Постанова

від 20.12.2023 по справі 204/3624/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3367/23 Справа № 204/3624/21 Суддя у 1-й інстанції - Приваліхіна А. І. Суддя у 2-й інстанції - Канурна О. Д.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2023 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючої судді Канурної О.Д.,

суддів: Космачевської Т.В., Халаджи О.В.,

за участю секретаря судового засідання: Піменової М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої дії адвокат Волинець Тетяна Вікторівна, на заочне рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 29 серпня 2022 року та ухвалу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 13 січня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Самер Вінтер Тур» про стягнення боргу, неустойки та процентів за користування чужими грошовими коштами за договором позики, (суддя першої інстанції Приваліхіна А.І.), -

В С Т А Н О В И В:

У травні 2021 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська з позовною заявою до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Самер Вінтер Тур» про стягнення у солідарному порядку з ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Самер Вінтер Тур» 55000,00 доларів США боргу за договором позики від 13 вересня 2019 року, а також штрафу у розмірі 303756,20 грн. та процентів за користування чужими грошовими коштами за договором позики у розмірі 22275 доларів США, обґрунтовуючи це тим, що у 2019 році позивачка через свою близьку подругу познайомилася з ОСОБА_2 .. В подальшому протягом року відповідачка неодноразово брала у неї в борг певні суми грошових коштів, які їй були необхідні для особистих цілей.

13 вересня 2019 року позивачка уклала з відповідачкою договір позики, за яким передала їй грошові кошти в сумі 1365710 грн. 50 коп., що було еквівалентно 55000,00 доларів США згідно з курсом НБУ. Умовами п. 3 договору позики сторонами було погоджено порядок повернення позики - в строк до 23 грудня 2019 року. При цьому, умовами п. 7 вказаного договору позики, у разі, якщо позичальник не поверне суму позики, сторонами було погоджено стягнення неустойки, у вигляді штрафу в розмірі 20 % від її суми. Також, у разі несвоєчасного або неповного повернення позики, позичальник зобов`язаний був сплатити позикодавцеві 27 % річних за користування чужими грошовими коштами. На підтвердження факту отримання грошових коштів у повному обсязі відповідачкою була власноручно складена розписка. Передача грошових коштів відбулася у присутності свідка ОСОБА_3 , про що є відповідна відмітка на розписці. Також розпискою було підтверджено строк повернення позики 23 грудня 2019 року.

13 вересня 2019 року між позивачкою та ТОВ «Самер Вінтер Тур» було укладено договір поруки, за умовами якого товариство зобов`язалося відповідати перед позивачкою за виконання ОСОБА_2 як позичальником, усіх зобов`язань, що виникли з вищезазначеного договору позики. Позивачка декілька разів зустрічалася особисто та багаторазово спілкувалася телефоном з відповідачкою щодо повернення боргу, однак, окрім обіцянок, відповідачка жодних дій, направлених на сплату боргу, не вчиняла.

24 березня 2021 року позивачка на адреси відповідачів направила рекомендованими відправленнями письмові вимоги щодо виконання зобов`язань, які відповідачами не отримані, а тому повернені на поштове відділення відправника. ОСОБА_2 уникає з позивачкою будь-якого спілкування, на телефонні виклики не відповідає, ухиляється від отримання поштової кореспонденції, а тому позивачка вважає, що відповідачі не мають намірів виконувати взяті на себе зобов`язання. Також, позивачка зазначає про те, що їй стало відомо про те, що ОСОБА_2 має інші невиконані боргові зобов`язання на значні суми, а також, що відносно останньої відкрито три кримінальні провадження, які перебувають на розгляді в Ленінському районному суді м. Дніпропетровська за ч. 2-4 ст. 190 КК України. Вказує, що невиконання з боку відповідачки умов договору позики щодо повернення грошових коштів порушує її майнові права, через що вона змушена звернутися з даним позовом до суду.

Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 29 серпня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Самер Вінтер Тур» про стягнення боргу, неустойки та процентів за користування чужими грошовими коштами за договором позики, задоволені частково.

Стягнуто солідарно із ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Самер Вінтер Тур» на користь ОСОБА_1 борг за договором позики від 13 вересня 2019 року у розмірі 1281017,82 грн. та штраф у розмірі 273148,10 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 3880,45 грн.

Стягнуто із Товариства з обмеженою відповідальністю «Самер Вінтер Тур» на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 3880,45 грн.

Не погодившись з рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 29 серпня 2022 року, позивачка ОСОБА_1 , в інтересах якої дії адвокат Волинець Т.В., посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні процентів з відповідачів, а також порушення судом норм матеріального та процесуального права, подала до Дніпровського апеляційного суду апеляційну скаргу та просила рішення суду першої інстанції в цій частині скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги щодо стягнення процентів з відповідачів на її користь задовольнити, обґрунтовуючи це тим, що суд першої інстанції не врахував п.7 договору позики від 13 вересня 2019 року, яким передбачалось у разі несвоєчасного або неповного повернення позики позичальником сплату позикодавцеві 27% річних за користування чужими грошовими коштами, тобто 2,25% на місяць. Враховуючи, що позика не була повернута взагалі, тому за період з жовтня 2019 року по 17 травня 2021 року включно, що становить 18,5 місяців, належить стягнути проценти за користування грошовими коштами, однак суд помилково дійшов висновку про відсутність узгодженого розміру процентів за порушення грошового зобов`язання, що призвело до невірного визначення характеру спірних правовідносин та порушення норм матеріального права.

05 січня 2023 року, в порядку ч. 8 ст. 141 ЦПК України, ОСОБА_1 подала безпосередньо до Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, в якій посилалась на понесені нею витрати, пов`язані з наданням правничої допомоги у розмірі 15400,00 грн. у відповідності до укладеного нею з АБ «Тетяна Волинець» договору про надання правничої допомоги № 05/05/-21 від 05 травня 2021 року, докази сплати чого надала до заяви та просила ухвалити суд додаткове рішення у справі та стягнути з ОСОБА_2 , ТОВ «Самер Вінтер Тур» судові витрати у розмірі 15400,00 грн.

Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетрвоська від 13 січня 2023 року у прийнятті додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Самер Вінтер Тур» про стягнення боргу, неустойки та процентів за користування чужими грошовими коштами за договором позики, відмовлено.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Волинець Т.В., подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду від 13 січня 2023 року, посилаючись на порушення судом першої інстанції як норм процесуального, так і матеріального права. Відзначає, що отримала заочне рішення 13 грудня 2022 року та раніше не могла виконати вимоги закону щодо надання відповідних документів, а тому вважає, що останній п`ятий день на подачу такої заяви є 19 грудня 2022 року, а оскільки ОСОБА_1 заявляла в підготовчому засіданні про очікування понесення судових витрат, вважає, що суд першої інстанції відмовив необґрунтовано та поклав такі витрати на неї незаконно.

06 лютого 2023 року цивільну справу витребувано у Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська, яка надійшла 15 лютого 2023 року до Дніпровського апеляційного суду.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 21 лютого 2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Волинець Т.В. на заочне рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 29 серпня 2022 року.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 27 лютого 2023 року призначено апеляційну скаргу до розгляду в порядку загального позовного провадження у складі головуючого судді Лаченкової О.В., суддів Городничої В.С. та Петешенкової М.Ю.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 14 березня 2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетрвоська від 13 січня 2023 року та ухвалою суду від 14 березня 2023 року призначено до розгляду.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи від 17 жовтня 2023 року, на підставі Розпорядження керівника апарату суду від 13 жовтня 2023 року визначено інший склад колегії суддів у зв`язку із відставкою судді Лаченкової О.В.

Ухвалами Дніпровського апеляційного суду від 19 жовтня 2023 року у складі судді Канурної О.Д., суддів Космачевської Т.В., Халаджи О.В. справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 29 серпня 2022 року та ухвалу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 13 січня 2023 року прийнято до свого провадження та призначено розгляд справи.

В судове засідання Дніпровського апеляційного суду 20 грудня 2023 року відповідачка ОСОБА_2 не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, що підтверджується довідкою (том № 2, а.с. 167).

В судове засідання Дніпровського апеляційного суду 20 грудня 2023 року представник відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Самер Вінтер Тур» не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, що підтверджується довідкою (том № 2, а.с. 167).

Заслухавши головуючого суддю, вислухавши пояснення позивачки ОСОБА_1 , пояснення представника позивачки ОСОБА_1 адвоката Волинець Т.В., дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якої дії адвокат Волинець Тетяна Вікторівна, на заочне рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 29 серпня 2022 року задоволенню не підлягає, апеляційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якої дії адвокат Волинець Тетяна Вікторівна, на ухвалу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 13 січня 2023 року підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно частини 2 вказаної вище статті, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Частиною 1 статті 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Частиною 1 статті 376 ЦПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміні судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процессуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом першої інстанції встановлено, що 13 вересня 2019 року між позивачкою та відповідачкою ОСОБА_2 було укладено договір позики.

Відповідно до п. 1 вказаного договору позики, позивачка надала у позику відповідачці грошові кошти у сумі 1365710,00 грн. 50 коп., що еквівалентно 55000,00 доларів США за офіційним курсом Національного банку України на дату складання договору.

При цьому, п. 3 вказаного договору сторонами було погоджено порядок повернення грошових коштів, зокрема, що позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві грошову суму в гривнях, еквівалентну 55000,00 доларів США за офіційним курсом Національного банку на день повернення боргу - 23 грудня 2019 року.

Пунктом 7 договору позики від 13 вересня 2019 року було визначено, якщо позичальник своєчасно не поверне суму позики, він зобов`язаний сплатити на вимогу позикодавця штраф у розмірі 20 % від її суми, зазначеної у п. 1 цього договору. Також, у разі несвоєчасного або неповного повернення позики позичальник зобов`язаний сплатити позикодавцеві 27 % річних за користування чужими грошовими коштами.

На підтвердження отримання грошових коштів за вищевказаним договором позики, відповідачкою складено у присутності свідка ОСОБА_3 , відповідну розписку.

У вказаній розписці відповідачка зобов`язалася повернути позивачці грошову суму в гривнях, еквівалентну 55000,00 доларів США за офіційним курсом Національного банку України на день повернення боргу 23 грудня 2019 року.

13 вересня 2019 року між позивачкою та ТОВ «Самер Вінтер Тур», в особі директора ОСОБА_2 , було укладено договір поруки.

Відповідно до вимог п. 1. 3 цього договору, поручитель зобов`язується відповідати перед кредитором за виконання у повному обсязі всіх зобов`язань ОСОБА_2 , що виникли із договору позики від 13 вересня 2019 року та всіх додаткових угод до нього, в тому числі і тих, що будуть укладені у майбутньому, згідно з якими кредитор передав, а позичальник прийняв у власність 1365710 грн. 50 коп., що еквівалентно 55000,00 доларів США за офіційним курсом Національного банку України на дату укладання договору. Позичальник зобов`язується повернути кредиторові грошову суму в гривнях, еквівалентну 55000,00 доларів США за офіційним курсом Національного банку України на день повернення боргу, строк виконання - 23 грудня 2019 року та сплатити штрафи та пені, передбачені умовами договору позики та обраховані кредитором.

Згідно з вимогами п. 4 вищевказаного договору, у разі порушення позичальником своїх зобов`язань за договором позики у терміни, зазначені у договорі позики, або неповерненні позичальником грошових коштів, не пізніше наступного робочого дня з моменту настання зазначених обставин, поручитель сплачує на користь кредитора несплачену позичальником суму основного боргу, а також обраховану кредитором неустойку у вигляді пені, штрафів, передбачених договором позики та інші суми, які позичальник повинен сплатити відповідно до договору позики.

24 березня 2021 року позивачкою на адресу відповідачів направлено вимогу про сплату боргу, які повернені на адресу позивачки у зв`язку із закінченням терміну їх зберігання.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог позивача щодо стягнення процентів за користування грошовими коштами, суд першої інстанції виходив з правової позиції Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/1238/17 викладеної у постанові від 23 травня 2018 року та Великої Палати Верховного Суду у справі № 444/9519/12, викладеної у постанові від 28 березня 2018 року, дійшовши висновку, що праву позичальника правомірно користуватися чужими грошима кореспондується його обов`язок здійснювати плату за таке користування. Якщо ж право позичальника на користування чужими грошима припиняється у зв`язку з настанням строку повернення кредиту, то припиняється і обов`язок сплачувати передбачені договором проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами.

Дніпровський апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги позивачки ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Волинець Т.В. про те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність узгодженого розміру процентів за порушення грошового зобов`язання, є безпідставними, виходячи з наступного.

Частиною 1 статті 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Відповідно до частини 2 вказаної вище статті, розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Термін «користування чужими грошовими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення виконання грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Тобто положеннями цієї законодавчої норми врегульовано правовідносини щодо сплати процентів за правомірне користування чужими грошовими коштами, коли боржник одержує можливість законно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу.

Тобто положеннями цієї законодавчої норми врегульовано правовідносини щодо сплати процентів за правомірне користування чужими грошовими коштами, коли боржник одержує можливість законно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу.

Однак, як вбачається зі змісту позовної заяви та п. 7 договору позики від 13 вересня 2019 року, позивачкою заявлено вимогу щодо стягнення 27 % річних саме у зв`язку з неправомірним, незаконним користуванням ОСОБА_2 грошовими коштами через прострочення нею виконання грошового зобов`язання.

Правовий аналіз змісту правовідносин, що випливають із права позикодавця на проценти за час дії договору позики, та правовідносин, які склалися між сторонами цього спору внаслідок припинення договору позики і невиконання відповідачкою обов`язку повернути грошові кошти у визначений строк, не дає підстав для висновку, що такі правовідносини подібні за змістом.

Плата за прострочення виконання грошового зобов`язання врегульована законодавством. У цьому разі відповідно до вимог ч. 2 ст.625ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто законодавство встановлює наслідки як надання можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу в межах дії договору, так і наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх, тому підстави для застосування аналогії закону відсутні.

Отже, застосовування до спірних відносин положень статті 1048ЦК України за аналогією закону, аби визначити розмір процентів, є помилковими, бо, по-перше, у цій справі йдеться про неправомірну поведінку боржника (в той час як частина перша статті 1048ЦК України застосовується у випадку правомірної поведінки), а по-друге, у законодавстві немає прогалини у цій частині.

Вказане вище співпадає з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 23 травня 2018 року у справі № 910/1238/17, провадження № 12-83гс18.

Праву позичальника правомірно користуватися чужими грошима кореспондується його обов`язок здійснювати плату за таке користування. Якщо ж право позичальника на користування чужими грошима припиняється у зв`язку з настанням строку повернення кредиту, то припиняється і обов`язок сплачувати передбачені договором проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами.

Таким чином, проценти за правомірне користування кредитом (але які не були фактично сплачені) стягуються в межах строку кредитування.

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12.

Дніпровський апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що приймаючи до уваги те, що договір позики між сторонами було укладено 13 вересня 2019 року, із обумовленням дати її повернення 23 грудня 2019 року, враховуючи, що позивачкою заявлено вимогу про стягнення з відповідачів відсотків за неправомірне користування ОСОБА_2 її грошовими коштами, що передбачено вимогами ст. 625 ЦК України, однак із посиланням на вимоги ст. 1048 ЦК України, якими передбачено стягнення відсотків за правомірне користування грошовими коштами, із зазначенням періоду стягнення з жовтня 2019 року по 17 травня 2021 року, при цьому, не наведено жодних обґрунтувань щодо застосування саме такого строку, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідачів процентів за користування грошовими коштами у сумі 22275,00 доларів США, через що вказана вимога не підлягає задоволенню.

Що стосується оскарження ухвали Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 13 січня 2023 року, то Дніпровський апеляційний суд виходить з наступного.

Відмовляючи у прийнятті додаткового рішення по справі, суд першої інстанції послався на частину 8 статті 141 ЦПК України, яка передбачає, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з ч. 1 ст. 246 ЦПК України, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Проте, суд першої інстанції, відмовляючи у винесенні додаткового рішення по справі, не врахував, що по справі було винесено заочне рішення.

Із матеріалів справи вбачається, що в позовній заяві позивачка вказувала орієнтований розрахунок судових витрат, зокрема витрати на правничу допомогу 10000,00 грн. (том № 1, а.с. 1 9).

Про наявність заочного рішення позивачка ОСОБА_1 дізналася тільки 13 грудня 2022 року, коли воно надійшло на її особисту електронну адресу. Також 13.12.2022 року вказане судове рішення було направлено до Єдиного державного реєстру судових рішень.

Частиною 1 статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Як вбачаєтьсяіз частини2вказаної вищестатті,за результатамирозгляду справивитрати направничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2)розмір суми,що підлягаєсплаті впорядку компенсаціївитрат адвоката,необхідних длянадання правничоїдопомоги,встановлюється згідноз умовамидоговору пронадання правничоїдопомоги напідставі відповіднихдоказів,які підтверджуютьздійснення відповіднихвитрат.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку по даних сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

До заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвокатом Волинець Т.В. надано: договір про надання правничої допомоги від 05.05.2021 року № 05/05-21, акт приймання передачі до Договору про надання правничої допомоги № 05/05-21 від 05.05.2021 року; квитанція до прибуткового касового ордера № 14/12 від 14.12.2022 року про оплату на суму 15400,00 грн. (том № 2, а.с. 14 23).

Разом з тим, Дніпровський апеляційний суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Із акту № 1 приймання передачі до Договору про надання правничої допомоги № 05/05-21 від 05.05.2021року вбачається, що за участь в судових засіданнях вартість послуги за 4 години складає 4000,00 грн.

Разом з тим, як вбачається із матеріалів справи, представник ОСОБА_1 адвокат Волинець Т.В. надала до Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська заяву про розгляд справи без її участі (том № 1, а.с. 79).

В судовому засіданні 14.09.2021 року адвокат Волинець Т.В. була присутня в судовому засіданні з 15 год. 31 хв. до 15 год. 35 хв. (том № 1, а.с. 91).

Як вбачається із протоколу судового засідання від 07.02.2022 року, адвокат Волинець Т.В. була присутня в судовому засіданні Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська з 13 год. 10 хв. до 13 год. 19 хв. (том № 1, а.с. 188 - 190).

08.06.2022 року від представника ОСОБА_1 адвоката Волинець Т.В. надійшла до Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська заява про розгляд справи без її участі (том № 1, а.с. 217).

05.07.2022 року від представника ОСОБА_1 адвоката Волинець Т.В. надійшла до Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська заява про розгляд справи без її участі (том № 1, а.с. 231).

Враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України, зокрема такі як справедливість та розумність, Дніпровський апеляційний суд вважає, що за участь в судових засіданнях необхідно стягнути з відповідачів на користь позивача 500,00 грн.

Також суд не приймає в якості доказу сплату 400,00 грн. за підготовку адвокатського запиту до ДПС, оскільки в клопотанні про витребування доказів, вартість якого складає 2000,00 грн., вказано також і витребування від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області відомостей про всі рахунки, відкриті в банківських установах України на ім`я ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Самер Вінтер Тур» (том № 1, а.с. 74 75).

Тоді, відповідно до Акту № 1 приймання передачі від 14.12.2022 року до Договору про надання правничої допомоги № 05/05-21 від 05.05.2021року, вартість послуг адвоката складатиме: 1200,00 грн. + 1500,00 грн. + 1500,00 грн. + 2000,00 грн. + 4800,00 грн. + 500,00 грн. = 11500,00 грн., які підлягають стягненню з відповідачів.

Керуючись ст. 374, 375, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої дії адвокат Волинець Тетяна Вікторівна, на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 29 серпня 2022 року залишити без задоволення.

Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 29 серпня 2022 року залишити без змін.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої дії адвокат Волинець Тетяна Вікторівна на ухвалу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 13 січня 2023 року задовольнити частково.

Ухвалу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 13 січня 2023 року скасувати.

Заяву ОСОБА_1 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5750 (п`ять тисяч сімсот п`ятдесят) грн. 00 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Самер Вінтер Тур» (ЄДРПОУ 42498318) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5750 (п`ять тисяч сімсот п`ятдесят) грн. 00 коп.

В іншій частини заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді:

Повний текст судового рішення складений 25 грудня 2023 року

Суддя: О.Д.Канурна