Постанова

від 13.02.2008 по справі 13/107-07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

13/107-07

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

                                                                                     №   

Вищий  господарський  суд  України  у  складі  колегії  суддів:

головуючого      Козир Т.П.

суддів :Мележик Н.І., Подоляк О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

ВАТ “Хмільницький завод сухого знежиреного молока”

на постановувід 06.11.2007 р. Житомирського апеляційного господарського суду

у справі№ 13/107-07

за позовом ВАТ “Хмільницький завод сухого знежиреного молока”

доВАТ Всеукраїнський Акціонерний Банк

провизнання договору недійсним

за участю представників:

від позивача -  Нікіфоров С.С., Романенко О.А.

від відповідача -  Ніколаєв А.Ю., Маленко О.М.

В С Т А Н О В И В:

В лютому 2007 р. ВАТ "Хмільницький завод сухого знежиреного молока"  звернулось в господарський суд Вінницької області з позовом до ВАТ Всеукраїнський Акціонерний Банк про визнання укладеного сторонами іпотечного договору від 02.08.2005 р. недійсним.

В обґрунтування пред'явлених вимог позивач посилався на невідповідність оспорюваного договору вимогам ЦК України, Закону України "Про нотаріат" та Закону України "Про іпотеку" з урахуванням того, що в договорі не міститься всіх передбачених законодавством істотних умов та останній нотаріально посвідчений не за місцем знаходження майна.

Відповідач проти задоволення позову заперечував.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 24.07.2007 р. (суддя Тісецький С.С.), залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 06.11.2007 р. (судді: Зарудяна Л.О., Вечірко І.О., Ляхевич А.А.), в позові відмовлено.

Не погоджуючись з постановою ВАТ “Хмільницький завод сухого знежиреного молока” звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить рішення і постанову скасувати та прийняти нове рішення, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 20.07.2005 р. між ВАТ "Хмільницький завод сухого знежиреного молока" (позичальник) та ВАТ Всеукраїнський Акціонерний Банк (кредитодавець) інтереси якого представляє Перша Київська філія АТ ВАБанк в особі директора Першої Київської філії АТ ВАБанк, укладено кредитний договір №156, відповідно до умов якого відповідачем було надано позивачу кредит в розмірі 4 000 000 грн. Відповідно до п.1.1.2 дата повернення кредиту визначена сторонами до 19.01.2007 р.

2 серпня 2005 року між ВАТ "Хмільницький завод сухого знежиреного молока" (іпотекодавець) та ВАТ Всеукраїнський Акціонерний Банк (іпотекодержатель) укладено іпотечний договір відповідно до умов якого іпотекодавець з метою забезпечення виконання основного зобов'язання, що випливає з кредитного договору №156 від 20.07.2005 р. передає, а іпотекодержатель приймає в іпотеку: будівлі та споруди, які розташовані за адресою: Вінницька обл., м. Хмільник, вул. Червоного Козацтва, 2.

Судами досліджено, що на момент розгляду справи позивач не виконав свої зобов'язання за кредитним договором №156 від 20.07.2005 р. та не повернув відповідачу кредит в строк, передбачений п.1.1.2 зазначеного договору.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, які викладені в пункті 2 постанови “Про судову практику в справах про визнання угод недійсними” від 28.04.1978 р. № 3, угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. При цьому суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Відповідно до ст. 209 ЦК України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін. Нотаріальне посвідчення правочину здійснюється нотаріусом або іншою посадовою особою, яка відповідно до закону має право на вчинення такої нотаріальної дії, шляхом вчинення на документі, в якому викладено текст правочину, посвідчувального напису.

Згідно частин 1, 4 ст. 5 Закону України "Про іпотечне кредитування" (в редакції, чинній на момент підписання договору іпотеки) іпотека встановлюється відповідно до цього Закону щодо нерухомого майна, об'єктів незавершеного будівництва, прав на нерухомість та користування нею, а також майнових прав на нерухомість, будівництво якої не завершено, іпотечний договір має бути укладений у письмовій формі та нотаріально посвідчений. Нотаріальне посвідчення іпотечного договору проводиться за місцезнаходженням нерухомості, яка є предметом іпотеки, або за місцезнаходженням іпотекодержателя чи іпотекодавця.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 Закону України "Про іпотечне кредитування" до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Колегія суддів вважає, що господарські суди правильно застосували положення Закону України "Про іпотечне кредитування", який є спеціальним в сфері іпотечного кредитування.

Крім того, судами підставно спростовано твердження позивача про те, що іпотечний договір від 02.08.2005 р. не пов'язаний з кредитним договором від 20.07.2008 р. Судами досліджено, що іпотечним договором від 02.08.2005 р. забезпечене основне зобов'язання за кредитним договором №156 від 20.07.2005 р., що укладений між ВАТ Всеукраїнський Акціонерний Банк та ВАТ "Хмільницький завод сухого знежиреного молока", з усіма можливими змінами до нього.

Судами також спростовано твердження позивача про підписання іпотечного договору від 02.08.2005 р. та кредитного договору від 20.07.2008 р. різними юридичними особами. Суди дослідили Положення про Першу Київську філію ВАТ Всеукраїнський Акціонерний Банк, яке затверджене загальними зборами акціонерів Банку 26.04.2000 р., нотаріально посвідчену довіреність, видану директору Першої Київської філії ВАТ Всеукраїнський Акціонерний Банк, врахували норми ст. 95 ЦК України, ст. ст. 33, 43 ГПК України та встановили, що зазначене Положення та надана довіреність надають повноваження директору Першої Київської філії укладати угоди від імені ВАТ Всеукраїнський Акціонерний Банк, а тому дійшли обґрунтованих висновків про відсутність правових підстав для визнання оспорюваного договору недійсним.

Висновки судів відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального і процесуального права, є законними та обґрунтованими, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що суди в порядку ст. ст. 43, 47, 43, 99, 101 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили подані сторонами в обґрунтування  своїх  вимог  і  заперечень докази;  належним  чином  проаналізували відносини сторін.  

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 1115 ГПК України та частин 1, 2 статті 1117 ГПК України, касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові господарських судів. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Посилання оскаржувача на інші обставини не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на положення ст. 1117 ГПК України та з підстав їх суперечності матеріалам справи.

Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ВАТ “Хмільницький завод сухого знежиреного молока” залишити без задоволення.

Постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 06.11.2007 р. у справі № 13/107-07 залишити без змін.

Головуючий, суддя                                                                      Т. Козир

С у д д і                                                                                            Н. Мележик

                                                                                                         О. Подоляк