Ухвала

від 25.12.2023 по справі 460/18241/23

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

25 грудня 2023 року м. Рівне№460/18241/23

Рівненський окружний адміністративний суд в особі судді Гудими Н.С., після одержання позовної заяви

Головного управління ДПС у Рівненській області доФермерського господарства "Прикордонник-Ю" про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу, -

В С Т А Н О В И В :

Головне управління ДПС у Рівненській області звернулося до суду з позовом до Фермерського господарства "Прикордонник-Ю" про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу у розмірі 120038,58 грн за рахунок майна платника податків, що перебуває в заставі.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 07.08.2023 позовну заяву повернуто позивачу з підстав, визначених п.3 ч.4 ст.169 КАС України.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.11.2023 ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 07.08.2023 скасовано і справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Перевіривши матеріали позовної заяви, після надходження справи з апеляційної інстанції, в порядку ст.171 КАС України, суддя встановив, що адміністративний позов не відповідає вимогам, встановленим нормами КАС України.

У зв`язку з цим, ухвалою суду від 05.12.2023 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу 10-денний строк з дня вручення ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду: 1) документа про сплату судового збору у розмірі 2684 грн. або документів, які підтверджують наявність підстав для звільнення від сплати судового збору відповідно до вимог закону; 2) оригіналу позовної заяви та всіх доказів на її обґрунтування.

18.12.2023 на виконання вимог ухвали на позивач надав оригінал позовної заяви та всіх доказів на її обґрунтування. Поряд з цим, доказів сплати судового збору позивач суду не надав та просив врахувати пояснення щодо звільнення від сплати судового збору, яке обґрунтовує з посиланням на п.27 ч.1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір".

Вирішуючи подане позивачем клопотання, суд виходить з такого.

Відповідно до ч.3 ст.161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно з ч.1 ст.3 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Ставка судового збору за подання до адміністративного суду суб`єктом владних повноважень адміністративного позову немайнового характеру складає 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" від 03.11.2022 №2710-IX прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2023 установлено в розмірі 2684,00 грн.

Зі змісту даного позову слідує, що він містить вимогу немайнового характеру, за подання якого позивачу слід було сплатити судовий збір у розмірі 2684 грн.

Суд враховує, що відповідно до п.27 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи - в частині стягнення сум податкового боргу, заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

ГУ ДПС у Рівненській області в обґрунтування поданого клопотання про звільнення від сплати судового збору покликається на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.09.2023 у справі №460/10739/23.

Натомість, судом при вирішенні питання щодо наявності підстав для звільнення позивача від сплати судового збору за подання цього позову, враховуються висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду від 04.10.2023 у справі №560/13598/22, від 28.07.2023 у справі №560/13604/22.

Так, Верховним Судом у постанові від 04.10.2023 у справі №560/13598/22 зазначено, що "Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законів України щодо приватизації державного і комунального майна, яке перебуває у податковій заставі, та забезпечення адміністрування погашення податкового боргу» від 03.11.2022 (далі - Закон №2719-IX), який набрав чинності 25.11.2022, частину першу статті 5 Закону №3674-VI доповнено пунктом 27 такого змісту: «центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи - в частині стягнення сум податкового боргу, заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Відповідно до пояснювальної записки до проекту Закону №2719-IX, серед іншого, цей законопроект розроблений з метою економії та оптимізації бюджетних коштів на сплату контролюючими органами судового збору у питаннях, пов`язаних зі стягненням сум узгоджених грошових зобов`язань платників податків.

Таким чином, відповідно до внесених змін податковий орган звільняється від сплати судового збору у тих справах, предметом судового розгляду в яких є стягнення податкового боргу.

Верховним Судом також зазначено, що пункт 27 ч.1 ст.5 Закону №3674-VI має чітку вказівку на звільнення податкового органу від сплати судового збору саме за подання позову про стягнення сум податкового боргу, проте не в частині надання дозволу на погашення усієї суми боргу за рахунок майна, що перебуває в заставі.

Крім того, Верховним Судом зауважено, що "стягнення коштів визначається статтею 95 Податкового кодексу України, в свою чергу арешт майна врегульований статтею 94 Податкового кодексу України і є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом.

Тобто, як примусове стягнення податкового боргу, так і арешт майна платника податків є окремими, самостійними заходами, спрямованими на погашення податкового боргу, а тому відсутні підстави уважати, що позовна вимога про накладення арешту на кошти та інші цінності боржника є похідною від вимоги щодо стягнення податкового боргу, оскільки підставою для накладення арешту, згідно з статті 94 Податкового кодексу України, є не тільки певні обставини щодо погашення податкового боргу, а й інші, не пов`язані з наявністю податкового боргу (наприклад, недопуск контролюючого органу до перевірки)".

В силу імперативних вимог частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд зауважує, що за приписами п.87.2 ст.87 ПК України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Згідно з п.п.88.1, 88.2 ст.88 ПК України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Порядок продажу майна, що перебуває у податковій заставі, врегульовано положеннями ст.95 ПК України.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу.

У відповідності до вимог пп.20.1.34-1 п.20.1 ст.20 ПК України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу або його частини за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Таким чином, системний аналіз вказаних вище норм дає підстави для висновку, що надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу або його частини за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі - це захід забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків щодо погашення податкового боргу, який передує прийняттю контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу.

Крім того, суд зауважує, що ПК України розмежовує підстави звернення податкового органу до суду та надає йому право звертатися до суду з позовом, зокрема: щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами (пп.20.1.30 п.20.1 ст.20); щодо зупинення видаткових операцій платника податків на рахунках такого платника податків у банках та інших фінансових установах (крім операцій з видачі заробітної плати та сплати податків, зборів, єдиного внеску, а також визначених контролюючим органом грошових зобов`язань платника податків, погашення податкового боргу), у тому числі при недопущенні посадових осіб контролюючих органів до обстеження територій та приміщень (пп.20.1.31 п.20.1 ст.20); якщо платник податків перешкоджає виконанню податковим керуючим повноважень, визначених цим Кодексом, щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків шляхом накладення арешту на цінні папери та/або кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку (крім операцій з видачі заробітної плати та сплати податків, зборів, єдиного внеску, а також визначених контролюючим органом грошових зобов`язань платника податків, погашення податкового боргу), та зобов`язання такого платника податків виконати законні вимоги податкового керуючого, передбачені цим Кодексом (пп.20.1.32 п.20.1 ст.20); щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу (пп.20.1.33 п.20.1 ст.20); щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини (пп.20.1.34 п.20.1 ст.20); щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу або його частини за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі (пп.20.1.34-1 п.20.1 ст.20) тощо.

Отже, надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу або його частини за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, не є тотожним стягненню податкового боргу, а відтак у розумінні п.27 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивач (податковий орган) у даному випадку не звільнений від сплати судового збору за пред`явлення до суду позову з такою вимогою.

Зважаючи на викладене, правові підстави для звільнення позивача від сплати судового збору за подання даного позову у суду відсутні.

Таким чином, суд констатує, що позивачем не усунуто недоліки позовної заяви відповідно до ухвали суду від 05.12.2023.

За правилами п.1 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

За таких обставин, позовна заява підлягає поверненню позивачу.

В силу вимог ч.8 ст.169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Керуючись статтями 169, 241, 248, 256, 294, 295 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позовну заяву і додані до неї документи повернути позивачу.

Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання.

Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст ухвали складений 25 грудня 2023 року

Суддя Н.С. Гудима