Постанова

від 19.12.2023 по справі 367/6851/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

№ справи: 367/6851/21-ц

№ апеляційного провадження: 22-ц/824/11828/2023

Головуючий у суді першої інстанції: Мерзлий Л.В.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Немировська О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2023 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:

головуючий - Немировська О.В.,

судді - Желепа О.В., Мазурик О.Ф.

секретар - Черняк Д.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Приватного закладу освіти «Ірпінська початкова школа «КЕМБРІДЖ ФЕМІЛІ» до ОСОБА_1 , третя особа: Приватне підприємство «Нові горизонти 2021», Товариство з обмеженою відповідальністю «Заклад дошкільної освіти «ПЕТІТ ШАТО» про визнання права користування нерухомим майном,

за апеляційною скаргою представника Приватного закладу освіти «Ірпінська початкова школа «Кембрідж фемілі» - Білої Катерини Петрівни на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 06 червня 2023 року.

встановив:

у вересні 2021 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати за ним право користування нерухомим майном - майновим комплексом дитячого садка загальною площею 2 586,8 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 06 червня 2023 року в задоволенні позову було відмовлено, стягнуто з позивача на користь відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 55 000 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням представник позивача -

ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги та відмовити у стягнення витрат на правничу допомогу, посилаючись на допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального і процесуального права, неповне з`ясування судом обставин, які мають значення для справи, визнання встановленими обставин, які є недоведеними в ході розгляду справи.

Представник відповідача - ОСОБА_3 просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши доповідь судді Немировської О.В., пояснення представника позивача - ОСОБА_2 , представника відповідача -

ОСОБА_3 , дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказував, що 01.03.2021 року між ним та ТОВ «Заклад дошкільної освіти «ПЕТІТ ШАТО» укладено договір оренди № 01/03-21, за яким в оренду передано нерухоме майно - майновий комплекс дитячого садка загальною площею 2586,8 кв. м., що розташований за адресою: АДРЕСА_2 . На момент укладення договору, об`єкт оренди належав трьом співвласникам: ПП «Нові горизонти 2021» в розмірі 90/100; ОСОБА_4 в розмірі 5/100; ОСОБА_1 в розмірі 5/100. ПП «Нові горизонти 2021» діяло як орендодавець від імені та в інтересах інших співвласників, в порядку передбаченому ст.13, 358, 1158 ЦК України.

ОСОБА_5 фактично обмежила ПП «Нові горизонти 2021» та ОСОБА_4 в їх праві вільно користуватись та розпоряджатись належними їм частками, що призвело до фінансових збитків для них та порушення права на здійснення права власності, визначеного в ст. 319 ЦК України.

ПП «Нові горизонти 2021», діючи в інтересах всіх співвласників нерухомого майна, було укладено вищезазначений договір оренди з ТОВ «Заклад дошкільної освіти «ПЕТІТ ШАТО» та в подальшому за договором № 05/08/21 від 05.08.2021 ТОВ «Заклад дошкільної освіти «ПЕТІТ ШАТО» передало майновий комплекс дитячого садка в суборенду Приватному закладу освіти «Ірпінська початкова школа «Кембрідж фемілі».

Згідно з п. 7.1. договору оренди 01/03-21 ТОВ «Заклад дошкільної освіти «ПЕТІТ ШАТО» отримано від орендодавця згоду на передачу майнового комплексу в суборенду на період, що не перевищує строк дії договору оренди. Договір оренди № 01/03-21 укладено до 01 квітня 2024 року, а договір суборенди укладено до 31 березня 2024 року, тобто в межах дії первинного договору. ТОВ «Заклад дошкільної освіти «ПЕТІТ ШАТО» мало достатній обсяг прав для укладення спірного договору виходячи з умов діючого договору оренди № 01/03-21 та договір суборенди № 05/08/21 укладено з дотриманням всіх вимог чинного законодавства.

У зв`язку з цим позивач просив визнати за ним право строкового володіння та користування майновим комплексом дитячого садка загальною площею 2586,8 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , на умовах договору суборенди №05/08/21 від 05.08.2021 та вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 06 червня 2023 року в задоволенні позову було відмовлено, стягнуто з позивача на користь відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 55 000 грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що при укладенні договору оренди з ТОВ «Заклад дошкільної освіти «ПЕТІТ ШАТО», позивачу було відомо, що правові відносини щодо передачі в оренду приміщення дитячого садка виникли з іншою юридичною особою.

Укладаючи 01.03.2021 договір оренди з ТОВ «Заклад дошкільної освіти «ПЕТІТ ШАТО», ПП «НОВІ ГОРИЗОНТИ 2021» за наявності діючого договору оренди з НВК «ХЕППІ ЛЕНД» (чинного до 24.03.2021), та запропонували ОСОБА_1 25.03.2021 підписати договір з ПНЗ «ПЕТІТ ШАТО», але 01.03.2021 підписали такий договір самостійно.

ПП «НОВІ ГОРИЗОНТИ 2021» уклало договір оренди, на підставі якого в подальшому було укладено договір суборенди, в порядку, передбаченому ст. 1158 ЦК України. ПП «НОВІ ГОРИЗОНТИ 2021» отримало листа 17.06.2021 від ОСОБА_1 , в якому вона повідомила, що просить негайного розірвання договору оренди та забороняє вчиняти дії в її інтересах.

Заявляючи вимогу про визнання за ПЗО «Ірпінська початкова школа «Кембрідж фемілі» право строкового володіння та користування майновим комплексом дитячого садка загальною площею 2 586,8 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , на умовах договору суборенди №05/08/21 від 05.08.2021, позивач не довів наявність спору з відповідачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 361 ЦК України, співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Частиною 1 ст. 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ч.1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном, що становить зміст права власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Даний договір було укладено після того, як ПП «НОВІ ГОРИЗОНТИ 2021» отримало від ОСОБА_1 листа про те, що вона заперечує проти укладення договору оренди з ТОВ «Заклад дошкільної освіти ПЕТІТ ШАТО».

Висновок суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог є законним та обґрунтованим та відповідає встановленим по справі обставинам.

Суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права та посилався на положення ст. 41 Конституції України, ст. 13, 16, 316, 317, 319, 321, 361 ЦК України.

Судом першої інстанції було правильно встановлено, що 01.03.2021 між ПП «Нові горизонти 2021» та ТОВ «Заклад дошкільної освіти «ПЕТІТ ШАТО» укладено договір оренди №01/03-21, предметом якого було нерухоме майно - майновий комплекс дитячого садка площею 2 586, 8 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_2 . На час укладення договору вказане приміщення належало співвласникам: ПП «Нові горизонти 2021» в розмірі 90/100; ОСОБА_4 в розмірі 5/100; ОСОБА_1 в розмірі 5/100. Укладаючи договір оренди ПП «Нові горизонти 2021» з ПЗО «Ірпінська початкова школа «Кембрідж фемілі», орендодавець вважав, що діє в інтересах всіх співвласників нерухомого майна. Після укладення договору ОСОБА_1 було направлено пропозицію в порядку ст. 1158 УЦК України, однак вона не схвалила зазначені дії.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (чч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначає порушене, невизнане чи оспорюване право або охоронюваний законом інтерес,які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частинами першою, шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна (ст. 317 ЦК України).

Відповідно до ч. 7 ст. 319 ЦК України діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

В ч. 1 ст. 358 ЦК України закріплено, що право спільної часткової власності здійснюється за їх згодою.

За положеннями ст. 1158 ЦК України якщо майновим інтересам іншої особи загрожує небезпека настання невигідних для неї майнових наслідків, особа має право без доручення вчинити дії, спрямовані на їх попередження, усунення або зменшення.

Особа, яка вчинила дії в майнових інтересах іншої особи без її доручення, зобов`язана при першій нагоді повідомити її про свої дії. Якщо ці дії будуть схвалені іншою особою, надалі до відносин сторін застосовуються положення про відповідний договір.

Якщо особа, яка розпочала дії в майнових інтересах іншої особи без її доручення, не має можливості повідомити про свої дії цю особу, вона зобов`язана вжити усіх залежних від неї заходів щодо попередження, усунення або зменшення невигідних майнових наслідків для іншої особи. Особа, яка вчиняє дії в майнових інтересах іншої особи без її доручення, зобов`язана взяти на себе всі обов`язки, пов`язані із вчиненням цих дій, зокрема обов`язки щодо вчинених правочинів.

Всі доводи, викладені представником позивача в апеляційній скарзі є аналогічними доводам позовної заяви, були предметом перевірки суду першої інстанції та отримали належну правову оцінку.

Позивач, який є стороною договору суборенди, посилається як на доказ порушення своїх прав, що є підставою для позову, на те, що

ОСОБА_1 не несе витрат на утримання майнового комплексу, ігнорує пропозиції інших співвласників, перешкоджає їм в розпорядженні їх частками, що не може бути доказом порушення його прав.

Та обставина, що ОСОБА_1 не погодила укладений договір суборенди, не свідчить про виникнення спору між нею та позивачем.

Зазначені позивачем обставини щодо укладення договору суборенди не можуть бути підставою для поширення на вказані правовідносини положень ст. 1158 ЦК України. Крім того, позивач не може посилатись на факт укладення договору суборенди як дії, вчинені ним в інтересах ОСОБА_1 .

Також відсутні підстави для застосування до даних правовідносин на положення ч. 2 ст. 396 ЦК України, в якій закріплено, що особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Крім того, з матеріалів справи видно, що між ПП «Нові горизонти 2021» та ОСОБА_1 виникли розбіжності щодо використання спільного нерухомого майна. В провадженні Ірпінського міського суду Київської області ПП перебуває справа за позовом «Нові горизонти 2021» до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про припинення права на частку (справа №367/5282/20) та справа за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Заклад дошкільної освіти «Петіт Шато», ПЗО «Ірпінська початкова школа «Кембрідж Фемілі», ПП «Нові горизонти 2021» про визнання недійсними договорів оренди та суборенди.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, провадження № 14-144цс18 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, провадження № 12-187гс18 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, провадження № 14-338цс18, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, провадження 14-364цс19 (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц, провадження № 14-499цс19 (пункт 7.23)).

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції, а тому в частині вирішення позовних вимог рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

Разом з тим, рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині вирішення питання про розподіл судових витрат.

Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 137 ЦПК України зазначені витрати несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

При вирішенні питання про стягнення з позивача на користь відповідач витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції зазначив, що згідно наданого представником відповідача розрахунку витрат за надання професійної правничої допомоги, сума витрат включає наступні види послуг: консультація 1 год. - 5 000 грн., підготовка відзиву на позовну заяву 4 год. - 10 000 грн., підготовка клопотань процесуального характеру 3 год. - 10 000 грн., участь адвоката в засіданнях суду першої інстанції 10 год. - 30 000 грн., підготовка апеляційної скарги або відзиву на апеляційну скаргу 2 год. - 6 000 грн., участь адвоката в засіданнях суду апеляційної інстанції 3 год. - 9 000,00 грн., «гонорар успіху» - 50 000 грн., всього: 120 000 грн.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу адвокат Накутна С.О. надала: Договір №2 про надання правничої (правової) допомоги від 23.06.2020 року, укладений між АО «Право захисту» в особі заступника голови Накутної С.О. та Софроновою А.Г., Додаткову угоду №1 до Договору про надання правничої (правової) допомоги №2 від 21.06.2020 року, Додаткову угоду №6 до Договору про надання правничої (правової) допомоги №2 від 23.06.2020 року, Додаткову угоду №10 до Договору про надання правничої (правової) допомоги №2 від 23.06.2020 року, Акт приймання-передачі наданих послуг №8 до Договору про надання правничої (правової) допомоги №2 від 23.06.2020 року.

Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Відповідно до п. 4 ч. 1 статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід / Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

Визначаючи розмір витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції задовольнив вимоги в частині: консультація 1 год. - 5 000 грн., підготовка позовної заяви 4 год. - 10 000 грн., підготовка клопотань процесуального характеру 3 год. - 10 000 грн., участь адвоката в засіданнях суду першої інстанції -10 год. - 30 000 грн. Судом було помилково зазначено про підготовку позовної заяви, оскільки в Акті приймання-передачі наданих послуг №8 від 02 червня 2023 року було зазначено про підготовку відзиву на позовну заяву.

Суд відмовив в стягненні «гонорару успіху» - 50 000 грн., витрат на підготовку апеляційної скарги або відзиву на апеляційну скаргу 2 год. - 6 000 грн., участь адвоката в засіданнях суду апеляційної інстанції 3 год. - 9 000 грн.

В цій частині рішення суду першої інстанції сторонами не оскаржується та судом апеляційної інстанції не перевіряється.

Суд першої інстанції не дав оцінку обґрунтованості доводів представника відповідача щодо складності справи, вартості наданих адвокатом послуг та відповідність витрат фактичному обсягу наданим ним послуг. Фактично адвокатом Накутною С.О. було підготовлено відзив на позовну заяву та подано клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, яке не стосується заявлених позовних вимог. Також адвокат Накутна С.О. брала участь в одному судовому засіданні 06 червня 2023 року, яке тривало 1 годину 18 хвилин.

Визначаючи суму відшкодування витрат на правову допомогу, суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та стягує з відповідача на користь позивача витрати в розмірі 6 000 грн.

Таким чином, рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині вирішення питання про стягнення витрат на правничу допомогу.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 382 ЦПК України, суд

постановив:

апеляційну скаргу представника Приватного закладу освіти «Ірпінська початкова школа «Кембрідж фемілі» - Білої Катерини Петрівни задовольнити частково.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 06 червня 2023 року в частині вирішення позовних вимог залишити без змін.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 06 червня 2023 року в частині вирішення питання про стягнення витрат на правничу допомогу змінити та визначити розмір таких витрат в сумі 6 000 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в касаційному порядку на протязі тридцяти днів.

Повний текст постанови виготовлено 25 грудня 2023 року.

Головуючий

Судді