Постанова

від 02.10.2024 по справі 340/5062/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

02 жовтня 2024 року м. Дніпросправа № 340/5062/23

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Кругового О.О. (доповідач),

суддів: Божко Л.А., Шлай А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області

на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2023, (суддя суду першої інстанції Кармазина Т.М.), прийняте в порядку спрощеного (письмового) провадження в місті Кропивницькому, в адміністративній справі №340/5062/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В :

05.07.2023 ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 31 травня 2023 року № 0124893-2410-1118-UA35080110000063919, прийняте головним управлінням Державної податкової служби у Кіровоградській області.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він є фізичною особою підприємцем та є платником єдиного податку. Вказує, що у нього у приватній власності є земельна ділянка площею 7,57 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва яку використовує у власній господарській діяльності. На підставі договору орендує земельну ділянку площею 14,7 га на території Малинівської сільської ради з цільовим призначенням: для рибогосподарських потреб. З 01.07.2020 року за ним зареєстровано право власності на комплекс будівель і споруд загальною площею 2478,3 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , який не належить до об`єктів житлової нерухомості та використовуються у власній господарській діяльності, відноситься до "Будівель сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства". При цьому звертав увагу, що вказані будівлі не здавалися ним в оренду, лізинг, позичку, тому на його думку підпадають під дію положень пп.ж пп.266.2.2 п.266.2 ст.2266 ПК України. 22 червня 2023 року отримав податкове повідомлення-рішення від 31 травня 2023 року № 0124893-2410-1118-UA35080110000063919, яким визначено податкове зобов`язання в сумі 241 634,25 грн. за платежем Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками нежитлової нерухомості за 2022 рік стосовно будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

Кіровоградський окружний адміністративний суд рішенням від 25.12.2023 задовольнив адміністративний позов ОСОБА_1 Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області від 31 травня 2023 року №0124893-2410-1118-UA35080110000063919.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції вимог норм матеріального та процесуального права просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивачем не доведеного того, що кожен об`єкт нерухомості, за який позивачу нараховано податок, дійсно використовується власником в цілях сільгоспвиробництва. Висновку, що класифікація об`єктів згідно з Державним класифікатором будівель та споруд ДК018-2000 відповідає коду 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення» фізичною особою ОСОБА_1 не надано. Відтак, на думку відповідача, відсутні і підстави для об`єктів нерухомого майна до будівель сільськогосподарського призначення.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , з 27.01.2005 року є фізичною особою-підприємцем, про що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вчинено запис про державну реєстрацію за №24390000000000133, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серія В00 № 875554 та витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 03 липня 2023 року (а.с.9-11).

В органах державної податкової служби позивач зареєстрований платником єдиного податку, що підтверджується свідоцтвом платника єдиного податку серія НОМЕР_1 , виданого 29 травня 2012 року Олександрійською об`єднаною ДПІ (Петрівське відділення) (а.с.12).

Видами підприємницької діяльності позивача є: 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний); 01.25 Вирощування ягід, горіхів, інших плодових дерев і чагарників; 01.24 Вирощування зерняткових і кісточкових фруктів; 47.89 Роздрібна торгівля з лотків і на ринках інтими товарами; 47.23 Роздрібна торгівля рибою, ракоподібними та молюсками в спеціалізованих магазинах; 03.22 Прісноводне рибництво (аквакультура); 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 01.63 Післяурожайна діяльність; 01.61 Допоміжна діяльність у рослинництві; 01.49 Розведення інших тварин; 46.31 Оптова торгівля фруктами й овочами; 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин (а.с.10-11).

Згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_2 , зареєстрованим 29 квітня 2002 року за № 75 позивачу на праві власності належить земельна ділянка кадастровий номер 3524983400:02:000:0075 загальною площею 7,57 з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.13).

На підставі договору оренди землі від 20 грудня 2004 року, укладеного із Петрівською районною державною адміністрацією Кіровоградської області та зареєстрованого 24 лютого 2005 року у Державному реєстрі земель за №103 у позивача на території Малинівської сільської ради перебуває в оренді земельна ділянка із земель водного фонду з цільовим призначенням для рибогосподарських потреб загальною площею 14,7 га, у тому числі по угіддях: пасовища - 8,25 га, під ставками - 6,37 га, під гідротехнічними спорудами - 0,08 га (а.с.14-16).

Відповідно до звітності виробництва продукції аквакультури за 2021 рік (форма 1А-риба (річна) - у 2021 році позивачем виловлено 425 кг товарної рибної продукції та витрачено 2 000 кг кормів на її вирощування та у 2022 році виловлено 524 кг товарної рибної продукції та витрачено 1 600 кг кормів на її вирощування (а.с.17-22).

Серед основних засобів, які використовуються позивачем у підприємницькій діяльності трактор колісний Беларус-892-У1 та автомобіль самоскид ГАЗ 3309, право власності на які підтверджується свідоцтвом про реєстрацію машин та свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу (а.с.24).

01 липня 2020 року за позивачем зареєстровано право власності на комплекс виробничих будівель і споруд загальною площею 2478,3 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.23).

Згідно з відомостями, які містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, вищевказаний комплекс виробничих будівель і споруд не належить до об`єктів житлової нерухомості та складається: телятник (Д), прибудова (д1), прибудова (д2), прибудова (д3), прибудова (д4), кормозавод (Б), прибудова (б), котельня (В), башта (З), ПММ (II), вимощення (І).

Відповідачем згідно пп.266.7.2 п.266.7 ст.266 Податкового кодексу України винесено податкове повідомлення-рішення від 31 травня 2023 року №0124893-2410-1118-UA35080110000063919, яким позивачу визначено податкове зобов`язання в сумі 241634,25 грн. за платежем Податок па нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками нежитлової нерухомості за 2022 рік стосовно будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом вимог норм матеріального та процесуального права просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що нерухомість, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в силу положень пункту "ж" підпункту 266.2.2. пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, унормовано приписами статті 266 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Згідно із підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Підпунктами 266.3.1 та 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України передбачено, що базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Отже, за загальним правилом, об`єкти житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх частки, які перебувають у власності фізичних осіб, є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

За приписами підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 Податкового кодексу України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Підпунктом 266.6.1. пункту 266.2 статті 266 ПК України передбачено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

У підпункті 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України наведений перелік об`єктів нерухомості, які не є об`єктами оподаткування.

Абзац ж пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України встановлює, що не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Таким чином правовою підставою для отримання пільги зі сплати податку на нерухоме майно у вигляді звільнення від його сплати є одночасна сукупність двох умов:

- особа є сільськогосподарським виробником;

- дане нерухоме майно віднесено до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 та використовується безпосередньо у сільськогосподарській діяльності такої особи.

Верховний Суд у постанові від 01.10.2019 по справі №0340/1905/18 зазначив, що правовий аналіз цієї норми дає підстави для висновку, що її застосування передбачає наявність двох умов:

- власник об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником;

- об`єкт нерухомості (будівля, споруда) призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

У Податковому кодексі України поняття "сільськогосподарський товаровиробник" визначено у пп.14.1.235 п.14.1 ст.14 ПК України, відповідно до якого сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Отже, це визначення застосовується для цілей глави 1 "Спрощена система оподаткування, обліку та звітності" розділу XIV "Спеціальні податкові режими" Податкового кодексу України і не застосовується у спірних правовідносинах щодо сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, урегульованих розділом ХІІ "Податок на майно".

Водночас вказане застереження в підпункті 14.1.235 щодо цілей глави 1 розділу XIV ПК України не означає, що у інших випадках, передбачених цим Кодексом, термін сільськогосподарський товаровиробник має інше змістовне навантаження.

Відповідно до статті 5 ПК України поняття, правила та положення, установлені цим Кодексом та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 цього Кодексу. У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу. Інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Визначення "сільськогосподарський товаровиробник" міститься у статті 1 Закону України "Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років", якою передбачено, що сільськогосподарський товаровиробник - фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.

Крім того, законодавством з метою визнання осіб такими, що займаються сільськогосподарською діяльністю, вживається також поняття "виробники сільськогосподарської продукції".

Відповідно до статті 1 Закону України "Про сільськогосподарський перепис" виробниками сільськогосподарської продукції є юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи - підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26 листопада 2020 року по справі № 560/168/19.

Відповідно до коду 1271 державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 затвердженого Наказом Держстандарту України від 17.08.2000 №507 клас будівель сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства включає в себе підкласи: 1271.1 Будівлі для тваринництва (зокрема, товарні та племінні ферми великої рогатої худоби, свиноферми та свинофабрики, вівцеферми, кролівничі та звірівницькі ферми, кінні заводи, собачі розплідники); 1271.2 Будівлі для птахівництва (зокрема, птахофабрики, та птахоферми, на підприємства по виробництву яєць та м`яса птиці, а також по вирощуванню гібридної птиці для товарних господарств і інкубаторно-птахівничі станції для виробництва добового молодняка птиці та інші); 1271.3 Будівлі для зберігання зерна (зокрема, зерносховища),1271.4 Будівлі силосні та сінажні (зокрема, силоси), 1271.5 Будівлі для садівництва, виноградарства та виноробства (зокрема, підвали, винокурні, винні ємкості), 1271.6 Будівлі тепличного господарства (зокрема, теплиці, сільськогосподарські, парники, оранжереї, заводи кормових антибіотиків), 1271.7 Будівлі рибного господарства (зокрема, підприємства по переробці риби); 1271.8 Будівлі підприємств лісівництва та звірівництва(зокрема, підприємства по переробці відходів тваринництва); 1271.9 Будівлі сільськогосподарського призначення інші (зокрема, підприємства виробничо-технічного обслуговування, які включають: бази зберігання мінеральних добрив та пестицидів, сільськогосподарської техніки та запасних частин, підприємства по ремонту сільськогосподарських машин та транспорту, станції біологічного захисту рослин).

Як вже зазначалось, перелік будівель, які не є об`єктами оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, визначений у підпункті 266.2.2. пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України.

Зокрема, згідно з пунктом "ж" цього підпункту не є об`єктом оподаткування: "будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку ".

Буквальний зміст цього пункту свідчить на користь того, що звільняється від оподаткування саме об`єкт, і саме такий, який має відповідне цільове призначення. Тобто, звільняється від оподаткування об`єкт нежитлової нерухомості, який призначений для безпосереднього використання у сільськогосподарській діяльності, а не який безпосередньо використовується у сільськогосподарській діяльності. Додатковою обов`язковою умовою для звільнення від оподаткування є належність такого об`єкта саме сільськогосподарському товаровиробнику, тобто власник об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником

Законодавець не встановив обов`язку сільськогосподарського товаровиробника безпосередньо використовувати будівлі/споруди у сільськогосподарській діяльності, а умовою звільнення таких об`єктів від оподаткування визначив цільове призначення їх використання та встановив вичерпний перелік підстав, коли податкова пільга не надається, а саме: у випадках, коли нерухомість здається власниками в оренду, лізинг, позичку.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2019 року по справі №0340/1905/18.

Слід зазначити, що встановлена пунктом ж підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України пільга стосується діяльності сільськогосподарських товаровиробників і направлена на створення сприятливих умов для її ведення, зокрема стимулювання такої діяльності та досягнення її збалансованого податкового навантаження.

Таке правозастосування відповідає практиці Верховного Суду (постанови від 10 квітня 2020 року у справі №823/1751/17, від 24 квітня 2020 року у справі №540/2206/19 та від 21 жовтня 2020 року у справі №520/8580/18), від 12 жовтня 2021 року у справі №580/322/20.

Як видно з витягу із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, позивачеві на праві приватної власності належить комплекс виробничих будівель і споруд не належить до об`єктів житлової нерухомості та складається: телятник (Д), прибудова (д1), прибудова (д2), прибудова (д3), прибудова (д4), кормозавод (Б), прибудова (б), котельня (В), башта (З), ПММ (II), вимощення (І) загальною площею 2478,3 кв.м., розташованого за адресою: вул. Садова, 59-а, с. Малинівка, Петрівський.

Протягом звітного періоду об`єкт нерухомості використовувався виключно позивачем у власній підприємницькій діяльності, в оренду, лізинг чи позичку третім особам не передавався.

Крім того, відповідно до п.п.14.1.129 п.14.1 ст. 14 ПК України об`єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості, серед іншого, виділяють будівлі готельні - готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, будинки відпочинку (абзац а цього підпункту), будівлі промислові та склади (абзац г цього підпункту).

Щодо того, яка діяльність вважається сільськогосподарською слід звернутися до Національного класифікатора України ДК 009:2010, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 29.11.2010 №530.

Класифікація видів економічної діяльності (КВЕД) є складовою ДК 009:2010, згідно з яким термін "виробництво" призначено не тільки стосовно сільського господарства, добувної або переробної промисловості, його використовують також стосовно сфери послуг. Для позначення виробництва можуть використовувати і точніші терміни: надання послуг, оброблення, перероблення тощо залежно від сфери діяльності. Обсяг виробництва вимірюють за допомогою різних методів у натуральному чи вартісному вираженні.

Класифікацію будівель залежно від їх функціонального призначення наведено у Державному класифікаторі будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженому та введеному в дію наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 року №507, чинний з 01 січня 2001 року (далі - ДК 018-2000).

Відповідно до вказаного Класифікатора об`єктами класифікації є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

У розділі 1 ДК 018-2000 наведено визначення, згідно з яким: споруди - це будівельні системи, пов`язані з землею, які створені з будівельних матеріалів, напівфабрикатів, устаткування та обладнання в результаті виконання різних будівельно-монтажних робіт; будівлі - це споруди, що складаються з несучих та огороджувальних або сполучених (несуче-огороджувальних) конструкцій, які утворюють наземні або підземні приміщення, призначені для проживання або перебування людей, розміщення устаткування, тварин, рослин, а також предметів; інженерні споруди - це об`ємні, площинні або лінійні наземні, надземні або підземні будівельні системи, що складаються з несучих та в окремих випадках огороджувальних конструкцій і призначені для виконання виробничих процесів різних видів, розміщення устаткування, матеріалів та виробів, для тимчасового перебування і пересування людей, транспортних засобів, вантажів, переміщення рідких та газоподібних продуктів та ін.

З положень ДК 018-2000, вбачається, що клас будівель сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства з кодом 1271 включає: будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси та т. ін. При цьому, він не включає споруди зоологічних та ботанічних садів (2412). До будівель з кодом 1271 відноситься: будівлі для тваринництва (1271.1); будівлі для птахівництва (1271.2), будівлі для зберігання зерна (1271.3), будівлі силосні та сінажні (1271.4), будівлі для садівництва, виноградарства та виноробства (1271.5), будівлі тепличного господарства (1271.6), будівлі рибного господарства (1271.7), будівлі підприємств лісівництва та звірівництва (1271.8), будівлі сільськогосподарського призначення інші (1271.9).

Таким чином, комплекс виробничих будівель і споруд розташованого за адресою: вул. Садова, 59-а, с. Малинівка не належить до об`єктів житлової нерухомості, Петрівський та в розумінні Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, віднесена до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271).

Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000. Також у Державному класифікаторі будівель та споруд ДК 018-2000 об`єктами класифікації є будівлі виробничого і невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

З огляду на це зміст поняття будівлі для ведення сільського господарства не обмежується лише промисловими та складськими будівлями, загонами, стайнями, іншими приміщеннями для утримання свійської худоби, тобто тими, що використовуються для виробництва та зберігання продукції, зберігання матеріалів.

Будівлі, які не задіяні безпосередньо для виготовлення продукції використовуються промисловим підприємством для розміщення персоналу та обладнання, необхідного для адміністративного, побутового (опалення, водопостачання тощо), транспортного забезпечення, а також виконання інших функцій. За таких обставин будівлі (як виробничі, так і адміністративні та допоміжні), що входять до складу цілісного майнового комплексу та використовуються для забезпечення його діяльності, необхідно відносити до будівель сільського господарства.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачу визначено податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за 2022 рік стосовно об`єкта нерухомості: нежитлової будівлі загальною площею 2478,30 кв.м. (а.с.51).

В свою чергу позивач вважає, що не є платником вказаного податку, бо вказаний об`єкт є будівлею сільськогосподарського призначення, та використовується ним для власних потреб.

Позивачем до матеріалів справи долучено первинні бухгалтерські документи, які доводять факт здійснення ФОП ОСОБА_1 . підприємницької діяльності відповідно до кодів КВЕД (03.22), зокрема, звітність виробництва продукції аквакультури за 2022 рік (а.с.20-22).

За визначенням підпункту 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Застереження в підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України щодо цілей глави 1 розділу ХIV Податкового кодексу України не означає, що у інших випадках, передбачених цим Кодексом, термін "сільськогосподарський товаровиробник" має інше змістовне навантаження

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2019 року у справі № 0340/1905/18.

Поряд з цим на користь висновку, що нормою підпункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України передбачено податкова пільга, в тому числі і для фізичних осіб, свідчить і подальше законодавче уточнення правового регулювання. Законом України від 23.11.2018 №2628-VIII, підпункт "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України викладено в новій редакції, згідно з якою не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку. Тобто, законодавець уточнив з 01.01.2019, що сільськогосподарським товаровиробником є юридичні і фізичні особи.

Встановлена підпунктом "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України пільга стосується сільськогосподарських товаровиробників і направлена на створення сприятливих умов для здійснення сільськогосподарської діяльності, стимулювання такої діяльності та досягнення її збалансованого податкового навантаження.

Враховуючи встановлені обставини справи, суд першої інстанції правильно зазначив, що комплекс виробничих будівель і споруд розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , позивач використовує в своїй підприємницькій діяльності і фактично вищезазначена будівля є нерухомістю сільськогосподарського товаровиробника.

Відтак, нерухомість за цією адресою не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в силу положень пункту "ж" підпункту 266.2.2. пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду 24 квітня 2020 року у справі № 540/2206/19.

Крім того, доказів того, що фермерське господарство "ДБВ Софія" у 2022 році використовувало вказаний комплекс будівель чи його частину матеріали справи немістять.

За викладених обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що податкове повідомлення рішення від 31.05.2023 №0124893-2410-1118-UA35080110000063919 є протиправним та підлягає скасуванню.

З огляду на зазначене, колегя суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним та обгрунтованим, доводи апеляційної не спростовують висновків суду, а тому підстави для зміни чи скасування рішення суду відсутні.

Керуючись ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 325 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційна скарга Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області залишити без задоволення.

Рішення Кіровограського окружного адміністративного суду від 25.12.2023 в адміністративній справі № 340/5062/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий - суддяО.О. Круговий

суддяЛ.А. Божко

суддяА.В. Шлай