Рішення

від 05.12.2023 по справі 910/7297/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.12.2023Справа № 910/7297/23

За первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УВС Інжиніринг"</a>;

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерхолдінг";

про стягнення 514 730,55 грн

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерхолдінг";

до Товариства з обмеженою відповідальністю "УВС Інжиніринг"</a>;

про стягнення 658 855,10 грн.

Суддя Мандриченко О.В.

Секретар судового засідання Рябий І.П.

Представники за первісним позовом:

Від позивача: Роїк В.І., адвокат, ордер серії АА № 1342551 від 21.08.2023;

Від відповідача: Лук`яненко В.О., адвокат, ордер серії АІ № 1411441 від 19.06.2023;

Представники за зустрічним позовом:

Від позивача: Лук`яненко В.О., адвокат, ордер серії АІ № 1411441 від 19.06.2023;

Від відповідача: Роїк В.І., адвокат, ордер серії АА № 1342551 від 21.08.2023.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "УВС Інжиніринг"</a> звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом, в якому просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерхолдінг" суму заборгованості за додатковим договором від 01.07.2020 про заміну сторони договору підряду № 20191120/СВ від 20.11.2019 в розмірі 514 730,55 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.05.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/7297/23; вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

До господарського суду від 22.06.2023 Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерхолдінг" надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову.

22.06.2023 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерхолдінг" надійшла зустрічна позовна заява, в якій заявник просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УВС Інжиніринг"</a> 658 855,10 грн неустойки за прострочення виконання робіт за договором підряду № 20191120/СВ від 20.11.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.06.2023 прийнято зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерхолдінг" до Товариства з обмеженою відповідальністю "УВС Інжиніринг"</a> про стягнення 658 855,10 грн до спільного розгляду з первісним позовом, зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерхолдінг" до Товариства з обмеженою відповідальністю "УВС Інжиніринг"</a> про стягнення 658 855,10 грн об`єднано в одне провадження з первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УВС Інжиніринг"</a> до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерхолдінг" про стягнення 514 730,55 грн. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, а підготовче засідання призначено на 05.09.2023.

17.07.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "УВС Інжиніринг"</a> до господарського суду подало відзив на зустрічну позовну заяву, в якому просить у задоволенні зустрічного позову відмовити.

До господарського суду 24.08.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю "УВС Інжиніринг"</a> надійшла заява про сплив строку позовної давності за вимогами, пред`явленими у зустрічному позові.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерхолдінг" до господарського суду 08.09.2023 надійшла відповідь на відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "УВС Інжиніринг"</a> на зустрічну позовну заяву.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.09.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/7297/23 до судового розгляду по суті на 24.10.2023.

У судових засіданнях 24.10.2023 та 14.11.2023 судом оголошувалися перерви.

Представник позивача за первісним позовом у судовому засіданні 05.12.2023 просив первісний позов задовольнити повністю.

Представник відповідача за первісним позовом у судовому засіданні 05.12.2023 проти позовних вимог заперечував, у задоволенні первісного позову просив відмовити.

Представник позивача за зустрічним позовом у судовому засіданні 05.12.2023 просив зустрічний позов задовольнити повністю.

Представник відповідача за зустрічним позовом у судовому засіданні 05.12.2023 проти позовних вимог заперечував, у задоволенні зустрічного позову просив відмовити.

05.12.2023 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

20.12.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Українські вентиляційні системи" (далі також - підрядник, первісний підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерхолдінг" (далі також - замовник, ТОВ "Інтерхолдінг", відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом) укладено договір підряду № 20191120/СВ (далі - договір підряду), відповідно до п. 1.1. якого, підрядник, в порядку та на умовах даного договору, з використанням власних матеріалів та обладнання, зобов`язується за завданням замовника на свій ризик, виконати та передати замовникові комплекс монтажних та пускопалагоджувальних робіт системи опалення, вентиляцій та кондиціонування (код ДКПП - 43,22.12) приміщень багатозального кінотеатру "СІНЕМА - СІТІ" у Торговельно-розважальному центрі "МЕГАМОЛЛ", що знаходиться за адресою: м. Вінниця, вул. 600-річчя, 17-Е (надалі - "роботи"), а замовник зобов`язується прийняти і оплатити виконані підрядником роботи.

Згідно з п. 1.2. договору підряду, роботи виконуються підрядником якісно, своєчасно, належними способами та засобами, у відповідності до цього договору, зокрема Кошторису (додаток №1), у якому визначено найменування, вид, склад, обсяги робіт та їх вартість, та проектна документація стадії "Робоча документація" опалення та вентиляція 96.2019-2-ОВ.

Як визначено п. 1.3. договору підряду, роботи виконуються на об`єкті, а саме: у Торговельно-розважальному центрі "МЕГАМОЛ", що знаходиться за адресою; м. Вінниця, вул. 600-річчя, 17-Е (далі - "об`єкт").

За змістом п. 2.1. договору підряду, підрядник зобов`язується приступити до виконання робіт та завершити виконання робіт у строки, передбачені положеннями даного договору. Строк виконання робіт - до 25 березня 2020 року. Підрядник гарантує, що роботи будуть виконані вчасно, відповідно до положень даного договору та додатків до нього.

Як передбачено п. 5.1. договору підряду, загальна вартість робіт, відповідно до затвердженого сторонами кошторису (додаток № 1 до договору), складає 4 783 594,64 грн. (чотири мільйона сімсот вісімдесят три тисячі п`ятсот дев`яносто чотири грн. 64 коп.), в т. ч. ПДВ (20%) - 797 265,77 грн. (надалі - "ціна договору").

У п. 5.2. договору підряду сторони узгодили, розрахунки по договору здійснюються у наступному порядку: (5.2.1.) попередня оплата у розмірі 1 800 000,00 грн (Один мільйон вісімсот тисяч 00 копійок) у тому числі ПІДВ (20%) 300 000,00 грн, оплачується замовником протягом 5 (п`яти) банківських днів з дати укладення цього договору сторонами; (5.2.2.) наступна попередня оплата у розмірі 1 787 695,98 грн (Один сімсот вісімдесят сім тисяч шістсот дев`яносто п`ять гривень 98 копійок) у тому числі ПІДВ (20%) 297 949,33 грн, оплачується замовником не пізніше 05 грудня 2019 року, за умови належним чином зареєстрованих підрядником в Єдиному реєстрі податкових накладних на суми сплачених замовником попередніх оплат; (5.2.3.) розрахунки за фактично виконані підрядником роботи здійснюються за умови належним чином зареєстрованих підрядником в Єдиному реєстрі податкових накладних (включаючи податкові накладні зареєстровані на суми сплачених замовником попередніх оплат), після прийняття відповідного обсягу фактично виконаних робіт та підписання сторонами актів приймання виконаних робіт протягом 10 (десяти) робочих днів з дати реєстрації відповідної податкової накладної. При цьому сторони домовились, що під час здійснення платежів за фактично виконані роботи, враховуються суми сплачених замовником попередніх оплат, а також суми штрафних санкцій, які були застосовані до підрядника відповідно до умов цього договору.

Відповідно до п. 11.1. договору підряду, цей договір вважається укладеним і набирає чинності з дати його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 31 грудня 2020 року включно, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором, у тому числі грошових.

01.07.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Українські вентиляційні системи", Товариством з обмеженою відповідальністю "УВС Інжиніринг" (далі також - позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом, новий підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерхолдінг" укладено додатковий договір про заміну сторони договору підряду № 20191120/СВ від 20.11.2019 (далі - договір про заміну сторони), відповідно до п. 1 якого, в порядку та на умовах, визначених дим договором, за згодою замовника новий підрядник заміняє первісного підрядника в договорі підряду №20191120/СВ від 20.11.2019 року, укладеному між замовником та первісним підрядником, а саме: (1.1.) первісний підрядник відступає новому підрядникові, а новий підрядник набуває всі зобов`язання і права, належні первісному підряднику у відповідності до договору підряду № 20191120/СВ від 20.11.2019 року, в тому числі зобов`язання виконати роботи за договором підряду №20191120/СВ від 20.11.2019 року в обсязі, що зазначений в додатку № 1 до цього договору, а також права вимоги до замовника на оплату цих робіт, що будуть виконані новим підрядником за договором підряду № 20191120/СВ від 20.11.2019 року, на загальну суму 514 730,55 (п`ятсот чотирнадцять тисяч сімсот тридцять грн. 55 коп.), в тому числі ПДВ (20%) - 85 788,42 грн; (1.2.) замовник погоджується на заміну сторони "підрядник" у договорі підряду № 20191120/СВ від 20.11.2019 року у відношенні обсягу робіт, погодженого в Додатку № 1 до цього договору, на загальну 514 730,55 (п`ятсот чотирнадцять тисяч сімсот тридцять грн. 55 коп.), в тому числі ПДВ (20%) - 85 788.42 грн, та на перехід всіх прав та зобов`язань у відношенні цього обсягу робіт з первісного підрядника на нового підрядника; (1.3.) новий підрядник має право виконувати роботи, погоджені в додатку № 1 до цього договору, за договором підряду № 20191120/СВ від 20.11.2019 року, на підставі ліцензії 21-Л від 13.03.2020 року.

У п. 2.1. договору про заміну сторони визначено, що сторони погодили, що внаслідок укладення цього договору замовник має право вимагати від нового підрядника, а новий підрядник зобов`язується здійснити належне виконання робіт за договором підряду № 20191120/СВ від 20.11.2019 року у обсязі, погодженому у Додатку № 1 до цього Договору, на загальну суму 514 730,55 грн в тому числі ПДВ (20%) - 85 788,42 грн.

За змістом п. 2.2. договору про заміну сторони, новий підрядник має право вимоги до замовника у відношенні зобов`язання замовника прийняти від нового підрядника роботи, зазначені в п.2.1. вище, та оплатити новому підрядникові зазначені належно виконані роботи в строк та у порядку, що будуть окремо погоджені замовником та новим підрядником.

Згідно з п. 2.3. договору про заміну сторони, замовник має право вимагати від первісного підрядника, а первісний підрядник зобов`язується здійснити належне виконання робіт за договором підряду № 20191120/СВ від 20.11.2019 року у обсязі, що не передається новому підрядникові та погоджений в додатку № 2 до цього договору, на загальну суму 4 268 864,09 (чотири мільйони двісті шістдесят вісім тисяч вісімсот шістдесят чотири грн 09 коп.), в тому числі ПДВ (20%) - 711 477,35 грн.

Як передбачено п. 2.4. договору про заміну сторони, первісний підрядник має право вимоги до замовника у відношенні зобов`язання замовника прийняти від первісного підрядника роботи, зазначені в п.2.3 вище, та оплатити первісному підрядникові зазначені належно виконані роботи в строк та у порядку, передбачені договором підряду № 20191120/СВ від 20.11.2019 року, якщо сторони окремо не погодять інші строки та порядок розрахунків.

Сторони погодили, що права та обов`язки нового підрядника засновані на цьому договорі, додатку № 1 до нього, та на наступних документах: договір підряду № 20191120/СВ від 20.11.2019 року та додаток № 1 (кошторис) від 20.11.2019 року до нього; акт звірки взаємних розрахунків за період І-ше півріччя 2020 року між замовником та первісним підрядником за договором підряду № 20191120/СВ від 20.11.2019 року.

Як встановлено у п. 5 договору про заміну сторони, замовник підписанням цього договору підтверджує свою обізнаність та згоду і відсутність заперечень проти заміни первісного підрядника на нового підрядника за договором підряду № 20191120/СВ від 20.11.2019 року у відношенні обсягу робіт, погодженого в додатку № 1 до цього договору, на загальну суму 514 730,55 (п`ятсот чотирнадцять тисяч сімсот тридцять грн 55 коп.), в тому числі ПІДВ (20%) - 85 788,42 грн.

Відповідно до п. 6 договору про заміну сторони, замовник зобов`язується оплачувати новому підрядникові належно виконані за договором підряду № 20191120/СВ від 20.11.2019 року роботи, зазначені у п.2.1 вище, за платіжними реквізитами нового підрядника, зазначеними в п.16 цього договору, якщо замовник та новий підрядник окремо не погодять інший порядок платежів.

Сторони у п. 7.1. договору про заміну сторони погодили, що порушенням договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього договору.

У п. 8 договору про заміну сторони узгоджено, що за порушення обов`язків, узятих на себе за договором підряду № 20191120/СВ від 20.11.2019 року, сторони несуть відповідальність у розмірі та у порядку, визначеному договором підряду № 20191120/СВ від 20.11.2019 року. До нового підрядника переходять всі права на стягнення санкцій і збитків, заподіяних невиконанням чи неналежним виконанням зобов`язань замовником. До замовника переходять всі права на стягнення санкцій і збитків, заподіяних невиконанням чи неналежним виконанням зобов`язань новим підрядником.

За змістом п. 10 договору про заміну сторони, усі правовідносини, що виникають з цього договору або пов`язані із ним, у тому числі пов`язані із дійсністю, укладенням, виконанням, зміною та припиненням цього договору, тлумаченням його умов, визначенням наслідків недійсності або порушення договору, регламентуються цим договором та відповідними нормами чинного в Україні законодавства, а також застосовними до таких правовідносин звичаями ділового обороту на підставі принципів добросовісності, розумності та справедливості.

Як передбачено п. 11 договору про заміну сторони, після підписання цього договору всі попередні переговори за ним, листування, попередні договори, протоколи про наміри та будь-які інші усні або письмові домовленості сторін з питань, що так чи інакше стосуються цього договору, втрачають юридичну силу, але можуть братися до уваги при тлумаченні умов цього договору.

Згідно з п. 13 договору про заміну сторони, додаткові угоди та додатки до цього договору є його невід`ємною частиною і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі, підписані сторонами та скріплені їх печатками.

У п. 15 договору про заміну сторони передбачено, що цей договір складений при повному розумінні сторонами його умов та термінології українською мовою у трьох автентичних примірниках, які мають однакову юридичну силу, - по одному для кожної із сторін.

01.07.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "УВС Інжиніринг" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерхолдінг" укладено додаток № 1 до договору про заміну сторони - Кошторис виконання комплексу робіт з монтажу та пусконалагодженню системи опалення, вентиляції та кондиціонування (код ДКПП - 43.22.12) багатозального кінотеатру "СІНЕМА - CITI" у Торговельно-розважальному центрі "МЕГАМОЛЛ", що знаходиться за адресою: м. Вінниця, вул. 600-річчя, 17-Е, загальна вартість яких складає 514 730,55 грн.

01.07.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Українські вентиляційні системи" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерхолдінг" укладено додаток № 2 до договору про заміну сторони - Кошторис виконання комплексу робіт з монтажу та пусконалагодженню системи опалення, вентиляції та кондиціонування (код ДКПП - 43.22.12) багатозального кінотеатру "СІНЕМА - CITI" у Торговельно-розважальному центрі "МЕГАМОЛЛ", що знаходиться за адресою: м. Вінниця, вул. 600-річчя, 17-Е, загальна вартість яких складає 4 268 864,09 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "УВС Інжиніринг"</a>, звертаючись з первісним позовом до суду, вказує, що новим підрядником повністю виконані умови договору про заміну сторони, Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерхолдінг" підписано акт приймання-передачі виконаних робіт № ОУ-0000018 від 17.12.2020 та акт приймання-передачі виконаних робіт № ОУ-0000003 на загальну суму 514 730,55 грн, однак, відповідачем за первісним позовом, вартість виконаних новим підрядником робіт не сплачено, у зв`язку з чим у замовника виникла заборгованість у розмірі 514 730,55 грн.

Заперечуючи проти вимог за первісним позовом, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерхолдінг" вказує, що Товариство з обмеженою відповідальністю "УВС Інжиніринг"</a> виконало свої зобов`язання з порушенням строку виконання таких зобов`язань, оскільки, на думку відповідача за первісним позовом, останній день виконання зобов`язання позивача за первісним позовом припадав на 07.11.2020, оскільки такий строк є розумним, відповідає суті зобов`язання, характеру та обсягам роботи та відповідає строку, встановленому у договорі підряду № 20191120/СВ від 20.12.2019.

Також Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерхолдінг" зазначає, що замовник перерахував на виконання умов договору підряду № 20191120/СВ від 20.12.2019 грошові кошти у розмірі 4 305 904,43 грн, однак первісний підрядник виконав роботи загальною вартістю 4 268 684,09 грн, у зв`язку з чим відповідач за первісним договором зазначає, що у нього є переплата по договору підряду № 20191120/СВ від 20.12.2019 у розмірі 37 040,34 грн.

Таким чином відповідач за первісним позовом звертає увагу суду, що Товариство з обмеженою відповідальністю "УВС Інжиніринг"</a> не зазначає, що йому, як новому підряднику, ще до укладення додаткового договору від 01.07.2020 про заміну сторони договору підряду № 20191120/СВ від 20.11.2019, було передплачено 37 040,34 грн у складі платежу від 05.05.2020.

Отже, підсумовуючи все наведене, відповідач за первісним позовом, вказує, що Товариством з обмеженою відповідальністю "УВС Інжиніринг" не доведено факту настання обов`язковості щодо здійснення остаточного розрахунку та не деталізовано з якої дати такий обов`язок виник у Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерхолдінг", а отже і не доведено, що такий обов`язок настав.

Звертаючись до суду з зустрічним позовом, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерхолдінг" вказує, що Товариство з обмеженою відповідальністю "УВС Інжиніринг"</a> виконало свої зобов`язання з порушенням строку виконання таких зобов`язань, оскільки, на думку замовника, останній день виконання зобов`язання позивача за первісним позовом припадав на 07.11.2020, оскільки такий строк є розумним, відповідає суті зобов`язання, характеру та обсягам роботи та відповідає строку, встановленому у договорі підряду № 20191120/СВ від 20.12.2019.

Позивач за зустрічним позовом зазначає, що роботи, виконані відповідачем за зустрічним позовом є такими, що виконані поза розумним строком й поза строком дії договору підряду № 20191120/СВ від 20.12.2019, а отже є такими, що виконані не вчасно, тому є простроченими.

У зв`язку з наведеним Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерхолдінг" просить стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю "УВС Інжиніринг"</a> неустойку у розмірі 658 855,10 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "УВС Інжиніринг"</a>, заперечуючи проти задоволення зустрічного прозову, вказує, що роботи виконані в повному обсязі та прийняті замовником без жодних зауважень, про що сторони уклали відповідні акти приймання-передачі виконаних робіт.

Також відповідач за зустрічним позовом просить застосувати наслідки спливу строку позовної давності до вимог за зустрічним позовом.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача за первісним позовом підлягають задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення додаткового договору про заміну сторони договору підряду № 20191120/СВ від 20.11.2019 між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 статті статті 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

За змістом статті 843 Цивільного кодексу України, у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Згідно з частиною 1 статті 844 Цивільного кодексу України, ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником.

Як передбачено статтею 846 Цивільного кодексу України, строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Згідно з частиною 1 статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з акту приймання-передачі виконаних робіт № ОУ-0000018 від 17.12.2020 та акту приймання-передачі виконаних робіт № ОУ-0000003 та встановлено судом, новий підрядник, на виконання умов додаткового договору про заміну сторони договору підряду № 20191120/СВ від 20.11.2019, передав, а замовник прийняв комплекс робіт з монтажу та пусконалагодженню системи опалення, вентиляції та кондиціонування (код ДКПП - 43.22.12) багатозального кінотеатру "СІНЕМА - CITI" у Торговельно-розважальному центрі "МЕГАМОЛЛ", що знаходиться за адресою: м. Вінниця, вул. 600-річчя, 17-Е загальною вартістю 514 430,55 грн.

Суд вказує, що акт приймання-передачі виконаних робіт № ОУ-0000018 від 17.12.2020 та акт приймання-передачі виконаних робіт № ОУ-0000003 складені та підписані уповноваженими представниками сторін без жодних зауважень щодо якості та строків виконання вказаних робіт та скріплені їх печатками.

За змістом п. 2.2. договору про заміну сторони, новий підрядник має право вимоги до замовника у відношенні зобов`язання замовника прийняти від нового підрядника роботи, зазначені в п.2.1. вище, та оплатити новому підрядникові зазначені належно виконані роботи в строк та у порядку, що будуть окремо погоджені замовником та новим підрядником.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами окремо не погоджено строків та порядку розрахунків.

Оскільки строк виконання грошового зобов`язання по сплаті наданих послуг у договорі не встановлено, то новий підрядник вправі вимагати його виконання в порядку частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, згідно якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Разом з цим, Верховний Суд неодноразово зазначав, що кредитор може здійснити своє право вимоги будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову. Обмеження заявників у праві на судовий захист шляхом відмови у задоволенні позову за відсутності доказів попереднього їх звернення до боржника з вимогами, оформленими в інший спосіб, ніж позов (відмінними від нього), фактично буде призводити до порушення принципів верховенства права, доступності судового захисту, суперечити положенням частини другої статті 124 Конституції України та позиції Конституційного Суду України в рішенні № 15-рп/2002 від 09.07.2002 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), згідно з якою вирішення правових спорів у межах досудових процедур є правом, а не обов`язком особи, яка потребує такого захисту.

Судом встановлено, що новий підрядник 04.12.2021 направив на адресу замовника претензію-вимогу № 01/12/21-1 від 01.12.2021, в якій, зокрема, вимагав сплати заборгованості за додатковим договором від 01.07.2020 про заміну сторони договору підряду № 20191120/СВ від 20.11.2019 у розмірі 514 730,55 грн.

Суд вказує, що частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України, для визначення строку виконання зобов`язання, не вимагається отримання вимоги боржником, перебіг такого строку починається від дня пред`явлення вимоги, тобто, у даному випадку від дати направлення претензії-вимоги № 01/12/21-1 від 01.12.2021 новим підрядником поштою.

Окрім цього, як уже зазначалося судом, кредитор може здійснити своє право вимоги будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, суд вказує, що станом на момент розгляду справи обов`язок відповідача за первісним позовом з виконання грошового зобов`язання є таким, що настав.

Крім цього, суд вважає за необхідне зазначити, що твердження відповідача за первісним позовом щодо наявності передплати у розмірі 37 040,34 грн перед новим підрядником не приймаються до уваги та є безпідставними з огляду на те, що платіж, до складу якого входили вказані грошові кошти був здійснений на користь первісного підрядника, а саме Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські вентиляційні системи" 05.05.2020, тобто до укладення додаткового договору від 01.07.2020 про заміну сторони договору підряду № 20191120/СВ від 20.11.2019, та на виконання умов договору № 20191120/СВ від 20.11.2019, стороною якого Товариство з обмеженою відповідальністю "УВС Інжиніринг"</a> не було.

Суд звертає увагу, що за змістом додаткового договору від 01.07.2020 про заміну сторони договору підряду № 20191120/СВ від 20.11.2019, а саме п. 1.1. та 2.2., замовник зобов`язаний прийняти від нового підрядника роботи та оплатити новому підряднику зазначені належно виконані роботи.

Відповідно до п. 6 договору про заміну сторони, замовник зобов`язується оплачувати новому підрядникові належно виконані за договором підряду № 20191120/СВ від 20.11.2019 року роботи, зазначені у п.2.1 вище, за платіжними реквізитами нового підрядника, зазначеними в п.16 цього договору, якщо замовник та новий підрядник окремо не погодять інший порядок платежів.

Тобто, сторонами погоджено, що оплата вартості виконаних робіт здійснюється замовником на користь нового підрядника, Товариства з обмеженою відповідальністю "УВС Інжиніринг"</a>.

Суд зазначає, що за змістом додаткового договору від 01.07.2020 про заміну сторони договору підряду № 20191120/СВ від 20.11.2019 та додатку № 1 до нього, новий підрядник зобов`язався виконати комплекс робіт з монтажу та пусконалагодженню системи опалення, вентиляції та кондиціонування (код ДКПП - 43.22.12) багатозального кінотеатру "СІНЕМА - CITI" у Торговельно-розважальному центрі "МЕГАМОЛЛ", що знаходиться за адресою: м. Вінниця, вул. 600-річчя, 17-Е загальною вартістю 514 430,55 грн.

Виконання іншої частини робіт, які передбачені додатком № 2 до додаткового договору від 01.07.2020 про заміну сторони договору підряду № 20191120/СВ від 20.11.2019 загальною вартістю 4 268 864,09 грн покладено на Товариство з обмеженою відповідальністю "Українські вентиляційні системи".

Згідно з п. 2.3. договору про заміну сторони, замовник має право вимагати від первісного підрядника, а первісний підрядник зобов`язується здійснити належне виконання робіт за договором підряду № 20191120/СВ від 20.11.2019 року у обсязі, що не передається новому підрядникові та погоджений в додатку № 2 до цього договору, на загальну суму 4 268 864,09 (чотири мільйони двісті шістдесят вісім тисяч вісімсот шістдесят чотири грн. 09 коп.), в тому числі ПДВ (20%) - 711 477,35 грн.

Як передбачено п. 2.4. договору про заміну сторони, первісний підрядник має право вимоги до замовника у відношенні зобов`язання замовника прийняти від первісного підрядника роботи, зазначені в п.2.3 вище, та оплатити первісному підрядникові зазначені належно виконані роботи в строк та у порядку, передбачені договором підряду № 20191120/СВ від 20.11.2019 року, якщо сторони окремо не погодять інші строки та порядок розрахунків.

Також суд вказує, що, якщо Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерхолдінг" вважає, що у нього є переплата за договором підряду № 20191120/СВ від 20.11.201, то останнє не позбавлене можливості звернутися до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські вентиляційні системи" з вимогою про повернення такої переплати.

Отже, враховуючи те, що загальна сума грошового зобов`язання відповідача за первісним позовом, яка складає 514 430,55 грн, підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідач за первісним позовом, на момент прийняття рішення, не надав документи, які свідчать про сплату вказаних грошових коштів на користь позивача за первісним позовом, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "УВС Інжиніринг"</a> до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерхолдінг" про стягнення заборгованості у розмірі 514 430,55 грн.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "УВС Інжиніринг"</a> підлягають задоволенню.

З урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається судом на відповідача за первісним позовом.

Також позивач за первісним позовом просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерхолдінг" витрати на правову допомогу у розмірі 58 679,28 грн.

Суд вказує, що вимогу про стягнення витрат на надання правової допомоги з відповідача за первісним позовом заявлено у клопотанні про стягнення судових витрат, у зв`язку з чим суд зобов`язаний вирішити питання про розподіл судових витрат безпосередньо в рішенні.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об`єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.11.2018 по справі №910/23210/17 та від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Наведена правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 775/9215/15ц від 19.02.2020.

Витрати на професійну правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16).

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за ст. 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", п.п. 79 і 112).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Тобто, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20).

21.08.2023 між адвокатом Роїком Володимиром Івановичем (далі - адвокат) та Товариством з обмеженою відповідальністю "УВС Інжиніринг" (далі - клієнт) укладено договір про надання правової допомоги № 26, відповідно до п. 1.1. якого, клієнт доручає, а адвокат приймає на себе обов`язок надавати клієнту консультації з питань комерційної діяльності, управління підприємством, цивільного, господарського, податкового, кримінального та іншого законодавства України, представляти інтереси клієнта та захищати його майнові та немайнові права в судах, в органах досудового розслідування, прокуратурі, держаній виконавчій службі та інших державних та недержавних органах і установах, а також у взаємовідносинах з фізичними особами в рамках розгляду господарської справи №910/7297/23, проводження за якою відкрито Господарським судом міста Києва.

Відповідно до п. 3.3., 3.4. договору, вартість робіт за цим договором визначається складає 58679 грн. 28 коп. (п`ятдесят вісім тисяч шістсот сімдесят дев`ять грн. 28 коп.).

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 13.12.2018 у справі №816/2096/17, від 16.05.2019 у справі №823/2638/18, від 09.07.2019 у справі № 923/726/18, від 26.02.2020 у справі № 910/14371/18, від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права.

Крім того, за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Натомість положеннями пункту 2 частини 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України регламентовано порядок компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги (витрати на проїзд, проживання, поштові послуги тощо), для розподілу яких необхідною умовою є надання відповідних доказів, які підтверджують здійснення таких витрат.

Аналогічних висновків дійшла Об`єднана палата Верховного Суду в постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

За змістом ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Тобто, витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, якщо стороною не буде документально доведено, що нею понесені витрати на правничу допомогу, а саме: не надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, детальний опис робіт (наданих послуг), платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для стягнення таких витрат.

Проте, в порушення ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, позивачем за первісним позовом, не подано акту приймання-передачі наданих послуг, детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та їх розрахунок.

Суд наголошує, що склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Також суд вказує, що згідно з ч. 6 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

У первісній позовній заяві Товариство з обмеженою відповідальністю "УВС Інжиніринг"</a> вказало, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які очікує позивач за первісним позовом поніс і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи: судовий збір за подання позову у розмірі 7 720,96 грн.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, в клопотання про стягнення судових витрат, позивач за первісним позовом просить стягнути з відповідача за первісним позовом 58 679,28 грн, однак Товариством з обмеженою відповідальністю "УВС Інжиніринг" жодним чином не обґрунтовано, що позивач за первісним позовом не міг передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку, як того вимагає припис ч. 6 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи вище викладене, та те, що відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюються судом на підставі поданих сторонами доказів (детального опису виконаних робіт, платіжних доручень, квитанцій, актів приймання-передачі наданих послуг, розрахунку вартості наданих послуг тощо), вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "УВС Інжиніринг"</a> про стягнення витрат на правничу допомогу задоволенню не підлягають у зв`язку з недоведеністю та не обґрунтованістю зазначених витрат.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача за зустрічним позовом не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення додаткового договору про заміну сторони договору підряду № 20191120/СВ від 20.11.2019 між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 статті статті 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

За змістом статті 843 Цивільного кодексу України, у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Згідно з частиною 1 статті 844 Цивільного кодексу України, ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником.

Згідно з частиною 1 статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Суд зазначає, що за змістом додаткового договору від 01.07.2020 про заміну сторони договору підряду № 20191120/СВ від 20.11.2019 та додатку № 1 до нього, новий підрядник зобов`язався виконати комплекс робіт з монтажу та пусконалагодженню системи опалення, вентиляції та кондиціонування (код ДКПП - 43.22.12) багатозального кінотеатру "СІНЕМА - CITI" у Торговельно-розважальному центрі "МЕГАМОЛЛ", що знаходиться за адресою: м. Вінниця, вул. 600-річчя, 17-Е загальною вартістю 514 430,55 грн.

Тобто новий підрядник зобов`язався виконати роботи, передбачені додатком № 1 до додаткового договору від 01.07.2020 про заміну сторони договору підряду № 20191120/СВ від 20.11.2019, загальною вартістю 514 430,55 грн.

Суд вказує, що ані додатковим договором від 01.07.2020 про заміну сторони договору підряду № 20191120/СВ від 20.11.2019, ані додатком №1 до нього не передбачено строків виконання новим підрядником робіт.

Суд зазначає, що у п. 2.1. договору про заміну сторони встановлено, що замовник має право вимагати від нового підрядника, а новий підрядник зобов`язується здійснити належне виконання робіт за договором підряду № 20191120/СВ від 20.11.2019 року у обсязі, погодженому у додатку № 1 до цього договору, на загальну суму 514 730,55 грн в тому числі ПДВ (20%) - 85 788,42 грн.

Відповідно до ст. 849 Цивільного кодексу України, замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника. Якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків. Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника. Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Частиною 2 ст. 846 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Проте, суд вказує, що як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерхолдінг" не направляло на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "УВС Інжиніринг"</a> жодних листів, претензій, вимог, тощо в яких би зазначалося про невиконання новим підрядником робіт в строк, який на думку позивача за зустрічним позовом, є розумним.

Також матеріали справи не містять жодних доказів того, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерхолдінг" направлялися на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "УВС Інжиніринг"</a> листи, претензії, вимоги, тощо в яких би вказувалося, що новий підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим.

За змістом ч. 4 ст. 882 Цивільного кодексу України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Статтю 882 Цивільного кодексу України треба розглядати у системному зв`язку з іншими положеннями Цивільного кодексу України, які регулюють правовідносини підряду, зокрема з положеннями ч. 1 ст. 853 Цивільного кодексу України, яка визначає, що замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Суд вказує, що відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 853 Цивільного кодексу України, якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Як було встановлено судом раніше та вбачається з акту приймання-передачі виконаних робіт № ОУ-0000018 від 17.12.2020 та акту приймання-передачі виконаних робіт № ОУ-0000003, новий підрядник, на виконання умов додаткового договору про заміну сторони договору підряду № 20191120/СВ від 20.11.2019, передав, а замовник прийняв комплекс робіт з монтажу та пусконалагодженню системи опалення, вентиляції та кондиціонування (код ДКПП - 43.22.12) багатозального кінотеатру "СІНЕМА - CITI" у Торговельно-розважальному центрі "МЕГАМОЛЛ", що знаходиться за адресою: м. Вінниця, вул. 600-річчя, 17-Е загальною вартістю 514 430,55 грн.

Суд вказує, що вказані акти приймання-передачі виконаних робіт складені та підписані уповноваженими представниками сторін без жодних зауважень щодо якості та строків виконання вказаних робіт та скріплені їх печатками.

Також суд зазначає, що з моменту підписання акту приймання-передачі виконаних робіт № ОУ-0000018 від 17.12.2020 та акту приймання-передачі виконаних робіт № ОУ-0000003 і до моменту пред`явлення Товариством з обмеженою відповідальністю "Українські вентиляційні системи" первісного позову, замовником не направлялося на адресу нового підрядника жодної претензії, листа, вимоги, тощо, де б замовник вказував про те, що роботи виконані з порушенням строку. Такі твердження замовником були викладені тільки у відзиві на первісний позов та зустрічному позові уже після пред`явлення первісного позову про стягнення заборгованості з останнього.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачем за зустрічним позовом не доведено належними та допустимим доказами прострочення Товариством з обмеженою відповідальністю "УВС Інжиніринг" свого зобов`язання з виконання робіт за додатковим договором від 01.07.2020 про заміну сторони договору підряду № 20191120/СВ від 20.11.2019 та додатком № 1 до нього.

Щодо заяви відповідача за зустрічним позовом про застосування наслідків спливу строків позовної давності суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з положеннями ст. 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Водночас, пунктом 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" № 10 від 29.05.2013 роз`яснено, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі, коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Судом встановлено, що підстави для задоволення заявленого Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерхолдінг" зустрічного позову відсутні, тому суд відмовляє у задоволенні зустрічного позову з підстав його недоведеності та необґрунтованості, а відтак не застосовує положення законодавства щодо позовної давності.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерхолдінг" не підлягають задоволенню.

З урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладається судом на позивача за зустрічним позовом.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97 від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", №49684/99 від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019 Верховного Суду по справах №910/13407/17 та №915/370/16.

З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як законодавчо необґрунтовані та безпідставні.

Керуючись ст. 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Первісний позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерхолдінг" (01032, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 146, ідентифікаційний код 31662864) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УВС Інжиніринг"</a> (02660, м. Київ, вул. Червоноткацька, буд. 87, офіс 21, ідентифікаційний код 43516505) 514 730 (п`ятсот чотирнадцять тисяч сімсот тридцять) грн 55 коп. заборгованості та 7 720 (сім тисяч сімсот двадцять) грн 96 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. У задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України подається до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 (двадцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 22.12.2023.

Суддя О.В. Мандриченко