Рішення

від 06.02.2024 по справі 308/12332/23

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/12332/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 лютого 2024 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді Шепетко І.О.,

за участі секретаря судових засідань Петришина Н.А.

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача 2 Ламбруха О.С.

розглянувши у відкритому засіданні цивільну справу в порядку загального позовного провадження за позовом керівника Ужгородської окружної прокуратури Юрія Домніцького в інтересах держави до Ужгородської міської ради та ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення ради, державної реєстрації права власності на земельну ділянку та зобов`язання повернути її територіальній громаді міста: -

в с т а н о в и в:

У проваджені Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області перебуває вищезазначена цивільна справа, в якій позивач просить визнати незаконним та скасувати рішення Ужгородської міської ради «Про приватизацію земельної ділянки несільськогосподарського призначення шляхом викупу» № 1629 від 25.07.2019, скасувати державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_2 на земельну ділянку за кадастровим номером 2110100000:20:001:0308 площею 0,0732 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі по АДРЕСА_1 , зобов`язати ОСОБА_2 повернути територіальній громаді міста Ужгород земельну ділянку за кадастровим номером 2110100000:20:001:0308 площею 0,0732 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі по АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 23.01.2019 між Ужгородською міською радою та ОСОБА_2 укладено договір оренди земельної ділянки для будівництва та обслуговування будівель торгівлі за кадастровим номером 2110100000:20:001:0308 площею 0,0732 га.

За умовами договору, земельна ділянка, що передається у користування обтяжена нерухомим майном (п.3 Договору).

Пунктом 1.16 рішення Ужгородської міської ради № 1518 від 18.04.2019 ОСОБА_2 , надано дозвіл на проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки площею 0,0732 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі по АДРЕСА_1 .

Надалі рішенням Ужгородської міської ради № 1629 від 25.07.2019 затверджено вартість земельної ділянки у сумі 248565,24 грн з розрахунку 339,57 грн за 1 кв.м. відповідно до висновку експертів від 14.05.2019 та продано її співвідповідачу.

На виконання даного рішення 23.08.2019 між Ужгородською міською радою та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, відповідно до якого останній набув у власність земельну ділянку за кадастровим номером 2110100000:20:001:0308 площею 0,0732га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі по АДРЕСА_1 .

Прокурор вказує, що законність відчуження земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:20:001:0308 була предметом перевірки ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області, за наслідками якої складено акт № 50-ДК/69/АП/09/01/- 22 від 28.01.2022 про встановлення порушення вимог ст. 134 ЗК України, адже земельну ділянку передано в оренду та продано без проведення земельних торгів.

Зокрема, прокурор стверджує, що підставою для отримання земельної ділянки без проведення земельних торгів є наявність на такій нерухомого майна. Однак детальним аналізом відомостей про підстави набуття права власності на нерухоме майно встановлено, що ОСОБА_2 зареєстрував за собою речове право на будівлі (навіс під літерою Б, операторна під літерою В та навіс під літерою Г) автомобільної мийки на підставі декларації про готовність об`єкта до експлуатації №ЗК 141181651413 від 14.06.2018.

Згідно із витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 136592910 від 05.09.2018 (міститься у проекті із землеустрою) зареєстроване нерухоме майно за ОСОБА_2 , по АДРЕСА_2 станом на час виділення земельної ділянки було розміщено на земельних ділянках 2110100000:20:001:0270, 2110100000:20:001:0267 та 2110100000:20:001:0266.

Такі ж відомості щодо місця розташування новозбудованих об`єктів нерухомості відображено у самій декларації про готовність об`єкта до експлуатації № ЗК 141181651413 від 14.06.2018 та довідці про присвоєння поштової адреси від 28.08.2018.

Натомість, зазначає, що з матеріалів проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:20:001:0308 площею 0,0732 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі по АДРЕСА_1 вбачається наявність частини збудованого нерухомого майна автомобільної мийки, яку введено в експлуатацію на підставі декларації про готовність об`єкта до експлуатації № ЗК 141181651413 від 14.06.2018 на запроектованій земельній ділянці комунальної форми власності.

Згідно із витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-2102958402018 від 23.10.2018 загальна частина під об`єктами нерухомості становить 31 кв.м.

Таким чином, прокурор стверджує, що здійснюючи забудову на земельних ділянках 2110100000:20:001:0270, 2110100000:20:001:0267 та 2110100000:20:001:0266, ОСОБА_2 вийшов за їх межі, внаслідок чого частково забудував земельну ділянку комунальної власності Ужгородської міської ради, що стало підставою для подальшого отримання такої в оренду та її подальшого викупу. А тому, рішення Ужгородської міської ради «Про приватизацію земельної ділянки несільськогосподарського призначення шляхом викупу» №1629 від 28.07.2019 щодо продажу ОСОБА_2 земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:20:001:0308 площею 0,0732 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі по АДРЕСА_1 , підлягає визнанню незаконним та скасуванню.

Крім того, прокурор вказує, що спірний договір купівлі-продажу за відсутності для цього підстави, визначеної в абз. 2 ч. 2 ст. 134 ЗК України, укладений без дотримання конкурентних засад, тобто спрямований на незаконне заволодіння земельною ділянкою комунальної власності, такий договір згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 228 ЦК України є нікчемним.

В обґрунтування вищенаведеного посилається на те, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (абзац перший ч. 2 ст. 215 ЦК України). Отже, якщо недійсність певного правочину встановлена законом, вимога про визнання його недійсним за загальним правилом не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину (постанови Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 463/5896/14-ц (пункт 72), від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17 (пункт 95)).

Отже, у разі, коли правочин є нікчемним, за загальним правилом сторона може звернутися до суду не з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним, а за застосуванням наслідків виконання недійсного правочину (наприклад, з вимогою про повернення одержаного на виконання такого правочину), обґрунтовуючи вимоги його нікчемністю.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20.05.2020 у справі № 706/1685/16-ц, Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17.06.2020 у справі № 545/1450/17 та від 27.10.2020 у справі № 381/375/19, а також Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 496/2866/16-ц та від 20.07.2022 у справі № 923/195/20.

Таким чином вважає, що ефективним способом захисту інтересів держави буде скасування на підставі судового рішення державної реєстрації права приватної власності ОСОБА_2 , на земельну ділянку за кадастровим номером 2110100000:20:001:0308 площею 0,0732га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі по АДРЕСА_1 та зобов`язати повернути її територіальній громаді міста Ужгород.

15.08.2023 відповідач ОСОБА_2 подав відзив на позов, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі з огляду на те, що по-перше: твердження керівника Ужгородської окружної прокуратури щодо допущення будь-яких порушень в ході набуття Відповідачем у власність земельної ділянки є необґрунтованими та безпідставними, та як відповідач набув у власність спірну земельну ділянку в законний спосіб на підставі від платного правочину, що виключає підстави для задоволення позовних вимог.

По-друге, зазначив, що обраний позивачем спосіб захисту порушених речових прав, а саме скасування державної реєстрації права на майно не зможе забезпечити і гарантувати ефективне відновлення порушеного права, а тому у задоволенні позову слід відмовити. Вказав, що такого способу захисту порушених речових прав як скасування державної реєстрації права закон без одночасного визнання рішенням речових прав не передбачено, а тому такий спосіб судового захисту не зможе забезпечити і гарантувати ефективне відновлення порушеного права, що є ще однією з підстав для відмови у задоволенні позову.

По-третє, стверджує, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права у виді повернення земельної ділянки на користь територіальної громади не відповідають приписам справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника. Вважає, що надаючи юридичну оцінку необхідності позбавлення права мирного володіння придбаного за відплатним договором майна, що у даному спорі підлягають застосуванню ряд рішень ЄСГІЛ про неможливість витребування у добросовісного набувача майна, яке вибуло з володіння держави внаслідок порушень, допущених уповноваженими посадовими особами, які здійснюють функцію управління державним майном (спори щодо порушення ч. 1 ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

21.09.2023 представник позивача подав відповідь на відзив, в якій щодо доводів відповідача, про те, що на момент викупу земельної ділянки на ній було розміщено автомийку загальною площею 71,5 кв.м., зауважив, що відповідачем жодним чином не спростовано доводи позовної заяви про те, що, здійснюючи забудову на земельних ділянках 2110100000:20:001:0270, 2110100000:20:001:0267 та 2110100000:20:001:0266, відповідач вийшов за їх межі, внаслідок чого частково забудував земельну ділянку комунальної власності Ужгородської міської ради, що стало підставою для подальшого отримання такої в оренду та її подальшого викупу. Посилається на постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 по справі №916/2791/13 (пункти 6.31-6.33) та від 23.06.2020 по справі № 680/214/16-ц (пункти 53-56).

Щодо доводів відповідача про неефективність обраного позивачем способу захисту порушеного права зауважив, що позивач у відзиві посилається на редакцію ч. 3 ст . 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», до якої в подальшому внесено зміни Законом № 2255-ІХ від 12.05.2022, а згодом викладено в редакції Закону №3103 -IX від 03.05.2023. Таким чином, вважає,що у вказаній нормі Закону вже не містяться вимоги про те, ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав). А тому, стверджує, що судова практика, на яку посилається відповідач, є нерелевантною до даного спору.

Так, зазначає, що відповідно до діючої редакції ч. 3 ст. 26 Закону у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, іцо були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Таким чином, підсумовує, скасування державної реєстрації права приватної власності ОСОБА_2 , код НОМЕР_1 , на земельну ділянку за кадастровим номером 2110100000:20:001:0308 площею 0,0732 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі по АДРЕСА_1 , призводить до припинення відповідних прав, а також здійснюється державна реєстрація набуття таких прав за попереднім власником, тобто територіальною громадою міста Ужгорода. Отже, такий спосіб захисту як скасування державної реєстрації права приватної власності на даний час є в повній мірі ефективним. Також додав, що такий спосіб захисту, як визнання незаконним та скасування правового акту індивідуальної дії, виданого органом місцевого самоврядування, прямо передбаченим законом.

Щодо доводів відповідача, що до спірних правовідносин застосовним є положення статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Першого протоколу) вказав, що звернення до суду відбулось відповідно до приписів національного законодавства, зокрема з огляду на вказані в позові порушення норм земельного законодавства; втручання у право відповідача має легітимну мету, оскільки спрямоване на відновлення порушених інтересів територіальної громади щодо захисту права власності на земельну ділянку, що протиправно та всупереч встановленому законом порядку вибула з власності територіальної громади міста Ужгорода без її волі; захід із втручання у право відповідача є пропорційним визначеній меті та є єдиним можливим в даному випадку способом відновити порушені інтереси держави з огляду на імперативну норму закону про заборону передання земель у приватну власність поза межами конкурсних процедур; в даному випадку у відповідача ОСОБА_2 відсутній критерій добросовісності набуття земельної ділянки комунальної власності у власність, оскільки ним самовільно забудовано таку земельну ділянку, що стало підставою для подальшого отримання такої в оренду та її подальшого викупу.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 18.07.2023 було відкрито провадження по справі, постановлено проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження, надано відповідачам строк для подачі відзиву нам позовну заяву.

Ухвалою суду від 18.07.2023 задоволено заяву керівника Ужгородської окружної прокуратури Юрія Домніцького в інтересах держави про забезпечення накладено арешт на земельну ділянку за кадастровим номером 2110100000:20:001:0308, площею 0,0732 та, належну ОСОБА_2 , код НОМЕР_1 ; заборонено ОСОБА_2 , код НОМЕР_1 , іншим фізичним і юридичним особам на час розгляду та до набрання законної сили рішенням суду у справі здійснювати будь-які підготовчі чи будівельні роботи на земельній ділянці за кадастровим номером 2110100000:20:001:0308, площею 0,0732 га; заборонено Державній інспекції архітектури та містобудування України та її територіальним структурним підрозділам, а також Управлінню державного архітектурно-будівельного контролю Ужгородської міської ради на час розгляду та до набрання законної сили рішенням суду у справі здійснювати реєстрацію дозвільних документів щодо проведення підготовчих робіт, будівництва об`єктів нерухомості і введення їх в експлуатацію на земельній ділянці за кадастровим номером 2110100000:20:001:0308, площею 0,0732 га; заборонено ОСОБА_2 , іншим фізичним і юридичним особам на час розгляду та до набрання законної сили рішенням суду у справі здійснювати будь-які дії щодо поділу, об`єднання, зміни цільового призначення, передачі в оренду чи на іншому праві користування, відчуження тощо щодо земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:20:001:0308, площею 0,0732 га; заборонено органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, проводити будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки земельній ділянці за кадастровим номером 2110100000:20:001:0308, площею 0,0732 га та будь-яких об`єктів нерухомого майна ній.

Ухвалою суду від 11.12.2023 було закрито підготовче провадження за вказаним позовом та призначено справу до судового розгляду по суті.

Пояснення сторін, їх представників в судовому засіданні.

В судовому засіданні прокурор позов підтримав, просив задовольнити.

В судовому засіданні представник відповідача-2 адвокат ЛамбрухО.С. заперечував проти задоволення позову, просив відмовити в його задоволенні в повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на позов.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у справі в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Згідно витягу з рішення Ужгородської ради від 22.02.2018 №1029 ОСОБА_2 надано дозвіл на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0732 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі по АДРЕСА_1 .

На підставі п.1.29 рішення Ужгородської міської ради від 13.12.2018 №1351, ОСОБА_2 затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0732 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі по АДРЕСА_1 та надано її в оренду строком на 5 років до 13.12.2023.

Згідно договору оренди землі №2050 від 23.01.2019, укладеного між територіальною громадою міста Ужгорода в особі Ужгородської міської ради та ОСОБА_2 , останньому було передано в строкове платне користування земельну ділянку з кадастровим номером 2110100000:20:001:0308 площею 0,0732 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі строком до 13.12.2023.

Згідно п.3 вказаного договору на земельній ділянці знаходиться об`єкта нерухомого майна авто мийка.

Пунктом 1.16 рішення Ужгородської міської ради № 1518 від 18.04.2019 ОСОБА_2 , надано дозвіл на проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки площею 0,0732 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі по АДРЕСА_1 .

Рішенням Ужгородської міської ради № 1629 від 25.07.2019 затверджено вартість земельної ділянки у сумі 248565,24 грн з розрахунку 339,57 грн за 1 кв.м. відповідно до висновку експертів від 14.05.2019 та продано її співвідповідачу.

На виконання даного рішення 23.08.2019 між Ужгородською міською радою та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, відповідно до якого останній набув у власність земельну ділянку за кадастровим номером 2110100000:20:001:0308 площею 0,0732 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі по АДРЕСА_1 .

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 136592910 від 05.09.2018 зареєстроване нерухоме майно за ОСОБА_2 , по АДРЕСА_2 станом на час виділення земельної ділянки було розміщено на земельних ділянках 2110100000:20:001:0270, 2110100000:20:001:0267 та 2110100000:20:001:0266.

Такі ж відомості щодо місця розташування новозбудованих об`єктів нерухомості відображено у самій декларації про готовність об`єкта до експлуатації № ЗК 141181651413 від 14.06.2018 та довідці про присвоєння поштової адреси від 28.08.2018.

З матеріалів проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:20:001:0308 площею 0,0732 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі по АДРЕСА_1 встановлено, що частина збудованого нерухомого майна автомобільної мийки, яку введено в експлуатацію на підставі декларації про готовність об`єкта до експлуатації №ЗК 141181651413 від 14.06.2018 на запроектованій земельній ділянці комунальної форми власності.

Згідно Акта перевірки дотримання вимог земельного законодавства № 50-ДК/69/АП/09/01/- 22 від 28.01.2022 земельну ділянку за кадастровим номером 2110100000:20:001:0308 площею 0,0732 га гр. ОСОБА_2 Ужгородською міською радою відчужено без виконання вимог ч.1 ст.134 ЗК України.

Згідно наданого відповідачем висновку експерта Закарпатського відділення Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз від 10.11.2023 №3940-Е встановлено, що на земельній ділянці з кадастровим номером 2110100000:20:001:0308 розташовані об`єкти нерухомого майна будівлі, споруди на загальній площі 0,0277 га. Розроблена документація Проект землеустрою щодо відведення гр. ОСОБА_2 земельної ділянки для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, площею 0,0732 га, за адресою: АДРЕСА_3 , розроблена приватним підприємством «Сьомий регіон», відповідає вимогам земельного законодавства та іншим нормативним документам з питань землеустрою та землекористування.

Оцінка суду

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

У постанові Верховного Суду від 19 жовтня 2021 року в справі №628/1475/19 (провадження №61-7554св21) зазначено, що «правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод та інтересів, а тому суд повинен установити, чи були порушені або невизнані права, свободи чи інтереси особи, яка звернулася до суду за їх захистом, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні».

Положеннями статті 12 Земельного кодексу України (далі ЗК України) передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб (ч. 1 ст. 122 ЗК України).

Порядок надання земельних ділянок у власність чи користування, наведений устатті 123 ЗК України(у відповідній редакції), передбачає, що рішення органів про надання земельних ділянокприймаються на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки зі зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Надання в користування земельної ділянки, яка зареєстрована в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України«Про Державнийземельний кадастр» та право власності на яку зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.

Надання в користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначенихстаттею 122цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.

За змістом ч. 1 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст.122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу земельної ділянки.

Положеннями ст. 124 ЗК України визначено спеціальний порядок передачі земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, в оренду громадянам та юридичним особам.

Відповідно до частини другої вищевказаної статті, передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених ч.ч. 2 і 3 ст. 134 цього Кодексу.

За приписами ч. 1 ст. 134 ЗК України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених ч. 2 цієї статті.

Такими випадками згідно ч. 2 ст. 134 ЗК України є: розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб. У такому разі земельні ділянки державної чи комунальної власності (або права на них) не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах).

Так, як встановлено судом та не спростовано відповідачами, відповідач-2 ОСОБА_2 здійснюючи забудову на земельних ділянках 2110100000:20:001:0270, 2110100000:20:001:0267 та 2110100000:20:001:0266, вийшов за їх межі, внаслідок чого частково забудував земельну ділянку комунальної власності Ужгородської міської ради з кадастровим номером 2110100000:20:001:0308, та набув останню у власність в порядку ч.2 ст.134 ЗК України.

Згідно ч.2 ст.331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Право власності на нерухомі речі підлягає державній реєстрації (частина перша статті 182 ЦК України).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 7квітня 2020 року у справі № 916/2791/13 та постанові від 23 червня 2020 року зазначила, що державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним із юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для підтвердження права власності, а самостійного значення для виникнення права власності немає. Така реєстрація визначає лише момент, з якого держававизнає та підтверджує право власності за наявності інших юридичних фактів, передбачених закономяк необхідних для виникнення такого права. Зміст приписів статті 376 ЦК Українипідтверджує неможливість застосування інших, ніж ті, що встановлені цією статтею, способів легітимізації (узаконення) самочинного будівництва та набуття права власності на такі об`єкти. Реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, яка його здійснила, не змінює правовий режим такого будівництва як самочинного.

Таким чином, суд погоджується з доводами позивача про те, що абз. 2 ч. 2 ст. 134 ЗК України був незастосовний для продажу спірної земельної ділянки без проведення земельних торгів, оскільки самовільна забудова земельної ділянки комунальної власності не означає виникнення у недобросовісного відповідача права власності на такий об`єкт і припинення правового режиму відповідного майна як самочинного, навіть у разі його державної реєстрації.

Відповідно до статті 21 ЦК Українисуд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним (ч. 1 ст. 155 ЗК України).

З огляду на викладене, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про визнання незаконним та скасування рішення Ужгородської міської ради «Про приватизацію земельної ділянки несільськогосподарського призначення шляхом викупу» № 1629 від 25.07.2019 та приходить до висновку про задоволення позивних вимог в цій частині.

Що стосується позовних вимог в частині скасування державної реєстрації права приватної власності ОСОБА_2 на земельну ділянку за кадастровим номером 2110100000:20:001:0308 площею 0,0732 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі по АДРЕСА_1 та зобов`язання повернути територіальній громаді міста Ужгород земельну ділянку, суд виходить з наступного.

Частиною першою статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном (стаття 317 ЦК України).

Статтею 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 ЦК України, частина друга статті 52 ЗК України). Вказані способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.

Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна відсутні договірні відносини і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України (правовий висновок, сформульований у постанові Верховного Суду України від 17лютого 2016 року у справі № 6-2407цс15).

Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише в разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

З аналізу змісту наведеного правила випливає, що право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпний перелік підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача (аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 16 серпня 2017 року у справі № 6-54цс17).

У п. п. 50, 51 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2020, справа №922/614/19 (провадження № 12-157гс19), зазначено, що власник з дотриманням вимог статті 388 Цивільного кодексу України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування не потрібно визнавати недійсними рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, які вже були реалізовані і вичерпали свою дію, оскаржувати весь ланцюг договорів та інших правочинів щодо спірного майна. У спорах про витребування майна суд має встановити обставини незаконного вибуття майна власника на підставі наданих сторонами належних, допустимих і достатніх доказів. При цьому закон не вимагає встановлення судом таких обставин у іншій судовій справі, зокрема не вимагає визнання незаконними рішень, відповідно до яких відбулось розпорядження майном на користь фізичних осіб, у яких на підставі цих рішень виникли права.

У постанові від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 Велика Палата знову підтвердила, що власник може витребувати належну йому земельну ділянку від особи, яка є останнім його набувачем незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене. Для такого витребування не потрібно визнавати недійсними рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, які вже були реалізовані та вичерпали свою дію, та оскаржувати весь ланцюг договорів та інших правочинів. У спорах про витребування майна суд має встановити обставини незаконного вибуття майна від власника. Такі обставини не обов`язково мають встановлюватись в іншій судовій справі. Тобто не потрібно перед зверненням із позовом про витребування майна звертатися з позовом про визнання незаконними рішень, на підставі яких в осіб чи компаній виникло право на земельну ділянку. Позовні вимоги про визнання незаконними розпоряджень, згідно з позиціями Великої Палати, не є ефективним способом захисту. Річ у тім, що їхнє задоволення не призводить до відновлення володіння земельною ділянкою.

У даному випадку відповідач ОСОБА_2 набув право власності на спірну земельну ділянку на підставі рішення Ужгородської міської ради № 1629 від 25.07.2019.

Так, суд не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог в частині скасування державної реєстрації права приватної власності ОСОБА_2 на земельну ділянку за кадастровим номером 2110100000:20:001:0308 та зобов`язання повернути її територіальній громаді міста Ужгород земельну ділянку, а відтак в цій частині позовних вимог слід відмовити.

З огляду на це, а також через факт розташування на земельній ділянці з кадастровим номером 2110100000:20:001:0308 належного на праві власності відповідачу нерухомого майна, яке є неподільним, суд вважає, що витребування від ОСОБА_2 спірної земельної ділянки на користь територіальної громади міста Ужгорода призведе до порушення «справедливого балансу» між необхідністю забезпечення загальних інтересів суспільства та необхідністю захисту основоположних прав ОСОБА_2 як власника. Задоволення судом цих вимог матиме наслідком виключно непропорційне втручання у право ОСОБА_2 на мирне володіння майном, зокрема об`єктом нерухомості, розташованим на оспореній земельній ділянці, та покладе на відповідача ОСОБА_2 надмірний індивідуальний тягар у вигляді необхідності повторного проходження процедури набуття у власність відповідної земельної ділянки не з вини відповідача, а внаслідок недбальства органу місцевого самоврядування.

Ці істотні в конкретній фактичній і правовій ситуації обставини свідчать, що позбавлення відповідача ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку фактично не переслідує державного чи суспільного інтересу, оскільки з фактичного володіння відповідача вона не вибуває.

Подібна за змістом позиція Верховного Суду відображена й у постанові від 11.11.2020 справі №587/1464/17.

Заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18.07.2023, продовжують діяти протягом дев`яносто днів з дня набранням рішенням суду законної сили, або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Частинами першою-другою статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі cт. 14 Конституції України, cт. ст.3,4,5,10,12, 56,76-81,110, 257,258,259, 263-265, 268, 352, 353 ЦПК України, ст. ст.15, 16, 256, 257 ЦК України , ЗК України, суд,

у х в а л и в:

Позов керівника Ужгородської окружної прокуратури Юрія Домніцького в інтересах держави до Ужгородської міської ради та ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення ради, державної реєстрації права власності на земельну ділянку та зобов`язання повернути її територіальній громаді міста задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати рішення Ужгородської міської ради «Про приватизацію земельної ділянки несільськогосподарського призначення шляхом викупу» №1629 від 25.07.2019.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити

Стягнути з Ужгородської міської ради на користь Закарпатської обласної прокуратури 2684грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні) судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення складено 15.02.2024.

Сторони у справі:

Позивач: Ужгородська окружна прокуратура, місцезнаходження: 88000, Закарпатська область, м.Ужгород, вул.Небесної Сотні , 6.

Відповідач 1: Ужгородська міська рада, місцезнаходження: Закарпатська область, м.Ужгород, пл.Поштова, 3, код ЄРДПОУ 04053699.

Відповідач 2: ОСОБА_2 , АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Представник відповідача 2: адвокат Ламбрух Олександр Сергійович, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №21/936 від 23.12.2013, видане Радою адвокатів Закарпатської області на підставі рішення №8 від 23.12.2013, діє на підставі ордеру на надання правничої допомоги №1095368 від 24.07.2023.

Суддя І.О. Шепетко