Рішення

від 18.06.2007 по справі 10/75-1390(3/69-877)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

10/75-1390(3/69-877)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" червня 2007 р.Справа № 10/75-1390(3/69-877)

Господарський суд Тернопільської області у складі :

Судді : Півторака М.Є.

розглянув справу

За позовом: Закритого акціонерного товариства “Молоко“, с. Білокриниця Кременецького району Тернопільської області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Охорона“, м. Тернопіль, вул. Лозовецька 13 Тернопільської області

  За участю представників :

Позивача: Затворної М.Б. –голови правління ЗАТ «Молоко», протокол загальних зборів № 1 від 04.08.2004 року; Ткачука І.В. –адвоката, доручення № 114 від 24.04.2007 року

Відповідача: Панасюка А.М. –директора ТзОВ “Охорона“ , посвідчення № 6701 від 31.03.1998 року

               Представникам сторін у судовому засіданні роз'яснено їх процесуальні права згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України.

               В судовому засіданні оголошувалася перерва до 12 годин  15 червня 2007 року та 16 годин 18 червня  в порядку статті 77 Господарського процесуального Кодексу України.

               Суть справи: До господарського суду Тернопільської області поступила позовна заява Закритого акціонерного товариства  „Молоко” с. Білокриниця Кременецького району Тернопільської області до Товариства з обмеженою відповідальністю „Охорона” м. Тернопіль вул. Лозовецька,13  про  стягнення з відповідача 108 109 грн. 50 коп. заподіяних збитків  в результаті неналежного виконання  договірних зобов'язань на підставі  договору №6 про охорону  від 1 липня 2005 року, укладеного між сторонами.

                У відзиві на позов за № 26 від 16.03.2006 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Охорона“, м. Тернопіль  заперечує позовні вимоги повністю і вважає їх безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення. Зокрема, зазначає, що ТзОВ у відповідності до умов договору № 6  належним чином виконувалися взяті зобов'язання,  вини його працівників  в спричиненні збитків позивачу  не має,  а тому просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

              21 березня 2006 року позивач по справі подав до суду Доповнення до позовних вимог № 108, згідно якого ЗАТ “Молоко“  збільшило позовні вимоги і просить стягнути з відповідача 114 962 грн. 00 коп.  спричинених  матеріальних збитків в результаті неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань, передбачених договором № 6 про охорону від 1 липня 2005 року укладеного між сторонами, та  визнати недійсним  договір № 6 про охорону  від 1 липня 2005 року  в частині  тексту  п.8.4 договору, а саме: „ За поданням „ Власника” „Охороні” вироку суду, який  встановив факт  крадіжки, грабежу, а також знищення або пошкодження  майна  сторонніми особами, котрі  проникли  на об'єкт ,що охороняється ,в період  здійснення охорони  згідно дислокації –розрахунку ,або в силу  інших причин з вини працівників, які здійснюють охорону  об'єктів “ . Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

Стаття 22 ГПК України надає право позивачу змінити підставу або предмет позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову  і зазначене право може бути реалізоване ним до прийняття рішення по справі.

Господарським судом прийнято уточнення позовних вимог Закритого акціонерного товариства “Молоко“,  с. Білокриниця Кременецького району, поданого 21.03.2006 року.

               Справа вже розглядалася  в господарському суді Тернопільської області  та Львівському апеляційному господарському суді.

             Так,  Вищий господарський суд України , розглядаючи касаційну скаргу ЗАТ “Молоко“ 13 лютого 2007 року своєю постановою скасував  рішення господарського суду Тернопільської області по справі № 3/69-877 від 27.03.2006 року  та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25 вересня 2006 року і передав справу на новий  розгляд  до Тернопільського господарського суду в іншому складі суддів та вказав підстави для їх скасування. Зокрема, зазначив, що не з'ясовано предмет договору охорони з урахуванням понять та положень, що містяться в Наказі Держпідприємництва України та МВС України від 14.12.2004 року № 145/1501 “Про затвердження Ліцензійних послуг, пов'язаних з охороною державної та іншої власності, надання послуг з охорони громадян“.

               Також при визначенні протиправності поведінки відповідача та доведення розміру заподіяних збитків судом не враховано пункт 8.2 договору № 6 та не досліджено належні та допустимі докази, що підтверджують сам факт крадіжки та розмір заподіяних збитків відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства.

Статтею 111-12 Господарського процесуального Кодексу України встановлено, що вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

               Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача  суд встановив наступне:

               Згідно статті 1 ГПК України підприємства, установи, організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом свої порушених або оспорюваних і охоронюваних законом інтересів.

            Пунктом 2 статті 20 Господарського кодексу України визначено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом відшкодування збитків.

          Чинне законодавство України визначає збитки, як витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (статті 224 п. 2 ГК України).

             Позивач по справі: Закрите акціонерне товариство “Молоко“ місцезнаходження органів управління якого с. Білокриниця Кременецького району, є юридичною особою, що зареєстрована у встановленому законом порядку і включена до Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України, ідентифікаційний код 30917423, наділена правом на звернення до суду з позовом за захистом свої прав.

             Відповідач по справі –Товариство з обмеженою відповідальністю “Охорона“,  місцезнаходження органів управління якого м. Тернопіль вул. Лозовецька, 13 є юридичною особою яка зареєстрована у встановленому законом порядку виконавчим комітетом Тернопільської міської ради 03.12.2002 року, і включене до ЄДРПОУ,  ідентифікаційний код 32295212, що підтверджується Довідкою Головного управління статистики у Тернопільській області № 07-65.

             Як зазначено у Статуті  ТзОВ “Охорона“  п. 2.2  ( належним чином завірена копія Статуту знаходиться в матеріалах справи ) одним з його напрямків діяльності є надання послуг, пов'язаних з охороною державної, колективної та приватної власності, у тому числі з використанням засобів технічної охорони, а також охорона громадян.

             В цій частині діяльність відповідача здійснюється на підставі Ліцензії серії АА №  604525, виданої Міністерством внутрішніх справ України за № 17 від  25.07.2003 року.

               14.12.2004 року за № 1263227-04 Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерство внутрішніх справ України видали Наказ “Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання послуг, пов'язаних з охороною державної та іншої власності, надання послуг з охороною громадян“. Наказ зареєстровано в Міністерстві юстиції України 31 грудня 2004 року за № 1265227-04.

               Пунктом 1.5 визначено , що  Ліцензійні умови є обов'язковими для виконання суб'єктами господарювання , які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, пов'язаних з охороною державної та іншої власності , надання послуг з охорони громадян, та отримали відповідну ліцензію.

             Згідно пункту 2.2.1. суб'єкт охоронної діяльності зобов'язаний надавати послуги лише за письмово укладеними цивільно-правовими договорами. При укладанні договорів конкретно вказувати в них об'єкт охорони та, якщо це майно громадян або юридичних осіб, визначати розмір майнової відповідальності суб'єкта охоронної діяльності, який визначається відповідно до вимог частини 2 статті 96 та пункту 3 частини 1 статті 980 Цивільного Кодексу України.

          Як вбачається із змісту позовної заяви та змін до неї , ЗАТ “Молоко“, с. Білокриниця визначило предметом позову стягнення збитків у вигляді прямої матеріальної шкоди, тобто застосування одного з правових наслідків порушення зобов'язання, передбаченого статтею 611 Цивільного Кодексу України та статтею 217 Господарського Кодексу України.

Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди та визначено збитки як втрати , яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

               Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушені.

Для визначення підстав застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, розміру збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника і збитками, вина боржника. Звільнення  боржника від відповідальності у вигляді збитків за невиконання або неналежне виконання прийнятих на себе зобов'язань безпосередньо пов'язано з наявністю чи відсутністю вище вказаних елементів, що утворюють склад цивільного правопорушення.

При цьому кредитор не повинен доводити вину боржника у порушенні зобов'язання; натомість на нього покладено обов'язок доведення факту невиконання або неналежного виконання зобов'язання боржником, розміру завданих збитків та прямого причинного зв'язку між порушенням зобов'язання та завданими збитками.

Відсутність своєї вини у порушенні зобов'язання доводить особа, яка вчинила таке порушення (частина 2 статті 614 Цивільного кодексу України).

             Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України № 436-ІУ від 16.01.2003 року господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт ( зобов'язана сторона, у тому числі боржник ) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінського характеру на користь іншого суб'єкта ( виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо ), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор ) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

           Відтак, відносини, що виникли між сторонами за своїм характером являються господарськими (виникли з господарського договору) і відповідно до ст. 1 ГК України є предметом його регулювання.

             Як встановлено у судовому засіданні 1 липня 2005 року  Товариство з обмеженою відповідальністю „Охорона”, м. Тернопіль, вул. Лозовецька, 13 та Закрите акціонерне товариство  „Молоко”, с. Білокриниця Кременецького району Тернопільської області уклали між собою договір №6  про охорону об'єктів.

              Згідно умов Договору Власник передає, а Охорона Приймає  під охорону  об'єкти, перераховані  у дислокації –розрахунку (додаток №1) і позначені  у плані (схемі ) об'єктів, що охороняються ( пункт 1. Договору ).

           Отже , як вбачається з тексту договору та його невід'ємної частини –дислокації під охорону  ТзОВ “ Охорона “ перевалися пост № № 1 та 2 , однак без визначення конкретних об'єктів .

           Що стосується поняття “ пост № 1 “ , то ним є прохідна підприємства , через яку здійснюється вїзд-виїзд на територію , а “ пост № 2 “ – охорона громадського порядку на всій території під час завантаження чи розвантаження товарно-матеріальних цінностей .

              Пунктом 4 Договору сторони визначили, що Охорона  об'єкта  здійснюються у дні і години, вказані у дислокації (перелік  об'єктів охорони), що додається  до договору. Система охорони об'єкту  та дислокація постів визначається  охороною  і узгоджується з власником. Пропускний  та внутрішньо об'єктовий режим  встановлюється власником, здійснюється охороною.

                 Відповідно до п. 6.1. “Охорона“ ( відповідач у справі ) зобов'язувався забезпечити охорону товарно-матеріальних цінностей і грошових коштів “Власника“, прийнятих під охорону, від розкрадання і не допускати проникнення сторонніх осіб на об'єкт, що охороняється.

                Окрім того, сторони погодили, що об'єкти, які передаються під охорону повинні відповідати певним вимогам, зокрема: стіни і покрівля, стеля, горищні і слухові вікна, люки і двері  приміщень, в яких зберігаються  товарно –матеріальні  цінності, повинні бути  в полагодженому  стані  та забезпечувати  не можливість  несанкціонованого проникнення  на  об'єкт (в приміщення) без їх пошкодження ( пункт 3.3 Договору ).

               Також пунктом 8.2 договору визначено, що факти крадіжки, грабежу, розбою, а також знищення або пошкодження майна власника сторонніми особами, які проникли на об'єкт, що охороняється, або в силу інших причин з вини працівників, які здійснюють охорону об'єкта, встановлюється органами дізнання, слідства або судом.

              Пунктом 8.4 договору сторони передбачили умову, згідно якої відшкодування “Власнику“ заподіяних з вини “Охорони“ збитків здійснюється в обов'язковій присутності представників  “Охорони“ за поданням “Власника“ “Охороні“, вироку суду, який встановив факт крадіжки, грабежу, а також знищення або пошкодження майна сторонніми особами, котрі проникли на об'єкт, що охороняється, в період здійснення охорони згідно дислокації-розрахунку , або в силу інших причин з вини працівників, які здійснюють охорону об'єкта. Розмір збитків повинен бути підтверджений відповідними документами і розрахунками вартості вкрадених, знищених чи пошкоджених товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів, складених за участю “Охорони“ та звіреними з бухгалтерськими даними.

              До збитків, які підлягають відшкодуванню, включається вартість викраденого або знищеного майна, розмір знищення у ціні пошкоджених товарно-матеріальних цінностей або витрати, проведені на відновлення пошкодженого  майна, а також сума викрадених грошових коштів.

                Окрім того, сторони визначили, що “Охорона“  не несе відповідальності  за розкрадання грошових сум, залишених в приміщенні, що охороняється, понад суму, що встановлена НБУ і погоджена сторонами за договором ліміту, здійснене шляхом крадіжки, грабежу, або розбійного нападу, а також у випадках, коли грошові кошти, вироби з коштовним камінням із золота, платини та Палладія, зброя і боєприпаси, отрута і наркотичні речовини зберігались не в у сейфі або в металевій шафі ( ящику ), прикріплених до підлоги ( пункт 9.2. Договору ); за крадіжку товарно-матеріальних цінностей при невиконанні “Власником“ у встановлені двостороннім актом терміни вимог по технічному зміцненні об'єкта, приміщення, що охороняється, якщо це стало умовою здійснення крадіжки; а також “Охорона“ не несе відповідальності за цілісність приміщень і цінності, що в них зберігаються, якщо вони не внесені до дислокації чинного договору  ( пункт 9.7 Договору ).

                У пункті 3.2. Договору сторони також визначили, що технічний стан об'єкта, що приймається під охорону, засобів охорони і безпеки, додаткова потреба в цих засобах, а також терміни їх впровадження зазначаються у двосторонньому акті, який складається за окрему плату, під час укладення договору і є його невід'ємною частиною.

                Отже, між сторонами по справі:  ЗАТ “Молоко“, с. Білокриниця Кременецького району та ТзОВ “Охорона“, м. Тернопіль укладено договір  щодо охорони об'єктів, який за своєю правовою природою є договором з надання послуг, яким сторони погодили взаємні  права та обов'язки.

                У судовому засіданні сторони не надали доказів, які б свідчили про виконання ними п. 3.3. Договору від 01.06.2005 року, а саме складання двохстороннього акту про технічний стан об'єкта, що приймається під охорону і який є невід ємною частиною договору, а тому суд вважає, що такого акту між сторонами складено не було.

                Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона ( виконавець ) зобов'язується за завданням другої сторони ( замовника ) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу , якщо інше не встановлено договором.

               У відповідності до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з врахуванням особливостей, передбачених господарським кодексом України.

                 Відповідно до статей 610, 611 Цивільного Кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання ( неналежне виконання ). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

                 Частиною другою статті 22 ЦК України визначено, що збитками є: втрати, яких особа зазнала  у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права ( реальні збитки ); доходи, які особа могла реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене ( упущена вигода ).

                З наведених законодавчих положень випливає, що збитки як категорія цивільно-правової відповідальності являють собою ті негативні наслідки, що виникають як невідворотний результат порушення законних прав та інтересів особи, де збитки є наслідком, а протиправна поведінка заподіювача шкоди –причиною. Таким чином, застосування відповідальності у вигляді відшкодування збитків можливе лише за наявності складу правопорушення , а саме: протиправної поведінки , наявності збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та спричиненими збитками, а також вини порушника в їх заподіянні.

                 Як вбачається із Протоколу огляду місця події , складеного Слідчим СВ Кременецького РВ УМВС України в Тернопільській області 13 грудня 2005 року Бабій В.М.  у ніч з 12 на 13 грудня 2005 року  невідомі особи тайно проникли в адміністративний будинок  Закритого акціонерного товариства  „Молоко”, що знаходиться в с. Білокриниця Кременецького району Тернопільської області, зламавши  дверні замки в кількості п'ять штук, зламавши замки сейфів в кількості трьох штук, двері приміщення каси  та пластикове вікно.

              За фактом таємного викрадення чужого майна, крадіжки, поєднаної з проникненням в приміщення, вчиненої в особливо великих розмірах, за ознаками ч. 5 ст. 185 КК України, 13 грудня 2005 року слідчим СВ Кременецького РВ Бабій В.М. було порушено кримінальну справу, що підтверджується Постановою про порушення кримінальної справи та прийняття її до свого провадження, копія якої знаходиться в матеріалах справи ( аркуш 151, том 1 ).

              Позивач стверджує, що невідомими особами було викрадено з каси ЗАТ, що знаходиться на другому поверсі адміністративного будинку в с. Білокриниця,  108 962 грн. готівкових коштів, які належали Товариству та пошкоджено інші матеріальні цінності ( двері , сейф , замки  та ін. ) на суму 6852,5 грн., а всього на суму 114962 грн.

              Згідно Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно - матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 11 серпня 1994 року № 69  та зареєстрованої  в Міністерстві юстиції України 26 серпня 1994 року за № 202/412  ( підпункт “ г” п. 3 ) проведення інвентаризації є обов'язковим при встановленні фактів крадіжок або зловживань, псування цінностей ( на день встановлення таких фактів ).

               Пунктом 4.10.Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України 15.12.2004 року № 637 ( зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 року за № 0048-05 )  визначено, що з метою контролю за схоронністю готівкових коштів на підприємствах проводяться інвентаризації кас. Для проведення інвентаризації каси, що має здійснюватися згідно з наказом керівника, призначається комісія, яка після закінчення інвентаризації каси складає акт про результати інвентаризації наявних коштів ( додаток 1 ).

               Комісія перевіряє наявність коштів шляхом повного перерахування всіх готівкових коштів, що є в касі, цінних паперів, чекових книжок  тощо. Акт складається в двох примірниках і підписується членами інвентаризаційної комісії та матеріально відповідальною особою.

                До початку інвентаризації всі матеріально відповідальні особи ( особи, які відповідають за збереження коштів ) дають розписку, визначену в додатку 1 вищезазначеного Положення.

               У разі виявлення під час інвентаризації нестачі або надлишку цінностей у касі в акті зазначається сума нестачі або надлишку і з'ясовуються обставини їх виникнення. Сума нестачі відшкодовується відповідно до законодавства України.

               Отже, Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, передбачено, що для проведення інвентаризації грошових коштів  призначається наказом керівника  комісія з працівників підприємства, однак  Положення не передбачає, що у випадку встановлення фактів крадіжок або зловживань, псування цінностей ( на день встановлення таких фактів ) в роботі інвентаризаційної комісії повинен брати участь представник  інших юридичних осіб, в тому числі і охорони.

              Досліджені у судовому засіданні документи  підтверджують, що головою правління ЗАТ “Молоко“ Затворною М.Б. 13 грудня 2005 року видано Наказ № 91-к про проведення інвентаризації каси станом на 13.12.2005 року ( копія наказу –аркуш 117 матеріалів справи ). У склад комісії увійшли: Кулик Г.М. –головний бухгалтер ( голова комісії ), члени комісії –Виштикалюк С.О. та Трачук С.Р. ( матеріально-відповідальна особа –касир ). Виданий наказ не суперечить вимогам п. 4.10  Положення.

             13 грудня 2005 року комісія склала Акт інвентаризації грошових коштів без номера, згідно якого по результатах інвентаризації недостача грошових коштів становила 108109 грн. 52 коп. ( аркуш 116 том. 1 матеріалів справи ).

              Однак, у засіданні позивач у справі не надав суду доказів, які б свідчили про виконання ним вимог п. 4.10 Положення, а саме дачі відповідальною особою ЗАТ “Молоко“ розписки, яка визначена в додатку 1 Положення.

                Таким чином суд вважає, що наданий позивачем Акт інвентаризації без номера від 13.12.2005 року складений з порушенням  і не відповідає вимогам, встановленим у додатку 1 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, а відсутність розписки відповідальної особи є порушенням з сторони ЗАТ вимог зазначеного Положення.

       Досліджені у судовому засіданні документи не підтверджують посилання позивача на те , що відповідачем у справі прийнято під охорону інші приміщення , зокрема , адмінбудинок ЗАТ ( в тому числі і касу ) . Позивачем у справі також не надано доказів , які б підтвердили факт прийняття під охорону будь-яких об'єктів на території ЗАТ “ Молоко “ , в тому числі і приміщення адмінбудинку , в якому розміщалася каса ЗАТ .

                 Окрім того суд зазначає, що позивачем у справі не виконано і вимоги п.3.2. Договору про охорону об'єктів від 01.07.2005 року, яким передбачено, що стіни і покрівля, стеля, горищні і слухові вікна, люки і двері приміщень, в яких зберігаються товарно-матеріальні цінності, повинні бути в полагодженому стані та забезпечувати неможливість несанкціонованого проникнення на об'єкт ( в приміщення ) без їх пошкодження. Як зазначено у Протоколі огляду місця події ( аркуш 17 том. 1 матеріалів справи )  приміщення по периметру має металевоплатстикові вікна без решіток, а проникнення в приміщення відбулося через вікно кабінету головного інженера ЗАТ, на якому також були відсутні решітки.

                 За загальними положеннями про відшкодування шкоди визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала ( стаття 1166 ЦК України ).

           Позивач не надав суду доказів , які б свідчили  що завдана шкода ЗАТ “ Молоко “ спричинена неправомірними діями чи бездіяльністю ТзОВ “ Охорона “ .

             За таких обставин, позовні вимоги ЗАТ “Молоко“, с. Білокриниця Кременецького району про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Охорона“, м. Тернопіль збитків в зазначеній сумі суд визнає необґрунтованими, такими, що не підлягають до задоволення та відмовляє у позові за недоведеністю обставин, на які посилається позивач.

               В судовому засіданні досліджено пункт 8.4 Договору № 6 від 01.07.2005 року, укладеного між сторонами і з якого вбачається, що відшкодування збитків завданих неналежним виконанням договірних зобов'язань по охороні майна, пов'язане з настанням певної обставини, а саме винесенням вироку суду, який встановить факт крадіжки, грабежу, а також знищення або пошкодження майна сторонніми особами, котрі проникли на об'єкт, що охороняється.

                 Суд зазначає, що по факту крадіжки вироку суду може і не бути, оскільки, слідчими органами не завжди встановлюється особа, яка вчинила крадіжку. Як пояснили у судовому засіданні представники сторін на час розгляду позову в суді слідством не встановлено конкретних осіб, які вчинили крадіжку коштів із каси охоронюваного відповідачем об'єкта.

                 Оскільки, вироком  суду встановлюється вина конкретної фізичної особи у вчиненні крадіжки, а не вина юридичної особи щодо неналежного виконання нею договірних зобов'язань щодо охорони майна; вирок суду може мати суттєве значення для відповідача щодо стягнення спричинених збитків, а тому суд прийшов до висновку, що позовну вимоги ЗАТ “Молоко“ в частині визнання недійсним п. 8.4. договору, як обґрунтовано заявлені.

                 Державне мито, у відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покласти на  позивача.

                 Керуючись статтями 22, 43, 49, 82, 84 85 121 Господарського процесуального кодексу  України, статтями 610,611, 614, 1166 Цивільного Кодексу України, ст. 20 , 193, 224, Господарського кодексу України , Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління НБУ № 637 від 15.12.2004 року, господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити частково.

2.Визнати недійсним п. 8.4 Договору № 6 “Про охорону об'єктів “ в частині: “за поданням “Власника” “Охороні“ вироку суду, який встановив факт крадіжки, грабежу, а також знищення або пошкодження майна сторонніми особами, котрі проникли на об'єкт, що охороняється в період здійснення охорони згідно дислокації –розрахунку, або в силу інших причин з вини працівників, які здійснюють охорону об'єкта“, укладеного між  Товариством з обмеженою відповідальністю “Охорона“, м. Тернопіль, вул. Лозовецька, 13 та Закритим акціонерним товариством “Молоко“, с. Білокриниця Кременецького району 01 липня 2005 року, з моменту його укладення, як такий, що укладений всупереч чинного законодавства України.

3.В частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Охорона“, м. Тернопіль, вул. Лозовецька, 13 на користь Закритого акціонерного товариства “Молоко“, с. Білокриниця Кременецького району  114 962 грн. збитків, 1 149,62 грн. в повернення витрат по оплаті державного мита, 118 грн. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 5 000 грн. в повернення витрат за послуги адвоката –відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

                На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили сторонами може бути подано апеляційну скаргу, а прокурором внесено подання протягом десяти днів з дня його підписання через Господарський суд Тернопільської області.

4.Повне рішення складене і підписане 19 червня 2007 року .

Суддя                                                                                          М.Є. Півторак