Рішення

від 25.12.2023 по справі 600/3820/22-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 грудня 2023 р. м. Чернівці Справа №600/3820/22-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Григораша В.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Чернівецької міської ради про визнання незаконним і скасування пункту рішення та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Чернівецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (позивач) до Чернівецької міської ради (відповідач) з такими позовними вимогами:

визнати незаконними та скасувати пункту 20. рішення 20 сесія Чернівецької міської ради VIII скликання від 16.06.2022 № 778 та зобов`язати Чернівецьку міську раду прийняти рішення про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та в передачі ОСОБА_1 безоплатно у власність земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 , площею 0,1000га (кадастровий номер 7310136900:57:002:0227), для будівництва житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (код 02.01).

В обґрунтуванні позовних вимог позивач вказує на протиправність п. 20 оскаржуваного рішення, його необгрунтованість та безпідставність, оскільки відмова повинна бути вмотивованою, однак приймаючи зазначений пункт рішення відповідачем неправомірно визначено відстави відмови, а саме: відсутність відомостей про встановлені межові знаки та нераціональне використання, так як такі підстави відмови у Земельному кодексі відсутні. Окрім цього, відповідач в оскаржуваному пункті рішення посилається на неіснуючий п. Д ч. 1 ст. 34 Закону України «Про державний земельний кадастр».

Відповідач не погоджуючись із позовною заявою, подав до суду відзив на позовну заяву, в якій посилався на те, що позивачу правомірно відмовлено у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі та наданні у власність земельної ділянки, у зв`язку з відсутністю відомостей про встановлені межові знаки та нераціональне використання земельної ділянки.

Не погоджуючись із відзивом на позовну заяву, позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якому просив суд задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 11.11.2022 відкрито провадження у даній справі та призначено її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Зважаючи на відсутність клопотання будь-якої зі сторін про інше, суд вважає за можливе продовжити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі, виходячи з наступного.

Судом встановлені наступні обставини у справі та відповідні їм правовідносини.

Згідно витягу Чернівецького комунального обласного бюро технічної інвентаризації про реєстрацію права власності на нерухоме майно ОСОБА_1 , згідно свідоцтва про право на спадщину б/н від 23.06.1984, є власником будинку, по АДРЕСА_1 (а.с. 13)

Як вбачається із матеріалів справи, позивач звертався до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 із заявою, в якій просив виготовити технічну документацію щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд , розташовану в АДРЕСА_1 , загальною площею 0,1000 га (а.с. 11 на звороті).

10.03.2021 фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 розроблено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в АДРЕСА_1 (а.с. 23).

23.12.2021 позивач звернувся до Департаменту урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради із заявою, в якій просив передати йому у власність земельну ділянку, орієнтовною площею 0,1000 га за адресою: АДРЕСА_1 , (кадастровий номер 7310136900:57:002:0227 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (а.с. 11).

Пунктом 20 витягу із рішення 20 сесії VII скликання Чернівецької міської ради відмовлено ОСОБА_3 у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачі безоплатно у власність земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , площею 0,1000 га (кадастровий номер 7310136900:57:002:0227 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (код 02.01), у зв`язку із відсутністю відомостей про встановлені межові знаки та нераціональним використанням (підстава: частина 8 ст. 186 Земельного кодексу України, п. Д ч. 1 ст. 34 Закону України "Про державний земельний кадастр", абз. 4 ст. 55 Закону України "Про землеустрій", ст. 181, 182, 183 Земельного кодексу України (а.с. 10).

Не погоджуючись із пунктом 20. рішення 20 сесія Чернівецької міської ради VIII скликання від 16.06.2022 №778, позивач звернувся до суду із цим позовом.

До спірних правовідносин суд застосовує наступні положення законодавств та робить висновки по суті спору.

Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Згідно статей 2 та 3 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Земельні відносини регулюються Конституцією України, вказаним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 25 Закону України "Про землеустрій" проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок є одним із видів документів із землеустрою.

Частиною 2 статті 50 Закону України "Про землеустрій" визначено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється у разі формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання) або зміни цільового призначення земельної ділянки.

Частинами 1 та 2 ст. 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Повноваження, а також розмежування повноважень органів виконавчої влади, Верховної ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування визначені статтею 122 Земельного кодексу України.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про землеустрій" технічна документація із землеустрою - сукупність текстових та графічних матеріалів, що визначають технічний процес проведення заходів з використання та охорони земель без застосування елементів проектування.

Згідно із ст. 25 цього Закону документація із землеустрою розробляється в електронній та паперовій формах у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації. Видами документації із землеустрою, зокрема, є технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)

Частиною 2 статті 55 Закону України "Про землеустрій" визначено, що встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється відповідно до відомостей Державного земельного кадастру, матеріалів Державного фонду документації із землеустрою та оцінки земель, матеріалів топографо-геодезичних робіт.

Згідно ст. 30 Закону України "Про землеустрій" погодження і затвердження документації із землеустрою проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом України, цим Законом.

За приписами ч. 1 ст. 118 ЗК України громадянин, заінтересований у приватизації земельної ділянки у межах норм безоплатної приватизації, що перебуває у його користуванні, у тому числі земельної ділянки, на якій розташовані жилий будинок, господарські будівлі, споруди, що перебувають у його власності, подає клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

До клопотання додається розроблена відповідно до Закону України "Про землеустрій" технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що замовляється громадянином без надання дозволу на її розроблення.

За приписами ч. 1 ст. 123 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі:

надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення;

формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.

Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.

Порядок погодження і затвердження документації із землеустрою визначено положеннями ст. 186 Земельного кодексу України.

Відповідно до п.5 ч.5 ст.186 ЗК України технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) затверджується: у разі передачі на підставі такої документації земельної ділянки у власність та користування Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування - рішенням таких органів.

Згідно ч.7 ст.186 ЗК України Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування, інші суб`єкти, визначені цією статтею, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання документації із землеустрою безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про її погодження або про відмову в погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері. Строк дії таких висновків є необмеженим.

Згідно ч.8 ст.186 ЗК України підставою для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

Згідно ч.10 ст.186 ЗК України висновок (рішення) органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, іншого суб`єкта, визначеного цією статтею, щодо відмови у погодженні або затвердженні документації із землеустрою має містити вичерпний перелік недоліків документації із землеустрою з описом змісту недоліку та посиланням на відповідні норми законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, затверджену документацію із землеустрою або містобудівну документацію. Повторна відмова у погодженні або затвердженні документації із землеустрою допускається лише у разі, якщо розробник не усунув недоліки, зазначені у попередньому висновку (рішенні), а також якщо підстава для відмови виникла після надання попереднього висновку (рішення). Повторна відмова у погодженні або затвердженні не позбавляє розробника документації із землеустрою права усунути недоліки такої документації та подати її на погодження або затвердження.

Отже, надання у користування земельної ділянки здійснюється, зокрема, на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу. При цьому затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється рішенням уповноваженого органу у разі передачі на підставі такої документації земельної ділянки у власність та користування. Підставою для відмови у затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

Як встановлено судом, предметом спору у даній справі є п. 20 витягу із рішення 20 сесії VII скликання Чернівецької міської ради, яким позивачу відмовлено у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачі безоплатно у власність земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , площею 0,1000 га (кадастровий номер 7310136900:57:002:0227 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (код 02.01).

Підставою для такої відмови зазначено відсутність відомостей про встановлені межові знаки та нераціональне використання земельної ділянки, а також ч.8 ст.186 Земельного кодексу України, п. Д ч. 1 ст. 34 Закону України "Про державний земельний кадастр", абз. 4 ст. 55 Закону України "Про землеустрій", ст. 181, 182, 183 Земельного кодексу України.

Оцінюючи оскаржуване рішення, суд керується нормами ч. 2 ст. ККАС України, в силу якої, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

При цьому, суд звертає увагу, що критерій "прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії" - відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, висновки експертів тощо. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Аналізуючи наведені положення, суд приходить до висновку, що закон наділяє відповідача правом відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою лише в разі невідповідності її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

При цьому, як вже було вказано, рішення щодо відмови у погодженні або затвердженні документації із землеустрою має містити вичерпний перелік недоліків документації із землеустрою з описом змісту недоліку та посиланням на відповідні норми законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, затверджену документацію із землеустрою або містобудівну документацію.

Суд акцентує увагу на тому, що загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб`єктом владних повноважень конкретних підстав їх прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів їх прийняття.

Невиконання суб`єктом владних повноважень законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Як вже зазначено вище, суд наголошує на тому, що підставою для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

У оскаржуваному рішенні, відповідач, як на підставу для відмови у затвердженні технічної документації посилається на п.Д ч.1 ст.34 Закону України "Про державний земельний кадастр".

Аналізуючи вказану норму, судом встановлено, такою регулюється поняття кадастрового плану земельної ділянки, відомості, що зазначаються у кадастровому плані, тощо. Натомість дана норма у ч. 1 не містить п. Д.

Відтак, посилання у оскаржуваному рішенні на не існуючий пункт ст. 34 Закону України "Про державний земельний кадастр" є помилковим.

Щодо посилань відповідача у оскаржуваному рішенні на абз. 4 ст. 55 Закону України "Про землеустрій", суд зазначає наступне.

Частиною 4 указаної статті передбачено, що технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає: а) завдання на складання технічної документації із землеустрою; б) пояснювальну записку; в) матеріали топографо-геодезичних робіт; г) кадастровий план земельної ділянки; ґ) перелік обмежень у використанні земельної ділянки; д) відомості про встановлені межові знаки.

Окрім цього, як на підставу для відмови у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачі безоплатно у власність земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , площею 0,1000 га (кадастровий номер 7310136900:57:002:0227, відповідач посилається на ст. 181, 182, 183 Земельного кодексу України.

Так, ст.181 Земельного кодексу України визначено, що землеустрій - це сукупність соціально-економічних та екологічних заходів, спрямованих на регулювання земельних відносин та раціональної організації території адміністративно-територіальних одиниць, суб`єктів господарювання, що здійснюються під впливом суспільно-виробничих відносин і розвитку продуктивних сил.

Відповідно до ст.182 Земельного кодексу України мета землеустрою полягає в забезпеченні раціонального використання та охорони земель, створенні сприятливого екологічного середовища та поліпшенні природних ландшафтів.

Згідно ст.183 Земельного кодексу України основними завданнями землеустрою є: а) реалізація політики держави щодо науково обґрунтованого перерозподілу земель, формування раціональної системи землеволодінь і землекористувань з усуненням недоліків у розташуванні земель, створення екологічно сталих ландшафтів і агросистем; б) інформаційне забезпечення правового, економічного, екологічного і містобудівного механізму регулювання земельних відносин на національному, регіональному, локальному, господарському рівнях шляхом розробки пропозицій по встановленню особливого режиму і умов використання земель; в) встановлення на місцевості меж адміністративно-територіальних одиниць, територій з особливим природоохоронним, рекреаційним і заповідним режимами, меж земельних ділянок власників і землекористувачів; г) здійснення заходів щодо прогнозування, планування, організації раціонального використання та охорони земель на національному, регіональному, локальному і господарському рівнях; ґ) організація територій сільськогосподарських підприємств із створенням просторових умов, що забезпечують еколого-економічну оптимізацію використання та охорони земель сільськогосподарського призначення, впровадження прогресивних форм організації управління землекористуванням, удосконалення співвідношення і розміщення земельних угідь, системи сівозмін, сінокосо- і пасовищезмін; д) розробка системи заходів по збереженню і поліпшенню природних ландшафтів, відновленню і підвищенню родючості ґрунтів, рекультивації порушених земель і землюванню малопродуктивних угідь, захисту земель від ерозії, підтоплення, висушення, зсувів, вторинного засолення і заболочення, ущільнення, забруднення промисловими відходами і хімічними речовинами та інших видів деградації, по консервації деградованих і малопродуктивних земель, попередженню інших негативних явищ; е) організація територій несільськогосподарських підприємств, організацій і установ з метою створення умов ефективного землекористування та обмежень і обтяжень у використанні земель.

Отже даними нормами врегульовано поняття мету та завдання землеустрою.

Водночас, відповідачем жодним чином не зазначено у чому саме полягає порушення позивачем ст. 181, 182, 183 Земельного кодексу України.

Таким чином, посилання відповідачем у оскаржуваному рішенні на відповідні норми законів, не свідчать про його обґрунтованість та вмотивованість, оскільки такі у свою чергу є помилковими, або ж не конкретизовані, що ставить позивача у становище правової невизначеності, не дозволяючи належним чином усунути недоліки, які не визначені у такому рішенні.

Окрім цього, відмовляючи позивачу у затвердженні технічної документації, відповідач посилається на відсутність відомостей про встановлені межові знаки та нераціональне використання земельної ділянки.

Однак, до зазначених доводів відповідача суд ставиться критично, оскільки як встановлено судом ОСОБА_2 розроблено позивачу технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в АДРЕСА_1 .

Дослідженням матеріалів справи, судом встановлено, що до технічної документації позивачем включено технічне завдання на встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), пояснювальну записку, матеріали топографо-геодезичних робіт, кадастровий план земельної ділянки 7310136900:57:002:0227, який містить каталог координат, перелік обмежень у використанні земельної ділянки та список межових знаків, переданих на зберігання.

Наданий до позовної заяви кадастровий план земельної ділянки 7310136900:57:002:0227 містить каталог координат.

Разом із цим, в матеріалах справи міститься акт прийомкипередачі межових знаків на зберігання, згідно якого межі земельної ділянки на місцевості (в натурі) проходять по існуючим межовим знакам.

Відтак, суд вважає, що надані позивачем до заяви про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) матеріали дають можливість визначити встановлені межові знаки на земельній ділянці.

Разом із цим, суд звертає увагу на те, що згідно викопіювання з схеми зонування територій Генерального плану м. Чернівці земельна ділянка розташована в зоні Ж-1 (індивідуальна садибна забудова).

25.08.2021 відділом у Нікопольському районі Міськрайонного управління у Нікопольському районі в м. Нікополі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області проведено державну реєстрацію земельної ділянки та присвоєно кадастровий номер 7310136900:57:002:0227, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (код 02.01).

Приймаю рішення по даній справі, суд також бере до уваги той факт, що відповідачем не наведено обставин та не надано доказів на підтвердження нераціонального використання позивачем земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , площею 0,1000 га (кадастровий номер 7310136900:57:002:0227).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що прийнятий відповідачем пункт 20 витягу із рішення 20 сесії VII скликання Чернівецької міської ради відмовлено ОСОБА_1 у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачі безоплатно у власність земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , площею 0,1000 га (кадастровий номер 7310136900:57:002:0227 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (код 02.01), є необґрунтованим, а тому підлягає визнанню протиправними та скасуванню, а позовні вимоги у цій частині - задоволенню.

Обираючи ефективний та належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд виходить з наступних міркувань.

Судом враховані висновки Верховного Суду зазначені у постанові від 19 липня 2023 року у справі №440/4187/19 щодо дискреційності повноважень, то такими є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може". У такому випадку дійсно суд не може зобов`язати суб`єкта владних повноважень обрати один з правомірних варіантів поведінки, оскільки який би варіант реалізації повноважень не обрав відповідач, кожен з них буде правомірним, а тому це не порушує будь-чиїх прав.

Зобов`язання відповідача прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням фактичних обставин справи. Дійсно, у випадку невиконання обов`язку відповідачем, за наявності визначених законом умов, у суду виникають підстави для ефективного захисту порушеного права позивача шляхом, зокрема, зобов`язання відповідача вчинити певні дії, спрямовані на відновлення порушеного права, або шляхом зобов`язання прийняти рішення.

Однак як і будь-який інших спосіб захисту, зобов`язання відповідача прийняти рішення може бути застосовано судом за наявності необхідних та достатніх для цього підстав.

Зобов`язання судом відповідача затвердити документацію із землеустрою може мати місце лише у випадку, якщо судом встановлено відсутність таких підстав для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою, які передбачені законом, а саме невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

При цьому, суд не уповноважений здійснювати перевірку наявності чи відсутності усіх названих підстав, у випадку, якщо відповідач цього не здійснив, оскільки у такому разі це не входить до предмету судової перевірки.

За таких обставин, суд вважає, що у даному випадку спосіб захисту порушеного права позивача шляхом зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) відповідає вимогам справедливості й забезпечить ефективне поновлення позивачів в правах.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 13.05.2020 у справі №464/6552/17, від 04.03.2021 у справі №П/811/968/18.

При цьому, суд звертає увагу на те, що у зв`язку з військовою агресією Російською Федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/202, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб (з подальшим продовженням такого строку відповідними Указами).

Таким чином, на дату звернення до суду з даним позовом та на дату ухвалення рішення у даній справі, в Україні діє воєнний стан, правовий режим якого визначається Законом України від 12 травня 2015 року № 389-VIII.

У свою чергу, Законом України від 24 березня 2022 року №2145-XI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану", який набрав чинності 07 квітня 2022 року, внесені зміни до деяких законодавчих актів України, зокрема до ЗК України.

Так, вказаним законом розділ X Перехідні положення ЗК України доповнено пунктом 27, згідно з яким, під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей: безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється.

Отже, до припинення (скасування) воєнного стану в Україні діє встановлена законом заборона на безоплатну передачу у приватну власність земель державної та комунальної власності, на надання уповноваженим органом виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, а також на розроблення відповідної документації.

Відтак, суд дійшов висновку про існування обставин, що унеможливлять виконання відповідачем рішення суду у випадку задоволення заяви ОСОБА_1 про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та в передачі безоплатно у власність земельну ділянку за адресою вуя. Галицького Данила, 78, площею 0,1000га (кадастровий номер 7310136900:57:002:0227), для будівництва житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (код 02.01) та передачу йому безоплатно у власність земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , площею 0,1000 га (кадастровий номер 7310136900:57:002:0227 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (код 02.01).

У такому випадку, у разі задоволення заяви позивача щодо затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачі безоплатно у власність земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , площею 0,1000 га (кадастровий номер 7310136900:57:002:0227 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (код 02.01), суд вважає, що з огляду на вимоги ч. 3 ст. 378 КАС України слід відстрочити виконання судового рішення в цій частині до усунення таких обставин.

Згідно частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин 1-3 статі 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що позивач довів протиправність оскаржуваного рішення та наявність правових підстав для задоволення заявленого позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи видно, що за подання вказаного позову позивачами понесено судові витрати (судовий збір) у розмірі 992,40 грн.

Оскільки задоволено основні позовні вимоги щодо яких фактично виник спір, суд присуджує на користь позивачів судові витрати (судовий збір) у сумі 992,40 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Чернівецької міської ради про визнання незаконним і скасування пункту рішення та зобов`язання вчинити дії, - задовольнити частково.

2. Визнати незаконними та скасувати пункту 20. рішення 20 сесія Чернівецької міської ради VIII скликання від 16.06.2022р №778 про відмову ОСОБА_1 у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачі безоплатно у власність земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , площею 0,1000 га (кадастровий номер 7310136900:57:002:0227 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (код 02.01).

3. Зобов`язати Чернівецьку міську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачу йому безоплатно у власність земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , площею 0,1000 га (кадастровий номер 7310136900:57:002:0227 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (код 02.01), в строк 1 (один) місяць після завершення воєнного стану в Україні.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Чернівецької міської ради судовий збір в сумі 992,40 грн.

5. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Згідно статті 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 КАС України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач Чернівецька міська рада (Центральна площа, 1, м. Чернівці, Чернівецька область, 58000, код ЄДРПОУ 36068147).

Суддя В.О. Григораш