Постанова

від 25.12.2023 по справі 320/2414/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/2414/21 Суддя (судді) першої інстанції: Кушнова А.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 грудня 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Епель О.В., Файдюка В.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 березня 2023 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Прайм-Прінт" до Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про визнання протиправними та скасування постанов,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Прайм-Прінт" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки з вимогами визнати протиправними та скасувати постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 25 січня 2021 року №230368 та від 26 січня 2021 року №230406.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 17 березня 2023 року адміністративний позов задоволено.

В апеляційній скарзі Державна служба України з безпеки на транспорті, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Прайм-Прінт» 20 грудня 2020 року зареєстроване як юридична особа, основним видом діяльності якого є друкування іншої продукції (а.с. 14-17).

08 грудня 2020 року ТОВ «Прайм-Прінт» орендувало у ОСОБА_1 автобус марки СПВ, моделі А0482 Рута ГБО з реєстраційним номером НОМЕР_1 (далі - Автобус; а.с. 11).

Відповідно до договору оренди від 08 грудня 2020 року, автобус орендується для ведення поточної господарської діяльності; територія поїздок не обмежена (а.с. 11).

03 і 10 грудня 2020 року Північне міжрегіональне управління Укртрансбезпеки видало своїм посадовим особам направлення на рейдові перевірки (а.с. 42, 44).

09 і 15 грудня 2020 року Північне міжрегіональне управління Укртрансбезпеки провело перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, результати яких оформлено актами від 09 грудня 2020 року №243453 (далі - Акт перевірки від 09 грудня 2020 року; а.с. 47) від 15 грудня 2020 року №243454 (далі - Акт перевірки від 15 грудня 2020 року, а.с. 41).

Вказаними перевірками встановлено, що Автобус з реєстраційним номером НОМЕР_1 використовується для надання послуг з регулярних спеціальних пасажирських перевезень за маршрутом м. Київ, станція метро «Академмістечко» - с. Тарасівка, Київська область без оформлення паспорту маршруту з позначкою «Б», схеми маршруту, розкладу руху, чим порушено вимоги статті 39 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Постановами Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки від 25 і 26 січня 2021 року №230368, №230606 на ТОВ «Прайм-Прінт» накладено штрафи у розмірі 1700 грн за правопорушення, відповідальність за яке передбачено абзацом третім частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону (схеми маршруту, розкладу руху).

Вважаючи оскаржувані постанови протиправними, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Відносини між автомобільними перевізниками, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулюються Законом України "Про автомобільний транспорт".

За змістом частини сьомої статті 6 названого Закону, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, поміж іншого, державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті.

Згідно з статтею 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", розглядати справи про накладення адміністративно-господарських штрафів за порушення, зазначені у цій статті, мають право посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 103 (далі - Положення № 103), Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Абзацом 1 п. 8 Положення № 103 визначено, що Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Згідно з статтею 5 Закону України "Про автомобільний транспорт" , основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про автомобільний транспорт", державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі). Державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про автомобільний транспорт":

- автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами;

- водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.

- автомобільний транспортний засіб - колісний транспортний засіб (автобус, вантажний та легковий автомобіль, причіп, напівпричіп), який використовується для перевезення пасажирів, вантажів або виконання спеціальних робочих функцій (далі - транспортний засіб);

- автобус - транспортний засіб, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення пасажирів з кількістю місць для сидіння більше ніж дев`ять з місцем водія включно.

- автобусний маршрут - шлях проходження автобуса між початковим та кінцевим пунктами з визначеними місцями на дорозі для посадки (висадки) пасажирів;

- автобусний маршрут нерегулярних перевезень - автобусний маршрут, на якому здійснюють нерегулярні пасажирські перевезення;

- нерегулярні пасажирські перевезення - перевезення пасажирів автобусом, замовленим юридичною або фізичною особою з укладанням письмового договору на кожну послугу, в якому визначають маршрут руху, дату та час перевезень, інші умови перевезень та форму оплати послуги, або перевезення за власний кошт;

- регулярні пасажирські перевезення - перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування за умовами, визначеними паспортом маршруту, затвердженим в установленому порядку органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування або уповноваженими органами Договірних Сторін у разі міжнародних перевезень;

- регулярні спеціальні пасажирські перевезення - перевезення певних категорій пасажирів (працівників підприємств, школярів, студентів, туристів, екскурсантів та інших) на автобусному маршруті за умовами, визначеними паспортом маршруту, затвердженим в установленому порядку замовником транспортних послуг або уповноваженими органами Договірних Сторін у разі міжнародних перевезень.

Частиною другою статті 35 Закону №2344-III передбачено, що послуги з перевезення пасажирів автобусами можуть надаватися за видами режимів організації перевезень: регулярні, регулярні спеціальні, нерегулярні.

Згідно з частиною четвертою статті 35 Закону №2344-III перевезення пасажирів автобусами в режимі регулярних спеціальних пасажирських перевезень здійснюють автомобільні перевізники на автобусних маршрутах спеціальних перевезень на договірних умовах із замовниками транспортних послуг.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 року №176 затверджені Правила надання послуг пасажирського автомобільного транспорту (далі - Правила).

Пунктом 45 Правил передбачено, що регулярні спеціальні перевезення організовуються для перевезення працівників підприємств, установ та організацій, учнів, студентів та інших організованих груп пасажирів.

Відповідно до пункту 46 Правил регулярні спеціальні перевезення здійснюються на підставі договору, згідно з яким автомобільний перевізник надає підприємству, установі та організації, яка виступає замовником послуг, послуги з перевезення організованої групи пасажирів за певним маршрутом і визначеним розкладом руху, протягом передбаченого договором строку.

З аналізу викладених положень чинного законодавства випливає, що для віднесення пасажирських перевезень до регулярних спеціальних вони мають одночасно відповідати таким ознакам: 1) здійснюються автобусом; 2) мають постійний (регулярний) характер і визначений маршрут; 3) є спеціалізованими - здійснюються для задоволення потреб окремих категорій осіб, об`єднаних родовою ознакою - працівник/відвідувач певного підприємства, установи, організації, студент, турист тощо; 4) організовуються на договірних засадах у формі оплачуваної послуги, умови, вартість надання якої визначається договором, укладеним між замовником і автомобільним перевізником.

Тобто, регулярні спеціальні перевезення - це різновид послуг з перевезення пасажирів, які надають автомобільні перевізники на комерційній основі за договором із замовником.

Як випливає з Актів перевірок, у спірних правовідносинах перевезення пасажирів хоча і мало спеціалізований, регулярний характер - пасажирами були працівники ТОВ «Прайм-Прінт», які регулярно рухалися на автобусі за певним маршрутом, проте здійснювалися такі перевезення позивачем із використанням власного (орендованого) автобусу за власні кошти для власних потреб.

Таким чином, перевезення, які здійснював позивач у спірних правовідносинах за своїм змістом не є послугою і не відповідають ознакам регулярних спеціальних пасажирських перевезень.

Частиною десятою статті 39 Закону №2344-III передбачено, що перевезення пасажирів автобусами для власних потреб здійснюються на підставі документа, що засвідчує використання автобуса на законних підставах; списку пасажирів, завіреного підписом перевізника. У свою чергу водій, який здійснює такі перевезення, крім зазначених документів повинен мати посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на автобус, інші документи, передбачені законодавством України.

Як вбачається з матеріалів справи, використання позивачем автобуса здійснюється на підставі договору оренди від 08 грудня 2020 року, посвідченого нотаріально і зареєстрованого в реєстрі за №892. Директором ТОВ «Прайм-Прінт» затверджено список пасажирів у кількості 16 осіб, що перевозилися Автобусом.

Акти перевірок не містять відомостей, що в Автобусі знаходилися інші особи. Перевіркою не встановлено, що перевезення здійснювалося позивачем на комерційній основі, тобто що позивачем надавалася послуга іншому підприємству, установі або організації.

Під час проведення перевірок відповідач не скористався наданими йому правами і фото-відеофіксацію процесу перевірок не проводив, пояснень у пасажирів та водія Автобуса, які б могли підтвердити стверджуваний відповідачем характер перевезень не відбирав.

Крім того, відповідачем не було спростовано доводів позивача про здійснення ним перевезень для власних потреб.

Беручи до уваги, що позивач у спірних правовідносинах не здійснював регулярних спеціальних перевезень в розумінні Закону №2344-III і Правил, висновок відповідача про порушення позивачем вимог статті 39 Закону №2344-III, яке виразилося у ненаданні до перевірки схеми маршруту, розкладу руху, є необґрунтованим.

Відповідно до статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, відповідач не мав юридичних і фактичних підстав для застосування до позивача адміністративно-господарських санкцій за правопорушення, склад якого визначений абзацом третім статті 60 Закону №2344-III.

Згідно з вимогами частин першої, другої статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Відповідно до вимог статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання протиправним та скасування постанови Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки від 25 і 26 січня 2021 року №230368, №230606.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи.

За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 березня 2023 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев

cуддя О.В.Епель

суддя В.В.Файдюк