Постанова

від 19.12.2023 по справі 916/913/22

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2023 рокум. ОдесаСправа № 916/913/22Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Л.В. Поліщук,

суддів: К.В. Богатиря, С.В. Таран,

секретар судового засідання І.С. Мисько,

за участю представників сторін:

від прокуратури: О.А. Лянна

від позивача: не з`явився

від відповідачів:

1)Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях: Ю.В. Кравченко

2)Товариства з обмеженою відповідальністю «Бестіс Систем»: не з`явився

від третьої особи: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бестіс Систем» та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях

на рішення Господарського суду Одеської області від 16.05.2023 (суддя Р.В. Волков, м. Одеса, повний текст складено 16.05.2023)

у справі №916/913/22

за позовом заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державного агентства меліорації та рибного господарства України

до відповідачів:

1)Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях;

2)Товариства з обмеженою відповідальністю «Бестіс Систем»,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Державного підприємства «УКРРИБА»

про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсним договору, зобов`язання повернути нерухоме майно,

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст та обґрунтування позовних вимог. Процесуальні дії суду першої інстанції

У травні 2022 року заступник керівника Одеської обласної прокуратури (надалі також прокурор) звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Державного агентства меліорації та рибного господарства України (надалі також Держрибагентство) до відповідачів: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях (надалі також Регіональне відділення), Товариства з обмеженою відповідальністю «Бестіс Систем», в якій просив:

-визнати незаконним та скасувати наказ Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях від 22.10.2019 № 411 «Про укладення договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, з Товариством з обмеженою відповідальністю «Бестіс Систем»;

-визнати недійсним договір оренди № 209840911951 нерухомого майна, що належить до державної власності, укладений 25.10.2019 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бестіс Систем» щодо причальної споруди (інв. № 3652, реєстровий №25592421.30.ААЕЖАД084), загальною площею 273 кв.м, розташованої за адресою: Одеська обл., м. Ізмаїл;

-зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Бестіс Систем» повернути у власність Державного агентства меліорації та рибного господарства України та на баланс Державного підприємства «Укрриба» причальну споруду (інв. № 3652, реєстровий №25592421.30.ААЕЖАД084), загальною площею 273 кв.м, розташовану за адресою: Одеська обл., м. Ізмаїл.

В обґрунтування заявлених вимог прокурор послався на встановлення порушення вимог Закону України «Про управління об`єктами державної власності», Закону України «Про оренду державного та комунального майна» при розпорядженні Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях нерухомим майном, що належить до державної власності причальною спорудою, площею 273 кв.м, за адресою: Одеська обл., Ізмаїльський район (в межах земель Ізмаїльської міської ради, м. Ізмаїл).

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.05.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №916/913/22, яку вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 31.08.2022 залучено до участі у справі Державне підприємство «УКРРИБА» у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Одеської області від 16.05.2023 ухвалено:

1)закрити провадження у справі №916/913/22 в частині вимог про визнання незаконним та скасування наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях від 22.10.2019 № 411 «Про укладення договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, з Товариством з обмеженою відповідальністю «Бестіс Систем», та про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Бестіс Систем» повернути у власність Державного агентства меліорації та рибного господарства України причальну споруду (інв. № 3652, реєстровий №25592421.30.ААЕЖАД084), загальною площею 273 кв.м, розташовану за адресою: Одеська обл., м. Ізмаїл;

2)позові вимоги заступника керівника Одеської обласної прокуратури у справі №916/913/22 в частині зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Бестіс Систем» повернути на баланс Державного підприємства «УКРРИБА» причальну споруду (інв. №3652, реєстровий № 25592421.30.ААЕЖАД084), загальною площею 273 кв.м, розташовану за адресою: Одеська обл., м. Ізмаїл залишити без розгляду;

3)позов заступника керівника Одеської обласної прокуратури (65026, м.Одеса, вул.Пушкінська, 3; код ЄДРПОУ 03528552) в інтересах держави в особі Державного агентства меліорації та рибного господарства України до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, Товариства з обмеженою відповідальністю «Бестіс Систем», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Державного підприємства «УКРРИБА», про визнання недійсним договору задовольнити;

4)визнати недійсним договір оренди № 209840911951 нерухомого майна, що належить до державної власності, укладений 25.10.2019 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бестіс Систем» щодо причальної споруди (інв. № 3652, реєстровий №25592421.30.ААЕЖАД084), загальною площею 273 кв.м, розташованої за адресою: Одеська обл., м. Ізмаїл.

Задовольняючи позовну вимогу про визнання договору недійсним, суд першої інстанції виходив з того, що передана за спірним договором оренди державного майна причальна споруда підпадає під визначення гідротехнічної споруди, на яку, виходячи із системного аналізу Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна», поширювалась заборона на передачу її в оренду, а відтак, Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях здійснено розпорядження причальною спорудою шляхом її передачі в у строкове платне користування товариству всупереч вимог закону.

Встановиши, що у цій справі прокурор в інтересах держави пред`явив, зокрема, вимогу про визнання незаконним та скасування наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях від 22.10.2019 № 411, визначивши одним із відповідачів Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, місцевий господарський суд вказав, що в частині цієї позовної вимоги позов фактично пред`явлений державою (в особі прокурора) до неї самої (в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях), що не відповідає частині першій статті 45 Господарського процесуального кодексу України, оскільки позивач і відповідач не можуть збігатися, адже такий збіг унеможливлює наявність спору.

Дійшовши цього висновку, суд першої інстанції закрив провадження у справі в частині вимог про визнання незаконним та скасування наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях від 22.10.2019 №411 на підставі пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

Вирішуючи спір в частині вимоги прокурора про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Бестіс Систем» повернути у власність Державного агентства меліорації та рибного господарства України спірну причальну споруду, суд з`ясував, що у даній справі сторонами не заперечувалося, що власником спірної причальної споруди є держава в особі органу, уповноваженого управляти державним майном, - Державного агентства меліорації та рибного господарства України, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що спір щодо передачі спірної гідротехнічної споруди у власність Державного агентства меліорації та рибного господарства України відсутній, з огляду на що закрив провадження в цій частині на підставі пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо вимоги прокурора про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Бестіс Систем» повернути на баланс Державного підприємства «УКРРИБА» причальну споруду Господарський суд Одеської області зазначив, що в порушення прямої заборони, наведеної в абзаці 3 частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», позовні вимоги у даній частині фактично заявлені прокурором в інтересах державного підприємства, яке не є органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, у зв`язку з чим позов в цій частині залишив без розгляду.

Стосовно заяви Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях про застосування строків позовної давності суд вказав, що до предмета спору, що розглядається, належать обставини із доказування недійсності укладеного між відповідачами договору оренди, й відповідно, прокурором в інтересах держави заявлено, зокрема, вимогу про визнання недійсним договору оренди №209840911951 нерухомого майна від 25.10.2019. Тому початком перебігу строку позовної давності, є момент укладення між відповідачами оспорюваного договору оренди, тобто 25.10.2019, у зв`язку з чим прокурором не пропущено строк позовної давності.

Короткий зміст та обґрунтування вимог апеляційної скарги ТОВ «Бестіс Систем»

Не погодившись з ухваленим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Бестіс Систем» звернулося із апеляційною скаргою, в якій просило рішення Господарського суду Одеської області від 16.05.2023 у даній справі скасувати в частині визнання недійсним договору оренди та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині.

В апеляційній скарзі скаржник зазначив, що ухвалюючи рішення суд виходив з власних висновків про те, що станом на момент укладення договору оренди від 25.10.2019 існувала законодавча заборона на передання в оренду гідротехнічних споруд, під яку також підпадала спірна причальна споруда.

Проте такі висновки суду першої інстанції, на думку апелянта, є помилковими, оскільки на момент укладення договору оренди від 25.10.2019 частина друга статті 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 10.04.1992 №2269-ХІІ містила заборону на передання в оренду лише гідротехнічних захисних споруд, проте відсутні жодні підстави стверджувати, що спірна причальна споруда є гідротехнічною захисною спорудою.

На певному етапі регулювання спірних правовідносин частину другу статті 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 10.04.1992 №2269-ХІІ було доповнено посиланням на частину другу статті 5 Закону України «Про приватизацію державного майна» від 04.03.1992 №2163-ХІІ.

Буквально в абзаці 5 частини другої статті 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 10.04.1992 №2269-ХІІ йшлося про те, що не можуть бути об`єктами оренди об`єкти державної власності, що мають загальнодержавне значення і не підлягають приватизації відповідно до частини другої статті 5 Закону України «Про приватизацію державного майна».

Частина друга статті 5 Закону України «Про приватизацію державного майна» від 04.03.1992 №2163-ХІІ, в свою чергу, передбачала, що приватизації не підлягають об`єкти, що мають загальнодержавне значення, зокрема, гідротехнічні споруди (крім пам`яток культурної спадщини, нерухомих об`єктів, які знаходяться на території історико-культурних заповідників та гідротехнічних споруд рибогосподарської технологічної водойми, причалів морських портів).

Водночас Закон України «Про приватизацію державного майна» від 04.03.1992 №2163-ХІІ, на який робиться посилання у нормі абзацу 5 частини другої статті 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», втратив чинність на підставі Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» від 18.01.2018 № 2269-VIII, який набрав чинності 07.03.2018.

Однак з прийняттям Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» від 18.01.2018 № 2269-VІІІ до частини другої статті 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 10.04.1992 № 2269-ХІІ жодних змін внесено не було.

Відтак, з 07.03.2018 (з дати набрання чинності Законом України «Про приватизацію державного і комунального майна» від 18.01.2018 №2269-VIII) абзац 5 частини другої статті 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 10.04.1992 № 2269-ХІІ містив посилання на нечинний нормативно-правовий акт, положення якого не підлягали застосуванню.

Натомість Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях не мало підстав, керуючись власним розсудом, застосовувати обмеження щодо переліку об`єктів державної власності, які не підлягають приватизації згідно Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» від 18.01.2018 № 2269-VІІІ при визначенні переліку об`єктів державної власності, що не підлягають передачі в оренду.

З урахуванням викладеного, на переконання апелянта, застосування місцевим господарським судом до спірних правовідносин норм Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» від 18.01.2018 №2269-VIII є безпідставним.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бестіс Систем» звернуло увагу на те, що підставою для висновку суду про наявність заборони на оренду державного майна стала виключно його назва причальна споруда, що, на переконання скаржника, вказує на вибіркове сприйняття доказів та їх хибну оцінку. При цьому суд залишив поза увагою, що згідно із звітом про незалежну оцінку спірний об`єкт знаходиться в тилу причалу, а виходячи із паспорту інженерної споруди спірна причальна споруда не має швартувальних та відбійних пристроїв, глибина біля неї становить 0 м, а відтак, яким чином інженерна споруда може використовуватись для швартування суден із оскаржуваного судового рішення незрозуміло.

Також апелянт зауважив, що процесуальна позиція позивача у даній справі є такою, що побудована на твердженнях, які суперечать попередній поведінці та заявам цієї сторони, адже держава більше трьох років отримувала орендну плату, протягом усього періоду оренди з боку позивача - Державного агентства меліорації та рибного господарства України будь-яких зауважень щодо умов конкурсу та/або договору оренди не було. Лист позивача від 11.04.2018 №3-11-13/2242-18 про надання згоди на оренду державного майна не містив жодних згадок про законодавчі обмеження щодо передання в оренду спірної причальної споруди. Хоча процесуальна поведінка позивача вказує на те, що останнє до певної міри підтримує заявлені прокурором обґрунтування, жодних підстав щодо зміни агентством своєї позиції (в аспекті можливості передання в оренду спірної причальної споруди) матеріали справи не містять.

Крім того, скаржник зазначив, що втручання держави в право Товариства з обмеженою відповідальністю «Бестіс Систем» на користування причальною спорудою не можна визнати пропорційним і таким, що переслідує легітимну мету.

У письмових поясненнях Товариство з обмеженою відповідальністю «Бестіс Систем», пославшись на висновки Верховного Суду, викладені у постанові Верховного Суду від 04.07.2023 у справі №904/9132/21, звернуло увагу на те, що поточна редакція позовних вимог прокурора з об`єктивних причин не здатна забезпечити ефективне та повне поновлення порушених інтересів держави. Так, в межах даної справи прокурором було заявлено вимоги про застосування наслідків недійсності правочину, а саме: про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Бестіс Систем» повернути у власність Державного агентства меліорації та рибного господарства України причальну споруду (але провадження у справі в частині цих позовних вимог закрито), а також про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Бестіс Систем» повернути на баланс Державного підприємства «УКРРИБА» причальну споруду (але ці вимоги залишено судом першої інстанції без розгляду). Рішення Господарського суду Одеської області від 16.05.2023 в частині вирішення зазначених вимог ні прокуратура, ні Державне агентство меліорації та рибного господарства України не оскаржували. Інших вимог, спрямованих на застосування наслідків недійсності оспорюваного правочину, ні прокуратура, ні позивач не заявляли.

Короткий зміст та обґрунтування вимог апеляційної скарги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях також не погодилось з ухваленим рішенням суду, у зв`язку з чим подало апеляційну скаргу, в якій просило рішення Господарського суду Одеської області від 16.05.2023 у даній справі скасувати в частині визнання недійсним договору оренди та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині.

Регіональне відділення в апеляційній скарзі послалось на те, що прокурором невірно обрано орган, в інтересах якого пред`явлено позов. Мотивуючи зазначений довід скаржник зазначив, що підставами представництва інтересів держави в особі Державного агентства меліорації та рибного господарства України прокурором вказано, що останнє є власником та органом управління державним майном, що є об`єктом оренди. Матеріали справи не містять жодного доказу, в якому Держрибагентство повідомляло про те, що причальна споруда є об`єктом загальнодержавного значення та не може бути передана в оренду. Навпаки, позивачем у справі надано згоду на розпорядження об`єктом державної власності. В той же час, якби Держрибагентство, як власник, повідомило Регіональне відділення про відмову в укладенні договору, то у Регіонального відділення були б підстави не продовжувати подальшу процедуру оренди. Таким чином, на думку скаржника, Держрибагентство у даній справі є неналежним позивачем, оскільки надало згоду на розпорядження об`єктом державної власності.

Також апелянт зазначив, що суд першої інстанції, визнаючи договір оренди недійсним, застосував до спірних правовідносин норму Закону України «Про приватизацію державного майна», який втратив чинність на момент виникнення спірних правовідносин.

Скаржник також звернув увагу на те, що Держрибагентство, як власник майна і як уповноважений орган управління, ідентифікувало і визначило об`єкт оренди, як гідротехнічні споруди рибогосподарських технологічних водойм, тоді як у абзаці 5 частини другої статті 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» №2269-ХІІ (в редакції від 04.11.2018) міститься виняток в частині відсутності заборони на передачу в оренду гідротехнічніх споруд рибогосподарських технологічних водойм.

Щодо строку позовної давності скаржник зазначив, що 25.10.2019 це дата, коли фактично позивач довідався про порушення свого права, а дату, коли позивач міг дізнатись про порушення права, суд не встановлював. На переконання Регіонального відділення, позивач міг довідатись про порушення свого права 11.04.2018, коли листом №3-11-13/2242-18 надавав згоду на передачу причальної споруди в оренду.

Позиція прокуратури щодо апеляційних скарг

У відзиві на апеляційні скарги заступник керівника Одеської обласної прокуратури просив оскаржуване рішення суду залишити без змін, а апеляційні скарги без задоволення, вважаючи їх необґрунтованими та такими, які не відповідають фактичним обставинам справи.

Прокурор наголосив на тому, що із системного аналізу абзацу 5 частини другої статті 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та абзацу 16 пункту «г» частини другої статті 5 Закону України «Про приватизацію державного майна» вбачається, що законодавцем встановлено заборону на оренду об`єктів державної власності, що мають загальнодержавне значення, - гідротехнічні споруди, за деякими винятками. В той же час, спірна причальна споруда не відноситься до гідротехнічних споруд рибогосподарської технологічної водойми та причалів морських портів, а тому у даному випадку не застосовується виняток щодо заборони на оренду державного майна, передбачений абзацом 5 частини другої статті 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Щодо законодавства, яке діяло на час виникнення спірних правовідносин, прокурор зазначив, що у період з 07.03.2018 до 01.02.2020 (тобто напротязі майже двох років) абзац 5 частини другої статті 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 10.04.1992 №2269-ХІІ здійснював посилання на частину другу статті 5 Закону України «Про приватизацію державного майна» від 04.03.1992 №2163-ХІІ, який втратив чинність. Водночас прокурор зазначив, що не можна погодитись з думкою відповідачів, що за таких обставин чинним законодавством у період з 07.03.2018 до 01.02.2020 фактично не було врегульовано питання щодо переліку об`єктів державної власності, які не підлягають оренді об`єктів державної власності, що мають загальнодержавне значення і не підлягають приватизації. Зокрема, виходячи з логіки відповідачів, у цей період аналогічно не встановлювалась заборона на оренду об`єктів державної власності, що мають загальнодержавне значення, як, наприклад, атомні електростанції, гідроелектростанції, аеродроми, ядерні матеріали та установки, метрополітен, майно Збройних Сил України тощо.

У зв`язку з наведеним, прокурор наполягав на тому, що невнесення змін до абзацу 5 частини другої статті 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 10.04.1992 №2269-ХІІ у вигляді зміни назви Закону України «Про приватизацію державного майна» від 04.03.1992 №2163-ХІІ на Закон України «Про приватизацію державного і комунального майна» від 18.01.2018 №2269-VІІІ ніяким чином не нівелює легітимну мету цієї норми, якою зазначено, що не можуть бути об`єктами оренди, зокрема об`єкти державної власності, що мають загальнодержавне значення і не підлягають приватизації.

Стосовно доводів апеляційної скарги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях в частині того, що суд першої інстанції самоусунувся від з`ясування моменту, коли почався перебіг строку позовної давності, та незастосуванням судом статті 261 Цивільного кодексу України, прокурор зазначив, що Господарським судом Одеської області відповідно до статей 73, 76 79, 236 Господарського процесуального кодексу України у ході судового розгляду повно та об`єктивно з`ясовано усі обставини справи, надано оцінку усім аргументам учасників справи, у тому числі наведено правову позицію щодо заяви про застосування строків позовної давності і щодо моменту, з якого почався перебіг позовної давності.

З приводу доводів щодо належного позивача у справі за спірними правовідносинами та дотримання критеріїв правомірного втручання у право на мирне володіння майном прокурор зауважив, що прокуратурою надавались обґрунтовані пояснення до суду першої інстанції, будь-яких нових доводів в апеляційних скаргах відповідачів не наведено.

У письмових поясненнях, наданих до суду апеляційної інстанції, прокурор, пославшись на норми, які містяться у Державних стандартах України та Державних будівельних нормах, зазначив про те, що причали, як інженерно-технічні споруди, відносяться до гідротехнічних споруд. Характеристики оспорюваної споруди, як причальної споруди, визначені, зокрема, технічним паспортом, виготовленим 30.12.2016 Товариством з обмеженою відповідальністю «Термокіпконтрол», звітом про незалежну оцінку станом на 30.04.2019, проведеною Приватним підприємством «Дніпротех і Ко». Крім того, при передачі спірної причальної споруди до сфери управління Міністерства аграрної політики України та на баланс Державного підприємства «УКРРИБА», уповноваженими державними органами причальну споруду було ідентифіковано саме як гідротехнічну споруду.

Позиція Державного підприємства «УКРРИБА»

Третя особа надала письмові пояснення, в яких зазначила, що згідно із статутом Державного підприємства «УКРРИБА» останнє засноване на основі державної власності, підпорядковане Державному агентству рибного господарства України, в подальшому перейменованого в Державне агентство меліорації та рибного господарства України, яке є суб`єктом управління об`єктами державної власності уповноваженим органом управління. Функції з контролю і забезпечення законних інтересів та прав держави при використанні державного майна, закріпленого на праві господарського відання за Державним підприємством «УКРРРИБА», здійснює Державне агентство меліорації та рибного господарства України. Передача майна на баланс Державного підприємства «УКРРИБА» на праві повного господарського відання здійснено на підставі наказу Державного департаменту рибного господарства від 12.03.2004 №58, на виконання пункту 11 Положення про порядок передачі об`єктів права державної власнсті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.1998 №1482 «Про передачу об`єктів права державної власності», та спільного наказу Фонду державного майна України і Міністерства аграрної політики України від 06.05.2003 №126/752 «Про передачу гідротехнічних споруд», затверджено акт приймання-передачі гідротехнічної споруди, яка не увійшла до статутного фонду ВАТ «Ізмаїльський рибзавод».

Державне підприємство «УКРРИБА», як балансоутримувач переданого в оренду майна, зазначило, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Бестіс Систем» є сумлінним орендарем за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, №209840911951 від 25.10.2019.

Додатково третя особа повідомила, що на виконання наказу Державного агентства меліорації та рибного господарства України від 13.09.2023 №338 «Про приймання-передачу державного майна до Державного підприємства «АйФіш», спірну причальну споруду було передано з балансу Державного підприємства «УКРРИБА» на баланс Державного підприємства «АйФіш».

Рух справи, заяви, клопотання, інші процесуальні дії в суді апеляційної інстанції

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бестіс Систем» звернулося до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою 05.06.2023.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.06.2023 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Л.В.Поліщук, суддів: К.В. Богатиря, С.В. Таран.

У зв`язку з тим, що на час надходження апеляційної скарги матеріали справи №916/913/22 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили, ухвалою суду від 12.06.2023 відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Бестіс Систем» на рішення Господарського суду Одеської області від 16.05.2023 у справі №916/913/22 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду. Доручено Господарському суду Одеської області надіслати матеріали справи №916/913/22 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

12.06.2023 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях на рішення Господарського суду Одеської області від 16.05.2023 у справі №916/913/22.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 12.06.2023 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Л.В. Поліщук, суддів К.В. Богатиря, С.В. Таран.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.06.2023 відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях на рішення Господарського суду Одеської області від 16.05.2023 у справі №916/913/22 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

21.06.2023 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №916/913/22.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.06.2023 апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях на рішення Господарського суду Одеської області від 16.05.2023 у справі № 916/913/22 залишено без руху з підстав відсутності заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 16.05.2023 у справі №916/913/22 із зазначенням поважних причин пропуску цього строку. Встановлено строк для усунення недоліків, допущених скаржником при поданні апеляційної скарги, протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

Ознайомившись з матеріалами апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бестіс Систем», колегія суддів ухвалою від 26.06.2023 також залишила її без розгляду з підстав відсутності належних доказів сплати судового збору у розмірі 3721,50грн, встановивши строк для усунення недоліків, допущених скаржником при поданні апеляційної скарги, протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

03.07.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Бестіс Систем» надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги (вх. №1567/23/Д1 від 03.07.2023), до якої додано платіжну інструкцію №320 від 27.06.2023 про сплату 3721,50 грн. Проте реквізити, за якими перераховано судовий збір згідно платіжної інструкції №320 від 27.06.2023 через Акціонерне товариство «СЕНС БАНК» у сумі 3721,50грн, не відповідали реквізитам для сплати судового збору за подання апеляційних скарг та заяв до Південно-західного апеляційного господарського суду, про що Південно-західним апеляційним господарським судом складено довідку від 04.07.2023.

04.07.2023, в межах встановленою ухвалою суду апеляційної інстанції від 26.06.2023 строку, від Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги (вх.№1997/23 від 04.07.2023), в якій скаржник просив поновити йому строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 16.05.2023 у справі №916/913/22.

13.07.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Бестіс Систем» надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги (вх.№ 1567/23/Д2 від 13.07.2023), в якій товариство просило продовжити строк для усунення недоліків апеляційної скарги, а також залучити до матеріалів справи №916/913/22 платіжну інструкцію №328 від 12.07.2023 про сплату судового збору в сумі 3721,50 грн.

З огляду на те, що колегія суддів перебувала у відпустках з 03.07.2023 по 21.07.2023, питання щодо апеляційних скарг вирішувалося 24.07.2023.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.07.2023 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Бестіс Систем» про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги, виявлених при її поданні (вх.№1567/23/Д2 від 13.07.2023), - задоволено. Продовжено Товариству з обмеженою відповідальністю «Бестіс Систем» процесуальний строк на усунення недоліків апеляційної скарги до 13.07.2023 (до фактичної дати подання заяви про усунення недоліків апеляційної скарги за вх.№1567/23/Д2). Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Бестіс Систем» на рішення Господарського суду Одеської області від 16.05.2023 у справі №916/913/22. Встановлено учасникам справи строк до 10.08.2023 для подання відзиву на апеляційну скаргу та роз`яснено учасникам справи про їх право у цей же строк подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, оформлені відповідно до статті 170 Господарського процесуального кодексу України, разом з доказами направлення копій таких заяв чи клопотань іншим учасникам справи.

Іншою ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.07.2023 поновлено Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 16.05.2023 у справі №916/913/22. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях на рішення Господарського суду Одеської області від 16.05.2023 у справі № 916/913/22. Встановлено учасникам справи строк до 10.08.2023 для подання відзиву на апеляційну скаргу. Роз`яснено учасникам справи про їх право у цей же строк подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, оформлені відповідно до статті 170 Господарського процесуального кодексу України, разом з доказами направлення копій таких заяв чи клопотань іншим учасникам справи. Апеляційне провадження за апеляційною скаргою Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях об`єднано з апеляційним провадженням за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Бестіс Систем». Апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях вирішено розглянути одночасно з апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Бестіс Систем».

08.08.2023 від Державного підприємства «УКРРИБА» надійшли письмові пояснення на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бестіс Систем» (вх.№1567/23/Д3 від 08.08.2023).

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.08.2023 розгляд справи №916/913/22 призначено на 05.09.2023 об 11:00 год.

21.08.2023 від Державного підприємства «УКРРИБА» надійшло клопотання (вх.№1567/23/Д4 від 21.08.2023) про розгляд справи за відсутності його представника.

24.08.2023 від заступника керівника Одеської обласної прокуратури надійшов відзив на апеляційні скарги (вх.№1567/23/Д5 від 24.08.2023), надісланого засобами поштового зв`язку.

04.09.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Бестіс Систем» надійшли письмові пояснення (вх.№1567/23/Д6 від 04.09.2023).

Також 04.09.2023 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Бестіс Систем» - адвоката Логовського Віталія Віталійовича надійшло клопотання (вх.№1567/23/Д7 від 04.09.2023) про відкладення розгляду справи, яке мотивоване участю адвоката у іншій справі №511/2102/23, розгляд якої Роздільнянським районним судом Одеської області призначено на 05.09.2023 о 12:00 год. На підтвердження заявленого клопотання скаржником долучено відповідні докази.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.09.2023, з метою повного, об`єктивного та всебічного розгляду справи, а також з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, постановлено розглянути апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бестіс Систем» та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях на рішення Господарського суду Одеської області від 16.05.2023 у справі №916/913/22 поза межами строку, встановленого частиною першою статті 273 Господарського процесуального кодексу України, у розумний строк. Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Бестіс Систем» про відкладення розгляду справи задоволено. Розгляд справи № 916/913/22 відкладено на 10.10.2023 об 11:00год.

У судовому засіданні, яке відбулось 10.10.2023, протокольною ухвалою суду письмові пояснення Товариства з обмеженою відповідальністю «Бестіс Систем» (вх.№1567/23/Д6 від 04.09.2023) залучено до матеріалів справи та вирішено прийняти їх до розгляду.

У судовому засіданні 10.10.2023 представники скаржників та представник прокуратури надали усні пояснення, відповідно до яких підтримали свої позиції у справі.

З метою повного, об`єктивного та всебічного розгляду справи протокольною ухвалою суду оголошено перерву до 28.11.2023 о 10:30 год.

Присутні в судовому засіданні 10.10.2023 представник прокуратури та представники скаржників про перерву у судовому засіданні до 28.11.2023 о 10:30 год повідомлені під розписку. Ухвалою суду від 10.10.2023 повідомлено Державне агентство меліорації та рибного господарства України та Державне підприємство «УКРРИБА» про дату, час та місце проведення наступного судового засідання.

25.10.2023 від заступника керівника Одеської обласної прокуратури надійшли письмові пояснення (вх.№1567/23/Д8 від 25.10.2023).

20.11.2023 від Державного підприємства «УКРРИБА» надійшли письмові пояснення (вх.№1567/23/Д9 від 20.11.2023).

У судовому засіданні 28.11.2023 протокольною ухвалою суду до матеріалів справи залучено письмові пояснення прокуратури (вх.№1567/23/Д8 від 25.10.2023) та письмові пояснення Державного підприємства «УКРРИБА» (вх.№1567/23/Д9 від 20.11.2023).

Під час проведення 28.11.2023 судового засідання оголошено сигнал «повітряна тривога», у зв`язку з чим апеляційний суд, керуючись пріоритетом збереження життя і здоров`я людини, з метою забезпечення всебічності, повноти і справедливості судового розгляду, протокольною ухвалою суду оголосив перерву у судовому засіданні до 19.12.2023 о 10:30 год.

Ухвалою суду від 28.11.2023 повідомлено Товариство з обмеженою відповідальністю «Бестіс Систем», Державне агентство меліорації та рибного господарства України та Державне підприємство «УКРРИБА» про дату, час та місце наступного судового засідання.

Державне агентство меліорації та рибного господарства України про дату, час та місце проведень судових засідань повідомлялось належним чином, проте в жодному судовому засіданні участі не брало. Відзиву на апеляційні скарги не надало, що згідно із частиною третьою статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бестіс Систем», Державне підприємство «УКРРИБА» про дату, час та місце проведення судового засідання, призначеного на 19.12.2023, повідомлені належним чином, проте участі не брали.

Приймаючи до уваги, що матеріали справи містять обсяг відомостей, достатній для розгляду апеляційних скарг, обов`язкова явка учасників справи в судове засідання апеляційної інстанції Південно-західним апеляційним господарським судом не визнавалась, а частиною 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути апеляційні скарги за відсутності в судовому засіданні представників учасників справи, які не скористались своїм правом участі у ньому.

За умовами частин першої, другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши представників учасників справи, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційних скарг та відзиву на них, а також письмові пояснення, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.

Фактичні обставини справи

Відповідно до акту приймання-передачі гідротехнічних споруд, які в процесі приватизації не увійшли до статутного фонду Відкритого акціонерного товариства «Ізмаїльський рибозавод», але залишились на його балансі, затвердженого наказом Державного департаменту рибного господарства від 12.03.2004 №57, до сфери управління Міністерства аграрної політики України, на баланс Державного підприємства «УКРРИБА» передано причальну споруду (інв. № 3652, реєстровий №25592421.30.ААЕЖАД084), площею 273 кв.м, рік введення в експлуатацію - 1951 р., що знаходиться за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл (в районі морського вокзалу) (т. 1, а.с. 67-68).

Як вбачається із паспорту інженерної споруди причальної споруди (т. 1, а.с. 70-75, т.2 а.с.207-216), виготовленого Товариством з обмеженою відповідальністю «Термокіпконтрол» станом на 30.12.2016, вказана причальна споруда розташована на річці Дунай у м. Ізмаїл Одеської області за координатами 45°19'26.3"N 28°50'17.4"Е. Акваторія біля причалу відноситься до Ізмаїльського морського порту, від лівого берега Дунаю до середини фарватера, де проходить умовна лінія державного кордону України.

Також, як вбачається із зазначеного паспорту інженерної споруди, причальна споруда має довжину 25 м, ширину 10,93 м, загальну площу 273 кв.м. Глибина біля споруди: 0.0 м (за проектом): 0.0 м (фактично). Конструкція являє собою причальну стінку гравітаційного типу; будівельна частина виконана з бетону М300 з використанням армування арматурою № 10; покриття з/б плити. Верхня позначка причалу: 2.2 м БС; рівень води: -0.8 м БС. Загальний технічний стан незадовільний. Навантаження не допускаються. Відбійні пристрої та кнехти фактично відсутні. Спеціалізація причалу за видом вантажів: вантажні операції з рибопродуктами.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрдобропроф» звернулося до Регіонального відділення Фонду державного майна по Одеській області із заявою від 12.02.2018 за вих.№9 про укладення договору оренди державного нерухомого майна - причальної споруди, що обліковується на балансі Державного підприємства «УКРРИБА» та розташована за адресою: Одеська область, Ізмаїльський район, м. Ізмаїл, з метою використання для рибогосподарських потреб (т. 1, а.с. 76). Як вбачається із наявного на цій заяві штампу вхідної кореспонденції, заява зареєстрована Регіональним відділенням 20.02.2018 за вх. № 30/01046.

Листом від 21.03.2018 № 08-06-01219 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях звернулося до Державного агентства рибного господарства України щодо надання висновків стосовно того, що об`єкт (причальна споруда (інв. № 3652, реєстровий №25592421.30.ААЕЖАД084), за адресою: Одеська область, Ізмаїльський район, в межах земель Ізмаїльської міської ради, м.Ізмаїл), може бути переданий в оренду та є таким, що не підпадає під критерій заборони, визначений у частині другій статті 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», та щодо умов конкурсу і договору оренди, максимально можливого терміну договору оренди, допустимих або бажаних напрямів використання майна орендарем, дозволу (або відмови) на передачу майна в оренду (т. 2, а.с. 7-8).

У відповідь на вказаний лист Регіонального відділення, Державне агентство рибного господарства України листом від 11.04.2018 №3-11-13/2242-18 (т.2, а.с. 5-6) повідомило, що не заперечує проти укладення договору оренди причальної споруди з метою розміщення рибного господарства за умови внесення відповідних змін та зауважень, зокрема, в частині предмету договору (у пункті 1.1. договору слова «державна нерухоме майно» замінити словами «державне окреме індивідуально визначене нерухоме майно»), в частині визначення обов`язків орендаря (проведення щорічних протиповіневих заходів, розроблення виробничої програми використання державного майна з дотриманням рибопродуктивності відповідно до встановлених зон аквакультури, подання необхідної статистичної та галузевої звітності) і прав орендодавця. При цьому агентство запропонувало передбачити умовами конкурсу на оренду гідротехнічних споруд рибогосподарських технологічних водойм вимоги до потенційного орендаря.

07.08.2019 у газеті «Відомості приватизації» № 32(1260) Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях опубліковано оголошення про намір передати об`єкт державного майна в оренду (т.1 а.с.94).

До Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях надійшло звернення двох претендентів щодо оренди державного майна, а саме: Товариства з обмеженою відповідальністю «Спорт та здорове життя» (вх. РВ від 09.08.2019 № ЗК/00176) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдобропроф» (вх. РВ від 15.08.2019 № 3K/00306).

У зв`язку з цим, наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях від 29.08.2019 № 114, зі змінами, внесеними наказами від 13.09.2019 № 209, від 04.10.2019 № 340, вирішено провести конкурс на право оренди державного нерухомого майна та створено комісію з проведення конкурсу (т. 1, а.с.97-100).

Наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях від 18.09.2019 №219 затверджено протокол засідання конкурсної комісії від 18.09.2019 №120 щодо визначення умов конкурсу на право укладення договору оренди державного майна, яке обліковується на балансі Державного підприємства «УКРРИБА» (т. 1, а.с. 101).

Як вбачається із протоколу № 131 від 11.10.2019 засідання конкурсної комісії щодо формування списків учасників конкурсу на право укладення договору оренди державного майна, яке обліковується на балансі Державного підприємства «УКРРИБА» (т.1 а.с. 241-243), на участь у конкурсі подали документи три учасники: Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрдобропроф», Товариство з обмеженою відповідальністю «Бестіс Систем», Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес-Стратегія Т Л».

За результатами розгляду наданих учасниками пакетів документів встановлено відповідність умовам конкурсу та вимогам чинного законодавства пакету документів лише одного учасника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Бестіс Систем», з огляду на що згідно із абзацом 2 пункту 18 Порядку проведення конкурсу на право оренди державного майна, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 31.08.2011 №906, вирішено не проводити конкурс 15.10.2019 на право укладення договору оренди державного нерухомого майна.

Наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях від 18.10.2019 № 386 затверджено протокол засідання конкурсної комісії від 11.10.2019 № 131; вирішено не проводити аукціон з визначення розміру орендної плати на право оренди державного нерухомого майна у зв`язку з надходженням пропозицій на конкурс тільки від одного претендента, які відповідають умовам - Товариства з обмеженою відповідальністю «Бестіс Систем»; повідомлено останнє про укладення з ним договору оренди (т. 1, а.с. 239).

Наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях від 22.10.2019 № 411 вирішено укласти договір оренди державного майна з Товариством з обмеженою відповідальністю «Бестіс Систем» (т 1, а.с. 56-58).

25.10.2019 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях (орендодавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бестіс Систем» (орендарем) укладено договір оренди №209840911951 нерухомого майна, що належить до державної власності (т. 1, а.с. 59-64), надалі - договір.

Відповідно до пункту 1.1. договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме: причальну споруду (інв. №3652, реєстровий №25592421.30.ААЕЖАД084), загальною площею 273 кв.м, за адресою: Одеська область, Ізмаїльський район (в межах земель Ізмаїльської міської ради, м. Ізмаїл), що перебуває на балансі Державного підприємства «УКРРИБА» (балансоутримувача).

У пункті 1.1. договору також зазначено, що вартість майна визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку, що проведена Приватним підприємством «Дніпротех і Ко» станом на 30.04.2019 та становить 579502,00 грн.

Згідно із пунктом 1.2. договору майно передається в оренду з метою розміщення рибного господарства.

За умовами пункту 2.1. договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акту приймання-передачі майна.

Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 (зі змінами), та становить без ПДВ за базовий місяць оренди (серпень 2019 року) 4795,21 грн (пункт 3.1. договору). Орендна плата перераховується до Державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж (пункт 3.6. договору).

Цей договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, який діє з моменту підписання його сторонами (пункт 10.1. договору), з можливістю його продовження на той самий строк (у порядку, визначеному пунктом 10.4. договору).

За актом приймання-передавання від 25.10.2019 об`єкт оренди передано орендарю (т. 1, а.с. 66).

Також з матеріалів справи вбачається, що Одеською обласною прокуратурою після опрацювання листа Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях від 10.01.2022 №10-06-00067 щодо укладених договорів оренди державного майна з Товариством з обмеженою відповідальністю «Бестіс Систем», установлено, що відповідно до листа від 11.04.2018 №3-11-13/2242-18 Держрибагентством погоджено укладення договору оренди за умови внесення відповідних змін та зауважень, зокрема внесення змін та доповнень у договорі оренди пунктами 1.1., 5.6., 5.15., 8.1., 10.13., а також включення до умов конкурсу вимог до потенційного орендаря. Натомість пропозиції Держрибагентства щодо включення до умов конкурсу вимог про проведення щорічних протиповіневих заходів та додержання правил технічної експлуатації гідротехнічних споруд рибоводних господарств, розроблення виробничої програми використання державного майна з дотриманням рибопродуктивності відповідно до встановлених зон аквакультури, подання необхідної статистичної та галузевої звітності конкурсною комісією не враховано. Більш того, зауваження Держрибагентства щодо внесення змін та доповнень у договір оренди пунктами 1.1., 5.6., 5.15., 8.1., 10.13. Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях також залишено без уваги.

З урахуванням викладеного, заступник керівника Одеської обласної прокуратури у листі від 25.01.2022 №12-134ВИХ-22 просив, серед іншого, повідомити про причини невключення конкурсною комісією та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях змін та зауважень до умов конкурсу та умов договору оренди, запропонованих Держрибагентством згідно листа від 11.04.2018 №3-11-13/2242-18.

У відповідь на вказаний лист прокуратури, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях листом від 22.02.2022 №10-06-00699 повідомило, що конкурсна комісія Регіонального відділення з проведення конкурсу на право оренди державного майна, яке обліковується на балансі Державного підприємства «УКРРИБА», врахувала пропозиції Державного агентства рибного господарства України, які викладені у листі від 11.04.2018 №3-11-13/2242-18, щодо вимог до потенційного орендаря.

На лист Одеської обласної прокуратури від 30.03.2022 №12-320ВИХ-22 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях листом від 25.04.2022 №10-06-00942 повідомило, що вимоги до потенційного орендаря (учасника конкурсу), які були викладені у листі Держрибагентства від 11.04.2018 №3-11-13/2242-18, а саме: документальне підтвердження наявності позитивного досвіду використання цього або подібного майна, наявність рибогосподарського виду діяльності (відповідний КВЕД), документальне підтвердження наявності у штаті спеціаліста з риборозведення, були включені до умов конкурсу. Пропозиції про включення таких вимог до потенційного орендаря (учасника конкурсу), як проведення щорічних протиповіневих заходів та додержання правил технічної експлуатації гідротехнічних споруд рибоводних господарств, розроблення виробничої програми використання державного майна з дотриманням рибопродуктивності відповідно до встановлених зон аквакультури, подання необхідної статистичної та галузевої звітності, не були включені у зв`язку з відсутністю в учасників конкурсу можливості виконати вищезазначені вимоги та надати їх в пакеті документів на право оренди державного майна. Крім того, Регіональне відділення зазначило, що при підготовці договору оренди керувалося виключно Законом України «Про оренду державного та комунального майна», постановою Кабінету Міністрів України від 31.08.2011 №906 «Про затвердження Порядку проведення конкурсу на право оренди державного майна» та відхилило зміни, запропоновані Державним агентством рибного господарства України у зв`язку із відсутністю обґрунтування внесення таких змін.

Прокурор, звертаючись із позовом, зазначив, що Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях здійснено розпорядження державним майном, яке не підлягає передачі в оренду, не отримано згоди органу управління - Держрибагентства, адже проігноровано значну частину змін та зауважень до змісту проекту договору оренди та умов конкурсу, за наявності яких останнє надавало своє погодження на оренду державного майна, допущено порушення порядку передачі майна в оренду та прийнято неправомірне рішення про недопуск частини учасників до проведення конкурсу, внаслідок чого державне майно передано в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю «Бестіс Систем» без проведення конкурсу.

Позиція суду апеляційної інстанції

Щодо здійснення представництва прокурором інтересів держави в суді в особі Державного агентства меліорації та рибного господарства України

Пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно із статтею 1 Закону України «Про прокуратуру» прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.

У випадках, визначених Законом, на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів громадянина або держави в суді (пункт 2 частини першої статті 2 Закону України «Про прокуратуру»).

Відповідно до частини третьої статті 4 Господарського процесуального кодексу України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

До таких осіб процесуальний закон відносить прокурора та визначає підстави участі цієї особи у господарській справі.

У частині третій статті 53 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача (частина п`ята статті 53 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини четвертої статті 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України «Про прокуратуру».

Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої).

У пунктах 27 та 76 постанови від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу. При цьому поняття «компетентний орган» вживається в значенні органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно різняться.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.

«Нездійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

«Здійснення захисту неналежним чином» має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, яка проте є неналежною.

«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Колегією суддів враховується, що з урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Таким чином, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).

Враховуючи зазначене, наявність інтересів держави повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом.

Аналогічна правова позиція об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду викладена в постанові від 15.05.2019 у справі №911/1497/18.

У рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) №3-рп/99 від 08.04.1999 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття «інтереси держави» висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо. З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття «інтереси держави» має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у статті 131-1 Конституції України та статті 23 Закону України «Про прокуратуру».

Таким чином, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом.

З огляду на викладене, колегія суддів зауважує, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор, між тим для того, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави. У кожному випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, вжиття прокурором всіх передбачених чинним законодавством заходів, які передують зверненню прокурора до суду для здійснення представництва інтересів держави, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

Обставини дотримання прокурором процедури, встановленої частинами третьою та четвертою статті 23 Закону України «Про прокуратуру», яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з`ясуванню судом незалежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах, оскільки відповідно до положень статей 53, 174 Господарського процесуального кодексу України недотримання такої процедури унеможливлює розгляд заявленого прокурором позову по суті. У той же час відповідний уповноважений орган, виконуючи свої функції, не позбавлений можливості самостійно звернутися до суду з позовом з метою захисту інтересів держави.

При цьому саме лише посилання у позовній заяві прокурора на те, що орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження із захисту державних інтересів, без доведення цього відповідними доказами, не є достатнім для прийняття судом рішення в такому спорі по суті, оскільки за змістом абзацу 2 частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва.

Вказана правова позиція викладена у низці постанов Верховного Суду, зокрема, від 06.08.2019 у справі №910/6144/18 та від 06.08.2019 у справі №912/2529/18.

При цьому суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен встановлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи, оскільки питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності.

Отже, прокурор, подаючи позов, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме: подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Аналогічний правовий висновок Великої Палати Верховного Суду викладено в постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.

У цій справі прокурор, обґрунтовуючи підстави звернення до господарського суду з даним позовом, зазначив, що подання позову спрямоване на забезпечення на загальнодержавному рівні ефективного використання державного майна, у тому числі у сфері рибного господарства, адже розпорядження об`єктом права державної власності у сфері рибогосподарської діяльності всупереч встановленого законом порядку, його використання без належних на те правових підстав, призводить до нераціонального використання об`єкта державної власності та неефективного управління цим об`єктом, спричинює економічні збитки державі, а тому вимагає їх захисту.

Окрім того, прокурор зазначив, що правовідносини, пов`язані з володінням, використанням та розпорядженням державним майном, становлять суспільний інтерес, а тому неправомірне, всупереч закону та волі держави набуття речових прав на нього Товариством з обмеженою відповідальністю «Бестіс Систем», не відповідає суспільному інтересу.

Враховуючи викладене, прокурор вказав, що у даному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес, що є підставою для представництва прокурором інтересів держави.

За приписами статті 1 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» від 21.09.2006 №185-V управління об`єктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб`єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об`єктів, пов`язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» від 21.09.2006 №185-V уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань, зокрема, ведуть облік об`єктів державної власності, що перебувають в їх управлінні, здійснюють контроль за ефективним використанням та збереженням таких об`єктів; надають орендодавцям об`єктів державної власності згоду на оренду державного майна і пропозиції щодо умов договору оренди, які мають забезпечувати ефективне використання орендованого майна та здійснення на орендованих підприємствах технічної політики в контексті завдань галузі; організовують контроль за використанням орендованого державного майна; виконують інші передбачені законодавством функції з управління об`єктами державної власності.

Згідно із пунктом 1 Положення про Державне агентство меліорації та рибного господарства України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 № 895 (зі змінами), Держрибагентство є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері рибного господарства та рибної промисловості, охорони, використання та відтворення водних біоресурсів, регулювання рибальства, меліорації земель та експлуатації державних водогосподарських об`єктів комплексного призначення, міжгосподарських зрошувальних і осушувальних систем.

Держрибагентство відповідно до покладених на нього завдань здійснює управління об`єктами державної власності, що належать до сфери управління Держрибагентства (підпункт 67 пункту 4 вказаного Положення).

З огляду на зазначене, апеляційний суд вважає, що прокурор правильно визначив позивача у цій справі, оскільки Держрибагентство є центральним органом виконавчої влади, який наділений повноваженнями здійснювати управління державним майном, що є об`єктом оренди, - причальної споруди (інв. № 3652, реєстровий №25592421.30.ААЕЖАД084), загальною площею 273 кв.м, розташованої за адресою: Одеська обл., м. Ізмаїл.

Разом з тим, підставою реалізації прокурором представницьких функцій стала усвідомлена пасивна поведінка позивача, яка виразилася у тому, що Держрибагентство було обізнане про необхідність захисту інтересів держави та мало відповідні повноваження для їх захисту, проте таких заходів не вжило, що відповідно до вимог статті 131-1 Конституції України та статті 23 Закону України «Про прокуратуру» є підставою для звернення прокурора до суду з цим позовом в інтересах держави в особі зазначеного суб`єкта владних повноважень.

Так, матеріали справи свідчать про те, що з метою наявності підстав для представництва інтересів держави у суді, заступник керівника Одеської обласної прокуратури у листі від 25.01.2022 №12-135ВИХ-22 просив Державне агентство меліорації та рибного господарства України надати, зокрема, відомості щодо здійснення Держрибагентством будь-якого іншого погодження умов конкурсу та умов договору оренди, крім листа від 11.04.2018 №3-11-13/2242-18; відомості про обізнаність про невключення конкурсною комісією та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях змін та зауважень до умов конкурсу та умов договору оренди, запропонованих Держрибагентством згідно листа від 11.04.2018 №3-11-13/2242-18; відомості щодо водного об`єкта, на якому розташована причальна споруда.

Листом від 16.02.2022 №2-11.1-9/951-22 Держрибагентство надало Одеській обласній прокуратурі наявні у нього копії листування щодо погодження укладення договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 25.10.2019, а також повідомило, що про невключення конкурсною комісією пропозицій, які Держрибагентство направляло листом від 11.04.2018 №3-11-13/2242-18, до проекту договору оренди та умов проведення конкурсу, Регіональне відділення не повідомляло і копій укладеного договору оренди не надавало. Також проінформувало, що причальна споруда розташована за адресою: Одеська область, м.Ізмаїл, ріка Дунай 45°19'26.3"N 28°50'17.4"Е.

В подальшому, перший заступник керівника Одеської обласної прокуратури звернувся до Державного агентства меліорації та рибного господарства України з листом від 30.03.2022 № 12-319вих-22, яким повідомив про обставини порушення Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях інтересів держави при передачі в оренду державного майна Товариству з обмеженою відповідальністю «Бестіс Систем». З метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави у суді, прокурор просив повідомити про обізнаність Держрибагентства про укладення спірного договору, а також вжиті заходи, у тому числі шляхом звернення до суду із позовом про визнання недійсним договору. Поряд з цим, прокурор просив повідомити, чи планується в подальшому вжиття заходів та яких саме для усунення порушень.

Держрибагентством листом від 06.05.2022 № 1-7-2-9/1513-22 повідомлено Одеську обласну прокуратуру про те, що вже надавало листом від 16.02.2022 №2-11.1-9/951-22 копії документів, а також наявні копії листування щодо договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 25.10.2019, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях і Товариством з обмеженою відповідальністю «Бестіс Систем». Водночас Держрибагентство зазначило, що не заперечуватиме щодо захисту інтересів держави Одеською обласною прокуратурою у судовому порядку з питань, зазначених у листі від 30.03.2022 № 12-319вих-22.

Листом від 11.05.2022 №12-433ВИХ-22 заступник керівника Одеської обласної прокуратури звернувся в порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру» до Державного агентства меліорації та рибного господарства України з повідомленням, в якому зазначив, що Одеською обласною прокуратурою підготовлено позовну заяву в інтересах держави в особі Державного агентства меліорації та рибного господарства України до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, Товариства з обмеженою відповідальністю «Бестіс Систем» про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсним договору оренди нерухомого майна державної власності, зобов`язання повернути нерухоме майно, яка найближчим часом буде подана до суду.

23.05.2022 прокурор звернувся з даним позовом до суду.

Південно-західний апеляційний господарський суд, дослідивши зміст листування прокурора з Держрибагентством, яке передувало зверненню прокурора до суду з цим позовом, вважає, що компетентний орган (Держрибагентство) було обізнане з виявленими порушеннями, проте протягом розумного строку після того, як йому стало відомо про можливе порушення інтересів держави, не вжив будь-якого активного реагування щодо вжиття заходів судового захисту порушених інтересів держави, що має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Доводи апеляційної скарги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях про те, що зважаючи на лист Держрибагентства від 11.04.2018 №3-11-13/2242-18, яким у відповідь на лист Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях від 21.03.2018 № 08-06-01219 надано згоду на передачу причальної споруди в оренду, останнє має бути залучене до розгляду у справі в якості відповідача, у зв`язку з чим прокурором при поданні позову невірно обрано особу, в інтересах якої подано позов, колегією суддів відхиляються, з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про Фонд державного майна України» Фонд державного майна України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об`єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об`єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.

Згідно із положеннями законодавства, яке діяло на час проведення процедури щодо укладення спірного договору оренди, а саме, пункту 4 частини першої статті 5 Закону України «Про Фонд державного майна України», статті 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 10.04.1992 №2269-ХІІ, Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва виступають орендодавцями щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутного (складеного) капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що є державною власністю.

За приписами частин другої, третьої статті 9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 10.04.1992 №2269-ХІІ у разі надходження до орендодавця заяви про оренду цілісного майнового комплексу підприємства, його структурного підрозділу, нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутного (складеного) капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), орендодавець за умови відсутності заборони на передачу майна в оренду у п`ятиденний строк після дати реєстрації заяви надсилає копії матеріалів органу, уповноваженому управляти відповідним майном. Орган, уповноважений управляти державним майном, розглядає подані йому матеріали і протягом п`ятнадцяти днів після їх надходження надсилає орендодавцеві висновки про умови договору оренди або про відмову в укладенні договору оренди.

Таким чином, саме на Фонд державного майна України та його регіональні відділення, як на орендодавців державного майна, було покладено обов`язок щодо визначення заборони на передачу цього майна в оренду, у той час як Держрибагентство є органом, уповноваженим управляти державним майном (у даному випадку спірною причальною спорудою), який надсилає орендодавцеві висновки про умови договору оренди або про відмову в укладенні договору оренди.

Враховуючи, що саме на Фонд державного майна України та його регіональні відділення, як на орендодавців державного майна, було покладено обов`язок щодо визначення заборони на передачу цього майна в оренду, а також беручи до уваги, що листом від 11.04.2018 №3-11-13/2242-18 Держрибагентством погоджено передачу спірної причальної споруди в оренду за умови внесення змін та зауважень до проекту договору оренди та умов конкурсу, але не всі з них були враховані Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях при оголошенні та проведенні конкурсу і укладенні договору оренди, доводи Регіонального відділення про те, що Держрибагентство є неналежним позивачем у справі з підстав того, що надало згоду на розпорядження об`єктом державної власності, з посиланням на вказаний лист, є безпідставними, оскільки за наведених обставин не можна ставити в залежність подання прокурором позову в інтересах держави в особі Державного агентства меліорації та рибного господарства України від листа від 11.04.2018 №3-11-13/2242-18.

З урахуванням викладеного, Держрибагентство є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, а тому має бути залучене у справі саме в якості позивача.

Щодо суті спору

Південно-західний апеляційний господарський суд, переглядаючи оскаржуване судове рішення відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України в межах доводів та вимог апеляційних скарг, перевіряє доводи скаржників стосовно правомірності задоволення судом першої інстанції позовних вимог в частині визнання недійсним договору оренди № 209840911951 нерухомого майна, що належить до державної власності, укладеного 25.10.2019 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бестіс Систем» щодо причальної споруди (інв. № 3652, реєстровий №25592421.30.ААЕЖАД084), загальною площею 273 кв.м, розташованої за адресою: Одеська обл., м. Ізмаїл.

Обґрунтовуючи свої вимоги, прокурор, зокрема, наполягав на тому, що договір, за яким Товариство з обмеженою відповідальністю «Бестіс Систем» набуло право оренди нерухомого державного майна, є недійсним, оскільки на це майно розповсюджувалася законодавча заборона щодо передачі його в оренду.

Натомість відповідачі наполягають на тому, що законодавчі обмеження на передачу в оренду спірного майна були відсутні, з огляду на що зазначають про безпідставність позовних вимог.

Колегія суддів зазначає, що станом на момент передачі оспорюваного нерухомого майна в оренду організаційні відносини, пов`язані з передачею в оренду майна державних підприємств, установ та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, їх структурних підрозділів та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній та комунальній власності, а також майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, врегульовувались Законом України «Про оренду державного та комунального майна» від 10.04.1992 № 2269-ХІІ.

Статтею 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 10.04.1992 №2269-ХІІ (зараз і надалі у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) до орендодавців віднесено Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутного (складеного) капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що є державною власністю, крім майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України та галузевих академій наук, а також майна, що належить вищим навчальним закладам та/або науковим установам, що надається в оренду науковим паркам та їхнім партнерам.

Згідно із абзацом 5 частини 1 статті 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 10.04.1992 № 2269-ХІІ об`єктом оренди за цим Законом є, зокрема, майно, що не увійшло до статутного (складеного) капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації).

Відповідно до абзацу 5 частини 2 статті 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 10.04.1992 № 2269-ХІІ не можуть бути об`єктами оренди, зокрема об`єкти державної власності, що мають загальнодержавне значення і не підлягають приватизації відповідно до частини другої статті 5 Закону України «Про приватизацію державного майна» (крім пам`яток культурної спадщини, нерухомих об`єктів, які знаходяться на території історико-культурних заповідників та гідротехнічних споруд рибогосподарської технологічної водойми, причалів морських портів), а також об`єкти, включені до переліку об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, затвердженого Законом України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації», які випускають підакцизну продукцію, крім цілісних майнових комплексів, які випускають підакцизну продукцію, переданих в оренду до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 29 червня 2004 року.

У свою чергу, відповідно до частини другої статті 5 Закону України «Про приватизацію державного майна» від 04.03.1992 № 2163-ХІІ приватизації не підлягають об`єкти, що мають загальнодержавне значення, а також казенні підприємства.

Загальнодержавне значення мають, зокрема об`єкти, які забезпечують життєдіяльність держави в цілому, у тому числі акваторії морських портів, гідротехнічні споруди, об`єкти портової інфраструктури загального користування, засоби навігаційного обладнання та інші об`єкти навігаційно- гідрографічного забезпечення морських шляхів, системи управління рухом суден, інформаційні системи, навчальний та гідрографічний флот, майнові комплекси судноплавних інспекцій (абзац 16 пункту «г» частини другої статті 5 Закону України від 04.03.1992 № 2163-ХІІ)).

Водночас Закон України «Про приватизацію державного майна» від 04.03.1992 №2163-ХІІ, на який здійснюється посилання у нормі абзацу 5 частини другої статті 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 10.04.1992 № 2269-ХІІ, втратив чинність 07.03.2018 на підставі Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» від 18.01.2018 № 2269-VІІІ, який набрав чинності 07.03.2018.

Відповідно до частин першої та другої статті 4 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» від 18.01.2018 № 2269-VІІІ (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) до об`єктів державної і комунальної власності, що підлягають приватизації, належать усі об`єкти права державної і комунальної власності, крім тих, приватизація яких прямо заборонена цим Законом та іншими законами України. Крім передбачених частиною третьою цієї статті випадків, приватизації не підлягають казенні підприємства та об`єкти, необхідні для виконання державою своїх основних функцій, для забезпечення обороноздатності держави, та об`єкти права власності Українського народу, майно, що становить матеріальну основу суверенітету України, зокрема: акваторії морських портів, гідротехнічні споруди, об`єкти портової інфраструктури загального користування, засоби навігаційного обладнання та інші об`єкти навігаційно-гідрографічного забезпечення морських шляхів, системи управління рухом суден, інформаційні системи, навчальний та гідрографічний флот, майнові комплекси судноплавних інспекцій.

Слід зазначити, що у зв`язку з прийняттям Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» від 18.01.2018 № 2269-VІІІ, законодавцем не було внесено зміни до абзацу 5 частини 2 статті 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 10.04.1992 №2269-ХІІ, норма якої продовжувала здійснювати посилання на положення частини другої статті 5 Закону України «Про приватизацію державного майна» від 04.03.1992 № 2163-ХІІ.

Така ситуація тривала до 01.02.2020 дати набрання чинності Законом України «Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019 №157-ІХ.

Таким чином, у період з 07.03.2018 до 01.02.2020 абзац 5 частини другої статті 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 10.04.1992 № 2269-ХІІ здійснював посилання на частину другу статті 5 Закону України «Про приватизацію державного майна» від 04.03.1992 № 2163-ХІІ, який втратив чинність 07.03.2018.

Відповідачі вважають, що Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях не мало підстав, керуючись власним розсудом, застосовувати обмеження щодо переліку об`єктів державної власності, які не підлягають приватизації згідно Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» від 18.01.2018 № 2269-VІІІ, при визначенні переліку об`єктів державної власності, що не підлягають передачі в оренду.

Вказану позицію відповідачів колегія суддів вважає помилковою, адже невнесення змін до абзацу 5 частини другої статті 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 10.04.1992 № 2269-ХІІ у вигляді зміни посилання на «новий» Закон України «Про приватизацію державного і комунального майна» від 18.01.2018 №2269-VІІІ, жодним чином не нівелює легітимну мету цієї норми, якою зазначено, що не можуть бути об`єктами оренди об`єкти державної власності, що мають загальнодержавне значення і не підлягають приватизації, про що слушно зазначає прокурор.

З урахуванням викладеного, із системного аналізу наведених норм законодавства можна дійти висновку, що законодавцем встановлено заборону на оренду об`єктів державної власності, що мають загальнодержавне значення - гідротехнічних споруд.

А тому до предмету доказування у даній справі належить питання віднесення спірної причальної споруди до гідротехнічних споруд, тобто державного майна, на яке поширювалася законодавча заборона щодо передачі його в оренду.

Згідно із Правилами технічної експлуатації річкових портових гідротехнічних споруд, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 29.03.2004 №251, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 27.07.2004 за № 932/9531, гідротехнічна споруда - споруда для використання водних ресурсів, а також для боротьби із шкідливою дією вод; причальна споруда - гідротехнічна споруда для швартування суден.

Відповідно до Закону України «Про внутрішній водний транспорт» гідротехнічні споруди внутрішніх водних шляхів - інженерно-технічні споруди (причали, пристані, пірси, інші види причальних споруд, дамби, моли, хвилеломи, інші види берегозахисних споруд, судноплавні шлюзи, судноплавні канали внутрішніх водних шляхів, інші підводні споруди штучного походження), призначені для забезпечення безпечного плавання, маневрування, стоянки, будівництва, ремонту, обслуговування та огляду суден, для захисту берегової смуги внутрішніх водних шляхів, операційної акваторії причалу (причалів), ведення господарської діяльності підприємствами внутрішнього водного транспорту, використання водних ресурсів та запобігання шкідливій дії вод; причальна споруда - гідротехнічна споруда внутрішніх водних шляхів (комплекс споруд), яка має швартовні та відбійні пристрої і призначена для стоянки, обслуговування та ремонту суден, обслуговування пасажирів, у тому числі для їх посадки на судна і висадки з суден, проведення вантажних операцій.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до акту приймання-передачі гідротехнічних споруд, які в процесі приватизації не увійшли до статутного фонду Відкритого акціонерного товариства «Ізмаїльський рибозавод», але залишились на його балансі, затвердженого наказом Державного департаменту рибного господарства від 12.03.2004 №57, до сфери управління Міністерства аграрної політики України, на баланс Державного підприємства «УКРРИБА» передано причальну споруду (інв. № 3652, реєстровий №25592421.30.ААЕЖАД084), площею 273 кв.м, рік введення в експлуатацію - 1951 р., що знаходиться за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл (в районі морського вокзалу).

Тобто, до сфери управління Міністерства аграрної політики України, на баланс Державного підприємства «УКРРИБА», спірну причальну споруду передано як гідротехнічну споруду.

У паспорті інженерної споруди, виготовленого Товариством з обмеженою відповідальністю «Термокіпконтрол» станом на 30.12.2016, спірну споруду ідентифіковано як причальну споруду, що розташована на річці Дунай у м.Ізмаїл Одеської області за координатами 45°19'26.3"N 28°50'17.4"Е, спеціалізацією якої за видом вантажів є вантажні операції з рибопродуктами.

У звіті про незалежну оцінку, що проведена Приватним підприємством «Дніпротех і Ко» станом на 30.04.2019 (т.2, а.с.185-231), згідно із яким було визначено вартість переданого за спірним договором в оренду майна, зазначено, що на дату оцінки споруда не експлуатується; раніше, коли функціонував рибозавод, споруда експлуатувалась як причал для розвантаження катерів. При цьому при розрахунку вартості об`єкту оцінки були використані збірник №12 Укрупнених показників відновної вартості будівель та споруд рибної промисловості для переоцінки основних фондів та збірник №20 Укрупнених показників відновної вартості морських і річкових портів, судноплавних і суднобудівних споруд та будівель для переоцінки основних фондів, згідно із якими причали із збірного залізобетону для ставкових рибоводних господарств та покриття відкритих складських майданчиків, території портів і судноремонтних заводів відносяться до гідротехнічних споруд.

За наведеного нормативно-правового регулювання та наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що передана за договором оренди державного майна від 25.10.2019 інженерна споруда є причальною спорудою, яка, в свою чергу, підпадає під визначення гідротехнічної споруди.

При цьому обставини того, що станом на 30.12.2016 (на дату складення паспорту інженерної споруду) спірна причальна споруда не мала швартувальних та відбійних пристроїв не змінює її статус як гідротехнічної споруди.

Разом з тим, причальна споруда не належить до гідротехнічних споруд рибогосподарської технологічної водойми, на які згідно із абзацом 5 частини 2 статті 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 10.04.1992 № 2269-ХІІ не поширюється заборона щодо передачі їх в оренду, оскільки згідно із визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України «Про аквакультуру» від 18.09.2012 №5293-VI (в редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин), гідротехнічні споруди рибогосподарської технологічної водойми (гідротехнічні споруди) об`єкти нерухомого майна (земляні греблі та дамби, водозабірні споруди, повеневі водоскиди, донні водовипуски, водопостачальні, скидні та рибозбірноосушувальні канали, рибовловлювачі, камери облову, причали, водоскиди, бистротоки, перепади, перегороджувальні рибозахисні та інші споруди), що є інженерними спорудами, які призначені для управління водними ресурсами (підготовка, постачання, збереження, транспортування води та водовідведення), а також для запобігання шкідливій дії вод; рибогосподарська технологічна водойма - це штучно створена водойма спеціального технологічного призначення, що визначається технічним проєктом та/або паспортом, яка наповнюється штучно за допомогою гідротехнічних споруд і пристроїв та призначена для створення умов існування і розвитку об`єктів аквакультури.

Натомість причальна споруда розташована на річці Дунай у м. Ізмаїл Одеської області за координатами 45°19'26.3"N 28°50'17.4"Е, і загальновідомо, що річка Дунай є природним водним потоком та не є штучно створеною водоймою спеціального технологічного призначення, тобто не відноситься до рибогосподарських технологічних водойм.

Крім того, не являється спірна причальна споруда також причалом морського порту (що сторонами не заперечується), на який згідно із абзацом 5 частини 2 статті 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 10.04.1992 № 2269-ХІІ не поширюється заборона щодо передачі його в оренду.

Отже, спірна причальна споруда є гідротехнічною спорудою, тоді як на час виникнення спірних правовідносин закон виключав можливість передання в оренду гідротехнічних споруд, як об`єктів, що мають загальнодержавне значення та не підлягають приватизації, а також забезпечують життєдіяльність держави в цілому.

За частинами першою, другою статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

За змістом статей 15 і 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання. Перелік способів захисту, визначений у частині другій статті 16 Цивільного кодексу України, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої вказаної статті).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (аналогічні висновки Велика Палата Верховного Суду сформулювала, зокрема, у постановах від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі №905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 (пункт 67), від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58), від 16.02.2021 у справі №910/2861/18 (пункт 98), від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17 (пункт 9.1), від 22.06.2021 у справах № 334/3161/17 (пункт 55) і № 200/606/18 (пункт 73), від 29.06.2021 у справі №916/964/19 (пункт 7.3), від 31.08.2021 у справі №903/1030/19 (пункт 68), від 26.10.2021 у справі № 766/20797/18 (пункт 19), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 143), від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19 (пункт 61), від 25.01.2022 у справі № 143/591/20 (пункт 8.31), від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 (пункт 21)).

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (абзац перший частини другої статті 215 Цивільного кодексу України).

Отже, якщо недійсність правочину встановлена законом, то визнання недійсним такого правочину судом не вимагається; визнання недійсним нікчемного правочину законом не передбачається, оскільки нікчемним правочин є в силу закону. Отже, такий спосіб захисту, як визнання недійсним нікчемного правочину, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом (такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №916/3156/17).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово виснувала, що згідно із частинами першою, другою статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним; позовна вимога про визнання правочину нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо юридичних наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, оцінює правочин на предмет його нікчемності. Такі висновки сформульовані у постановах від 29.09.2020 у справі № 688/2908/16-ц (провадження № 14-28цс20, пункти 84 - 86), від 12.10.2021 у справі № 910/17324/19 (провадження № 12-12гс21, пункти 61, 62), від 02.11.2021 у справі № 917/1338/18 (провадження № 12-86гс20, пункти 120 - 124).

Південно-західний апеляційний господарський суд вважає, що оскільки за договором оренди №209840911951 нерухомого майна, що належить до державної власності, від 25.10.2019 передано у строкове платне користування майно, на яке поширювалася встановлена законом заборона на передачу його в оренду, у зв`язку з чим відповідач набув речове право оренди всупереч встановленого законом порядку, тобто договір спрямований на незаконне користування майном (у даному випадку гідротехнічною спорудою), такий договір згідно із частинами першою та другою статті 228 Цивільного кодексу України порушує публічний порядок, а тому є нікчемним.

З огляду на викладене, визнання нікчемного правочину недійсним не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону.

Відповідно до частини п`ятої статті 216 Цивільного кодексу України вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Враховуючи, що спірний договір оренди гідротехнічної споруди станом на дату прийняття рішення суду першої інстанції припинив свою дію, тоді як стосовно вимог прокурора про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Бестіс Систем» повернути у власність Державного агентства меліорації та рибного господарства України причальну споруду суд закрив провадження у справі, а в частині вимог про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Бестіс Систем» повернути причальну споруду на баланс Державного підприємства «УКРРИБА» позов залишив без розгляду, і в цій частині рішення не оскаржене, апеляційна інстанція не застосовує наслідки недійсності нікчемного договору з власної ініціативи.

Таким чином, з огляду на те, що спірний договір не може бути визнаний недійсним з підстав, зазначених прокурором, оскільки обраний ним спосіб захисту є неналежним, що є самостійною підставою для відмови у позові, є помилковим висновок суду першої інстанції про задоволення позовної вимоги про визнання спірного договору недійсним.

Дійшовши висновку про відмову у задоволенні позовної вимоги про визнання договору недійсним з викладених вище мотивів, суд апеляційної інстанції не надає детальної відповіді на кожний аргумент, наведений в апеляційних скаргах.

Висновки суду апеляційної інстанції

Відповідно до положень статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Згідно із частиною першою 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційних скарг, скасування оскаржуваного судового рішення в частині визнання спірного договору недійсним з підстав неправильного застосування норм матеріального права та ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Розподіл судових витрат

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина чотирнадцята статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

З урахуванням прийняття судом апеляційної інстанції нового рішення про відмову у задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним договору, витрати зі сплати судового збору за її подання слід покласти на прокуратуру. Враховуючи задоволення апеляційних скарг, судовий збір за апеляційний перегляд справи покладається на прокуратуру.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 277, 281 - 284 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бестіс Систем» та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях задовольнити.

Рішення Господарського суду Одеської області від 16.05.2023 у справі №916/913/22 скасувати в частині задоволення позовної вимоги про визнання недійсним договору оренди №209840911951 нерухомого майна, що належить до державної власності, укладеного 25.10.2019 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бестіс Систем» щодо причальної споруди (інв. № 3652, реєстровий №25592421.30.ААЕЖАД084), загальною площею 273 кв.м, розташованої за адресою: Одеська обл., м. Ізмаїл. Ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в цій частині.

В іншій частині рішення Господарського суду Одеської області від 16.05.2023 у справі №916/913/22 залишити без змін.

Стягнути з Одеської обласної прокуратури на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях 3721 (три тисячі сімсот двадцять одну) гривню 50 копійок судового збору за подання апеляційної скарги.

Стягнути з Одеської обласної прокуратури на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бестіс Систем» 3721 (три тисячі сімсот двадцять одну) гривню 50 копійок за подання апеляційної скарги.

Доручити Господарському суду Одеської області видати відповідні накази із зазначенням всіх необхідних реквізитів.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст.287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 25.12.2023.

Головуючий суддяЛ.В. Поліщук

СуддяК.В. Богатир

СуддяС.В. Таран