Ухвала

від 20.12.2023 по справі 127/669/19

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №127/669/19

Провадження №1-кп/127/32/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2023 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

сторони обвинувачення: прокурора ОСОБА_3 ,

сторони захисту: адвокатів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі № 12 кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 191, частиною третьою статті 368, частиною третьою статті 369-2, частиною другою статті 191, статтею 14, частиною третьою статті 27, частиною другою статті 384 Кримінального кодексу України, ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 14, частиною другою статті 27, частиною другою статті 384 Кримінального кодексу України, ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 27, частиною третьою статті 191 Кримінального кодексу України, ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 27, частиною третьою статті 191 Кримінального кодексу України, ОСОБА_12 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 369 Кримінального кодексу України, ОСОБА_13 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 369 Кримінального кодексу України, ОСОБА_14 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 27, частиною другою статті 191 Кримінального кодексу України, відомості про які внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16.02.2018 за № 42018020110000026,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 191, частиною третьою статті 368, частиною третьою статті 369-2, частиною другою статті 191, статтею 14, частиною третьою статті 27, частиною другою статті 384 Кримінального кодексу України (далі - КК), ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 14, частиною другою статті 27, частиною другою статті 384 КК, ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 27, частиною третьою статті 191 КК, ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 27, частиною третьою статті 191 КК, ОСОБА_12 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 369 КК, ОСОБА_13 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 369 КК, ОСОБА_14 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 27, частиною другою статті 191 КК.

Обвинувачені ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 у судовому засіданні заявили клопотання про звільнення їх від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності. При цьому обвинувачені повідомили, що наслідки такого звільнення їм зрозумілі.

Прокурор та інші учасники судового процесу проти задоволення заявлених клопотань не заперечував.

Заслухавши думку учасників судового процесу, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд дійшов до такого висновку.

Частиною четвертою статті 286 Кримінального процесуального кодексу України (далі -КПК) регламентовано, що якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 284 КПК кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Зі змісту частини першої статті 285 КПК випливає, що особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Згідно з обвинувальним актом ОСОБА_12 , маючи умисел на надання неправомірної вигоди службовій особі, в період з 19.13 год. по 19.24 год. 13.04.2018, перебуваючи на території ВОБСМЕ, розташованого за адресою: вул. Г. Успенського, 83 в м. Вінниця, в ході телефонної розмови з ОСОБА_8 неодноразово висловив пропозицію службові особі - начальнику Вінницького обласного бюро судово-медичних експертиз (далі - ВОБСМЕ) ОСОБА_8 , який відповідно до підпункту «а» пункту 2 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» являється посадовою особою юридичної особи публічного права, про надання неправомірної вигоди за пришвидшення розтину трупа ОСОБА_15 за таких обставин.

Так, 13.04.2018 водій ОСОБА_15 , рухаючись на мотоциклі «Планета» по польовій дорозі поблизу смт. Літин Вінницької області допустив перекидання керованого мотоцикла, в результаті чого загинув на місці.

Труп ОСОБА_15 доставлено до ВОБСМЕ фізичною особою-підприємцем ОСОБА_12 (вид діяльності - організування поховань і надання суміжних послуг).

Після доставлення трупа ОСОБА_15 до ВОБСМЕ черговий відповідно до графіку чергувань у квітні 2018 року лікар судово-медичний експерт ОСОБА_16 відмовився проводити розтин трупа, оскільки відповідно до положень статті 242 КПК експертиза проводиться експертом за дорученням слідчого судді чи суду, крім того відповідно до пункту 5.2 наказу ВОБСМЕ № 32-ОД від 16.03.2018 «Про порядок проведення судово-медичних експертиз у підрозділах Вінницького обласного бюро судово-медичної експертизи» за надходження до структурного підрозділу з «направленням» слідчого трупів осіб, які померли з явними ознаками насильницької смерті (вбивства, тяжкі тілесні ушкодження, дорожньо-транспортні пригоди, падіння з висоти, виробничі травми, тощо) розпочинати експертне дослідження (розтин) виключно після отримання «Ухвали».

Отримавши відмову лікаря судово-медичного експерта ОСОБА_16 у проведенні невідкладного розтину, ОСОБА_12 о 19.13 год. 13.04.2018 зателефонував з власного номеру мобільного телефону оператора ПрАТ «Київстар» НОМЕР_1 до начальника ВОБСМЕ - ОСОБА_8 на його власний номер мобільного телефону оператора ПрАТ «Київстар» НОМЕР_2 .

В ході телефонної розмови ОСОБА_12 , маючи на меті вирішити питання про пришвидшення розтину трупа ОСОБА_15 , достовірно знаючи, що ОСОБА_8 є службовою особою, запропонував останньому за винагороду приїхати до ВОБСМЕ та провести розтин трупа ОСОБА_15 . В свою чергу ОСОБА_8 , отримавши пропозицію у наданні неправомірної вигоди, визначив її суму в розмірі 1500 гривень, на яку ОСОБА_12 погодився. Отримавши позитивну відповідь, ОСОБА_8 приїхав до ВОБСМЕ, та в період часу з 19.45 год. до 21.30 год. 13.04.2018 провів розтин трупа ОСОБА_15 та видав лікарське свідоцтво про смерть № 102-Щ від 14.04.2018.

ОСОБА_13 , маючи умисел на надання неправомірної вигоди службовій особі, в період з 16.20 год. по 17.39 год. 04.05.2018, в ході телефонної розмови з ОСОБА_8 , неодноразово висловив пропозицію службові особі - начальнику ВОБСМЕ ОСОБА_8 , який відповідно до підпункту «а» пункту 2 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» являється посадовою особою юридичної особи публічного права, про надання неправомірної вигоди за вирішення питання про пришвидшення розтину трупа ОСОБА_17 за таких обставин.

Так, 04.05.2018 до ВОБСМЕ з міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги був доставлений труп ОСОБА_17 для проведення судової-медичної експертизи.

Після доставлення трупа ОСОБА_17 до ВОБСМЕ ОСОБА_13 о 16.20 год. 04.05.2018 зателефонував з власного номеру мобільного телефону оператора ПрАТ «Київстар» НОМЕР_3 до начальника ВОБСМЕ - ОСОБА_8 на його власний номер мобільного телефону оператора ПрАТ «Київстар» НОМЕР_2 .

В ході телефонної розмови ОСОБА_13 , маючи на меті вирішити питання про пришвидшення розтину трупа ОСОБА_17 , достовірно знаючи, що ОСОБА_8 є службовою особою, висловив останньому пропозицію у наданні неправомірної вигоди за позитивне вирішення питання про невідкладене проведення з порушенням вимог статті 242 КПК та пункту 5.2 наказу ВОБСМЕ № 32-ОД від 16.03.2018 розтину трупа ОСОБА_17 , який 04.05.2018 був доставлений до ВОБСМЕ з міської клінічній лікарні швидкої медичної допомоги для проведення судової-медичної експертизи.

Отримавши вказану пропозицію, ОСОБА_8 прийняв її та визначив суму неправомірної вигоди в розмірі 1000 гривень. Після чого, отримавши від ОСОБА_13 позитивну відповідь про надання такої суми неправомірної вигоди, 04.05.2018 провів розтин трупа ОСОБА_17 та 05.05.2018 видав лікарське свідоцтво про смерть № 112-Щ.

ОСОБА_14 в невстановленому місці та часі на початку квітня 2018 року вступив в попередню змову зі своїм товаришем - начальником ВОБСМЕ ОСОБА_8 , який відповідно до підпункту «а» пункту 2 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» є посадовою особою юридичної особи публічного права. Так, ОСОБА_8 , являючись службовою особою, переслідуючи мету незаконного заволодіння бюджетними коштами, використовуючи своє службове становище всупереч інтересам служби, знаючи про те, що ВОБСМЕ є бюджетною установою, фінансування якої проводиться з коштів обласного бюджету, в невстановленому місці та в невстановлений час розробив протиправну схему заволодіння бюджетними коштами шляхом прийняття на роботу працівника, який фактично не відвідуватиме робоче місце та не буде проводити жодних робіт, а ОСОБА_8 оберне його заробітну плату на свою користь.

Після чого, наказом ВОБСМЕ № 94 КП (П-тр) ОСОБА_14 прийнятий на роботу на 1,0 посади робітника з комплексного обслуговування та ремонту будинків з 24.04.2018 з місячним посадовим окладом згідно з штатним розписом.

ОСОБА_14 , діючи умисно відповідно до попередніх домовленостей з ОСОБА_8 , у невстановлені дату та час, передав ОСОБА_8 власну картку для виплат ПАТ КП «ПриватБанк» № НОМЕР_4 . Крім того, ОСОБА_14 з моменту прийняття на роботу та до моменту звільнення, тобто до 02.07.2018, робоче місце не відвідував, жодних робіт з комплексного обслуговування та ремонту будинків не виконував.

В свою чергу ОСОБА_8 з метою реалізації злочинного умислу на привласнення бюджетних коштів, діючи умисно, з корисливих мотивів, у період часу з 12.05.2018 до 06.06.2018 шляхом зняття готівкових коштів з банкоматів, зловживаючи своїм службовим становищем, заволодів бюджетними коштами в сумі 3700 гривень, які нараховані з бюджету, як заробітна плата ОСОБА_14 .

У подальшому ОСОБА_8 отримані грошові кошти за невстановлених обставин, в невстановленому місці, в невстановлені дату та час розтратив, витративши їх на власний розсуд.

Органами досудового розслідування дії обвинуваченого ОСОБА_12 кваліфіковані за частиною першою статті 369 КК за ознаками пропозиції службовій особі надати їй неправомірну вигоду за вчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує таку вигоду, будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища. Дії обвинуваченого ОСОБА_13 кваліфіковані за частиною першою статті 369 КК за ознаками пропозиції службовій особі надати їй неправомірну вигоду за вчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує таку вигоду, будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища. Дії обвинуваченого ОСОБА_14 кваліфіковані за частиною п`ятою статті 27, частиною другою статті 191 КК за ознаками пособництва у розтраті та заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем.

Суд враховує висновок Верховного Суду (далі - ВС), зроблений у постанові від 29.07.2021 у справі № 552/5595/18, відповідно до якого невизнання підозрюваним, обвинуваченим вини у вчиненні кримінального правопорушення не є правовою підставою для відмови в задоволенні клопотання сторони кримінального провадження щодо такого звільнення, якщо є згода цих осіб на звільнення від кримінальної відповідальності у передбачених законом випадках, а також за умови, що суд роз`яснив їм суть підозри чи обвинувачення, підстав звільнення від кримінальної відповідальності та права заперечувати проти закриття кримінального провадження.

Суд звертає увагу на те, що Верховний Суд України у пункті 1 постанови Пленуму № 12 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» (далі - Постанова від 23.12.2005) зазначив, що звільнення від кримінальної відповідальності - це відмова держави від застосування щодо особи, котра вчинила злочин, установлених законом обмежень певних прав і свобод шляхом закриття кримінальної справи, яке здійснює суд у випадках, передбачених КК, у порядку, встановленому КПК.

Закриття кримінальної справи зі звільненням від кримінальної відповідальності можливе лише в разі вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого КК, та за наявності визначених у законі правових підстав, вичерпний перелік яких наведено у частині першій статті 44 КК, а саме у випадках, передбачених цим Кодексом, а також на підставі закону України про амністію чи акта помилування.

У абзаці п`ятому пункту 2 наведеної Постанови від 23.12.2005 зазначено, що при вирішенні питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності суд (суддя) під час попереднього, судового, апеляційного або касаційного розгляду справи повинен переконатися (незалежно від того, надійшла вона до суду першої інстанції з відповідною постановою чи з обвинувальним висновком, а до апеляційного та касаційного судів - з обвинувальним вироком), що діяння, яке поставлено особі за провину, дійсно мало місце, що воно містить склад злочину і особа винна в його вчиненні, а також що умови та підстави її звільнення від кримінальної відповідальності передбачені КК. Тільки після цього можна постановити (ухвалити) у визначеному КПК порядку відповідне судове рішення.

Згідно з роз`ясненнями, наданими в абзаці четвертому пункту 2 Постанови від 23.12.2005 підставою такого звільнення може бути або певна поведінка особи після вчинення злочину, яку держава заохочує (дійове каяття, примирення винного з потерпілим, припинення злочинної діяльності та добровільне повідомлення про вчинене тощо), або настання певної події (наприклад, зміна обстановки, закінчення строків давності).

Згідно з класифікацією, що була чинною на час вчинення інкримінованих обвинуваченим ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 кримінальних правопорушень, зазначені діяння відносились до злочинів середньої тяжкості. Однак на час розгляду справи судом вказані діяння кримінальним законом класифіковано як нетяжкі злочини.

Пунктом 3 частини першої статті 49 КК визначено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло п`ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини.

З наданого суду матеріалів убачається, що інкриміноване обвинуваченому ОСОБА_12 кримінальне правопорушення було вчинене останнім 13.04.2018, обвинуваченим ОСОБА_13 - 04.05.2018, обвинуваченим ОСОБА_14 - в період часу з 12.05.2018 до 06.06.2018. Тобто на час розгляду кримінального провадження судом минуло понад п`ять років з дня вчинення кримінального правопорушення. Отже, підставою для звільнення ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 від кримінальної відповідальності є настання певної події, а саме закінчення строків давності на час розгляду кримінального провадження судом.

Суд вже зазначив, що звільнення від кримінальної відповідальності - це відмова держави від застосування щодо особи, котра вчинила злочин, установлених законом обмежень певних прав і свобод шляхом закриття кримінальної справи, яке здійснює суд у випадках, передбачених КК, у порядку, встановленому КПК.

Суд також вважає за доцільне зауважити, що ВС в ухвалі від 13.06.2019 (справа № 322/5602/13-к) зазначив, що застосування положень кримінального закону про звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності для суду є обов`язковими. Тобто положення статті 49 КК носять імперативний характер та у разі встановлення судом закінчення цього строку безпідставної відмови у звільненні від відповідальності процесуальним законом не передбачено, навіть якщо проти такого звільнення будуть заперечувати інші учасники судового розгляду, наполягаючи на завершенні розгляду пред`явленого обвинувачення винній особі в загальному порядку.

Процесуально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності є притягнення особи як обвинуваченого та згода обвинуваченого на таке звільнення від кримінальної відповідальності.

Аналогічний висновок зроблений ВС і у постанові від 29.05.2019 (справа № 287/359/14-к) та постанові від 19.11.2019 (справа № 345/2618/16-к).

При цьому у постанові від 19.11.2019 ВС додатково зауважив, що пунктом 1 частини другої статті 284 КПК передбачено, що кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Суд вже зазначив вище, що відповідно до пункту 3 частини першої статті 49 КК особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло п`ять років.

За змістом зазначеної норми звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності є обов`язковим і застосовується за таких умов: 1) вчинення особою кримінального правопорушення; 2) з дня вчинення кримінального правопорушення до набрання вироком законної сили минули визначені частиною першою статті 49 КК строки давності; 3) особа не ухилялася від досудового слідства або суду; 4) особа до закінчення зазначених у частині першій статті 49 КК строків не вчинила нового кримінального правопорушення.

Звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов`язком суду у разі настання обставин, передбачених частиною першою статті 49 КК, за наявності згоди підозрюваного, обвинуваченого, засудженого на звільнення на підставі спливу строків давності.

Про обов`язок суду вирішити питання про звільнення особи, обвинувачуваної у вчиненні кримінального правопорушення, за наявності відповідних умов та підстав зазначив ВС і у постанові від 26.03.2020 (справа № 730/67/16-к).

Отже, зважаючи на ту обставину, що строк, передбачений пунктом 3 частини першої статті 49 КК сплинув 13.04.2023, 04.05.2023 та 06.06.2023, обвинувачені проти закриття кримінального провадження у зв`язку із закінченням строку притягнення до кримінальної відповідальності не заперечували, інші правові застереження, які б свідчили про неможливість такого звільнення, в судовому засіданні встановлені не були, тому суд дійшов до переконання, що клопотання сторони захисту слід задовольнити, звільнивши обвинувачених ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження закрити в частині їх обвинувачення.

Керуючись статтями 284, 371 КПК, суд

УХВАЛИВ:

Звільнити ОСОБА_12 від кримінальної відповідальності, передбаченої частиною першою статті 369 Кримінального кодексу України (в ред. Закону № № 770-VIII), на підставі пункту 1 частини першої статті 49 Кримінального кодексу України у зв`язку із закінченням строків давності.

Звільнити ОСОБА_13 від кримінальної відповідальності, передбаченої частиною першою статті 369 Кримінального кодексу України (в ред. Закону № № 770-VIII), на підставі пункту 1 частини першої статті 49 Кримінального кодексу України у зв`язку із закінченням строків давності.

Звільнити ОСОБА_14 від кримінальної відповідальності, передбаченої частиною п`ятою статті 27, частиною другою статті 191 Кримінального кодексу України (в ред. Закону № 2334-VIII), на підставі пункту 1 частини першої статті 49 Кримінального кодексу України у зв`язку із закінченням строків давності.

Кримінальне провадження в частині обвинувачення ОСОБА_12 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 369 Кримінального кодексу України, ОСОБА_13 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 369 Кримінального кодексу України, ОСОБА_14 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 27, частиною другою статті 191 Кримінального кодексу України, відомості про які внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16.02.2018 за № 42018020110000026, - закрити.

Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.

Суддя: