Постанова

від 19.12.2023 по справі 524/10590/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 524/10590/21 Номер провадження 22-ц/814/4224/23Головуючий у 1-й інстанції Андрієць Д.Д. Доповідач ап. інст. Пікуль В. П.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2023 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Пікуля В.П.,

суддів: Абрамова П.С., Дряниці Ю.В.,

при секретарі Філоненко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційноюскаргою товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «ФАКТОРІНГС», в інтересах якого діє представник - адвокат Меладзе Світлана Олександрівна, на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 15 червня 2023 року (повний текст рішення складено 22 червня 2023 року) та заапеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Дашко Максим Володимирович,

на додатковерішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 29 червня 2023 року у справіза позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «ФАКТОРІНГС», державного реєстратора виконавчого комітету Решетилівської міської ради Полтавської області Верховода Костянтина Вікторовича про скасування запису та рішення про державну реєстрацію права власності, витребування майна,

В С Т А Н О В И В:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «ФАКТОРІНГС» (далі ТОВ «ФК «ФАКТОРІНГС»), державного реєстратора виконавчого комітету Решетилівської міської ради Полтавської області Верховода К.В. про скасування запису та рішення про державну реєстрацію права власності, витребування майна.

В обґрунтування позову зазначено, що між ПАТ КБ «Надра» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 1519/12/07-К від 06 вересня 2007 року відповідно до якого банк надав позичальнику грошові кошти у сумі 70000,00 доларів США строком до 05 вересня 2037 року зі сплатою відсотків за користування кредитом 12,49 % на рік. Для забезпечення належного виконання позичальником боргових зобов`язань перед банком було укладено договори іпотеки № 1519/12/07-К від 06 вересня 2007 року між ОСОБА_1 та банком, посвідчені приватним нотаріусом Веселовським А.Г., предметом яких є: за першим договором іпотеки - будинок з господарськими будівлями загальною площею 191,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; за другим договором іпотеки - земельна ділянка, що стане власністю іпотекодавця на праві приватної власності після отримання державного акту про право власності на земельну ділянку, що знаходиться за вищевказаною адресою, загальною площею 627 кв.м., кадастровий номер 5310436100:02:002:0220.

15 травня 2015 року рішенням Апеляційного суду Полтавської області стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором № 1519/12/07-к від 06 вересня 2007 року у розмірі 45543,94 доларів США, що еквівалентно 364 032,71 грн, а також судові витрати в сумі по 751,22 грн.

З Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивачу стало відомо про те, що ТОВ «ФК «ФАКТОРІНГС» було переоформлено право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та земельну ділянку.

Позивач вважає, що переоформлення права власності на нерухоме майно було незаконним, оскільки вона не надавала на це свою згоду, договір про задоволення вимог іпотекодержателя не був підписаний, а договір іпотеки не містить жодного застереження, яке б прирівнювалося до такого договору. Крім того, примусове відчуження майна відбулось під час дії мораторію.

У зв`язку з вищевказаним, а також з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, позивач прохала суд: скасувати запис про право власності №44490595 від 13 жовтня 2021 року та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №60964405 від 18 жовтня 2021 року державного реєстратора виконавчого комітету Решетилівської міської ради Полтавської області Верховода К.В. про державну реєстрацію житлового будинку з господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , за ТОВ «ФК «ФАКТОРІНГС»; скасувати запис про право власності №44494803 від 13 жовтня 2021 року та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №60969416 від 18 жовтня 2021 року державного реєстратора виконавчого комітету Решетилівської міської ради Полтавської області Верховода К.В. про державну реєстрацію земельної ділянки, кадастровий номер 5310436100:02:002:0220, за адресою: АДРЕСА_1 , за ТОВ «ФК «ФАКТОРІНГС»; витребувати з незаконного володіння ТОВ «ФК «ФАКТОРІНГС» на користь ОСОБА_1 житловий будинок з господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , та земельну ділянку, кадастровий номер 5310436100:02:002:0220, за адресою: АДРЕСА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 15 червня 2023 року позов ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «ФАКТОРІНГС», державного реєстратора виконавчого комітету Решетилівської міської ради Полтавської області Верховода К.В. про скасування запису та рішення про державну реєстрацію права власності, витребування майна задоволено частково.

Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 60964405 від 18 жовтня 2021 року, прийняте державним реєстратором виконавчого комітету Решетилівської міської ради Полтавська області Верховодом К.В.

Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 60969416 від 18 жовтня 2021 року, прийняте державним реєстратором виконавчого комітету Решетилівської міської ради Полтавська області Верховодом К.В.

В іншій частині вимог відмовлено.

Стягнуто із ТОВ «ФК «ФАКТОРІНГС» на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 908,00 грн.

Короткий зміст заяви про ухвалення додаткового рішення

У червні 2023 року до місцевого суду надійшла заява від представника ТОВ «ФК «ФАКТОРІНГС» про ухвалення додаткового рішення про відшкодування розміру понесених стороною судових витрат, у якій заявник прохав суд ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ФАКТОРІНГС» витрати на професійну правничу допомогу у сумі 80000,00 грн, що є фіксованим їх розміром.

Короткий зміст додаткового рішення суду першої інстанції

Додатковим рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 29 червня 2023 року, зокрема, було стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ФАКТОРІНГС» судові витрати в сумі 20000,00 грн.

Короткий зміст вимог апеляційних скарг

З рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 15 червня 2023 року не погодилося ТОВ «ФК «ФАКТОРІНГС» та оскаржило його в апеляційному порядку, подавши до суду апеляційну скаргу, в якій прохало суд скасувати рішення місцевого суду про скасування рішення про державну реєстрацію права власності.

З додатковим рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 29 червня 2023 року не погодилася ОСОБА_1 , подавши до суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу, в якій прохала суд скасувати додаткове рішення місцевого суду та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні вимог про стягнення з позивача на користь відповідача витрат на правничу допомогу.

Позиції учасників справи

Узагальнені доводи ТОВ «ФК «ФАКТОРІНГС» у поданій апеляційній скарзі

ТОВ «ФК «ФАКТОРІНГС» не погоджується із рішенням місцевого суду, оскільки, на думку скаржника, воно є ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, однобічного та неповного зсування фактичних обставин справи, внаслідок чого судом було зроблено висновки, які не відповідають дійсності.

Зокрема, суд першої інстанції задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 виходив з того, що належним та ефективним способом захисту прав позивача є скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, оскільки, на думку суду, передача іпотекодавцю права власності на предмет іпотеки повинно було відбуватися на підставі домовленості сторін, доказів наявності якої товариством надано не було. Однак товариство, як іпотекодержатель, на підставі відповідного застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, мало достатньо прав для звернення до державного реєстратора з питанням реєстрації прав на предмет іпотеки за собою, що не було враховано місцевим судом.

Зауважено, що позовну заяву від імені ОСОБА_1 було подано та підписано неуповноваженою особою, що є підставою для його залишення судом без розгляду.

Узагальнені доводи ОСОБА_1 у поданій апеляційній скарзі

На думку особи, яка подала апеляційну скаргу, додаткове рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 29 червня 2023 року ухвалено з порушенням норм процесуального права та воно не відповідає обставинам справи, оскільки: відповідачем не було подано до місцевого суду разом з першою заявою по суті спору попереднього розрахунку суми судових витрат, які він поніс або очікує понести у зв`язку з розглядом справи; з метою розподілу судових витрат учасник справи має подати детальний опис робіт (наданих послуг); є недопустимим виокремлення адвокатом аналіз матеріалів судової справи, вивчення законодавства та судової практики як самостійного виду адвокатської послуги; при визначенні та розподілу витрат на правничу допомогу слід застосовувати наступні критерії як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін; гонорар успіху не є платою за надані адвокатські послуги.

Щодо відзиву на апеляційну скаргу

Відзиви на апеляційні скарги до суду не надходили.

Відповідно до частини третьої статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Щодо явки та позиції учасників справи в суді апеляційної інстанції

Представник ТОВ «ФК «ФАКТОРІНГС», взявши участь у розгляді справи у режимі відеоконференції, підтримала подану апеляційну скаргу на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 15 червня 2023 року та з її уточненням прохала скасувати оскаржуване судове рішення з постановленням нового, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 або закрити провадження у справі.

Представник ОСОБА_1 подану апеляційну скаргу на додаткове рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 29 червня 2023 року підтримав та прохав її задовольнити, проти задоволення апеляційної скарги відповідача заперечував.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення представників сторін справи, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, приходить до наступного висновку.

Встановлені обставини справи

З матеріалів справи вбачається, що згідно договорів іпотеки №1519/12/07-К від 06 вересня 2007 року, що укладені між ВАТ КБ «Надра» (іпотекодержатель) та ОСОБА_1 (іпотекодавець), сторони з метою забезпечення виконання зобов`язань позичальника, що витікають з кредитного договору (кредитний договір №1519/12/07-К від 06 вересня 2007 року, укладений між іпотекодержателем та позичальником, згідно умов якого іпотекодавець, зокрема, має повернути іпотекодержателю кредит у розмірі 70000,00 доларів США у строк до 05 вересня 2037 року) узгодили, що іпотекодавець передає в іпотеку, а іпотекодержатель приймає в іпотеку предмет іпотеки нерухоме майно, а саме: будинок з господарськими будівлями загальною площею 191,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; земельна ділянка, що стане власністю іпотекодавця на праві приватної власності після отримання державного акту про право власності на земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 627 кв.м., кадастровий номер 5310436100:02:002:0220.

Статтею 5 вказаних договорів іпотеки передбачено право іпотекодержателя на задоволення свої вимог, зокрема, вказано, що іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку невиконання або неналежного виконання позичальником зобов`язання в цілому або в тій чи іншій його частині, у випадку порушення іпотекодавцем будь-яких зобов`язань за цим договором або якщо гарантії та запевняння, надані іпотекодержателю, не відповідають дійсності.

Іпотекодавець у будь-який час до реалізації предмету іпотеки має право припинити звернення стягнення на нього виконанням зобов`язання в повному обсязі.

Звернення стягнення на предмет іпотеки відбувається на підставі: рішення суду; виконавчого напису нотаріуса; домовленості сторін на передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку»; права іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку».

Іпотекодержатель має право на свій розсуд вибрати умови та порядок звернення стягнення на предмет іпотеки в межах, передбачених пунктом 5.3. цього договору (т.1, а.с. 14-17).

Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 15 травня 2015 року у справі № 524/10947/14-ц апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 10 листопада 2014 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.

Позов ОСОБА_1 до ПАТ КБ «Надра» про розірвання кредитного договору задоволено частково.

Зменшено розмір заборгованості перед ПАТ КБ «Надра» по кредитному договору № 1519/12/07-К від 06 вересня 2007 року до 45 543,94 доларів США, що еквівалентно 364 032,71 грн.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Позов ПАТ КБ «Надра» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором №1519/12/07-к від 06 вересня 2007 року у розмірі 45 543,94 доларів США, що еквівалентно 364 032,71 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Надра» по 751,22 грн судових витрат (т.1, а.с. 10-11).

15 липня 2020 року між ПАТ КБ «Надра» (продавець) та ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» (покупець) укладено договір купівлі-продажу майнових прав, згідно якого право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №1519/12/07-К, що забезпечений договорами іпотек №1519/12/07-К від 06 вересня 2007 року, перейшло до покупця (т.1, а.с. 75-79).

20 липня 2020 року між ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» (товариство) та ТОВ «ФК «ФАКТОРІНГС» (новий кредитор) укладено договір №20/07/2020 про відступлення прав вимоги, згідно якого право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №1519/12/07-К, що забезпечений договорами іпотек №1519/12/07-К від 06 вересня 2007 року, перейшло до нового кредитора (т.1, а.с. 80-84).

22 липня 2020 року, 01 вересня 2020 року на адресу ОСОБА_1 було направлено повідомлення про відступлення прав вимоги та іпотечне повідомлення про дострокове погашення заборгованості (т. 1, а.с. 18-20, 86-116).

18 жовтня 2021 року державним реєстратором виконавчого комітету Решетилівської міської ради Верховодом К.В. прийнято рішення: індексний номер: 60964405, про реєстрацію за ТОВ «ФК «ФАКТОРІНГС» права власності на житловий будинок, загальна площа якого становить (кв.м)191.4 та який розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; індексний номер 60969416, про реєстрацію за ТОВ «ФК «ФАКТОРІНГС» права власності на земельну ділянку, кадастровий номер: 5310436100:02:002:0220 (т.1, а.с. 21-24).

Позиція апеляційного суду

Щодо звернення стягнення на предмет іпотеки

Статтею 41Конституції України установлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

За положеннями статті 47Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Статтею 628Цивільного кодексуУкраїни (далі - ЦК України) визначено зміст договору, який становить умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» (далі - Закон № 898-IV) іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом (стаття 3 Закону № 898-IV).

За приписами частини першої статті 35Закону №898-IV у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Положеннями статті 37Закону № 898-IV (у редакції, чинній на час укладення договорів іпотеки) визначено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки. Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.

Із внесенням змін до цієї норми згідно із Законом Українивід 25грудня 2008року №800-VI«Про запобіганнявпливу світовоїфінансової кризина розвитокбудівельної галузіта житловогобудівництва» (далі - Закон № 800-VI) норми статті 37Закону №898-IV на час звернення з даним позовом до суду передбачали, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Приписами статті 36Закону № 898-IV (у редакції, яка діяла на час укладення договорів іпотеки) передбачено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Після внесення Законом № 800-VI змін до статті 36Закону №898-IV її нормами передбачено, зокрема, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Отже, Закон № 898-IV прямо вказує, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, є одним із шляхів звернення стягнення на предмет іпотеки.

Водночас, з аналізу укладених договорів іпотек, а саме пункту 5.3. вбачається, що звернення стягнення на предмет іпотеки відбувається на підставі: рішення суду; виконавчого напису нотаріуса; домовленості сторін на передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку»; права іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку».

Іпотекодержатель має право на свій розсуд вибрати умови та порядок звернення стягнення на предмет іпотеки в межах, передбачених пунктом 5.3. цього договору.

З вищевказаних узгоджених умов договорів іпотек слідує, що звернення стягнення на предмет іпотеки відбувається іпотекодержателем, у тому числі, й на підставідомовленості сторін на передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку», а отже, з метою реалізації права звернення стягнення на предмет іпотеки у порядку статті 37 Закону № 898-IV, має існувати домовленість сторін.

Крім того, враховуючи неоднозначне тлумачення норм укладених договорів іпотек сторонами даної справи, колегія суддів вважає за потрібне зазначити про наявність принципу сontra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав). Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які «не були індивідуально узгоджені» (not individually negotiated), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір «під переважним впливом однієї зі сторін» (under the dominant influence of one of the party).

Contra proferentem має на меті поставити сторону, яка припустила двозначність, в невигідне становище. Оскільки саме вона допустила таку двозначність. Сontra proferentem спрямований на охорону обґрунтованих очікувань сторони, яка не мала вибору при укладенні договору (у тому числі при виборі мови і формулювань). Сontra proferentem застосовується у тому випадку, коли очевидно, що лише одна сторона брала участь в процесі вибору відповідних формулювань чи формулюванні тих або інших умов в договорі чи навіть складала проект усього договору або навіть тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. У разі неясності умов договору тлумачення умов договору повинно здійснюватися на користь контрагента сторони, яка підготувала проект договору або запропонувала формулювання відповідної умови. Поки не доведене інше, презюмується, що такою стороною була особа, яка є професіоналом у відповідній сфері, що вимагає спеціальних знань (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2022 року в справі № 613/1436/17).

Колегія суддів підтримує висновок місцевого суду, що договори іпотеки не містять відповідні іпотечні застереження, з огляду на те, що умови договорів передбачають додаткову умову щодо передачі іпотекодавцю права власності на предмет іпотеки, якою є домовленість між сторонами договору, наявність якої не була доведена у судовому порядку.

Щодо інших доводів апеляційної скарги ТОВ «ФК «ФАКТОРІНГС»

Якщо позивач (іпотекодавець) вважає порушеними свої права на предмет іпотеки (внаслідок позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки відповідачем), він може, з огляду на фактичні обставини, вимагати відновлення становища, яке існувало до порушення (пункт 4 частини другої статті 16 ЦК України). Цей спосіб захисту застосовується у випадку вчинення однією із сторін правопорушення, в результаті чого порушені права та законні інтереси іншої сторони. При цьому позивач повинен довести, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснено всупереч вимогам закону, тобто з порушенням прав позивача.

Як зазначено вище, у цій справі встановлено порушення прав позивача. Як наслідок, суду необхідно встановити належний та ефективний спосіб захисту прав позивача з огляду на обставини цієї справи.

Велика Палата Верховного Суду послідовно виснувала щодо ефективних способів захисту при неодноразовому відчуженні майна. Відповідно до її висновків захист порушених прав особи, яка вважає себе власником майна, що було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна, не є ефективним способом захисту права власника (пункти 73, 75 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц; пункти 84, 86 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16).

Разом із цим, з матеріалів справи вбачається, що спірне нерухоме майно не відчужувалось третім особам. На момент звернення позивача з позовом та розгляду справи судом першої інстанції право власності на спірне нерухоме майно було зареєстровано за ТОВ «ФК «ФАКТОРІНГС».

Водночас, підставою виникнення у ТОВ «ФК «ФАКТОРІНГС» права власності на кожен із об`єктів спірного нерухомого майна є іпотечні договори № 1519/12/07-К. Іпотекодавцем за цим договором є позивач, а іпотекодержателем ВАТ КБ «Надра», право вимоги якого перейшло до ТОВ «ФК «ФАКТОРІНГС».

Тобто між позивачем та ТОВ «ФК «ФАКТОРІНГС» наявні договірні відносини (іпотечні договори), які регулюють звернення стягнення на спірне нерухоме майно. ТОВ «ФК «ФАКТОРІНГС» звернув стягнення на спірне нерухоме майно на підставі зазначених договорів.

Колегія суддів зауважує, що обраний позивачем спосіб захисту прав повинен відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами.

За загальним правилом речово-правові способи захисту прав особи застосовуються тоді, коли сторони не пов`язані зобов`язально-правовими відносинами, що визначають їх зміст та правову природу.

Якщо спір стосується правочину, укладеного власником майна, то його відносини з контрагентом мають договірний характер, що зумовлює і можливі способи захисту його прав. Водночас, коли власник та володілець майна не перебували у договірних відносинах один з одним, власник майна може використовувати речово-правові способи захисту.

Зважаючи на обставини цієї справи, які існували на момент звернення позивача з позовом та прийняття рішення судом першої інстанції, для захисту порушеного права власності позивача необхідно відновити становище, яке існувало до порушення. Вказане відповідає способу захисту, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 16 ЦК України.

Відповідно до частини четвертої статті 37 Закону України «Про іпотеку» (у редакції, чинній на момент звернення з позовом) рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.

При цьому абзацом другим частини третьої статті 26 Закону № 1952-IV (у редакції, чинній на момент подання позовної заяви) встановлено, що у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Оскільки порушення права власності позивача відбулось у результаті державної реєстрації права власності на спірне нерухоме майно за ТОВ «ФК «ФАКТОРІНГС», заявлені нею позовні вимоги про скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію прав опосередковують відновлення становища, яке існувало до порушення.

Отже, враховуючи обставини конкретної справи та за умови, якщо правовідносини між сторонами щодо спірного нерухомого майна мають договірний характер та таке майно не було відчужено до третіх осіб, вимога про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на нерухоме майно не може бути розцінена судами як неналежний спосіб захисту. Задоволення такого позову призводить до внесення державним реєстратором до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про речове право позивача на спірне нерухоме майно. Це відновлює становище, яке існувало до прийняття державним реєстратором оспорюваного рішення. Зазначене відповідає способу захисту, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 16 ЦК України.

Слід ще раз звернути увагу, що судове рішення про задоволення позовних вимог про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав є підставою для державної реєстрації права власності за позивачем тільки за умови, що на час вчинення реєстраційної дії право власності зареєстроване за відповідачем, а не за іншою особою.

Вищевказане узгоджується із правовою позицією, що висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 21 грудня 2022 року у справі № 914/2350/18 (914/608/20).

Крім того, у вищевказаному судовому рішенні Великої Палати Верховного Суду також вказано про відсутність підстав для відступу від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 жовтня 2021 року у справі № 545/1883/20, про те, що задоволення вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності призведе до відновлення порушених прав позивача і не потребує для застосування додаткових способів захисту, таких як поновлення права власності.

У постанові пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року №12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку», зокрема, зазначено, що апеляційним судам необхідно враховувати, що законне, обґрунтоване та правильне по суті й справедливе рішення суду не може бути скасоване з одних лише формальних міркувань. Зокрема, до таких недоліків, які не призводять до порушення основних принципів цивільного процесуального законодавства та охоронюваних законом прав та інтересів осіб, які беруть участь у справі, і не впливають на суть ухваленого рішення належать: сплата судового збору, здійснена після відкриття провадження у справі; відсутність підпису в позовній заяві, якщо позивач брав участь у судовому засіданні й підтримав позовні вимоги; відсутність підпису секретаря судового засідання в журналі судового засідання; залишення без розгляду заяви про відвід, якщо підстави для відводу були відсутні (пункт 18).

З огляду на підтримання заявленого позову до ТОВ «ФК «ФАКТОРІНГС» представником ОСОБА_1 - адвокатом Дашком М.В., що підтверджується, зокрема, поданням до місцевого суду заяви про збільшення позовних вимог, колегія суддів вважає, що наявність самого по собі факту підписання позовної заяви особою, що не мала права представляти інтереси позивача у даній справі, з урахуванням прийняття місцевим судом такої позовної заяви та подальшого представлення інтересів саме адвокатом, то законне і обґрунтоване рішення місцевого суду не може бути скасоване з одних лише формальних підстав.

Крім того, порушення норм процесуального права, що є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення передбачені у частині третій статті 376 ЦПК України.

Щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу

В апеляційній скарзі на додаткове рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 29 червня 2023 року ОСОБА_1 вказала, що місцевим судом при його ухваленні не було враховано наступне: відповідачем не було подано до місцевого суду разом з першою заявою по суті спору попереднього розрахунку суми судових витрат, які він поніс або очікує понести у зв`язку з розглядом справи; з метою розподілу судових витрат учасник справи має подати детальний опис робіт (наданих послуг); є недопустимим виокремлення адвокатом аналізу матеріалів судової справи, вивчення законодавства та судової практики як самостійного виду адвокатської послуги; при визначенні та розподілу витрат на правничу допомогу слід застосовувати наступні критерії як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін; гонорар успіху не є платою за надані адвокатські послуги.

Що стосується подання до суду попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат, то аналіз частини 2 статті 134ЦПК України свідчить про те, що у разі неподання попереднього розрахунку у суду є право, а не обов`язок відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Тобто неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат не є безумовною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат. Тобто, у разі неподання попереднього розрахунку у суду є право, а не обов`язок для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат.

Крім того, з аналізу поданого представником ТОВ «ФК «ФАКТОРІНГС» відзиву на позовну заяву вбачається, що останньою у ньому, зокрема, зазначено й про попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які товариство понесло і які очікує понести у зв`язку з розглядом цієї справи, що становить орієнтовно 50000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу (т.1, а.с. 74).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року в справі № 826/1216/16 вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».

Так, представником ТОВ «ФК «ФАКТОРІНГС» до місцевого суду було подано заяву про ухвалення додаткового рішення про відшкодування розміру понесених стороною судових витрат, до якої долучено: звіт №1 від 16 червня 2023 року до договору про надання правової допомоги №15/05 від 15 травня 2020 року, додаткової угоди №12/11 від 12 листопада 2021 року, у якому перераховано надані адвокатом послуги та час їх виконання, із зазначенням сукупної їх вартості у розмірі 80000,00 грн (т.2, а.с. 247-250); акт прийому-передачі послуг №1 від 16 червня 2023 року до договору про надання правової допомоги №15/05 від 15 травня 2020 року, додаткової угоди №12/11 від 12 листопада 2021 року (т.2, а.с. 251-252); рахунок-фактура від 16 червня 2023 року до договору про надання правової допомоги №15/05 від 15 травня 2020 року, додаткової угоди №12/11 від 12 листопада 2021 року, в якій вказана сума до сплати у розмірі 80000,00 грн (т.2, а.с. 253); видаткові касові ордери та квитанції до прибуткового касового ордеру (т.2, а.с. 254-256).

Крім того, матеріали справи містять в собі копію договору про надання правничої допомоги №15/05 від 15 травня 2020 року, укладеного між АО «Огородник, Остапенко і Меладзе» в особі керуючого партнера Огородника Т.Л. (виконавець) та ТОВ «ФК «ФАКТОРІНГС» в особі керівника Огородника Т.Л. (замовник, клієнт), згідно умов якого клієнт доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним догвором та завданнями, які будуть укладені між сторонами та мають статус невід`ємних частин останнього. Згідно пункту 4.15 вказаного договору, сторони узгодили, що вони мають право відійти від узгоджених правил погодинної оплати послуг адвоката та застосувати фіксований розмір гонорару, про що мають зазначити у завданні або додатковій угоді до цього договору, які є невід`ємною частиною останнього (т.2, а.с. 189-196). У додатковій угоді №12/11 від 12 листопада 2021 року до договору про надання правової допомоги №15/05 від 15 травня 2020 року сторонами було узгоджено, що вартість здійснення виконавцем послуг під час розгляду цивільної справи №524/10590/21 є фіксованою і становить 50000,00 грн вартість здійснення виконавцем представництва прав та інтересів клієнта у суді під час розгляду цивільної справи у суді першої інстанції; 30000,00 грн додаткова винагорода виконавця за досягнення бажаного результату для клієнта, що є , у тому числі, й часткова відмова у задоволенні позовних вимог (т.2, а.с. 198-199).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема, у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

З урахуванням часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , а також беручи до уваги принцип розумності стягнення з позивача на користь представника відповідача такого виду узгодженої між сторонами договору про правову допомогу винагороди адвоката, колегія суддів не вбачає підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ФАКТОРІНГС» вказаного «гонорару успіху» у розмірі 30000,00 грн.

Крім того, у постанові від 28 вересня 2022 року у справі № 534/14/20 Верховний Суд, аналізуючи реальність (дійсність та необхідність), а також обґрунтованість розміру витрат на правничу допомогу, надану стороні під час розгляду справи у суді першої інстанції, врахував, що адвокат є кваліфікованим юристом з повною вищою юридичною освітою, який має стаж роботи в галузі права не менше двох років, тому надані адвокатом своїй клієнтці такі послуги, як: опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні відносини, вивчення відповідної судової практики, визначення правової позиції у справі; складання клопотань про долучення до матеріалів справи письмових доказів; складання вступного слова не є тими послугами, які є необхідними, а тому такі послуги не можуть бути враховані при розподілі судових витрат, понесених стороною.

Також Верховним Судом у додатковій постанові від 28 вересня 2023 року у справі № 639/5752/20 висловлена правова позиція, згідно якої «визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, до складу таких витрат відповідач включив витрати на підготовку заяви про ухвалення додаткового рішення у справі № 639/5752/20 (2 години), яка відповідно до вимог частини восьмої статті 141ЦПК України фактично є заявою про подання доказів щодо витрат, які понесені стороною у зв`язку з необхідністю відшкодування правової допомоги. У той же час відповідно до підпункту в) пункту 4 частини першої статті 416ЦПК України суд касаційної інстанції здійснює саме розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції. У зв`язку з чим витрати на підготовку заяви про ухвалення додаткового рішення не підлягають відшкодуванню за рахунок ТОВ «ФК «Прайм Альянс».

З урахуванням переліку наданих послуг адвокатом ТОВ «ФК «ФАКТОРІНГС» (зокрема, аналіз позову та його матеріалів, вивчення справи та підготовка правової позиції у суді з урахуванням судової практики 8 год. з одночасним ознайомленням з матеріалами справи - 8 год., складання та подання клопотання про оприлюднення ухвали районного суду 2 год., складання та подання заяви голові місцевого суду щодо належного надсилання і реєстрації документів по справі 1 год., складання та подання заяви про підтвердження повноважень по справі 1,5 год., складання та подання заяви про надання доказів про розмір понесених судових витрат 1 год., складання та подання заяви про ухвалення додаткового рішення про відшкодування розміру судових витрат 3 год.), беручи до уваги часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , а також неврахування вартості узгодженого «гонорару успіху», колегія суддів вважає, що стягненню на користь ТОВ «ФК «ФАКТОРІНГС» підлягають судові витрати на професійну правничу допомогу, понесені останнім під час розгляду справи в суді першої інстанції, у розмірі 10000,00 грн.

Висновки за результатами розгляду апеляційних скарг

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як передбачено пунктом 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги ТОВ «ФК «ФАКТОРІНГС» не спростовують висновки суду першої інстанції, який всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідив надані сторонами докази, із дотриманням норм процесуального права, правильно застосував норми матеріального права і ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення.

Отже, апеляційну скаргу ТОВ «ФК «ФАКТОРІНГС» слід залишити без задоволення, а рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 15 червня 2023 року - без змін.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення згідно пункту 4 частини першої статті 376ЦПК України є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про зміну розміру стягнутих витрат на професійну правничу допомогу, то апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а додаткове рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 29 червня 2023 року зміні шляхом стягнення із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ФАКТОРІНГС» судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених останнім під час розгляду справи в суді першої інстанції, у розмірі 10000,00 грн замість 20000,00 грн.

Щодо судових витрат

За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Зважаючи на те, що апеляційна скарга ТОВ «ФК «ФАКТОРІНГС» підлягає залишенню без задоволення, а апеляційна скарга ОСОБА_1 - частковому задоволенню у частині стягнення судових витрат, то розподіл судових витрат у частині судового збору не здійснюється при розгляді цих апеляційних скарг.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 376, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «ФАКТОРІНГС», в інтересах якого діє представник - адвокат Меладзе Світлана Олександрівна залишити без задоволення.

Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 15 червня 2023 року - залишити без змін.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Дашко Максим Володимирович задовольнити частково.

Додаткове рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 29 червня 2023 року - змінити, стягнувши із ОСОБА_1 на користь товариства зобмеженою відповідальністю«ФК «ФАКТОРІНГС»судові витратина професійнуправничу допомогу,понесені останнімпід часрозгляду справив судіпершої інстанції,у розмірі10000,00грн замість20000,00грн.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 25 грудня 2023 року.

Головуючий В.П. Пікуль

Судді П.С. Абрамов

Ю.В. Дряниця