Рішення

від 15.12.2023 по справі 275/891/21

БРУСИЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 275/891/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 грудня 2023 року смт. Брусилів

Брусилівський районний суд Житомирської області в складі:

головуючої судді Данилюк О. С.

при секретарі с/з Марієвській Н.А.,

за участю представника позивача адвоката Штундюка О.А., третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Брусилів в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Брусилівської селищної ради Житомирської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_1 , про визнання права власності на майно в порядку спадкування та витребування майна з незаконного володіння, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивачки ОСОБА_2 адвокат Штундюк О.А. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , Брусилівської селищної ради Житомирської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_1 про визнання права власності на майно в порядку спадкування та витребування майна з незаконного володіння, в обґрунтування позовних вимог зазначивши наступне. Так, ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , після смерті якої позивача ОСОБА_2 як спадкоємиця першої черги звернулась до Чотирнадцятої Київської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, на підставі чого держаним нотаріусом було відкрито спадкову справу № 111/2020. 08.09.2021р. позивачка звернулась до Чотирнадцятої Київської державної нотаріальної контори з заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_4 , яка прийняла спадщину після смерті ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , але не оформила своїх прав. Державним нотаріусом було відмовлено їй у видачі свідоцтва про право на спадщину на вказаний житловий будинок, оскільки нею не було надано документів, що підтверджують право власності спадкодавця на зазначене майно. Представник позивачки вважає, що підтвердженням того, що ОСОБА_4 набула право власності на зазначений житловий будинок після смерті ОСОБА_5 , є те, що 03.09.1991 року ОСОБА_5 склала заповіт, згідно якого все своє майно заповіла ОСОБА_4 . При цьому спірний будинок належав ОСОБА_5 на підставі договору купівлі продажу від 26.08.1970 року. ОСОБА_4 же прийняла спадщину після смерті ОСОБА_5 , оскільки вступила у фактичне володіння спадковим майном, а саме несла витрати на його утримання, застрахувала будинок, однак своїх спадкових прав не оформила. Отже, представник позивачки вважає, що ОСОБА_2 має право оформити своє право власності за вказаний будинок як спадкоємиця ОСОБА_4 . При цьому згідно відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , зареєстровано за ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . Представник позивачки зазначив, що у спірному будинку разом з померлою ОСОБА_6 зареєстрований ОСОБА_3 , який відповідно до заповіту ОСОБА_6 від 06.10.2014р. є спадкоємцем всього майна після смерті ОСОБА_6 та вважається таким, що прийняв спадщину. Тобто представник позивачки зазначив, що спірний будинок на даний час належить ОСОБА_3 , однак останній володіє вказаний майном незаконно, що підтверджується судовими рішеннями у справі № 275/1042/20, якими встановлено, що за життя ОСОБА_6 заволоділа будинком без будь-яких правових підстав. Таким чином, на думку представника позивачки, ОСОБА_2 має право витребувати спірний будинок у ОСОБА_3 , який незаконно ним заволодів. Просив визнати за ОСОБА_2 право власності на житловий будинок з надвірними будівлями, розташований по АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом та витребувати вказаний будинок із незаконного володіння ОСОБА_3 .

Ухвалою Брусилівського районного суду Житомирської області у вказаній цивільній справі було відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Брусилівського районного суду Житомирської області від 22.12.2021 року до участі у вказаній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, було залучено ОСОБА_3 .

Третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_1 було подано письмові пояснення щодо позову ОСОБА_2 , згідно яких останній позовні вимоги ОСОБА_2 вважає безпідставними, оскільки, на його думку, відсутні докази належності спірного будинку померлим ОСОБА_5 та її спадкоємиці ОСОБА_4 , оскільки договір купівлі продажу будинку від 26.08.1970 року, згідно якого ОСОБА_5 придбала будинок в с. Вільшка, не був зареєстрований у БТІ. Крім того, вважає, що оскільки в цьому договорі не вказано точної адреси будинку, що був придбаний ОСОБА_5 , не вказано ані номеру будинку, ані вулиці, на якій він розташований, підстав вважати, що у вказаному договорі йдеться про спірний будинок, немає. Більш того, ОСОБА_1 вважає, що не надано належних доказів нотаріального посвідчення вказаного договору купівлі продажу, що тягне його недійсність. Також вважає заповіт, яким ОСОБА_5 заповіла своє майно ОСОБА_4 , недійсним, оскільки він не містить всіх передбачених для заповіту відомостей, то як місця та часу його укладення, та написаний особою, яка його посвідчувала. Також вказав на суттєві невідповідності у довідках, виданих виконкомом Хомутецької сільської ради у 1996 році, що надала позивачка, згідно яких за ОСОБА_5 згідно запису погосподарської книги № 8, особовий рахунок НОМЕР_1 рахується житловий будинок в с. Вільшка, та у архівній довідці від 17.01.2022, виданій КУ «Трудовий архів Брусилівської селищної ради» ( витязі з погосподарської книги), згідно якої відповідно до відомостей погосподарської книги № 8 Хомутецької сільської ради на 1991-1995 роки, особовий рахунок НОМЕР_1 , домогосподарство рахується за ОСОБА_7 та ОСОБА_8 . При цьому з архівної довідки від 23.11.2021 вбачається, що відповідно до погосподарської книги № 8, особовий рахунок НОМЕР_2 , домогосподарство рахується за ОСОБА_5 , загальна площа житлового будинку 20 кв.м. Тоді як його матері ОСОБА_6 належав будинок по АДРЕСА_1 загальною площею 66, 6 кв.м., який вона придбала у ОСОБА_9 на підставі договору купівлі продажу від 15.10.2002р., на який на даний час безпідставно претендує позивачка. Просив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.

Ухвалою Брусилівського районного суду Житомирської області від 15.12.2023 року підготовче провадження у вказаній цивільній справі було закрито та справу призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивачки адвокат Штундюк О.А. позовні вимоги ОСОБА_2 підтримав у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві, вимоги якої просив задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 та його представник адвокат Києнко Д.О. в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, причина їх неявки суду невідома.

Представник співвідповідача Брусилівської селищної ради Житомирської області в судове засідання також не з`явився, надіслав до суду заяву про розгляд справи в його відсутність.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_1 позовні вимоги ОСОБА_2 не визнав з підстав, вказаних ним у письмових поясненнях, просив у задоволенні позову відмовити.

Суд, вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши надані ними письмові докази, встановив наступні факти та відповідні ним правовідносини.

Так, встановлено, що на підставі договору купівлі продажу будинку від 26.08.1970 року ОСОБА_5 придбала житловий будинок в с. Вільшка Брусилівського району Житомирської області (а.с. 12 т. 1).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 у віці 89 років померла (а.с. 11 т. 1).

Після її смерті відкрилась спадщина на вказаний житловий будинок.

Згідно копії заповіту від 03.09.1991 року ОСОБА_5 заповіла все своє майно ОСОБА_4 , що проживає у місті Києві. Станом на 21.06.1993 р. заповіт не змінено та не скасовано (а.с. 17 т. 1).

Відповідно до довідок № 104 від 10.08.1993 р. та № 104 від 12.03.1998 р., виданих виконавчим комітетом Хомутецької сільської ради Брусилівського району Житомирської області, за ОСОБА_5 згідно запису погосподарської книги № 8, особовий рахунок № НОМЕР_1 , числиться житловий будинок, що знаходиться в с. Вільшка Брусилівського району Житомирської області, та розташований на землі, належній сільській раді. Спадкоємиця ОСОБА_4 вступила в фактичне володіння спадковим майном до шести місяців з дня смерті ОСОБА_5 , проводила ремонт будівлі, огорожі, сплачувала страховівнески (а.с. 18-19 т. 1).

Відповідно до ст. 549 ЦК України (в редакції 1963р.) визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав в державну нотаріальну контору за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Вказані дії повинні бути здійснені на протязі 6 місяців з дня відкриття спадщини.

Тобто судом встановлено, що ОСОБА_4 прийняла спадщину після смерті ОСОБА_5 .

Факт прийняття ОСОБА_4 спадщини спадщину після смерті ОСОБА_5 також встановлений рішенням Брусилівського районного суду Житомирської області від 19.04.2021 року у цивільній справі № 275/1042/20 за позовом ОСОБА_2 до Брусилівської селищної ради Житомирської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання рішення протиправним та його скасування. При цьому зі змісту вказаного рішення випливає, що судом досліджувалась копія страхового свідоцтва серії НОМЕР_3 від 12.03.1998 р., згідно якого ОСОБА_4 , яка проживаєв АДРЕСА_2 ,застрахувала вказанийбудинок нарік (а.с. 22 т. 1).

Також судом встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Києві (а.с. 10 т. 1).

При цьому позивачка ОСОБА_2 є дочкою померлої ОСОБА_4 , яка як спадкоємиця першої черги прийняла спадщину після її смерті, оскільки проживала разом з ОСОБА_4 на момент її смерті (а.с. 7-9, 246 зворот т. 1).

Постановою державного нотаріуса Третьої Київської державної нотаріальної контори від 07.08.2020 року ОСОБА_2 було відмовлено у видачі свідоцтва на право власності на житловий будинок в АДРЕСА_1 , що належала ОСОБА_5 , спадкоємицею якої була ОСОБА_4 , яка фактично прийняла спадщину, але не оформила своїх спадкових прав, оскільки встановлено, що право власності на вище вказаний житловий будинок зареєстроване за іншою особою (а.с. 243-244 т. 1).

Відповідно до довідки КП «Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації» Житомирської обласної ради № 53 від 23.07.2020 р. (а.с. 247 зворот т. 1) право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_6 на підставі рішення виконкому Хомутецької сільської ради від 26.09.2012р. № 102.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно станом на 09.11.2021 року право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_6 на підставі рішення виконкому Хомутецької сільської ради від 26.09.2012р. № 102 (а.с. 48 т. 1).

Також судом встановлено, що ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 49 т. 1).

Після її смерті залишився заповіт, відповідно до якого ОСОБА_6 все своє майно залишила ОСОБА_3 (а.с. 50 т. 1).

При цьому згідно довідки (витягу з погосподарської книги ) № 84 від 02.02.2022р., виданої Брусилівською селищною радою Житомирської області, ОСОБА_3 зареєстрований по АДРЕСА_1 з 02.07.2013 року (а.с. 51 т. 1)

Крім того, судом встановлено, що вищезгаданим рішенням Брусилівського районного суду Житомирської області від 19.04.2021 року у цивільній справі № 275/1042/20 за позовом ОСОБА_2 до Брусилівської селищної ради Житомирської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання рішення протиправним та його скасування, яке набрало чинності згідно постанови Житомирського апеляційного суду від 03.08.2021р., було визнано протиправним та скасовано рішення № 102 від 26.09.2012 року виконкому Хомутецької сільської ради Брусилівського району Житомирської області «Про розгляд заяв громадян про оформлення права власності на об`єкт нерухомого майна», яким ОСОБА_6 було вирішено видати свідоцтво про право власності на житловий будинок та господарські споруди, які знаходяться в АДРЕСА_1 , оскільки зазначеним рішенням виконкому фактично було позбавлено спадкоємців власниці вказаного будинку ОСОБА_5 права на зазначений будинок без законних на те підстав (а.с. 21-26 т. 1).

Згідно зі статтею 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно він особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Пунктом 3 частини першої статті 388 ЦК України встановлено, що в разі придбання майна за відплатним договором в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у випадку, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Згідно зі статтями 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з частиною п`ятою статті 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини, яким відповідно до частини другої статті 1220 ЦК України є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду України від 23 січня 2013 року у справі № 6-164цс12 вказано, що у спадкоємця, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини. Такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном відповідно до глави 29 ЦК України. Якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, право розпорядження нерухомим майном виникає в нього з моменту державної реєстрації цього майна (частина друга статті 1299 ЦК України). Спадкоємець, який прийняв у спадщину нерухоме майно, ще до його державної реєстрації має право витребувати це майно від його добросовісного набувача з підстав, передбачених статтею 388 ЦК України, зокрема у разі, якщо воно вибуло з володіння спадкодавця поза волею останнього.

Таким чином, оскільки відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, право на витребування майна від добросовісного набувача, передбачене статтею 388 ЦК України, переходить до спадкоємців власника.

До подібного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах: від 20 квітня 2021 року у справі № 727/967/16-ц (провадження № 61-14293св19), від 22 червня 2022 року у справі № 335/8468/18 (провадження № 61-8286св21), від 14 червня 2023 року у справі № 715/2438/21 (провадження № 61-748св23), від 14 червня 2023 року у справі № 757/23492/13-ц (провадження № 61-11014св20), від 19 червня 2023 року у справі № 521/4328/16 (провадження № 61-4268св23) та інших.

Позивачка ОСОБА_2 у встановленому законом порядку прийняла спадщину після смерті матері ОСОБА_4 , отже, набула право захищати свої права на спадкове майно, в тому числі шляхом витребування цього майна із чужого незаконного володіння на підставі статті 388 ЦК України.

При цьому, як встановлено судом, зазначене спадкове майно вибуло з володіння спадкодавця ОСОБА_10 поза її волею, що підтверджено судовим рішенням у справі № 275/1042/20.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_2 щодо витребування спірного житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого по АДРЕСА_1 , від спадкоємця померлої ОСОБА_6 ОСОБА_3 , якому спадщина належить з часу її відкриття, підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог ОСОБА_2 про визнання за нею права власності на спірний будинок в порядку спадкування за законом, суд виходить з наступного.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року визнається право людини на доступ до правосуддя, а статтею 13 - на ефективний спосіб захисту прав. Це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом захисту певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16, провадження № 12-158гс18).

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Тлумачення вказаних норм права свідчить, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Загальний перелік способів захисту цивільного права та інтересів визначені у статті 16 ЦК України, в якій зазначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, провадження № 14-144цс18; від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, провадження № 12-187гс18; від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, провадження № 14-338цс18; від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, провадження № 14-364цс19; від 06 квітня 2021 року у справі № 925/642/19, провадження № 12-84гс20 та інших).

Ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у цивільному процесі можливий за умови, що такі права, свободи чи інтереси справді порушені, а позивач використовує цивільне судочинство саме для такого захисту, а не з іншою метою. Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача.

При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо судзробить висновок,що обранийпозивачем спосібзахисту непередбачений закономабо договоромта/абоє неефективнимдля захиступорушеного права/інтересупозивача,у цихправовідносинах позовнівимоги останньогоне підлягаютьзадоволенню. Проте, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, але є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

Неправильно обранийспосіб захистузумовлює прийняттярішення провідмову взадоволенні позовунезалежно відінших встановленихсудом обставин (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 29 вересня 2020 року у справі № 378/596/16-ц, провадження № 14-545цс19, від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20, провадження № 12-61гс21 (пункт 148)).

Так, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що за загальним правилом, якщо правовласності наспірне нерухомемайно зареєстрованеза іншоюособою,то належномуспособу захиступрава відповідаєвимога провитребування від(стягненняз)цієї особинерухомого майна. Задоволення віндикаційного позову, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; такий запис вноситься виключно у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою.

Близькі за змістом висновки наведені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18, пункт 98), від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункти 115, 116), від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18 (провадження № 12-135гс19, пункт 80), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20) та багатьох інших.

Отже, за наявності задоволеної позовної вимоги щодо витребування спірного будинку з чужого незаконного володіння, позовна вимоги ОСОБА_2 щодо визнання права власності на зазначене спірне майно в порядку спадкування є неефективним способом захисту порушеного права, через що у її задоволенні необхідно відмовити.

Суд не приймає до уваги доводи третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_1 щодо того, що відсутні докази належності саме спірного будинку померлим ОСОБА_5 та її спадкоємиці ОСОБА_4 , оскільки вказану обставину встановлено рішенням Брусилівського районного суду Житомирської області від 19.04.2021 року у цивільній справі № 275/1042/20 за позовом ОСОБА_2 до Брусилівської селищної ради Житомирської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання рішення протиправним та його скасування, з огляду на що відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України вона не підлягає доказуванню при розгляді даної справи, у якій беруть участь ті самі особи, щодо яких встановлено цю обставину. Вказане судове рішення не скасовано та набрало чинності. Разом з тим, привертає увагу той факт, що при розгляді справи № 275/1042/20 ОСОБА_1 проти належності спірного будинку ОСОБА_5 не заперечував. При цьому ОСОБА_1 пояснив, що документи, які дають йому на даний час підстави сумніватись у цьому, то як архівні довідки з погосподарських книг, тощо, були ним отримані після винесення вказаного рішення судом, втім, в перегляді вказаного судового рішення за нововиявленими обставинами йому було відмовлено.

Також суд не приймає до уваги доводи ОСОБА_1 щодо недійсності договору купівлі продажу будинку спірного будинку від 26.08.1970, укладеного між ОСОБА_11 та ОСОБА_5 , та заповіту ОСОБА_5 від 03.09.1991 року, оскільки судових рішень щодо визнання вказаних правочинів недійсними суду надано не було.

Пояснення ОСОБА_1 щодо набуття його матір`ю ОСОБА_6 права власності на спірний будинок на підставі договору купівлі продажу від 15.10.2002 року (а.с. 126) спростовуються дослідженими судом довідкою КП «Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації» Житомирської обласної ради № 53 від 23.07.2020 р., а також інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, згідно яких право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 було зареєстровано за ОСОБА_6 саме на підставі рішення виконкому Хомутецької сільської ради від 26.09.2012р. № 102, яке на даний час скасовано судом.

Таким чином, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимоги ОСОБА_2 .

На підставі викладеного, ст.ст. 15, 16, 387, 388, 1216, 1218, 1220, 1268 ЦК України та керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Брусилівської селищної ради Житомирської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_1 , про визнання права власності на майно в порядку спадкування та витребування майна з незаконного володіння, - задовольнити частково.

Витребувати від ОСОБА_3 у власність ОСОБА_2 житловий будинок з надвірними будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Житомирського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.

Рішення постановлено суддею у нарадчій кімнаті.

Повне рішення складено 25.12.2023 року.

СУДДЯ О.С. Данилюк