Рішення

від 04.11.2024 по справі 496/6381/23

БІЛЯЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 496/6381/23

Провадження № 2/496/1110/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2024 року м. Біляївка

Біляївський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді - Пендюри Л.О.

за участю секретаря - Дягилева В.В.

позивача - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2 (в режимі відеоконференції)

представників третьої особи - Малоноги О.О., Солнциної О.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Біляївка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - служба у справах дітей Усатівської сільської ради про визначення місця проживання малолітньої дитини з батьком,

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із позовом, в якому просить визначити місцем проживання малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за місцем його проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Свої вимоги мотивує тим, що 25.02.2006 року між ним та відповідачкою ОСОБА_3 було укладено шлюб. У шлюбі у них народилось двоє дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Їх подружнє життя не склалось і рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 11.07.2019 року шлюб між ними було розірвано. Шість років тому відповідачка покинула його з дітьми, з того часу діти знаходяться на його повному забезпеченні. Мати не вчиняє жодних дій для забезпечення психологічного, розумового та морального розвитку доньок. На даний час діти, зокрема ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом за ним за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідачка, як мати дітей, не бере участі у їх забезпеченні та розвитку, не цікавиться матеріальними та моральними потребам доньок та не приймає участі в їх розвитку та становленні. З боку відповідачки має місце постійне ухилення від виконання батьківських обов`язків, як матері, що спричиняє замкнутість та страх дітей по відношенню до своєї матері та її родичів. Відповідачка має іншу сім`ю та перебуває на останніх тижнях вагітності. Бажання піклуватись над дітьми у відповідачки, як матері - немає. Отже діти, зокрема, малолітня ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебувають на його повному піклуванні та забезпеченні. У зв`язку з цим постало питання про визначення проживання малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом ним. Він працевлаштований, має постійне місце проживання та самостійний дохід, спиртними напоями не зловживає. Він переконаний, що донькам, в т.ч. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , буде краще, якщо вони будуть проживати разом з ним, оскільки він має можливість забезпечити їм належні умови проживання та повною мірою займатися їх вихованням. При цьому він не чинитиме жодних перешкод для спілкування відповідачки з доньками. Він, як батько дітей, усвідомлює свою особисту відповідальність за виховання та піклування про дітей, зокрема, про малолітню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , створення для них належних соціально-побутових умов проживання, збереження психічного та фізичного здоров`я, духовного та розумового розвитку та вважає за необхідне визначити місце проживання малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з ним за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач в судовому засіданні на задоволенні позовних вимог наполягав, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві. При цьому пояснив, що доньки, зокрема, малолітня ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживають разом з ним з 2019 року. Місце проживання відповідачки йому невідомо, він лише знає, що вона вийшла заміж та вагітна. У зв`язку з частими ракетними обстрілами Одеської області, діти періодично виїжджають за кордон в Румунію та знаходяться там з кумою, а потім приїжджають до нього. Старшій доньці виповнилось 18 років, а молодшій - 13 років. Діти, в т.ч. малолітня ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знаходиться на його утриманні, він перераховує їм грошові кошти. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , навчається на домашньому навчанні в Усатівській гімназії. Наразі він проживає з жінкою в м. Одесі, тому що в квартирі в с. Усатове сталось підтоплення та проводиться ремонт.

Представник позивача в судовому засіданні на позовних вимогах наполягав з підстав, викладених в позовній заяві.

Відповідачка в судове засідання не з`явилась, хоча повідомлялась про день розгляду справи належним чином, судова повістка повернулась за адресу суду з відміткою Укрпошти «за закінченням терміну зберігання», відзив на позов не подала, а тому суд, приймаючи до уваги думку позивача, вважає можливим ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, відповідно до статті 280 ЦПК України.

Представники третьої особи - т.в.о. начальника Служби у справах дітей Усатівської сільської ради Солнцина О.Є. та спеціаліст Служби у справах дітей Усатівської сільської ради Малонога О.О. в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 не заперечували та вважали за необхідне визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком. При цьому т.в.о. начальника Служби у справах дітей Усатівської сільської ради Солнцина О.Є. пояснила, що після надходження на адресу Служби у справах дітей Усатівської сільської ради ухвали суду про зобов`язання надати висновок щодо доцільності визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком ОСОБА_1 , Служба у справах дітей зібрала необхідні документи та провела обстеження умов проживання позивача, про що склала відповідний акт. На час складення акту діти знаходились в Румунії. Вони зв`язалися з матір`ю дітей, яка надала письмову згоду на проживання дітей, в т.ч. малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком. Як пояснила відповідачка, у неї нова сім`я та маленька дитина. За таких обставин комісія дійшла висновку про доцільність визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком.

Приймаючи до уваги пояснення позивача та представника третьої особи, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі.

Подружнє життя сторін не склалося і рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 11.06.2019 року шлюб між ними було розірвано (а.с. 10-11).

Під час перебування у шлюбі у сторін народилися дві доньки: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвами про народження серії НОМЕР_1 та серії НОМЕР_2 (а.с. 17, 18).

Діти проживають разом з позивачем за адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчить довідка виконавчого комітету Усатівської сільської ради Одеського району Одеської області № 306 від 22.05.2023 року (а.с. 12).

У зв`язку із ракетними обстрілами діти знаходяться в Румунії та періодично приїжджають до батька.

Із акту обстеження житлово-побутових умов від 15.06.2023 року вбачається, що квартира за адресою: АДРЕСА_1 знаходиться на 1 поверсі 1 поверхового будинку та складається з 2-х кімнат, кухні, санвузла, коридору. Будинок електрифіковано, підведено водогін. У будинку електроопалення, обладнана прибудинкова територія. Умови проживання дітей задовільні. Дівчата проживають в одній кімнаті. У кімнаті є місце для сну та проведення дозвілля, необхідні меблі, комп`ютер. Стосунки в сім`ї доброзичливі. Діти проживають разом з батьком та знаходяться на його утриманні (а.с. 13-14).

Станом на теперішній час старша донька сторін - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , досягла повноліття.

Служба у справах дітей Усатівської сільської ради Одеського району Одеської області дійшла висновку про доцільність визначення місця проживання малолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Рішенням Виконавчого комітету Усатівської сільської ради Одеського району Одеської області № 143 від 27.03.2024 року місце проживання малолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , також визначено разом з її батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Частиною третьою статті 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняється державою.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно із частиною першою статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Стаття 141 СК України визначає, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Вирішуючи справу суд повинен враховувати вимоги статті 51 Конституції України, згідно якої кожному із подружжя гарантуються рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї, а також частину шосту статті 7 СК України, відповідно до якої рівність прав і обов`язків жінки та чоловіка у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї є однією із загальних засад регулювання сімейних відносин, що узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який неодноразово наголошував, що батьки повинні мати рівні права у спорах про опіку над дітьми, і жодні презумпції, які ґрунтуються на ознаці статі, не повинні братись до уваги (рішення у справі «Зоммерфельд проти Німеччини» («Sommerfeld v. Germany») від 08 липня 2003 року, «Цаунеггер проти Німеччини» («Zaunegger v. Germany») від 03 грудня 2009 року).

Згідно із частиною третьою статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.

У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом.

Відповідно до частини другої статті 160 СК України місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини, а частиною першою статті 161 вказаного кодексу встановлено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Частинами четвертою та п`ятою статті 19 СК України визначено, що при розгляді судом спорів щодо визначення місця проживання дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

При цьому орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HUNT v. UKRAINE, №31111/04, §54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).

Згідно із частиною восьмою статті 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

Відповідно до положень частини першої статті 3, частини першої статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

При цьому положення вказаної Конвенції, яка ратифікована Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, узгоджуються з нормами Конституції України та законів України, тому саме її норми зобов`язані враховувати усі суди України, розглядаючи справи, які стосуються прав дітей.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв?язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).

Зазначених висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц, в якій вона відступила від висновків Верховного Суду України, висловлених у постановах від 14 грудня 2016 року у справі № 6-2445цс16 та від 12 липня 2017 року у справі № 6-564цс17, щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме статті 161 СК України та принципу 6 Декларації прав дитини, про обов`язковість брати до уваги принцип 6 Декларації прав дитини стосовно того, що малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю.

Аналіз наведених норм права, зокрема й практики Європейського суду з прав людини, дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин справи, а вже тільки потім права батьків.

Питання забезпечення інтересів дитини ґрунтується на розумінні, що для дітей розлучення батьків - це завжди тяжке психологічне навантаження, пов`язане, зокрема, з кардинальними змінами в житті дитини: нове оточення та місце проживання, неможливість спілкування з двома батьками одночасно тощо.

Вирішуючи питання про визначення місця проживання дитини, суди мають враховувати об`єктивні та наявні у справі докази, зокрема обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновок органу опіки та піклування. Однак найважливішим у цій категорії справ є внутрішнє переконання судді, яке має ґрунтуватися на внутрішній оцінці всіх обставин в їх сукупності. Адже не можна піддавати формалізму долю дитини, яка через те, що батьки не змогли зберегти шлюб, не повинна бути позбавлена щасливого та спокійного дитинства.

Саме такого висновку дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 15.01.2020 року у справі № 148/1555/17, провадження № 61-7147св19.

Вирішуючи питання про визначення місця проживання малолітньої дитини в даній справі, суд враховує об`єктивні та наявні докази, приймає до уваги той факт, що відповідачка надала згоду на проживання доньки разом з позивачем, при цьому суд враховує інтереси малолітньої дитини, її вік, права та інтереси на гармонійний розвиток та належне виховання, на потребу в належному матеріальному забезпеченні.

Виходячи з фактичних обставин даної справи, суд враховує, що позивач має постійне місце проживання, де створені належні умови для проживання малолітньої дитини, працевлаштований та має стабільний заробіток. Будь-яких доказів, які б свідчили про те, що визначення місця проживання малолітньої дитини разом з позивачем може зашкодити інтересам дитини, судом не здобуто та відповідачкою не надано.

Отже, враховуючи ставлення обох батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, наміри і можливості виховувати дитину як повноцінного члена суспільства, виходячи із першочергового значення та оцінки саме найкращих інтересів дитини, дотримуючись балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дітей і обов`язком батьків діяти в інтересах дитини, на підставі внутрішнього переконання, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог і визначає місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком ОСОБА_1 .

Крім того суд зауважує, що мати дитини, у разі визначення місця проживання дитини з батьком, не обмежена у своєму праві на спілкування з дитиною, турботі відносно дитини та участі у вихованні доньки, може реалізувати свої права шляхом домовленості з батьком дитини щодо встановлення часу спілкування, а у разі наявності спору - за рішенням органу опіки та піклування або за судовим рішенням.

Позовна вимога про стягнення судових витрат позивачем не заявлена.

Керуючись ст. ст. 141, 150, 159-161 Сімейного кодексу України, ст. ст. 12, 13, 81, 89, 141, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - служба у справах дітей Усатівської сільської ради про визначення місця проживання малолітньої дитини з батьком - задовольнити.

Визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідачки, поданою протягом тридцяти днів з дня його складення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту до Одеського апеляційного суду через Біляївський районний суд Одеської області.

Повний текст рішення складено 12.11.2024 року.

Суддя Л.О. Пендюра