписом, введеним в дію з 01.06.2021 року та штатним розписом введеним в дію з 01.09.2021 року. Відповідач отримав згоду профспілкового комітету на розірвання трудового договору з позивачем, що підтверджується протоколом № 7 від 14.05.2021 року. Також зазначає, що необхідно враховувати право підприємства самостійно визначати свою організаційну структуру, встановлювати чисельність працівників і штатний розпис, що закріплено в ч. 3 ст. 64 Господарського кодексу України. Згідно з правовими позиціями, висловленими Верховним Судом у постановах від 16 січня 2018 року у справі № 519/160/16-ц та від 25 листопада 2019 року у справі №415/5022/18 суд не може вдаватися до обговорення та оцінки питання про доцільність і правомірність скорочення штату та чисельності працівників. Право визначати чисельність і штат працівників належить виключно власнику або уповноваженому ним органу, суд зобов`язаний тільки з`ясувати наявність підстав для звільнення. Щодо стягнення моральної шкоди, зазначає, що у позовній заяві відсутні будь-які докази спричинення позивачу моральної шкоди. Вважає, що законні підстави для задоволення позову відсутні, оскільки при проведенні процедури скорочення чисельності штату відповідачем були дотримані вимоги КЗпП України, тому просить відмовити в задоволенні позову.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 просив задовольнити позов в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Зазначив, що відповідач при звільненні позивача не дотримався вимог ст. 40, 42,49-2 КЗпП України, не пропонував позивачу вільні посади, не проводив процедури з метою визначення переважного права на залишення на посаді інших працівників, не пропонував позивачу протягом одного року посади, які вивільнялися після звільнення позивача, тому просить позивача поновити на посаді молодшої медичної сестри хірургічного відділення з 15.08.2021 року, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу та моральну шкоду, спричинену незаконним звільненням. Посилання у відзиві представника відповідача про те, що відповідач є неприбутковою установою, відсутність фінансування, тощо, в даному випадку не може бути підставою для відмови у позові, оскільки майже одразу після звільнення позивача на аналогічні посади бралися працівники для виконання тих же функцій. А також, вказаний факт не дає зробити висновок, що у відповідача відбулися зміни в організації праці. Щодо не звернення позивача до КТС, зазначив, що звернення до КТС є правом працівника, який розпоряджається ним на свій розсуд; право на оскарження наказу безпосередньо до суду передбачено Конституцією України, тому невикористання механізму КТС не може бути підставою для відмови у позові. Щодо невтручання в господарську діяльність відповідача, зазначив, що у даному випадку не оцінюється доцільність змін в організації виробництва та праці шляхом скорочення чисельності, це є правом відповідача, однак реалізація такого права має відбуватися відповідно до правил, передбачених чинним законодавством. Щодо розміру моральної шкоди зазначив, що чинним законодавством не передбачено математичне обчислення моральної шкоди, це є оціночна категорія, яка визначається на рівні душевних страждань особи і відшкодування такої шкоди прямо передбачено КЗпП України у випадках, коли суд встановлює порушення трудових прав працівника з боку роботодавця, тому в даному випадку позивач вважає, що її права були порушені, вона залишилась без роботи внаслідок незаконних дій роботодавця.

В судовомузасіданні представниквідповідача ОСОБА_2 просила відмовити у задоволенні позовних вимог, з підстав, викладених у відзиві, зазначивши, що відповідач при звільненні позивача керувався вимогами ч.1 ст. 40 КЗпП України, яка передбачає можливість скорочення чисельності або штату працівників. Через недофінансування відповідачем було прийняте рішення про скорочення чисельності працівників. У відповідача не було особистих мотивів на проведення незаконного звільнення позивача, звільнення відбулось з об`єктивних причин. 18.05.2021 року наказом було виведено поза штат 15 працівників, в тому числі і позивача, яку 02.06.2021 було персонально попереджено про наступне вивільнення 14.08.2021. Вакантної посади, яка б відповідала кваліфікації позивача у відповідача не було. У відповідача не має дискримінаційних, неправомірних поглядів щодо позивача; ідучи на розірвання трудових відносин з позивачем відповідач виходив з того, що принаймні є пенсійне забезпечення особи. Доказів недотримання процедури звільнення відповідачем представником позивача не надано. Вивільнення працівників відбулось за попередньою згодою профспілкового комітету та з дотриманням процедури скорочення чисельності. Щодо стягнення моральної шкоди, то це вимога є похідною, однак стороною позивача не надано доказів неправомірної поведінки відповідача по відношенню до позивача, а саме: порушень роботодавця при проведенні процедури скорочення. Представником позивача повідомлено, що на такі ж самі посади, з тими ж критеріями були залучені інші працівники, проте даних цих осіб не зазначає. Отже, позивач була письмово повідомлена заздалегідь про наступне вивільнення, була отримана згода профспілкового комітету на звільнення позивача, інших вільних посад не було для запропонування, з позивачем був проведений розрахунок, тому процедура скорочення була проведена з дотриманням вимог КЗпП України, тобто у задоволенні заявленого позову належить відмовити в повному обсязі.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Як передбачено ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках.

Між сторонами склалися трудові правовідносини, які регулюються Кодексом законів про працю України.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає, або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Право громадян на працю забезпечується державою, а трудовий договір може бути розірваний лише з підстав і в порядку, передбаченому трудовим законодавством (ст. ст. 2, 36, 40, 41 К3пП України).

Як наголошує ст. 2 КЗпП України право громадян України на працю, - тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, - включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою. Працівники мають право в тому числі на звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади.

За змістом частини першої статті 3 КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулює законодавство про працю.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у ст. 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до ст. 9 Конвенції МОП № 158 про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця 1982 року, яка ратифікована Верховною Радою 04.02.94 року тягар доведення наявності законної підстави для звільнення, як це визначено в ст. 4 цієї Конвенції, лежить на роботодавці (така ж позиція викладена в ухвалі ВСУ від 09 грудня 2015 року в справі № 6-29962св15).

В силу ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 з 01.02.1993 працювала в Світлодарській міськлікарні № 2 санітаркою хірургічного відділення, з 01.08.1998 посада санітарки змінена на молодша медсестра, з 03.12.2015 працювала молодшою медичною сестрою палатною (санітаркою-прибиральницею) хірургічного відділення КЗ Світлодарська міська лікарня, з 01.05.2016 року посада молодша медична сестра палатна (санітарка-прибиральниця) хірургічного відділення перейменована на молодша медична сестра ( санітарка палатна) хірургічного відділення. З 08.01.2020 року КЗ Світлодарська міська лікарня перейменована на КНП «Світлодарська багатопрофільна лікарня планового лікування Бахмутської районної ради», з 01.07.2020 посада молодша сестра (санітарка палатна) хірургічного відділення перейменована на молодша медична сестра хірургічного відділення.

14.08.2021 позивача звільнено з роботи у зв`язку із скороченням чисельності та штату працівників, п.1 ст. 40 КЗпП України на підставі наказу № 196-к від 14.08.2021 року ( а.с.6-8)

Відповідно до рішення Артемівської районної ради від 26.08.2015 року №6/63-670 від 26.08.2015 року було створено Комунальний заклад Світлодарська міська лікарня, який зареєстровано в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, код ЄДРПОУ 39993146 ( а.с.114-115).

Згідно з наказом головного лікаря № 144 від 18.05.2021 року Про скорочення чисельності працівників у зв`язку зі скороченням витрат на утримання КНП «Світлодарська багатопрофільна лікарня планового лікування Бахмутської районної ради» та необхідністю проведення змін в організації виробництва та праці виведено зі штатного розпису шляхом скорочення чисельності 15 працівників з 14.08.2021 року, у тому числі ОСОБА_3 , молодшу медичну сестру хірургічного відділення.( а.с.9)

Відповідно до попередження від 01.06.2021 ОСОБА_3 особисто попереджена 02.06.2021 про її звільнення 14.08.2021 року ( а.с.10)

Відповідно до наказу № 196-к від 14.08.2021 року ОСОБА_3 , молодша медична сестра хірургічного відділення звільнена 14.08.2021 року у зв`язку із скороченням чисельності та штату працівників, п.1 ст. 40 КЗпП України ( а.с.11)

Відповідно до наказу головного лікаря КНП Світлодарська БЛПЛ Бахмутської районної ради № 150 а від 31.05.2021 року виведено з штатного розпису 1,0 ставки молодша медична сестра інфекційного відділення, 2,0 ставки молодша медична сестра терапевтичного відділення , який введено в дію з 01.06.2021 ( а.с.41)

Штатним розписом з 01.06.2021 року по 31.12.2021 року КНП Світлодарська БЛПЛ Бахмутської районної ради передбачена така кількість посад молодша медична сестра:

- у поліклінічному відділенні- 9,50; - у клініко-діагностичній лабораторії 1,50; - у стерилізаційному відділенні 4,00; - у фізіотерапевтичному відділенні 1,00; у денному стаціонарі- 0,50; - у інфекційному відділенні- 6,25; - у терапевтичному відділенні 11,25;- у хірургічному відділенні 13,00; - в приймальному відділенні 5,25 ( а.с. 37-39)

Відповідно до наказу головного лікаря КНП Світлодарська БЛПЛ Бахмутської районної ради № 182 а від 31.08.2021 року виведено з штатного розпису 3,0 ставки молодша медична сестра поліклінічного відділення, 1,0 ставки молодша медична сестра фізіотерапевтичного відділення , 1,0 ставки молодша медична сестра терапевтичного відділення, 1,0 ставки молодша медична сестра хірургічного відділення, який введено в дію з 01.09.2021 ( а.с.46)

Штатним розписом з 01.09.2021 року по 31.12.2021 року КНП Світлодарська БЛПЛ Бахмутської районної ради передбачена така кількість посад молодша медична сестра:

- у поліклінічному відділенні- 5,50; - у клініко-діагностичній лабораторії 1,50; - у стерилізаційному відділенні 4,00; - у фізіотерапевтичному відділенні 0,00; у денному стаціонарі- 0,50; - у інфекційному відділенні- 6,00; - у терапевтичному відділенні 10,00;- у хірургічному відділенні 12,00; - в приймальному відділенні 5,25 ( а.с. 42-44)

З протоколу засідання профспілкового комітету № 7 від 14.05.2021 вбачається, що на засіданні розглядалось подання щодо скорочення чисельності працівників пенсійного віку, за результатами якого було вирішено надати згоду за поданням на скорочення чисельності працівників КНП Світлодарська БЛПЛ Бахмутської районної ради , у т.ч. ОСОБА_3 ( а.с.116).

Відповідно до листа в.о. головного лікаря КНП Світлодарська БЛПЛ Бахмутської районної ради від 04.11.2021 № 01/558 в КНП Світлодарська БЛПЛ Бахмутської районної ради станом на:

- травень 2021 року залишалися вакантними 21,25 посади, у т.ч. молодша медична сестра інфекційного відділення 1,25 (декрет); молодша медична сестра приймального відділення 0,25 ( декрет)

- червень 2021 року залишалися вакантними 15,75 посади, у т.ч. молодша медична сестра поліклінічного відділення 1,0; молодша медична сестра інфекційного відділення 1,25 (декрет),молодша медична сестра терапевтичного відділення 0,25, молодша медична сестра хірургічного відділення 1,0, молодша медична сестра приймального відділення 0,25 ( декрет);

- липень 2021 року залишалися вакантними 16,25 посади, у т.ч. молодша медична сестра поліклінічного відділення 1,0; молодша медична сестра інфекційного відділення 1,25 (декрет),молодша медична сестра терапевтичного відділення 0,25, молодша медична сестра хірургічного відділення 1,0, молодша медична сестра приймального відділення 0,25 ( декрет);

- серпень 2021 року залишалися вакантними 13,5 посади, у т.ч. молодша медична сестра поліклінічного відділення 1,0; молодша медична сестра інфекційного відділення 1,0 (декрет), молодша медична сестра приймального відділення 0,25 ( декрет);

-вересень 2021року залишалися вакантними13,0посади,у т.ч.молодша медичнасестра інфекційноговідділення 1,0(декрет),молодша медичнасестра приймальноговідділення 0,25(декрет). ( а.с.133-135)

З листа Головного управління ДПС у Донецькій області № 2856/5/05-9924-07-16 від 01.02.2022 року вбачається, що за даними поданої КНП Світлодарська БЛПЛ Бахмутської районної ради податкової звітності за ІІІ квартал 2021 року прийнято на роботу 11 працівників, у т.ч. 17.08.2021 року прийнято 1 особу на посаду молодша медична сестра, 03.09.2021 року прийнято одну особу на посаду молодша медична сестра ( а.с.215)

З журналу реєстрації наказів головного лікаря з особового складу вбачається, що 16.08.2021 видано наказ № 213-к Про прийняття на роботу ОСОБА_4 ( а.с.140 зв)

З копії наказу № 213-к від 16.08.2021 року вбачається, що ОСОБА_4 прийнята на роботу з 17.08.2021 року на посаду молодшої медичної сестри поліклінічного відділення ( а.с.201)

З журналу реєстрації наказів головного лікаря з особового складу вбачається, що 02.09.2021 видано наказ № 222-к Про прийняття на роботу ОСОБА_5 ( а.с.140 зв)

З копії наказу № 222-к від 02.09.2021 року вбачається, що ОСОБА_5 прийнята на роботу з 03.09.2021 року на посаду молодшої медичної сестри хірургічного відділення ( а.с.201)

З копії наказу № 246-к від 13.10.2021 року вбачається, що ОСОБА_6 прийнята на роботу з 15.10.2021 року на посаду гардеробника відділу господарсько- обслуговувальний персонал ( а.с.209).

Відповідно до вимог ст.2,36,40,41 КЗпП України, право громадян на працю забезпечується державою, а трудовий договір може бути розірваний лише з підстав і в порядку, передбаченому трудовим законодавством.

Відповідно до пункту 1 частини першоїстатті 40 КЗпП Українитрудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 частиною першоюстатті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація абоперепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення ( п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року).

Суд при розгляді спору про поновлення працівника на роботі зобов`язаний перевірити наявність підстав для звільнення (чи мало місце скорочення або чисельності працівників), але він не наділений повноваженнями обговорювати питання про доцільність скорочення чисельності або штату працівників.

Як убачається із матеріалів справи, на підприємстві відповідача відбулась зміна в організації виробництва і праці, зокрема скорочення чисельності та штату працівників.

За вимогами частини третьої статті 64 ГК України підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис. Відтак, нормами трудового законодавства не передбачено здійснення судом перевірки доцільності скорочення працівників, ці питання стосуються суто внутрішньої господарської діяльності окремого суб`єкта господарювання та не є предметом доказування у судових спорах.

Разом з тим, частиною другою статті 40 цього Кодексу встановлено, що звільнення працівника з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно з частинами першою, третьою статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі №800/538/17, провадження №11-431асі18, зроблено висновок, що за приписами частини першої статті 40, частин першої та третьої статті 49-2 КЗпП вбачається, що власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов`язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації. Тобто, роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, які відповідають зазначеним вимогам, що існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. З огляду на викладене, оскільки обов`язок із працевлаштування працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом усього періоду і існували на день звільнення. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 01 квітня 2015 року у справі №6-40цс15, і Велика Палата Верховного Суду не вбачає правових підстав відступати від цих висновків.

Як свідчать матеріали справи, позивач був своєчасно попереджений про зміни в організації праці та про можливе майбутнє вивільнення.

При вирішенні питання про звільнення працівника роботодавець зобов`язаний перевірити наявність у працівників, посади яких скорочуються, більш високої чи більш низької кваліфікації і продуктивності праці.

Для такої перевірки повинні досліджуватись документи та інші відомості про освіту і присвоєння кваліфікаційних розрядів (класів, категорій, рангів), про підвищення кваліфікації, про навчання без відриву від виробництва, про винаходи і раціоналізаторські пропозиції, авторами яких є відповідні працівники, про тимчасове виконання обов`язків більш кваліфікованих працівників, про досвід трудової діяльності, про виконання норм виробітку (продуктивність праці), про розширення зони обслуговування, про збільшення обсягу виконуваної роботи, про суміщення професій тощо.

Продуктивність праці і кваліфікація працівника повинні оцінюватися окремо, але в кінцевому підсумку роботодавець повинен визначити працівників, які мають більш високу кваліфікацію і продуктивність праці за сукупністю цих двох показників.

Представником відповідача в судовому засіданні та відзиві не повідомлялось про факт проведення такого оцінювання та інші працівники за посадою молодша медична сестра мали переважне право на залишення на роботі як такі що мають більш високу кваліфікацію і продуктивність праці, а також доказів проведення такого оцінювання протягом судового розгляду не надано.

Крім того, на момент звільнення позивача із займаної посади відповідачем не було виконано вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника.

Так, протягом червня, липня, серпня, вересня 2021 року у відповідача залишалися вакантними посади молодшої медичної сестри, які не були запропоновані позивачу.

Більше того, як встановлено судом, відповідачем 16.08.2021 прийнято на роботу нового працівника на посаду молодшої медичної сестри поліклінічного відділення, а 03.09.2021 року прийнято на роботу нового працівника на посаду молодшої медичної сестри хірургічного відділення.

А також, протягом травня- серпня 2021 року у відповідача залишалася вакантною посада гардеробника, яка не потребує високої кваліфікації та яка не була запропонована позивачу, а замість цього прийнято нового працівника з 15.10.2021 року.

Таким чином, в порушення вимог ст. 42-1 КЗпП України переважне право при прийомі на роботу позивача протягом року відповідачем не забезпечено.

У зв`язкуз такимиобставинами,суд не можепогодитись ізвисновками відповідачащодо віднесення ОСОБА_3 до працівників,які підлягаютьзвільненню узв`язку ізскороченням чисельностіта штату,а томузвільнення позивачау зв`язкузі скороченнямчисельності таштату згідноз п.1ст.40КЗпП України,без дотриманнявимог ст.42та 49-2КЗпП Українищодо дотриманняпроцедури порядкувивільнення працівників,а саме:з`ясування переважногоправа залишенняна роботі,пропонування їм всіхвакантних посадвідповідно докваліфікації,забезпечення переважного правапри прийоміна роботупротягом рокутаким працівникам-є незаконним.

Таким чином, позовна вимога про поновлення на роботі підлягає задоволенню.

День звільнення - це останній день, коли працівник перебуває у трудових відносинах з роботодавцем, що підтверджується положеннями ст. 241-1 КЗпП України й п. 2.26 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом від 29.07.93 № 58, де прямо зазначається, що «днем звільнення вважається останній день роботи».

Враховуючи, що позивача звільнено 14.08.2021 (останній день роботи), тому вона підлягає поновленню з 15.08.2021.

Вирішуючи позовну вимогу про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд зазначає наступне.

Відповідно достатті 235 КЗпП Українив разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Отже, виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 25 травня 2016 року у справі № 6-511цс16 та від 22 листопада 2017 року у справі № 299/967/15 і постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 826/808/16, Середній заробіток працівника визначається відповідно достатті 27 Закону України «Про оплату праці`та за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100(далі - Порядок № 100).

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України «Про оплату праці» порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч. 3 п. 2 розділу ІІ Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ № 100 від 08.02.1995 (далі за текстом - Порядок), середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Відповідно до п. 8 розділу ІІІ Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Відповідно до довідки про заробітну плату і про доходи, наданої відповідачем ( а.с. 90), дохід ОСОБА_3 за червень 2021 складає 9481,86 грн, у т.ч. матеріальна допомога 3151,00 грн. Відповідно до п.4 Порядку матеріальна допомога при обчисленні середньої заробітної плати не враховується, отже дохід ОСОБА_3 за червень 2021 - 6330,86 грн., за липень- 6295,74 грн, середньомісячна заробітна плата складає 6313,30 грн, середньоденна 300,63 грн.

Виходячи з розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу, кількість робочих днів за період вимушеного прогулу з 15.08.2021 року по 25.12.2023 року становить 610 робочих днів ( з 15.08.2021 по 31.12.2021 97 р.д., за 2022 рік 257 р.д., з 01.01.2023 по 25.12.2023 256 р.д.).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі - 183 384,30 грн.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в постанові № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.1999 року, задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів.

З урахуванням викладеного вище, податки і збори із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу має бути зменшена на суму податків і зборів.

Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди, суд виходить з такого.

Згідно зі ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до п. 9 постанови Пленуму Верховного суду України № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Згідно з п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» відповідно до ст. 237-1 КЗпП за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зав`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Право на відшкодування моральної шкоди з урахуванням практики Європейського суду з прав людини повинно носити ефективний характер, і має на меті не тільки покриття шкоди завданої потерпілій стороні, а також є засобом попередження з боку відповідача вчинення порушень прав, отже має бути відчутним не тільки для позивача, але й для відповідача, що спонукало б останнього вживати заходів щодо зміни практики нехтування положеннями законодавства, і зокрема, сприяло б зменшенню кількості і обсягів скарг і позовних заяв які надходять на адресу національних судів та Європейського суду з України.

Сам по собі факт звільнення, який позивач вважає незаконним і звертається до суду за захистом своїх прав, несе страждання та емоційний дискомфорт позивачу.

Суд, виходячи з міркувань розумності, виваженості та справедливості, розглядаючи справу не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи, доходить висновку, що з відповідача, КНП Світлодарська БЛПЛ Бахмутської районної ради на користь позивача в порядку відшкодування моральної шкоди підлягає стягненню 1000 грн, що буде цілком еквівалентним завданим моральним стражданням.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем подано позов майнового (стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 15.08.2021 по день постановлення рішення) та немайнового характеру (поновлення на роботі, стягнення моральної шкоди).

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь держави у розмірі 908 грн у зв`язку із задоволенням позовної вимоги про поновлення на роботі; у зв`язку із задоволенням позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 1833,84 грн (1% ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб з суми задоволених позовних вимог) ,та у зв`язку з частковим задоволенням позову про стягнення моральної шкоди -30,27 грн. на користь позивача.

Відповідно до вимог ч. 1 п. 2, п. 4 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_3 на роботі та стягнення заробітної плати за один місяць у розмірі 6313,30 грн.

Керуючись ст. 2, 5, 10-13, 76-81, 141, 258-259, 263-265, 268, 273, 354, 430 ЦПК України, ст. 3, 41, 42,42-1,49-2,235,237-1 КЗпП України, суд

У Х В А Л И В:

Позовну заяву представника позивача ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_3 до Комунального некомерційного підприємства «Світлодарська багатопрофільна лікарня планового лікування Бахмутської районної ради» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на роботі на посаді молодшої медичної сестри хірургічного відділення Комунального некомерційного підприємства «Світлодарська багатопрофільна лікарня планового лікування Бахмутської районної ради» з 15.08.2021.

Стягнути зКомунального некомерційногопідприємства «Світлодарськабагатопрофільна лікарняпланового лікуванняБахмутської районноїради» накористь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,РНОКПП НОМЕР_1 ,середній заробітокза часвимушеного прогулув розмірі 183384(стовісімдесят тритисячі триставісімдесят чотири)грн 30коп., з утриманням з цієї суми податків, зборів та інших обов`язкових платежів.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Світлодарська багатопрофільна лікарня планового лікування Бахмутської районної ради» на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , моральну шкоду в розмірі 1000 (одна тисяча) грн 00 коп., та судовий збір у розмірі 30 ( тридцять ) грн 27 коп.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Світлодарська багатопрофільна лікарня планового лікування Бахмутської районної ради» на користь держави судовий збір у розмірі 2741 ( дві тисячі сімсот сорок одну ) грн 84 коп.

Відповідно до ст. 430 ЦПК України допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на роботі на посаді молодшої медичної сестри хірургічного відділення Комунального некомерційного підприємства «Світлодарська багатопрофільна лікарня планового лікування Бахмутської районної ради» та стягнення середнього заробітку за один місяць, що становить 6313 ( шість тисяч триста тринадцять ) грн 30 грн., утримавши з цієї суми податки, збори та інші обов`язкові платежі.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ;

представник позивача: ОСОБА_1 , адреса місцезнаходження АДРЕСА_2 ;

відповідач: Комунальне некомерційне підприємство «Світлодарська багатопрофільна лікарня планового лікування Бахмутської районної ради», ідентифікаційний код юридичної особи: 39993146, адреса місцезнаходження: м.Світлодарськ, проспект Перемоги,1

представник відповідача: Ястребова Віра Андріївна, адреса місцезнаходження: м.Одеса, вул Софіївська, 30.

Повний текст рішення складено 25.12.2023 року.

Суддя Н.М.Рибкіна