Рішення

від 25.12.2023 по справі 753/19070/21

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Номер провадження 2/754/344/23

Справа №753/19070/21

РІШЕННЯ

Іменем України

25 грудня 2023 року Деснянський районний суд м.Києва в складі:

головуючого - судді Скрипки О.І.,

при секретарі Моторенко К.О.,

за участю відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Кам`янець-Подільського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про повернення неправомірно отриманої допомоги по безробіттю та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 до Кам`янець-Подільського міського центру зайнятості про скасування наказу, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про повернення неправомірно отриманої допомоги по безробіттю.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 28.12.2020 року відповідач звернувся до Кам`янець-Подільського міського центру зайнятості (далі по тексту - Центр) за сприянням у працевлаштуванні. В зв`язку із відсутністю підходящої роботи йому було надано статус безробітного та призначено виплату допомоги по безробіттю відповідно до ч.2 ст.22, ч.3 ст.23 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття». При реєстрації у службі зайнятості 28.12.2020 року відповідачем були подані заяви про надання статусу безробітного і призначення виплати допомоги по безробіттю. З правами та обов`язками безробітного відповідач був ознайомлений під особистий підпис.

Як зазначає позивач, під час планового відвідування Центру 07.07.2021 року відповідач повідомив про факт отримання компенсації за надання соціальних послуг невиліковно хворим з 01.05.2021 року та надав довідку, видану Департаментом соціального захисту населення № 2295 від 07.07.2021 року. Для з`ясування обставин Центром було направлено запит до Департаменту соціального захисту населення Кам`янець-Подільської міської ради та 21.07.2021 року отримано відповідь № 8376/05-29 від 14.07.2021 року про те, що відповідач з 01.05.2021 року перебуває на обліку як одержувач компенсації за надання соціальних послуг невиліковно хворим. Період перебування на обліку як одержувача даної компенсації з 01.05.2021 року по 10.03.2022 року зараховується до страхового стажу. На думку позивача, відповідач з моменту призначення компенсації належить до зайнятого населення та не має права на перебування в статусі безробітного та виплату матеріального забезпечення на випадок безробіття. Центром відповідно до п.18 ч.2 ст.22 ЗУ «Про зайнятість населення» на підставі отриманих даних було складено акт розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення № 32 від 21.07.2021 року. На підставі акту розслідування заступником директора Центру був виданий наказ № 44 від 22.07.2021 року про відшкодування відповідачем 1333,34 грн. неправомірно отриманої допомоги по безробіттю за період з 01.05.2021 року по 10.06.2021 року, який разом з листом-претензією від 22.07.2021 року № 21-03/729 був вручений відповідачу особисто під підпис 22.07.2021 року, проте кошти залишаються несплаченими по теперішній час.

Посилаючись на викладені обставини, позивач просить задовольнити його вимоги та стягнути з відповідача 1333,34 грн. неправомірно отриманої допомоги по безробіттю, а також судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2270,00 грн.

Ухвалою судді Дарницького районного суду м.Києва від 30.09.2021 року дану цивільну справу направлено до Деснянського районного суду м.Києва для розгляду за підсудністю.

Ухвалою судді Деснянського районного суду м.Києва Скрипки О.І. від 26.01.2022 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.

29.06.2022 року до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву. У даному відзиві відповідач заперечує проти позовних вимог, вказуючи на те, що він дотримувався усіх вимог чинного законодавства та не згоден з діями позивача, оскільки на момент призначення соціальної компенсації 29.06.2021 року він не був зайнятою особою, а про призначення допомоги він повідомив особисто позивача 07.07.2021 року. У зв`язку із цим відповідач просив відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.

12.07.2022 року до суду надійшла відповідь на відзив представника позивача Постової Н. на відзив відповідача на позовну заяву. У даній відповіді представник позивача наполягає на тому, що відповідач з дня призначення компенсації, а саме з 01.05.2021 року, належав до зайнятого населення та не мав права на статус безробітного та виплату допомоги по безробіттю. Надлишково отримана допомога по безробіттю за період з 01.05.2021 року по 10.06.2021 року підлягає поверненню, в зв`язку із чим представник позивача просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Деснянського районного суду м.Києва від 13.07.2022 року витребувано від позивача належним чином завірену копію доповідної записки від 21.08.2020 року, на підставі якої проведено звірку та складено Акт №32 розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про зайнятість населення» від 21.07.2021 р. та копію документа, який було надано ОСОБА_1 особисто в руки заступнику начальника відділу організації працевлаштування населення ОСОБА_3 07.07.2021 року.

26.07.2022 року до суду надійшли заперечення відповідача на відповідь на відзив представника позивача. У даних запереченнях відповідач, не погоджуючись із діями позивача щодо зняття його з обліку, як безробітного, просить визнати акт № 33 від 21.07.2022 року недійсним, а також визнати недійсним наказ № 44 від 22.07.2022 року.

24.10.2022 року до суду надійшла зустрічна заява ОСОБА_1 до Кам`янець-Подільського міського центру зайнятості (вхід. № 33086), в якій відповідач просить визнати акт № 32 від 21.07.2021 року не достовірним/недійсним; визнати наказ № 44, складений на основі акту № 32 недійсним; зобов`язати позивача прийняти від нього заяву на зняття з обліку безробітного, зобов`язати позивача скласти новий акт з достовірно внесеною інформацією у пункті «Підстава проведення звірки».

24.10.2022 року до суду надійшла зустрічна заява ОСОБА_1 до Кам`янець-Подільського міського центру зайнятості (вхід. № 33099), з аналогічними позовними вимогами, проте в іншій редакції.

Ухвалою Деснянського районного суду м.Києва від 25.10.2022 року відмовлено у задоволенні заяви відповідача про участь в судовому засіданні в режимі відео конференції поза межами суду.

Ухвалою Деснянського районного суду м.Києва від 27.10.2022 року відмовлено у задоволенні заяви відповідача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами суду.

Ухвалою Деснянського районного суду м.Києва від 08.11.2022 року задоволено заяву відповідача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами суду.

Ухвалою Деснянського районного суду м.Києва від 14.02.2023 року задоволено заяву відповідача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами суду.

Ухвалою Деснянського районного суду м.Києва від 20.03.2023 року задоволено заяву відповідача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами суду.

Ухвалою Деснянського районного суду м.Києва від 20.04.2023 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 про визнання акту та наказу недійсними, зобов`язання вчинити певні дії (вхід. № 33099) повернуто заявнику.

Ухвалою Деснянського районного суду м.Києва від 20.04.2023 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 про визнання акту та наказу недійсними, зобов`язання вчинити певні дії (вхід. № 33086) залишено без руху із наданням строку для усунення недоліків.

25.04.2023 року до суду надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_1 в новій редакції (вхід. № 17945), відповідно до якої відповідач просить скасувати запис у його трудовій книжці (трактування, причину зняття з обліку як безробітного) по статті аб.18 п.п.1 п.30 «встановлення факту подання зареєстрованим безробітним недостовірних даних та документів, на підставі яких прийнято рішення про надання йому статусу безробітного, призначення виплати матеріального забезпечення на випадок безробіття та надання соціальних послуг».

Ухвалою Деснянського районного суду м.Києва від 29.05.2023 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху із наданням строку для усунення недоліків.

05.06.2023 року до суду надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_1 в новій редакції 2, з виправленнями (вхід. № 24663), відповідно до якої відповідач просить скасувати наказ № ТН210721 від 21.07.2021 року, за яким зроблено запис у його трудовій книжці (трактування, причину зняття з обліку як безробітного) по статті аб.18 п.п.1 п.30 «встановлення факту подання зареєстрованим безробітним недостовірних даних та документів, на підставі яких прийнято рішення про надання йому статусу безробітного, призначення виплати матеріального забезпечення на випадок безробіття та надання соціальних послуг».

05.06.2023 року до суду надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_1 в новій редакції 2, з виправленнями (вхід. № 24644), відповідно до якої відповідач просить скасувати наказ № ТН210721 від 21.07.2021 року, за яким зроблено запис у його трудовій книжці (трактування, причину зняття з обліку як безробітного) по статті аб.18 п.п.1 п.30 «встановлення факту подання зареєстрованим безробітним недостовірних даних та документів, на підставі яких прийнято рішення про надання йому статусу безробітного, призначення виплати матеріального забезпечення на випадок безробіття та надання соціальних послуг».

Ухвалою Деснянського районного суду м.Києва від 13.06.2023 року відмовлено у задоволенні заяви відповідача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами суду.

Ухвалою Деснянського районного суду м.Києва від 27.06.2023 року задоволено заяву відповідача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами суду.

Ухвалою Деснянського районного суду м.Києва від 18.09.2023 року задоволено заяву відповідача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами суду.

Ухвалою Деснянського районного суду м.Києва від 28.09.2023 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до Кам`янець-Подільського міського центру зайнятості про скасування наказу (вхід. № 24663 від 05.06.2023 року) повернуто заявнику.

Ухвалою Деснянського районного суду м.Києва від 28.09.2023 року прийнято зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 (вхід. № 24644) до спільного розгляду із первісним позовом.

Ухвалою Деснянського районного суду м.Києва від 03.10.2023 року задоволено заяву відповідача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами суду.

Ухвалою Деснянського районного суду м.Києва від 20.11.2023 року задоволено заяву відповідача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами суду.

Представник позивача, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, надавши клопотання про розгляд справи в його відсутність. Відзиву на зустрічну позовну заяву стороною позивача не подано.

Враховуючи обставини справи, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представника позивача на підставі наявних доказів.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні проти позову заперечував, вимоги зустрічного позову підтримав. При цьому пояснив, що він не проти повернути позивачу грошові кошти, проте він заперечує проти підстав позову, вважаючи дії позивача відносно нього протиправними.

Заслухавши пояснення відповідача, дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги як первісного, так і зустрічного позову не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, з 28.12.2020 року відповідач ОСОБА_1 перебував на обліку в Кам`янець-Подільському міському центрі зайнятості як безробітний та отримував допомогу по безробіттю (а.с.3 т.1).

Згідно акта розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про зайнятість населення» № 32 від 21.07.2021 року встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Департаменті соціального захисту населення як одержувач компенсації за надання соціальних послуг невиліковно хворим з 01.05.2021 року (що зараховується до трудового стажу) в період перебування на обліку та отримання допомоги по безробіттю. Відповідно до ст.4 ЗУ «Про зайнятість населення» не має права на отримання статусу безробітного та виплату допомоги по безробіттю.

Також, даним актом встановлено, що про одержання такої компенсації ОСОБА_1 повідомив позивача під час відвідування Центру 07.07.2021 року (а.с.11 т.1).

Після виявленого факту отримання доходів наказом директора Кам`янець-Подільського міського центру зайнятості № 44 від 22.07.2021 року зобов`язано вжити заходів щодо відшкодування ОСОБА_1 на рахунок центру отриманих коштів в сумі 1333,34 грн., виплачених йому як допомога по безробіттю (а.с.10 т.1).

Відповідну претензію про добровільне повернення незаконно отриманої допомоги по безробіттю отримано відповідачем 22.07.2021 року (а.с.9 т.1).

Позивач просить задовольнити його вимоги, посилаючись на те, що відповідач у результаті отримання ним компенсації за надання соціальних послуг невиліковно хворим з 01.05.2021 року неправомірно отримав допомогу по безробіттю за період з 01.05.2021 року по 10.06.2021 року в розмірі 1333,34 грн.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог та підтримуючи вимоги зустрічного позову, вказав на неправомірність дій позивача.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення», безробітний - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 43 Закону України «Про зайнятість населення», до зайнятого населення належать непрацюючі працездатні особи, які фактично здійснюють догляд за дитиною з інвалідністю, особою з інвалідністю I групи або за особою похилого віку, яка за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду або досягла 80-річного віку, та отримують допомогу, компенсацію та/або надбавку відповідно до законодавства.

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 45 Закону України «Про зайнятість населення», реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється у разі встановлення факту виконання безробітним оплачуваної роботи (надання послуг).

Згідно із частиною другою статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов`язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до частини третьої статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов`язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Частиною першою статті 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з пунктом першим частини першої статті 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Тлумачення вказаної статті свідчить, що законодавцем передбачені два виключення із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки зі сторони особи, яка проводила таку виплату; по-друге,у разі недобросовісності зі сторони набувача виплати.

Вказаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 02 липня 2014 року № 6-91цс14, постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року у справі № 545/163/17 (провадження № 61-33727сво18) та підтриманий сталою судовою практикою (постанова Верховного Суду від 04 листопада 2020 року у справі № 382/1728/18).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі №753/15556/15 вказала, що правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.

З положень закону випливає, що обов`язок спростування презумпції добросовісності покладається на суб`єкта, який відповідні дії (правочин) ставить під сумнів.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі № 677/876/21.

Аналізуючи наявні у справі докази, суд приходить до висновку про те, що позивачем не було доведено факту недобросовісності з боку відповідача, а отже, немає підстав для висновку про відсутність у відповідача права на отримання допомоги по безробіттю, оскільки необхідною умовою для відмови у виплаті допомоги по безробіттю є виключно недобросовісність з боку набувача. З огляду на принцип змагальності, саме позивач, який вимагає повернення коштів, повинен довести цю обставину.

Суд звертає увагу на те, що дійсно 31.05.2021 року на адресу Департаменту соціального захисту населення Кам`янець-Подільської міської ради надійшли заяви та декларація щодо визначення права на призначення компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, а саме за бабусею ОСОБА_2 , яка відповідно до висновку лікарсько-консультативної комісії є невиліковно хворою та через порушення функцій організму не може самостійно пересуватись та самообслуговуватись. Відповідно до отриманої довідки, яка надійшла на адресу Департаменту 22.06.2021 року та згідно поданих ОСОБА_1 документів, 29.06.2021 року відповідачу проведено розрахунок соціальної компенсації, яку призначено на період з 01.05.2021 року по 10.03.2022 року у розмірі 2000,83 грн. в місяць. Щодо виплати цих коштів зауважено, що нараховану компенсацію з 01.05.2021 року по 31.08.2021 року в сумі 8003,22 грн. буде виплачено серпні 2021 року по мірі надходження коштів. З 01.09.2021 року щомісячно по мірі надходження коштів на компенсацію буде здійснюватись виплати в сумі 2000,83 грн.

Вищевказане підтверджується листом Департаменту соціального захисту населення Кам`янець-Подільської міської ради від 27.07.2021 року № 8881/09-19.

З матеріалів справи також вбачається, і даний факт підтверджено позивачем, що про факт призначення такої допомоги відповідач повідомив під час планового відвідування Центру 07.07.2021 року, тобто фактично невідкладно після прийняття такого рішення.

Крім того, із аналізу практики Європейського Суду з прав людини можна дійти висновку, що принцип «належного урядування» також передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовний спосіб (п.70 рішення у справі «Рисовський проти України» від 20.10.2011 року).

При цьому суд вважає за необхідне зауважити, що як вбачається із обставин справи, відповідач офіційно не працював, був фактично безробітним, заробіток не отримував, а кошти, які він отримував, здійснюючи догляд за невиліковно хворою особою, не є заробітком, а є надбавкою на догляд. Адже подібні виплати за догляд певних категорій осіб призначаються фізичній особі, яка здійснює догляд без провадження підприємницької діяльності на професійній основі, без проходження навчання та дотримання державних стандартів соціальних послуг особам із числа членів своєї сім`ї, які спільно з нею проживають, пов`язані спільним побутом, не в якості заробітку, а в якості допомоги на утримання зазначеної категорії осіб.

Аналогічна позиція висвітлена в ухвалі Верховного Суду від 15 березня 2019 року у справі № 683/1782/16-ц.

Право на соціальний захист є невід`ємним конституційним правом громадян (стаття 64 Конституції України).

У справі Gaygusuz v. Austria, § 41, Європейський суд з прав людини установив, що право на невідкладну допомогу - допомогу за системою соціального забезпечення, пов`язану з виплатою внесків у фонд страхування на випадок безробіття - було, наскільки це передбачено чинним законодавством, майновим правом для цілей статті 1 Протоколу № 1, тобто є позитивним обов`язком держави, оскільки це положення застосовується без необхідності покладатися виключно на зв`язок між правом на невідкладну допомогу та зобов`язанням сплачувати «податки чи інші внески».

Окрім цього, у рішенні ЄСПЛ у справі «Казарін проти Італії» (заява № 4893/13) від 11 лютого 2021 року, суд також установив, що держава фактично вже надала людині соціальну допомогу, її перерахунок і подальші спроби повернути виплачені кошти становитимуть втручання у права, гарантовані ст. 1 Протоколу 1 Конвенції.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд має виконати вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Таким чином суд вважає, що позивачем не було доведено факту недобросовісності з боку відповідача отже, немає підстав для висновку що відповідач не мав права на отримання допомоги по безробіттю, оскільки необхідною умовою для відмови у виплаті допомоги по безробіттю є виключно недобросовісність з боку набувача, і з огляду на принцип змагальності, саме позивач, який вимагає повернення коштів, повинен довести цю обставину. Відповідач стверджує, що вчасно повідомив про отримання компенсації після її призначення, чого не спростував позивач. Також, рішення про призначення компенсації з 01.05.2021 року прийнято 29.06.2021 року відповідно до чинного законодавства, тобто не залежало від волі відповідача. Крім того, така виплата згідно з чинним законодавством не є доходом. Відтак, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення первісного позову.

Щодо вимог зустрічного позову, то суд також не вбачає підстав для його задоволення.

Так, відповідно до прохальної частини зустрічного позову, відповідач просить скасувати наказ № ТН210721 від 21.07.2021 року, за яким зроблено запис у його трудовій книжці (трактування, причину зняття з обліку як безробітного) по статті аб.18 п.п.1 п.30 «встановлення факту подання зареєстрованим безробітним недостовірних даних та документів, на підставі яких прийнято рішення про надання йому статусу безробітного, призначення виплати матеріального забезпечення на випадок безробіття та надання соціальних послуг».

В той же час, відповідачем суду копію оскаржуваного наказу не надано, з відповідним клопотанням про його витребування відповідач у передбаченому законом порядку не звертався.

Таким чином, оскільки оскаржуваний наказ відсутній в матеріалах справи, суд позбавлений можливості дослідження питання його законності, а тому у задоволенні вимог ОСОБА_1 належить відмовити.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Суд, у цій справі, враховує положення Висновку №11(2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32 - 41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 06 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) (Рішення): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Таким чином, аналізуючи зібрані по справі докази в світлі наведених правових норм, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні вимог первісного та зустрічного позову. Інші доводи сторін на висновки суду не впливають і підстав для задоволення їх вимог не дають.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, оскільки суд відмовляє в задоволенні вимог як первісного, так і зустрічного позову, то судові витрати, понесені сторонами, відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 4, 13, 81, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволені позову Кам`янець-Подільського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про повернення неправомірно отриманої допомоги по безробіттю - відмовити.

В задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 до Кам`янець-Подільського міського центру зайнятості про скасування наказу - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено та підписано 26 грудня 2023 року.

Суддя: