Постанова

від 26.03.2024 по справі 192/1836/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3257/24 Справа № 192/1836/23 Головуючий у першій інстанції: Стрельников О. О. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2024 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого - Красвітної Т.П.,

суддів: Єлізаренко І.А., Свистунової О.В.,

за участю секретаря Ніколиної А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 19 грудня 2023 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа - Виконавчий комітет Солонянської селищної ради як орган опіки та піклування про позбавлення батьківських прав,-

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом, посилаючись на те, що вони з відповідачем не перебували в офіційному шлюбі, але мають спільного сина - ОСОБА_4 . Дитина проживає з нею, останній раз відповідач бачив сина у грудні 2019 року. Відповідач повністю самоусунувся від участі у матеріальному забезпеченні та вихованні дитини. Ніколи не вітає дитину з днем народження, не знає її інтересів та смаків. Його немає поруч коли дитина хворіє. Більш того дитина не знайома з батьком. Аліменти у судовому порядку не стягувались, відповідач добровільно на контакт з нею з приводу матеріального забезпечення спільної дитини не йде і тому вона не вважає, за потрібне вимагати від нього кошти на утримання сина. Вона має лише бажання позбавити відповідача батьківських прав. Вважає, що відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, зокрема обов`язку виховувати та утримувати дитину до досягнення нею повноліття, не виконує та не здійснює жодних дій спрямованих на їх виконання. Тому позивачка просила позбавити ОСОБА_3 батьківських прав стосовно малолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 19 грудня 2023 року в задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , орган місцевого самоврядування залучений судом - Виконавчий комітет Солонянської селищної ради як орган опіки та піклування, який розташований: смт Солоне, Солонянського району, Дніпропетровської області про позбавлення батьківських прав - відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового судового рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом учасники справи повідомлені належним чином у відповідності до вимог ст. 128-130 ЦПК України. Від Виконавчого комітету Солонянської селищної ради 26.03.2024 надійшло клопотання про розгляд справи без представника третьої особи.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги та зміни оскаржуваного рішення суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 14 серпня 2018 року, виданого Солонянським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 7).

Відповідно до акту підтвердження фактичного місця проживання №154 від 05 вересня 2023 року, позивачка проживає у будинку АДРЕСА_1 та має склад сім`ї, яка складається з її матері - ОСОБА_5 та сина ОСОБА_4 (а.с. 9).

Згідно акту обстеження матеріально-побутових умов №154 від 05 вересня 2023 року, будинок АДРЕСА_1 має належні умови для проживання малолітньої дитини (а.с. 10).

Відповідно до характеристики наданої в.о. старости Широчанського старостинського округу від 19 вересня 2023 року, ОСОБА_1 зі слів односельчан та сусідів зарекомендувала себе як добросовісний та порядний громадянин. Скарг та зауважень щодо непристойної поведінки до старости не надходило. Виховує сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Батько дитини участі у вихованні та фінансуванні не приймає. Зі слів ОСОБА_1 батько дитини не виконує батьківські обов`язки (а.с. 8).

Згідно довідки від 07 вересня 2023 року наданої лікарем ОСОБА_6 Солонянської амбулаторією загальної практики сімейної медицини, ОСОБА_4 на амбулаторний прийом звертається постійно тільки з матір`ю, яка також супроводжувала дитину на щеплення. Батька дитини жодного разу при відвідуванні дитиною лікарні не було, як і не було батька при відвідування дитини вдома (а.с. 11).

З висновку про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 виконавчого комітету Солонянської селищної ради №3575 від 16 листопада 2023 року вбачається, що ОСОБА_3 не піклується про здоров`я дитини, її фізичний, духовний і моральний розвиток і свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків; виконавчий комітет Солонянської селищної ради, як орган опіки та піклування, вважає доцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 по відношенню до малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 55-58).

У судовому засіданні відповідач підтвердив, що він з червня 2019 року не спілкувався з дитиною і не приймав участь у її вихованні, але таку свою поведінку він обґрунтував тим, що з цього часу перебуває на військовій службі.

Судом встановлено, що згідно контракту Про проходження громадянином України служби у військовому резерві Збройних Сил України від 18 березня 2019 року та повідомлення Військової частини НОМЕР_2 №49 від 02.08.2019, ОСОБА_3 у добровільному порядку уклав контракт на три роки на проходження служби у військовому резерві Збройних Сил України та зарахований на службу у військовому резерві до в/ч НОМЕР_2 АДРЕСА_1 (а.с. 72, 73).

Відповідно до листа ІНФОРМАЦІЯ_3 №1/9628 від 02.11.2023, ОСОБА_3 з 04.12.2022 звільнений з військової служби в запас (Наказ командира в/ч № НОМЕР_3 РС від 04.12.2022 за сімейними обставинами). Перебуває на військовому обліку військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_3 з 27.04.2023. ІНФОРМАЦІЯ_3 до Збройних Сил не призивався (а.с. 53).

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_5 підтвердили суду в своїх показаннях, що відповідач до червня 2019 року цікавився своєю дитиною та відвідував дитину.

Згідно з частиною третьою статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною сьомою статті 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Відповідно до частини першої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Частиною першою статті 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Згідно зі статтею 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування необхідно вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише при наявності вини у діях батьків.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

ЄСПЛ у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини.

При вирішенні такої категорії спорів судам необхідно мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку.

Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків.

Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Таким чином, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах: від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18 (провадження № 61-4014св20), від 13 квітня 2020 року у справі № 760/468/18 (провадження № 61-8883св19).

Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

У рішенні по справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява №10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими.

Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України»).

При вирішенні даної справи колегія суддів звертає увагу, що, згідно висновку №357 від 16.11.2023, виданого виконавчим комітетом Солонянської селищної ради, доцільним є позбавити батьківських прав ОСОБА_3 відносно малолітньої дитини ОСОБА_4 (а.с. 55-58). У висновку вказано, що ОСОБА_3 не піклується про здоров`я дитини, її фізичний, духовний і моральний розвиток і свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків.

При цьому висновок органу опіки та піклування від 16 листопада 2023 року складений без участі відповідача, не містить даних, які об`єктивно характеризують відповідача як особу, яка не здійснює своїх батьківських обов`язків; органом опіки та піклування не надано оцінки можливим причинам нездійснення ОСОБА_3 батьківських обов`язків; будь-які заходи щодо налагодження спілкування батька із дитиною органом опіки не вживались. Крім того, при його винесенні не враховано заперечення батька про позбавлення його батьківських прав.

У силу частини шостої статті 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Колегія суддів зазначає, що лише самого висновку органу опіки та піклування про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав та встановлення факту неналежного виконання батьком свого обов`язку щодо виховання дитини, згідно із положеннями діючого в Україні сімейного законодавства, є недостатнім для позбавлення особи батьківських прав.

Наданий у даній справі висновок виконавчого комітету Солонянської селищної ради має лише рекомендаційний характер та є недостатньо обґрунтованим, оскільки не містить інформації щодо підстав та аргументів, які б вказували на доцільність позбавлення відповідача батьківських прав, а також позитивного впливу такого рішення на інтереси малолітньої дитини.

Оскільки вказаний висновок не містить однозначних обставин, які б вказували на наявність підстав для застосування щодо відповідача такого крайнього заходу, як позбавлення батьківських прав, - даний висновок органу опіки та піклування не може бути покладений в основу судового рішення про позбавлення батьківських прав.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінки.

Матеріали справи не містять негативних характеристик відповідача. Факт проживання батька окремо від дитини, невідвідування батьком медичного закладу разом з дитиною, - не є достатньою підставою для висновку про доцільність позбавлення особи батьківських прав.

Виходячи з наведеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам у їх сукупності; встановивши недоведеність свідомого нехтування відповідачем своїми батьківськими обов`язками; приймаючи до уваги бажання відповідача брати участь у вихованні та спілкуванні з сином; враховуючи наявність конфлікту між сторонами; враховуючи, що законодавством передбачений вичерпний перелік підстав для позбавлення батьківських прав, - суд першої інстанції, з урахуванням якнайкращих інтересів дитини, дійшов правильного висновку про відсутність безумовних підстав для задоволення позову про позбавлення відповідача батьківських прав.

Посилання в апеляційній скарзі, як на підставу для позбавлення батьківських прав, що відповідач самоусунувся від виконання покладених на нього батьківських обов`язків щодо виховання дитини, що виражається в його бездіяльності та свідомому нехтуванні своїми батьківськими обов`язками, і така поведінка є винною, суд апеляційної інстанції не вважає достатніми для позбавлення відповідача батьківських прав, оскільки у справі не встановлено винної поведінки відповідача.

Крім того, сторонами зазначалось, що між ними існують конфліктні відносини, у зв`язку з чим у відповідача виникають труднощі у спілкуванні з сином, сама по собі відсутність спілкування між батьком та дитиною, за таких обставин, не є підставою для вжиття крайнього заходу сімейно-правової відповідальності - позбавлення батьківських прав.

В матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач притягувався до кримінальної чи адміністративної відповідальності, у зв`язку із неналежним поводженням щодо дитини, вчиняла насильство по відношенню до дитини, тощо.

Згідно інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень, ОСОБА_1 не заявляла позову щодо стягнення з відповідача аліментів на утримання дитини, що також підтверджується поясненнями позивачки і визнається відповідачем.

Виходячи з викладеного, апеляційним судом не встановлено підстав для вжиття крайнього заходу сімейно-правової відповідальності - позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 по відношенню до сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Разом з тим, суд звертає увагу, що, відповідно до листа ІНФОРМАЦІЯ_3 №1/9628 від 02.11.2023, ОСОБА_3 з 04.12.2022 звільнений з військової служби в запас (Наказ командира в/ч № НОМЕР_3 РС від 04.12.2022 за сімейними обставинами).

Ні місцевому, ні апеляційному судам відповідачем ОСОБА_3 не надано доказів його перебування у лавах Збройних Сил України після 04.12.2022; клопотання про витребування відповідних доказів судом - не заявлено, що підтверджується матеріалами справи, протоколом та звукозаписом судового засідання суду апеляційної інстанції.

З урахуванням викладеного, визнання відповідачем факту, що останнім часом він не приділяє уваги вихованню та утриманню дитини, - апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для попередження відповідача про необхідність змінити на краще ставлення до виховання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки батько має проявляти більш активну позицію й участь у питаннях виховання дитини та спілкуванні з ним.

Суд звертає увагу, що, відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням наведеного, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення підлягає зміні.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 376, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 19 грудня 2023 року - змінити, зазначивши у резолютивній частині попередження ОСОБА_3 про необхідність змінити ставлення до виховання неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В іншій частині рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 19 грудня 2023 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.

Головуючий Т.П. Красвітна

Судді І.А. Єлізаренко

О.В. Свистунова