Рішення

від 25.12.2023 по справі 340/5062/23

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 грудня 2023 року м. Кропивницький Справа № 340/5062/23

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Кармазиної Т.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 31 травня 2023 року № 0124893-2410-1118-UA35080110000063919, прийняте головним управлінням Державної податкової служби у Кіровоградській області.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він є фізичною особою підприємцем та є платником єдиного податку. Вказує, що у нього у приватній власності є земельна ділянка площею 7,57 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва яку використовує у власній господарській діяльності. На підставі договору орендує земельну ділянку площею 14,7 га на території Малинівської сільської ради з цільовим призначенням: для рибогосподарських потреб. З 01.07.2020 року за ним зареєстровано право власності на комплекс будівель і споруд загальною площею 2478,3 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , який не належить до об`єктів житлової нерухомості та використовуються у власній господарській діяльності, відноситься до "Будівель сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства". При цьому звертав увагу, що вказані будівлі не здавалися ним в оренду, лізинг, позичку, тому на його думку підпадають під дію положень пп.ж пп.266.2.2 п.266.2 ст.2266 ПК України. 22 червня 2023 року отримав податкове повідомлення-рішення від 31 травня 2023 року № 0124893-2410-1118-UA35080110000063919, яким визначено податкове зобов`язання в сумі 241 634,25 грн. за платежем Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками нежитлової нерухомості за 2022 рік стосовно будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . Вважає податкове повідомлення-рішення від 31 травня 2023 року протиправним, таким, що прийняте з порушенням норм чинного законодавства України, а тому підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 10.07.2023 року у справі відкрито провадження та призначено її до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (а.с.28).

Згідно наданого до суду відзиву на позов, відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, та зазначив, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) упродовж 2022 року був зареєстрований фізичною особою-підприємцем та є платником єдиного податку 2 групи. Згідно реєстраційних та облікових даних (АІС «Податковий блок») фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 інформація щодо наявності об`єктів оподаткування платника, що використовуються у підприємницькій діяльності взагалі відсутня. Тобто, відомості щодо земельної ділянки, загальною площею 7,57 га, земельної ділянки із земель водного фонду загальною площею 14.7 га, нежитлової будівлі - комплексу виробничих будівель і споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 211811835249 відсутні. Земельна ділянка, загальною площею 7,5696 га за цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3524983400:02:000:0075, власником якої згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєтру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна є фізична особа ОСОБА_1 , у 2022 році використовувалася в господарській діяльності на праві оренди фермерським господарством "ДБВ СОФІЯ", ЄДРПОУ 36652777. За період з 2018 року по теперішній час ОСОБА_1 як фізичною особою-підприємцем, фізичною особою податкова звітність не подавалася. Дохід, отриманий від реалізації виловленої риби у 2021 та 2022 році (що зазначено в позовній заяві позивача) не задекларований. Таким чином відсутня інформація щодо зайняття сільськогосподарською діяльністю та відсутні підстави вважати платника сільськогосподарським товаровиробником. Згідно реєстру платників податків на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (АІС «Податковий блок») фізична особа ОСОБА_1 має у власності нерухоме майно за типом об`єкта «Комплекс виробничих будівель і споруд», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 211811835249. Даний тип нерухомого майна не включено в перелік об`єктів, які не підлягають оподаткуванню податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (п.п.262.2.2 п.266.2 ст.266 ПКУ), так як відповідно Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 не відноситься до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення » (код 1271)). Висновок що класифікація об`єкта згідно з Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженим наказом Держстандарту України від 17.08.2000 №507 відповідає коду 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення» фізичною особою ОСОБА_1 не надано. Підстави для віднесення об`єкта нерухомого майна, що знаходиться у власності ОСОБА_1 до будівель сільськогосподарського призначення відсутні.

Представником позивача подано до суду відповідь на відзив у якому зазначив, що земельна ділянка загальною площею 7,57 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва належить ОСОБА_1 на праві власності на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку (серія І-КР № 015429), яка в 2022 році використовувалася позивачем особисто та в користуванні інших осіб на підставі відповідних правочинів не передавалася. Вказана земельна ділянка була передана в оренду лише у 2023 році ФГ «ДБВ «СОФІЯ» на підставі договору оренди землі від 07 березня 2023 року. Також зазначає, що вищевказаний комплекс виробничих будівель і споруд, що належить позивачу на праві власності як сільськогосподарському товаровиробнику, підпадає під дію положень підпункту «ж» підпункту 266.2.2. пункту 266.2. статті 266 ПК України та не може вважатися об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (а.с.55-60).

Дослідивши подані учасниками справи документи і матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

ОСОБА_1 , з 27.01.2005 року є фізичною особою-підприємцем, про що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вчинено запис про державну реєстрацію за №24390000000000133, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серія В00 № 875554 та витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 03 липня 2023 року (а.с.9-11).

В органах державної податкової служби позивач зареєстрований платником єдиного податку, що підтверджується свідоцтвом платника єдиного податку серія Б №703254, виданого 29 травня 2012 року Олександрійською об`єднаною ДПІ (Петрівське відділення) (а.с.12).

Видами підприємницької діяльності позивача є: 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний); 01.25 Вирощування ягід, горіхів, інших плодових дерев і чагарників; 01.24 Вирощування зерняткових і кісточкових фруктів; 47.89 Роздрібна торгівля з лотків і на ринках інтими товарами; 47.23 Роздрібна торгівля рибою, ракоподібними та молюсками в спеціалізованих магазинах; 03.22 Прісноводне рибництво (аквакультура); 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 01.63 Післяурожайна діяльність; 01.61 Допоміжна діяльність у рослинництві; 01.49 Розведення інших тварин; 46.31 Оптова торгівля фруктами й овочами; 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин (а.с.10-11).

Згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку серія І-КР №015429, зареєстрованим 29 квітня 2002 року за № 75 позивачу на праві власності належить земельна ділянка кадастровий номер 3524983400:02:000:0075 загальною площею 7,57 з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.13).

На підставі договору оренди землі від 20 грудня 2004 року, укладеного із Петрівською районною державною адміністрацією Кіровоградської області та зареєстрованого 24 лютого 2005 року у Державному реєстрі земель за №103 у позивача на території Малинівської сільської ради перебуває в оренді земельна ділянка із земель водного фонду з цільовим призначенням для рибогосподарських потреб загальною площею 14,7 га, у тому числі по угіддях: пасовища - 8,25 га, під ставками - 6,37 га, під гідротехнічними спорудами - 0,08 га (а.с.14-16).

Відповідно до звітності виробництва продукції аквакультури за 2021 рік (форма 1А-риба (річна) - у 2021 році позивачем виловлено 425 кг товарної рибної продукції та витрачено 2 000 кг кормів на її вирощування та у 2022 році виловлено 524 кг товарної рибної продукції та витрачено 1 600 кг кормів на її вирощування (а.с.17-22).

Серед основних засобів, які використовуються позивачем у підприємницькій діяльності трактор колісний Беларус-892-У1 та автомобіль самоскид ГАЗ 3309, право власності на які підтверджується свідоцтвом про реєстрацію машин та свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу (а.с.24).

01 липня 2020 року за позивачем зареєстровано право власності на комплекс виробничих будівель і споруд загальною площею 2478,3 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.23).

Згідно з відомостями, які містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, вищевказаний комплекс виробничих будівель і споруд не належить до об`єктів житлової нерухомості та складається: телятник (Д), прибудова (д1), прибудова (д2), прибудова (д3), прибудова (д4), кормозавод (Б), прибудова (б), котельня (В), башта (З), ПММ (II), вимощення (І).

Відповідачем згідно пп.266.7.2 п.266.7 ст.266 Податкового кодексу України винесено податкове повідомлення-рішення від 31 травня 2023 року №0124893-2410-1118-UA35080110000063919, яким позивачу визначено податкове зобов`язання в сумі 241634,25 грн. за платежем Податок па нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками нежитлової нерухомості за 2022 рік стосовно будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

Не погодившись з цим податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюється Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI.

Справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, унормовано приписами статті 266 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Згідно із підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Підпунктами 266.3.1 та 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України передбачено, що базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Отже, за загальним правилом, об`єкти житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх частки, які перебувають у власності фізичних осіб, є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

За приписами підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 Податкового кодексу України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Підпунктом 266.6.1. пункту 266.2 статті 266 ПК України передбачено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

У підпункті 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України наведений перелік об`єктів нерухомості, які не є об`єктами оподаткування.

Абзац ж пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України встановлює, що не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Таким чином правовою підставою для отримання пільги зі сплати податку на нерухоме майно у вигляді звільнення від його сплати є одночасна сукупність двох умов:

- особа є сільськогосподарським виробником;

- дане нерухоме майно віднесено до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 та використовується безпосередньо у сільськогосподарській діяльності такої особи.

Верховний Суд у постанові від 01.10.2019 по справі №0340/1905/18 зазначив, що правовий аналіз цієї норми дає підстави для висновку, що її застосування передбачає наявність двох умов:

- власник об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником;

- об`єкт нерухомості (будівля, споруда) призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

У Податковому кодексі України поняття "сільськогосподарський товаровиробник" визначено у пп.14.1.235 п.14.1 ст.14 ПК України, відповідно до якого сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Отже, це визначення застосовується для цілей глави 1 "Спрощена система оподаткування, обліку та звітності" розділу XIV "Спеціальні податкові режими" Податкового кодексу України і не застосовується у спірних правовідносинах щодо сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, урегульованих розділом ХІІ "Податок на майно".

Водночас вказане застереження в підпункті 14.1.235 щодо цілей глави 1 розділу XIV ПК України не означає, що у інших випадках, передбачених цим Кодексом, термін сільськогосподарський товаровиробник має інше змістовне навантаження.

Відповідно до статті 5 ПК України поняття, правила та положення, установлені цим Кодексом та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 цього Кодексу. У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу. Інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Визначення "сільськогосподарський товаровиробник" міститься у статті 1 Закону України "Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років", якою передбачено, що сільськогосподарський товаровиробник - фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.

Крім того, законодавством з метою визнання осіб такими, що займаються сільськогосподарською діяльністю, вживається також поняття "виробники сільськогосподарської продукції".

Відповідно до статті 1 Закону України "Про сільськогосподарський перепис" виробниками сільськогосподарської продукції є юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи - підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26 листопада 2020 року по справі № 560/168/19.

Відповідно до коду 1271 державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 затвердженого Наказом Держстандарту України від 17.08.2000 №507 клас будівель сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства включає в себе підкласи: 1271.1 Будівлі для тваринництва (зокрема, товарні та племінні ферми великої рогатої худоби, свиноферми та свинофабрики, вівцеферми, кролівничі та звірівницькі ферми, кінні заводи, собачі розплідники); 1271.2 Будівлі для птахівництва (зокрема, птахофабрики, та птахоферми, на підприємства по виробництву яєць та м`яса птиці, а також по вирощуванню гібридної птиці для товарних господарств і інкубаторно-птахівничі станції для виробництва добового молодняка птиці та інші); 1271.3 Будівлі для зберігання зерна (зокрема, зерносховища),1271.4 Будівлі силосні та сінажні (зокрема, силоси), 1271.5 Будівлі для садівництва, виноградарства та виноробства (зокрема, підвали, винокурні, винні ємкості), 1271.6 Будівлі тепличного господарства (зокрема, теплиці, сільськогосподарські, парники, оранжереї, заводи кормових антибіотиків), 1271.7 Будівлі рибного господарства (зокрема, підприємства по переробці риби); 1271.8 Будівлі підприємств лісівництва та звірівництва(зокрема, підприємства по переробці відходів тваринництва); 1271.9 Будівлі сільськогосподарського призначення інші (зокрема, підприємства виробничо-технічного обслуговування, які включають: бази зберігання мінеральних добрив та пестицидів, сільськогосподарської техніки та запасних частин, підприємства по ремонту сільськогосподарських машин та транспорту, станції біологічного захисту рослин).

Як вже зазначалось, перелік будівель, які не є об`єктами оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, визначений у підпункті 266.2.2. пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України.

Зокрема, згідно з пунктом "ж" цього підпункту не є об`єктом оподаткування: "будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку ".

Буквальний зміст цього пункту свідчить на користь того, що звільняється від оподаткування саме об`єкт, і саме такий, який має відповідне цільове призначення. Тобто, звільняється від оподаткування об`єкт нежитлової нерухомості, який призначений для безпосереднього використання у сільськогосподарській діяльності, а не який безпосередньо використовується у сільськогосподарській діяльності. Додатковою обов`язковою умовою для звільнення від оподаткування є належність такого об`єкта саме сільськогосподарському товаровиробнику, тобто власник об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником

Законодавець не встановив обов`язку сільськогосподарського товаровиробника безпосередньо використовувати будівлі/споруди у сільськогосподарській діяльності, а умовою звільнення таких об`єктів від оподаткування визначив цільове призначення їх використання та встановив вичерпний перелік підстав, коли податкова пільга не надається, а саме: у випадках, коли нерухомість здається власниками в оренду, лізинг, позичку.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2019 року по справі №0340/1905/18.

Слід зазначити, що встановлена пунктом ж підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України пільга стосується діяльності сільськогосподарських товаровиробників і направлена на створення сприятливих умов для її ведення, зокрема стимулювання такої діяльності та досягнення її збалансованого податкового навантаження.

Таке правозастосування відповідає практиці Верховного Суду (постанови від 10 квітня 2020 року у справі №823/1751/17, від 24 квітня 2020 року у справі №540/2206/19 та від 21 жовтня 2020 року у справі №520/8580/18), від 12 жовтня 2021 року у справі №580/322/20.

Із витягу із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що позивачеві на праві приватної власності належить комплекс виробничих будівель і споруд не належить до об`єктів житлової нерухомості та складається: телятник (Д), прибудова (д1), прибудова (д2), прибудова (д3), прибудова (д4), кормозавод (Б), прибудова (б), котельня (В), башта (З), ПММ (II), вимощення (І) загальною площею 2478,3 кв.м., розташованого за адресою: вул. Садова, 59-а, с. Малинівка, Петрівський.

Протягом звітного періоду об`єкт нерухомості використовувався виключно позивачем у власній підприємницькій діяльності, в оренду, лізинг чи позичку третім особам не передавався.

Крім того, відповідно до п.п.14.1.129 п.14.1 ст. 14 ПК України об`єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості, серед іншого, виділяють будівлі готельні - готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, будинки відпочинку (абзац «а» цього підпункту), будівлі промислові та склади (абзац «г» цього підпункту).

Щодо того, яка діяльність вважається сільськогосподарською слід звернутися до Національного класифікатора України ДК 009:2010, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 29.11.2010 №530.

Класифікація видів економічної діяльності (КВЕД) є складовою ДК 009:2010, згідно з яким термін "виробництво" призначено не тільки стосовно сільського господарства, добувної або переробної промисловості, його використовують також стосовно сфери послуг. Для позначення виробництва можуть використовувати і точніші терміни: надання послуг, оброблення, перероблення тощо залежно від сфери діяльності. Обсяг виробництва вимірюють за допомогою різних методів у натуральному чи вартісному вираженні.

Класифікацію будівель залежно від їх функціонального призначення наведено у Державному класифікаторі будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженому та введеному в дію наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 року №507, чинний з 01 січня 2001 року (далі - ДК 018-2000).

Відповідно до вказаного Класифікатора об`єктами класифікації є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

У розділі 1 ДК 018-2000 наведено визначення, згідно з яким: споруди - це будівельні системи, пов`язані з землею, які створені з будівельних матеріалів, напівфабрикатів, устаткування та обладнання в результаті виконання різних будівельно-монтажних робіт; будівлі - це споруди, що складаються з несучих та огороджувальних або сполучених (несуче-огороджувальних) конструкцій, які утворюють наземні або підземні приміщення, призначені для проживання або перебування людей, розміщення устаткування, тварин, рослин, а також предметів; інженерні споруди - це об`ємні, площинні або лінійні наземні, надземні або підземні будівельні системи, що складаються з несучих та в окремих випадках огороджувальних конструкцій і призначені для виконання виробничих процесів різних видів, розміщення устаткування, матеріалів та виробів, для тимчасового перебування і пересування людей, транспортних засобів, вантажів, переміщення рідких та газоподібних продуктів та ін.

З положень ДК 018-2000, вбачається, що клас будівель сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства з кодом 1271 включає: будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси та т. ін. При цьому, він не включає споруди зоологічних та ботанічних садів (2412). До будівель з кодом 1271 відноситься: будівлі для тваринництва (1271.1); будівлі для птахівництва (1271.2), будівлі для зберігання зерна (1271.3), будівлі силосні та сінажні (1271.4), будівлі для садівництва, виноградарства та виноробства (1271.5), будівлі тепличного господарства (1271.6), будівлі рибного господарства (1271.7), будівлі підприємств лісівництва та звірівництва (1271.8), будівлі сільськогосподарського призначення інші (1271.9).

Таким чином, комплекс виробничих будівель і споруд розташованого за адресою: вул. Садова, 59-а, с. Малинівка не належить до об`єктів житлової нерухомості, Петрівський та в розумінні Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, віднесена до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271).

Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000. Також у Державному класифікаторі будівель та споруд ДК 018-2000 об`єктами класифікації є будівлі виробничого і невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

З огляду на це зміст поняття «будівлі для ведення сільського господарства» не обмежується лише промисловими та складськими будівлями, загонами, стайнями, іншими приміщеннями для утримання свійської худоби, тобто тими, що використовуються для виробництва та зберігання продукції, зберігання матеріалів.

Будівлі, які не задіяні безпосередньо для виготовлення продукції використовуються промисловим підприємством для розміщення персоналу та обладнання, необхідного для адміністративного, побутового (опалення, водопостачання тощо), транспортного забезпечення, а також виконання інших функцій. За таких обставин будівлі (як виробничі, так і адміністративні та допоміжні), що входять до складу цілісного майнового комплексу та використовуються для забезпечення його діяльності, необхідно відносити до будівель сільського господарства.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачу визначено податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за 2022 рік стосовно об`єкта нерухомості: нежитлової будівлі загальною площею 2478,30 кв.м. (а.с.51).

В свою чергу позивач вважає, що не є платником вказаного податку, бо вказаний об`єкт є будівлею сільськогосподарського призначення, та використовується ним для власних потреб.

Позивачем до матеріалів справи долучено первинні бухгалтерські документи, які доводять факт здійснення ФОП ОСОБА_1 підприємницької діяльності відповідно до кодів КВЕД (03.22), зокрема, звітність виробництва продукції аквакультури за 2022 рік (а.с.20-22).

За визначенням підпункту 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Застереження в підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України щодо цілей глави 1 розділу ХIV Податкового кодексу України не означає, що у інших випадках, передбачених цим Кодексом, термін "сільськогосподарський товаровиробник" має інше змістовне навантаження

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2019 року у справі № 0340/1905/18.

Поряд з цим на користь висновку, що нормою підпункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України передбачено податкова пільга, в тому числі і для фізичних осіб, свідчить і подальше законодавче уточнення правового регулювання. Законом України від 23.11.2018 №2628-VIII, підпункт "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України викладено в новій редакції, згідно з якою не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку. Тобто, законодавець уточнив з 01.01.2019, що сільськогосподарським товаровиробником є юридичні і фізичні особи.

Слід зауважити, що встановлена підпунктом "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України пільга стосується сільськогосподарських товаровиробників і направлена на створення сприятливих умов для здійснення сільськогосподарської діяльності, стимулювання такої діяльності та досягнення її збалансованого податкового навантаження.

Враховуючи встановлені обставини справи, суд визнає, що комплекс виробничих будівель і споруд розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , позивач використовує в своїй підприємницькій діяльності і фактично вищезазначена будівля є нерухомістю сільськогосподарського товаровиробника.

Відтак, нерухомість за цією адресою не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в силу положень пункту "ж" підпункту 266.2.2. пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду 24 квітня 2020 року у справі № 540/2206/19.

Доказів того, що фермерське господарство "ДБВ Софія" у 2022 році використовувало вказаний комплекс будівель чи його частину суду не надано.

Враховуючи вищевикладений висновок суду про протиправне визначення позивачу податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2022 рік, суд доходить висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У процесі розгляду справи не виявлено інших фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Згідно з ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, за сукупністю наведених обставин та враховуючи наявність письмових доказів, що підтверджують наведені позивачем доводи у позовній заяві та виходячи з системного аналізу вищезазначених норм чинного законодавства України, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду із цим позовом позивачем сплачено судового збору 2416,40 грн. (а.с.26).

З огляду на задоволення позову та враховуючи приписи статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для стягнення на користь позивача судового збору, сплаченого за подання позовної заяви у розмірі 2416,40 грн.

Керуючись ст.ст.139, 246, 255, 292-297, 325, 382 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області (25006, м. Кропивницький, вул. Велика, Перспективна, 55, ЄДРПОУ 43995486) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області від 31 травня 2023 року №0124893-2410-1118-UA35080110000063919.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) здійснені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 2416,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Кіровоградській області (вул. Велика Перспективна, 55, м. Кропивницький, 25006, ЄДРПОУ - 43995486).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Т.М. КАРМАЗИНА