Постанова

від 18.12.2023 по справі 522/6419/21

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/2604/23

Справа № 522/6419/21

Головуючий у першій інстанції Ковтун Ю. І.

Доповідач Коновалова В. А.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

18.12.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Коновалової В.А.,

суддів: Карташова О.Ю., Лозко Ю.П.,

з участю секретаря судового засідання Мокана В.В.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідачі Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області, правонаступником якого є Державна інспекція архітектури та містобудування України в особі Управління Державної інспекції архітектури та містобудування у Одеській області, Головний інспектор будівельного нагляду Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області Сергєєв Олександр Євгенович, Державна казначейська служба України,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якої діє представник, ОСОБА_2 ,

на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 19 жовтня 2021 року,

за позовом ОСОБА_1 до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області, правонаступником якого є Державна інспекція архітектури та містобудування України в особі Управління Державної інспекції архітектури та містобудування у Одеській області, Головного інспектора будівельного нагляду Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області Сергєєва Олександра Євгеновича, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області, Головного інспектора будівельного нагляду Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області Сергєєва Олександра Євгеновича, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, в обґрунтування якого зазначила, що 29.11.2016 року Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області проведено позапланову перевірку дотримання вимог містобудівного законодавства в процесі будівництва житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , за результатом якої відносно позивача складено постанову за ч. 12 ст. 96 КУпАП.

Рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 29 січня 2019 року у справі № 522/8809/17 скасовано постанову Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області № 833 від 12.12.2016 року про визнання ОСОБА_1 винною у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 12 ст. 96 КУпАП та накладення на неї адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 8500 грн.

Позивач зазначає, що їй завдано моральної шкоди, оскільки вона та її чоловік були змушені змінити звичайний спосіб життя, займатися захистом своїх прав та інтересів та звертатися за правовою допомогою, що також змусило їх, шукати додаткових заробітків для гідного утримання своєї сім`ї, брати кредит в банку. Відповідачем направлено незаконну постанову про притягнення до адміністративної відповідальності до Приморського відділу ДВС Одеського міського управління юстиції, відносно позивачки відкрито виконавче провадження ВП № 53524316 від 09.03.2017 року, накладено арешт на майно позивачки, фактично стягнуто з неї подвійний розмір штрафу 17000 грн, а також витрати виконавчого провадження. Зазначає, що за подання позовної заяви про скасування постанови позивачкою також було сплачено 640 грн судового збору, що також є витратами, понесеними в наслідок незаконного притягнення її до адміністративної відповідальності. Чоловік позивачки був вимушений взяти кредит у банку, для того, щоб своєчасно погасити заборгованість у розмірі 17000 грн з виконання незаконної постанови та задля припинення арешту, накладеного на автомобіль позивачки.

Не зважаючи на скасування постанови та численні звернення до відповідача, останнім так і не було повернуто на розрахунковий рахунок позивачки незаконно стягнуті грошові кошти. Вказане призводить до значних страждань, моральних та матеріальних збитків. Позивач вимушена скористатися правовою допомогою у справі про скасування незаконної постанови, на що витратила грошові кошти у розмірі 10000 гривень.

Позивач просила суд стягнути з Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області через Державну казначейську службу України за рахунок коштів державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 грошову суму у розмірі 30640 гривень, з яких: 10000 грн відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвоката, 20000 грн моральної шкода та 640 грн витрати на сплату судового збору у справі № 522/8809/17.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Приморський районний суд м. Одеси рішенням від 19 жовтня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області, Головного інспектора будівельного нагляду Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області Сергєєва Олександра Євгеновича, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди відмовив.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог виходив з того, що заявлена позивачем до стягнення сума витрат на оплату правової допомоги та судового збору не є майновою шкодою, так як такі витрати за правовою природою не є заходом цивільно-правової відповідальності, а їх наявність та розмір не перебувають у безпосередньому причинному зв`язку з протиправною поведінкою відповідача. Законодавством не передбачено можливості стягнення витрат на оплату правової допомоги та судового збору в адміністративній справі у порядку цивільного судочинства, як і немає правових підстав для ототожнення витрат на правову допомогу і шкоди (збитків) у розумінні положень чинного законодавства.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди суд першої інстанції вважав, що позивачем не доведено належними і допустимими доказами як самого факту заподіяння моральної шкоди, так і настання негативних наслідків саме у зв`язку з діями відповідачів.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , від імені якої діє представник, ОСОБА_2 , просить скасувати рішення Приморського районного суду м. Одеси від 19 жовтня 2021 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області, Головного інспектора будівельного нагляду Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області Сергєєва Олександра Євгеновича, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди задовольнити, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , від імені якої діє представник, ОСОБА_2 , посилається на те, що понесені позивачем витрати на правову допомогу включають не лише представництво інтересів у справі № 522/8809/17, а й представництво інтересів у виконавчій службі, Державній казначейській службі з приводу повернення незаконно стягнутого штрафу у подвійному розмірі за скасованою постановою, тому вказані витрати не могли бути стягнуті в рамках судового провадження у справі № 522/8809/17. В обґрунтування завдання моральної шкоди, посилається на обставини викладені в позовній заяві.

(2) Позиція інших учасників справи

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 15.08.2022 року відкрито апеляційне провадження, вказаною ухвалою роз`яснювалось відповідачам право на надання відзиву, проте відзивів не надходило.

Вища рада правосуддя рішенням від 30.05.2023 року № 567/0/15-23 вирішила достроково закінчити відрядження суддів Херсонського апеляційного суду до Одеського апеляційного суду.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.06.2023 року в цій справі визначено головуючим суддю Коновалову В.А. у зв`язку з закінченням відрядження судді Ігнатенко П.Я.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 02.10.2023 року залучено до участі у справі в якості правонаступника Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області - Державну інспекцію архітектури та містобудування України в особі Управління Державної інспекції архітектури та містобудування у Одеській області.

Представники відповідачів в судове засідання не з`явились.

ОСОБА_1 в судовому засіданні просила апеляційну скаргу задовольнити.

Державна інспекція архітектури та містобудування України в особі Управління Державної інспекції архітектури та містобудування у Одеській області судову повістку отримала 07.11.2023 року, в особистому кабінеті підсистеми (модуля) Електронний суд, що підтверджується довідкою.

Державна казначейська служба України судову повістку отримала 07.11.2023 року, в особистому кабінеті підсистеми (модуля) Електронний суд, що підтверджується довідкою.

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасника процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що заявлена позивачем до стягнення сума витрат на оплату правової допомоги та судового збору не є майновою шкодою, так як такі витрати за правовою природою не є заходом цивільно-правової відповідальності, а їх наявність та розмір не перебувають у безпосередньому причинному зв`язку з протиправною поведінкою відповідача. Законодавством не передбачено можливості стягнення витрат на оплату правової допомоги та судового збору в адміністративній справі у порядку цивільного судочинства, як і немає правових підстав для ототожнення витрат на правову допомогу і шкоди (збитків) у розумінні положень чинного законодавства.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди суд першої інстанції вважав, що позивачем не доведено належними і допустимими доказами як самого факту заподіяння моральної шкоди, так і настання негативних наслідків саме у зв`язку з діями відповідачів.

Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини у справі, апеляційний суд щодо вимог про стягнення моральної шкоди, вважає за необхідне зазначити наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що постановою по справі про адміністративне правопорушення № 833 від 12.12.2016 року, винесеною Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області ОСОБА_1 визнано винною у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 12 ст. 96 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 8500 грн. Зазначено, що відповідно до ст. 30 КУпАП у порядку примусового виконання постанови стягується штраф у подвійному розмірі 17000 грн.

Постановою старшого державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області Моргуна О.В. від 09.03.2017 року відкрито виконавче провадження № 53524316 з примусового виконання постанови № 833 виданої 12.12.2016 року про стягнення з ОСОБА_1 штрафу у розмірі 17000 грн.

19.09.2017 старшим державним виконавцем Приморського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області Моргуном О.В. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 53524316 з примусового виконання постанови № 833, виданої 12.12.2016 про стягнення з ОСОБА_1 штрафу у розмірі 17000 грн. Вимоги виконавчого документу виконані в повному обсязі зі стягненням виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій на користь держави.

Рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 29 січня 2019 року у справі № 522/8809/17 задоволено позов ОСОБА_1 та скасовано постанову Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області № 833 від 12.12.2016 року про визнання ОСОБА_1 винною у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 12 ст. 96 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 8500 грн, провадження у справі закрито.

Частиною першою статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі статтею 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Відповідно достатті 56 Конституції Україникожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

На підставі вказаної норми відшкодуванню за рахунок держави підлягає шкода у випадку встановлення факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади.

Частиною першою статті 1173 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Згідно статті 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Відповідно до загальних підстав відшкодування шкоди, передбачених частиною другою статті 1167, статтями 1173, 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади відшкодовується державою незалежно від вини цих органів чи осіб.

Вимога ефективності судового захисту кореспондується з міжнародними зобов`язаннями України. Зокрема, стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» та частиною четвертою статті 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

У справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (рішення від 15 жовтня 2009 року пункт 64) ЄСПЛ зазначив, що засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути «ефективним» як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося.

Отже, адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Сама лише констатація у судовому рішення порушення прав позивача не завжди може бути достатньою для того, щоб захист міг вважатися ефективним. Особливо якщо позивач вважає, що шкоду йому заподіяно.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 464/3789/17, де, зокрема, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту (пункт 49). Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (пункт 52). Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого (пункт 56).

Відсутність наслідків у вигляді розладів здоров`я внаслідок душевних страждань, психологічних переживань не свідчить про те, що позивач не зазнав страждань та приниження, а отже і не свідчить про те, що моральної шкоди не завдано.

У практиці ЄСПЛ порушення державою прав людини, що завдають психологічних страждань, розчарувань та незручностей зокрема через порушення принципу належного врядування, кваліфікуються як такі, що завдають моральної шкоди (справа «Рисовський проти України» рішення від 20 жовтня 2011 року пункти 86, 89, справа «Антоненков та інші проти України» рішення від 22 листопада 2005 року пункт 71).

Таким чином, психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави чи місцевого самоврядування прав людини, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров`я, можуть свідчить про завдання моральної шкоди.

Виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір.

У справах щодо відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування ЄСПЛ виходить із презумпції спричинення моральної шкоди позивачу відповідачем та обов`язку саме відповідача спростувати таку презумпцію.

Позивач,обґрунтовуючи вимогив частиніморальної шкодизазначає,що була змушена змінити звичайний спосіб життя, займатися захистом своїх прав та інтересів та звертатися за правовою допомогою, шукати додаткових заробітків для гідного утримання своєї сім`ї, брати кредит в банку для сплати штрафу у подвійному розмірі. Також зазнала моральної шкоду у зв`язку з необхідністю зняття накладеного органами ДВС арешту на транспортний засіб та необхідність вчинення дій для його розшуку. Крім того, останньою вживались дії для повернення сплаченого штрафу у подвійному розмірі, однак станом на час подання сплачений за скасованою постановою штраф їй не повернуто.

Позивачка, посилаючись зокрема на положення ст. 1174 ЦК України, зазначає, що підставою для відшкодування їй моральної шкоди є неправомірне притягнення її до адміністративної відповідальності постановою Державної архітектурно-будівельної інспекції України за ч. 12 ст. 96 КУпАП, яка в подальшому скасована у зв`язку з відсутністю в її діях складу вказаного адміністративного правопорушення.

Відповідно до положень статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

За загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди завданої особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністюоргану державної влади при здійсненні своїх повноважень виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої палати Касаційного цивільного суду від 21 лютого 2018 року у справі № 522/22008/15-ц (провадження № 61-3462св18) зроблено висновок, що «як свідчить тлумачення статей23,1174 ЦКморальна шкода, завдана фізичній особі незаконною бездіяльністю посадової особи при здійсненні нею своїх повноважень відшкодовується державою і при визначені розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості».

У пункті5постанови ПленумуВерховногоСудуУкраїни «Просудову практикувсправахпро відшкодуванняморальної(немайнової)шкоди»№4від31березня1995рокузазначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Колегія суддів зазначає, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Оскільки рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 29.01.2019 року постанова Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області № 833 від 12.12.2016 року скасована у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення відповідальність за яке передбачена ч. 12 ст. 96 КУпАП України, такими діями позивачу завдано моральної шкоди, оскільки закриття справи про адміністративне правопорушення через відсутність його складу свідчить про те, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено у зв`язку з цим адміністративне стягнення незаконно.

У постанові Верховного Суду від 26 січня 2022 року у справі № 953/6561/20 (провадження № 61-922св21) зазначено, що: «у справі, яка переглядається, підставою для відшкодування шкоди є закриття справи про адміністративне правопорушення у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Разом із тим, це не спростовує того, що такими діями позивачу завдано моральної шкоди, оскільки закриття справи про адміністративне правопорушення через відсутність його складу свідчить про те, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно, а, крім того, відшкодування здійснюється незалежно від вини. Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувались з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом».

Тому колегія суддів вважає доведеною наявність моральної шкоди спричиненої позивачу у вигляді душевних страждань, які вона зазнала та враховуючи конкретні обставини справи, наявність душевних страждань позивача, що зумовили порушення, в тому числі, звичного способу життя, необхідність витрачати час і зусилля для захисту своїх прав у суді, органах Державної казначейської служби, органах ДВС доводити неправомірність складання постанови про адміністративне правопорушення, накладення арешту на майно, повернення сплаченого штрафу, тривалість вимушених змін.

При цьому, колегія суддів вважає, що заявлений розмір відшкодування моральної шкоди у розмірі 20000 грн не обґрунтований позивачем у повній мірі, враховуючи обставини справи, оцінюючи тривалість часу, глибину моральних переживань позивача, їх характер, розчарування, перебування у стані невизначеності, необхідності докладати зусилля для організації свого життя, зокрема звернення до суду, здійснення дій для зняття арешту з майна, апеляційний суд вважає, що відшкодування моральної шкоди в розмірі 8000 гривень є справедливою компенсацією з урахуванням засад розумності та справедливості.

Щодо наявності підстав для стягнення витрат на правову допомогу та судового збору колегія суддів зазначає наступне.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу та судового збору суд першої інстанції виходив із того, законодавством не передбачено можливості стягнення витрат на оплату правової допомоги та судового збору в адміністративній справі у порядку цивільного судочинства, як і немає правових підстав для ототожнення витрат на правову допомогу і шкоди (збитків) у розумінні положень чинного законодавства.

З договору про надання правової допомоги від 21.08.2018 року, укладеного між адвокатом Баєнко Я.В. та Собчук В.А. вбачається, що адвокат приймає на себе зобов`язання надавати правову допомогу з питань скасування постанови № 833 від 12.12.2016 року Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області, а саме: надавати консультації з цього приводу, приймати участь у судових засіданнях, готувати заяви та процесуальні документи.

Згідно акта приймання та передачі послуг від 02.04.2019 року на підставі договору № 001А про надання правової допомоги від 21.02.2018 року, ОСОБА_2 надав, а ОСОБА_1 прийняла допомогу у обсягах, які вони добровільно погодили, а саме: консультування з питань скасування постанови № 833 від 12.12.2016 року Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області; підготовка та подача апеляційної скарги на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 23 липня 2018 року у справі № 522/8809/17, якою повернуто без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 у справі про скасування постанови № 833 від 12.12.2016 року Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області; участь у судових засіданнях з приводу скасування постанови № 833 від 12.12.2016 року Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області та консультування з приводу взаємодії з органами державної виконавчої служби з приводу закриття виконавчого провадження за вказаною постановою.

За надання правової допомоги на підставі договору про надання правової допомоги № 001А від 21.02.2018 року ОСОБА_1 сплачено адвокату 10000 грн, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера № 01А.

З викладеного вбачається, що ОСОБА_1 понесені витрати на правову допомогу у розмірі 10000 грн у зв`язку з представництвом інтересів адвокатом Баєнко Я.В. під час розгляду адміністративної справи № 522/8809/17, яка розглядалась Приморським районним судом м. Одеси.

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги про те, що понесені позивачем витрати на правову допомогу включають не лише представництво інтересів у справі № 522/8809/17, а й представництво інтересів у виконавчій службі, Державній казначейській службі з приводу повернення незаконно стягнутих коштів за скасованою постановою не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються матеріалами справи.

Також ОСОБА_1 сплачено судовий збір у розмірі 640 грн, призначення платежу судовий збір за позовом ОСОБА_1 . Приморський районний суд м. Одеси, що підтверджується копією квитанції № 41.

Положеннями частини першої статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Положеннями ст. 134 КАС України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно доч.1,5ст.143КАС України судвирішує питаннящодосудових витрату рішенні,постанові абоухвалі. У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.

З рішення Приморського районного суду м. Одеси від 29.01.2019 року у справі № 522/8809/17 вбачається, що судом питання про розподіл судових витрат не вирішувалося.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що витрати на правничу допомогу в розмірі 10000 грн та судовий збір у розмірі 640 грн понесені ОСОБА_1 у адміністративній справі № 522/8809/17, що розглядалась в Приморському районному суді м. Одеси за адміністративним позовом ОСОБА_1 до головного інспектора будівельного нагляду Департаменту ДАБІ Одеської області про скасування постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудування, тому вимоги про стягнення вказаних судових витрат мали бути заявлені ОСОБА_1 в адміністративному провадженні в порядку ст. 143 КАС України.

Щодо органу з якого підлягає стягненню шкода.

У постанові Верховного Суду від 10 листопада 2021 року у справі № 346/5428/17 (провадження № 61-8102св21) зазначено, що кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц (провадження № 14-538цс19), вказано, що у цивільному судочинстві держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями саме у спірних правовідносинах, зокрема і представляти державу в суді. У справах про відшкодування шкоди державою вона бере участь як відповідач через той орган, діяннями якого завдано шкоду. Хоча наявність такого органу для того, щоб заявити відповідний позов до держави Україна, не є обов`язковою. Участь у вказаних справах Державної казначейської служби України чи її територіальних органів не є необхідною.

Залучення або ж незалучення до участі у таких категоріях спорів Державної казначейської служби України чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки відповідачем є держава, а не Державна казначейська служба України чи її територіальний орган (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 242/4741/16-ц, провадження № 14-515цс19).

Таким чином, відповідачем у справі є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган державної влади. Кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України. Тому відсутня необхідність зазначення у резолютивній частині рішення таких відомостей, як орган, через який грошові кошти мають перераховуватися, або номер чи вид рахунку, з якого має бути здійснено стягнення/списання, оскільки такі відомості не впливають ні на підстави, ні на обов`язковість відновлення права позивача в разі встановлення судом його порушення, та за своє суттю є регламентацією способу та порядку виконання судового рішення, що має відображатися у відповідних нормативних актах, а не резолютивній частині рішення.

Щодо суті апеляційної скарги

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасуватисудове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (п. 2ч.1ст. 374ЦПК України).

Апеляційний суд вважає, що рішення Приморського районного суду м. Одеси від 19 жовтня 2021 року в частині позовних вимог про стягнення моральної шкоди слід скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково та стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 , у рахунок відшкодування моральної шкоди 8000 гривень. В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, 384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє представник, ОСОБА_2 , задовольнити частково.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 19 жовтня 2021 року в частині позовних вимог про стягнення моральної шкоди скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області, правонаступником якого є Державна інспекція архітектури та містобудування України в особі Управління Державної інспекції архітектури та містобудування у Одеській області,Головного інспекторабудівельного нагляду Департаменту державноїархітектурно-будівельноїінспекції вОдеській області Сергєєва ОлександраЄвгеновича,Державної казначейськоїслужби Українипро відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , у рахунок відшкодування моральної шкоди 8000 (вісім тисяч) гривень.

В іншій частині рішення суд залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 22 грудня 2023 року.

Головуючий В.А. Коновалова

Судді О.Ю. Карташов

Ю.П. Лозко