Ухвала

від 26.12.2023 по справі 538/2201/23

ЛОХВИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 538/2201/23

Провадження № 2/538/609/23

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 грудня 2023 року м. Лохвиця

Лохвицький районний суд Полтавської області у складі головуючого судді Цімботи Л.Г., за участю секретаря судового засідання Дугніст А.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Лохвиця цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ВСК "Агрофірма Колос" про поновлення на роботі, оплати за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ВСК "Агрофірма Колос" і просить поновити її на роботі, стягнути плати за час вимушеного прогулу та моральну шкоди. Вимоги мотивувала тим, що з 01.01.2012 року вона працювала у ВСК "Агрофірмі Колос" на посаді голови майнової комісії. Наказом № 12 від 09.10.2023 року її звільнено з роботи відповідно до пункту 1 ст. 40 КЗпП у зв`язку зі змінами в організації виробництва та скорочення штату. Вважає, що звільнення її з посади є незаконним. В порушення норм даних статей персонального попередження скорочення посади, яку займала, вона не отримувала. Так само, не отримувала пропозиції про наявність вакантних посад на підприємстві. Вважає, що посада, яку вона займала не скорочувалась і не скорочена на підприємстві, так як все майно, яке знаходилося на балансі підприємства, воно залишилося і використовується ВСК "Агрофірмою Колос". Крім цього, це свідчить і поведінка керівних працівників ВСК "Агрофірма Колос", які після її звільнення та усного звернення до них про видачу їй документів для подачі заяви до суду про незаконне звільнення та поновлення на роботі, розпочали здійснювати на неї неправомірний тиск у формі телефонних дзвінків. На офіційне письмове звернення в зв`язку зі звільненням з роботи з грубим порушенням трудового законодавства та видачі документів, а саме копії наказів та довідки про розмір середньомісячної зарплати за останні два місяці, залишились не виконаними на 06 листопада 2023 року, відповіді вона не отримала ні письмово, ні усно. Вважає, що такими діями відповідач також завдав їй моральної шкоди, адже він просто не враховуючи професійні якості та її багаторічну працю з 1986 року на підприємстві, з врахуванням реорганізації, крім того, їй залишилося до виходу на пенсію біля п`яти років, залишив її без роботи в сільській місцевості та в період воєнного стану. Такі дії відповідача завдали їй значних моральних страждань та принизили честь, гідність, ділову репутацію. Внаслідок цього погіршився її стан здоров`я.

Ухвалою судді від 08.11.2023р. провадження у вказаній справі відкрито та ухвалено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

05.12.2023 р. до суду від представника відповідача надійшов відзив на позову заяву, в якому зазначено, що дійсно позивачку було звільнено 09.10.2023 р. на підставі п.1 ст. 40 КЗпПУкраї попереднім керівництвом. Починаючи з 10.10.2023 р. до виконання голови агрофірми приступив ОСОБА_2 , який наказом № 14 від 17.10.2023 р. скасував наказ про звільнення ОСОБА_3 , поновив її на роботі. 18 жовтня 2023 р. позивачку було повідомлено про поновлення на роботі засобами поштового зв`язку. Крім того поштове повідомлення з наказом про поновлення позивачка отримала 01.12.2023. На виконання вищевказаного наказу про поновлення на роботі позивачці виплачувалася заробітна плата за час вимушеного прогулу та в подальшому по час подачі відзиву. Таким чином як на час подачі відзиву, так і на час подачі позову, позивачка є такою, що не звільнена з роботи, а відтак предмет спору відсутній. Також у відзиві зазначено, що стягнення моральної шкоди є вимогою, похідною від першої про поновлення на роботі, і тому не підлягає задоволенню, враховуючи те, що предмет спору про поновлення на роботі та стягнення вимушеного прогулу відсутній.

В судове засідання позивач з`явилась, суду пояснила обставини. Викладені в позові, зазначила, що незаконним звільненням , що було здійснено попереднім керівництвом агрофірми їй заподіяна моральна шкода, яку вона, зокрема і просить стягнути. Також просить стягнути і середній заробіток за час вимушеного прогулу, оскільки їй не зрозуміло яким чином її нібито поновлено на роботі, і що саме за кошти їй надходять на її картковий рахунок, оскільки в неї у виписках не відображається, що це є заробітною платою. Заявила, що не бажає продовжувати роботу у відповідача.

Представник відповідача ОСОБА_4 , яка взяла участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції , підтримала заперечення викладені у відзиві на позов, повідомила, що поновлення позивачки на роботі відбулося ще до подачі нею позову до суду за період з 09.10.2023 р. і по день видачі наказу про поновлення позивача було нараховано середній заробіток за час вимушеного прогулу, а в подальшому і на даний час нараховувалася і нараховується заробітна плата. Внесення відповідного запису в трудову книжку позивачки неможливо, оскільки остання не з`являється особисто на підприємство.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд доходить наступних висновків.

Судом встановлено, що згідно трудової книжки НОМЕР_1 ОСОБА_1 прийнята 10.05.2012 року на роботу головою майнової комісії КАФ "Колос" запис №5, а 09.10.2023 року звільнена відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України, у зв`язку зі змінами в організації виробництва та скорочення штату (а.с. 6-8).

Як зазначено в п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем лише у випадках: змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу (ч.2 ст. 40 КЗпП України).

Згідно п. 6 ст. 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є: відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці.

Відповідно до ч.1-3 ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган, фізична особа, яка використовує найману працю, пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, у фізичної особи. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, у фізичної особи працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Враховуючи вищезазначене, на думку суду, звільнення позивача відбулось з порушенням установленого законом порядку, що свідчить про незаконність такого звільнення та мало б тягнути за собою поновлення порушених прав працівника.

Суд зауважує, що обставина незаконного звільнення визнана і відповідачем в поданій заяві по суті (відзиві на позов) і визнані представником відповідача в судовому засіданні. Тому вказана обставина є такою, що не підлягає доказуванню

Як вбачається з наказу № 14 від 17 жовтня 2023 р. винесеного головою виробничого кооперативу Виробничий сільськогосподарський кооператив «Агрофірма Колос» «Про поновлення на роботі», у ньому зазначено «1. Скасувати наказ № 12 від 09.10.2023 р. про звільнення ОСОБА_1 . 2. Поновити ОСОБА_1 на роботі з 17 жовтня 2023 р. на умовах неповного робочого часу 0,5 ставки. 3. Нарахувати ОСОБА_1 заробітну плату за весь час вимушеного прогулу починаючи з 10.10.2023 р.»,

Згідно платіжних інструкцій № 93 від 20.10.2023, № 100 від 07.11.2023, № 120 від 21.11.2023 «Колос Агофірма» на користь ОСОБА_1 перераховано такі суми коштів: 1800 грн, 896,75 грн, 1600 грн. при цьому в призначенні таких платежів зазначено, що це або аванс або заробітна плата за в жовтень листопад 2023 р.

Обставину отримання в період з жовтня 2023 . по теперішній час коштів від відповідача позивачки підтвердила в судовому засіданні.

Суд зауважує, що Закон не обмежує роботодавця у праві самостійно скасувати наказ про звільнення працівника, якщо таке звільнення відбулося з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, а відтак скасування наказу про звільнення позивача самим відповідачем автоматично тягне за собою поновлення позивача на роботі.

Таким чином судом встановлено, що як на час звернення позивачки з позовом так і на час проведення судового засідання позивачка є поновленою на роботі за наказом від 17.10.2023 р., їй виплачені кошти як середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 10 жовтня по 17 жовтня 2023 р. Тобто відповідачем було самостійно відновлені порушені трудові права позивачки, а відтак предмет спору щодо поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку, на думку суду, відсутній.

Що стосується позовної вимоги про стягнення моральної шкоди, то суд зазначає, що така вимога є похідною від вимог про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку, , порушення прав позивачки мало місце нетривалий час (7 днів), відповідач фактично здійснив поновлення трудових прав позивачки до звернення її з вказаним позовом , крім того позивачка жодним чином не обгрунтувала факт заподіяння їй такої шкоди та її розмір, більше того в судовому засіданні зазначила, що така шкода їй була нібито заподіяна ще попереднім керівництвом при звільненні. Тому така вимога позивачки не підлягає задоволенню.

Відповідно доп.2ч.1ст.255ЦПК Українисуд своєюухвалою закриваєпровадження усправі,якщо відсутній предмет спору;

Зважаючи на встановлені вище обставини, суд дійшов висновку про відсутність предмету спору, що є підставою для закриття провадження у справі.

Керуючись ст.ст. 19, 255, 260, 353, 354 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ВСК "Агрофірма Колос" про поновлення на роботі, оплати за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення в порядку передбаченому п.15.5)Перехідних положень ЦПК України.

Суддя Лохвицького

районного суду Л.Г.Цімбота