Ухвала

від 23.11.2023 по справі 752/15446/22

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/15446/22

Провадження № 2-с/752/81/23

У Х В А Л А

23 листопада 2023 року суддя Голосіївського районного суду міста Києва Плахотнюк К.Г., розглянувши заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Холостенка Олексія Васильовича про скасування судового наказу Голосіївського районного суду м. Києва від 31.10.2022 року по справі № 752/15446/22 за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Комфортна Оселя» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за надання послуг ЖКГ, -

В С Т А Н О В И В :

боржник ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Холостенко О.В., звернулася до суду із вказаною заявою, в якій просила скасувати судовий наказ від 31.10.2022 року, виданий Голосіївським районним судом м. Києва по справі № 752/15446/22 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Комфортна Оселя» заборгованості за надання послуг ЖКГ у розмірі 179830,69 грн та судових збір в розмірі 248,10 грн.

В обґрунтування заяви вказує, що вона не є власницею квартири АДРЕСА_1 з 30.08.2018 року і у спірний період не проживала за зазначеною адресою і не користувалася та не отримувала комунальні послуги.

Сам судовий наказ не отримувала.

Зазначила, що не погоджується з оскаржуваним судовим наказом, а тому просила його скасувати.

Також заявниця заявила клопотання про поворот виконання судового наказу.

Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.10.2023 року заяву було передано для розгляду судді Плахотнюк К.Г.

Представник заявника за заявою про видачу судового наказу надіслав до суду заперечення на заяву у яких зазначив, що заява позивача про скасування судового наказу є безпідставною та такою, що подана з пропущенням строку. Вказує на те, що боржниця перестала виконувати зобов`язання відповідно до укладеного між сторонами Договору про умови користування приміщеннями та надання житлово-комунальних послуг від 30.07.2014 року в частині оплати фактично спожитих послуг, починаючи з 31.10.2019 року, коли вона вже як рік, за її твердженням, не була власницею квартири, а отже факт споживання комунальних послуг не спростовано.

Зауважує, що відповідно до Договору від 30.07.2014 року ОСОБА_1 , у випадках відчуження майна, повинна була негайно повідомити стягувача про відчуження приміщення на користь третіх осіб з наданням інформації щодо нового споживача. Однак це зобов`язання нею було порушено, а відтак Договір продовжував діяти і боржник продовжувала фактично споживати послуги.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про задоволення заяви про скасування судового наказу, з огляду на таке.

Судом встановлено, що 31.10.2022 року Голосіївським районним судом м. Києва видано судовий наказ, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Комфортна оселя» заборгованість за надання послуг ЖКГ за період з 30.10.2019 року по 24.10.2022 року в розмірі 179 830,69 грн та судовий збір в розмірі 248,10 грн.

Як зазначає заявник, 10.10.2023 року боржниця випадково дізналася про існування оспорюваного судового наказу, коли працівник банку їй пояснив, що на її кошти накладено арешт. При цьому, вказаний судовий наказ не отримувала.

Як вбачається з матеріалів справи копію судового наказу від 31.10.2022 року та копію заяви про видачу судового наказу з додатками надіслано боржнику ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 . Однак доказів належного отримання боржником зазначеної кореспонденції, матеріали справи не містять.

Сторона боржника, дізнавшись про зазначений наказ у даній справі 10.10.2023 року, вжила заходів щодо його оскарження, подавши до суду заяву від 17.10.2023 року про скасування судового наказу, а тому суд вважає за можливе поновити строк для подання цієї заяви.

Згідно ст. 170 ЦПК України, боржник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав.

Відповідно до ч. 3 ст. 171 ЦПК України, у разі відсутності підстав для повернення заяви про скасування судового наказу, суддя не пізніше двох днів після її подання постановляє ухвалу про скасування судового наказу, в якій роз`яснює заявнику (стягувачу) його право звернутися до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» №14 від 23 грудня 2012 року наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.

Беручи до уваги те, що наказне провадження є безспірним, тобто в його порядку задовольняються тільки ті вимоги заявника, що мають безспірний характер, заперечення боржника проти вимог стягувача означає наявність спору про право та при цьому закон не зобов`язує перевіряти наявні матеріали справи, то відповідна заява боржника є єдиною підставою для скасування судового наказу.

Оскільки боржник заперечує проти вимог стягувача та вважає їх необґрунтованими у повному обсязі, у відповідності до ч. 3 ст. 171 ЦПК України, виданий судом наказ підлягає скасуванню.

При цьому, заявник, який звертався до суду із заявою про видачу судового наказу, не позбавлений права звернення до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження, визначеному ЦПК України.

Звертаючись до суду заявник просить задовольнити клопотання про поворот виконання судового наказу і посилається на те, що загальна сума стягнутого в рамках виконавчого провадження становить 4460,58 грн.

Поворот виконання рішення - це процесуальна форма захисту прав боржника. Воно можливе лише після набрання судовим рішенням законної сили. Його суть - у поверненні стягувачем боржнику всього одержаного за скасованим рішенням.

У Рішенні Конституційного Суду України від 02 листопада 2011 року №13-рп/2011 у справі за конституційним зверненням військової частини НОМЕР_1 щодо офіційного тлумачення положення пункту 28 частини першої статті 293 Цивільного процесуального кодексу України у взаємозв`язку з положеннями пунктів 2, 8 частини третьої статті 129 року Конституції України вказано, що поворот виконання рішення - це цивільна процесуальна гарантія захисту майнових прав особи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням. Інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав у разі отримання стягувачем за виконаним та у подальшому скасованим (зміненим) судовим рішенням неналежного, безпідставно стягненого майна (або виконаних дій), оскільки правова підстава для набуття майна (виконання дій) відпала.

Згідно з частиною третьою ст. 171 ЦПК України,в ухвалі про скасування судового наказу суд за клопотанням боржника вирішує питання про поворот виконання судового наказу в порядку, встановленому статтею 444 цього Кодексу.

Відповідно до правил статті 444 ЦПК України, якщо питання про поворот виконання рішення не було вирішено судом відповідно до частини 1-3 цієї статті, заява відповідача про поворот виконання рішення розглядається судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. До заяви про поворот виконання рішення шляхом повернення стягнутих грошових сум, майна або його вартості додається документ, який підтверджує те, що суму, стягнуту за раніше прийнятим рішенням, списано установою банку або майно вилучено державним або приватним виконавцем.

Аналіз зазначених норм закону дає підстави для висновку, що положення статті 444 ЦПК України, які, в свою чергу, передбачають поворот виконання рішення, необхідно розглядати як повернення (виконання) особою, на користь якої відбулось виконання у подальшому скасованого (зміненого) рішення, всього, що було на її користь виконано, тій особі, якою було здійснено таке виконання.

Судом встановлено, що постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Ляпіна Дмитра Валентиновича від 22.09.2023 року накладено арешт на кошти боржника, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику: ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 198108 грн.

Сторона боржника вказує, що на виконання зазначеного наказу на користь ТОВ «Комфортна оселя» з рахунку боржника було стягнуто кошти в сумі 4460,58 грн.

Однак, варто вказати, що надана боржником на підтвердження зазначених обставин копії сканів з телефону, не є належним доказом перерахування цих коштів саме стягувачу в рамках виконання судового наказу у даній справі.

Інших доказів на підтвердження вимог заяви, які б свідчили про дійсне списання коштів на користь стягувача у розмірі 4460,58 грн на виконання судового наказу у даній справі, до заяви не долучено.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Виконавчий збір, стягнутий з боржника в порядку, встановленому ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» відноситься до коштів виконавчого провадження (п. 1 ч. 1 ст. 42 Закону України «Про виконавче провадження»).

Питання про стягнення з боржника виконавчого збору вирішується відповідною постановою державного виконавця (ч. 4 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження»).

Таким чином, стягнутий в процесі виконання рішення суду виконавчий збір не є тими грошовими коштами, які були стягнуті з боржника за рішенням суду, скасованим в подальшому судом, а є коштами виконавчого провадження, які не підлягають поверненню в порядку повороту виконання рішення суду.

Подібний за змістом правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 31.03.2021 у справі № 296/7644/17, який відповідно до положень ч. 4 ст. 263 ЦПК України враховується судом при виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Крім того, згідно із п. 3 ч. 1 ст. 42 Закону України «Про виконавче провадження», до коштів виконавчого провадження належать стягнуті з боржника кошти на витрати виконавчого провадження.

Разом з тим заявниця, звертаючись до суду, просить стягнути з ТОВ «Комфортна оселя» всю суму, списану з її рахунку.

Однак, стороною боржника не надано суду належні та достатні докази, які б підтверджували те, що пред`явлену до стягнення суму було стягнуто із заявника на користь стягувача у даній справі, та/або, що ці кошти були стягнуті на користь стягувача саме в рамках виконавчого провадження, відкритого з примусового виконання судового наказу у даній справі.

Враховуючи зазначені обставини законні підстави для стягнення коштів в порядку повороту виконання судового наказу відсутні, в зв`язку з чим у задоволенні вимог в цій частині слід відмовити.

Що ж стосується вимог заявниці ОСОБА_1 про відшкодування понесених нею витрат на правничу допомогу, то вони не підлягають відшкодуванню, оскільки відповідно до правил ст.137 ЦПК України витрати на правничу допомогу підлягають відшкодуванню сторонам, а відповідно до правил ст. 42 ЦПК України сторони є учасниками справи у справах позовного провадження.

Справа в якій ОСОБА_1 зверталася за правничою допомогою розглядалася у порядку наказного провадження, а відтак з урахуванням особливостей розгляду такої категорії справ, відшкодування таких витрат не передбачено.

Отже суд приходить до висновку про часткове задоволення заяви ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Холостенко О.В.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 170, 171, 258, 259, 260, 263,271, 353, 444 Цивільного процесуального кодексу України,-

П О С Т А Н О В И В :

поновити ОСОБА_1 строк для подання заяви про скасування судового наказу.

Заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Холостенка Олексія Васильовича про скасування судового наказу Голосіївського районного суду м. Києва від 31.10.2022 року по справі № 752/15446/22 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфортна Оселя» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за надання послуг ЖКГ, задовольнити частково.

Судовий наказ, виданий Голосіївським районним судом м. Києва 31.10.2022 року по справі № 752/15446//22 (провадження № 2-н/752/413/22) на підставі заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Комфортна Оселя» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за надання послуг ЖКГ, скасувати.

Роз`яснити товариству з обмеженою відповідальністю «Управління будівлями та спорудами» що заявлені ними вимоги можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження, визначеному ЦПК України.

В іншій частині вимог заяви відмовити.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. апеляційна скарга подається безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: К.Г. Плахотнюк