Постанова

від 20.12.2023 по справі 949з-23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2023 року м. Харків Справа № 949з-23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Фоміна В.О., суддя Шевель О.В.,

за участі секретаря судового засідання Дзюби А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного підприємства АДОРА (вх. №2554Х) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 16.11.2023 (ухвала постановлена суддею Прохоровим С.А. в приміщенні Господарського суду Харківської області 16.11.2023, повний текст ухвали підписано 16.11.2023) у справі №949з-23, постановлену за результатами розгляду

заяви Приватного підприємства АДОРА вх. №949 від 15.11.2023 про вжиття заходів забезпечення позову до подання позовної заяви

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 16.11.2023 у справі №949з-23 у задоволенні заяви ПП АДОРА про вжиття заходів забезпечення позову (вх. №949 від 15.11.2023) відмовлено.

Приватне підприємство АДОРА звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на те, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи внаслідок неправильної оцінки доказів, просить скасувати повністю ухвалу Господарського суду Харківської області від 16.11.2023 у справі №949з-23 за заявою ПП АДОРА про вжиття заходів забезпечення позову та ухвалити нове рішення, яким:

- накласти арешт на грошові кошти відповідача в межах суми позовних вимог в сумі 604712,92 грн, які знаходяться на банківських рахунках відповідача ТОВ ВІКО2015 (код ЄДРПОУ 39618388), в тому числі, але не виключно на відомих заявникові рахунках НОМЕР_1 в АТ ОТП Банк, та НОМЕР_2 в АТ Приватбанк;

- накласти арешт на грошові кошти в межах суми позовних вимог в сумі 604712,92 грн, які підлягають сплаті відповідачу Державним підприємством ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ-ВИДОБУТОК (код ЄДРПОУ 43895975) та знаходяться на розрахункових рахунках ДП ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ-ВИДОБУТОК НОМЕР_3 в АТ Приватбанк, МФО 335548; НОМЕР_4 в АТ ПУМБ, МФО 334851; НОМЕР_5 в АТ Комерційний Індустріальний Банк МФО 322540;

- накласти арешт на грошові кошти в межах суми позовних вимог в сумі 604712,92 грн, які підлягають сплаті відповідачу Державним підприємством МИРНОГРАДВУГІЛЛЯ (код ЄДРПОУ 32087941) та знаходяться на розрахунковому рахунку ДП МИРНГРАДВУГІЛЛЯ НОМЕР_6 , в АТ Укргазбанк, МФО 320478;

- заборонити Державному підприємству ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ-ВИДОБУТОК (код ЄДРПОУ 43895975) за договорами постачання нафтопродуктів з ТОВ ВІКО2015 №261-23 АБ від 15.02.2023, № 443-23 АБ від 30.03.2023, № 672-23 АБ від 16.05.2023, №773-23 АБ від 08.06.2023, № 886-23 АБ від 06.07.2023, № 1129-23 АБ від 11.10.2023 перераховувати кошти на інші рахунки TOB ВІКО2015, ніж той, що зазначений постачальником у вказаних договорах, а саме НОМЕР_2 в АТ Приватбанк, МФО 305299;

- заборонити Державному підприємству МИРНОГРАДВУГІЛЛЯ (код ЄДРПОУ 32087941) за договором постачання нафтопродуктів з TOB ВІКО2015 № 42ВК від 12.10.2023 перераховувати кошти на інші рахунки TOB ВІКО2015, ніж той, що зазначений постачальником у вказаному договорі, а саме НОМЕР_2 в АТ Приватбанк, МФО 305299;

- заборонити Державному підприємству ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ-ВИДОБУТОК (код ЄДРПОУ 43895975) за договорами постачання нафтопродуктів з ТОВ ВІКО2015 №261-23 АБ від 15.02.2023, № 443-23 АБ від 30.03.2023, № 672-23 АБ від 16.05.2023, №773-23 АБ від 08.06.2023, № 886-23 АБ від 06.07.2023, № 1129-23 АБ від 11.10.2023 перераховувати кошти, що належать перерахуванню ТОВ ВІКО2015, іншим суб`єктам господарювання;

- заборонити Державному підприємству МИРНОГРАДВУГІЛЛЯ (код ЄДРПОУ 32087941) за договором постачання нафтопродуктів з TOB ВІКО2015 № 42ВК від 12.10.2023 перераховувати кошти, що належать перерахуванню TOB ВІКО2015, іншим суб`єктам господарювання.

В обґрунтування апеляційної скарги заявник посилається на те, що судом першої інстанції не надано оцінку наявним у матеріалах справи письмовим доказам, а саме договорам про постачання TOB ВІКО2015 нафтопродуктів Державному підприємству ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ-ВИДОБУТОК та Державному підприємству МИРНОГРАДВУГІЛЛЯ, а також факту відмови TOB ВІКО2015 від підписання акту звірки та документів первинного бухгалтерського обліку. Також, заявник апеляційної скарги зазначає, що місцевим господарським судом не взято до уваги, що невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання у подальшому рішення господарського суду у зв`язку із застосуванням переуступки боргу іншим суб`єктам господарювання по всіх існуючих договорах відповідача з Державним підприємством ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ-ВИДОБУТОК та Державним підприємством МИРНОГРАДВУГІЛЛЯ.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 29.11.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства АДОРА (вх.№ 2554 Х) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 16.11.2023 у справі №949з-23, зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю ВІКО2015 та Державне підприємство МИРНОГРАДВУГІЛЛЯ зареєструвати електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, встановлено учасникам справи строк по 11.12.2023 для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань та письмових пояснень з доказами їх надсилання іншим учасникам провадження, повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться 20.12.2023.

У судове засідання представники сторін не з`явились, хоча були належним чином повідомленні судом про дату, час та місце розгляду справи.

Відзив на апеляційну скаргу, заяви, клопотання та письмові пояснення у встановлений судом строк від учасників справи не надходили.

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали з урахуванням повноважень, визначених в ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів встановила таке.

15.11.2023 Приватне підприємство АДОРА звернулось до Господарського суду Харківської області з заявою про забезпечення позову про стягнення заборгованості за договором поставки №ДГ-0000002 від 21 січня 2022 року, в якій заявник просив:

- накласти арешт на грошові кошти ТОВ ВІКО2015 в межах суми позовних вимог в сумі 604 712,92 грн, які знаходяться на банківських рахунках ТОВ ВІКО2015 (код ЄДРПОУ 39618388), в тому числі, але не виключно на відомих заявникові рахунках НОМЕР_1 в АТ ОТП Банк, та НОМЕР_2 в АТ Приватбанк;

- накласти арешт на грошові кошти в межах суми позовних вимог в сумі 604 712,92 грн, які підлягають сплаті ТОВ ВІКО2015 Державним підприємством ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ-ВИДОБУТОК (код ЄДРПОУ 43895975) та знаходяться на розрахункових рахунках ДП ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ-ВИДОБУТОК НОМЕР_3 в АТ Приватбанк, МФО 335548; НОМЕР_7 в АТ ПУМБ, МФО 334851; НОМЕР_5 в АТ Комерційний Індустріальний Банк МФО 322540;

- накласти арешт на грошові кошти в межах суми позовних вимог в сумі 604 712,92 грн, які підлягають сплаті відповідачу Державним підприємством МИРНОГРАДВУГІЛЛЯ (код ЄДРПОУ 32087941) та знаходяться на розрахунковому рахунку ДП МИРНОГРАДВУГІЛЛЯ НОМЕР_6 , в АТ Укргазбанк, МФО 320478;

- заборонити Державному підприємству ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ-ВИДОБУТОК (код ЄДРПОУ 43895975) за договорами постачання нафтопродуктів з ТОВ ВІКО2015 №261-23 АБ від 15.02.2023, № 443-23 АБ від 30.03.2023, № 672-23 АБ від 16.05.2023, № 773-23 АБ від 08.06.2023, № 886-23 АБ від 06.07.2023, № 1129-23 АБ від 11.10.2023 перераховувати кошти на інші рахунки TOB ВІКО2015, ніж той, що зазначений постачальником у вказаних договорах, а саме НОМЕР_2 в АТ Приватбанк, МФО 305299;

- заборонити Державному підприємству МИРНОГРАДВУГІЛЛЯ (код ЄДРПОУ 32087941) за договором постачання нафтопродуктів з TOB ВІКО2015 №42ВК від 12.10.2023 перераховувати кошти на інші рахунки TOB ВІКО2015, ніж той, що зазначений постачальником у вказаному договорі, а саме НОМЕР_2 в АТ Приватбанк, МФО 305299;

- заборонити Державному підприємству ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ-ВИДОБУТОК (код ЄДРПОУ 43895975) за договорами постачання нафтопродуктів з ТОВ ВІКО2015 №261-23 АБ від 15.02.2023, № 443-23 АБ від 30.03.2023, № 672-23 АБ від 16.05.2023, №773-23 АБ від 08.06.2023, № 886-23 АБ від 06.07.2023, № 1129-23 АБ від 11.10.2023 перераховувати кошти, що належать перерахуванню ТОВ ВІКО2015, іншим суб`єктам господарювання;

- заборонити Державному підприємству МИРНОГРАДВУГІЛЛЯ (код ЄДРПОУ 32087941) за договором постачання нафтопродуктів з TOB ВІКО2015 № 42ВК від 12.10.2023 перераховувати кошти, що належать перерахуванню TOB ВІКО2015, іншим суб`єктам господарювання.

В обґрунтування поданої заяви Приватне підприємство АДОРА зазначало, що TOB ВІКО2015 не вчиняє дій щодо погашення простроченої заборгованості, строк виконання якої настав. Заявником зазначається, що на неодноразові вимоги про сплату суми боргу за договором поставки, TOB ВІКО2015 відмовляється від сплати боргу, мотивуючи це відсутністю коштів. В той же час, заявником з відкритих джерел на сайті prozorro.gov.ua отримано відомості про укладення TOB ВІКО2015 в 2023 році з Державним підприємством ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ-ВИДОБУТОК та Державним підприємством МИРНОГРАДВУГІЛЛЯ 7 договорів на поставку нафтопродуктів на суму 27302878,00 грн, копії яких були надані до заяви. Також, Приватним підприємством АДОРА зазначає, що TOB ВІКО2015 відмовляється підписувати акт звірки та документи первинного бухгалтерського обліку.

Здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника, суд першої інстанції дійшов висновку, що заява про вжиття визначених ним заходів забезпечення майбутнього позову, не містить ні самих доказів, ні обґрунтованих мотивів та посилань на докази, на підставі яких суд міг би дійти висновку щодо доцільності та необхідності термінового забезпечення позову. З огляду на те, що заявником не доведено, що невжиття визначених ним заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, місцевий господарський суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні поданої заяви про забезпечення позову.

Надаючи власну правову кваліфікацію обставинам справи, колегія суддів зазначає таке.

Згідно з частинами першою, другою статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Відповідно до частини першої статті 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову (частина третя статті 137 ГПК України).

Згідно з частиною одинадцятою статті 137 ГПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення.

За вимогами майнового характеру умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. При цьому підстави забезпечення позову не обмежуються лише пов`язаністю з позовною вимогою. Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен не лише обґрунтувати причини звернення з такою заявою, а й надати суду докази існування фактичних обставин, що пов`язані з необхідністю вжиття таких заходів.

Вжиття заходів забезпечення позову відповідно до статті 136 ГПК України є правом суду, а за наявності відповідних виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав для забезпечення позову.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 24.05.2023 у справі №906/1162/22, від 29.06.2023 у справі №925/1316/22, від 18.05.2023 у справі № 910/14989/22, від 24.06.2022 у справі №904/8506/21.

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод. Європейський суд у рішенні від 19.03.1997 у справі "Горнсбі проти Греції" зазначив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не можуть вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.

Таким чином, забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. А тому господарський суд повинен враховувати ризики неможливості виконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого рішення.

Відтак, інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Суд також зазначає, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін (постанова Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22).

Застосування заходів забезпечення позову до його пред`явлення здійснюється судом з урахуванням як загальних вимог щодо мети такого забезпечення, порядку подання заяви, її змісту, форми та порядку розгляду, так і особливостей, пов`язаних з тим, що на момент звернення до суду з такою заявою особа лише демонструє своє бажання звернутися за судовим захистом таких прав.

Отже, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог до доказування, передбачених статтею 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

Оцінивши доводи заявника, наведені в заяві про забезпечення позову та апеляційній скарзі, врахувавши обставини, які на його думку, свідчать про вчинення дій, направлених на ухилення відповідача від виконання зобов`язань за договором поставки, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість прийнятої судом першої інстанції оскаржуваної ухвали та відсутність підстав для застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти та заборони вчиняти певні дії, враховуючи таке.

Так, апеляційний господарський суд звертає увагу, що вибір способу забезпечення позову має залежати від суті заявлених у позовній заяві вимог. Втім, під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже таке питання є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті.

За твердженням заявника, оскільки TOB ВІКО2015 прострочило термін виконання зобов`язання та уникає мирного вирішення спору, Приватне підприємство АДОРА має намір звернутися до суду з позовом до Господарського суду Харківської області про стягнення заборгованості за договором поставки у сумі 604712,92 грн, яка складається з боргу у розмірі 292735,50 грн, 3% річних у розмірі 17682 грн, інфляційних втрат у розмірі 96728,08 грн та штрафних санкцій (пені) у розмірі 197567,34 грн.

Приватне підприємство АДОРА у своїй заяві про забезпечення позову стверджує, що неодноразово зверталося до відповідача з вимогами щодо сплати суми боргу за договором поставки, які відповідач ігнорував, обґрунтовуючи відсутністю коштів для його сплати.

Втім, як встановлено апеляційним господарським судом, матеріали справи не містять будь-яких вимог, листів, звернень заявника щодо сплати заборгованості за договором поставки до TOB ВІКО2015, як і доказів вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду.

В той же час, заявник стверджує, що представник відповідача (директор та єдиний засновник) Комаров Р.С. заявляв, що навіть у випадку задоволення судом позову, він прийме заходи для того, щоб рішення суду виконано не було, зокрема, шляхом застосування переуступки боргу за укладеними з державними підприємствами договорами іншим суб`єктам господарювання.

Проте, як слушно враховано судом першої інстанції, потенційна можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення, без наведення відповідного обґрунтування та надання відповідних доказів не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову.

Стосовно доводів Приватного підприємства АДОРА про наявність заборгованості відповідача за договором поставки, які наведено як обґрунтування для забезпечення позову, суд зазначає, що сам по собі факт порушення відповідачем своїх грошових зобов`язань перед позивачем не є достатньою підставою у розумінні приписів ГПК України для застосування заходів забезпечення позову.

Як стверджує сам позивач, до звернення з позовом до суду відповідач частково виконував свої зобов`язання за договором, що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями та інструкціями №755 від 27.01.2022 на суму 100000,00 грн, №759 від 31.01.2022 на суму 50000,00 грн, №768 від 03.02.2022 на суму 100000,00 грн, №776 від 09.02.2022 на суму 100000,00 грн, №781 від 10.02.2022 на суму 86000,00 грн, №782 від 11.02.2022 на суму 85000,00 грн, №788 від 15.02.2022 на суму 100000,00 грн, №791 від 17.02.2022 на суму 150000,00 грн, №793 від 18.02.2022 на суму 50000,00 грн, №800 від 21.02.2022 на суму 50000,00 грн, №811 від 23.02.2022 на суму 50000,00 грн, №1214 від 07.10.2022 на суму 30000,00 грн, №1289 від 30.12.2022 на суму 20000,00 грн, №JBKLN43O78RWFN.1 від 03.04.2023 на суму 10000,00 грн, №1268 від 18.04.2023 на суму 10000,00 грн, №1320_00000/4a6de041-0c34-406f-a16e-1b161e941143 від 31.05.2023 на суму 10000,00 грн, №1346_00000/acdf9e1a-9d94-400e-b13e-1d881c991a20 від 20.06.2023 на суму 10000,00 грн, №1392_00000/99771са7-bf9e-4dff-b876-4673falcfffd від 26.07.2023 на суму 10000,00 грн.

Позивач стверджує, що різниця між вартістю поставленого товару та загальною сумою здійсненої відповідачем оплати складає 292738,50 грн. При цьому, сам позивач визнає обставини, що за поставками від 21.01.2022 та 04.02.2022 він не може надати підписані відповідачем товарно-транспортні накладні. Таким чином, наявність суми основного боргу підлягає доведенню в загальному порядку під час вирішення спору.

Здійснені позивачем нарахування 3% річних, інфляційних втрат, штрафних санкцій (пені) у загальному розмірі 311977,42 грн також підлягають перевірці на предмет підстав, обґрунтованості та правильності відповідних розрахунків.

Посилання позивача на ухилення відповідача від підписання акту звірки та документів первинного бухгалтерського обліку, по-перше, не підтверджені жодними доказами, навіть щодо направлення/вручення їх відповідачу, а по-друге, навпаки свідчать про небезспірність вимог, які позивач планував заявити в суді.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Обставини укладення договорів постачання нафтопродуктів між TOB ВІКО2015 та Державним підприємством ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ-ВИДОБУТОК, а також Державним підприємством МИРНОГРАДВУГІЛЛЯ, які не є, зокрема, договорами поруки або застави, не свідчать про вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язань після пред`явлення вимоги чи позову до суду, а є лише підтвердженням обставин здійснення господарської діяльності з метою отримання прибутку.

Отже, матеріали справи не містять будь-яких доказів на підтвердження факту витрачання TOB ВІКО2015 коштів з метою уникнення виконання зобов`язання,

Зі змісту пункту 1 частини 1 статті 137 ГПК України вбачається, що під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на майно або грошові кошти суд має виходити із того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватися та розпоряджатися грошовими коштами або майном, тому може застосуватись у справі, в якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) або повернення майна чи про стягнення грошових коштів. При цьому піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами.

Судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що обмеження в користуванні обіговими грошовими коштами є обставиною, яка суттєво впливає на господарську діяльність як TOB ВІКО2015, так і інших осіб, щодо яких заявник просить вжити заходи та які не учасниками спірних правовідносин, що виникли між TOB ВІКО2015 та Приватним підприємством АДОРА у зв`язку з виконанням умов договору поставки №ДГ-0000002 від 21.01.2022, та може заважати її поточному веденню.

Суд зазначає, що обрання належного, який би відповідав предмету спору заходу забезпечення позову має забезпечувати ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового спору. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав інших учасників. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18.

Суд звертає увагу, що вимога про накладення арешту на кошти, які знаходяться на банківських рахунках відповідача, та вимога про накладення арешту на кошти, які знаходяться на банківських рахунках третіх осіб, які не є учасниками цього судового спору, в сумі 604712,92 грн з кожного окремо, матиме наслідком кратне забезпечення позовних вимог (і за рахунок коштів відповідача, і за рахунок коштів третіх осіб, які не є учасниками спірних правовідносин), що суперечить наведеним вимогам закону стосовно співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами.

Водночас, за даними Єдиного державного реєстру судових рішень ухвалою Господарського суду Харківської області від 27.11.2023 прийнято позовну заяву Приватного підприємства АДОРА до Товариства з обмеженою відповідальністю ВІКО2015 про стягнення заборгованості за договором поставки нафтопродуктів №ДГ-0000002 від 21.01.2022 в розмірі 604712,92 грн до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено справу №922/4884/23 розглядати за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін, призначено підготовче засіданні на 13.12.2023. При цьому до участі у справ треті особи, зокрема, ДП ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ-ВИДОБУТОК та ДП МИРНОГРАДВУГІЛЛЯ не залучалися.

Тому, вимоги заявника про арешт грошових коштів та заборону перераховувати кошти іншим суб`єктам господарювання є порушенням прав осіб, які не є учасниками спірних правовідносин.

Інші доводи скаржника не спростовують висновків місцевого господарського суду та не можуть бути підставами для скасування оскаржуваної ухвали.

Тож, як обґрунтовано встановлено судом першої інстанції, заява позивача про вжиття заходів забезпечення позову не містить обґрунтованих доводів щодо реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, так само як і не містить документального обґрунтування наявності фактичних обставин, які свідчать про загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, а лише посилання на потенційну можливість ухилення боржника від виконання судового рішення не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення.

Враховуючи, що тягар доказування (доведення обставин справи) покладається законом на сторону, яка висуває певні вимоги або заявляє заперечення і в даному випадку цей обов`язок заявником не виконаний, у місцевого господарського суду були відсутні підстави вважати, що неприйняття заявленого забезпечувального заходу може потягнути за собою можливість невиконання судового рішення, та відповідно були відсутні підстави задовольняти заяву про забезпечення.

Оскільки оскаржувана ухвала суду першої інстанції прийнята з правильним застосуванням норм матеріального та дотриманням норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали Господарського суду Харківської області від 16.11.2023 у справі №949з-23 без змін.

З урахуванням приписів статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 281-284 ГПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства АДОРА залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Харківської області від 16.11.2023 у справі №949з-23 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені ст. ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 25.12.2023.

Головуючий суддя О.О. Крестьянінов

Суддя В.О. Фоміна

Суддя О.В. Шевель