Ухвала

від 01.11.2023 по справі 761/4566/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

вул. Солом`янська, 2-а, м. Київ, 03110, тел./факс 0 (44) 284 15 77

e-mail: inbox@kas.gov.ua, inbox@kia.court.gov.ua, web: kas.gov.ua, код ЄДРПОУ 42258617

Унікальний номер справи № 761/4566/20 Апеляційне провадження № 22-ц/824/12250/2023Головуючий у суді першої інстанції - Пономаренко Н.В. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Нежура В.А.

У Х В А Л А

01 листопада 2023 року Київський апеляційний суд у складі:

суддя-доповідач Нежура В.А.,

судді Невідома Т.О., Соколова В.В.,

секретар Цуран С.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу особи, яка не брала участі у справі - Товариство з обмеженою відповідальністю «Довіра та Гарантія» на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 28 липня 2022 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» про стягнення грошових коштів,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія», в якому просила стягнути з відповідача різницю між перевищенням 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя у розмірі 408 700,20 грн.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що 11.10.2006 між АКБ «ПРАВЕКС-БАНК» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 12206-153/06Р, який було забезпечено іпотекою - квартирою АДРЕСА_1 .

Заочним рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 15.11.2013, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 05.02.2014, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «ПРАВЕКС-БАНК» заборгованість за кредитним договором № 12206-153/06Р від 11.10.2006 в розмірі 50 148,28 грн.

10.08.2017 між ПАТ «ПРАВЕКС-БАНК» і ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, за умовами якого до відповідача перейшло право вимоги до позичальника за кредитним договором № 12206-153/06Р з усіма додатковими угодами до нього.

13.11.2017 державним реєстратором Зміївської міської ради Харківської області Борко А.С. було прийнято рішення про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за відповідачем. При цьому, позивач вказував, що вартість предмета іпотеки на момент набуття відповідачем права власності на нього складала 585 136,00 грн., а розмір заборгованості позивача за кредитним договором - 50 148,28 грн., з урахуванням ч. 2 ст. 625 ЦК України до суми боргу додається три проценти річних в розмірі 5 675,65 грн., а також інфляційні втрати - 62 098,27 грн. (з дня набрання рішення про стягнення боргу законної сили по день переходу права власності на квартиру). Тому, на підставі зазначених обставин просила позов задовольнити (т. 1 а.с. 1-10).

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 28.07.2022 позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» про стягнення грошових коштів, що є перевищенням 90 % вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя задоволено. Стягнуто з ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» на користь ОСОБА_1 грошові кошти, що є перевищенням 90 % вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя в розмірі 408 700,20 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат (т. 2 а.с. 173-178).

У свою чергу, ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» зверталось до суду з апеляційною скаргою на зазначене рішення, за наслідками розгляду якої Київським апеляційним судом було винесено постанову від 18.04.2023, якою апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» було залишено без задоволення, рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 28.07.2022 залишено без змін (т. 3 а.с. 193-197).

Наразі, особа, яка не брала участі у справі - ТОВ «Довіра та Гарантія», посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, просить скасувати рішення та постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Вказує, що судом першої інстанції по суті вирішено питання про майнові права та інтереси апелянта, оскільки це рішення безпосередньо вплинуло на його майновий стан, тобто, в наслідок ухвалення оскаржуваного рішення, стала неможлива реалізація його законного права, як учасника відповідача, на отримання дивідендів.

Окрім того, в оскаржуваному рішенні судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, а саме, норму ст. 37 закону України «Про іпотеку», ст. 13 закону України «Про судоустрій і статус судів», та порушено норму процесуального права - ч. 1 ст. 417 ЦПК України.

Також, суд неправильно застосував ст.ст. 77-81 ЦПК України, а саме, не врахував, що поданий позивачем, в якості доказу звіт про оцінку майна від 20.12.2017 ґрунтується на припущеннях (т. 3 а.с. 1-9).

21.09.2023 ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що відповідач погоджується з позицією апелянта стосовно того, що дане рішення прийняте з порушенням судом норм матеріального та процесуального права, без належного дослідження доказів та реальних обставин справи. Висновки суду ґрунтуються виключно на припущеннях, не підтверджених належними та допустимими доказами (т. 3 а.с. 54-56).

22.09.2023 ОСОБА_1 подано стислі письмові пояснення проти апеляційної скарги, у яких звертається увага на те, що у вказаному судовому рішенні констатувався факт невиконання ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» обов`язку перед ОСОБА_1 , що передбачений ст. 37 Закону України «Про іпотеку», а саме, не відшкодував іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя та чітко вказано суму такого перевищення. Окрім того, оскаржуваним судовим рішенням жодним чином не порушено прав та законних інтересів апелянта (т. 3 а.с. 69).

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 заперечував проти поданої апеляційної скарги та просив її відхилити.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Суд апеляційної інстанції визнав за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явились, оскільки їх неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи (ч. 2 ст. 372 ЦПК України).

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційне скарга не підлягає задоволенню, а провадження підлягає закриттю з наступних підстав.

Частиною 1 статті 352 ЦПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Цивільним процесуальним законодавством не передбачено право апеляційного суду відмовити у відкритті апеляційного провадження за скаргами осіб, які не брали участі у справі з підстав, що оскаржуваним рішенням права, свободи та інтереси не були порушені.

Разом із тим, ЦПК України передбачено, що після надіслання апеляційної скарги учасникам справи, останні можуть висловити свою позицію щодо поданої апеляційної скарги, надати свої доводи на її спростування, зокрема і надати докази того, що оскаржуваним рішенням права, свободи та інтереси апелянта не порушені.

Статтею 362 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

З матеріалів справи вбачається, що 11.10.2006 між АКБ «ПРАВЕКС-БАНК» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 12206-153/06Р, відповідно до умов якого остання отримала кредит в розмірі 26 000,00 доларів США з кінцевим строком повернення до 11.10.2022.

Для забезпечення виконання ОСОБА_1 зобов`язань за вказаним кредитним договором, 12.10.2006 між нею та АКБ «ПРАВЕКС-БАНК» було укладено іпотечний договір № 12206-153/06Р, за умовами якого вона передала в іпотеку банку належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1 .

У грудні 2011 року ПАТ КБ «ПРАВЕКС-БАНК» звернулося до Фрунзенського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (майнового поручителя) про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Заочним рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 15.11.2013, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 05.02.2014, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «ПРАВЕКС-БАНК» заборгованість за кредитним договором № 12206-153/06Р від 11.10.2006 в сумі 50 148,28 грн.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.03.2014 відмовлено ОСОБА_1 у відкритті касаційного провадження.

10.08.2017 між ПАТ КБ «ПРАВЕКС-БАНК» і ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, за умовами якого до відповідача перейшло право вимоги, в тому числі, до ОСОБА_1 за кредитним договором з усіма додатковими угодами до нього.

13.11.2017 державним реєстратором Зміївської міської ради Харківської області Борко А.С. зареєстровано право власності на предмет іпотеки - кв. АДРЕСА_1 , за ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія».

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 28.07.2022, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 18.04.2023 позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» про стягнення грошових коштів, що є перевищенням 90 % вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя задоволено. Стягнуто з ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» на користь ОСОБА_1 грошові кошти, що є перевищенням 90 % вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя в розмірі 408 700,20 грн (т. 2 а.с. 173-178 т. 3 а.с. 193-197).

Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Ця норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення.

З огляду на положення статей 15, 16 ЦК України підставою для захисту цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання чи оспорення. Відтак, задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) цього права позивачем.

Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, ТОВ «Довіра та Гарантія», зазначає, що оскаржуваним судовим рішенням позбавлено товариства права на отримання щорічних дивідендів.

Однак, зазначені висновки є помилковими з огляду на таке.

Загальне поняття «дивідендів» закріплене в Податковому кодексі України і відповідно до п. 14.1.49, ч. 14.1, ст. 14 - це платіж, що здійснюється юридичною особою, у тому числі емітентом корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів чи інших цінних паперів на користь власника таких корпоративних права чи цінних паперів, що засвідчують право власності інвестора на частку (пай) у майні (активах) емітента, у зв`язку з розподілом частини його прибутку. Для цілей оподаткування до дивідендів прирівнюється також платіж, який сплачується у зв`язку з розподілом чистого прибутку.

Законом України «Про акціонерні товариства» визначено, що дивіденди - це частина чистого прибутку акціонерного товариства, що виплачуються акціонеру з розрахунку на одну належну йому акцію певного типу та/або класу. Це, якщо йдеться саме про акціонерне товариство, де такі дивіденди мають право отримувати власники акцій.

Частиною 1 статті 27 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» визначено підстави коли товариство не має права приймати рішення про виплату дивідендів або виплачувати дивіденди, якщо:

1) товариство не здійснило розрахунків з учасниками товариства у зв`язку із припиненням їх участі у товаристві або з правонаступниками учасників товариства відповідно до цього Закону;

2) майна товариства недостатньо для задоволення вимог кредиторів за зобов`язаннями, строк виконання яких настав, або буде недостатньо внаслідок прийняття рішення про виплату дивідендів чи здійснення виплати.

Згідно розділу 9 Статуту ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» в редакції від 13.08.2020, чистий прибуток, одержаний після сплати процентів та кредитах банків, сплати податків та інших платежів до бюджету, залишається у повному розпорядженні товариства, яке визначає напрями його використання. Рішенням Загальних зборів учасників можуть встановлюватись умови виплати часток прибутку з дотриманням вимог законодавства. У разі настання збитків, загальні збори учасників можуть прийняти рішення про направлення на покриття збитків коштів з фондів або залучення кредитних коштів.

До апеляційної скарги ТОВ «Довіра та Гарантія» надано ряд протоколів загальних зборів учасників ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» № 79 від 23.10.2017, № 117 від 23.11.2017, № 118 від 27.11.2017 та № 39 від 17.04.2023, якими було погоджено вчинення дій, спрямованих на звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме, спірної квартири; запропоновано розробити план заходів щодо подальшого використання приміщення; вирішено провести ремонтні роботи та знайти орендарів приміщення; і, на сам кінець, запропоновано розподілити чистий прибуток товариства шляхом виплати дивідендів товариства не пізніше 17.04.2023 пропорційно маючої частки (т. 4 а.с. 11, 12-13, 14-15, 16-17).

З огляду на те, що ТОВ «Довіра та Гарантія» не надано доказів на підтвердження припинення своєї участі у ТОВ «ФК Довіра та Гарантія», та недостатності майна у товариства для задоволення вимог кредиторів за зобов`язаннями, спірна квартира, згідно матеріалів справи, все ще перебуває у власності ТОВ «ФК Довіра та Гарантія», тому апелянтом не доведено наявність порушення свого права внаслідок постановлення оскаржуваного рішення, за захистом якого він звернувся до суду.

До того ж, апелянт не надав суду доказів того, що ним було скликано загальні збори ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» з метою вирішення питання щодо виплати дивідендів, як то передбачено статутом товариства.

Тому, з урахуванням вищенаведеного, та в зв`язку з недоведеністю порушення права ТОВ «Довіра та Гарантія», апеляційний суд доходить висновку про наявність підстав для закриття апеляційного провадження.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 362, 368, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі - Товариство з обмеженою відповідальністю «Довіра та Гарантія» на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 28 липня 2022 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» про стягнення грошових коштів закрити.

Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Повний текст постанови виготовлено 20 грудня 2023 року.

Суддя-доповідач В.А. Нежура

Судді Т.О. Невідома

В.В. Соколова