Рішення

від 14.12.2023 по справі 922/327/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.12.2023м. ХарківСправа № 922/327/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шарко Л.В.

при секретарі судового засідання Христенко І.С.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Артсіті", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоарт ЛТД", м. Харків про стягнення 3 868 782,13 грн. за участю прелставників:

позивача - не з`явився,

відповідача - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Артсіті" (м. Харків) звернулось до господарського суду Харківської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоарт ЛТД" (м. Харків) про стягнення заборгованості за договором поставки №27/01/22 від 27.01.2022 року в розмірі 3868782,13 грн.

Ухвалою суду від 01.02.2023 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Артсіті" (вх. № 327/23) залишено без руху. Встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Артсіті" строк на усунення недоліків позовної заяви - дев`ять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом подання до суду докази сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі (58031,73 грн.).

13.02.2023 від позивача надійшли усунення недоліків.

Ухвалою від 14.02.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/327/23 за правилами загального позовного провадження.

18.04.2023 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

Ухвалою від 20.04.2023 призначено у справі №922/327/23 судову економічну експертизу, провадження по справі зупинено на строк проведення судової експертизи.

24.07.2023 матеріали справи повернено до суду з повідомленням про зняття експертизи з виконання у зв`язку з її несплатою.

Листом від 15.08.2023 запропоновано представникам сторін з`явитись до суду о 07.09.2023 о 13 год. 30 хв. для вирішення питання щодо поновлення провадження по справі та подальшого її розгляду.

Ухвалою від 07.09.2023 провадження у справі № 922/327/23 поновлено.

08.09.2023 від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів оплати судової експертизи та просить повернути справу в експертну установу для подальшого проведення судово-економічної експертизи.

Ухвалою від 21.09.2023 клопотання позивача про долучення до матеріалів справи доказів оплати судової експертизи, яке надійшло до суду 08.09.2023, - задоволено. Справу №922/327/23 направити до Національного наукового центру "Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С.Бокаріуса" (61177, м. Харків, вул. Золочівська, 8а), для подальшого проведення судової економічної експертизи №19073 призначеної на підставі ухвали суду від 20.04.2023, попередивши експертів, які будуть проводити судову експертизу, про кримінальну відповідальність за ст.ст. 384, 385 Кримінального кодексу України. Провадження по справі зупинено на строк проведення судової експертизи.

30.10.2023 матеріали справи повернено до суду.

Ухвалою від 02.11.2023 провадження у справі № 922/327/23 поновлено.

Ухвалою від 23.11.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 14 грудня 2023 року об 11:00 год.

Представник позивача в судове засідання 14.12.2023 не з`явився.

Представник відповідача в судове засідання 14.12.2023 не з`явився.

Враховуючи те, що одним з принципів судочинства є свобода в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.

27.01.2022 між ТОВ «АРТСІТІ» в якості Кредитора та ТОВ «АВТОАРТ ЛТД» в якості Позичальника укладено Договір надання безвідсоткової фінансової допомоги на зворотній основі №27/01/22.

На виконання умов зазначеного Договору, ТОВ «АРТСІТІ», було перераховано на розрахунковий рахунок ТОВ «АВТОАРТ ЛТД» грошові кошти в загальній сумі 4.671.000,00 гривень:

-платіжним дорученням №ТД-00000358 від 27.01.2022 року - 21.000,00 гривень;

-платіжним дорученням №ТД-00000359 від 27.01.2022 року - 4.000.000,00 гривень;

-платіжним дорученням №ТД-00000379 від 28.01.2022 року - 650.000,00 гривень.

Відповідно п.1.4 Договору Фінансова допомога надається з дати зарахування грошових коштів фінансової допомоги на розрахунковий рахунок Позичальника та строк повернення фінансової допомоги визначається моментом вимоги її Кредитором.

На виконання умов п.1.4. Договору, листом №179 від 16.05.2022 року, ТОВ «АВТОАРТ ЛТД» було повідомлено, про необхідність повернути отриману за Договором фінансову допомогу, в строк до 31.05.2022 року включно, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок нашого підприємства.

Як вказує позивач в позові 08.02.2022 ТОВ «АВТОАРТ ЛТД» в якості повернення фінансової допомоги за Договором, платіжним дорученням №ТД-00000540 від 08.02.2022 року, були повернуті кошти в сумі 671.000,00 гривень.

На виконання зазначеної вимоги, ТОВ «АВТОАРТ ЛТД» було перераховано на рахунок ТОВ "Артсіті" грошові кошти в загальній сумі 280.000,00 грн:

- платіжним дорученням №ТД-00001184 від 31.05.2022 року - 60.000,00 грн;

- платіжним дорученням №ТД-00001185 від 31.05.2022 року - 221.000,00 грн.

Після отримання досудової претензії відповідачем на виконання умов договору за платіжним дорученням №ТД-00001205 от 06.06.2022 року було перераховано 19.000,00 гривень.

Таким чином, позивач вказує, що відповідачем як Позичальником свої зобов`язання за Договором не виконані в повному обсязі, а лише частково повернута отримана за Договором фінансова допомога в сумі 971.000,00 гривень, у зв`язку з чим, станом на дату звернення до суду з даним позовом, заборгованість складає 3.700.000,00 гривень.

Проте, в процесі розгляду справи, за результатами проведеної судової економічної експертизи на підставі Висновку експерта №23709 від 20.10.2023 встановлено, що згідно залучених на дослідження роздруківок заключних виписок по рахунками ТОВ «Артсіті» НОМЕР_1 та НОМЕР_2 відображено повернення ТОВ «АВТОАРТ ЛТД» отриманої фінансової допомоги в сумі:

02.09.2022 1991643 грн - повернення безвідсоткової фін.допомоги згідно дог.№27/01/22 від 27.01.2022 без ПДВ

06.06.2022 19000 грн - повернення безвідсоткової фін.допомоги згідно дог,№27/01/22 від 27.01.2022 без ПДВ

31.05.2022 221000 грн - повернення безвідсоткової фін.допомоги згідно дог,№27/01/22 від 27.01.2022 без ПДВ

31.05.2022 60000 грн - повернення безвідсоткової фін.допомоги згідно дог.№27/01/22 від 27,01.2022 без ПДВ

08.02.2022 671000 грн - повернення безвідсоткової фін.допомоги згідно дог.№27/01/22 від 27.01.2022 без ПДВ

Разом 2 962 643 грн.

У відповідності до п.4.1. Договору за порушення умов Договору чи вимог чинного законодавства, сторони несуть відповідальність, що передбачена чинним законодавством.

Відповідно до статті 222 Господарського кодексу України Позивач - ТОВ «АРТСІТІ» направило Відповідачу претензію вих. №216 від 02.06.2022 р., в якій вказав на порушення Відповідачем умов Договорів, вказав суму заборгованості та можливість застосування штрафів за прострочення повернення коштів та також зазначив, що у разі незадоволення даної претензії, або відсутності відповіді на неї, ТОВ «АРТСІТІ» буде змушене звернутися до суду з відповідним позовом про захист своїх порушених прав та інтересів, стягнення зазначених грошових коштів, а також відшкодування за рахунок винної сторони заподіяних збитків та витрат, пов`язаних із сплатою судового збору, інфляційних витрат, 3-х відсотків річних та надання кваліфікаційної правничої допомоги адвокатом, загальний розмір яких буде значно перевищувати розмір заборгованості, зазначений у цій претензії.

Як вказує позивач, на дану досудову претензію відповідач не надав жодної відповіді, у зв`язку з чим позивач вимушений звернутися до Господарського суду про стягнення з Відповідача сум заборгованості за Договором надання безвідсоткової фінансової допомоги на зворотній основі №27/01/22 від 27.01.2022 року.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договір та інші правочини та юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконати її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до положень статті 14 ПК України (п. 14.1.257): "Поворотною фінансовою допомогою є сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення".

Згідно з ч.2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено матеріалами справи, до подання позивачем даного позову до суду, відповідачем було повернено позивачу 2 962 643, 00 грн за договором безвідсоткової фінансової допомоги №27/01/22 від 27.01.2022 року: 02.09.2022 1991643 грн без ПДВ; 06.06.2022 19000 грн без ПДВ; 31.05.2022 221000 грн без ПДВ; 31.05.2022 60000 грн без ПДВ; 08.02.2022 671000 грн без ПДВ.

Проте, під час подачі позовної заяви до суду позивачем не було враховано платіж в сумі 1991643 грн без ПДВ здійснений 02.09.2022.

У п. 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (яка хоча і стосується попередньої редакції ГПК України та наразі є чинною) роз`яснено, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК України), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

З урахуванням вищевикладеного, суд зазначає, що, оскільки сплата заборгованості за договором безвідсоткової фінансової допомоги №27/01/22 від 27.01.2022 року в сумі 1991643 грн без ПДВ була здійснена 02.09.2022, а саме до подачі позову до суду, отже, суд відмовляє позивачу в частині позовних вимог щодо стягнення 1991643 грн.

Враховуючи, що відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, статей 193, 198 Господарського кодексу України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно вимогам закону, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не сплатив заборгованість за договором безвідсоткової фінансової допомоги №27/01/22 від 27.01.2022 року у сумі 1708357,00 грн, суд вважає позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 1708357,00 грн заборгованості, правомірні та обґрунтовані, тому є такі, що підлягають задоволенню.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Суд, перевіривши розрахунок позивача, перевіривши період нарахування останнім вказаної суми 3% річних, дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірним, а тому підлягає задоволенню в сумі 27379,23 грн за період 01.06.2022 року по 01.09.2022 року.

Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 № 62-97р). При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

В силу приписів статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних втрат визнав їх вірно розрахованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, та стягненню підлягає сума інфляційних втрат за період 01.06.2022 року по 01.09.2022 року в розмірі 144402,90 грн.

Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15,16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з положеннями ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК України).

Так, позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 129 ГПК України.

Судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 1, 2, 4, 5, 12, 13, 14, 15, 73, 74, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 256, 257, 259 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоарт ЛТД" (61145, м. Харків, вул. Клочківська, 59, код ЄДРПОУ 36032807) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Артсіті" (61145, м. Харків, вул. Клочківська, 192 А, оф. 110, код ЄДРПОУ 41030843) основної заборгованості за договором безвідсоткової фінансової допомоги №27/01/22 від 27.01.2022 року у сумі 1708357,00 грн.; 3% річних за користування грошовими коштами за період 01.06.2022 року по 01.09.2022 року в сумі 27379,23 грн; інфляційні втрати за період 01.06.2022 року по 01.09.2022 року в сумі 144402,90 грн; судовий збір в сумі 28157,09 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення позовних вимог суми основного боргу в розмірі 1991643 грн. - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку для оскарження. Зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, або до суду першої інстанції відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст рішення буде складено та підписано протягом десяти днів.

Повне рішення складено "25" грудня 2023 р.

СуддяЛ.В. Шарко