Постанова

від 06.11.2007 по справі 13/107-07

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

13/107-07

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65  тел.(8-0412) 48-16-02

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "06" листопада 2007 р.                                                           Справа № 13/107-07

Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого   судді                                                  Зарудяної Л.О.

суддів:                                                                        Вечірка І.О

                                                                                   Ляхевич А.А.

при секретарі                                                            Артемчук О.Я. ,

за участю представників сторін:

від позивача:     Романенко О.А. - представника за довіреністю №1 від 09.02.2007р.,

від відповідача: Міщенка Є.А. - представника за довіреністю від 09.02.2006 р.,

розглянувши апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Хмільницький

завод сухого знежиреного молока", м. Хмільник Вінницької області

на рішення господарського суду Вінницької області

від "24" липня 2007 р. у справі № 13/107-07 (суддя Тісецький С.С. )

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Хмільницький завод сухого

знежиреного молока", м. Хмільник Вінницької області  

до Відкритого акціонерного товариства Всеукраїнський Акціонерний Банк, м. Київ

про визнання недійсним договору,  

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 24.07.2007 р. усправі №13/107-07 відмовлено у позові Відкритого акціонерного товариства "Хмільницький завод сухого знежиреного молока" ( м. Хмільник Вінницької області ) до Відкритого акціонерного товариства Всеукраїнський Акціонерний Банк ( м. Київ ) про визнання недійсним договору.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, позивач у справі подав апеляційну скаргу, доповнення до неї, в яких просить оскаржене рішення скасувати з підстав, наведених у скарзі, та прийняти нове рішення, вважаючи, що судом першої інстанції неповно з"ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права, викладені в рішенні висновки  не відповідають матеріалам справи.

Мотивуючи свою апеляційну скаргу, позивач зазначив, зокрема що:

- безпідставним є посилання місцевого суду на ч.4 ст.5 Закону України "Про іпотечне кредитування" та п.91 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами ;

- відповідно до ч.2 ст.13 Закону України "Про заставу" у випадках, коли предметом застави є нерухоме майно, космічні об"єкти, договір застави повинен бути нотаріально посвідчений на підставі відповідних правоустановчих документів; нотаріальне посвідчення договору застави нерухомого майна здійснюється за місцезнаходженням нерухомого майна;

- відповідно до ч.4 ст.55 Закону України "Про нотаріат" у діючій на момент укладення оспорюваного договору іпотеки редакції посвідчення угод про відчуження або заставу жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна провадиться за місцезнаходженням вказаного майна; зміни стосовно можливості посвідчення таких угод за місцем знаходження однієї із сторін було внесено після укладення договору іпотеки;

- у відповідача не витребувані статутні документи, Положення про філію та доручення на особу, що підписала кредитний договір ( директора Першої Київської філії АТ ВАБанк Кравчені П.В. );

- договір іпотеки має похідний характер від основного договору                                   ( іпотекодержатель - кредитор за основним зобов"язанням; суд, не встановивши юридичну особу за основним зобов"язанням ( оскільки кредитний договір підписаний та скріплений печаткою іншої установи, а повноваження на підписання не встановлені судом першої інстанції) безпідставно дійшов висновку, що кредитор та  іпотекодержатель - одна установа.

У судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав; представник відповідача проти її вимог й доводів заперечив, вважаючи оскаржене рішення законним і обґрунтованим, просив залишити його без змін, а скаргу - без задоволення ( більш детально позицію відповідача викладено у письмовому відзиві     вх.№02-01/6721/07 від 09.10.2007 р. - а.спр.79,80 )

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що відсутні підстави для її задоволення з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, ВАТ "Хмільницький завод сухого знежиреного молока" подав до господарського суду Вінницької області позовну заяву       ( відповідачем зазначено ВАТ ВАБанк ),  в якій з посиланням, зокрема на ст.ст. 203,209,215,575,577,658 ЦК України, положення Законів України "Про іпотеку" та "Про нотаріат" просить визнати недійсним іпотечний договір від 02.08.2005 р. як такий, що суперечить ЦК України. Як на підстави визнання вказаного договору недійсним позивач посилається на те, що договір іпотеки не має похідного характеру від кредитного договору №156 від 20.07.2005 р., що в договорі не вказані істотні умови, а саме не визначено предмет договору, крім того, нотаріальне посвідчення договору мало здійснюватись за місцем знаходження майна; нотаріус Київського нотаріального округу не мав права посвідчувати договір ( а.спр.2-4 ).

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 21.02.2007 р. вищезазначену позовну заяву прийнято до розгляду ( в якості третьої особи судом першої інстанції зазначено нотаріуса Хмільницької міської нотаріальної контори Глузань Світлану Вацлавівну ) та порушено провадження у справі №13/107-07 ( а.спр.1 ).

В ухвалі від 23.03.2007 р. суд зазначив, що вищевказана третя особа не може бути учасником процесу у даній справі, виправив описку, допущену в ухвалі від 21.02.2007 р., виключивши із вступної частини ухвали про порушення провадження у справі відповідний реквізит (а.спр.45 ).

Розглянувши позовні вимоги по суті, місцевий суд дійшов висновку про відсутність підстав для їх задоволення ( рішення від 24.07.2007 р. - а.спр.64,65 ).

Судова колегія погоджується з таким висновком, враховуючи наступне.

Матеріали справи свідчать, що 20.07.2005 р. між ВАТ Всеукраїнський Акціонерний Банк ( кредитодавець ), інтереси якого представляє Перша Київська філія АТ ВАБанк в особі директора Першої Київської філії АТ ВАБанк Кравчені Петра Валентиновича, та ВАТ "Хмільницький завод сухого знежиреного молока"                         ( позичальник ) укладено кредитний договір №156. Від відповідача вказаний договір був підписаний керівником Першої Київської філії АТ ВАБанк ( а.спр.12-20 ).

Згідно з вказаним договором відповідач надав позивачу кредит в сумі                 4 000 000 грн.

Відповідно до п.1.1.2. договору позивач мав повернути відповідачу кредит до 16 години 19.01.2007 р.

Відповідно до п.1.3. кредитного договору в якості забезпечення виконання позивачем своїх зобов'язань по кредитному договору, зокрема щодо повернення кредиту виступає цілісний майновий комплекс ВАТ «Хмільницький завод сухого знежиреного молока», розташований за адресою: Вінницька область, м. Хмільник,      вул. Червоного Козацтва, 2.

Судовою колегією встановлено, що 02.08.2005 р. між ВАТ Всеукраїнський Акціонерний Банк  ( іпотекодержатель ) та ВАТ "Хмільницький завод сухого знежиреного молока" ( заставодавець )  укладено іпотечний договір ( а.с. 9-11 ).

Позивач вважав, що іпотечний договір не пов'язаний із кредитним договором, посилаючись на те, що ціна предмета іпотеки не відповідає розміру кредиту.

Такі твердження судова колегія вважає безпідставними, оскільки в ст.1 іпотечного договору від 02.08.2005 р. сторонами визначено зміст основного зобов'язання, з метою забезпечення якого і укладався іпотечний договір, а саме - основне зобов'язання позичальника (позивача) перед кредитодавцем (відповідачем) : повернути кредит в сумі 4000000 грн. на термін користування до 16-00 години 19.01.2007 р., що повністю відповідає умовам наданого кредиту за кредитним  договором  №156 від 20.07.2005 р.

Також в договорі іпотеки сторонами визначено предмет іпотеки, ним є будівлі та споруди, що знаходяться за адресою: Вінницька область, м. Хмільник, вул. Червоного Козацтва, 2, що  відповідає п.1.3. кредитного договору №156.

Отже, колегія дійшла висновку, що іпотечний договір укладено в забезпечення виконання зобов'язання по кредитному договору №156.

Такого ж висновку дійшов і суд першої інстанції, з яким не можна не погодитись.

Із матеріалів справи вбачається, що кредитний договір був підписаний керівником Першої Київської філії АТ ВАБанк  Кравченя П.В.( а.спр.12-20 ), а іпотечний - представником за нотаріально посвідченою довіреністю Бучер О.М. АТ ВАБанк.

В апеляційній скарзі вказано, що кредитний договір та іпотечний договір підписано різними установами .

Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що банк та філія банку не є різними установами.

Відповідно до положень ст.95 ЦК України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій ( ч.1 ).

Зокрема філії не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення ( ч.3 ).

ВАТ ВАБанк є юридичною особою , що підтверджується  довідкою з ЄДРПОУ      ( а.спр.59 ), а Перша Київська філія - структурним підрозділом банку, не є юридичною особою і діє від імені АТ ВАБанк згідно з наданими на вимогу апеляційного суду Положенням ( затвердженим загальними зборами акціонерів банку від 26.04.2000 р. №23 ) про Першу Київську філію ВАТ ВАБанк , змінами та доповненнями до нього           ( п.1.6).

Керівники, зокрема філій призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності ( ч.4 ст.95 ЦК України).

Відповідно до наданої на вимогу апеляційного суду нотаріально посвідченої довіреності від 30.06.2005 р. ВАТ ВАБанк в особі в.о. Голови Правління Переверзева Петра Петровича уповноважив директора Першої Київської філії АТ ВАБанк Кравченю Петра Валентиновича укладати та підписувати, зокрема договори  ( п.2 довіреності ). Таким чином, директор філії є повноважною особою ВАТ ВАБанк.

Вказана довіреність датована тридцятим червня 2005 р. та діяла до тридцятого червня 2006 р.

Оскільки кредитний договір укладено в період, коли вищевказана довіреність була дійсна ( 20.07.2005 р. ), директор Першої Київської філії банку правомірно підписав кредитний договір від імені ВАТ ВАБанк.

Таким чином, кредитний договір та іпотечний договір укладені однією установою - АТ ВАБанк. Іпотечний договір має похідний характер від кредитного договору, а твердження апеляційної скарги про протилежне є безпідставними.

Одним із доводів апеляційної скарги було те, що нотаріальне посвідчення іпотечного договору відповідно до приписів Закону України "Про нотаріат" мало  здійснюватись за місцезнаходженням нерухомого майна, а зміни до Закону стосовно можливості посвідчення таких угод за місцем знаходження однієї із сторін було внесено після укладення договору іпотеки.

Такий довід позивача є помилковим.

Суд першої інстанції посилався на ч.4 ст.5 Закону України "Про іпотечне кредитування".

Судова колегія визнає таке посилання місцевого суду правомірним                         (  твердження скарги в цій частині про протилежне є безпідставним ) та вважає за необхідне зазначити, що саме вказаний Закон встановлює відносини у системі іпотечного кредитування, тобто він є спеціальним.

Відповідно до ч.4 ст.5 Закону України "Про іпотечне кредитування" нотаріальне посвідчення іпотечного договору проводиться за місцезнаходженням нерухомості, яка є предметом іпотеки, або за місцезнаходженням  іпотекодержателя чи іпотекодавця.

Ця редакція була чинною на момент укладення іпотечного договору.

Вказаний Закон був прийнятий 19.06.2003 р. ( введений в дію з 01.01.2004 р. ), тобто пізніше, ніж Закони України "Про нотаріат" та "Про заставу".

Крім того, пунктом 2 ст.50 " Прикінцеві положення" Закону України "Про іпотечне кредитування" встановлено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Таким чином, оскільки ч.4 ст.55 Закону України "Про нотаріат" та ч.2 ст.13 Закону України "Про заставу" суперечили станом на день укладення іпотечного договору ст.5 Закону України "Про іпотечне кредитування" в частині вимоги щодо місця проведення нотаріального посвідчення, то вони в цій частині не діяли після введення в дію  Закону України "Про іпотечне кредитування" .

Крім посилань на ст.5 Закону України "Про іпотечне кредитування" в оскарженому рішенні мають місце посилання місцевого суду на п.91 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України . Приписи вказаного пункту в частині місця проведення нотаріальних дій аналогічні приписам ст.5 Закону України "Про іпотечне кредитування".

Правомірним, на думку апеляційного суду, є посилання суду першої інстанції на п.91 вищезазначеної Інструкції, а доводи скарги в цій частині про протилежне - безпідставними.

В Інструкцію про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України            ( п.91 ) зміни були внесені 24.05.2004 р.

Пункт 91 Інструкції був приведений у відповідність до ст.5  Закону України "Про іпотечне кредитування".

Згідно з ч.3 цього пункту посвідчення договорів застави ( іпотеки), зокрема  нерухомого майна здійснюється за місцезнаходженням цього майна або за місцезнаходженням іпотекодержателя чи іпотекодавця.

Отже, нотаріус Київського міського нотаріального округу, посвідчуючи спірний договір, діяв відповідно до вимог Інструкції та Закону України "Про іпотечне кредитування".

Слід зазначити, що в частину 4 ст.55 Закону України "Про нотаріат" були теж внесені зміни, але пізніше - 15.12.2005 р., після укладення іпотечного договору.

Підсумовуючи вищенаведене, твердження позивача, що спірний договір не відповідає вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину, є недоречними.

Таким чином, судова колегія дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ВАТ "Хмільницький завод сухого знежиреного молока".

Такого ж висновку дійшов і суд першої інстанції, який правомірно відмовив у позові.

Справу правомірно розглянуто за місцезнаходженням відповідача, оскільки відповідно до ч.1 ст.15 ГПК України, справи у спорах про визнання договорів недійсними розглядаються господарським судом за місцезнаходженням сторони, зобов'язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії, такі як: передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо.

Оскаржене рішення законне і обґрунтоване, відповідає матеріалам справи та вимогам чинного законодавства.

Доводи скарги не є переконливими.

Підстави для скасування рішення відсутні, а тому його слід залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

 Керуючись ст.ст.  101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Вінницької області від 24 липня 2007 року у справі №13/107-07 залишити без змін, а апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства  "Хмільницький завод сухого знежиреного молока", м.Хмільник Вінницької області  - без задоволення.

2. Справу №13/107-07 повернути до господарського суду Вінницької області.  

Головуючий суддя                                                                 Зарудяна Л.О.

судді:

                                                                                           Вечірко І.О  

                                                                                           Ляхевич А.А.  

Віддрук.4 прим.:

-----------------------

1 - до справи

2,3- сторонам

4 - в наряд