Постанова

від 09.11.2023 по справі 910/7683/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" листопада 2023 р. м.Київ Справа№ 910/7683/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Тищенко О.В.

Шаптали Є.Ю.

за участю секретаря судового засідання Щербини А.В.

за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 09.11.2023:

від прокуратури: Постемський А.В.;

від позивача: Вощенко В.В.;

від відповідача1: Пантюхов А.О.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Сеас - Україна»

на рішення Господарського суду міста Києва

від 19.07.2023

у справі № 910/7683/23 (суддя Босий В.П.)

за позовом Керівника Фастівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Гатненської сільської ради Фастівського району Київської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сеас - Україна»

про стягнення 369 493,15 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Керівник Фастівської окружної прокуратури звернувся до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Гатненської сільської ради Фастівського району Київської області (надалі - Гатненська сільська рада) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕАС - Україна» про стягнення 369 493,15 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язання з поставки товару за договором №129 від 28.11.2022, у зв`язку з чим прокурор заявляє про стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 169 693,15 грн. та штрафу у розмірі 199 800,00 грн.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду м. Києва від 19.07.2023 у справі № 910/7683/23 позовні вимоги Керівника Фастівської окружної прокуратури задоволено повністю, а саме:

- стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕАС - Україна» (04112, м. Київ, вулиця Дегтярівська, будинок 48, офіс 57-58; ідентифікаційний код 36088163) на користь Гатненської сільської ради Фастівського району Київської області (08160, Київська обл., Фастівський р-н, с. Гатне, вул. Київська, будинок 138; ідентифікаційний код 04358508) пеню у розмірі 169 693 (сто шістдесят дев`ять тисяч шістсот дев`яносто три) грн. 15 коп., штраф у розмірі 199 800 (сто дев`яносто дев`ять тисяч вісімсот) грн. 00 коп.;

- стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕАС - Україна» (04112, м. Київ, вулиця Дегтярівська, будинок 48, офіс 57-58; ідентифікаційний код 36088163) на користь Київської обласної прокуратури (01601, м. Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 27/2; ідентифікаційний код 02909996) судовий збір у розмірі 5 542 (п`ять тисяч п`ятсот сорок дві) грн. 40 коп.

Рішення Господарського суду м. Києва від 19.07.2023 у справі № 910/7683/23 мотивоване тим, що:

- оскільки сторони умовами договору передбачили застосування у разі порушення строків поставки товару пені та штрафу, спірні правовідносини є господарськими, а відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України господарські санкції, зокрема, пеня, застосовуються за порушення будь-яких господарських зобов`язань, не тільки за невиконання грошового зобов`язання, а відтак суд першої інстанції дійшов до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованою;

- суд першої інстанції погодився з розрахунком Керівника Фастівської окружної прокуратури та дійшов до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕАС - Україна» на користь Гатненської сільської ради Фастівського району Київської області пені у розмірі 169 693,15 грн. та штрафу у розмірі 199 800,00 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги на рішення та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Сеас - Україна» (09.08.2023 згідно штемпеля поштової установи на описі вкладеного в цінний лист , який долучено до апеляційної скарги) звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 19.07.2023 у справі № 910/7683/23 повністю та ухвалити нове рішення про повну відмову у задоволенні позову.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції неповно з`ясував фактичні обставини справи, у зв`язку з чим дійшов помилкового рішення про задоволення позову.

Скаржник посилався на те, що:

- суд першої інстанції не з?ясував обставини, що мають значення для справи, а саме не з?ясував чи був дійсним Договір у період, за який було стягнуто штрафні санкції за, начебто, порушення Відповідачем умов Договору і чи існувати у Відповідача після 30.12.2022 р. зобов?язання з поставки Товару;

- в оскаржуваному рішенні суд першої інстанції визнав встановленою таку обставину, як начебто, розірвання договору лише 31.01.2023. Водночас, згідно тексту договору, цей Договір був укладений 31.12.2022, і отже, мав припинити свою дію 31.12.2022, якщо не буде раніше розірваний сторонами;

- суд першої інстанції не надав оцінку тому факту, що листом ГСРФРКО від 31.01.2023 № 02-11/128 договір не може бути розірвано, оскільки дія договору була встановлена лише 31.12.2022 і станом на 31.01.2023 договір припинено, і відповідно, його не можна розірвати.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу на рішення

09.10.2023 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від заступника керівника Фастівської окружної прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу на рішення, і який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду з огляду на ст. ст. 119, 263 Господарського процесуального кодексу України, і у якому прокурор просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Доводи прокурора у відзиві зводяться до того, що нарахування штрафних санкцій на підставі п. п. 5.3.-5.4. договору є обґрунтованим, оскільки, пунктом 5.3. договору передбачено, що у разі порушення строків поставки товару, передбачених договором, постачальник сплачує замовникові штрафну санкцію в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, чинної в період затримки поставки товару, від загальної вартості непоставленого в строк товару за кожен календарний день його затримки.

Посилання Відповідача з приводу того, що розірвання в односторонньому порядку 31.01.2023 Гатненською сільською радою не могло мати місце, оскільки, договір мав строк дії до 31.12.2022 та повинен був припинити свою дію 31.12.2022, не відповідає вимогам самого договору.

Пунктом 8.1 Договору передбачено, що він діє до 31.12.2022, а в частині невиконання зобов?язань за цим договором - до повного їх виконання сторонами.

Таким чином, Договір № 129 не припинив свою дію 31.12.2022, оскільки, зобов?язання не були виконані сторонами та договір не був розірваний шляхом укладення додаткової угоди. Указане підтверджується подальшою поведінкою сторони договору - Гатненської сільської ради, яка прийняла рішення про розірвання договору в односторонньому порядку. Про прийняте рішення радою повідомлено Товарситва з обмеженою відповідальністю «СЕАС-Україна» шляхом спрямування на адресу останніх відповідного листа.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.08.2023, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сеас - Україна» на рішення Господарського суду м. Києва від 19.07.2023 у справі № 910/7683/23, передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді - Станік С.Р., суддів: Тищенко О.В., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.08.2023 витребувано у Господарського суду м. Києва матеріали справи № 910/7683/23. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Сеас - Україна» на рішення Господарського суду м. Києва від 19.07.2023 у справі № 910/7683/23.

21.08.2022 на виконання ухвали з суду першої інстанції до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/7683/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.08.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сеас - Україна» на рішення Господарського суду м. Києва від 19.07.2023 у справі № 910/7683/23 залишено без руху. Протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали, скаржнику надано право усунути недоліки, а саме подати до Північного апеляційного господарського суду:

- докази направлення копії апеляційної скарги та доданих до неї документів учасникам справи, а саме:

- керівнику Фастівської окружної прокуратури за адресою: вул..Тимофія Рудяка, буд. 3, м. Фастів, Фастівський р-н, Київська обл.., 08500;

- Гатненській сільській раді Фастівського району Київської області за адресою: вул. Київська буд. 138, с. Гатне, Фастівський р-н, Київська обл.., 08160, листом з описом вкладеного та фіскальною накладною, у відповідності до приписів ст. 259 Господарського процесуального кодексу України.

13.09.2023 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярію) Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Сеас-Україна» надійшло клопотання про приєднання документів на усунення недоліків, до якого долучено:

- оригінал документа, що підтверджує надання поштових послуг з відправлення керівнику Фастівської окружної прокуратури копії апеляційної скарги з додатками на 1 арк.;

- оригінал опису вкладення у поштове відправлення, яким керівнику Фастівської окружної прокуратури направлено копію апеляційної скарги з додатками на 1 арк.;

- оригінал документа, що підтверджує надання поштових послуг з відправлення Гатненській сільській раді Фастівського району Київської області копії апеляційної скарги з доданими до неї документами на 1 арк.;

- оригінал вкладення у поштове відправлення, яким Гатненській сільській раді Фастівського району Київської області направлено копію апеляційної скарги з додатками на 1 арк.;

- копія поштового конверту, в якому ухвала Північного апеляційного господарського суду від 28.08.2023 про залишення апеляційної скарги без руху надіслана на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сеас-Україна»;

- копія документів, що підтверджують отримання копій апеляційної скарги з додатками керівником Фастівської окружної прокуратури та Гатненською сільською радою Фастівського району Київської області на 1 арк.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що скаржником усунуто недоліки апеляційної скарги, що є підставою для відкриття апеляційного провадження згідно з ст. 262 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.09.2023 вирішено поновити Товариству з обмеженою відповідальністю «Сеас-Україна» пропущений процесуальний строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду м. Києва від 19.07.2023 у справі № 910/7683/23. Відкрито апеляційне провадження у справі № 910/7683/23 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Сеас - Україна» на рішення Господарського суду м. Києва від 19.07.2023. Судове засідання вирішено призначити на 09.11.2023 об 11 год. 30 хв.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом (частина перша); кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частина друга).

Відповідно до статті 64 Конституції України права громадян на звернення до суду та отримання правничої допомоги не можуть бути обмежені, а мають реалізовуватися з урахуванням умов існуючого воєнного стану.

Таким чином, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників справи на участь у судовому засіданні та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи у розумні строки, колегія суддів дійшла висновку розглянути справу у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав, в умовах запровадженого воєнного стану.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

В судове засідання 09.11.2023 з`явився прокурор, представник Гатненської сільської ради (позивач) та представник Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕАС-Україна» (скаржник).

В судовому засіданні 09.11.2023 представник Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕАС-Україна» (скаржник) надав свої пояснення по суті спору та просив апеляційну скаргу задовольнити, скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 19.07.2023 у справі № 910/7683/23 повністю та ухвалити нове рішення про повну відмову у задоволенні позову.

В судовому засіданні 09.11.2023 прокурор надав свої пояснення по суті спору та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 19.07.2023 у справі № 910/7683/23 без змін.

Представник Гатненської сільської ради (позивач) в судовому засіданні 09.11.2023 надав свої пояснення по суті спору та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 19.07.2023 у справі № 910/7683/23 без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як підтверджується наявними матеріалами справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 28.11.2022 між Гатненською сільською радою (замовник) та ТОВ «СЕАС - Україна» (постачальник), було укладено договір №129 (надалі - «Договір»), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується передати (поставити) у власність замовника в порядку та на умовах даного договору засоби оповіщення та інформування населення, а саме комплектуючі системи оповіщення населення при загрозі виникнення повітряної небезпеки та надзвичайних ситуацій, 32340000-8 Мікрофони та гучномовці за ДК 021:2015, а замовник зобов`язується прийняти товар у власність і оплатити його на умовах даного договору.

Згідно з п. 2.1 Договору загальна вартість товару за цим договором становить 3 996 000,00 грн. (три мільйони дев`ятсот дев`яносто шість тисяч гривень 00 копійок) з ПДВ. З них: за рахунок коштів з державного бюджету - 3 996 000,00 грн. (три мільйони дев`ятсот дев`яносто шість тисяч гривень 00 копійок) з ПДВ, за рахунок власних коштів - 0 грн. 00 коп. (0 гривень, 00 копійок).

Пунктом 3.19 Договору перебачено, що строк поставки товару: 31.12.2022.

Спір у справі виник у зв`язку із несвоєчасною, на думку позивача, поставкою відповідачем товару на підставі Договору, у зв`язку з чим позивач заявляє про стягнення з відповідача пені у розмірі 169 693,15 грн. та штрафу у розмірі 199 800,00 грн.

Укладений сторонами договір є договором купівлі-продажу, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За твердженням Керівника Фастівської окружної прокуратури передбачений умовами Договору товар так і не був поставлений позивачу, у зв`язку з чим Гатненська сільська рада звернулась до відповідача з листом №02-11/128 від 31.01.2023, в якому повідомила про розірвання Договору в односторонньому порядку на підставі його п. 5.4.

Так, в п. 5.4 Договору сторони дійшли згоди про те, що у разі затримки поставки товару більш, як на 30 (тридцять) календарних днів понад строку, передбаченого договором, замовник має право в односторонньому порядку перервати дію даного договору (повідомивши про це постачальника письмово) стосовно непоставленого товару без будь-якої компенсації збитків, які постачальник поніс або може понести через таке розірвання договору.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 3.19 Договору, відповідач мав поставити товар не пізніше 31.12.2022, проте товар так і не був поставлений, а Договір розірваний в односторонньому порядку з підстав його непоставки.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги на рішення, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно, цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.

Для виконання вимог ст. 86 Господарського процесуального кодексу України необхідним є аналіз доказів та констатація відповідних висновків за результатами такого аналізу. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Водночас 17.10.2019 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу та змінено назву ст. 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Аналогічний підхід до стандарту доказування "вірогідність доказів" висловлено Касаційним господарським судом у постановах від 29.01.2021 у справі № 922/51/20, від 31.03.2021 у справі № 923/875/19, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що розгляд даної справи здійснюється в порядку, передбаченому нормами Господарського процесуального кодексу України, відповідно, і оцінка доказів у ній здійснюватиметься через призму такого стандарту доказування, як "баланс вірогідностей" .

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За твердженням Керівника Фастівської окружної прокуратури передбачений умовами Договору товар так і не був поставлений позивачу, у зв`язку з чим Гатненська сільська рада звернулась до відповідача з листом №02-11/128 від 31.01.2023, в якому повідомила про розірвання Договору в односторонньому порядку на підставі його п. 5.4.

Так, в п. 5.4 Договору сторони дійшли згоди про те, що у разі затримки поставки товару більш, як на 30 (тридцять) календарних днів понад строку, передбаченого договором, замовник має право в односторонньому порядку перервати дію даного договору (повідомивши про це постачальника письмово) стосовно непоставленого товару без будь-якої компенсації збитків, які постачальник поніс або може понести через таке розірвання договору.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, суд першої інстанції дійшов вірног висновку, з яким погоджується і суд апеляційної інстанції, з урахуванням положень ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 3.19 Договору, відповідач мав поставити товар не пізніше 31.12.2022, проте товар так і не був поставлений, а Договір розірваний в односторонньому порядку з підстав його непоставки.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Приписами частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасники справи зобов`язані, зокрема: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Згідно з приписами частини першої статті 43 Господарського процесуального кодексу України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

ЯК вірно встановлено судом першої інстанції, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції, матеріалами справи підтверджується, порушення відповідачем зобов`язання із своєчасної поставки товару на підставі Договору. Відповідачем факту прострочення виконання зобов`язання не спростовано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов`язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання, не наведено ні суду першої інстанції під час розгляду справи, ні суду апеляційної інстанції під час апеляційного розгляду справи.

Керівником Фастівської окружної прокуратури заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі у розмірі 169 693,15 грн. та штраф у розмірі 199 800,00 грн. за період прострочення з 01.01.2023 по 31.01.2023.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, відповідач у встановлений строк свого обов`язку з передачі товару не виконав, допустивши прострочення виконання зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням зобов`язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно наявні обумовлені законом підстави для застосування встановленої законом відповідальності

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

У відповідності до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у Господарському кодексі України, іншими законами та договором.

Частиною 2 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з нормами ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Розуміння господарських санкцій у Господарському кодексі України є дещо ширшим поняття цивільно-правової неустойки. Під штрафними санкціями тут розуміються також і грошові суми, які учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності. Неустойка в розумінні ст. 549 Цивільного кодексу України - це спосіб забезпечення та санкція за порушення саме приватноправових (цивільно-правових) зобов`язань.

При цьому, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності і в межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.05.2018 у справі № 910/6046/16.

Відповідно до п. 5.3 Договору, у разі порушення строків поставки товару, передбачених цим договором, постачальник сплачує замовнику штрафну санкцію в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, чинної в період затримки поставки товару, від загальної вартості непоставленого в строк товару за кожен календарний день затримки. Під невиконанням зобов`язання в даному випадку розуміється: не поставки або несвоєчасна поставки товару, а також відмова від виконання гарантійних зобов`язань передбачених цим договором; а за порушення строку понад 30 (тридцять) календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 5% від вартості товару.

Отже, оцінивши наявні у справі докази як кожен окремо, так і у їх сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що сторони умовами договору передбачили застосування у разі порушення строків поставки товару пені та штрафу, спірні правовідносини є господарськими, а відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України господарські санкції, зокрема, пеня, застосовуються за порушення будь-яких господарських зобов`язань, не тільки за невиконання грошового зобов`язання, а відтак вимоги позивача - є обґрунтованими.

Суд апеляційної інстанції здійснивши наведений прокурором у позові розрахунок щодо сум, строків і ставок нарахувань, дійшов висновку про обгрунтованість здійснених нарахувань щодо стягнення з відповідача на користь позивача пеню у розмірі 169 693,15 грн. та штраф у розмірі 199 800,00 грн.

При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, що нарахування штрафних санкцій на підставі п. п. 5.3.-5.4. договору є обґрунтованим, оскільки, пунктом 5.3. договору передбачено, що у разі порушення строків поставки товару, передбачених договором, постачальник сплачує замовникові штрафну санкцію в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, чинної в період затримки поставки товару, від загальної вартості непоставленого в строк товару за кожен календарний день його затримки.

Посилання відповідача про те, що розірвання в односторонньому порядку 31.01.2023 Гатненською сільською радою не могло мати місце, оскільки, договір мав строк дії до 31.12.2022 та повинен був припинити свою дію 31.12.2022, - не відповідає вимогам самого договору, оскільки пунктом 8.1 Договору передбачено, що він діє до 31.12.2022, а в частині невиконання зобов?язань за цим договором - до повного їх виконання сторонами.

Отже, усі доводи, посилання та обгрунтування учасників справи судом апеляційної інстанції враховані при вирішенні спору, проте, є такими, що не спростовують висновків суду апеляційної інстанції у даній постанові щодо спірних правовідносин учасників справи, а судом першої інстанції, в свою чергу, надано належну оцінку усім наявним у справі доказам та правовідносинам учасників справи та ухвалено обґрунтоване рішення, яким позовні вимоги окружної прокуратури задоволено в повному обсязі, а саме стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕАС - Україна» на користь Гатненської сільської ради Фастівського району Київської області пеню у розмірі 169 693 грн. 15 коп., штраф у розмірі 199 800 грн. 00 коп.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції в оскаржуваному рішенні про задоволення позовних вимог.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалене з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення Господарського суду м. Києва від 13.07.2023 у справі № 910/1191/23, за наведених скаржником доводів та обґрунтувань апеляційної скарги.

Крім того, оскільки рішення Господарського суду м. Києва від 19.07.2023 у справі № 910/7683/23 залишено в силі, а тому його дія підлягає поновленню.

Розподіл судових витрат

Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сеас - Україна» на рішення Господарського суду м. Києва від 19.07.2023 у справі № 910/7683/23- залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 19.07.2023 у справі № 910/7683/23- залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за скаржником.

4. Поновити дію рішення Господарського суду м. Києва від 19.07.2023 у справі № 910/7683/23.

5. Матеріали справи № 910/7683/23 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено: 20.12.2023.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді О.В. Тищенко

Є.Ю. Шаптала