Постанова

від 25.12.2023 по справі 910/12053/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" грудня 2023 р. Справа№ 910/12053/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Євсікова О.О.

Корсака В.А.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМОУШН АУТСОРСИНГ»

на рішення Господарського суду міста Києва від 27.09.2023

у справі № 910/12053/23 (суддя: Трофименко Т.Ю.)

за позовом Фізичної особи-підприємця Шершуна Михайла Петровича

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМОУШН АУТСОРСИНГ»

про стягнення 127 139,76 грн,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Шершун Михайло Петрович звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМОУШН АУТСОРСИНГ» про стягнення 127 139,76 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов Договору про надання інформаційно-консультаційних послуг № 15-MSH в частині своєчасної оплати наданих за час дії договору послуг.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.09.2023 у справі № 910/12053/23 позовні вимоги задоволено повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМОУШН АУТСОРСИНГ» на користь Фізичної особи-підприємця Шершуна Михайла Петровича 127 139 гривень 76 коп. заборгованості за надані послуги та 2684 гривні 00 коп. судового збору.

Приймаючи рішення у даній справі, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що враховуючи принцип змагальності сторін, позивач підтвердив більш вірогідними доказами обставини наявності заборгованості відповідача у заявленому розмірі за договором, аніж це спростував відповідач.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТОВ «ПРОМОУШН АУТСОРСИНГ» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 27.09.2023 у справі № 910/12053/23 повністю та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову ФОП Шершуна М.П. відмовити повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також є необгрунтованим, оскільки судом не взято до уваги наданих відповідачем пояснень та доказів, що мають значення для прийняття рішення у даній справі. Скаржник зазначає, що на дату розірвання Договору сторонами не погоджено обсяг фактично наданих позивачем послуг. Зауважує, що документи були створені позивачем лише після закінчення строку дії договору та не на замовлення відповідача, а на власний розсуд.

Також в апеляційній скарзі скаржник просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 27.09.2023 у справі № 910/12053/23.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.10.2023 апеляційна скарга у справі № 910/12053/23 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Євсіков О.О., Корсак В.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.10.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМОУШН АУТСОРСИНГ» на рішення Господарського суду міста Києва від 27.09.2023 у справі № 910/12053/23; справу № 910/12053/23 призначено до розгляду в порядку письмового провадження, без повідомлення (виклику) учасників справи; запропоновано учасникам судового процесу подати відзив, заперечення на апеляційну скаргу та інші заяви/клопотання протягом 10 днів з дня отримання даної ухвали.

24.10.2023 на адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

07.11.2023 відповідач подав до суду заяву про залишення відзиву позивача без розгляду у зв`язку із відсутністю підтвердження реєстрації адвоката позивача в кабінеті ЄСІТС.

Надаючи оцінку вказаній заяві, колегія суддів вважає за необхідне вказати наступне.

Так, з 18.10.2023 введено в дію Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами" від 29.06.2023 № 3200-IX.

Одночасно із введенням в дію Закону від 29.06.2023 № 3200-IX внесені відповідні зміни до процесуального закону.

Відповідно до абзаців 1, 2 частини 6 статті 6 ГПК України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.

Згідно з абзацами 1, 2 частини 8 статті 6 ГПК України реєстрація в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, не позбавляє права на подання документів до суду в паперовій формі.

Особа, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, може подавати процесуальні, інші документи, вчиняти інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, з використанням власного електронного підпису, прирівняного до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги", якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Отже, зазначені положення законодавства передбачають можливість здійснення процесуального представництва юридичної особи адвокатом, зокрема шляхом подання документів до суду через електронні кабінети в ЄСІТС або в паперовій формі.

Також, у постанові від 13.09.2023 у справі №204/2321/22 Велика Палата Верховного Суду підтвердила необхідність дотримання вищевикладених положень адвокатами, нотаріусами, приватними виконавцями, судовими експертами, державними органами та органами місцевого самоврядування, суб`єктами господарювання державного та комунального секторів економіки, які реєструють свої офіційні електронні адреси в ЄСІТС в обов`язковому порядку.

Загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення з процесуальних питань та наслідки недотримання таких вимог визначені у статті 170 ГПК України.

За змістом пункту 1 частини 1 вищевказаної норми будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає заяву, клопотання або заперечення, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для такої фізичної особи), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.

Відповідно до частини 2 вказаної норми письмова заява, клопотання чи заперечення підписується заявником або його представником.

Відповідно до абзацу 2 частини 4 статті 170 ГПК України суд повертає письмову заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду також у разі, якщо її подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його.

Колегією суддів встановлено, що у відзиві на апеляційну скаргу представник позивача вказав про те, що у нього відсутній електронний кабінет в підсистемі Електронний суд ЄСІТС, а тому такий відзив підлягає поверненню без розгляду на підставі частини 4 статті 170 ГПК України. Водночас оскільки відзив зареєстрований через відділ діловодства суду, судова колегія долучає відзив до матеріалів у справи без урахування викладених у ньому доводів при прийнятті судового рішення у справі.

Про перегляд справи в апеляційному порядку сторони повідомлялись шляхом надіслання копії ухвали про відкриття апеляційного провадження у передбачений законом спосіб, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного документа, а також відомості щодо розгляду справи судом апеляційної інстанції було оприлюднено на офіційному вебсайті Судова влада України.

Відповідно до статті 269, частини 1 статті 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

За змістом частини 3 статті 270 ГПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною 10 цієї статті та частиною 2 статті 271 цього Кодексу.

Частиною 10 статті 270 ГПК України унормовано, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідно до частини 5 статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Оскільки необхідності призначення справи до розгляду у відкритому засіданні судом не встановлено, ця постанова Північного апеляційного господарського суду прийнята за результатами дослідження наявних в матеріалах справи документів в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 26.04.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОМОУШН АУТСОРСИНГ», як замовником, та фізичною особою-підприємцем Шершуном М.П., як виконавцем, укладено договір про надання інформаційно-консультаційних послуг № 15-MSH (надалі - Договір).

Крім того, сторонами було укладено додаткові угоди від 30.09.2021, від 30.09.2022, від 15.10.2022 до вказаного Договору.

Згідно з п. 1.1. Договору, основна його мета полягає в наданні інформаційно-консультаційних послуг в рамках реалізації Проекту міжнародної технічної допомоги «Безпечні, фінансово доступні та ефективні лікарські засоби для українців (Безпечні та доступні ліки)-SAFEMed».

Виконання сторонами зобов`язань за цим Договором підтверджується Актом прийому-передачі наданих послуг, який підписується сторонами по факту їх надання. Форма Акту прийому-передачі наданих послуг затверджується в Додатку № 1 до Договору (п. 1.2.).

В п. 1.3. сторонами погоджено, що за даним Договором виконавець залучається замовником до надання послуг виключно на користь та в інтересах клієнта замовника - Організація «Менеджмент Сайенсиз фор Хелс». Виконавець розуміє та погоджується з тим, що надані ним послуги за даним Договором будуть реалізовані замовником виключно на користь Організації «Менеджмент Сайенсиз фор Хелс».

Згідно з додатковою угодою від 15.10.2022 до Договору розцінка виконавця за надання послуг складає 15 доларів США за одну годину надання послуг на увесь термін дії Договору. Винагорода сплачується в національній валюті України - гривні.

Відповідно до п. 3.1. Договору кінцевими продуктами є: щомісячний звіт про виконану технічну роботу (з підтверджуючими документами).

За умовами пунктів 3.2., 3.3. Договору по факту надання послуг в рамках цього Договору виконавець надає замовнику Акт прийому-передачі. Замовник протягом 10 (десяти) робочих днів після одержання від виконавця Акту прийому-передачі зобов`язаний надіслати виконавцю підписаний примірник Акту прийому-передачі, або мотивовану відмову (із зазначенням причини відмови) від його підписання. Виконавець готує та передає замовнику Акт за звітний місяць протягом 2 (двох) календарних днів з моменту завершення відповідного місяця надання послуг.

Послуги за Договором оплачуються замовником на підставі Акту, який надається виконавцем в паперовому вигляді разом із Актом та Звітом (з підтверджуючими документами) (п. 4.1. Договору). Строк оплати послуг: сім банківських днів з моменту отримання замовником Акту (п. 4.2. Договору).

Відповідно до п. 5 Договору, у випадку дострокового припинення дії Договору сторони складають Акт приймання-передачі наданих послуг із зазначенням вартості фактично наданих послуг на дату дострокового розірвання Договору, що є підставою для здійснення остаточних розрахунків між сторонами.

Підпунктом 5.2.1. п. 5.2. Договору визначено обов`язок виконавця надавати послуги належним чином, в повному обсязі та в строки, визначені сторонами, якому кореспондує визначений підпунктом 5.1.1. п. 5.1. Договору обов`язок замовника сплатити виконавцю вартість наданих належним чином послуг.

Згідно з п. 11.1. Договору (в редакції додаткової угоди від 30.09.2022), цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і скріплення печаткою (за її наявності у сторони). Строк дії Договору - 30.04.2023.

При цьому, в п. 11.2. Договору сторони узгодили наявність права на свій розсуд повністю розірвати цей Договір з будь-якої причини через 7 днів після повідомлення про це іншої сторони в письмовій формі.

Закінчення строку дії цього Договору не звільняє сторони від відповідальності за її порушення, яке мало місце під час дії даного Договору (п. 11.3.).

Відповідач листом № 101 від 02.03.2023 повідомив позивача про розірвання Договору в строк 7 календарних днів з моменту отримання цього повідомлення останнім, чим реалізував своє право, передбачене в п. 11.2. Договору.

Отже, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що враховуючи отримання позивачем вказаного повідомлення 06.03.2023, Договір вважається розірваним між сторонами 13.03.2023.

Разом з тим, 08.05.2023 позивач звернувся до відповідача з повідомленням б/н від 08.05.2023, у якому просив останнього сплатити у передбачений Договором строк суму коштів у розмірі 127 139,76 грн за фактично надані позивачем послуги за лютий 2023 року та березень (з 01.03.2023 до 13.03.2023). Як вбачається із додатків до вказаного повідомлення та опису вкладення від 08.05.2023, разом із цим повідомленням позивачем було надіслано відповідачу Акт прийому-передачі надання послуг № 15-MSH/23 від 28.02.2023 (2 примірники), Звіт в паперовій формі щодо наданих послуг № 23-02-23 від 28.02.2023, Акт прийому-передачі наданих послуг № 15-MSH/24 від 13.03.2023 (2 примірники), Звіт в паперовій формі щодо наданих послуг № 24-03-23 від 13.03.2023.

У відповідь на вказане повідомлення позивача відповідач листом від 07.06.2023 Вих. № 279 повідомив, що за інформацією, отриманою від Організації «Менеджмент Сайенсиз фор Хелс», станом на 15.02.2023 ФОП Шершун М.П. надав інформаційно-консультаційні послуги протягом 88 годин, а у березні 2023 року інформаційно-консультаційні послуги ФОП Шершун М.П. не надавалися, на підтвердження чого надано копію листа № L-230607-1 від 07.06.2023. Відповідач у листі від 07.06.2023 Вих. № 279 зазначив також про те, що оскільки ним було отримано від позивача Звіти від 28.02.2023 та від 13.03.2023 без підтверджуючих документів, замовник не має можливості документально підтвердити фактичне надання послуг виконавцем у відповідний період. Також повідомлено, що з огляду на підтвердження Організацією «Менеджмент Сайенсиз фор Хелс» обсягу та вартості фактично наданих послуг лише за лютий 2023 року на суму 48 107,84 грн, такі послуги фактично будуть оплачені замовником відповідно до п. 4.2. Договору та надання актуального Звіту щодо наданих послуг за період з 01.02.2023 по 15.02.2023.

18.07.2023 позивач направив відповідачу повідомлення б/н від 18.07.2023, у якому повторно просив останнього оплатити надані позивачем послуги за період дії Договору до моменту його одностороннього розірвання у розмірі 127 139, 76 грн за наданими раніше актами за лютий та березень 2023 року, до якого було долучено документи на підтвердження фактично наданих послуг, а саме: документ оновленої схеми бізнес-процесів проєкту MedSupply «WBS-eng.pdf», документ «Розробка та удосконалення Функціональних Вимог щодо Системи Специфікація ділового процесу № ВР23» від 03.03.2023, Функціональні вимоги для бізнес-процесу ВР23 «Прогноз потреби на період» 13.03.2023, документ «MS-MD Error Dictionary Error dictionary» від 28.02.2023, документ «MS-MD Error Dictionary MedSupply» від 28.02.2023, документ Юзер Сторіс для бізнес-процесу ВР23: Прогноз потреби від 27.02.2023, документ функціональних вимог для системи МедДата «ВР08: Розподіл ЕТ/ЗІЗ/ШВЛ» від 06.02.2023, документ функціональних вимог для системи МедДата «ВР09: Розподіл АШМД» від 10.02.2023, документ функціональних вимог для системи МедДата «ВР32: Заявка на поставку ВМО» від 15.02.2023, Документ Схема ВРMN «ВР23-Збір та формування заявок» від 14.02.2023, Документ Схема ВРMN «ВР23-Перевірка та внесення даних» від 14.02.2023.

Відповідач у відповідь на вищевказане повідомлення позивача листом від 10.08.2023 Вих. № 473 зазначив про повторне звернення до Організації «Менеджмент Сайенсиз фор Хелс» з проханням підтвердити надання послуг ФОП Шершун М.П. згідно наданих ним документів до повідомлення від 18.07.2023, у відповідь на яке Організація «Менеджмент Сайенсиз фор Хелс» листом № 230808-1 від 08.08.2023 повідомила, що послуги ФОП Шершун М.П. після 15.02.2023 не надавалися.

Звертаючись із даним позовом до суду, позивач зазначав, що ним вчасно та у повному обсязі було виконано свої договірні зобов`язання перед відповідачем, в той час як останній не провів розрахунки з позивачем за фактично надані послуги за період лютий 2023 - 13.03.2023 (останній день до дати припинення Договору).

Відповідач проти доводів позовної заяви заперечував, зазначаючи, що позивачем було порушено умови п. 3.2. Договору та не надіслано у строк до 02.03.2023 відповідачу акт прийому-передачі та щомісячний звіт про виконану технічну роботу (з підтверджуючими документами) за лютий 2023 року, а надіслано лише 08.05.2023. Враховуючи те, що станом на дату розірвання Договору позивачем не було надано відповідачу акт прийому-передачі за лютий 2023, сторонами не погоджено обсягу фактично наданих послуг позивачем, у зв`язку з чим у відповідача станом на 13.03.2023 відсутні підстави для проведення розрахунку із позивачем. При цьому, як зазначає відповідач, Організацією «Менеджмент Сайенсиз фор Хелс», на користь якої за Договором надавались послуги, підтверджено лише надання позивачем послуг у лютому 2023 року тривалістю 88 годин вартістю 48 107,84 грн, однак у березні 2023 року надання послуг не підтверджено.

За доводами відповідача, останнім представлено належні докази того, що позивачем надано фактично послуги лише у лютому 2023 на суму 48 107,84 грн, в той час як позивачем не доведено та не надано жодного належного доказу надання послуг протягом періоду з лютого 2023 року по 13.03.2023 на суму 127 139,76 грн.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 ст. 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Частиною 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами (ст. 905 ЦК України).

Відповідно до ст. 907 ЦК України договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 ГК України).

Як вбачається з умов договору, позивач щомісячно повинен був надавати за Договором інформаційно-консультаційні послуги на користь та в інтересах Організації «Менеджмент Сайенсиз фор Хелс» вартістю 15 доларів США за одну годину надання послуг.

При цьому, за умовами додаткової угоди від 15.10.2022 до Договору винагорода сплачується в національній валюті України - гривні, в перерахунку за обмінним курсом продажу OANDA станом на день підписання Акту прийому-передачі послуг.

Судом встановлено та сторонами не заперечується, що 13.03.2023 укладений між сторонами Договір припинив свою дію внаслідок реалізації відповідачем свого права, визначеного п. 11.2. Договору.

Водночас, між сторонами виник спір щодо обсягу фактично наданих послуг позивачем за вказаним Договором за період його дії з лютого 2023 року по 13.03.2023 (до дати припинення Договору внаслідок його одностороннього розірвання) та вартості таких послуг.

На підтвердження своїх доводів щодо надання відповідачу послуг за Договором протягом періоду лютий 2023 року - 13.03.2023 на загальну суму 127 139,76 грн, позивачем в матеріали справи надано, зокрема: Акти прийому-передачі наданих послуг від 28.02.2023 № 15-MSH/23 та від 13.03.2023 № 15-MSH/24, підписані в односторонньому порядку позивачем, Звіти щодо наданих послуг до вказаних актів від 28.02.2023 та від 13.03.2023, а також документи щодо фактичного надання послуг, а саме: документ оновленої схеми бізнес-процесів проєкту MedSupply «WBS-eng.pdf», документ «Розробка та удосконалення Функціональних Вимог щодо Системи Специфікація ділового процесу № ВР23» від 03.03.2023, Функціональні вимоги для бізнес-процесу ВР23 «Прогноз потреби на період» 13.03.2023, документ «MS-MD Error Dictionary Error dictionary» від 28.02.2023, документ «MS-MD Error Dictionary MedSupply» від 28.02.2023, документ Юзер Сторіс для бізнес-процесу ВР23: Прогноз потреби від 27.02.2023, документ функціональних вимог для системи МедДата «ВР08: Розподіл ЕТ/ЗІЗ/ШВЛ» від 06.02.2023, документ функціональних вимог для системи МедДата «ВР09: Розподіл АШМД» від 10.02.2023, документ функціональних вимог для системи МедДата «ВР32: Заявка на поставку ВМО» від 15.02.2023, Документ Схема ВРMN «ВР23-Збір та формування заявок» від 14.02.2023, Документ Схема ВРMN «ВР23-Перевірка та внесення даних» від 14.02.2023.

Натомість, відповідачем, на підтвердження своїх доводів щодо реальності надання позивачем послуг за Договором лише до 15.02.2023, надано в матеріали справи, зокрема: Акт прийому-передачі наданих послуг № 15-MSH/23 від 15.02.2023 на суму 48 107,84 грн, підписаний в односторонньому порядку відповідачем; лист Організації «Менеджмент Сайенсиз фор Хелс» від 08.08.2023 № 230808-1.

Колегія суддів зауважує, що умови договору не визначають весь спектр послуг, які можуть надаватися за договором, а тому посилання скаржника на лист Організації «Менеджмент Сайенсиз фор Хелс» від 08.08.2023 № 230808-1, відповідно до якого позивач нібито заблокував доступ до корпоративного диску, не спростовують встановлені вище обставини надання послуг за Договором.

При цьому, як вбачається зі змісту листа від 08.08.2023 № 230808-01, Організацією «Менеджмент Сайенсиз фор Хелс» зазначено: «щодо подальшого надання ФОП Шершуном М.П. послуг або подальшого опрацювання файлів, то вони були виконані на його власний розсуд та не могли бути вивантажені на корпоративний Google диск ДП «Медичні закупівлі України» та, відповідно, прийняті, оскільки після 15.02.2023 йому був закритий доступ», тобто, як вірно зауважив суд першої інстанції, можливість подальшого надання позивачем послуг після 15.02.2023 фактично не заперечується.

Також, хоча умовами Договору і передбачено надання позивачем послуг на користь та в інтересах клієнта замовника - Організація «Менеджмент Сайенсиз фор Хелс», однак цей Договір не містить умов щодо отримання відповідачем, як замовником, підтвердження від клієнта про фактичне надання позивачем послуг. Також даний Договір не містить жодних положень про припинення надання позивачем послуг у зв`язку із закриттям доступу до корпоративного Google диску ДП «Медичні закупівлі України», про використання такого диску при виконанні Договору, а також про участь ДП «Медичні закупівлі України» у правовідносинах, які виникли за цим Договором.

Отже, в даному випадку, з урахуванням одностороннього розірвання Договору з 13.03.2023 за ініціативою його сторони - відповідача, місцевий господарський суд вірно вказав на те, що правовідносини між сторонами припиняються саме із указаної дати та таке припинення не пов`язане із будь-якими іншими обставинами, які не випливають із умов Договору.

Водночас, беручи до уваги п. 11.3. Договору, закінчення строку його дії не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії даного Договору.

З урахуванням наведеного, оцінивши подані в матеріали справи сторонами докази на підтвердження своїх доводів та заперечень, колегія суддів приходить до висновку про те, що позивачем підтверджено факт надання послуг за Договором за спірний період на суму 127 139,76 грн належними доказами відповідно до умов п. 3.1. Договору. При цьому, відповідні підтверджуючі документи щодо наданих фактично послуг були надіслані позивачем на вимогу відповідача листом від 18.07.2023, отримання яких не заперечувалось відповідачем, як і не заявлялось будь-яких заперечень щодо змісту таких документів.

Доводи скаржника щодо порушення позивачем п. 3.3. Договору в частині строків оформлення актів наданих послуг колегією суддів оцінюються критично, оскільки, беручи до уваги дострокове розірвання Договору, складання актів про фактично надані послуги врегульовано п. 5 Договору, який не містить умов щодо строків складання таких актів.

Судова колегія зауажує, що відсутність фізично підписаних зі сторони відповідача актів приймання-передачі наданих послуг не є визначальним для висновку про ненадання позивачем послуг та не може нівелювати обов`язку відповідача належно здійснювати оплату наданих послуг, фактичне надання яких під час дії Договору підтверджено відповідними доказами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З урахуванням наведених вище доказів судом встановлено, що відповідач порушив свої зобов`язання за Договором, не здійснив оплату наданих послуг, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість перед позивачем за період лютий 2023 року та березень 2023 року (за період з 01.03.2023 по 13.03.2023) у розмірі 127 139,76 грн, факт існування якої відповідачем відповідними засобами доказування не спростований.

Проте, матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 76, 77 ГПК України на підтвердження сплати відповідачем грошових коштів позивачу в розмірі 127 139,76 грн.

Колегія суддів наголошує, що у частині третій статті 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

В силу принципів рівності, змагальності та диспозитивності (статті 7, 13, 14 ГПК України), обов`язок з доведення обставин, на які посилається сторона, покладається на таку сторону.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

При цьому відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі статтею 77 ГПК України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Колегія суддів звертає увагу, що із внесенням 17.10.2019 змін до ГПК України його статтю 79 викладено у новій редакції, чим фактично впроваджено в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Зазначений стандарт підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Іншими словами, тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Одночасно статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Всебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.

Верховний Суд, в ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17.

Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголосив, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

З урахуванням наведеного та оцінивши надані сторонами докази у сукупності із встановленими у справі обставинами, беручи до уваги умови договору, колегія суддів вважає обгрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що позивач підтвердив більш вірогідними доказами обставини наявності заборгованості відповідача у заявленому розмірі за договором, аніж це спростував відповідач.

Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також є необгрунтованим, оскільки судом не взято до уваги наданих відповідачем пояснень та доказів, що мають значення для прийняття рішення у даній справі, - не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду міста Києва від 27.09.2023 у справі № 910/12053/23 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів статті 277 ГПК України не вбачається. Скаржником не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.

Судові витрати зі сплати судового збору, що були понесені стороною в суді апеляційної інстанції, в порядку статті 129 ГПК України, покладаються на апелянта (відповідача у даній справі).

Керуючись ст.ст. 129, 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМОУШН АУТСОРСИНГ» на рішення Господарського суду міста Києва від 27.09.2023 у справі № 910/12053/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 27.09.2023 у справі № 910/12053/23 залишити без змін.

3. Судовий збір, сплачений стороною у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОМОУШН АУТСОРСИНГ».

4. Справу № 927/841/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, що визначені в частині 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді О.О. Євсіков

В.А. Корсак