Ухвала

від 01.11.2023 по справі 496/6381/23

БІЛЯЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 496/6381/23

Провадження № 2/496/2120/23

УХВАЛА

01 листопада 2023 року Суддя Біляївського районного суду Одеської області Пендюра Л.О., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - служба у справах дітей Усатівської сільської ради про визначення місця проживання дітей з батьком,

УСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить визначити місцем проживання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за місцем його проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Дослідивши позовну заяву та додані до неї документи, приходжу до висновку про відмову у відкритті провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком з наступних підстав.

Відповідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 161 Сімейного кодексу України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Статтею 160 Сімейного кодексу України встановлено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

За змістом ч.ч. 2, 3 ст. 29 ЦК України фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом.

Статтею 6 Сімейного кодексу України визначено, що правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття. Малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років. Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.

З матеріалів, доданих до позовної заяви, вбачається, що донька сторін по справі - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , досягла 17 років, тобто є неповнолітньою, а не малолітньою дитиною, а тому наділена правом самостійно обирати своє місце проживання.

Водночас, приписами статей 160, 161 Сімейного кодексу України та 29 ЦК України не передбачено вирішення у судовому порядку питання щодо місця проживання неповнолітньої дитини, яка досягла 14 річного віку, оскільки юрисдикція суду поширюється лише на спори між батьками щодо місця проживання малолітніх дітей, тобто відсутнє право, що підлягає судовому захисту.

Згідно положень п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

У відповідності до правової позиції, викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.02.2019 року у цивільній справі №522/12901/17, провадження №14-503цс18, поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

Враховуючи вищевикладене, приходжу до висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги про визначення місця проживання доньки, яка досягла 17 років, не підлягають судовому розгляду.

Керуючись ст. 29 ЦК України, ст. ст. 6, 160, 161 Сімейного кодексу України, ст. ст. 2, 4, 186 ЦПК України, суддя

ПОСТАНОВИВ:

У відкритті провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком - відмовити.

На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання повного тексту до Одеського апеляційного суду через Біляївський районний суд Одеської області.

Повний текст ухвали складено 01.11.2023 року.

Суддя Л.О. Пендюра