Постанова

від 14.03.2024 по справі 600/3820/22-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 600/3820/22-а

Головуючий у 1-й інстанції: Григораш Віталій Олександрович

Суддя-доповідач: Капустинський М.М.

14 березня 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Капустинського М.М.

суддів: Ватаманюка Р.В. Сапальової Т.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 25 грудня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Чернівецької міської ради про визнання незаконним і скасування пункту рішення та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

у листопаді 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Чернівецької міської ради (відповідач) з такими позовними вимогами:

- визнати незаконними та скасувати пункт 20 рішення сесії Чернівецької міської ради VIII скликання від 16.06.2022 №778 та зобов`язати Чернівецьку міську раду прийняти рішення про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та в передачі ОСОБА_1 безоплатно у власність земельну ділянку за адресою вуя. АДРЕСА_1 , площею 0,1000га (кадастровий номер 7310136900:57:002:0227), для будівництва житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (код 02.01).

В обґрунтуванні позовних вимог позивач вказав на протиправність п.20 оскаржуваного рішення, його необґрунтованість та безпідставність, оскільки відмова повинна бути вмотивованою, однак приймаючи зазначене рішення у вказаній частині, відповідачем неправомірно визначено в якості підстави відмови - відсутність відомостей про встановлені межові знаки та нераціональне використання, тоді як такі підстави відмови у Земельному кодексі відсутні. Окрім цього, відповідач в оскаржуваному пункті рішення посилається на неіснуючий п. "Д" ч.1 ст.34 Закону України «Про Державний земельний кадастр».

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 25 грудня 2023 року позов задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано пункту 20 рішення сесії Чернівецької міської ради VIII скликання від 16.06.2022р №778 яким відмовлено ОСОБА_1 у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачі безоплатно у власність земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , площею 0,1000 га (кадастровий номер 7310136900:57:002:0227 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (код 02.01).

Зобов`язано Чернівецьку міську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачу йому безоплатно у власність земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , площею 0,1000 га (кадастровий номер 7310136900:57:002:0227 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (код 02.01), в строк 1 (один) місяць після завершення воєнного стану в Україні.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Чернівецької міської ради судовий збір в сумі 992,40 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині "в строк 1 (один) місяць після завершення воєнного стану в Україні", а решті залишити без змін.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

20 лютого відповідач подав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якій просить відмовити у задоволенні вимог апеляційної скарги.

Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 30.01.2024 року, з урахуванням ст.311 КАС України, вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду неоспорені факти про те, що згідно витягу Чернівецького комунального обласного бюро технічної інвентаризації про реєстрацію права власності на нерухоме майно ОСОБА_1 , згідно свідоцтва про право на спадщину б/н від 23.06.1984, є власником будинку, по АДРЕСА_1 (а.с.13)

Як вбачається із матеріалів справи, позивач звертався до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 із заявою, в якій просив виготовити технічну документацію щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташовану в АДРЕСА_1 , загальною площею 0,1000 га (а.с.11 на звороті).

10.03.2021 фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 розроблено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в АДРЕСА_1 (а.с.23).

23.12.2021 позивач звернувся до Департаменту урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради із заявою, в якій просив передати йому у власність земельну ділянку, орієнтовною площею 0,1000 га за адресою: АДРЕСА_1 , (кадастровий номер 7310136900:57:002:0227 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (а.с.11).

Пунктом 20 витягу із рішення сесії VII скликання Чернівецької міської ради від 16.06.2022р №778 відмовлено ОСОБА_1 у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачі безоплатно у власність земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , площею 0,1000 га (кадастровий номер 7310136900:57:002:0227 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (код 02.01), у зв`язку із відсутністю відомостей про встановлені межові знаки та нераціональним використанням (підстава: ч.8 ст.186 ЗК України, п."Д" ч.1 ст.34 Закону України "Про державний земельний кадастр", абз. 4 ст. 55 Закону України "Про землеустрій", ст.181,182,183 ЗК України (а.с.10).

Не погоджуючись із пунктом 20 рішення сесія Чернівецької міської ради VIII скликання від 16.06.2022 №778, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх часткового задоволення.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного.

Відповідно до положень частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Суспільні відносини щодо володіння, користування та розпорядження землею врегульовано Земельним кодексом України від 25.10.2001 №2768-ІІІ (далі - ЗК України) та іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповіді до них, а також договором оренди землі.

Згідно статей 2 та 3 ЗК України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Земельні відносини регулюються Конституцією України, вказаним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст.25 Закону України "Про землеустрій" проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок є одним із видів документів із землеустрою.

Згідно з ч.2 ст.50 Закону України "Про землеустрій" визначено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється у разі формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання) або зміни цільового призначення земельної ділянки.

Частинами 1 та 2 ст.116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Повноваження, а також розмежування повноважень органів виконавчої влади, Верховної ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування визначені статтею 122 Земельного кодексу України.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про землеустрій" технічна документація із землеустрою - сукупність текстових та графічних матеріалів, що визначають технічний процес проведення заходів з використання та охорони земель без застосування елементів проектування.

Згідно із ст.25 цього Закону документація із землеустрою розробляється в електронній та паперовій формах у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації. Видами документації із землеустрою, зокрема, є технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)

Відповідно до частини 2 статті 55 Закону України "Про землеустрій" визначено, що встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється відповідно до відомостей Державного земельного кадастру, матеріалів Державного фонду документації із землеустрою та оцінки земель, матеріалів топографо-геодезичних робіт.

Згідно зі ст.30 Закону України "Про землеустрій" погодження і затвердження документації із землеустрою проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом України, цим Законом.

За приписами ч.1 ст.118 ЗК України громадянин, заінтересований у приватизації земельної ділянки у межах норм безоплатної приватизації, що перебуває у його користуванні, у тому числі земельної ділянки, на якій розташовані жилий будинок, господарські будівлі, споруди, що перебувають у його власності, подає клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

До клопотання додається розроблена відповідно до Закону України "Про землеустрій" технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що замовляється громадянином без надання дозволу на її розроблення.

За приписами ч.1 ст.123 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.

Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.

Порядок погодження і затвердження документації із землеустрою визначено положеннями ст.186 Земельного кодексу України.

Відповідно до п.5 ч.5 ст.186 ЗК України технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) затверджується: у разі передачі на підставі такої документації земельної ділянки у власність та користування Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування - рішенням таких органів.

Згідно з ч.7 ст.186 ЗК України Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування, інші суб`єкти, визначені цією статтею, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання документації із землеустрою безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про її погодження або про відмову в погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері. Строк дії таких висновків є необмеженим.

Згідно з ч.8 ст.186 ЗК України підставою для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

Відповідно до положень ч.10 ст.186 ЗК України висновок (рішення) органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, іншого суб`єкта, визначеного цією статтею, щодо відмови у погодженні або затвердженні документації із землеустрою має містити вичерпний перелік недоліків документації із землеустрою з описом змісту недоліку та посиланням на відповідні норми законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, затверджену документацію із землеустрою або містобудівну документацію. Повторна відмова у погодженні або затвердженні документації із землеустрою допускається лише у разі, якщо розробник не усунув недоліки, зазначені у попередньому висновку (рішенні), а також якщо підстава для відмови виникла після надання попереднього висновку (рішення). Повторна відмова у погодженні або затвердженні не позбавляє розробника документації із землеустрою права усунути недоліки такої документації та подати її на погодження або затвердження.

Таким чином, надання у користування земельної ділянки здійснюється, зокрема, на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених ст.122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу. При цьому затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється рішенням уповноваженого органу у разі передачі на підставі такої документації земельної ділянки у власність та користування. Підставою для відмови у затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

Як встановлено судом, предметом спору у даній справі є п.20 рішення сесії VII скликання Чернівецької міської ради від 16.06.2022р №778, яким позивачу відмовлено у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачі безоплатно у власність земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , площею 0,1000 га (кадастровий номер 7310136900:57:002:0227 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (код 02.01).

Підставою для такої відмови зазначено відсутність відомостей про встановлені межові знаки та нераціональне використання земельної ділянки, а також ч.8 ст.186 ЗК України, п."Д" ч.1 ст.34 Закону України "Про державний земельний кадастр", абз.4 ст.55 Закону України "Про землеустрій", ст.181,182,183 ЗК України.

Відповідно до положень ч.2 ст.2 КАС України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Водночас, критерій "прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії" - відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, висновки експертів тощо. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Системний аналіз наведених положень дозволяє дійти висновку, що закон наділяє відповідача правом відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою лише в разі невідповідності її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

В той же час, як вже було вказано, рішення щодо відмови у погодженні або затвердженні документації із землеустрою має містити вичерпний перелік недоліків документації із землеустрою з описом змісту недоліку та посиланням на відповідні норми законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, затверджену документацію із землеустрою або містобудівну документацію.

Так, загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб`єктом владних повноважень конкретних підстав їх прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів їх прийняття.

Невиконання суб`єктом владних повноважень законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Підставою для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

У оскаржуваному рішенні, відповідач, як на підставу для відмови у затвердженні технічної документації посилається на п."Д" ч.1 ст.34 Закону України "Про державний земельний кадастр".

З аналізу вказаної норми слідує, що такою регулюється поняття кадастрового плану земельної ділянки, відомості, що зазначаються у кадастровому плані, тощо. Натомість дана норма у ч.1 не містить п."Д".

Отже, посилання у оскаржуваному рішенні на не існуючий пункт ст.34 Закону України "Про державний земельний кадастр" є помилковим.

Згідно з ч.4 ст.55 Закону України "Про землеустрій" передбачено, що технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає: а) завдання на складання технічної документації із землеустрою; б) пояснювальну записку; в) матеріали топографо-геодезичних робіт; г) кадастровий план земельної ділянки; ґ) перелік обмежень у використанні земельної ділянки; д) відомості про встановлені межові знаки.

Так, серед іншого, як на підставу для відмови у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачі безоплатно у власність земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , площею 0,1000 га (кадастровий номер 7310136900:57:002:0227, відповідач посилається на ст.181, 182, 183 ЗК України.

Статтею 181 ЗК України визначено, що землеустрій - це сукупність соціально-економічних та екологічних заходів, спрямованих на регулювання земельних відносин та раціональної організації території адміністративно-територіальних одиниць, суб`єктів господарювання, що здійснюються під впливом суспільно-виробничих відносин і розвитку продуктивних сил.

Відповідно до ст.182 ЗК України мета землеустрою полягає в забезпеченні раціонального використання та охорони земель, створенні сприятливого екологічного середовища та поліпшенні природних ландшафтів.

Згідно зі ст.183 ЗК України основними завданнями землеустрою є: а) реалізація політики держави щодо науково обґрунтованого перерозподілу земель, формування раціональної системи землеволодінь і землекористувань з усуненням недоліків у розташуванні земель, створення екологічно сталих ландшафтів і агросистем; б) інформаційне забезпечення правового, економічного, екологічного і містобудівного механізму регулювання земельних відносин на національному, регіональному, локальному, господарському рівнях шляхом розробки пропозицій по встановленню особливого режиму і умов використання земель; в) встановлення на місцевості меж адміністративно-територіальних одиниць, територій з особливим природоохоронним, рекреаційним і заповідним режимами, меж земельних ділянок власників і землекористувачів; г) здійснення заходів щодо прогнозування, планування, організації раціонального використання та охорони земель на національному, регіональному, локальному і господарському рівнях; ґ) організація територій сільськогосподарських підприємств із створенням просторових умов, що забезпечують еколого-економічну оптимізацію використання та охорони земель сільськогосподарського призначення, впровадження прогресивних форм організації управління землекористуванням, удосконалення співвідношення і розміщення земельних угідь, системи сівозмін, сінокосо- і пасовищезмін; д) розробка системи заходів по збереженню і поліпшенню природних ландшафтів, відновленню і підвищенню родючості ґрунтів, рекультивації порушених земель і землюванню малопродуктивних угідь, захисту земель від ерозії, підтоплення, висушення, зсувів, вторинного засолення і заболочення, ущільнення, забруднення промисловими відходами і хімічними речовинами та інших видів деградації, по консервації деградованих і малопродуктивних земель, попередженню інших негативних явищ; е) організація територій несільськогосподарських підприємств, організацій і установ з метою створення умов ефективного землекористування та обмежень і обтяжень у використанні земель.

Отже, даними нормами врегульовано поняття мету та завдання землеустрою. В той же час, відповідачем жодним чином не зазначено у чому саме полягає порушення позивачем ст.181,182,183 ЗК України.

Таким чином, посилання відповідачем у оскаржуваному рішенні на відповідні норми законів, не свідчать про його обґрунтованість та вмотивованість, оскільки такі у свою чергу є помилковими, або ж не конкретизовані, що ставить позивача у становище правової невизначеності, не дозволяючи належним чином усунути недоліки, які не визначені у такому рішенні.

Також, відмовляючи позивачу у затвердженні технічної документації, відповідач посилається на відсутність відомостей про встановлені межові знаки та нераціональне використання земельної ділянки.

Суд до таких доводів відповідача ставиться критично, оскільки як встановлено, ОСОБА_2 розроблено позивачу технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в АДРЕСА_1 .

Матеріалів справи встановлено, що до технічної документації позивачем включено технічне завдання на встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), пояснювальну записку, матеріали топографо-геодезичних робіт, кадастровий план земельної ділянки 7310136900:57:002:0227, який містить каталог координат, перелік обмежень у використанні земельної ділянки та список межових знаків, переданих на зберігання.

Наданий до позовної заяви позивачем кадастровий план земельної ділянки 7310136900:57:002:0227 містить каталог координат.

Водночас, в матеріалах справи міститься акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання, згідно якого межі земельної ділянки на місцевості (в натурі) проходять по існуючим межовим знакам.

Таким чином колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що надані позивачем до заяви про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) матеріали дають можливість визначити встановлені межові знаки на земельній ділянці.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що згідно викопіювання з схеми зонування територій Генерального плану м. Чернівці земельна ділянка розташована в зоні Ж-1 (індивідуальна садибна забудова).

25.08.2021 року відділом у Нікопольському районі Міськрайонного управління у Нікопольському районі в м. Нікополі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області проведено державну реєстрацію земельної ділянки та присвоєно кадастровий номер 7310136900:57:002:0227, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (код 02.01).

Приймаючи рішення по даній справі, колегія суддів враховує, що відповідачем не наведено обставин та не надано доказів на підтвердження нераціонального використання позивачем земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , площею 0,1000 га (кадастровий номер 7310136900:57:002:0227).

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що рішення сесії VII скликання Чернівецької міської ради від 16.06.2022 №778, в частині відмови ОСОБА_1 у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачі безоплатно у власність земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , площею 0,1000 га (кадастровий номер 7310136900:57:002:0227 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (код 02.01) (п.20 рішення), є необґрунтованим, а тому підлягає визнанню протиправними та скасуванню, а позовні вимоги у цій частині - задоволенню.

Водночас, щодо вибору способу захисту порушеного права позивача, зокрема - зобов`язання Чернівецьку міську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачу йому безоплатно у власність земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , площею 0,1000 га (кадастровий номер 7310136900:57:002:0227 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (код 02.01), в строк 1 (один) місяць після завершення воєнного стану в Україні, з яким не погоджується частково апелянт, то колегія суддів зазначає таке.

Верховний Суд у постанові від 19 липня 2023 року у справі №440/4187/19 зазначив щодо дискреційності повноважень, то такими є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може". У такому випадку дійсно суд не може зобов`язати суб`єкта владних повноважень обрати один з правомірних варіантів поведінки, оскільки який би варіант реалізації повноважень не обрав відповідач, кожен з них буде правомірним, а тому це не порушує будь-чиїх прав. Зобов`язання відповідача прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням фактичних обставин справи. Дійсно, у випадку невиконання обов`язку відповідачем, за наявності визначених законом умов, у суду виникають підстави для ефективного захисту порушеного права позивача шляхом, зокрема, зобов`язання відповідача вчинити певні дії, спрямовані на відновлення порушеного права, або шляхом зобов`язання прийняти рішення.

Однак як і будь-який інших спосіб захисту, зобов`язання відповідача прийняти рішення може бути застосовано судом за наявності необхідних та достатніх для цього підстав.

Зобов`язання судом відповідача затвердити документацію із землеустрою може мати місце лише у випадку, якщо судом встановлено відсутність таких підстав для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою, які передбачені законом, а саме невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

Водночас, суд не уповноважений здійснювати перевірку наявності чи відсутності усіх названих підстав, у випадку, якщо відповідач цього не здійснив, оскільки у такому разі це не входить до предмету судової перевірки.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у даному випадку спосіб захисту порушеного права позивача шляхом зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) відповідає вимогам справедливості й забезпечить ефективне поновлення позивачів в правах.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 13.05.2020 у справі №464/6552/17, від 04.03.2021 у справі №П/811/968/18.

При цьому, щодо відтермінування судом повторного розгляду: "в строк 1 (один) місяць після завершення воєнного стану в Україні", то колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов в цій частині помилкового висновку з огляду на наступне.

Законом України (№2698-ІХ) від 19.10.2022р «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення системи оформлення прав оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення та удосконалення законодавства щодо охорони земель» внесено зміни у пункті 27 розділу X "Перехідні положення" ЗК України, а саме підпункт 5 доповнено другим реченням такого змісту: "Положення цього підпункту не поширюються на безоплатну передачу земельних ділянок у приватну власність власникам розташованих на таких земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), а також на безоплатну передачу у приватну власність громадянам України земельних ділянок, переданих у користування до набрання чинності цим Кодексом".

Отже, з 19.10.2022 року підпункт 5 пункту 27 розділу X "Перехідні положення" ЗК України має наступну редакцію «безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється. Положення цього підпункту не поширюються на безоплатну передачу земельних ділянок у приватну власність власникам розташованих на таких земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), а також на безоплатну передачу у приватну власність громадянам України земельних ділянок, переданих у користування до набрання чинності цим Кодексом».

Таким чином, судом першої інстанції вірно встановлено, що згідно витягу Чернівецького комунального обласного бюро технічної інвентаризації про реєстрацію права власності на нерухоме майно ОСОБА_1 , згідно свідоцтва про право на спадщину б/н від 23.06.1984, є власником будинку, по АДРЕСА_1 , а тому згідно з положеннями підпункту 5 пункту 27 розділу X "Перехідні положення" ЗК України жодних обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим щодо передачі у власність земельної ділянки на якій розташований житловий будинок належний мені на праві власності немає.

Отже, суд апеляційної інстанції зазначає, що приймаючи до уваги встановлені обставини справи, суд першої інстанції правильно по суті вирішив даний публічно-правовий спір, однак не надав належної оцінки наведеним вище обставинам, а саме: щодо внесених змін у Земельний кодекс України, Законом України №2698-ІХ від 19.10.2022р.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає за необхідне змінити судове рішення, виключив з резолютивної його частини строк, як відтермінування повторного розгляду заяви позивача.

Відповідно до ч.1 ст.317 КАС України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає за необхідне змінити судове рішення, а саме виклавши третій абзац резолютивної частини рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 25 грудня 2023 року, в такій редакції: "Зобов`язати Чернівецьку міську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачу йому безоплатно у власність земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , площею 0,1000 га (кадастровий номер 7310136900:57:002:0227 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (код 02.01)."

З цих підстав суд апеляційної інстанції задовольняє апеляційну скаргу.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи видно, що за подання вказаного позову позивачем понесено судові витрати (судовий збір) у розмірі 1488,60 грн., а тому суд присуджує на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача зазначену суму судового збору.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 25 грудня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Чернівецької міської ради про визнання незаконним і скасування пункту рішення та зобов`язання вчинити дії змінити виклавши третій абзац резолютивної частини рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 25 грудня 2023 року, його в такій редакції:

"Зобов`язати Чернівецьку міську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачу йому безоплатно у власність земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , площею 0,1000 га (кадастровий номер 7310136900:57:002:0227 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (код 02.01)."

В решта рішення залишити без змін.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Чернівецької міської ради витрати по сплаті судового збору в сумі - 1488,60 грн.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Капустинський М.М. Судді Ватаманюк Р.В. Сапальова Т.В.