Рішення

від 24.11.2023 по справі 910/1864/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.11.2023Справа № 910/1864/18 (910/15575/23)

За позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Український торговий дім "Каділлак, Шевролє" (01103, м. Київ, Залізничне шосе, 21, ідентифікаційний номер 37448801);

2) ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 )

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача -1 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська Універсальна Біржа" (36039, Полтавська область, м. Полтава, вул. Шевченка, 52, ідентифікаційний номер 25158707)

про визнання недійсними результатів аукціону

в межах справи №910/1864/18

За заявою ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 )

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Український торговий дім "Каділлак, Шевролє" (01103, м. Київ, Залізничне шосе, 21, ідентифікаційний номер 37448801)

про банкрутство

Суддя Мандичев Д.В.

секретар судового засідання Улахли О.М.

Представники сторін:

від позивача - Шипілов О.В.,

від відповідача-1 - Струць М.П.,

відповідач-2 - Дарієнко В.Д.

вільний слухач - ОСОБА_4

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні Господарського суду м. Києва знаходиться справа №910/1864/18 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Український торговий дім "Каділлак, Шевролє".

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Український торговий дім "Каділлак, Шевролє"; 2) ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) про визнання недійсними результатів другого повторного аукціону з продажу майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Український торговий дім "Каділлак, Шевролє" Лот №4 (право вимоги щодо стягнення з ОСОБА_1 боргу у сумі 1 548 072,71грн.).

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 06.10.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Розгляд справи призначено на 08.11.2023. Залучено до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача -1 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська Універсальна Біржа" (36039, Полтавська область, м. Полтава, вул. Шевченка, 52, ідентифікаційний номер 25158707).

16.10.2023 до суду надійшов відзив відповідача-2 на позовну заяву.

02.11.2023 до Господарського суду м. Києва надійшов відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "Український торговий дім "Каділлак, Шевролє" на позовну заяву.

08.11.2023 до суду надійшла заява відповідача-1 про долучення документів до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 08.11.2023 відкладено розгляд справи у судовому засіданні на 24.11.2023.

У судове засідання, призначене на 24.11.2023, з`явилися повноважні представники сторін.

У судовому засіданні 24.11.2023 представник позивача просив задовольнити позов.

Представники відповідача проти задоволення позову заперечували в повному обсязі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

28.08.2023 відбувся аукціон з продажу майна банкрута ТОВ «Український торговий дім «Каділлак, Шевроле» у справі № 910/1864/18, а саме кредиторських вимог до ОСОБА_5 на загальну суму 1 548 072,71 грн., що виникли на підставі ухвали Господарського міста Києва від 11.07.2022 у справі № 910/1864/18.

Переможцем аукціону відповідно до протоколу про проведення аукціону № BRD001-UA-20230816-72375 визначено ОСОБА_2 .

31.08.2023 між ТОВ «Український торговий дім «Каділлак, Шевроле» в особі арбітражного керуючого Струця М.П. (первісний кредитор) та ОСОБА_2 (новий кредитор) складено акт про придбання майна на аукціоні.

У пунктах 1-3 акту зазначено, що ціна реалізації майна становить 102 173,00 грн. Сплату залишку від ціни продажу лота, що підлягає сплаті переможцем електронного аукціону в розмірі 13 886,43 грн. зараховано на ліквідаційний рахунок первісного кредитора 29.09.2023, а іншу частину ціни в розмірі 88 286,57 грн. перераховано 30.08.2023 на рахунок первісного кредитора.

Також, 31.08.2023 між ТОВ «Український торговий дім «Каділлак, Шевроле» в особі арбітражного керуючого Струця М.П., який діє на підставі свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 1444 від 08.08.2013 та на підставі постанови Господарського суду міста Києва від 13.06.2018 у справі № 910/1864/18 (первісний кредитор), та ОСОБА_2 (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги.

Відповідно до пункту 1.1 договору первісний кредитор передає, а новий кредитор отримує право вимоги щодо стягнення з ОСОБА_1 у сумі 1 548 072,71 грн., що виникло на підставі ухвали Господарського суду м. Києва від 11.07.2022 у справі за №910/1864/18 (залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.11.2022 та постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.01.2023 у справі за №910/1864/18).

Згідно з пунктом 1.2 договору при цьому первісний кредитор повідомляє нового кредитора, що 15.06.2023 у межах відкритого виконавчого провадження №71384587 Печерським відділом Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) кошти у розмірі 387,65 грн., що унеможливлює повторного стягнення з боржника ОСОБА_1 вказаної суми коштів.

Із цього договору випливає, що новий кредитор займає місце первісного кредитора в зобов`язанні, що виникло на підставі притягнення до субсидіарної відповідальності боржника за зобов`язаннями первісного кредитора, в обсязі та на умовах, що існують на момент укладення цього договору, в тому числі в частині прав стягувача у межах відкритого виконавчого провадження №71384587 (пункт 1.3 договору).

У пункті 2.1 договору визначено, що відступлення прав вимоги вчинено за ціною у розмірі 102 173,00 грн. без ПДВ, що склалася за результатами проведеного аукціону (ідентифікатор аукціону BRD001-UA-20230816-72375).

Придбане новим кредитором на аукціоні право вимоги передається, а право вимоги відступається після повної сплати запропонованої ним ціни. Про передачу права вимоги складається акт про придбання майна на аукціоні (пункт 4.1 договору).

Листом від 05.09.2023 арбітражний керуючий ліквідатор ТОВ «Український торговий дім «Каділлак, Шевролє» Струць Микола Петрович повідомив ОСОБА_1 (далі позивач) про проведення другого повторного аукціону з продажу майна банкрута за лотом №4, а саме право вимоги щодо стягнення з ОСОБА_1 боргу у сумі 1 548 072,71 грн. та про результати аукціону.

Звернувшись із даним позовом до суду, позивач наголосила, що стягнення з неї спірної суми грошових коштів нерозривно пов`язано зі покладенням на неї субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями банкрута. Крім того, надання згоди на продаж права вимоги банкрута до ОСОБА_1 не вирішувалося засіданням комітету кредиторів, та позивач особисто не була присутня на такому засіданні, що є підставою для визнання результатів другого повторного аукціону недійсними на підставі ст. 203, 215 ЦК України внаслідок порушення ч. 2 ст. 75 КУзПБ.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач-1 у відзиві на позовну заяву вказав на відсутності порушень процедури при наданні згоди на продаж майна банкрута та при проведенні самого аукціону. Також відповідач-1 наголосив на недоведеності позивачем наявності порушеного права.

У відзиві на позовну заяву відповідач-2 зазначив, що проведення другого повторного аукціону відбулося із дотриманням норм чинного законодавства. Також позивачем не доведено наявність порушеного права заміною кредитора в зобов`язанні.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.

Аукціон з продажу майна боржника, результати якого є предметом судового розгляду у цій справі, проведений 28.08.2023 - в період дії КУзПБ, відтак оцінка спірних правовідносин здійснюється із застосуванням положень КУзПБ в редакції, чинній на час організації та проведення аукціону.

За приписами ст. 61 КУзПБ ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження, зокрема приймає у своє відання майно боржника, забезпечує його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута.

Статтею 62 КУзПБ визначено, що усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання, включаються до складу ліквідаційної маси. Майно, визначене родовими ознаками, що належить банкруту на праві володіння або користування, включається до складу ліквідаційної маси.

Відповідно до ст. 63 КУзПБ після проведення інвентаризації та отримання згоди на продаж майна ліквідатор здійснює продаж майна банкрута на аукціоні. Початковою вартістю продажу майна банкрута є його вартість, визначена ліквідатором.

Згідно з ст. 68 КУзПБ продаж майна боржника на аукціоні відбувається в електронній торговій системі. Замовником аукціону є арбітражний керуючий, призначений господарським судом у порядку, встановленому цим Кодексом.

Замовник аукціону повинен оголосити про проведення першого аукціону протягом 20 днів з дня отримання згоди на продаж майна або визначення умов аукціону судом відповідно до цього Кодексу (ст. 70 КУзПБ).

Статтею 75 КУзПБ визначено, що арбітражний керуючий визначає умови продажу за погодженням з комітетом кредиторів та забезпеченим кредитором (щодо майна, яке є предметом забезпечення). До обов`язкових умов продажу належать: склад майна (лот); початкова ціна; крок аукціону. Арбітражний керуючий зобов`язаний направити умови продажу членам комітету кредиторів та протягом 20 днів з дня, коли вони одержали чи мали одержати умови продажу, скликати комітет кредиторів. Якщо майно є предметом забезпечення, арбітражний керуючий зобов`язаний направити умови продажу забезпеченому кредитору. Якщо до складу майна може входити майно, яке не є предметом забезпечення, і майно, яке є предметом забезпечення, умови продажу розглядаються і комітетом кредиторів, і забезпеченими кредиторами. При цьому в початковій ціні окремо виділяється початкова ціна обох зазначених видів майна. Кошти, отримані від продажу такого лота, розподіляються між забезпеченими кредиторами та іншими кредиторами пропорційно до початкової ціни майна, що є предметом забезпечення, та іншого майна. У разі якщо комітет кредиторів або забезпечений кредитор прийняв рішення про відмову в наданні згоди на продаж майна або не прийняв жодного рішення на засіданні комітету кредиторів чи протягом 20 днів з дня, коли забезпечений кредитор одержав чи мав одержати умови продажу, або якщо арбітражний керуючий не згоден з прийнятим комітетом кредиторів або забезпеченим кредитором рішенням, арбітражний керуючий зобов`язаний звернутися до суду. У такому разі умови аукціону визначаються судом.

Статтею 76 КУзПБ визначено, що під час продажу на аукціоні права вимоги про проведення аукціону також повідомляється боржник. Під час продажу на аукціоні нерухомого майна оголошення повинно бути розміщено також на відповідному нерухомому майні. Замовник аукціону забезпечує доступ до відомостей про майно, що підлягає продажу, а також можливість ознайомитися з майном за його місцезнаходженням. Доступ до інформації, оприлюдненої в електронній торговій системі, є безоплатним та вільним.

Вимоги до змісту оголошення про проведення аукціону встановленні ст. 77 КУзПБ.

За нормами статті 79 КУзПБ у разі закінчення аукціону без визначення переможця замовник аукціону протягом одного місяця зобов`язаний оголосити про проведення повторного аукціону.

Початковою ціною повторного аукціону є зменшена на 20 відсотків початкова ціна першого аукціону.

У разі закінчення першого повторного аукціону без визначення переможця замовник аукціону протягом одного місяця (а якщо продається заставлене майно - протягом 45 днів) зобов`язаний оголосити про проведення другого повторного аукціону.

Початковою ціною другого повторного аукціону є зменшена на 25 відсотків початкова ціна першого повторного аукціону.

Комітет кредиторів, а щодо заставленого майна - забезпечений кредитор може своїм рішенням встановити початкову ціну повторного аукціону, другого повторного аукціону меншу, ніж визначено частинами другою і четвертою цієї статті.

Згідно з усталеною практикою Верховного Суду при вирішенні спору про визнання недійсними результатів торгів (аукціону) необхідним є встановлення таких обставин: чи мало місце порушення вимог законодавства при його проведенні; чи вплинули ці порушення на результати аукціону; чи мало місце порушення прав і законних інтересів особи, яка оспорює результати аукціону (правові висновки у постановах Верховного Суду від 13.03.2018 у справі №911/494/17, від 25.04.2018 у справі №910/16955/17, від 11.06.2019 у справі №920/1316/14 та ін.).

Розглядаючи вимоги про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна боржника, господарський суд має системно застосовувати норми Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство), оцінюючи в цілому правомірність дій ліквідатора з обрання ним певних способів продажу майна боржника, правомірність формування ним складу майна, яке виставляється на продаж (як цілісного майнового комплексу, так і окремих лотів), дотримання ліквідатором вимог Закону про банкрутство щодо добросовісності та розсудливості, забезпечення балансу інтересів боржника та кредиторів (правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №911/3132/17, від 21.11.2019 у справі №20/5007/1475-Б/12, від 28.11.2019 у справі №5009/2987/12, від 07.05.2020 у справі №922/3059/16, від 04.10.2018 у справі №910/3638/15-г, від 31.07.2019 у справі №5004/1537/12, на які в тому числі посилається скаржник).

Реалізація майна боржника на прилюдних торгах (аукціоні) полягає у продажу цього майна, тобто у забезпеченні переходу права власності на нього до покупця - переможця прилюдних торгів (аукціону).

Відповідно до положень статті 650 ЦК України (у редакції, що була чинна на дату проведення спірних торгів) особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства.

Згідно частини 4 статті 656 ЦК України (у редакції, що була чинна на дату проведення спірних торгів), до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі- продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю- продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

Торги є способом укладення договору і постають як передбачена законодавством послідовність дій (процедура), вчинених організатором та учасниками торгів з метою укладення цивільно-правового чи господарського договору. Ця послідовність дій (процедура) поділяється на переддоговірну стадію і власне стадію укладення договору.

Правова природа продажу майна з публічних торгів дає підстави для можливості визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів (відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 02.10.2019 у справі №5006/5/396/2012).

Відповідно до протоколу № 9КК засідання комітету кредиторів банкрута від 01.06.2023 надано згоду на продаж майна Банкрута на наступних умовах: 1) склад ліквідаційної маси (лоти) Банкрута до продажу: Лот №4 «Право вимоги Банкрута на стягнення з ОСОБА_1 1 548 072,71 грн.»; 2) початкова вартість лоту становить 1 548 072,71 грн., без ПДВ; 3) перший аукціон проводити без можливості зниження початкової ціни, а переможцем аукціону є учасник, який запропонує найвищу ціну на час закінчення аукціону. У разі закінчення аукціону без визначення переможця, проводиться повторний аукціон. Встановити крок аукціону з продажу майна Банкрута у розмірі 1 відсотка початкової ціни лота; 4) початкова ціна повторного аукціону є зменшена на 20 відсотків початкова ціна першого аукціону, без ПДВ, а саме 1 238 458,17 грн. Повторний аукціон проводити без можливості зниження початкової ціни. Встановити крок аукціону з продажу майна Банкрута у розмірі 1 відсотка початкової ціни лота; 5) початкова ціна другого повторного аукціону є зменшена на 25 відсотків початкова ціна повторного аукціону, без ПДВ, а саме 928 843,63 грн. Другий повторний аукціон проводити із можливістю зниження початкової ціни лоту. Встановити крок аукціону з продажу майна Банкрута у розмірі 1 відсотка початкової ціни лота.

Ураховуючи наведене, опубліковано оголошення про проведення аукціону з продажу майна Банкрута Лот №4 (інформація про аукціон за посиланням: https://skyline-auction.com.ua/uk/bankRuptcy-english/procedures/view/155388), але вказаний аукціон не відбувся через відсутність учасників.

У зв`язку з цим, опубліковано оголошення про проведення повторного аукціону з продажу майна Банкрута Лот №4 (інформація про аукціон за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_1 НОМЕР_4 ), який теж не відбувся через відсутність учасників.

Відтак, опубліковано оголошення про проведення другого повторного аукціону (ідентифікатор аукціону BRD001-UA-20230816-72375) з продажу майна Банкрута Лот №4 (інформація про аукціон за посиланням: https://skyline-auction.com.ua/uk/bankRuptcy-dutch/procedures/view/162479), переможцем якого став ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) з ціновою пропозицією у розмірі 102 173,00 грн.

У протоколі засідання комітету кредиторів, оголошеннях про проведення аукціонів і проектах договору купівлі-продажу та акту придбання майна на аукціоні зазначалося, що право вимоги у банкрута до ОСОБА_1 у сумі 1 548 072,71 грн. виникло на підставі ухвали Господарського суду м. Києва від 11.07.2022 у справі за №910/1864/18 (залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.11.2022 та постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.01.2023 у справі за №910/1864/18) у зв`язку з покладення на неї субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями Банкрута.

Отже, склад майна, що був реалізований на аукціоні, був визначеним та сформованим.

При цьому, положення ст. 48 КУзПБ не передбачають повідомлення особи, що була притягнута до субсидіарної відповідальності за зобов`язання банкрута, про проведення засідання комітету кредиторів, на якому розглядається питання відступлення права вимоги щодо стягнення з вказаної особи суми коштів, яка мала бути перерахована на користь кредиторів.

Так, присутність на засіданні комітету кредиторів представника позивача - Щербаха Р.С., не впливає на дійсність рішення про надання згоди на продаж майна банкрута.

Ураховуючи наведене вище, судом не встановлено та позивачем у позові не наведено доводів із доказами на їх підтвердження щодо проведення спірного аукціону з порушенням вимог закону, як на етапі підготовки так і під час його проведення, у зв`язку з чим відсутні підстави констатувати порушення будь-яких прав позивача як сторони у справі про банкрутство, оскільки за його результатами була сформована дійсна справедлива ціна майна банкрута, сплачено повна вартість придбаного майна та укладено відповідний договір купівлі-продажу.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Приписами ст. 516 ЦК України визначено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

На підставі ч. 1 ст. 518 ЦК України боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов`язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора.

Таким чином, унаслідок продажу на другому повторному аукціоні з продажу майна банкрута права вимоги щодо стягнення з ОСОБА_1 боргу у сумі 1 548 072,71 грн., відбулась заміна кредитора в зобов`язанні, в якому позивач виступав боржником.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 19.02.2020 у справі №387/515/18, від 26.02.2019 у справі №911/3132/17, від 29.04.2020 у справі №9901/14/20, від 15.04.2020 у справі №9901/580/19, від 11.03.2020 у справі №9901/590/19, від 13.05.2020 у справі №820/3018/17, від 13.05.2020 у справі №826/12446/18 крім учасників правочину (сторін договору), позивачем у справі про визнання недійсним правочину може бути будь-яка заінтересована особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин. Разом з тим, право на судовий захист, гарантоване положеннями ст. 55 Конституції України й конкретизоване в законах України, вимагає, щоб порушення, про яке стверджує особа, було реальним, обґрунтованим і стосувалось індивідуально виражених прав або інтересів такої особи.

У той же час, позивачем при зверненні з даним позовом до суду не доведено, чим саме порушені права та охоронювані законом інтереси позивача за наслідками проведення другого повторного аукціону з продажу майна банкрута, предметом якого було право вимоги до позивача.

Здійснюючи правовий аналіз ефективності обраного позивачем способу захисту в межах даного спору, суд наголошує на наступному.

Як слідує зі змісту позовної заяви, позивачем пред`явлені позовні вимоги лише про визнання недійсними результатів другого повторного аукціону про продаж нерухомого майна банкрута.

Разом із цим, позовні вимоги про визнання недійсними результатів аукціону у таких правовідносинах не є ефективними способами захисту інтересу та права позивача.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до статті 16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач на власний розсуд обирає спосіб захисту свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Однак якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ГПК України).

Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 82), від 8 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (пункт 24)). Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (пункт 63)).

Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, суди повинні зважати й на його ефективність з погляду Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). У § 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Сполученого Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, заява № 22414/93, [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) зазначив, що стаття 13 Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові способи для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати особі такі способи правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

У статті 13 Конвенції гарантується доступність на національному рівні засобу захисту, здатного втілити в життя сутність прав та свобод за Конвенцією, у якому б вигляді вони не забезпечувались у національній правовій системі. Зміст зобов`язань за статтею 13 Конвенції залежить, зокрема, від характеру скарг заявника. Однак засіб захисту, що вимагається статтею 13, має бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (§ 75 рішення ЄСПЛ від 5 квітня 2005 року у справі "Афанасьєв проти України" (заява № 38722/02)).

Іншими словами, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачено нормою матеріального права, або може скористатися можливістю вибору між декількома іншими способами захисту, якщо це не заборонено законом. Якщо ж спеціальними нормами конкретні способи захисту не встановлені, то особа має право обрати спосіб із передбачених статтею 16 ЦК України з урахуванням специфіки порушеного права й характеру правопорушення.

Тож у кожному конкретному спорі суд насамперед повинен оцінювати застосовувані способи захисту порушених прав, які випливають із характеру правопорушень, визначених спеціальними нормами права, а також ураховувати критерії ефективності таких засобів захисту та передбачені статтею 13 ЦК України обмеження щодо недопущення зловживання свободою при здійсненні цивільних прав будь-якою особою.

Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово зазначала, що перелік способів захисту, визначений у частині другій статті 16 ЦК України, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац дванадцятий частини другої вказаної статті). Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див., зокрема, постанови від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17).

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 2 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (пункт 52))".

З урахуванням наведеного суд дійшов обґрунтованого висновку, що подання у цій справі позову про визнання недійсними результатів другого повторного аукціону майна банкрута не матиме наслідком ефективний захист прав позивача.

Інші доводи учасників справи судом розглянуті, проте на результат вирішення спору не вплинули. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain).

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, витрати по сплаті судового збору покладаються у порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України на позивача.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 25.12.2023

Суддя Мандичев Д.В.