Постанова

від 12.12.2023 по справі 308/12332/23

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 308/12332/23

П О С Т А Н О В А

Іменем України

12 грудня 2023 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді: Мацунича М.В.

суддів: Фазикош Г.В., Джуги С.Д.

за участю секретаря судового засідання: Савинець В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Ламбрух Олександр Сергійович, на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 липня 2023 року про забезпечення позову, постановлену головуючою суддею Шепетко І.О. в справі за позовом керівника Ужгородської окружної прокуратури, в інтересах держави до ОСОБА_1 , Ужгородської міської ради про скасування рішення

встановив:

Керівник Ужгородської окружної прокуратури Ю. Домніцький, в інтересах держави звернувся до суду із заявою про забезпечення позову одночасно з пред`явленням позову до Ужгородської міської ради та ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку за кадастровим номером 2110100000:20:001:0308, площею 0,0732 та, належну ОСОБА_1 , заборони ОСОБА_1 , іншим фізичним і юридичним особам на час розгляду та до набрання законної сили рішенням суду у справі здійснювати будь-які підготовчі чи будівельні роботи на земельній ділянці за кадастровим номером 2110100000:20:001:0308, площею 0,0732 га; заборони Державній інспекції архітектури та містобудування України та її територіальним структурним підрозділам, а також Управлінню державного архітектурно-будівельного контролю Ужгородської міської ради на час розгляду та до набрання законної сили рішенням суду у справі здійснення реєстрації дозвільних документів щодо проведення підготовчих робіт, будівництва об`єктів нерухомості і введення їх в експлуатацію на земельній ділянці за кадастровим номером 2110100000:20:001:0308, площею 0,0732 га; заборони ОСОБА_1 , іншим фізичним і юридичним особам на час розгляду та до набрання законної сили рішенням суду у справі здійснення будь-яких дій щодо поділу, об`єднання, зміни цільового призначення, передачі в оренду чи на іншому праві користування, відчуження тощо щодо земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:20:001:0308, площею 0,0732 га; заборони органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, проводити будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки земельній ділянці за кадастровим номером 2110100000:20:001:0308, площею 0,0732 га та будь-яких об`єктів нерухомого майна ній.

Заяву про забезпечення позову мотивовано тим, що рішенням Ужгородської міської ради № 1518 від 18.04.2019 ОСОБА_1 , надано дозвіл на проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки площею 0,0732 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі по АДРЕСА_1 .

Надалі рішенням Ужгородської міської ради № 1629 від 25.07.2019 затверджено вартість земельної ділянки у сумі 248565,24 грн з розрахунку 339,57 грн за 1 кв.м. відповідно до висновку експертів від 14.05.2019 та продано її співвідповідачу.

На виконання даного рішення 23.08.2019 між Ужгородською міською радою та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, відповідно до якого останній набув у власність земельну ділянку за кадастровим номером 2110100000:20:001:0308 площею 0,0732 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі по АДРЕСА_1 .

Законність відчуження земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:20:001:0308 була предметом перевірки ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області, за наслідками якої складено акт № 50-ДК/69/АП/09/01/22 від 28.01.2022 про встановлення порушення вимог ст. 134 Земельного кодексу України, адже земельну ділянку передано в оренду та продано без проведення земельних торгів. Зокрема, підставою для отримання земельної ділянки без проведення земельних торгів є наявність на такій нерухомого майна. Однак детальним аналізом відомостей про підстави набуття права власності на нерухоме майно встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрував за собою речове право на будівлі (навіс під літерою Б, операторна під літерою В та навіс під літерою Г) автомобільної мийки на підставі декларації про готовність об`єкта до експлуатації № ЗК 141181651413 від 14.06.2018.

Згідно із витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 136592910 від 05.09.2018 зареєстроване нерухоме майно за ОСОБА_2 , по АДРЕСА_2 станом на час виділення земельної ділянки було розміщено на земельних ділянках 2110100000:20:001:0270, 2110100000:20:001:0267 та 2110100000:20:001:0266.

Такі ж відомості щодо місця розташування новозбудованих об`єктів нерухомості відображено у самій декларації про готовність об`єкта до експлуатації № ЗК 141181651413 від 14.06.2018 та довідці про присвоєння поштової адреси від 28.08.2018.

Натомість з матеріалів проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:20:001:0308 площею 0,0732 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі по АДРЕСА_1 вбачається наявність частини збудованого нерухомого майна автомобільної мийки, яку введено в експлуатацію на підставі декларації про готовність об`єкта до експлуатації №ЗК 141181651413 від 14.06.2018, на запроектованій земельній ділянці комунальної форми власності.

Згідно із витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-2102958402018 від 23.10.2018 загальна частина під об`єктами нерухомості становить 31 кв.м.

Таким чином, здійснюючи забудову на земельних ділянках 2110100000:20:001:0270, 2110100000:20:001:0267 та 2110100000:20:001:0266, ОСОБА_1 вийшов за їх межі, внаслідок чого частково забудував земельну ділянку комунальної власності Ужгородської міської ради, що стало підставою для подальшого отримання такої в оренду та її подальшого викупу.

Вважає, що відповідач, здійснюючи забудову на земельних ділянках 2110100000:20:001:0270, 2110100000:20:001:0267 та 2110100000:20:001:0266, вийшов за їх межі, внаслідок чого частково забудував земельну ділянку комунальної власності Ужгородської міської ради. Вказане свідчить про наявні ризики продовження забудови спірної земельної ділянки, здійсненні реконструкції належного йому нерухомого майна, а також об`єднання з земельними ділянками, належними йому на праві приватної власності, тощо, що значно утруднить виконання рішення у вказаній справі.

Отже, оскільки обставини справи свідчать про наявність дійсного спору між учасниками процесу та реальність загрози виникнення суттєвої шкоди інтересам держави, яку представляє позивач, яка полягає у тому, що подальша реалізація у будь-який спосіб земельної ділянки може призвести до того, що втрачається сенс подальшого розгляду заявлених позовних вимог, а також може зробити неможливим відновлення порушених інтересів держави та виконання ймовірного рішення суду по заявленим позовним вимогам, у зв`язку із чим необхідним є накладення арешту на спірну земельну ділянку, запровадження заборони щодо вчинення дій, спрямованих на реалізацію предмету спору: поділу, об`єднання, зміни цільового призначення, передачі в оренду чи на іншому праві користування, відчуження тощо, заборони здійснювати будь-які підготовчі чи будівельні роботи, здійснювати реєстрацію дозвільних документів щодо будівництва об`єктів нерухомості і введення їх в експлуатацію, проводити будь-які реєстраційні дії щодо спірної земельної ділянки.

Ухвалою Ужгородськогоміськрайонного судуЗакарпатської областівід 18липня 2023року заяву про забезпечення позову задоволено.

Накладено арешт на земельну ділянку за кадастровим номером 2110100000:20:001:0308, площею 0,0732 та належну ОСОБА_1 , код НОМЕР_1 .

Заборонено ОСОБА_1 , код НОМЕР_1 , іншим фізичним і юридичним особам на час розгляду та до набрання законної сили рішенням суду у справі здійснювати будь які підготовчі чи будівельні роботи на земельній ділянці за кадастровим номером 2110100000:20:001:0308, площею 0,0732 га.

Заборонено Державній інспекції архітектури та містобудування України та її територіальним структурним підрозділам, а також Управлінню державного архітектурно-будівельного контролю Ужгородської міської ради на час розгляду та до набрання законної сили рішенням суду у справі здійснювати реєстрацію дозвільних документів щодо проведення підготовчих робіт, будівництва об`єктів нерухомості і введення їх в експлуатацію на земельній ділянці за кадастровим номером 2110100000:20:001:0308, площею 0,0732 га.

Заборонено ОСОБА_1 , код НОМЕР_1 , іншим фізичним і юридичним особам на час розгляду та до набрання законної сили рішенням суду у справі здійснювати будь які дії щодо поділу, об`єднання, зміни цільового призначення, передачі в оренду чи на іншому праві користування, відчуження тощо щодо земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:20:001:0308, площею 0,0732 га.

Заборонено органам,які здійснюютьреєстрацію речовихправ нанерухоме майно,проводити будьякі реєстраційнідії щодоземельної ділянкиземельній ділянціза кадастровимномером 2110100000:20:001:0308,площею 0,0732га табудь-якихоб`єктів нерухомогомайна ній.

ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій просить скасувати ухвалу як таку, що постановлена з порушенням норм процесуального права та відмовити в задоволенні такої.

Вважає, що позивач в поданій заяві про забезпечення позову навів виключно припущення про можливе невиконання відповідачем рішення суду (у випадку ухвалення його на його користь). Жодних належних і допустимих доказів в обґрунтування заяви про забезпечення позову заявником суду не подано. Суд першої інстанції не врахував, що позивачем взагалі не мотивовано, чому саме буде утруднено або неможливо виконати рішення суду у разі задоволення позову, якщо таке буде прийняте на користь позивача, що вказувало на підстави для відмови у задоволенні клопотання.

Крім того, вжитий судом захід забезпечення позову у вигляді заборони ОСОБА_1 , іншим фізичним і юридичним особам здійснювати будь-які підготовчі чи будівельні роботи, будь-які дії щодо поділу, об`єднання, зміни цільового призначення, передачі в оренду чи на іншому праві користування, відчуження тощо, щодо земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:20:001:0308, площею 0,0732 га є незаконним, оскільки такий захід забезпечення позову не відповідає змісту порушеного права, не є співмірним із заявленими вимогами та порушує права відповідача, як повноправного на даний момент власника спірних земельних ділянок.

Вважає, що внаслідок вжиття заходів забезпечення позову законного власника майна буде обмежено в користуванні, володінні та розпорядженні належним йому майном, чим буде порушено не тільки норми цивільного права, а також основні засади та норми як Конституції України, так норми Європейського права.

По суті, його буде обмежено у конституційних правах щодо вільного володіння своїм майном тільки через те, що у позивача виникла необґрунтована підозра у неправомірності набуття права власності, яке було набуто в порядку, передбаченому законом.

Арешт належного йому майна є порушенням права на мирне володіння майном та в даному випадку порушує справедливий баланс між її інтересами, як власника майна, інтереси якої є гарантовані законом та особи позивача, який на підставі необґрунтованих доводів прямо впливає на розумний баланс.

Ужгородська окружна прокуратура подала відзив на апеляційну скаргу в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Зазначає, що обрані судом заходи забезпечення позову повністю є співмірними із заявленими позовними вимогами та такі забезпечують реальне, ефективне виконання в майбутньому судового рішення.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає що така не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до чч.1, 2 ст.149 ЦПК суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.150 цього кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, по захист яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Згідно із п.1 ч.1 та ч.3 ст.150 ЦПК позов може бути забезпечено накладенням арешту на майно відповідача та забороною вчиняти певні дії. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути розмірними із заявленими позивачем вимогами.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих стороною для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись у тому, що між сторонами дійсно виник спір, існує реальна загроза невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також співмірність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулася з таким клопотанням, заявленим позовним вимогам.

Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та те, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до ускладнення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинне мати очевидний та об`єктивний характер. Відповідно до роз`яснень п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Як неодноразово зазначав Верховний Суд у своїх судових рішеннях (від 10 березня 2020 року у справі № 750/12430/19, від 28 травня 2020 року у справі № 211/374/20, від 30 листопада 2020 року у справі № 127/17451/20 та ін.) під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, ухваленого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

Забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, не порушує речове право володіння особи майном, оскільки мета забезпечення позову - це негайні, проте, тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового рішення, а також перешкоджання завдавання значної шкоди позивачам.

Цивільній процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено виконання рішення при задоволенні позову. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки, безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав та законних інтересів. При цьому ухвалою про забезпечення позову не може вирішуватися спір по суті.

Встановивши,що ОСОБА_1 ,здійснюючи забудовуна належнихйому земельнихділянках,і частковозабудував земельнуділянку комунальноївласності Ужгородськоїміської ради за кадастровимномером 2110100000:20:001:0308,площею 0,0732га,яка єпредметом спору, то суд правильно дійшов висновку про наявність підстав забезпечення позову, щоб усунути ризики продовження забудови спірної земельної ділянки, здійсненні реконструкції належного йому нерухомого майна, а також об`єднання із земельними ділянками, належними йому на праві приватної власності.

Як вище вказувалося передбачений процесуальним законом інститут забезпечення позову є особливим видом судової юрисдикції, який гарантує або може гарантувати позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, у випадку прийняття його на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення, або ефективний захист його прав.

Вжиття заходів забезпечення позову це не вирішення спору по суті, а тимчасові процесуальні дії примусового характеру у вигляді обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача, на період розгляду справи і ухвалення рішення.

Необхідність вжиття таких заходів ґрунтується на оцінці (підставному припущенні) суду імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду чи утруднення ефективного захисту прав позивача в разі невжиття таких заходів.

Отже, наведені скаржником в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, а відтак, підстави для скасування чи зміни ухвали - відсутні.

Колегія суддів враховує, що викладені в оскаржуваній ухвалі висновки прийнятого судом рішення та його мотивування є достатніми і зрозумілими та відповідають вимогам закону.

За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалена з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасована з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Виходячи з наведеного та керуючись нормами статей 149,150,367,374,375,381,382,384 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Ламбрух Олександр Сергійович, залишити без задоволення.

Ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 липня 2023 року, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови суду складено 22 грудня 2023 року.

Головуючий:

Судді: