Рішення

від 19.12.2023 по справі 192/1836/23

СОЛОНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 192/1836/23

Провадження № 2/192/478/23

РІШЕННЯ

Іменем України

19 грудня 2023 року Солонянський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Стрельникова О. О.

за участю: секретаря судового засідання - Савчукової В. В.,

позивачки - ОСОБА_1 ,

відповідача - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Солоне, Солонянського району, Дніпропетровської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , орган місцевого самоврядування залучений судом - Виконавчий комітет Солонянської селищної ради як орган опіки та піклування про позбавлення батьківських прав,

В С Т А Н О В И В:

Позивачка згідно позовних вимог звернулась до суду до відповідача про позбавлення батьківських прав і просила суд позбавити ОСОБА_2 батьківських прав стосовно малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На обґрунтування своїх вимог посилається на те, що вони з відповідачем не перебували в офіційному шлюбі, але мають спільного сина - ОСОБА_3 .

Дитина проживає з нею, останній раз відповідач бачив сина у грудні 2019 року. Відповідач повністю самоусунувся від участі у матеріальному забезпеченні та вихованні дитини. Ніколи не вітає дитину з днем народження, не знає її інтересів та смаків. Його немає поруч коли дитина хворіє. Більш того дитина не знайома з батьком.

Аліменти у судовому порядку не стягувались, відповідач добровільно на контакт з нею з приводу матеріального забезпечення спільної дитини не йде і тому вона не вважає, за потрібне вимагати від нього кошти на утримання сина. Вона має лише бажання позбавити відповідача батьківських прав.

Тому вважає, що відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, зокрема обов`язку виховувати та утримувати дитину до досягнення нею повноліття, не виконує та не здійснює жодних дій спрямованих на їх виконання і тому є підстави для позбавлення його батьківських прав.

Позивачка в судовому засіданні позов підтримала з підстав викладених в позовній заяві та просила його задовольнити. Пояснила суду, що вони з відповідачем тривалий термін співмешкали і виявили бажання народити дитину. Але в подальшому їх стосунки погіршились і відповідач перестав відвідувати її та щойно народжену дитину. З 2019 року відповідач взагалі не спілкується з дитиною і не приймає участь в її вихованні.

Відповідач в судовому засіданні проти позову заперечував. Пояснив суду, що дійсно він має з позивачкою спільну дитину. Вони співмешкали з позивачкою тривалий термін, він допомагав облаштовувати будинок в якому проживає мати позивачки, і в якому проживає на даний час дитина. Протягом першого року життя дитини він допомагав позивачці, купляв за її замовленням харчування для дитини, відвозив позивачку разом з дитиною до лікарів. Але навесні 2019 року, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України він вирішив підписати контракт з Міністерством оборони України і з червня 2019 року почав проходити військову службу. З цього часу він дійсно не спілкувався з дитиною, але це було пов`язано з тим, що він був постійно задіяний у відсічі військової агресії.

З лютого 2022 року, з початку широкомасштабного вторгнення російської федерації на територію України, він постійно приймає участь у бойових діях, і після закінчення свого контракту він продовжує свою військову службу і по теперішній час.

Він не заперечує і не заперечував надавати матеріальну допомогу своєму сину, але позивачка не наполягала на наданні будь-яких коштів.

Вважає, що підстав для позбавлення його батьківських прав немає.

Судом роз`яснено відповідачу положення ст. 251 ЦПК України про обов`язкове зупинення провадження у справі у зв`язку з перебуванням відповідача на військовій службі, але відповідач наполягав на розгляді справи в суді і категорично заперечував проти зупинення провадження у справі.

Суд врахувавши позицію відповідача, а також те, що предметом позову є інтереси малолітньої дитини, постановив проводити розгляд справи без зупинення провадження у справі.

Суд вислухавши сторони, з`ясувавши обставини по справі, допитавши свідків, дослідивши письмові докази, що маються у справі, приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, а кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Частиною 6 ст. 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України - цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Статтею 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, що ратифікована постановою Верховної Ради України №789 - ХІІ від 27 лютого 1991 року передбачено, держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 14 серпня 2018 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 7).

Згідно характеристики наданої в.о. старости Широчанського старостинського округу від 19 вересня 2023 року ОСОБА_1 має позитивну характеристику зі слів сусідів. Виховує сина ОСОБА_3 батько дитини участі у вихованні та фінансуванні не приймає (а. с. 8).

Відповідно до акту підтвердження фактичного місця проживання від 05 жовтня 2023 року позивачка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , має склад сім`ї, яка складається з її матері - ОСОБА_4 та сина ОСОБА_3 (а. с. 9).

Згідно акта обстеження матеріально-побутових умов від 05 вересня 2023 року будинок за адресою: АДРЕСА_1 , має належні умови для проживання малолітньої дитини (а. с. 10).

Відповідно до довідки від 07 вересня 2023 року наданої лікарем ОСОБА_5 Солонянської амбулаторією загальної практики сімейної медицини, ОСОБА_3 на амбулаторний прийом звертається постійно тільки з матір`ю, яка також супроводжувала дитину на щеплення. Батько дитини жодного разу при відвідуванні ними лікарні не було, як і не було батька при відвідування дитини вдома (а. с. 11).

З доданих до позову фототаблиць вбачається фото позивачки з дитиною (а. с. 12-13).

Згідно висновку про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 виконавчого комітету Солонянської селищної ради № 3575 від 16 листопада 2023 року вбачається, що ОСОБА_2 не піклується про здоров`я дитини, її фізичний, духовний і моральний розвиток і свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків тому орган опіки та піклування виконавчого комітету Солонянської селищної ради вважає доцільним та таким, що відповідає інтересам малолітньої дитини ОСОБА_3 позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 (а. с. 56-58).

Як вбачається з контракту Про проходження громадянином України служби у військовому резерві Збройних Сил України від 18 березня 2019 року, ОСОБА_2 уклав контракт з 18 березня 2019 року строком на три роки (а. с. 72).

Відповідно до ст. 150 СК України, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; батьки зобов`язані поважати дитину; передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї; забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини; забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Положеннями вищевказаної статті визначено основні положення з виховання дітей. Для здійснення цього завдання батьки наділяються батьківськими правами, тобто правом на особисте виховання своїх дітей.

Статтею 164 СК України передбачені підстави позбавлення осіб батьківських прав, а саме, якщо він чи вона: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; жорстоко поводяться з дитиною; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Під час ухвалення рішення про позбавлення батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім`ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України у п.п. 15, 16 Постанови № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав, тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін., що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Згідно ч. 5, 6 ст. 19 СК України, орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Верховний Суд у своїй постанові від 06 травня 2020 року у справі №753/2025/19 зазначив, що зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав, подання відповідачем апеляційної скарги свідчить про його інтерес до дитини.

Оцінюючи досліджені докази в сукупності суд приходить до висновку, що позивачка не довела, що позбавлення відповідача батьківських прав відносно його малолітньої дитини є заходом спрямованим на захист інтересів дитини.

Так дійсно в судовому засіданні відповідач підтвердив ту обставину, що він з червня 2019 року не спілкувався з дитиною і не приймав участь у її вихованні, але таку свою поведінку він обґрунтував тим, що з цього часу перебуває на військовій службі.

Загальновідомим є факт, що з 2014 року відбувається військова агресія російської федерації по відношенню України.

Крім того, 24 лютого 2022 року указом Президента України №64/2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан з 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

На теперішній час дію воєнного стану продовжено.

На думку суду вказані обставини та те, що відповідач є професійним військовослужбовцем, вплинули на можливість відповідача приймати участь у вихованні дитини і свідчать про відсутність умисної поведінки відповідача щодо ухилення від виконання свої батьківських обов`язків.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_4 підтвердили суду в своїх показаннях, що відповідач до червня 2019 року цікавився своєю дитиною та відвідував її.

При цьому суд також враховує, що народження дитини співпало з значним погіршенням стосунків між позивачкою та відповідачкою, і як вказувала сама позивачка це її бажання позбавити відповідача батьківських прав, будь-якого належного обґрунтування інтересу дитини в позбавленні відповідача батьківських прав, вона суду не навела.

Також суд зауважує, що позивачка жодним чином не ініціювала питання, щодо стягнення з відповідача аліментів на утримання їх спільної дитини.

Будь-яких інших доказів на ухилення відповідача від матеріального утримання дитини позивачкою суду не надано і тому суд вважає, що вказана обставина суду не доведена.

Суд не погоджується з висновком органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення батьківських прав відповідача, оскільки вказаний висновок є поверхневим і зроблений без належного з`ясування причин щодо не участі відповідача у вихованні його малолітньої дитини.

Оцінивши надані позивачкою докази, суд вважає, що відсутні підстави для застосування до відповідача такого крайнього заходу впливу як позбавлення його батьківських прав, навіть при доведеності тих обставин, що він не в повній мірі виконує обов`язки по вихованню малолітньої дитини, так як ці обставини ще не свідчать про винне, свідоме нехтування ним своїми батьківськими обов`язками, у зв`язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Таким чином, у зв`язку з відмовою в задоволенні позову, судові витрати по справі, покладаються на позивачку.

На підставі викладеного та керуючись, ст.ст. 150, 164 СК України ст.ст. 10, 11, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

В задоволені позову ОСОБА_1 , яка мешкає: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 до ОСОБА_2 , який мешкає: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , орган місцевого самоврядування залучений судом - Виконавчий комітет Солонянської селищної ради як орган опіки та піклування, який розташований: АДРЕСА_3 про позбавлення батьківських прав - відмовити.

Судові витрати по справі покласти на позивачку.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення суду складено 25 грудня 2023 року.

Головуючий: суддя Стрельников О. О.