Ухвала

від 12.12.2023 по справі 760/1543/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2023 року місто Київ

єдиний унікальний номер справи: 760/1543/22

номер провадження: 22-ц/824/9547/2023

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Верланова С.М. (суддя - доповідач),

суддів: Нежури В.А., Поліщук Н.В.,

за участю секретаря - Мазурок О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Джерелюка Юрія Вікторовича на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 27 березня 2023 року у складі судді Ішуніної Л.М., у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Роджен Груп», Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про припинення трудових відносин, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

У січні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Роджен Груп» (далі - ТОВ «Роджен Груп»), Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації про припинення трудових відносин, зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 06 червня 2012 року на загальних зборах учасників ТОВ «Роджен Груп» прийнято рішення, яке оформлене протоколом №1, про призначення ОСОБА_1 директором даного товариства, яким він є і по цей час. Позивач вказував, що 20 жовтня 2021 року він надіслав кожному учаснику товариства попередження про його відмову від виконання обов`язків директора відповідно до пункту 11.9 статуту ТОВ «Роджен Груп». Після спливу 45-денного строку (06 грудня 2021 року) він власноручно склав заяву про його звільнення на підставі ч.1 ст.38 КЗпП України та надіслав її рекомендованим листом кожному учаснику товариства, а також на адресу ТОВ «Роджен Груп». Після спливу 14 днів від дати складання заяви, 20 грудня 2021 року він направив учасникам товариства повідомлення про скликання позачергових загальних зборів на 10 січня 2022 року о 10 год 00 хв. за адресою: АДРЕСА_1 . Тобто не пізніше ніж за 20 днів до запланованої дати їх проведення. Зазначав, що згідно змісту повідомлення, пропонувалося вирішити питання про його звільнення з посади директора ТОВ «Роджен Груп» з 10 січня 2022 року та надати повноваження засновнику ОСОБА_2 здійснювати управління поточною діяльністю товариства з 11 січня 2022 року та інше.

Вказував, що 10 січня 2022 року він прибув о 09 год 30 хв. за адресою проведення загальних зборів учасників ТОВ «Роджен Груп» з метою забезпечення їх реєстрації, однак жоден із засновників товариства на збори не з`явився, у зв`язку з чим цього ж дня було складено протокол №29/1 про те, що загальні збори 10 січня 2022 року є такими, що не відбулись, оскільки на них не були присутні учасники, які повноважні приймати рішення з порядку денного.

Зазначав, що ним виконані усі вимоги, передбачені як чинним законодавством, так і статутом товариства, щодо можливості припинення трудових правовідносин між ним та товариством, а учасники, будучи попередженими у встановлений законом спосіб про обов`язок прийняття відповідного рішення, цей обов`язок ігнорують, тому вважав, що він виконує обов`язки керівника підприємства проти своєї волі.

З урахування наведеного, позивач ОСОБА_1 просив:

визнати припиненими трудові відносини між ним та ТОВ «Роджен Груп», у зв`язку зі звільненням його з посади директора товариства за власним бажанням на підставі ч.1 ст.38 КЗпП України;

зобов`язати Солом`янську районну в місті Києві державну адміністрацію внести відомості про факт припинення трудових правовідносин між ТОВ «Роджен Груп» та ОСОБА_1 у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 27 березня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано припиненими трудові відносини ОСОБА_1 з ТОВ «Роджен Груп» з 10 січня 2022 року, у зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 з посади директора за власним бажанням на підставі ч.1 ст.38 КЗпП України.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду мотивоване тим, що існує порушення права позивача на звільнення з роботи з ініціативи працівника, передбачене ч.1 ст.38 КЗпП України, тобто припинення трудових відносин. Зокрема, не виконання покладених статутом ТОВ «Роджен Груп» на учасників цього товариства обов`язків по створенню нового виконавчого органу та не вирішення зборами учасників товариства заяви про звільнення позивача з посади директора, що є порушенням його права на вільний вибір праці.

Також суд першої інстанції дійшов висновку, що вимога позивача про внесення даних про факт припинення трудових відносин до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є похідною від первісної вимоги про припинення трудових відносин, а тому на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, суб`єкт державної реєстрації вносить зміни до відомостей в Єдиному реєстрі про виключення запису про керівника відповідного товариства. Однак, суд не вправі втручатися у діяльність органу державної реєстраційної служби, зобов`язуючи його вносити будь-які відомості до Єдиного державного реєстру, що буде порушенням дискреційних повноважень цього органу, а тому відсутні підстави для задоволенні позову в цій частині.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Джерелюк Ю.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати в частині відмови у задоволенні вимоги позову ОСОБА_1 про зобов`язання Солом`янської районної державної адміністрації в місті Києві внести відомості про факт припинення трудових правовідносин та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в цій частині, посилаючись на неправильне застосуванням судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідно до ч.2 ст.5 ЦПК України та з урахуванням обставин цієї справи, заявлена вимога про припинення трудових правовідносин є ефективним способом захисту та не суперечить цивільному законодавству України, як і вимога про зобов`язання внести відповідні відомості (про припинення трудових правовідносин), оскільки у ч.1 ст. 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» визначено, що державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі документів, що подаються заявником для державної реєстрації та судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі. У вказаній нормі закону визначено, що таким судовим рішенням може бути рішення про зобов`язання вчинення реєстраційних дій (постанова Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 520/11437/16-ц, від 24 грудня 2019 року у справі № 758/1861/18). При цьому, Верховним Судом у вище зазначених постановах взято до уваги те, що факт припинення повноважень директора як посадової особи законодавець пов`язує із моментом внесення відповідного запису до ЄДРПОУ, а тому задоволення вимоги про зобов`язання органу державної реєстрації внести відповідні зміні відповідає завданню цивільного судочинства, яке полягає у справедливому та неупередженому вирішенні справ з метою ефективного захисту порушених прав, оскільки у всіх справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права (постанова Верховного Суду від 24 грудня 2019 року у справі № 758/1861/18).

Учасники справи не скористалися своїм правом на подання суду відзиву на апеляційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги до апеляційного суду не направили.

Згідно з ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Сторони у справі в судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином шляхом направлення 07 листопада 2023 року судових повісток на зазначені ними електронні адреси, які були доставлені їм того ж дня, що підтверджується наявними у справі даними звітів про доставку вихідної кореспонденції Київського апеляційного суду від 07 листопада 2023 року.

Також на адресу апеляційного суду надійшло зворотнє повідомлення про вручення судової повістки Солом`янській районній в місті Києві державній адміністрації 09 листопада 2023 року.

Згідно з ч.6 ст.128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур`єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Відповідно до п.п.1, 2 ч.8 ст.128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: день вручення судової повістки під розписку; день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи;

Крім того, апеляційний суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь у всіх етапах розгляду, що мають безпосередній стосунок до нього, утримуватися від використання прийомів для затягування процесу, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухань.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що сторони у справі повідомлені про дату, час і місце розгляду справи належним чином.

Зважаючи на вимоги ч.2 ст.372 ЦПК України, якою передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, колегія суддів визнала неявку сторін такою, що не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно з ч.4 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно з вимогами ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає, оскільки суд першої інстанції неправильно визначив юрисдикційність спору, який виник між сторонами у справі.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 з 06 червня 2012 року призначено на посаду директора ТОВ «Роджен Груп» на підставі рішення загальних зборів учасників товариства, оформленого протоколом №1 від 06 червня 2012 року. Згідно з даними Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, виписки з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 є керівником ТОВ «Роджен Груп», засновниками (учасниками) ТОВ «Роджен Груп» є: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , яким належить по 50 % статутного капіталу товариства.

20 жовтня 2021 року позивач ОСОБА_1 надіслав на адреси учасників ТОВ «Роджен Груп» попередження про відмову від виконання обов`язків директора, що підтверджується описами вкладення у лист, поштовими накладними та фіскальними чеками.

07 грудня 2021 року позивач надіслав на адреси учасників ТОВ «Роджен Груп» та на адресу місцезнаходження ТОВ «Роджен Груп» заяву від 06 грудня 2021 року про своє звільнення з посади директора ТОВ «Роджен Груп» з 20 грудня 2021 року за власним бажанням відповідно до ч.1 ст.38 КЗпП України, що підтверджується описами вкладення у листи, поштовими накладними та фіскальними чеками.

22 грудня 2021 року ОСОБА_1 надіслав на адреси учасників ТОВ та на адресу місцезнаходження ТОВ «Роджен Груп» повідомлення від 20 грудня 2021 року про скликання позачергових загальних зборів засновників на 10 січня 2022 року о 10 год 00 хв. за адресою: АДРЕСА_2 , з винесенням на порядок денний питання про звільнення з посади директора товариства ОСОБА_1 , що підтверджується описами вкладення у листи, поштовими накладними та фіскальними чеками.

10 січня 2022 року позачергові загальні збори учасників ТОВ «Роджен Груп» не відбулись, у зв`язку з відсутністю учасників товариства, що підтверджується протоколом №29/1 загальних зборів учасників ТОВ «Роджен Груп», складеного директором Гливою Є.О.

У ст.124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства - цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Юрисдикційність спору залежить від характеру спірних правовідносин, правового статусу суб`єкта звернення та предмета позовних вимог, а право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві.

Під цивільною юрисдикцією розуміють компетенцію загальних судів вирішувати з додержанням процесуальної форми цивільні справи у видах проваджень, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

За загальним правилом у порядку цивільного судочинства загальні суди вирішують справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, зокрема спори, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також із інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства (ст.ст. 2, 19 ЦПК України).

У даній справі позивач ОСОБА_1 заявив позовні вимоги про визнання припиненими трудових відносин між ТОВ «Роджен Груп» та ним, у зв`язку із звільненням його з посади директора за власним бажанням та зобов`язання Солом`янську районну в місті Києві державну адміністрацію внести відомості про факт припинення трудових правовідносин між ТОВ «Роджен Груп» та ним у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Порядок створення та діяльності господарських товариств, одним із різновидів яких є товариство з обмеженою відповідальністю урегульовано у низці нормативних актів, серед яких ЦК України, ГК України, Закон України від 17 червня 2018 року «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» №2275-VIII (далі - Закон №2275-VIII).

Товариством з обмеженою відповідальністю є господарське товариство, що має статутний капітал, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами і несе відповідальність за своїми зобов`язаннями тільки своїм майном. Учасники товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов`язаних з діяльністю товариства, у межах своїх вкладів. Максимальна кількість учасників товариства з обмеженою відповідальністю може досягати 100 осіб.

За змістом ч.1 ст.167 ГК України корпоративні права визначаються як права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи у управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Згідно з ч.3 ст.167 ГК України корпоративні відносини визначаються як відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Управління товариством здійснюють його органи, якими є загальні збори учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом (ч.ч.1,2 ст.97 ЦК України). У товариствах, в яких законом чи установчими документами передбачено утворення виконавчого органу, здійснення управлінської діяльності покладено на нього.

Відповідно до ч.1 ст.99 ЦК України виконавчий орган створюють загальні збори товариства. У частині 3 ст.99 ЦК України передбачено, що члени виконавчого органу можуть бути у будь-який час усунені від виконання своїх обов`язків, якщо у установчих документах не визначені підстави їх усунення.

Частинами 1-3 ст.39 Закону №№2275-VIII встановлено, що виконавчий орган товариства здійснює управління поточною діяльністю товариства. До компетенції виконавчого органу товариства належить вирішення всіх питань, пов`язаних з управлінням поточною діяльністю товариства, крім питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників та наглядової ради товариства (у разі утворення). Виконавчий орган товариства підзвітний загальним зборам учасників і наглядовій раді товариства (у разі утворення) та організовує виконання їхніх рішень.

Підставою набуття виконавчим органом товариства повноважень є факт його обрання (призначення) загальними зборами учасників (акціонерів) як вищого органу управління товариством.

Згідно зі ст.3 КЗпП України до трудових відносин належать відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами. У КЗпП України визначено виключний перелік підстав припинення трудового договору.

За приписом ч.4 ст.13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання. Корпоративні права учасників товариства є об`єктом такого захисту, зокрема у спосіб, передбачений ч.3 ст.99 ЦК України, згідно з якою повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Припинення повноважень члена виконавчого органу товариства за своєю правовою природою, предметом регулювання правовідносин і правовими наслідками відрізняється від звільнення працівника з роботи (розірвання із ним трудового договору) на підставі положень КЗпП України. Саме тому можливість уповноваженого органу товариства припинити повноваження члена виконавчого органу міститься не в приписах КЗпП України, а у ст.99 ЦК України, тобто не є предметом регулювання трудового права.

Реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, звільнення, відкликання членів виконавчого органу стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Хоча такі рішення уповноваженого на це органу можуть мати наслідки і в межах трудових правовідносин, але визначальними за таких обставин є корпоративні правовідносини.

У зв`язку з цим припинення повноважень члена виконавчого органу товариства відповідно до ч.3 ст.99 ЦК України є дією уповноваженого органу товариства, спрямованою на унеможливлення здійснення членом його виконавчого органу управлінської діяльності. Необхідність такої норми зумовлена специфічним статусом члена виконавчого органу, який отримав від уповноваженого органу товариства право на управління. За природою корпоративних відносин учасникам товариства має бути надано можливість у будь-який час оперативно відреагувати на дії особи, яка здійснює представницькі функції зі шкодою (чи можливою шкодою) для інтересів товариства, шляхом позбавлення її відповідних повноважень.

Таким чином зміст положень ч.3 ст.99 ЦК України надає право компетентному (уповноваженому) органу товариства припинити повноваження члена виконавчого органу у будь-який час, на свій розсуд, з будь-яких підстав.

Така форма захисту є специфічною дією носіїв корпоративних прав у відносинах з особою, якій вони довірили здійснювати управління товариством, і не може розглядатися в площині трудового права.

Конституційний Суд України у рішенні від 12 січня 2010 року № 1-рп/2010 у справі за конституційним зверненням товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний фінансово-правовий консалтинг» про офіційне тлумачення ч.3 ст.99 ЦК України (у попередній редакції, яка діяла до набрання чинності Законом України від 13 травня 2014 року № 1255-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів») зазначив, що реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а саме корпоративних правовідносин, що виникають між товариством та особами, яким довірено повноваження з управління ним.

Висновок про необхідність розгляду зазначеної категорії справ у порядку господарського судочинства викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 145/1885/15-ц та від 10 квітня 2019 року у справі № 510/456/17, а також у постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 463/5609/17 (провадження № 61-19367св19).

Відповідно до вимог ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, з урахуванням вказаних вище вимог закону, правових висновків Великої Палати Верховного Суду та встановлених у справі обставин, колегія приходить до висновку, що спір щодо визнання припинення трудових відносин між ТОВ «Роджен Груп» та ОСОБА_1 , у зв`язку із звільненням останнього з посади директора за власним бажанням належить до корпоративних спорів і підлягає вирішенню господарським судом, а тому вимога про зобов`язання Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації внести відомості про факт припинення трудових відносин між ТОВ «Роджен Груп» та ОСОБА_1 у Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань також належить до корпоративних спорів і підлягає вирішенню господарським судом.

Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 у даній справіє взаємопов`язаними, невід`ємними, від вирішення однієї з них залежить вирішення іншої вимоги, а тому за своєю правовою природою, правовими наслідками та правовою доцільністю вони повинні розглядатися сукупно у порядку одного провадження (див. постанову Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 463/5609/17 (провадження № 61-19367св19)).

Натомість суд першої інстанції помилково розглянув справу у порядку цивільного судочинства і неправильно визначив юрисдикційність спору, який виник між сторонами у справі.

Згідно з п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ч.1 ст.377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги (ч.2 ст.377 ЦПК України).

За таких обставин, а також враховуючи, що відповідно до ч.4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в повному обсязі із закриттям провадження у справі, оскільки дана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

На виконання вимог ч.1 ст.256 ЦПК України суд апеляційної інстанції вважає за необхідне роз`яснити позивачу, що оскільки розгляд справи віднесено до юрисдикції господарського суду, протягом десяти днів з дня отримання відповідної постанови він може звернутися до Київського апеляційного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Керуючись ст.ст. 374, 377, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Джерелюка Юрія Вікторовича - задовольнити частково.

Рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 27 березня 2023 року скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Роджен Груп», Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про припинення трудових відносин, зобов`язання вчинити дії - закрити.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що розгляд зазначеної справи віднесено до юрисдикції господарського суду та, що протягом десяти днів з дня отримання копії цієї постанови він може звернутися до Київського апеляційного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. У випадку проголошення лише вступної і резолютивної частини, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Головуючий

Судді: