Постанова

від 21.12.2023 по справі 679/1002/23

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2023 року

м. Хмельницький

Справа № 679/1002/23

Провадження № 22-ц/4820/2248/23

Хмельницький апеляційний суд у складі колегії

суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Ярмолюка О.І. (суддя-доповідач), Грох Л.М., Янчук Т.О.,

секретар судового засідання Чебан О.М.,

з участю позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 , треті особи ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання незаконним рішення та зобов`язання вчинити дії за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Нетішинського міського суду Хмельницької області від 6жовтня 2023 року про закриття провадження у справі,

встановив:

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, треті особи ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі Військовачастина) про визнання незаконним рішення та зобов`язання вчинити дії.

ОСОБА_1 зазначив, що з 30 січня 2002 року він у складі сім`ї: дружина ОСОБА_3 , син ОСОБА_5 , дочка ОСОБА_4 , - перебував на квартирному обліку за місцем служби для одержання житла у м. Нетішині. Рішенням житлово-побутової комісії Військової частини від 13 серпня 2021 року №11 позивача разом із членами сім`ї знято з обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов, і виключено із загальної черги на отримання жилих приміщень. Підставою для зняття його з квартирного обліку є продаж приватизованої кімнати в гуртожитку та покращення своїх житлових умов. Це рішення є незаконним, оскільки позивач не був забезпечений житлом і продовжував перебувати на квартирному обліку. Наразі шлюб між ним і ОСОБА_3 розірвано, а остання придбала квартиру одноособово, що не свідчить про поліпшення сім`єю своїх житлових умов.

За таких обставин ОСОБА_1 просив суд визнати незаконним і скасувати рішення житлово-побутової комісії Військової частини від 13 серпня 2021 року №11 про його зняття з квартирного обліку та виключення із загальної черги на отримання житла.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Нетішинського міського суду Хмельницької області від 6 жовтня 2023року провадження у справі закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України (далі ЦПК України).

Суд керувався тим, що між сторонами виник публічно-правовий спір щодо права ОСОБА_1 на забезпечення житлом у зв`язку з проходженням ним військової служби, а тому цей спір належить до юрисдикції адміністративного суду.

Короткий зміст і узагальнені доводи апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що на момент прийняття житлово-побутовою комісією оскаржуваного рішення дана категорія справ щодо вирішення житлових спорів між військовослужбовцями та відомчими житловими комісіями вирішувалась у порядку цивільного судочинства. Ухвала суду про закриття провадження у справі ставить під загрозу сутність гарантованих прав позивача та членів його сім`ї.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та Військова частина не подали відзив на апеляційну скаргу.

2.Мотивувальна частина

Позиція суду апеляційної інстанції

Частиною першою статті 375 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши учасників судового процесу та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини

ОСОБА_1 проходить військову службу у Військовій частині.

30 січня 2002 року житлово-побутова комісія Військової частини рішенням №1 прийняла ОСОБА_1 у складі сім`ї з чотирьох осіб, у тому числі він, дружина ОСОБА_3 , син ОСОБА_5 , дочка ОСОБА_4 , на квартирний облік за місцем служби.

Рішенням житлово-побутової комісії Військової частини від 13 серпня 2021року №11 ОСОБА_1 разом із сім`єю знято з обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов, і виключено із списків загальної черги на отримання жилих приміщень за №1.

Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції

Статтею 2 Закону України від 25березня 1992року №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» встановлено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Згідно з частиною першою статті 12 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

За змістом частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

В силучастини першоїстатті 4 КАС України публічно-правовий спір спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи (пункт 2); суб`єкт владних повноважень органдержавної влади(утому числібез статусуюридичної особи),орган місцевогосамоврядування,їх посадовачи службоваособа,інший суб`єктпри здійсненніними публічно-владнихуправлінських функційна підставізаконодавства,в томучислі навиконання делегованихповноважень,або наданніадміністративних послуг (пункт 7); публічна служба діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування (пункт 17).

Відповідно дочастини першоїстатті 19КАС Україниюрисдикція адміністративнихсудів поширюєтьсяна справиу публічно-правовихспорах,зокрема:спорах фізичнихчи юридичнихосіб ізсуб`єктом владнихповноважень щодооскарження йогорішень (нормативно-правовихактів чиіндивідуальних актів),дій чибездіяльності,крім випадків,коли длярозгляду такихспорів закономвстановлено іншийпорядок судовогопровадження (пункт1);спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби (пункт2).

Із положень частини першої статті 19 ЦПК України слідує, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950року (далі Конвенція) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейська комісія з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Leo Zand v. Austria» вказала, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів ». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів в будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, такий суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких, зазвичай, хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення процесуальні закони не віднесли до юрисдикції інших судів.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: у спорах фізичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; у спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Військова служба є різновидом служби публічної. Тому спори з приводу проходження військової служби, зокрема з приводу соціального захисту військовослужбовців (включно зі спорами щодо реалізації гарантій забезпечення військовослужбовців житловими приміщеннями), належать до юрисдикції адміністративних судів. Спори щодо оскарження особами з числа військовослужбовців рішень, дій чи бездіяльності відомчих житлових (житлово-побутових, з контролю за розподілом житла) комісій є спорами з приводу проходження позивачами військової служби як різновиду служби публічної. Саме у зв`язку з останньою держава передбачила відповідні соціальні гарантії, а також порядок їх реалізації. Отже, такі спори належать до юрисдикції адміністративних судів.

Саме до цього зводиться правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 8 червня 2022 року (справа №362/643/21).

Із матеріалів справи слідує, що між сторонами виник спір щодо права ОСОБА_1 на отримання житла у зв`язку з проходженням ним публічної (військової) служби. Тому такий спір належить до юрисдикції адміністративного суду.

За такихобставин судпершої інстанціїправомірно керувавсятим,що позов ОСОБА_1 не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Доводи ОСОБА_1 про те, що розгляд його позову не підвідомчий адміністративному суду, не відповідають фактичним обставинам справи та чинним нормам закону.

Суд першої інстанції правильно визначився з правовими нормами, які регулюють спірні правовідносини. Доводи апеляційної скарги про порушення судом норм процесуального та матеріального права є безпідставними.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 8 червня 2022 року у справі №362/643/21 сформулювала правовий висновок про те, що спори військовослужбовців щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності відомчих житлових (житлово-побутових, з контролю за розподілом житла) комісій віднесені до повноважень адміністративних судів.

У цій справі, яка є майже аналогічною тій справі, що переглядається апеляційним судом, Велика Палата Верховного Суду встановила, що 4 квітня 2018року Чернігівський окружний адміністративний суд постановив ухвалу про закриття провадження у справі №825/1347/18 за адміністративним позовом позивача до військової частини в особі командира та голови житлової комісії про визнання протиправними рішення, дій, бездіяльності військової частини, яка не вирішила питання про зарахування позивача на квартирний облік, і про зобов`язання військової частини зарахувати його на цей облік на підставі наданих ним документів. Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції вважав, що спори про взяття на облік усіх громадян, які потребують поліпшення житлових умов, треба розглядати за правилами цивільного судочинства.

Вказавши на помилковість цього висновку, Велика Палата Верховного Суду водночас зазначила, що з огляду на припис частини другої статті 239 КАС України наявності чинної ухвали Чернігівського окружного адміністративного суду від 4квітня 2018 року про закриття провадження в адміністративній справі №825/1347/18, яку залишив без змін Київський апеляційний адміністративний суд згідно з постановою від 4 червня 2018 року, закриття провадження у справі №362/643/21 за пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України поставило б під загрозу сутність гарантованих Конвенцією прав позивача на доступ до суду та на ефективний засіб юридичного захисту. Тому вирішення цього спору слід продовжити за правилами цивільного судочинства.

У такий спосіб Велика Палата Верховного Суду вирішила юрисдикційний конфлікт, який виник між загальними та адміністративними судами після закриття ними проваджень у справах за аналогічними вимогами позивача, та забезпечила позивачеві доступ до суду для вирішення спору.

Отже, висновки суду першої інстанції не суперечать наведеним в апеляційній скарзі правовим позиціям Великої Палати Верховного Суду щодо підвідомчості спорів військовослужбовців з приводу їх прийняття, перебування та зняття з квартирного обліку.

3.Висновки суду апеляційної інстанції

Ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням вимог закону, а тому підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Нетішинського міського суду Хмельницької області від 6жовтня 2023 року про закриття провадження у справі залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 22 грудня 2023 року.

Судді: О.І. Ярмолюк

Л.М. Грох

Т.О. Янчук

Головуючий у першій інстанції Стасюк Р.М

Доповідач Ярмолюк О.І. Категорія 43