Рішення

від 25.12.2023 по справі 640/20296/22

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 грудня 2023 року м.Київ справа №640/20296/22

Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О., розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРВІС-КОНСАЛТИНГ" до Київської міської ради треті особи - Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської адміністрації) та Комунальна організація виконавчого органу Київської міської ради "Інститут генерального плану м.Києва", про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство зобмеженою відповідальністю "СЕРВІС-КОНСАЛТИНГ" з позовом до Київської міської ради третя особа - Комунальна організація виконавчого органу Київської міської ради "Інститут генерального плану м.Києва".

22.11.2022 до Окружного адміністративного суду м.Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «СЕРВІС-КОНСАЛТИНГ» (далі позивач) з позовною заявою до Київської міської ради (далі відповідач), треті особи по справі без самостійних вимог Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради та Комунальної організації виконавчого органу Київської міської ради «Інститут генерального плану м. Києва» (далі треті особи), - про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Ухвалою від 29.11.2022 Окружним адміністративним судом м. Києва було відкрито провадження у справі та залучено, зазначених вище третіх осіб у справі без самостійних вимог.

Відповідно до ч.2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13.12.2022 № 2825-IX, - Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя. До початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом. У зв`язку з зазначеним та на підставі статей 241, 248, 256 КАС України, Київським окружним адміністративним судом справу було прийнято до провадження, а зважаючи на предмет оскарження, суд задовольнив ухвалою від 15.11.2023 клопотання позивача та перейшов до розгляду справи в порядку загального позовного провадження.

Зміст позову складають наступні вимоги: 1) визнати протиправним та скасувати рішення Київської міської ради №4092/4133 від 16.12.2021 «Про затвердження детального плану території в межах проспекту Петра Григоренка, вулиць Анни Ахматової, Драгоманова, Ревуцького, проспекту Миколи Бажана в Дарницькому районі м. Києва» в частині, що стосується затвердження детального плану територій та визначення червоних ліній в межах земельної ділянки із кадастровим номером 8000000000:63:246:0009, яка розташована по АДРЕСА_1 , належної на праві оренди Товариству з обмеженою відповідальністю «СЕРВІС-КОНСАЛТИНГ». 2) Зобов`язати Київську міську раду в особі її виконавчих органів внести зміни в містобудівну документацію щодо винесення червоних ліній, які встановлені детальним планом території в межах проспекту Петра Григоренка, вулиць Анни Ахматової, Драгоманова, Ревуцького, проспекту Миколи Бажана в Дарницькому районі м. Києва, який затверджено рішенням Київської міської ради №4092/4133 від 16.12.2021, за межі земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:63:246:0009, яка розташована по АДРЕСА_1 , належної на праві оренди Товариству з обмеженою відповідальністю «СЕРВІС-КОНСАЛТИНГ». 3) Внести зміни в Детальний план території в межах проспекту Петра Григоренка, вулиць Анни Ахматової, Драгоманова, Ревуцького, проспекту Миколи Бажана в Дарницькому районі м. Києва, який затверджено рішенням Київської міської ради №4092/4133 від 16.12.2021 р. в частині зміни червоних ліній в межах земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:63:246:0009, яка розташована по АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що позивач є орендарем земельної ділянки із кадастровим номером 8000000000:63:246:0009, що розташована по АДРЕСА_1 (далі - земельна ділянка). Цільове призначення земельної ділянки: для експлуатації та обслуговування автозаправного комплексу. Власником земельної ділянки є Київська міська рада (далі - відповідач). Право оренди на земельну ділянку набуто позивачем на підставі рішення відповідача від 04.11.2021 №3352/3393 у зв`язку із набуттям права власності на нерухоме майно, право власності на яке зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (далі - ДРРП) під номером 38570303 від 08.10.2020. Відповідно до п. 14 ст. 1 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» червоні лінії - визначені в містобудівній документації щодо пунктів геодезичної мережі межі існуючих та запроектованих вулиць, доріг, майданів, які розділяють території забудови та території іншого призначення. Із витягів з бази червоних ліній вбачається, що після затвердження відповідачем ДПТ уся земельна ділянка опинилася у межах червоних ліній. Із графічних матеріалів останнього вбачається, що червоні лінії були прокладені через земельну ділянку позивача з метою будівництва автодороги. Водночас, графічні матеріали Генерального плану Києва не містять жодних положень щодо будівництва будь-яких об`єктів дорожньої чи вуличної інфраструктури, які б вимагали зміщення червоних ліній, внаслідок яких земельна ділянка та нерухоме майно, належне на праві приватної власності позивачеві, яке розташовано на ній опинялися у їх межах. Отже, на думку позивача Детальний план території в межах проспекту Петра Григоренка, вулиць Анни Ахматової, Драгоманова, Ревуцького, проспекту Миколи Бажана в Дарницькому районі м. Києва, який затверджено рішенням Київської міської ради №4092/4133 від 16.12.2021 змінив червоні лінії у частині земельної ділянки, що суперечить Генеральному плану Києва, а відтак є протиправними та підлягають скасуванню судом.

Від відповідача 16.12.2023 до Київського окружного адміністративного суду надійшли письмові пояснення, в яких відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, вказуючи на відсутність порушення прав чи законних інтересів безпосередньо позивача оскаржуваним рішенням відповідача. При цьому відповідач доводить, що оскаржуване рішення прийнято у відповідності до містобудівного законодавства, а його прийняття не могло передбачати врахування права позивача як орендаря земельної ділянки. Відзив на позовну заяву відповідач не подавав ні до Окружного адміністративного суду м. Києва, ні до Київського окружного адміністративного суду, як не подавав ніяких клопотань про надання часу для оформлення відзиву, ознайомлення з матеріалами справи чи інших процесуальних клопотань.

Також до суду 05.09.2023 надійшли пояснення залученої третьої особи без самостійних вимог, Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської адміністрації), яка просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі та вказує на те, що виконання детального плану території пов`язано з необхідністю деталізації проектних рішень Генерального плану розвитку м. Києва та планування його приміської зони на період до 2020, затвердженого рішенням Київради від 28.03.2002 №370/1804 та коригування або уточнення окремих його положень, зокрема в частині функціонально-планувальної структури.

Від позивача надійшло клопотання від 15.12.2023 про розгляд справи за відсутності позивача та представника. В судове засідання, призначене до розгляду по суті 25.12.2023, учасники справи не з`явились про причини нез`явлення суд не повідомили. Враховуючи клопотання позивача, відсутність клопотань від відповідача та третіх осіб, які є суб`єктами владних повноважень на підставі ч.9ст.205 КАС України, суд протокольною ухвалою перейшов до письмового порядку розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено наступні обставини.

Позивач є орендарем земельної ділянки з кадастром номером 8000000000:63:246:0009, що розташована по АДРЕСА_1 (далі земельна ділянка). Цільове призначення зазначеної земельної ділянки для експлуатації та обслуговування автозаправного комплексу. Власником земельної ділянки є відповідач.

Право оренди на Земельну ділянку набуто Позивачем на підставі рішення Відповідача від 04.11.2021 №3352/3393 у зв`язку із набуттям права власності на нерухоме майно, право власності на яке зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (далі - ДРРП) під номером 38570303 від 08.10.2020.

Через обмеженість доступу до Державного реєстру речових прав внаслідок введення в України військового стану договір оренди земельної ділянки було підписано позивачем та відповідачем лише 07.07.2022 року.

Зазначені вище обставини відповідачем не заперечувались.

Рішенням Київради №4092/4133 від 16.12.2021 (оскаржуване рішення) затверджено детальний план території в межах проспекту Петра Григоренка, вулиць Анни Ахматової, Драгоманова, Ревуцького, проспекту Миколи Бажана в Дарницькому районі м. Києва (далі - ДПТ).

Із веб-сайту відповідача позивач дізнався те, що рішенням відповідача №4092/4133 від 16.12.2021 було затверджено Детальний план території в межах проспекту Петра Григоренка (без врахування проїжджої частини), вулиць Анни Ахматової, Драгоманова, Ревуцького, проспекту Миколи Бажана в Дарницькому районі м. Києва (далі - ДПТ).

Згаданим ДПТ було змінено розташування червоних ліній у Дарницькому районі м. Києва, зокрема і у межах земельної ділянки, належної на праві оренди позивачу, на якій знаходиться його нерухоме майно. Як наслідок, - позивач вважає, що рішення про затвердження ДПТ є протиправним та підлягає скасуванню в частині визначення відповідачем червоних ліній в межах земельної ділянки.

Надаючи правову оцінку обставинам справи суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 14 ст. 1 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» червоні лінії - визначені в містобудівній документації щодо пунктів геодезичної мережі межі існуючих та запроектованих вулиць, доріг, майданів, які розділяють території забудови та території іншого призначення.

Із витягів з бази червоних ліній вбачається, що після затвердження Відповідачем ДПТ уся земельна ділянка опинилася у межах червоних ліній. Із графічних матеріалів останнього вбачається, що червоні лінії були прокладені через Земельну ділянку Позивача з метою будівництва автодороги.

Частиною 2 статті 18 ЗУ «Про автомобільні дороги» передбачено, що межі вулиці за її шириною визначаються "червоними лініями". Розташування будь-яких об`єктів, будівель, споруд або їх частин у межах «червоних ліній» вулиці не допускається.

У примітці 2 до п. 10.7.6 ДБН 5.2.2-12:2019 встановлено, що у межах червоних ліній транспортних розв`язок в одному чи різних рівнях забороняється розміщення будь-яких будівель та споруд, крім відповідних елементів поперечного перерізу та інженерних комунікацій.

Пунктом 10.8.17 цього ж ДБН передбачено, що АЗС, розміщують поза межами червоних ліній вулиць або частково в їх межах, якщо містобудівною документацією ця територія не передбачена до розширення проїзної частини вулиці на перспективу.

Суд погоджується з доводами позивача, що зміна відповідачем червоних ліній із прийняттям ДПТ змінює правовий статус будівель, належних на праві власності позивачу, оскільки такі, фактично, підлягають знесенню, оскільки не можуть знаходитися у межах червоних ліній, відповідно до положень законодавства.

Відповідно до частини 7 статті 319 ЦК України, - діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Частиною 1 статті 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Частина 2 цієї ж статті зазначає, що особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Частиною 3 цієї ж статті встановлено, що примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Стаття 4 ЗУ «Про відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності» встановлює, що фізичні або юридичні особи не можуть бути протиправно позбавлені права приватної власності на земельні ділянки, інші об`єкти нерухомого майна, що на них розміщені. Викуп земельних ділянок для суспільних потреб, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, може здійснюватися за умови відшкодування їх вартості відповідно до закону.

Примусове відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості на підставі та в порядку, встановлених законом.

Положення Додатку Б ДБН 5.1.1-14:2012 «Склад та зміст детального плану території» (чинного, на момент затвердження ДПТ Відповідачем) встановлювали, що серед вихідних даних, які надає замовник, для розроблення детального плану території (проекту внесення змін до детального плану території) мають міститися, зокрема, витяг із бази даних Державного земельного кадастру - кадастровий план з переліком земель, наданих у власність чи користування, а також тих, щодо яких готуються проекти рішень, а також витяг із бази даних містобудівного кадастру населеного пункту, території району.

Оскільки позивач набув право оренди земельної ділянки з підстав наявності на ній належних на праві власності об`єктів нерухомого майна - такі дані мали бути враховані відповідачем при розробці ДПТ. Натомість, відповідачем прокладено червоні лінії у такий спосіб, який обмежує право власності позивача, без надання належного обґрунтування такого обмеження прав позивача, без надання належної можливості позивачу захистити своє право до прийняття оскаржуваного рішення.

При цьому суд враховує, що зміна відповідачем червоних ліній щодо земельної ділянки відбулася після того, як відповідачем було передано позивачу земельну ділянку для обслуговування власного нерухомого майна. Тобто відповідач свідомо допустив не обґрунтоване порушення майнового права позивача при прийнятті оскаржуваного рішення, чим порушив вимоги безумовних принципів правомірності рішень та діяльності суб`єкта владних повноважень, закріплених пунктами 3, 4, 5, 8 та 9 ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Досліджуючи аргументи позивача, щодо відповідності ДПТ у частині розташування земельної ділянки Генеральному плану міста Києва, затвердженого рішенням Київради від 28.03.2002 №370/1804, - суд виходить з наступного.

Розділом 3 оскаржуваного рішення відповідача встановлено, що виконання ДПТ пов`язано з необхідністю деталізації проектних рішень Генерального плану розвитку міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року, затвердженого рішенням Київради від 28.03.2002 №370/1804 (далі - Генеральний план Києва).

Водночас, графічні матеріали Генерального плану Києва не містять жодних положень щодо будівництва будь-яких об`єктів дорожньої чи вуличної інфраструктури, які б вимагали зміщення червоних ліній, внаслідок яких земельна ділянка та нерухоме майно, належне на праві приватної власності позивачеві, яке розташовано на ній опинялися у їх межах.

Пункт 3 статті 1 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» визначає, що ДПТ - одночасно містобудівна документація на місцевому рівні та землевпорядна документація, що визначає планувальну організацію та розвиток території.

Вказане положення деталізується статтею 19 цього ж закону. У ній, зокрема, визначено, що детальний план території деталізує положення генерального плану населеного пункту або комплексного плану та визначає планувальну організацію і розвиток частини території населеного пункту або території за його межами без зміни функціонального призначення цієї території. Детальний план території розробляється з урахуванням обмежень у використанні земель, у тому числі обмежень використання приаеродромної території, встановлених відповідно до Повітряного кодексу України.

Пункт 2 статті 1 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» надає визначення генеральному плану населеного пункту, як одночасно містобудівної документації на місцевому рівні та землевпорядної документації, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту.

Частина 3 статті 17 цього ж закону встановлює, що генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Зазначене дозволяє прийти до висновку, що ДПТ може деталізувати положення генерального плану, однак не суперечити цим положенням чи змінювати їх, оскільки, зважаючи на вищенаведені положення закону, ДПТ є підпорядкованим генеральному плану актом.

За змістом п. 5.3.4.2 розділу 5 ДБН Б.1.1.-15:2012 «Склад та зміст генерального плану населеного пункту» (чинного, на час затвердження Відповідачем ДПТ) генеральний план має містити розрахункові показники та заходи щодо розвитку, зокрема, вулично-дорожньої мережі за її категоріями з виділенням ділянок нового будівництва та реконструкції, визначення загальної її щільності та для кожної категорії магістральних вулиць окремо, будівництва мостів, тунелів, естакад, транспортних розв`язок, організації системи міського та зовнішнього транспорту.

У поясненнях поданих третьою особою без самостійних вимог від 05.09.2023 зазначено, що виконання ДПТ пов`язано з необхідністю деталізації проектних рішень Генерального плану розвитку м. Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 р., затвердженого рішенням Київради від 28.03.2002 р. № 370/1804 та коригування або уточнення окремих його положень, особливо в частині функціонально-планувальної структури. В ДПТ враховано сучасну містобудівну ситуацію, а також рішення проекту Генерального плану міста Києва щодо формування транспортної інфраструктури, інвестиційних намірів щодо освоєння територій та принципів планувальної організації забудови територій з урахуванням об`єктів обслуговування, соціальної сфери, обсягів реконструкції, тощо. З цих пояснень також слідує, що проектним рішенням детального плану території надані пропозиції щодо визначення поверховості та, орієнтовно, типів будинків, потреби в підприємствах та закладах обслуговування з уточненням їх розміщення, вирішення питань транспортного обслуговування, інженерного обладнання та інженерної підготовки території, освоєння підземного простору, благоустрою та озеленення, покращення охорони навколишнього природного середовища з урахуванням існуючого стану та об`єктів, що запроектовані відповідно до рішень Київської міської ради. Реалізація рішень проекту детального плану території сприятиме підвищенню якості життя населення і міста та спрямована, зокрема, на поліпшення транспортної ситуації.

Однак ні третіми особами без самостійних вимог, ні відповідачем не спростовано належними і допустимими доказами чи обґрунтованими поясненнями аргумент позивача, що із графічних матеріалів ДПТ вбачається, що він передбачає будівництво нової автодороги, яка відсутня на Генеральному плані Києва.

При цьому суд відхиляє контраргументи третьої особи без самостійних вимог та відповідача висловлені у поясненнях на позовну заяву, що доводи позивача про невідповідності положень ДПТ положенням чинного Генерального плану м.Києва, затвердженого рішенням Київради від 28.03.2002 №370/1804, спростовуються нормами ч. 4 ст. 19 Закону №3038, згідно з якими червоні лінії та порядок організації транспортного руху визначаються саме детальним планом території, а не генеральним планом населеного пункту. Та вказує, на правозастосування судом касаційної інстанції в аналогічній справі, яке вказує на необхідність співвідношення визначення червоних ліній саме з Генеральним планом Києва.

Так в постанові від 18.05.2022 у справі №640/7663/21 Верховний Суд вказав (п.68-71): «Надання земель комунальної власності у власність чи користування громадянам або юридичним особам органами місцевого самоврядування здійснюється відповідно до генеральних планів населеного пункту, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Цей висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 14 лютого 2022 року у справі № 210/3729/17(2-а/210/204/17).

Згідно зі статтею 14 Закону України «Про планування і забудову територій» планом червоних ліній відповідно до генерального плану населеного пункту, детального плану, даних Державного земельного кадастру, містобудівного кадастру населеного пункту визначається розташування червоних ліній.

План червоних ліній є складовою частиною генерального плану населеного пункту (детального плану території) або може бути окремою містобудівною документацією.

Відповідно до планів червоних ліній сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи в межах повноважень, визначених законом, а також Київська та Севастопольська міські державні адміністрації у разі делегування їм таких повноважень: встановлюють межі земель загального користування населених пунктів; вирішують питання вибору, вилучення (викупу), надання у власність або користування (оренду) земельних ділянок, встановлюють на відповідній території єдині умови та обмеження використання земель, визначених для містобудівних потреб; визначають технічні умови для розміщення та утримання інженерно-транспортної інфраструктури.

Отже, виходячи з положень вищезазначених правових норм, наявність таких ліній на земельній ділянці свідчить про певні обмеження, пов`язані з можливістю забудови такої території чи іншого її використання, що передбачає відсутність на земельній ділянці червоних ліній».

В постанові від 16.03.2023 у справі 460/3890/20 КАС ВС вказав (п.128, п.145, 149-150): « 128. Беручи до уваги нормативно - правове регулювання спірних відносин, висвітлене у розділі V цієї постанови, та вищезгадані висновки Верховного Суду щодо застосування норм права, зокрема, статей 17-19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», підстав для відступу від яких не вбачається, колегія суддів визнає правильною викладену судом першої інстанції позицію про те, що детальний план у межах населеного пункту є видом містобудівної документації, положення якого мають узгоджуватися з генеральним планом населеного пункту, деталізувати положення останнього та не суперечити йому, а також плану зонування (за його наявності). Детальний план визначає планувальну організацію і розвиток частини території та не може встановлювати інше функціональне призначення зон ніж ті, що встановлені у генеральному плані та плані зонування (за його наявності)…. 145. У будь-якому випадку, внесення змін до детального плану території допускається за умови їх відповідності генеральному плану населеного пункту та плану зонування території (частини десятої статті 19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»)… 149. У зв`язку з цим колегія суддів вважає, що доводи відповідача та третьої сторони стосовно наявності такої ієрархії містобудівних документів, за якої саме зонінг враховує детальні плани територій, а не навпаки, ґрунтуються на помилковому розумінні змісту норм законодавства, не відповідають фактичним обставинам справи і правильно оцінені судом першої інстанції, слушно ним відхилені. 150. За наведеного, колегія суддів визнає обґрунтованими вищевикладені доводи касаційних скарг і вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про невідповідність затвердженого спірним рішенням Міськради детального плану території міста Рівного наявній станом на час виникнення спірних правовідносин містобудівній документації на місцевому рівні (генеральному плану та плану зонування міста Рівного), а тому слушно констатував протиправність адміністративного акут, який оспорюється у цій справі.»

Як наслідок, суд приходить до висновку про протиправність оскаржуваного рішення відповідача, яким затверджено ДПТ без його узгодження та без відповідності Генеральному плану м. Києва. Відповідач не спростував у передбачений процесуальним законодавством спосіб відсутність у Генеральному плані м.Києва будівництво нової автодороги, суміжної із землекористуванням позивача орендованою земельною ділянкою.

При цьому суд відхиляє доводи з пояснень третьої особи та відповідача, що будівництво нової автодороги визначено оскаржуваним рішенням про затвердження ДПТ на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.12.2003 № 755 «Про будівництво залізнично-автомобільного мостового переходу через р. Дніпро в м. Києві на залізничній дільниці Київ - Московський - Дарниця» та проекту його будівництва, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 26.09.2007 № 798-р «Про затвердження проекту будівництва залізнично-автомобільного мостового переходу через р. Дніпро (з підходами) у м. Києві на залізничній дільниці Київ Московський - Дарниця». Так сам відповідач у відзиві зазначає, що зазначений план будівництва був реалізований, а саме Дарницький залізнично-автомобільний мостовий перехід (новий Дарницький міст) було споруджено у 2004-2012 роках, а оскаржуваним рішенням було передбачено будівництво вже нового мостового переходу була зумовлена тим, що за передпроектним аналізом динаміки росту обсягів перевезень по Київському залізничному вузлу було визначено, що існуюча потужність перевезень буде вичерпана в межах 2010-2015 років, оскільки пропускна спроможність існуючих на той час мостів через р. Дніпро наближалась до вичерпання. Крім того, будівництво нового залізнично-автомобільного мостового переходу поряд з існуючим залізничним мостом було обумовлено тим, що існуючі автомобільні мости в м. Києві перевантажені і будівництво нового комбінованого мосту з 6-ти смуговим автомобільним рухом має зняти гостроту цієї проблеми. Однак будівництво такого нового переходу відповідачем не було визначено ні Генеральним планом м. Києва, ні іншим окремими містобудівельними документами, які передбачені спеціальним містобудівельним законодавством України.

Окрім того, у згаданій вище постанові від 18.05.2022 у справі №640/7663/21 Верховний Суд вказав (п.80), що: «Відповідно до пункту 6 частини першої статті 5 Закону України «Про основи містобудування» при здійсненні містобудівної діяльності повинні бути забезпечені урахування законних інтересів та вимог власників або користувачів земельних ділянок та будівель, що оточують місце будівництва».

Однак відповідач не надав суду відомості, щодо врахування майнових законних інтересів позивача пов`язаних з користуванням орендованої земельної ділянки, зокрема при встановленні нових червоних ліній суміжних до такої земельної ділянки.

Як наслідок, оскаржуване рішення відповідача не відповідає критеріям правомірності, визначеним п.3 та п.9 ч.2 ст.2 КАС України.

При цьому суд відхиляє доводи відповідача, викладені у поясненнях на позовну заяву про допустимість неврахування законних інтересів позивача як користувача орендованої земельної ділянки, оскільки відомості про таку оренду були внесені в Державний земельний кадастр лише 07.07.2022, тобто після винесення оскаржуваного рішення від 16.12.2021. Суд звертає увагу, що єдиним правочином на підставі якого позивачем набуто право користування орендованою земельною ділянкою є рішення Відповідача від 04.11.2021 №3352/3393, підписання якого саме цією датою не заперечує і сам відповідач. Відповідач не заперечує свою обізнаність про укладення і підписання ним договору оренди з відповідачем до винесення оскаржуваного рішення про затвердження ДПТ, як і не заперечує технічної можливості врахування при винесенні оскаржуваного рішення права позивача як орендаря земельної ділянки. Окрім того, суд звертає увагу, що чинним законодавством право особи на захист і реалізацію своїх прав, зокрема і прав на землекористування не пов`язано з їх реєстрацією в Державному земельному кадастрі, функція якого полягає не у правовстановленні, а у реалізації державного контролю та нагляду за землекористуванням.

У поясненнях від 15.12.2023 відповідач, спростовуючи доводи позивача вказав, що Генеральний план міста, селища (далі - генеральний план) є основним видом містобудівної документації з планування території населеного пункту, призначеним для обґрунтування (розроблення та реалізації) довгострокової політики органу місцевого самоврядування в питаннях використання і забудови території. Генпланом передбачено розвиток напрямів використання території міста, а не її стале використання, відповідно до категорій земель, визначних Земельним кодексом України. Первинним документом для визначення категорії земельної ділянки та її цільового призначення при затвердженні землевпорядної документації відповідно до вимог земельного законодавства є саме генеральний план міста. При цьому, відповідач вважає помилковим є уявлення позивача про те, що Київська міська рада при затвердженні оскаржуваним рішенням ДПТ, як складової частини Генплану, прийняла рішення про відведення земельної ділянки для житлової та іншої забудови. Так, позивач, на думку відповідача, помилково ототожнює вказаний у Державному земельному кадастрі вид використання земельних ділянок з функціональним призначенням територій міста Києва згідно з Генпланом. На думку відповідача Генеральний план міста є основним видом містобудівної документації з планування території населеного пункту, призначеним для обґрунтування (розроблення та реалізації) довгострокової політики органу місцевого самоврядування в питаннях використання і забудови території. Міські ради керуються генеральними планами міст ними при здійсненні функціонального розподілу земель і визначенні цільового призначення земельних ділянок. Тобто первинним документом для визначення категорії земельної ділянки та її цільового призначення є саме генеральний план міста, яким передбачено розвиток напрямів використання територій міста, а не її стале використання. Відповідач вказує у поясненнях, що містобудівна документація визначає функціональне призначення територій, а не види використання земельних ділянок.

Суд критично ставиться до заперечень відповідачем аргументів позивача про невідповідність містобудівних відомостей в оскаржуваному рішенні відомостям, які визначені Генеральним планом м. Києва та категорії використання земельної ділянки, визначеної Державним земельним кадастром України у зв`язку з наступним.

Так, чинним законодавством України не передбачено визначення категорій земель (земельної ділянки) як напрямок розвитку при здійсненні містобудівельної діяльності та відмінних від категорій земель, які визначені Земельним кодексом та відображені в Державному земельному кадастрі. Тому висновки відповідача щодо правомірності визначення в оскаржуваному рішенні іншої, ніж в ДЗК України, категорії використання земельної ділянки, виходячи винятково із завдань містобудівельної документації є необґрунтованим маніпулюванням нормативним регулюванням містобудівельної діяльності без врахування спеціального законодавства щодо землекористування та захисту прав на землю, зокрема Земельного кодексу України.

Відповідно до п.в ст.5 Земельного кодексу України, - в Україні гарантується принцип невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ч.3 ст.19 Земельного кодексу України, - земельна ділянка, яка за основним цільовим призначенням належить до відповідної категорії земель, відноситься в порядку, визначеному цим Кодексом, до певного виду цільового призначення, що характеризує конкретний напрям її використання та її правовий режим.

Містобудівельна діяльність відповідача, в тому числі і складання містобудівельної документації, визначення функціонального призначення (тобто власне порядку використання) та прийняття рішень щодо містобудування передбачає саме землекористування, яке має відповідати напряму та правовому режиму цільового призначення в межах визначеної ДЗК категорії земель для такої земельної ділянки.

При визначення категорії земель та цільового призначення в межах такої категорії відносно земельної ділянки саме земельне законодавство і, зокрема зазначені вище положення Земельного кодексу України є спеціальними при застосуванні містобудівельного законодавства, яке оперує поняттями, пов`язаними із землекористуванням. Окрім того, суд бере до уваги, що відповідач не подав до суду ніяких відомостей щодо зміни цільового призначення орендованої позивачем земельної ділянки в порядку, визначеному ст.20 Земельного кодексу України.

Матеріалами справи також спростовується заперечення відповідачем порушення ним прав позивача. Так зі змісту позовної заяви слідує, що об`єктом захисту є право позивача на належне (очікуване за умовами оренди) земельною ділянкою відповідно до її цільового призначення та відносно нерухомого майна, розміщеного на цій земельній ділянці та належного позивачу на праві власності.

Суд відхиляє також доводи відповідача, що право позивача не може бути захищеним, оскільки самого порушення не відбулось, а захист направлений на ймовірне майбутнє порушення. Так суд звертає увагу на правову природу оскаржуваного рішення, який за усталеною практикою Верховного Суду (зокрема, - постанови ВС від 26.05.2020 у справі №750/11932/16-а та від 16.02.2023 у справі №380/8794/20) є нормативно-правовим актом і відповідно є обов`язковим для виконання необмеженим колом осіб, чиїх прав, законних інтересів чи управлінських повноважень воно стосується. Відповідно, таке рішення безпосередньо впливає на право землекористування позивача, оскільки стосується порядку використання в тому числі і земельної ділянки, переданої в оренду відповідачем позивачу.

Пункт 18 статті 4 КАС України визначає нормативно-правовий акт як акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.

Пункт 1 статті 5 КАС України встановлює, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень.

КАС ВС у постанові від 26.03.2021 по справі №9522/5362/17 зазначив, що детальний план у межах населеного пункту містить правові приписи нормативного характеру, які розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово. Це зокрема сукупність обов`язкових вимог до розвитку, планування, забудови та іншого використання певної території населеного пункту. Рішення місцевої ради щодо затвердження детального плану у межах населеного пункту стосується неперсоніфікованих осіб: органів державної влади та місцевого самоврядування, забудовників, якими можуть виступати як фізичні, так і юридичні особи. Здатність правового акта поширювати свою чинність хоч і на певне коло, однак неперсоніфікованих осіб, є ознакою нормативності. Отже, таке рішення є нормативно-правовим актом.

Частина 2 статті 264 КАС України зазначає, що право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт. Частина 3 цієї ж статті встановлює, що нормативно-правові акти можуть бути оскаржені до адміністративного суду протягом всього строку їх чинності.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позову та задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України до судових витрат налжить судовий збір. Позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 7443,00 грн, що підтверджується відповідною квитанцією.

Статтею 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Київської міської ради №4092/4133 від 16.12.2021 року «Про затвердження детального плану території в межах проспекту Петра Григоренка, вулиць Анни Ахматової, Драгоманова, Ревуцького, проспекту Миколи Бажана в Дарницькому районі м. Києва» в частині, що стосується затвердження детального плану територій та визначення червоних ліній в межах земельної ділянки із кадастровим номером 8000000000:63:246:0009, яка розташована по АДРЕСА_1 , належної на праві оренди Товариству з обмеженою відповідальністю «СЕРВІС-КОНСАЛТИНГ».

3. Зобов`язати Київську міську раду в особі її виконавчих органів внести зміни в містобудівну документацію щодо винесення червоних ліній, які встановлені детальним планом території в межах проспекту Петра Григоренка, вулиць Анни Ахматової, Драгоманова, Ревуцького, проспекту Миколи Бажана в Дарницькому районі м. Києва, який затверджено рішенням Київської міської ради №4092/4133 від 16.12.2021 року, за межі земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:63:246:0009, яка розташована по АДРЕСА_1 , належної на праві оренди Товариству з обмеженою відповідальністю «СЕРВІС-КОНСАЛТИНГ».

4. Внести зміни в Детальний план території в межах проспекту Петра Григоренка, вулиць Анни Ахматової, Драгоманова, Ревуцького, проспекту Миколи Бажана в Дарницькому районі м. Києва, який затверджено рішенням Київської міської ради №4092/4133 від 16.12.2021 року в частині зміни червоних ліній в межах земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:63:246:0009, яка розташована по АДРЕСА_1 .

5. Стягнути з Київської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕРВІС-КОНСАЛТИНГ» (ЄДРПОУ 30217588) витрати зі сплати судового збору в розмірі 7443 (сім тисяч чотириста сорок три) гривні.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Терлецька О.О.