Постанова

від 14.11.2007 по справі 10/75-1390(3/69-877)

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10/75-1390(3/69-877)

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

14.11.07                                                                                           Справа  № 10/75-1390(3/69-877)

Львівський апеляційний господарський суд,  в складі колегії:

головуючого-судді:                    Бойко С.М.,

суддів:                                          Бонк Т.Б.,

                                                     Марко Р.І.,

при секретарі Чаплик І.Д.,

з участю представників:

від скаржника (позивача) –   з”явився,

відповідача –    з”явився,

розглянув апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства «Молоко», с.Білокриниця Кременецького району

на рішення   господарського суду Тернопільської області від 18.06.2007 року, суддя Півторак М.Є., у справі   № 10/75-1390(3/69-877),

за позовом           закритого акціонерного товариства «Молоко», с.Білокриниця Кременецького району

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Охорона», м.Тернопіль

про  стягнення 108109,5 грн. заподіяних збитків,

                                                         ВСТАНОВИВ:

рішенням господарського  суду Тернопільської області від 18.06.2007 року частково задоволено позовні вимоги закритого акціонерного товариства «Молоко»до товариства з обмеженою відповідальністю «Охорона»щодо визнання недійсним п. 8.4 Договору № 6 “Про охорону об'єктів “, укладеного між  товариством з обмеженою відповідальністю “Охорона»та  закритим акціонерним товариством “Молоко“ 01 липня 2005 року, з моменту його укладення, як такий, що укладений всупереч чинного законодавства України.

Рішення суду мотивоване тим, що вироком  суду встановлюється вина конкретної фізичної особи у вчиненні крадіжки, а не вина юридичної особи щодо неналежного виконання нею договірних зобов'язань щодо охорони майна, а тому цей пункт договору не відповідає вимогам діючого законодавства.

В частині позовних вимог про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Охорона»108109,5 грн. заподіяних збитків в результаті неналежного виконання  договірних зобов'язань на підставі  договору №6 про охорону  від 1 липня 2005 року, укладеного між сторонами, в позові відмовлено з підстав того, що позивачем не доведено причинно-наслідковий зв»язок між завданою йому шкодою та неправомірними діями чи бездіяльністю ТзОВ “ Охорона “.

В апеляційній скарзі позивач просить рішення  суду першої інстанції скасувати в частині відмови від позову та прийняти нове рішення, яким позов задоволити повністю, в зв”язку з неповним з»ясуванням судом обставин, що мають значення для справи та порушенням норм матеріального права, апелюючи тим, що судом не досліджено правової природи взаємовідносин сторін, оскільки безпідставно зазначено, що за умовами спірного договору  здійснювалася охорона в»їзду та виїзду на теритрію підприємства та охорона громадського порядку на всій території підприємства під час завантаження та розвантаження товарно-матеріальних цінностей, тоді як п.4 договору передбачено обов»язок відповідача здійснювати саме охорону  об»єкту. При цьому скаржник зазначає, що саме такий один із видів діяльності  зазначено в Статуті ТзОВ «Охорона»та за такі послуги позивач сплачував відповідачу відповідну оплату.

Скаржник також покликається на неналежне виконання своїх обов»язків працівниками відповідача, про що свідчать їх пояснення працівникам міліції, що дає право позивачу на відшкодування збитків згідно ч.3 ст.216 та ст.218  ГК України.

У запереченнях на апеляційну скаргу відповідач просить в її задоволенні відмовити, мотивуючи тим, що згідно умов спірного договору  відповідачу було передано під охорону лише два пости, а будівля, в якій здійснено крадіжку під охорону відповідачу не передавалась, про що свідчить також акт  приймання-передачі об»єкту, а тому відстуні підстави для відшкодування  заявлених в справі збитків.

Відповідач також зазначає, що позивачем не доведено наявність  вини відповідача у спричиненні позивачу збитків, оскільки не доведено зв»язку настання збитків із неправомірними діями чи бездіяльністю відповідача.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши та оцінивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судом встановлено, що згідно п.2.2 Статуту  ТзОВ “Охорона“  одним з його напрямків діяльності є надання послуг, пов'язаних з охороною державної, колективної та приватної власності, у тому числі з використанням засобів технічної охорони, а також охорона громадян. В цій частині діяльність відповідача здійснюється на підставі Ліцензії серії АА №604525, виданої Міністерством внутрішніх справ України за №17 від  25.07.2003 року.

14.12.2004 року за №1263227-04 Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерство внутрішніх справ України видали Наказ “Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання послуг, пов'язаних з охороною державної та іншої власності, надання послуг з охороною громадян“. Наказ зареєстровано в Міністерстві юстиції України 31 грудня 2004 року за № 1265227-04.

Пунктом 1.5 визначено, що  Ліцензійні умови є обов'язковими для виконання суб'єктами господарювання, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, пов'язаних з охороною державної та іншої власності, надання послуг з охорони громадян та отримали відповідну ліцензію.

Згідно пункту 2.2.1. суб'єкт охоронної діяльності зобов'язаний надавати послуги лише за письмово укладеними цивільно-правовими договорами. При укладанні договорів конкретно вказувати в них об'єкт охорони та, якщо це майно громадян або юридичних осіб, визначати розмір майнової відповідальності суб'єкта охоронної діяльності, який визначається відповідно до вимог частини 2 статті 96 та пункту 3 частини 1 статті 980 Цивільного Кодексу України.

Судом встановлено, що між товариством з обмеженою відповідальністю „Охорона”, м.Тернопіль, вул. Лозовецька, 13 та закритим акціонерним товариством  „Молоко”, с.Білокриниця Кременецького району Тернопільської області укладено договір №6  від 1 липня 2005 року  про охорону об'єктів, за умовами якого власник передає, а Охорона приймає  під охорону  об'єкти, перераховані  у дислокації –розрахунку (додаток №1) і позначені  у плані (схемі ) об'єктів, що охороняються ( пункт 1. Договору ).

Як вбачається з тексту договору та його невід'ємної частини –дислокації під охорону  ТзОВ “ Охорона “ передавалися пости № № 1 та 2 , проте без визначення конкретних об'єктів.

Пунктом 4 Договору сторони визначили, що Охорона  об'єкта  здійснюються у дні і години, вказані у дислокації (перелік  об'єктів охорони), що додається  до договору. Система охорони об'єкту  та дислокація постів визначається  охороною  і узгоджується з власником. Пропускний  та внутрішньо об'єктовий режим  встановлюється власником, здійснюється охороною.

Відповідно до п.6.1. Охорона  зобов'язується забезпечити охорону товарно-матеріальних цінностей і грошових коштів “Власника“, прийнятих під охорону, від розкрадання і не допускати проникнення сторонніх осіб на об'єкт, що охороняється.

Окрім того, сторонами погоджено, що об'єкти, які передаються під охорону повинні відповідати певним вимогам, зокрема: стіни і покрівля, стеля, горищні і слухові вікна, люки і двері  приміщень, в яких зберігаються  товарно –матеріальні  цінності, повинні бути  в полагодженому  стані  та забезпечувати  неможливість  несанкціонованого проникнення  на  об'єкт (в приміщення) без їх пошкодження ( пункт 3.3 Договору ).

Також пунктом 8.2 договору визначено, що факти крадіжки, грабежу, розбою, а також знищення або пошкодження майна власника сторонніми особами, які проникли на об'єкт, що охороняється, або в силу інших причин з вини працівників, які здійснюють охорону об'єкта, встановлюється органами дізнання, слідства або судом.

Пунктом 8.4 договору сторони передбачили умову, згідно якої відшкодування власнику заподіяних з вини охорони збитків здійснюється в обов'язковій присутності представників  охорони за поданням власника охороні, вироку суду, який встановив факт крадіжки, грабежу, а також знищення або пошкодження майна сторонніми особами, котрі проникли на об'єкт, що охороняється, в період здійснення охорони згідно дислокації-розрахунку, або в силу інших причин з вини працівників, які здійснюють охорону об'єкта. Розмір збитків повинен бути підтверджений відповідними документами і розрахунками вартості вкрадених, знищених чи пошкоджених товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів, складених за участю охорони та звіреними з бухгалтерськими даними.

До збитків, які підлягають відшкодуванню, включається вартість викраденого або знищеного майна, розмір знищення у ціні пошкоджених товарно-матеріальних цінностей або витрати, проведені на відновлення пошкодженого  майна, а також сума викрадених грошових коштів.

Згідно п.9.2 договору охорона  не несе відповідальності  за розкрадання грошових сум, залишених в приміщенні, що охороняється, понад суму, що встановлена НБУ і погоджена сторонами за договором ліміту, здійснене шляхом крадіжки, грабежу, або розбійного нападу, а також у випадках, коли грошові кошти, вироби з коштовним камінням із золота, платини та Палладія, зброя і боєприпаси, отрута і наркотичні речовини зберігались не в у сейфі або в металевій шафі (ящику), прикріплених до підлоги; за крадіжку товарно-матеріальних цінностей при невиконанні власником у встановлені двостороннім актом терміни вимог по технічному зміцненні об'єкта, приміщення, що охороняється, якщо це стало умовою здійснення крадіжки; а також охорона не несе відповідальності за цілісність приміщень і цінності, що в них зберігаються, якщо вони не внесені до дислокації чинного договору  (пункт 9.7 Договору ).

У пункті 3.2. договору сторони визначили, що технічний стан об'єкта, що приймається під охорону, засобів охорони і безпеки, додаткова потреба в цих засобах, а також терміни їх впровадження зазначаються у двосторонньому акті, який складається за окрему плату, під час укладення договору і є його невід'ємною частиною.

З наведеного суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що між сторонами по справі:  ЗАТ “Молоко“ та ТзОВ “Охорона“ укладено договір  щодо охорони об'єктів, який за своєю правовою природою є договором з надання послуг, яким сторони погодили взаємні  права та обов'язки.

 Як вбачається із Протоколу огляду місця події, складеного Слідчим СВ Кременецького РВ УМВС України в Тернопільській області 13 грудня 2005 року Бабій В.М.  у ніч з 12 на 13 грудня 2005 року  невідомі особи таємно проникли в адміністративний будинок  закритого акціонерного товариства  „Молоко”, що знаходиться в с.Білокриниця Кременецького району Тернопільської області, зламавши  дверні замки в кількості п'ять штук, зламавши замки сейфів в кількості трьох штук, двері приміщення каси  та пластикове вікно.

За фактом таємного викрадення чужого майна, крадіжки, поєднаної з проникненням в приміщення, вчиненої в особливо великих розмірах, за ознаками ч.5 ст.185 КК України, 13 грудня 2005 року слідчим СВ Кременецького РВ Бабій В.М. порушено кримінальну справу, що підтверджується постановою про порушення кримінальної справи та прийняття її до свого провадження ( а.с.151, том 1 ).

Як вбачається із змісту позовної заяви та змін до неї, ЗАТ “Молоко“  визначило предметом позову стягнення збитків у вигляді прямої матеріальної шкоди, тобто застосування одного з правових наслідків порушення зобов'язання, передбаченого статтею 611 Цивільного кодексу України та статтею 217 Господарського кодексу України, в результаті неналежного виконання  договірних зобов'язань на підставі  договору №6 про охорону  від 1 липня 2005 року.

Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди та визначено збитки як втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушені. Збитки визначаються, як витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (статті 224 п. 2 ГК України).

Для визначення підстав застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, розміру збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника і збитками, вина боржника. Звільнення  боржника від відповідальності у вигляді збитків за невиконання або неналежне виконання прийнятих на себе зобов'язань безпосередньо пов'язано з наявністю чи відсутністю вищевказаних елементів, що утворюють склад цивільного правопорушення.

При цьому кредитор не повинен доводити вину боржника у порушенні зобов'язання; натомість на нього покладено обов'язок доведення факту невиконання або неналежного виконання зобов'язання боржником, розміру завданих збитків та прямого причинного зв'язку між порушенням зобов'язання та завданими збитками.

Відсутність своєї вини у порушенні зобов'язання доводить особа, яка вчинила таке порушення (частина 2 статті 614 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона ( виконавець ) зобов'язується за завданням другої сторони ( замовника ) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Проте, позивачем не подано доказів складання двохстороннього акту про технічний стан об'єкта, що приймається під охорону і який є невід ємною частиною договору від 01.06.2005 року, тобто не подано доказів виконання його п.3.2, що є підставою для прийняття спірного об»єкта під охорону і кореспондується з обов»язком відповідача його охороняти.

З пояснень позивача вбачається, що невідомими особами викрадено з каси ЗАТ, яка знаходиться на другому поверсі адміністративного будинку в с.Білокриниця,  108962 грн. готівкових коштів, які належали товариству та пошкоджено інші матеріальні цінності (двері, сейф, замки  та ін. ) на суму 6852,5 грн., а всього на суму 114962 грн.

Згідно підпункту “ г” п. 3 Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно - матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 11 серпня 1994 року № 69  та зареєстрованої  в Міністерстві юстиції України 26 серпня 1994 року за №202/412 проведення інвентаризації є обов'язковим при встановленні фактів крадіжок або зловживань, псування цінностей ( на день встановлення таких фактів ).

Пунктом 4.10.Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України 15.12.2004 року № 637 ( зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 року за № 0048-05 )  визначено, що з метою контролю за схоронністю готівкових коштів на підприємствах проводяться інвентаризації кас.

Для проведення інвентаризації каси, що має здійснюватися згідно з наказом керівника, призначається комісія, яка після закінчення інвентаризації каси складає акт про результати інвентаризації наявних коштів ( додаток 1 ). Комісія перевіряє наявність коштів шляхом повного перерахування всіх готівкових коштів, що є в касі, цінних паперів, чекових книжок, тощо. Акт складається в двох примірниках і підписується членами інвентаризаційної комісії та матеріально відповідальною особою.

До початку інвентаризації всі матеріально відповідальні особи ( особи, які відповідають за збереження коштів ) дають розписку, визначену в додатку 1 вищезазначеного Положення.

У разі виявлення під час інвентаризації нестачі або надлишку цінностей у касі в акті зазначається сума нестачі або надлишку і з'ясовуються обставини їх виникнення. Сума нестачі відшкодовується відповідно до законодавства України.

З матеріалів справи вбачається, що головою правління ЗАТ “Молоко“ Затворною М.Б. 13 грудня 2005 року видано Наказ №91-к про проведення інвентаризації каси станом на 13.12.2005 року ( а.с.117 ) у склад комісії увійшли: Кулик Г.М. –головний бухгалтер ( голова комісії ), члени комісії –Виштикалюк С.О. та Трачук С.Р. (матеріально-відповідальна особа –касир ). Виданий наказ не суперечить вимогам п. 4.10  Положення.

13 грудня 2005 року комісія склала Акт інвентаризації грошових коштів без номера, згідно якого по результатах інвентаризації недостача грошових коштів становила 108109 грн. 52 коп. (а.с.116, том 1).

 Проте, позивачем не подано доказів про виконання ним вимог п.4.10 Положення в частині дачі відповідальною особою ЗАТ “Молоко“ розписки, яка визначена в додатку 1 Положення, що свідчить про невідповідність Акту інвентаризації без номера від 13.12.2005 року та складення його з порушенням  додатку 1 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні.

Аналогічно позивачем не подано доказів того, що відповідачем прийнято під охорону інші приміщення, зокрема, адмінбудинок ЗАТ ( в тому числі і касу ) чи будь-які об'єкти на території ЗАТ “Молоко“, в тому числі і приміщення адмінбудинку, в якому розміщалася каса ЗАТ .

Позивачем також не подано доказів виконання вимог п.3.2. Договору про охорону об'єктів від 01.07.2005 року, яким передбачено, що стіни і покрівля, стеля, горищні і слухові вікна, люки і двері приміщень, в яких зберігаються товарно-матеріальні цінності, повинні бути в полагодженому стані та забезпечувати неможливість несанкціонованого проникнення на об'єкт ( в приміщення ) без їх пошкодження. Як зазначено у Протоколі огляду місця події (а.с.17, том 1)  приміщення по периметру має металевоплатстикові вікна без решіток, а проникнення в приміщення відбулося через вікно кабінету головного інженера ЗАТ, на якому також були відсутні решітки.

За загальними положеннями про відшкодування шкоди визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала ( стаття 1166 ЦК України ).

Позивачем не доведено причинно-наслідковий зв»язок між завданою йому шкодою та неправомірними діями чи бездіяльністю ТзОВ “ Охорона “, а тому місцевим судом підставно відмовлено  ЗАТ “Молоко“ в задоволенні позовних вимог про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю “Охорона“ 108109,5 грн. заподіяних збитків.

Щодо позовних вимог в частині визнання недійсним  пункту 8.4 Договору № 6 від 01.07.2005 року, згідно якого відшкодування збитків завданих неналежним виконанням договірних зобов'язань по охороні майна, пов'язане з настанням певної обставини, а саме винесенням вироку суду, який встановить факт крадіжки, грабежу, а також знищення або пошкодження майна сторонніми особами, котрі проникли на об'єкт, що охороняється, то місцевим судом підставно їх задоволено.

Місцевим судом правильно заначено, що вироком  суду встановлюється вина конкретної фізичної особи у вчиненні крадіжки, а не вина юридичної особи щодо неналежного виконання нею договірних зобов'язань щодо охорони майна.

З вищенаведеного доводи скаржника про скасування рішення місцевого суду є безпідставними.

Рішення місцевого суду прийняте у відповідності з вимогами  діючого законодавства, а тому підстав для його скасування апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд,

                                                   постановив:

рішення господарського суду Тернопільської області від 18.06.2007 року в справі за номером  10/75-1390(3/69-877)-  залишити без змін, а апеляційну скаргу  закритого акціонерного товариства «Молоко» –без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.   

Матеріали справи  повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий -суддя:                                   С.М.Бойко

Судді:                                                            Т.Б.Бонк

                                                                       Р.І.Марко