Постанова

від 01.04.2024 по справі 640/20296/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/20296/22 Суддя (судді) першої інстанції: Терлецька О.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Оксененка О.М.,

суддів: Ганечко О.М.,

Мельничука В.П.,

При секретарі: Долинській Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київської міської ради на рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2023 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс-Консалтинг» до Київської міської ради, треті особи - Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської адміністрації) та Комунальна організація виконавчого органу Київської міської ради «Інститут генерального плану м.Києва», про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сервіс-Консалтинг» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Київської міської ради, треті особи - Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської адміністрації) та Комунальна організація виконавчого органу Київської міської ради «Інститут генерального плану м.Києва», в якому просило:

1) визнати протиправним та скасувати рішення Київської міської ради №4092/4133 від 16.12.2021 «Про затвердження детального плану території в межах проспекту Петра Григоренка, вулиць Анни Ахматової, Драгоманова, Ревуцького, проспекту Миколи Бажана в Дарницькому районі м. Києва» в частині, що стосується затвердження детального плану територій та визначення червоних ліній в межах земельної ділянки із кадастровим номером 8000000000:63:246:0009, яка розташована по вул. Тепловозна 2-Б у Дарницькому районі міста Києва, належної на праві оренди Товариству з обмеженою відповідальністю «Сервіс-Консалтинг»;

2) зобов`язати Київську міську раду в особі її виконавчих органів внести зміни в містобудівну документацію щодо винесення червоних ліній, які встановлені детальним планом території в межах проспекту Петра Григоренка, вулиць Анни Ахматової, Драгоманова, Ревуцького, проспекту Миколи Бажана в Дарницькому районі м. Києва, який затверджено рішенням Київської міської ради №4092/4133 від 16.12.2021, за межі земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:63:246:0009, яка розташована по вул. Тепловозна 2-Б у Дарницькому районі міста Києва, належної на праві оренди Товариству з обмеженою відповідальністю «Сервіс-Консалтинг»;

3) внести зміни в Детальний план території в межах проспекту Петра Григоренка, вулиць Анни Ахматової, Драгоманова, Ревуцького, проспекту Миколи Бажана в Дарницькому районі м. Києва, який затверджено рішенням Київської міської ради №4092/4133 від 16.12.2021 в частині зміни червоних ліній в межах земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:63:246:0009, яка розташована по вул. Тепловозна 2-Б у Дарницькому районі міста Києва.

Позовна заява обґрунтована тим, що він є орендарем земельної ділянки із кадастровим номером 8000000000:63:246:0009, що розташована по вул. Тепловозній 2-Б у Дарницькому районі міста Києва, втім із графічних матеріалів детального плану територій, який затверджено рішенням Київської міської ради №4092/4133 від 16.12.2021, вбачається, що червоні лінії були прокладені через земельну ділянку позивача з метою будівництва автодороги.

Водночас, графічні матеріали Генерального плану Києва не містять жодних положень щодо будівництва будь-яких об`єктів дорожньої чи вуличної інфраструктури, які б вимагали зміщення червоних ліній, внаслідок яких земельна ділянка та нерухоме майно, належне на праві приватної власності позивачеві, яке розташовано на ній опинялися у їх межах.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2023 року позовні вимоги - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Київської міської ради №4092/4133 від 16.12.2021 року «Про затвердження детального плану території в межах проспекту Петра Григоренка, вулиць Анни Ахматової, Драгоманова, Ревуцького, проспекту Миколи Бажана в Дарницькому районі м. Києва» в частині, що стосується затвердження детального плану територій та визначення червоних ліній в межах земельної ділянки із кадастровим номером 8000000000:63:246:0009, яка розташована по вул. Тепловозна 2-Б у Дарницькому районі міста Києва, належної на праві оренди Товариству з обмеженою відповідальністю «Сервіс-Консалтинг».

Зобов`язано Київську міську раду в особі її виконавчих органів внести зміни в містобудівну документацію щодо винесення червоних ліній, які встановлені детальним планом території в межах проспекту Петра Григоренка, вулиць Анни Ахматової, Драгоманова, Ревуцького, проспекту Миколи Бажана в Дарницькому районі м. Києва, який затверджено рішенням Київської міської ради №4092/4133 від 16.12.2021 року, за межі земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:63:246:0009, яка розташована по вул. Тепловозна 2-Б у Дарницькому районі міста Києва, належної на праві оренди Товариству з обмеженою відповідальністю «Сервіс-Консалтинг».

Зобов`язано внести зміни в Детальний план території в межах проспекту Петра Григоренка, вулиць Анни Ахматової, Драгоманова, Ревуцького, проспекту Миколи Бажана в Дарницькому районі м. Києва, який затверджено рішенням Київської міської ради №4092/4133 від 16.12.2021 року в частині зміни червоних ліній в межах земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:63:246:0009, яка розташована по вул. Тепловозна 2-Б у Дарницькому районі міста Києва.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог - відмовити.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що Генеральний план передбачає розвиток напрямів використання території міста, а не її стале використання, що ґрунтується на приписах, зокрема, п. 3.12 ДБН Б.1-3-97 на основному кресленні генерального плану вказують існуючий стан та пропозиції щодо архітектурно-планувальної організації і функціонального зонування, використання та забудови територій населеного пункту.

На думку апелянта, на даний час відсутність усього комплексу розв`язок не дозволяє належним чином використовувати Дарницький залізнично-автомобільний мостовий перехід, внаслідок чого значно перевантаженими виявляються сусідні мости - Південний та міст Патона, тому завершення дорожніх робіт та відкриття всіх смуг руху надасть можливість повністю використати резерв пропускної здатності нового Дарницького мосту.

Крім того, скаржник звертає увагу на реєстрацію на підставі завідомо підроблених документів права власності на споруди, що знаходяться вул. Тепловозній, 2-Б у Дарницькому районі міста Києва, що вказує на факт самочинного будівництва на земельній ділянці та як наслідок відсутність порушеного права у позивача на звернення до суду.

У відзиві на апеляційну скаргу позивачем зазначено про те, що відповідачем спірним рішенням затверджено ДПТ без його узгодження та без відповідності Генеральному плану м. Києва.

Оскільки відповідач не спростував у передбачений процесуальним законодавством спосіб відсутність у Генеральному плані м. Києва будівництво нової автодороги, суміжної із землекористуванням позивача орендованою земельною ділянкою, тому позовні вимоги є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Сервіс-Консалтинг» є орендарем земельної ділянки з кадастром номером 8000000000:63:246:0009, що розташована по вулиці Тепловозній 2-Б в Дарницькому районі м. Києва, цільове призначення зазначеної земельної ділянки - для експлуатації та обслуговування автозаправного комплексу.

Право оренди на вказану земельну ділянку набуто позивачем на підставі рішення Відповідача від 04.11.2021 №3352/3393 у зв`язку із отриманням права власності на нерухоме майно, яке зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно під номером 38570303 від 08.10.2020.

Разом з тим, через обмеженість доступу до Державного реєстру речових прав внаслідок введення в України військового стану договір оренди земельної ділянки було підписано позивачем та відповідачем лише 07.07.2022.

У той же час, рішенням Київради №4092/4133 від 16.12.2021 затверджено детальний план території в межах проспекту Петра Григоренка, вулиць Анни Ахматової, Драгоманова, Ревуцького, проспекту Миколи Бажана в Дарницькому районі м. Києва, яким змінено розташування червоних ліній у Дарницькому районі м. Києва, зокрема і у межах земельної ділянки, належної на праві оренди позивачу, на якій знаходиться його нерухоме майно.

Не погоджуючись з таким рішенням та вважаючи свої права порушеними позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що Детальний план територій може деталізувати положення Генерального плану, однак не суперечити цим положенням чи змінювати їх, що вказує про протиправність оскаржуваного рішення відповідача, яким затверджено Детальний план територій без його узгодження та без відповідності Генеральному плану м. Києва.

Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності врегульовано Законом України від 17.02.2011 №3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності», який, згідно з преамбулою до цього Закону, є основним нормативно-правовим актом, що встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

За визначенням понять, наведеним у пунктах 2, 3, 7 та 13 частини першої статті 1 вказаного Закону генеральний план населеного пункту - містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту; детальний план території - містобудівна документація, що визначає планувальну організацію та розвиток території; містобудівна документація - затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій; територія - частина земної поверхні з повітряним простором та розташованими під нею надрами у визначених межах (кордонах), що має певне географічне положення, природні та створені в результаті діяльності людей умови і ресурси.

Відповідно до частини другої статті 2 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» інструментом державного регулювання планування територій є містобудівна документація, яка поділяється на документацію державного, регіонального та місцевого рівнів.

Згідно з частинами першою, третьою статті 8 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» планування територій здійснюється на державному, регіональному та місцевому рівнях відповідними органами виконавчої влади, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування.

Рішення з питань планування та забудови територій приймаються сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами, районними, обласними радами, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями в межах визначених законом повноважень з урахуванням вимог містобудівної документації.

Частиною першою статті 16 цього ж Закону встановлено, що планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.

За приписами абзаців першого, четвертого частини першої, абзацу першого частини другої статті 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

У складі генерального плану населеного пункту може розроблятися план зонування території цього населеного пункту. План зонування території може розроблятися і як окрема містобудівна документація після затвердження генерального плану.

Генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Відповідно до частин першої, другої, третьої, п`ятої статті 18 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» план зонування території розробляється на основі генерального плану населеного пункту (у його складі або як окремий документ) з метою визначення умов та обмежень використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон. План зонування території розробляється з метою створення сприятливих умов для життєдіяльності людини, забезпечення захисту територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, запобігання надмірній концентрації населення і об`єктів виробництва, зниження рівня забруднення навколишнього природного середовища, охорони та використання територій з особливим статусом, у тому числі ландшафтів, об`єктів історико-культурної спадщини, а також земель сільськогосподарського призначення і лісів та підлягає стратегічній екологічній оцінці.

План зонування території встановлює функціональне призначення, вимоги до забудови окремих територій (функціональних зон) населеного пункту, їх ландшафтної організації.

Зонування території здійснюється з дотриманням таких вимог: 1) урахування попередніх рішень щодо планування і забудови території; 2) виділення зон обмеженої містобудівної діяльності; 3) відображення існуючої забудови територій, інженерно-транспортної інфраструктури, а також основних елементів планувальної структури територій; 4) урахування місцевих умов під час визначення функціональних зон; 5) установлення для кожної зони дозволених і допустимих видів використання територій для містобудівних потреб, умов та обмежень щодо їх забудови; 6) узгодження меж зон з межами територій природних комплексів, смугами санітарно-захисних, санітарних, охоронних та інших зон обмеженого використання земель, червоними лініями; 7) відображення меж прибережних захисних смуг і пляжних зон водних об`єктів; 8) відображення обмежень (у тому числі меж) використання приаеродромної території, встановлених відповідно до Повітряного кодексу України.

Внесення змін до плану зонування території допускається за умови їх відповідності генеральному плану населеного пункту.

Частиною першою, четвертою - шостою, абзацом першим частини восьмої та частиною десятою статті 19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено, що детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території.

Детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території населеного пункту, призначених для комплексної забудови чи реконструкції, та підлягає стратегічній екологічній оцінці.

Детальний план території визначає:

1) принципи планувально-просторової організації забудови;

2) червоні лінії та лінії регулювання забудови;

3) функціональне призначення, режим та параметри забудови однієї чи декількох земельних ділянок, розподіл територій згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами;

4) містобудівні умови та обмеження (у разі відсутності плану зонування території) або уточнення містобудівних умов та обмежень згідно із планом зонування території;

5) потребу в підприємствах і закладах обслуговування населення, місце їх розташування;

6) доцільність, обсяги, послідовність реконструкції забудови;

7) черговість та обсяги інженерної підготовки території;

8) систему інженерних мереж;

9) порядок організації транспортного і пішохідного руху;

10) порядок комплексного благоустрою та озеленення, потребу у формуванні екомережі;

11) межі прибережних захисних смуг і пляжних зон водних об`єктів (у разі відсутності плану зонування території).

Детальний план території складається із графічних і текстових матеріалів.

Склад, зміст, порядок розроблення та затвердження детального плану території визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Детальний план території у межах населеного пункту розглядається і затверджується виконавчим органом сільської, селищної, міської ради протягом 30 днів з дня його подання, а за відсутності затвердженого в установленому цим Законом порядку плану зонування території - відповідною сільською, селищною, міською радою, крім випадків, передбачених цим Законом.

Внесення змін до детального плану території допускається за умови їх відповідності генеральному плану населеного пункту та плану зонування території.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку про те, що генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації населеного пункту на місцевому рівні. На його основі розробляються інші види містобудівної документації на місцевому рівні, зокрема, й детальний план території.

Тобто первинним документом для визначення категорії земельної ділянки та її цільового призначення є саме генеральний план міста, яким передбачено розвиток напрямів використання територій міста, а не її стале використання.

Відтак, детальний план території може деталізувати положення генерального плану, однак не суперечити цим положенням чи змінювати їх, оскільки, зважаючи на вищенаведені положення закону, детальний алвн території є підпорядкованим генеральному плану актом.

У свою чергу, склад, зміст, порядок розроблення схем планування окремих частин території України визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування (частина четверта статті 12 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).

На виконання вищевказаної норми наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16.11.2011 №290, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.12.2011 за №1468/20206, затверджено Порядок розроблення містобудівної документації, який визначає механізм розроблення або внесення змін до містобудівної документації з планування території на державному рівні в частині схем планування окремих частин території України та містобудівної документації з планування території на регіональному і місцевому рівнях.

Пунктом 4.1 цього Порядку визначено, що рішення про розроблення генерального плану, плану зонування території, детального плану території, яка розташована в межах населеного пункту, а також внесення змін до цієї містобудівної документації приймає відповідна сільська, селищна, міська рада.

Відповідно до пункту 4.3 Порядку розроблення містобудівної документації замовником розроблення містобудівної документації з планування території на місцевому рівні або внесення змін до неї є, при розробленні, зокрема, детального плану території, яка розташована в межах населеного пункту, - виконавчий орган сільської, селищної, міської ради, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації.

З вищенаведених норм права вбачається, що затверджуючи своїм рішенням містобудівну документацію щодо детального плану населеного пункту або внесення до нього змін місцева рада формує обґрунтування щодо вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту, тобто здійснює нормативне регулювання відповідних відносин.

З цього приводу слід звернути увагу на правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 16 травня 2023 року у справі № 380/3195/22, про те, що під час розробки та прийняття органом місцевого самоврядування або іншим уповноваженим суб`єктом акта нормативно-правового, зокрема регуляторного характеру, мають бути дотримані такі вимоги: враховані інтереси суб`єктів господарювання, суспільні інтереси (територіальної громади) та інтереси держави у такій мірі, щоб це забезпечувало їх збалансованість; обґрунтовано необхідність нормативного регулювання саме у запропонованому у відповідному регуляторному акті формі та порядку; відповідне нормативне регулювання має бути передбачуваним для суб`єктів господарювання у достатній мірі; якщо такі суб`єкти добросовісно та з дотримання усіх вимог законодавства здійснюють свою господарську діяльність, то нові регуляторні норми (правила, заходи) не повинні перешкоджати такій діяльності, крім випадків об`єктивної та мотивованої необхідності дотримання законодавства, захисту національної безпеки та суспільних інтересів тощо.

Як свідчать матеріали справи, рішенням Київради №4092/4133 від 16.12.2021 затверджено детальний план території в межах проспекту Петра Григоренка, вулиць Анни Ахматової, Драгоманова, Ревуцького, проспекту Миколи Бажана в Дарницькому районі м. Києва , яким змінено розташування червоних ліній у Дарницькому районі м. Києва, зокрема і у межах земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:63:246:0009, належної на праві оренди позивачу, на якій знаходиться його нерухоме майно.

Зокрема, розділом 3 оскаржуваного рішення відповідача встановлено, що виконання детального плану території пов`язано з необхідністю деталізації проектних рішень Генерального плану розвитку міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року, затвердженого рішенням Київради від 28.03.2002 №370/1804.

Втім, згідно з витягів з бази червоних ліній після затвердження відповідачем детального плану території уся земельна ділянка кадастровим номером 8000000000:63:246:0009, яка розташована по вул. Тепловозна 2-Б у Дарницькому районі міста Києва опинилася у межах червоних ліній, які прокладені через вказану земельну ділянку з метою будівництва автодороги.

Враховуючи вищевказане, зміна відповідачем червоних ліній із прийняттям детального плану території змінила правовий статус будівель, належних на праві власності позивачу, оскільки такі, фактично, підлягають знесенню, так як не можуть знаходитися у межах червоних ліній, відповідно до положень чинного законодавства.

Згідно зі статтею 14 Закону України «Про планування і забудову територій» планом червоних ліній відповідно до генерального плану населеного пункту, детального плану, даних Державного земельного кадастру, містобудівного кадастру населеного пункту визначається розташування червоних ліній.

План червоних ліній є складовою частиною генерального плану населеного пункту (детального плану території) або може бути окремою містобудівною документацією.

Відповідно до планів червоних ліній сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи в межах повноважень, визначених законом, а також Київська та Севастопольська міські державні адміністрації у разі делегування їм таких повноважень: встановлюють межі земель загального користування населених пунктів; вирішують питання вибору, вилучення (викупу), надання у власність або користування (оренду) земельних ділянок, встановлюють на відповідній території єдині умови та обмеження використання земель, визначених для містобудівних потреб; визначають технічні умови для розміщення та утримання інженерно-транспортної інфраструктури.

Отже, виходячи з положень вищезазначених правових норм, наявність таких ліній на земельній ділянці свідчить про певні обмеження, пов`язані з можливістю забудови такої території чи іншого її використання, що передбачає відсутність на земельній ділянці червоних ліній.

Частиною другою статті 18 Закону України «Про автомобільні дороги» передбачено, що межі вулиці за її шириною визначаються «червоними лініями». Розташування будь-яких об`єктів, будівель, споруд або їх частин у межах «червоних ліній» вулиці не допускається.

У примітці 2 до п. 10.7.6 ДБН 5.2.2-12:2019 встановлено, що у межах червоних ліній транспортних розв`язок в одному чи різних рівнях забороняється розміщення будь-яких будівель та споруд, крім відповідних елементів поперечного перерізу та інженерних комунікацій.

Пунктом 10.8.17 цього ж ДБН передбачено, що АЗС, розміщують поза межами червоних ліній вулиць або частково в їх межах, якщо містобудівною документацією ця територія не передбачена до розширення проїзної частини вулиці на перспективу.

Разом з тим, судом першої інстанції вірно відзначено, що зміна відповідачем червоних ліній щодо земельної ділянки відбулася після того, як відповідачем було передано позивачу земельну ділянку для обслуговування власного нерухомого майна.

До того ж, графічні матеріали Генерального плану Києва не містять жодних положень щодо будівництва будь-яких об`єктів дорожньої чи вуличної інфраструктури, які б вимагали зміщення червоних ліній, внаслідок яких земельна ділянка та нерухоме майно, належне на праві приватної власності ТОВ «Сервіс-Консалтинг», яке розташовано на ній опинялися у їх межах.

У свою чергу, ні скаржником, ні третіми особами не спростовано належними і допустимими доказами той факт, що графічні матеріали детального плану території передбачають будівництво нової автодороги, яка відсутня на Генеральному плані Києва.

У даному випадку, на відповідача, який у спірних відносинах реалізує повноваження у сфері містобудівної діяльності від імені та в інтересах територіальної громади як первинного суб`єкта місцевого самоврядування, поширюються вимоги Конституції і законів України, згідно яких останній зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вказані обставини свідчать про протиправність оскаржуваного рішення відповідача, яким затверджено детальний план території без його узгодження та без відповідності Генеральному плану м. Києва.

Доводи скаржника про те, що будівництво нової автодороги у ДПТ визначено на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.12.2003 № 755 «Про будівництво залізнично-автомобільного мостового переходу через р. Дніпро в м. Києві на залізничній дільниці Київ - Московський - Дарниця» та проекту його будівництва, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 26.09.2007 № 798-р «Про затвердження проекту будівництва залізнично-автомобільного мостового переходу через р. Дніпро (з підходами) у м. Києві на залізничній дільниці Київ Московський - Дарниця» колегія суддів не приймає до уваги, оскільки будівництво такого нового переходу відповідачем не було визначено ні Генеральним планом м. Києва, ні іншим окремими містобудівельними документами, які передбачені спеціальним містобудівельним законодавством України.

При цьому, Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що відповідно до пункту 6 частини першої статті 5 Закону України «Про основи містобудування» при здійсненні містобудівної діяльності повинні бути забезпечені урахування законних інтересів та вимог власників або користувачів земельних ділянок та будівель, що оточують місце будівництва (постанова від 18.05.2022 у справі №640/7663/21).

Твердження апелянта про неможливість врахування законних інтересів позивача як користувача орендованої земельної ділянки, оскільки відомості про таку оренду були внесені в Державний земельний кадастр лише 07.07.2022, тобто після винесення оскаржуваного рішення від 16.12.2021, та право власності на нерухоме майно набуте на підставі підроблених документів, колегія суддів оцінює критично, враховуючи, що право користування орендованою земельною ділянкою набуте позивачем на підставі рішення від 04.11.2021 №3352/3393.

До того ж, чинним законодавством право особи на захист і реалізацію своїх прав, зокрема і прав на землекористування не пов`язано з їх реєстрацією в Державному земельному кадастрі, функція якого полягає не у правовстановленні, а у реалізації державного контролю та нагляду за землекористуванням.

Разом з тим, у даних правовідносинах не є спірним питання про надання у користування чи передачу у власність земельної ділянки або про надання у власність нерухомого майна, розташованого по вул. Тепловозна 2-Б у Дарницькому районі міста Києва.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують докази, досліджені та перевірені в суді першої інстанції та не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному рішенні.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Київської міської ради - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2023 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.

Головуючий суддя О.М. Оксененко

Судді О.М. Ганечко

В.П. Мельничук