Постанова

від 16.11.2023 по справі 910/9739/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" листопада 2023 р. Справа№ 910/9739/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Станіка С.Р.

Шаптали Є.Ю.

за участю секретаря судового засідання Сабалдаш О.В.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 16.11.2023

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вагон-Інвест» на рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2023 (повне рішення складено 04.08.2023)

у справі № 910/9739/22 (суддя Борисенко І.І.)

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вагон-Інвест»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «БГС Рейл»

про стягнення 1 925 765,32 грн.

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БГС Рейл»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вагон-Інвест»

про стягнення 176 325,59 грн.

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Вагон-Інвест» (далі - ТОВ «Вагон-Інвест», позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «БГС Рейл» (далі - ТОВ «БГС Рейл», відповідач) про стягнення 1 925 765,32 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ «Вагон-Інвест» на виконання договору № 09022021 від 09.02.2021 року оплатило оренду залізничного рухомого складу орендодавця - ТОВ «БГС Рейл» на більшу суму - 1 925 765,32 грн. від фактично наданих послуг оренди, у зв`язку з чим позивач просив стягнути з ТОВ «БГС Рейл» зазначені кошти переплати.

Заперечуючи проти позову, відповідач у своєму відзиві зазначив, що зобов`язання відповідача з повернення позивачу переплати за договором оренди залізничного рухомого складу були припинені на підставі заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог від 06.10.2022 року, вчиненої відповідачем, як односторонній правочин. Підставою для виникнення зустрічних вимог стало порушення позивачем умов договору оренди, в частині неповернення двох орендованих вагонів - № 65204588 та № 58585845, у зв`язку з чим ТОВ «БГС Рейл» завдано збитки в розмірі вартості втрачених вагонів на суму 2 102 090,91 грн. За таких обставин, внаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 2 102 090,91 грн., зобов`язання ТОВ «БГС Рейл» повернути переплату у сумі 1 925 765,32 грн. припинилось, натомість у позивача виник борг перед ТОВ «БГС Рейл» у сумі 176 325,59 грн. (різниця між боргом-переплатою та збитками).

Також, відповідач подав до суду зустрічний позов до ТОВ «Вагон-Інвест» про стягнення збитків у сумі 176 325,59 грн. Зустрічний позов мотивований обставинами, викладеними у відзиві на первісний позов щодо неповернення частини орендованого рухомого складу (вагонів № 65204588 та № 58585845), вартість яких складає 2 102 090,91 грн., внаслідок чого ТОВ «БГС Рейл» завдано збитки на цю суму, та зарахуванням за заявою останнього зустрічних однорідних вимог на суму 1 925 765,32 грн. (2 102 090,91 грн. - 1 925 765,32 грн. = 176 325,59 грн.).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.11.2022 року вказаний зустрічний позов ТОВ «БГС Рейл» про стягнення збитків у сумі 176 325,59 грн. був повернутий без розгляду на підставі ч. 6 ст. 180 ГПК України, оскільки вимоги за первісним та зустрічним позовами не є взаємовиключними.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2023 року ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.11.2022 року скасовано, матеріали справи № 910/9739/22 передано на розгляд суду першої інстанції зі стадії вирішення питання про можливість прийняття до розгляду зустрічної позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.05.2023 року зустрічний позов ТОВ «БГС Рейл» був прийнятий судом до спільного розгляду із первісним позовом.

Відповідач за зустрічним позовом (ТОВ «Вагон-Інвест») надав суду відзив, у якому проти заявлених вимог заперечив, зазначив, що неповернення двох вагонів сталось внаслідок настання форс-мажорних обставин, які виникли у зв`язку з воєнною агресією Російської Федерації на тимчасово окупованій території України. Згідно листа АТ «Укрзалізниця» від 05.09.2022 вагон № 58585845 знаходиться на станції Федорівка, Придніпровської залізниці (село Новобогданівка Мелітопольського району Запорізької області), а вагон № 65204588 - на станції Волноваха, Донецької залізниці (м. Волноваха, Донецької області). Вказані території на даний час знаходяться під тимчасовою окупацією, проте, відповідач за зустрічним позовом не вважає вказані вагони втраченими, що вказує на відсутність понесення ТОВ «БГС Рейл» збитків. Також вказав, що вимоги зараховані ТОВ «БГС Рейл» за заявою від 06.10.2022 року не є безспірними та однорідними у розумінні ст. 601 ЦК України, що виключає можливість їх зарахування.

Позивач за зустрічним позовом надав суду відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву, у якій позивач вказав про безпідставність викладених відповідачем доводів, та підтримав викладені у зустрічному позові обставини.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.07.2023 року у задоволенні первісного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Вагон-Інвест» до Товариства з обмеженою відповідальністю «БГС Рейл» про стягнення 1 925 765,32 грн. відмовлено.

Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БГС Рейл» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вагон-Інвест» про стягнення 176 325,59 грн. задоволено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вагон-Інвест» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БГС Рейл» збитки у сумі 176 325,59 грн., витрати по сплаті судового збору за позовну заяву та апеляційну скаргу в сумі 5 125,89 грн.

Не погоджуючись із рішенням Господарського суду міста Києва від 25.07.2023 року до Північного апеляційного господарського суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ВАГОН-ІНВЕСТ», з апеляційною скаргою в якій останнє просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2023 року у справі № 910/9739/22 в повному обсязі та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги за первісним позовом задовольнити повністю. У задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «БГС Рейл» відмовити повністю. Просив вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

В обґрунтування апеляційної скарги, позивач зазначив, що місцевий господарський суд, не повно та не об`єктивно з`ясував усі фактичні обставини справи, не дослідив і не надав правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам, а тому, на думку скаржника, рішення суду про відмову у задоволенні первісного позову прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню. За доводами позивача, первісний позов слід задовольнити повністю, а у задоволенні зустрічного позову - відмовити.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 910/9739/22 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В. судді: Станік С.Р., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.08.2022 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/9739/22. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Вагон-Інвест» на рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2023 у справі № 910/9739/22.

04.09.2023 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/9739/22.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вагон-Інвест» на рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2023 у справі № 910/9739/22 залишено без руху. Надано строк для усунення недоліків.

19.09.2023 на виконання ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху через канцелярію Північного апеляційного господарського суду надійшла заява скаржника про усунення недоліків з доказами доплати судового збору та направлення апеляційної скарги Товариству з обмеженою відповідальністю «БГС Рейл» на адресу юридичного місця знаходження.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.09.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Вагон-Інвест" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2023 у справі № 910/9739/22, справу призначено до розгляду на 16.11.2023.

У відзиві на апеляційну скаргу, ТОВ «БГС Рейл» проти задоволення скарги заперечило, мотивуючи тим, що доводи викладені у апеляційній скарзі не відповідають фактичним обставинам, суперечать вимогам чинного законодавства та ґрунтуються на припущеннях позивача, а рішення місцевого суду від 25.07.2023 прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з чим, відповідач просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін.

У судове засідання до Північного апеляційного господарського суду 16.03.2023 з`явилися представники позивача та відповідача.

Представник ТОВ «Вагон-Інвест» у судовому засіданні надав суду апеляційної інстанції свої пояснення по справі в яких, підтримав вимоги апеляційної скарги на підставі доводів, зазначених у ній, просив її задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2023 скасувати та ухвалити нове рішення, яким первісний позов задовольнити повністю, а у задоволенні зустрічного позову - відмовити.

Представник ТОВ «БГС Рейл» у судовому засіданні також надав суду свої пояснення по справі в яких, заперечив проти доводів, викладених у апеляційній скарзі, на підставі доводів, зазначених у відзиві на скаргу та просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

У відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Згідно до ч.1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Так, колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга позивача в межах викладених скаржником доводів та вимог підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи між 09.02.2021 року між ТОВ «БГС Рейл» (орендодавець) та ТОВ «Вагон-Інвест» (орендар) був укладений договір оренди залізничного рухомого складу № 09022021 (далі - договір оренди). Відповідно до якого орендодавець зобов`язується передати, а орендар прийняти в оренду залізничний рухомий склад (далі - РС) орендодавця - напіввагони, придатні до перевезень в технічному та комерційному стані на строк, не менше 3-х місяців (п. 1.1).

Відповідно до п. 1.2 договору орендодавець гарантує, що РС, переданий в оренду відповідно до даного договору, не знаходиться під арештом, не переданий в оренду, позику, а також не існує жодних інших обмежень для передачі РС в оренду.

Згідно з п. 1.3 договору орендодавець передає орендарю РС, що має право виходу на залізниці загального користування та курсування на залізницях України, крім АР Крим та зони проведення Операції об`єднаних сил (ООС).

Передача рухомого складу в оренду оформлюється актом приймання-передачі (приймання в оренду), який підписується на станції прийому-передачі, яка знаходиться на території України (п. 2.1 договору). Акти приймання-передачі РС підписуються на РС, комерційний та технічний стан якого відповідає вимогам діючих на залізничних адміністраціях нормативно-технічних актів. Дата підписання акту приймання-передачі вважається першим днем оренди. В актах приймання-передачі фіксуються номери вагонів. Моделі, вид РС, дата побудови, дата та рік проходження наступного планового виду ремонту кожної одиниці РС (п. 2.2 договору).

Відповідно до п. 2.3.1 договору акт приймання-передачі (повернення) із оренди РС підписується на РС, комерційний та технічний стан якого відповідає вимогам п. 2.6, 2.7 договору.

Згідно з п. 2.4 договору після закінчення строку оренди та у випадках дострокового припинення дії цього договору або часткового повернення рухомого складу з ініціативи орендодавця, орендар зобов`язаний повернути рухомий склад орендодавцю протягом 30 календарних днів, з дня отримання письмового повідомлення від орендодавця, по акту прийому-передачі, який підписується на станції прийому-передачі вказаній орендодавцем. Датою повернення рухомого складу є дата підписання актів приймання-передачі, яка відповідає даті прибуття РС на станцію прийому-передачі, вказану орендодавцем.

Строк оренди розраховується з дати підписання акту приймання-передачі РС від орендодавця до орендаря і до дати підписання акту приймання-передачі (повернення) РС.

Розділом 4 договору сторони погодили розмір орендної плати, умови оплати та порядок розрахунків, зокрема:

- орендна плата нараховується за кожну добу оренди рухомого складу. Сума договору в цілому складається з орендної плати за всі одиниці рухомого складу, який був переданий в оренду відповідно до п. 1.1 за відповідний період (п. 4.1);

- розмір орендної плати РС з продовженим терміном служби складає 350,04 грн. за одну одиницю РС на добу. Розмір орендної плати РС без продовження терміну служби складає 360,00 грн. за одну одиницю РС на добу (п. 4.2);

- орендна плата за поточний календарний місяць орендного користування вагонами здійснюється на підставі рахунку орендодавця в такі терміни: - за першу декаду - не пізніше 13 числа поточного календарного місяця орендного користування; - за другу декаду - не пізніше 23 числа поточного календарного місяця орендного користування; - за третю декаду - не пізніше 3 календарного дня місяця, наступного за місяцем орендного користування.

Залишок передоплати, якщо такий є зараховується в рахунок наступних платежів за цим договором або повертається орендарю протягом 5 робочих днів після отримання письмової вимоги (п. 4.4 договору).

Відповідно до п. 4.7 договору орендодавець направляє акт наданих послуг орендарю до 5-го числа місяця, наступного за звітнім місяцем оренди. Орендар протягом 5 робочих днів з моменту отримання оригіналу акту наданих послуг повинен прийняти, підписати та засвідчити його зі свого боку печаткою та направити його орендодавцю або у цей самий час надати письмове обґрунтування своєї відмови від підписання.

Згідно п. 4.12 договору, у разі перевищення суми попередньої оплати над вартістю фактично наданих послуг за підсумками місяця (п. 4.6 договору) згідно з умовами цього договору , надмірно сплачена сума (або передоплата) підлягає зарахуванню в рахунок сплати орендної плати за майбутні періоди, або поверненню на вимогу орендаря.

Договір набирає чинності від дати його підписання і діє до 31.12.2021 року, а в частині взаєморозрахунків - до повного їх здійснення (п. 8.1).

Додатковою угодою № 9 від 30.11.2021 року сторони змінили розмір орендної плати РС, що становить 1 570,02 грн. за одну одиницю РС на добу (п. 4.2 договору), а також продовжили дію договору до 31.12.2022 року, а в частині взаєморозрахунків - до їх повного здійснення (п. 8.1 договору).

Згідно з ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 6 ст. 283 ГК України).

Згідно зі ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Відповідно до ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Як свідчать матеріали справи, ТОВ «БГС Рейл» надало у користування ТОВ «Вагон-Інвест» вантажні напіввагони, а саме: №№ 55081145, 55533350, 65165029, 56466170, 55590186, 55081319, 56547805, 56142276, 67730713, 65211864, 65049546, 65157885, 67816934, 59782185, 58585985, 58585886, 57638983, 55590376, 55119424, 55533269, 55161756, 65093643, 55591010, 55162002, 58585860, 65171431, 65206005, 53069555, 58585472, 56215833, 555590541, 55082333, 56525454, 56525629, 54187919, 55138887, 67832352, 55087258, 55590533, 555590582, 63634935, 56223324, 65038903, 55533285, 56128580, 56215841, 53068938, 65146722, 55591036, 56268352, 63939185, 56142243, 65131344, 55161962, 56225121, 63935357, 55162028, 59777813, 56423502, 59777862, 55590343, 65180614, 56215874, 53069209, 55590251, 59777730, 64346828, 56247059, 65106734, 55533368, 55590210, 55533343, 65019564, 56423635, 53068987, 55590640, 63939623, 55590384, 53069217, 650007452, 55590681, 65169187, 56215965, 55590301, 677742171, 56215817, 55591077, 53068979, 56485642, 55590350, 56526320, 65180408, 55590178, 56548969, 58481235, 65045809, 52926623, № 65204588, 58585845, отже, у ТОВ «Вагон-Інвест» виник обов`язок сплачувати орендні платежі за користування рухомим складом, у визначеному розмірі.

Так, на виконання договору оренди ТОВ «БГС Рейл» надало ТОВ «Вагон-Інвест» послуги оренди на загальну суму 26 050 323,88 грн., що підтверджується актами надання послуг за період з березня 2021 року по липень 2022 року, копії яких наявні у матеріалах справи.

У свою чергу ТОВ «Вагон-Інвест» оплатило вказані послуги у більшому розмірі - 27 976 089,20 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями платіжних доручень за період з березня 2021 року по лютий 2022 року.

Отже, за договором оренди № 09022021 від 09.02.2021 року у позивача за первісним позовом виникла переплата на суму 1 925 765,32 грн. (27 976 089,20 грн. - 26 050 323,88 грн.) проти чого відповідач за первісним позовом не заперечує.

У подальшому, зазначені напіввагони, окрім двох: за № 65204588 та № 58585845, ТОВ «Вагон-Інвест» повернуло з оренди ТОВ «БГС Рейл», що підтверджується актами повернення вагонів з оренди № 1 від 23.02.2022 року, № 1/1 від 16.02.2022 року, № 1/2 від 19.03.2022 року, № 2 від 20.03.2022 року, № 3 від 22.03.2022 року, № 4 від 23.03.2022 року, № 5 від 26.03.2022 року, № 6 від 27.03.2022 року, № 7 від 28.03.2022 року, № 8 від 30.03.2022 року, № 9 від 31.03.2022 року, № 9/1 від 01.04.2022 року, № 10 від 04.04.2022 року, № 11 від 05.04.2022 року, № 12 від 06.04.2022 року, № 13 від 06.04.2022 року, № 13/1 від 07.04.2022 року, № 14 від 09.04.2022 року, № 15 від 09.04.2022 року, № 16 від 08.04.2022 року, № 17 від 12.04.2022 року, № 18 від 13.04.2022 року, № 19 від 16.04.2022 року, № 20 від 17.04.2022 року, № 20/1 від 18.04.2022 року, № 21 від 19.04.2022 року, № 21/1 від 20.04.2022 року, № 22 від 21.04.2022 року, № 22/1 від 23.04.2022 року, № 22/2 від 24.04.2022 року, № 23 від 27.04.2022 року, № 24 від 27.04.2022 року, № 25 від 02.05.2022 року, № 26 від 03.05.2022 року, № 27 від 04.05.2022 року, № 28 від 06.05.2022 року, № 29 від 08.05.2022 року, № 30 від 10.05.2022 року, № 31 від 11.05.2022 року, № 32 від 12.05.2022 року, № 33 від 14.05.2022 року, № 34 від 15.05.2022 року, № 35 від 22.05.2022 року, № 36 від 23.05.2022 року, № 37 від 11.06.2022 року, № 38 від 15.06.2022 року, № 39 від 08.07.2022 року та № 40 від 10.07.2022 року.

Листом за вихідним номером 2-220726-004 від 22.07.2022 року, позивач за первісним позовом звернувся до відповідача за первісним позовом з вимогою повернути надмірно сплачену суму орендної плати, проте така вимога залишилася без задоволення.

Звертаючись до суду з первісним позовом, ТОВ «Вагон-Інвест» вказує, що послуги оренди припинились у липні 2022 року, тому кошти переплати у сумі 1 925 765,32 грн. мають бути повернуті ТОВ «БГС Рейл».

Заперечуючи проти задоволення первісного позову, ТОВ «БГС Рейл» вказує, що зобов`язання відповідача з повернення позивачу коштів переплати за договором № 09022021 від 09.02.2021 року були припинені на підставі заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог № BGSR-061022-1 від 06.10.2022 року, вчиненої як односторонній правочин. Підставою виникнення зустрічних вимог до позивача стало неповернення з оренди двох вагонів за № 65204588 та № 58585845, у зв`язку з чим ТОВ «БГС Рейл» завдано збитки у вигляді вартості цих вагонів у сумі 2 102 090,91 грн. У зв`язку з чим, орендодавець звернувся до господарського суду із зустрічним позовом до орендаря.

Щодо позовних вимог за первісним позовом про повернення надмірно сплаченої суми орендної плати, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором найму (оренди).

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Як зазначалось вище, відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Оскільки судом встановлено, що також не заперечується сторонами, ТОВ «БГС Рейл» на виконання договору оренди надало ТОВ «Вагон-Інвест» послуги оренди на загальну суму 26 050 323,88 грн, а ТОВ «Вагон-Інвест» оплатило вказані послуги у більшому розмірі - 27 976 089,20 грн і ТОВ «Вагон-Інвест» зверталось до ТОВ «БГС Рейл» з листом - вимогою № 2-220726-004 від 22.07.2022 року про повернення надмірно сплаченої суми орендної плати і така вимога залишилася без задоволення, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що у відповідача за первісним позовом (ТОВ «БГС Рейл») виникло грошове зобов`язання з повернення позивачу за первісним позовом (ТОВ «Вагон-Інвест») переплати в розмірі 1 925 765,32 грн, строк виконання якого настав.

Щодо позовних вимог за зустрічним позовом про стягнення збитків за втрачені вагони з урахуванням заяви ТОВ «БГС Рейл» про зарахування зустрічних однорідних вимог № BGSR-061022-1 від 06.10.2022 року, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Таким чином, збитки є наслідками неправомірної поведінки, дії чи бездіяльності особи, яка порушила права або законні інтереси іншої особи, зокрема, невиконання або неналежне виконання установлених вимог щодо здійснення господарської діяльності, господарське правопорушення, порушення майнових прав або законних інтересів інших суб`єктів тощо.

Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; наявність збитків; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Отже, деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за вини заподіювача шкоди. Відсутність у діях особи умислу або необережності звільняє її від відповідальності, крім випадків, коли за нормами ЦК України відповідальність настає незалежно від вини. Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою також є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

Відсутність хоча б одного з перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Як зазначалось вище та встановлено судом, додатковою угодою № 9 від 30.11.2021, сторонами було продовжено строк дії договору до 31.12.2022.

У пункті 3.2.10 договору сторони погодили, що після припинення дії цього договору оренди або на вимогу орендодавця, орендар повертає орендодавцю рухомий склад у тому стані, в якому він його отримав в оренду, з урахуванням нормального зносу, при цьому складається акт приймання-передачі вагонів.

Відповідно до п. 2.4 договору орендар зобов`язаний повернути рухомий склад орендодавцю протягом 30 календарних днів, з дня отримання письмового повідомлення від орендодавця по акту прийому-передачі. Датою повернення рухомого складу є дата підписання актів прийому-передачі, яка відповідає даті прибуття рухомого складу на станцію прийому-передачі, вказану орендодавцем.

Як встановлено судом, орендовані напіввагони, окрім двох: за № 65204588 та № 58585845, ТОВ «Вагон-Інвест» були повернуті з оренди ТОВ «БГС Рейл», що підтверджується актами повернення вагонів з оренди.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні первісного позову та про задоволення зустрічного позову, місцевий господарський суд послався, зокрема на те, що орендодавець, у лютому 2022 року з огляду на активну підготовку російської федерації до військової агресії проти України, звернулось до ТОВ «Вагон-Інвест» з листом № 2202/4 від 22.02.2022 року, в якому просило вжити орендарем заходів для забезпечення схоронності вагонів, переданих останньому у користування за договором оренди № 09022021 від 09.02.2021 року. У цьому ж листі було повідомлено ТОВ «Вагон-Інвест» про неприпустимість перебування вагонів в межах території Регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця» і, що у випадку недотримання орендарем таких заходів збереження вагонів і їх втрати, будуть відсутні підстави для посилання на форс-мажорні обставини, а орендар нестиме майнову відповідальність за збитки від можливої втрати рухомого складу.

Колегія суддів звертає увагу, що за умовами п. 3.1 договору, орендодавець передає орендарю РС, що має право виходу на залізниці загального користування та курсування по залізницях України, крім АР Крим і зони проведення Операції об`єднаних сил (ООС). Курсування РС по залізницях країн СНД і Балтії визначається сторонами по кожному вагону окремо, в залежності від наявності діючих заборонних телеграм (інструкцій, наказів, розпоряджень, вказівок, приписів тощо) залізничних адміністрацій країн СНД і Балтії.

Проаналізувавши умови укладено між сторонами договору, дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд вважає, що направляючи лист № 2202/4 від 22.02.2022 року з викладеними в ньому умовами, ТОВ «БГС Рейл» втрутилося у господарську діяльність ТОВ «Вагон-Інвест» щодо користування майном яке було отримано ним в оренду, що є неприпустимим.

Цивільним кодексом України передбачено чіткі критерії, що з моменту передачі в оренду речі (майна) орендар набуває права використовувати це майно на свій розсуд відповідно до його призначення та умов договору (ст. 759 ст. 773 ЦК України). Аналогічні норми також зазначені в ч.2 ст. 285 Господарського кодексу України, де зазначено, що орендар може бути зобов`язаний використовувати об`єкт оренди за цільовим призначенням відповідно до профілю виробничої діяльності підприємства, майно якого передано в оренду. Тобто, ані законодавством, ані умовами самого договору оренди № 09022021 від 09.02.2021 року не передбачено будь-яких умов, які б обмежували орендаря в користуванні майном.

Крім того, судом першої інстанції не досліджено та відповідачем не надано жодних письмових доказів, що станом на 22 лютого 2022 року існували будь-які заборони від державних органів, від органів місцевого самоврядування та управління Укрзалізницею, на право переміщення залізничних вагонів на території Регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця».

Отже, на переконання колегії суддів, такий лист № 2202/4 від 22.02.2022 року за своєю суттю носить лише рекомендаційних характер і не може бути обов`язковим для ТОВ «Вагон-Інвест», враховуючи при цьому, що змін до укладеного договору оренди з приводу зазначених у листі обмежень, сторонами не вносилося, додаткові угоди не підписувалися.

Саме з 24.02.2022 року, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022 року, затвердженого Законом України від 24.02.2022 року № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, в Україні введено воєнний стан, що триває і на час розгляду справи у суді апеляційної інстанції.

Тому станом на 22.02.2022 року не існувало жодних підстав для обмеження орендаря у використанні орендованих вагонів згідно укладеного між сторонами договору оренди № 09022021 від 09.02.2021, у зв`язку з цим, апеляційний господарський суд критично відноситься до листа ТОВ «БГС Рейл» № 2202/4 від 22.02.2022 року який, як зазначалося вище, має лише рекомендаційний характер та не може бути належним доказом для задоволення позову про зарахування зустрічних однорідних вимог, які за доводами ТОВ «БГС Рейл» виникли у зв`язку з неповернення двох вагонів з оренди, їх втратою та завданням збитків у вигляді вартості цих напіввагонів.

До того ж, як зазначає скаржник, неповернення орендарем орендодавцю двох напіввагонів сталося не з його вини та не є втраченими, як помилково вважає ТОВ «БГС Рейл» і необґрунтовано вказано судом першої інстанції.

Відповідно до п. 7.2 договору сторона, що посилається на форс-мажорні обставини, повинна негайно у письмовій формі повідомити іншу сторону про їх початок і закінчення з подальшим наданням, не пізніше 10 днів з моменту настання вказаних подій, а також отримати сертифікат Торговельно-промислової палати України (або країни, на території якої сталися форс-мажорні обставини), який підтверджує настання (і по-можливості тривалість) форс-мажорних обставин. Порушення вказаних умов позбавляє сторону права посилатись на форс-мажорні обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та введення воєнного стану в країні, на виконання умов п. 7.2 договору ТОВ «Вагон-Інвест» електронною поштою 26.02.2022 направило ТОВ «БГС Рейл» лист № 25/02-08 від 25.02.2022, у якому скаржник послався на настання форс-мажорних обставин, у зв`язку з введенням 24.02.2022 воєнного стану на території України, внаслідок чого у позивача відсутня можливість здійснювати орендну плату та забезпечити схоронність вагонного парку орендованих вагонів до моменту стабілізації ситуації в країни.

Таким чином, ТОВ «Вагон-Інвест» було дотримано вимоги п. 7.2 договору про повідомлення контрагента про настання форс-мажорних обставин.

Місцевим господарським судом помилково було зроблено висновок, що позивач за первісним позовом повідомив відповідача за первісним позовом про настання форс-мажорних обставин лише в грудні 2022 року цим же листом № 25/02-08 від 25.02.2022 року.

Північним апеляційним господарським судом було перевірено та встановлено той факт, що між ТОВ «Вагон-Інвест» та ТОВ «БГС Рейл» з березня 2022 року по вересень 2022 року включно здійснювалося електронне листування, що стосується повернення з оренди рухомого складу, що кореспондується з умовами договору оренди та підтверджується сторонами договору. При цьому, позивачем за первісним позовом в подальшому також направлялися поштою оригінали листів на адресу відповідача за первісним позовом.

За висновками Великої Палати Верховного Суду викладеними у постанові від 21 червня 2023 року у справі № 916/3027/21, поняття електронного доказу є ширшим за поняття електронного документа. Електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа, в тому числі електронний підпис. Натомість електронний доказ - це будь-яка інформація в цифровій формі, що має значення для справи. Повідомлення (з додатками), відправлені електронною поштою чи через застосунки-месенджери, є електронним доказом, який розглядається та оцінюється судом відповідно до статті 86 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням у сукупності з іншими наявними у матеріалах справи доказами. При цьому, як зазначив суд касаційної інстанції, слід враховувати, що суд може розглядати електронне листування між особами у месенджері (як і будь-яке інше листування) як доказ у справі лише в тому випадку, якщо воно дає можливість суду встановити авторів цього листування та його зміст. Відповідні висновки щодо належності та допустимості таких доказів, а також обсяг обставин, які можливо встановити за їх допомогою, суд робить у кожному конкретному випадку із врахуванням всіх обставин справи за своїм внутрішнім переконанням, і така позиція суду в окремо взятій справі не може розцінюватися як загальний висновок про застосування норм права, наведених у статті 96 ГПК України, у подібних правовідносинах.

Таким чином, судом першої інстанції не був належним чином встановлений той факт, що повідомлення про настання форс-мажорних обставин ТОВ «Вагон-Інвест» № 25/02-08 від 25.02.2022 року направлялося ТОВ «БГС Рейл» 26.02.2022 року у встановленому договором порядку, що вказує на виконання ТОВ «Вагон-Інвест» вимог передбачених п.7.2. договору оренди та повідомлення про настання вказаних обставин. Більш того, наступним листом № 01-27/09 від 27.09.2022 відповідачу за зустрічним позовом було направлено позивачем повідомлення про отримання Сертифікату ТПП №3200-22-0872 від 21.09.2022 про форс-мажорні обставини та сам Сертифікат.

Колегія суддів апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що крім зазначеного, направлення позивачем листа від 25.02.2022 саме 26.02.2022 підтверджується також викладеними запереченнями позивача на заяву відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог за спірним договором оренди, яке було направлено електронним листом ще 14.10.2022 та поштою також, що спростовує висновки суду першої інстанції про направлення листа щодо повідомлення про форс-мажорні обставини саме у грудні 2022 року.

В свою чергу, докази порушення саме ТОВ «Вагон-Інвест» пункту 7.2 договору ТОВ «БГС Рейл» ані під час розгляду справи у суді першої інстанції, ані під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не надано.

Таким чином, враховуючи правові висновки Великої Палати Верховного Суду з приводу належності та допустимості доказів - електронних листів та відсутність заперечень сторін щодо встановленого факту електронного листування між ними в рамках укладеного між сторонами договору оренду та розгляду даної справи, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що з наявного у матеріалах справи листа ТОВ «Вагон-Інвест» від 06.04.2022 року та довідки АТ «Укрзалізниця» № 12/598 від 05.09.2022 року, щодо поточної дислокації вагонів, у тому числі вагонів № 65204588 та № 58585845, вбачається, що вагон № 58585845 знаходиться на станції Федорівка, Придніпровської залізниці (село Новобогданівка Мелітопольського району Запорізької області), а вагон № 65204588 - на станції Волноваха, Донецької залізниці (м. Волноваха, Донецької області). Вказані станції після 24 лютого 2022 року, розташовані на тимчасово окупованих територіях у зв`язку з воєнною агресією російської федерації проти України, на яких залізниця тимчасово припинила свою роботу.

Із зазначеного можна дійти до висновку, що станція Федорівка, Придніпровської залізниці (село Новобогданівка Мелітопольського району Запорізької області) та станція Волноваха, Донецької залізниці (м. Волноваха, Донецької області) до 24.02.2022 не перебували в зоні проведення Операції об`єднаних сил (ООС) та не були окуповані російською федераціїю, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає порушення ТОВ «Вагон-Інвест» вимог п.1.3 договору.

Як зазначалось вище та встановлено судом, ТОВ «Вагон-Інвест» надано Сертифікат № 3200-22-0872, виданий Київською обласною (Регіональною) торгово-Промисловою Палатою стосовно не можливості виконання своїх зобов`язань згідно Договору оренди залізничного рухомого складу № 09022021 від 09.02.2021 року в частині повернення з оренди на користь ТОВ «БГС Рейл» вагонів № 65204588 та 58585845.

Надаючи аналіз вказаному документу, суд першої інстанції необгрунтово та помилково відхилив такий доказ посилаючись на те, що цей сертифікат виданий Київською обласною (Регіональною) торгово-Промисловою Палатою, тоді як пунктом 7.2 договору визначено, що настання форс-мажорних обставин має право засвідчувати Торговельно-промислова палата України. Крім того, місцевий господарський суд вказав, що обов?язок ТОВ «Вагон-Інвест» з неповернення вагонів № 65204588 та № 58585845 у зв`язку з форс-мажором засвідчено до 01.03.2022 року, у той час, територія на якій перебували ці вагони опинилась під тимчасовою окупацією з 26.02.2022 року та з 10.03.2022 року, що надавало можливість позивачу (за відсутності у матеріалах справи доказів спростування цих обставин) забезпечити збереження зазначених вагонів та повернути їх орендодавцю.

Однак, з такими висновками суду першої інстанції щодо оцінки такого доказу, колегія погодитися не може та вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно ч.2 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. До такого висновку дійшов Верховний суд у своїх постановах від 16.07.2019 року у справі № 917/1053/18 та від 09.11.2021 року у справі № 913/20/21.

Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що Сертифікат ТПП є уніфікованим документом, що має свою затверджену форму та відповідний порядок для його отримання, а його отримання підтверджує наявність форс-мажорних обставин незалежно від того, яка саме Торгово-промислова палата його видала.

Сертифікатом № 3200-22-0872 було визнано настання форс-мажорних обставин щодо обов`язку повернення з оренди та забезпечення збереження вагонів № 65204588 та 58585845 і станом на час розгляду справи у суді апеляційної інстанції, дані форс-мажорні обставини є тривалими та дійсними.

Оскільки Сертифікат № 3200-22-0872 було видано уповноваженим на це органом, а саме Київською обласною (Регіональною) торгово-Промисловою Палатою, має уніфіковану форму, має чіткий об`єм інформації, що дозволяє встановити настання форс-мажорних обставин, що стосується повернення вагонів № 65204588 та 58585845, Північний апеляційний господарський суд приймає його, як належний доказ та приходить до висновку, що ТОВ «Вагон-Інвест» вчасно та в повному обсязі виконало свої зобов`язання, що пов`язані із виникненням форс-мажорних обставин передбачених розділом 7 договору оренди.

Щодо доводів позивача за зустрічним позовом та встановлення судом обставин втрати двох вагонів на підставі чого ТОВ «БГС Рейл» і було заявлено про стягнення з ТОВ «Вагон-Інвест» збитків, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно п. 5.5 договору, орендар виплачує орендодавцеві ринкову вартість вибулої одиниці РС, не пізніше п`ятнадцяти календарних днів з дати отримання рахунку, а саме: - при неможливості відновлення РС та непридатності його до подальшої експлуатації, які сталися з вини орендаря (та/або його контрагентів) - на підставі документів, підтверджуючих непридатність РС до подальшої експлуатації та висновку проведеної незалежної експертної оцінки, що визначає ринкову вартість вибулої одиниці РС. Витрати на проведення експертизи підлягають компенсації орендарем.

Судом встановлено, що з метою визначення розміру збитків у вигляді втрачених вагонів № 65204588 та № 58585845, на замовлення ТОВ «БГС Рейл», суб`єктом оціночної діяльності ФОП Івченком О.А. (Сертифікат суб`єкта оціночної діяльності № 193/2022 від 16.05.2022 р.; Свідоцтво про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів № 135 від 08.06.2017 року) був складений висновок № 1932/22 від 03.10.2022. За результатами якого суб`єктом оціночної діяльності встановлено, що ринкова вартість вагонів № 65204588 та № 58585845 становить 2 102 090,91 грн.

Суд апеляційної інстанції критично сприймає зазначений висновок суб`єкта оціночної діяльності Івченка О.А. № 1932/22 від 03.10.2022 на який посилається позивач за зустрічним позовом, у якості належного та допустимого доказу визначення вартості двох вагонів.

На переконання колегії суддів, у ТОВ «БГС Рейл» відсутні правові підстави для проведення даної оцінки з посиланням на втрату напіввагонів відповідачем за зустрічним позовом та п.5.5 договору. ТОВ «БГС Рейл», ані під час розгляду справи у суді першої інстанції, ані під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не надало суду жодного доказу, документу, який би підтверджував втрату чи пошкодження вагонів № 65204588 та № 58585845.

Згідно Сертифікату № 3200-22-0872, що видано Київською обласною (Регіональною) торгово-Промисловою Палатою, як на час його складання (видачі) так і на час розгляду справи у суді апеляційної інстанції тривають форс-мажорні обставини, а тому у ТОВ «Вагон-Інвест» не настало зобов`язання із повернення вагонів № 65204588 та № 58585845.

Крім того, за умовами п.5.5 договору визначення ринкової вартості вибулої одиниці рухомого складу проводиться саме незалежною експертною оцінкою, тоді як ТОВ «БГС Рейл» надало суду консультаційний висновок щодо ринкової вартості рухомого складу майна здійсненого ФОП Івченком О.А. в якому відсутні відомості попередження його про кримінальну відповідальність за ст.ст. 384, 385 Кримінального кодексу України відсутня.

Отже, проаналізувавши умови укладеного договору, колегія суддів вважає, що реалізація ТОВ «БГС Рейл» п.5.5 договору оренди була б можливою при настанні відповідних юридичних фактів, а саме: неможливості відновлення вагонів та непридатності їх до подальшої експлуатації як це чітко передбачено в даному пункті договору оренди. В матеріалах справи відсутні докази пошкодження вагонів, як і відсутні докази, які б підтверджували знищення вагонів № 65204588 та № 58585845 чи їх втрату.

Разом з тим, в матеріалах справи міститься довідка АТ «Укрзалізниця» № 12/598 від 05.09.2022 року, згідно якої вагон № 58585845 знаходиться на станції Федорівка (Запорізька обл.), а вагон № 65204588 - знаходиться на станції Волноваха, Донецької залізниці (м. Волноваха, Донецької області). Тобто, передчасними є висновки про пошкодження, знищення чи то втрату вагонів № 65204588 та № 58585845 і на даний момент перевірити стан вагонів та схоронність вантажу неможливо.

Враховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що ТОВ «БГС Рейл» без вагомих на те юридичних підстав в розумінні п.5.5 договору звернулося до ФОП Івченко О.А., (який не є судовим експертом та не був попереджений про кримінальну відповідальність) та отримало консультаційний висновок щодо ринкової вартості рухомого майна. Оскільки, матеріали справи не містять жодного документу, що підтверджують втрату або пошкодження вагонів № 65204588 та № 58585845, передчасними є доводи ТОВ «БГС Рейл» про завдання йому збитків, що в свою чергу при розгляді даної справи не породжує жодних правових наслідків за результатом отримання вище вказаного висновку.

Що стосується заяви ТОВ «БГС Рейл» про зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі якої, орендодавець звернуся до суду із зустрічним позовом, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 06.10.2022 року ТОВ «БГС Рейл» було направлено на адресу ТОВ «Вагон-Інвест» заяву № BGSR-061022-1 від 06.10.2022 про зарахування зустрічних однорідних вимог.

Згідно з ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однією сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами.

Статтями 202, 203 ГК України визначено, що зобов`язання припиняється, зокрема, зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони. До відносин щодо припинення господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 601 ЦК України зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам: 1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим); 2) бути однорідними, тобто вони повинні бути однорідними у розумінні їх матеріального змісту, тобто мати однорідний предмет; 3) строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

Спеціального порядку та форми здійснення відповідної заяви як одностороннього правочину не передбачено законодавством, за загальними правилами про правочини (наслідки недодержання його письмової форми) здійснення відповідної заяви про зарахування на адресу іншої сторони як односторонній правочин слід вважати зробленою та такою, що спричинила відповідні цивільно-правові наслідки, в момент усної заяви однієї з сторін на адресу іншої сторони, чи в момент вручення однією стороною іншій стороні повідомлення, що містить письмове волевиявлення на припинення зустрічних вимог зарахуванням. Моментом припинення зобов`язань сторін в такому разі є момент вчинення заяви про зарахування у визначеному порядку.

Отже, зарахування можливе при наявності таких умов: зустрічність вимог, тобто сторони беруть участь у двох зобов`язаннях, і при цьому кредитор в одному зобов`язанні є боржником в іншому зобов`язанні; однорідність вимог (гроші, однорідні речі), строк виконання яких настав.

Разом з тим, ще одною важливою умовою для здійснення зарахування зустрічних вимог - є безспірність вимог, які зараховуються, а саме, відсутність спору щодо змісту, умови виконання та розміру зобов`язань.

Дослідивши матеріали справи та заяву ТОВ «БГС Рейл» № BGSR-061022-1 від 06.10.2022 про зарахування зустрічних однорідних вимог як окремо, так і у їх сукупності, Північний апеляційний господарський суд вважає, що у даній справі не може бути здійснено зарахування вказаних орендодавцем вимог передбачених приписами ст. 601 ЦК України, у зв`язку відсутністю як факту заліку, так і відсутністю обумовлених законом підстав для такого заліку.

Як зазначалось вище, норма ст. 601 ЦК України, передбачає чотири ключові критерії за умов дотримання яких можливе здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог, та яких позивачем за зустрічним позовом дотримано не було.

1) Вимоги сторін мають бути зустрічні, тобто такі, які випливають з двох різних зобов`язань, між двома особами, де кредитор одного зобов`язання є боржником іншого. Те саме повинно бути і з боржником.

Так, предметом первісного позову ТОВ «Вагон-Інвест» є стягнення 1 925 765,32 грн коштів переплати за договором оренди, а за зустрічним позовом ТОВ «БГС Рейл» стягнення збитків у вигляді вартості неповернених, втрачених напіввагонів у сумі 2 102 090,91 грн за цим же договором, і враховуючи заяву орендодавця про зарахування зустрічних однорідних вимог, останній просив стягнути різницю між переплатою та збитками у розмірі 176 325,59 грн.

Однак, для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; наявність збитків; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов`язку з відшкодування збитків.

Оскільки у орендодавця відсутня вина, яка є однією із обов`язкових складових для стягнення збитків з повернення двох напіввагонів, у зв`язку із форс-мажорними обставинами, які обумовлені військовою агресією російської федерації проти України, що підтверджено Сертифікатом ТПП № 3200-22-0872 і форс-мажорні обставини тривають, зазначене виключає можливість зарахування зустрічних однорідних вимог, так як час виконання зобов`язання з повернення напіввагонів в силу дії форс-мажорних обставин не настав.

2) Вимоги мають бути однорідними, тобто в обох зобов`язаннях повинні бути речі одного роду (гроші, однорідні речі). При цьому слід мати на увазі, що сторони з метою проведення зарахування не можуть змінювати предмет вимог (наприклад, оцінити речі в грошах). Така штучна «однорідність» не має правового значення і зарахування неможливе. Однорідність повинна виявлятися й у правовій природі зобов`язань.

Як вбачається з умов п. 4.4 договору залишок передоплати, якщо такий є зараховується в рахунок наступних платежів за цим договором або повертається орендарю протягом 5 робочих днів після отримання письмової вимоги. Згідно п. 4.12 договору, у разі перевищення суми попередньої оплати над вартістю фактично наданих послуг за підсумками місяця (п. 4.6 договору) згідно з умовами цього договору, надмірно сплачена сума (або передоплата) підлягає зарахуванню в рахунок сплати орендної плати за майбутні періоди, або поверненню на вимогу орендаря. Тобто, враховуючи вказані умови договору, позивач просить стягнути залишок переплати. В свою чергу, слід врахувати, що і узгоджені сторонами умови договору передбачають можливість зарахування переплати виключно в рахунок оплати майбутніх періодів, або повернення такої, не змінюючи її правової природи.

Натомість, позивач за зустрічним позовом, просить стягнути з орендаря збитки за не повернуті з оренди два напіввагони, посилаючись при цьому на п 5.5 договору, згідно якого, орендар виплачує орендодавцеві ринкову вартість вибулої одиниці РС, не пізніше п`ятнадцяти календарних днів з дати отримання рахунку, а саме: - при неможливості відновлення РС та непридатності його до подальшої експлуатації, які сталися з вини орендаря (та/або його контрагентів) - на підставі документів, підтверджуючих непридатність РС до подальшої експлуатації та висновку проведеної незалежної експертної оцінки, що визначає ринкову вартість вибулої одиниці РС. Посилається також на п.3.2.3 договору у відповідності до якого, орендар забезпечує збереження рухомого складу та підтримку його в справному стані.

Однак, позивачем за зустрічним позовом залишено поза увагою те, що втраті рухомого складу, псуванню та непридатності його до подальшої експлуатації передує певний алгоритм дій орендаря з повернення орендодавцю напіввагонів. У відповідності до п.2.4. договору, орендар зобов`язаний повернути рухомий склад орендодавцю протягом 30 календарних днів, з дня отримання письмового повідомлення від орендодавця, по акту прийому-передачі.

Отже, вимоги сторін - не є однорідними, оскільки у ТОВ «Вагон-Інвест» існує обов`язок повернути ТОВ «БГС Рейл» саме вагони № 65204588 та № 58585845, а не грошові кошти, а у ТОВ «БГС Рейл» існує обов`язок повернути переплату саме у грошовому еквіваленті, і зміни правової природи зобов`язань з повернення вагонів, на грошове у вигляді відшкодування збитків - не доведено позивачем за зустрічним позовом належними засобами доказування.

3) Необхідно, щоб за обома вимогами настав строк виконання, оскільки не можна пред`явити до зарахування вимоги за таким зобов`язанням, яке не підлягає виконанню. Умова як «дозрілість» вимог означає, що для зарахування однорідних вимог, необхідно, щоб строк виконання зобов`язань або вже настав, або був визначений моментом запитання, або щоб термін не був вказаний взагалі, тобто, виконання можна було вимагати в будь-який момент.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, строк виконання вимоги орендаря з повернення передоплати - настав як в розумінні умов договору, так і з урахуванням приписів закону (ст. 530 ЦК України), тоді як строк повернення вагонів № 65204588 та № 58585845, враховуючи форс-мажорні обставини, не настав і настане після закінчення таких обставин, які обумовлені військовою агресією російської федерації проти України.

4) Безспірність вимог, які зараховуються, а саме, відсутність спору щодо змісту, умови виконання та розміру зобов`язань.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що наведений припис ст. 601 ЦК України визначає саме безспірність вимог, які зараховуються, а саме: відсутність між сторонами спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов`язань, що є першочерговою умовою для зарахування вимог. Умова безспірності стосується саме вимог, які зараховуються, тобто змісту зобовґязання, а не заяви про зарахування.

Проте, щодо безспірності вимог, колегія суддів зазначає, що заявлені орендодавцем до зарахування збитки - є спірними, оскільки, на момент звернення орендодавцем із заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог, ТОВ «Вагон-Інвест» вже звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом про стягнення з ТОВ «БГС Рейл» переплати у розмірі 1 925 765,32 грн, а заявлені орендодавцем збитки, як зазначалось вище, підлягають доведенню за чотирма складовими і як встановлено судом, вина орендаря - відсутня у зв`язку з форс-мажорними обставинами.

Відповідно, заявлені ТОВ «БГС Рейл» збитки - є спірними, що виключає застосування ст. 601 ЦК України стосовно безспірності цих вимог. До того ж, як свідчать матеріали справи ТОВ «Вагон-Інвест» своїм листом - запереченням №01-13/10 від 13.10.2022 направляло ТОВ «БГС Рейл» свої заперечення на заяву BGSR-061022-1 від 06.10.2022 про зарахування зустрічних однорідних вимог за договором № 09022021 оренди залізничного рухомого складу від 09.02.2021.

Оскільки, вимога ТОВ «БГС Рейл», щодо компенсації вартості вагонів, як збитків, не підлягає задоволенню у зв`язку із відсутністю вини, порушень термінів повернення вагонів зі сторони ТОВ «Вагон-Інвест» у зв`язку з форс-мажорними обставинами, і судом було встановлено відсутність факту зарахування однорідних вимог, зустрічні позовні вимоги про стягнення збитків у заявленому до стягнення розмірі - задоволенню не підлягають.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року).

Згідно з статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23.06.1993).

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

У Рекомендаціях R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на удосконалення судової системи, наголошується на тому, що суд повинен, принаймні в ході попереднього засідання, а якщо можливо, і протягом всього розгляду, відігравати активну роль у забезпеченні швидкого судового розгляду, поважаючи при цьому права сторін, в тому числі і їх право на неупередженість. Зокрема, він повинен володіти повноваженнями proprio motu, щоб вимагати від сторін пред`явлення таких роз`яснень, які можуть бути необхідними; вимагати від сторін особистої явки, піднімати питання права; вимагати показань свідків, принаймні в тих випадках, коли мова йде не тільки про інтереси сторін, що беруть участь у справі, тощо. Такі повноваження повинні здійснюватися в межах предмета розгляду.

Обов`язок доказування, встановлений статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 33 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б. В. проти Нідерландів» від 27.10.1993).

У відповідності до статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи користуються рівними процесуальними правами. Учасники справи мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

У відповідності до приписів статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є зокрема, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку, оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено при не з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими обставини з неправильним застосуванням норм матеріального права (ст. ст. 11, 22, 601 Цивільного кодексу України, ст. ст.. 202, 203, 224 Господарського кодексу України) та порушенням норм процесуального права (ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України), у зв`язку з чим на підставі п. 1-4 ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України оскаржуване рішення підлягає скасуванню в апеляційному порядку з прийняттям нового рішення про задоволення первісного позову повністю та відмову у задоволенні зустрічного позову, за наведених у даній постанові підстав.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст.ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 14 статті 129 ГПК України визначено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

На підставі п. 2 ч. 1, ч. 14 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції здійснює розподіл судових витрат наступним чином:

- з Товариства з обмеженою відповідальністю «БГС Рейл» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вагон-Інвест» підлягає стягненню 28 886 (двадцять вісім тисяч вісімсот вісімдесят шість) гривень 48 копійок судового збору за розгляд справи за первісним позовом у суді першої інстанції, 43 329 (сорок три тисячі триста двадцять дев`ять) гривень 73 копійок судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції;

- судовий збір сплачений за подання зустрічного позову, апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.11.2022 у даній справі № 910/9739/22 покласти на Товариства з обмеженою відповідальністю «БГС Рейл».

Керуючись ст. ст. 129, 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вагон-Інвест» на рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2023 у справі №910/9739/22 - задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2023 у справі №910/9739/22 - скасувати.

3. Ухвалити нове рішення суду у справі №910/9739/22 яким, позовні вимоги за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вагон-Інвест» до Товариства з обмеженою відповідальністю «БГС Рейл» про стягнення 1 925 765,32 грн - задовольнити повністю.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БГС Рейл» (01001, м. Київ, вул. Ірининська, буд. 5/24, нежиле приміщення 91, ідентифікаційний код 30944148) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вагон-Інвест» (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 37/41, 6 поверх, офіс 5, ідентифікаційний номер 41741727) 1 925 765 (один мільйон дев`ятсот двадцять п`ять тисяч сімсот шістдесят п`ять) гривень 32 копійки.

5. У задоволення зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «БГС Рейл» (ЄДРПОУ 30944148) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вагон-Інвест» (ЄДРПОУ 41741727) про стягнення 176 325 (сто сімдесят шість тисяч триста двадцять п`ять) гривень 59 копійок - відмовити повністю.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БГС Рейл» (01001, м. Київ, вул. Ірининська, буд. 5/24, нежиле приміщення 91, ідентифікаційний код 30944148) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вагон-Інвест» (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 37/41, 6 поверх, офіс 5, ідентифікаційний номер 41741727) 28 886 (двадцять вісім тисяч вісімсот вісімдесят шість) гривень 48 копійок судового збору за розгляд справи за первісним позовом у суді першої інстанції, 43 329 (сорок три тисячі триста двадцять дев`ять) гривень 73 копійок судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

7. Судовий збір сплачений за подання зустрічного позову, апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.11.2022 у даній справі № 910/9739/22 покласти на Товариства з обмеженою відповідальністю «БГС Рейл».

8. Видачу наказів по справі №910/9739/22 доручити Господарському суду міста Києва.

9. Матеріали справи №910/9739/22 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Повний текст підписано 20.12.2023 після виходу судді з відпустки.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді С.Р. Станік

Є.Ю. Шаптала