Ухвала

від 26.12.2023 по справі 2-955/10

АВТОЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРЕМЕНЧУКА

Справа № 2-955/10

Провадження № 4-с/524/54/23

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.12.2023 року Автозаводський районний суд м Кременчука в складі:

головуючого суддіПредоляк О.С.

при секретарі судового засідання Лапік К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м Кременчуці скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність Автозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, стягувач: АТ «Сенс Банк», яке є правонаступником АКІБ «УкрСиббанк», -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність Автозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

В обґрунтування скарги зазначає, що на виконанні в Автозаводському відділі державної виконавчої служби перебувало виконавче провадження № 18263729 з примусового виконання виконавчого листа № 2-955 виданого 17.03.2010 р. Автозаводським районним судом м.Кременчука щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь АКІБ «УкрСиббанк» заборгованості в розмірі 303714,46 грн. Листом Автозаводського відділу державної виконавчої служби у м.Кременчуці № 140501 від 14.08.2023 повідомлено, що в рамках виконавчого провадження державним виконавцем 02.06.2010 року накладено арешт на все майно боржника. 22.06.2012 року виконавче провадження № 18263729 завершено відповідно до п.3 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження», оригінал виконавчого листа повернуто на адресу стягувача. Станом на 14.08.2023 року виконавчий лист №2-955 повторно на адресу відділу не надходив. Виконавче провадження знищено у зв`язку із закінченням строку зберігання та арешт може бути знято за рішенням суду.

06.12.2023 начальником Автозаводського відділу ДВС надана відповідь, що арешт накладний у виконавчому провадженні 18263729 постановою державного виконавця про відкриття провадження від 26.03.2010 р.

Вважає бездіяльність органу ДВС, щодо не зняття арешту з майна боржника неправомірною. Боржником повністю погашено заборгованість в добровільному порядку, на підставі чого нотаріусом здійснено зняття заборони на відчуження нерухомого майна. Стягувач претензій до боржника не має, повторно до виконавчої служби не звертався. На сьогоднішній день строк пред`явлення виконавчого листа до виконання закінчився.

Враховуючи викладене,просить визнатинеправомірною бездіяльність Автозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо не зняття арешту з майна; зобов`язати Автозаводський відділ державної виконавчої служби у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції зняти арешт з майна ОСОБА_1 , накладеного у виконавчому провадженні № 18263729 на підставі постанови державного виконавця від 26.03.2010 року.

Представник скаржника ОСОБА_1 адвокат Таранкова О.О. просить розглянути скаргу без участі скаржника та його представника.

Представник Автозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

Представник стягувача АТ «Сенс Банк» у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

Згідно ч. 2 ст. 450 ЦПК України, неявка учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області за № 2-955/10 від 26.01.10 року позов ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» заборгованість в сумі 301 894,46 грн. та судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в сумі 1 700 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн.

На підставі вказаного рішення 17.03.2010 видано виконавчий лист № 2-955/10, який перебував на виконанні в Автозаводському відділу державної виконавчої служби у місті Кременчуці. Виконавче провадження № 18263729. В межах виконавчого провадження державним виконавцем накладено арешт на все майно боржника.

22.06.2012 року державним виконавцем винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачуна підставіп.3ст.47ЗУ «Провиконавче провадження» чинного на той час.

Автозаводським відділомдержавної виконавчоїслужби умісті КременчуціКременчуцького районуПолтавської областіСхідного міжрегіональногоуправління Міністерстваюстиції листомвід 14.08.2023 року № 140501 повідомлено, що станом на 14.08.2023 року виконавчий лист № 2-955 повторно на адресу відділу не надходив, виконавче провадження знищено у зв`язку із закінченням строку зберігання та арешт може бути знято за рішенням суду.

06.12.2023 начальником Автозаводського відділу ДВС надана відповідь на скаргу, відповідно до якої повідомлено, що згідно довідки ДРРП арешт накладний у виконавчому провадженні № 18263729 на підставі постанови державного виконавця від 26.03.2010 р.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 606-XIV), чинного на час повернення виконавчого документу стягувачу, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно частини другої статті 2 Закону № 606-XIV примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу".

Частиною першою статті 6 Закону № 606-XIV встановлено, що державний виконавець зобов`язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Статтею 11 зазначеного Закону № 606-XIV передбачено, що державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Виходячи зі змісту статті 25 Закону № 606-XIV, за заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Положеннями статті 57 Закону № 606-XIV передбачено, що державний виконавець виносить постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання рішення, якщо така постанова не виносилася під час відкриття виконавчого провадження, та не пізніше наступного робочого дня із дня виявлення майна.

Аналіз правових норм свідчить про те, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який застосовується для забезпечення реального виконання рішення, що відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" підлягає примусовому виконанню.

Пунктом 3 частини першої статті 47 Закону № 606-XIV встановлено, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, не реалізоване під час виконання рішення.

22.06.2012 року державним виконавцем в межах виконавчого провадження № 18263729 винесено постанову про повернення виконавчого документу (виконавчого листа № 2-955, виданого 17.03.2010 року Автозаводським районним судом м.Кременчука) стягувачу згідно пункту 3 ч.1 ст. 47 Закону № 606-XIV.

З заявою про пред`явлення вказаного виконавчого документу до виконання стягувач протягом строків, встановлених статтею 22 Закону № 606-XIV не звертався, вказаний строк закінчився.

Виконавче провадження № 18263729 знищено за закінченням терміну зберігання.

Частиною першою статті 30 Закону № 606-XIV передбачено, що державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме:

- закінчення виконавчого провадження - згідно із статтею 49 цього Закону;

- повернення виконавчого документа стягувачу - згідно із статтею 47 цього Закону;

- повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, - згідно із статтею 48 цього Закону.

Отже, як закінчення виконавчого провадження, так і повернення виконавчих документів з різних підстав законодавцем визначено як стадію завершення виконавчого провадження.

Наслідки завершення виконавчого провадження визначені статтею 50 Закону № 606-XIV, яка, зокрема, передбачає зняття арешту з майна боржника.

Відповідно до пункту 3.17 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (далі - Інструкція № 512/5) у постанові про повернення виконавчого документа стягувачу, державний виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, а також наслідки завершення відповідного виконавчого провадження (зняття арешту тощо).

Отже, згідно приписів пункту 3.17 Інструкції № 512/5, статті 50 Закону № 606-XIV, державний виконавець при винесенні 22.06.2012 року в межах виконавчого провадження № 18263729 постанови про повернення згідно пункту 3 частини першої статті 47 Закону № 606-XIV виконавчого документу стягувачу, зобов`язаний був провести всі необхідні дії у зв`язку із завершенням виконавчого провадження, зокрема зняти арешт, накладений на майно боржника.

Разом із тим, вказаного державний виконавець не зробив.

Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов`язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом (абзац другий частини третьої статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII, чинного на час відмови у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зняття арешту з майна (далі - Закон № 1404-VIII)).

Керівник вищого органу державної виконавчої служби у разі виявлення порушень вимог закону визначає їх своєю постановою та надає доручення начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, щодо проведення дій, передбачених абзацами другим і третім цієї частини (абзац четвертий частини третьої статті 74 Закону № 1404-VIII).

Відповідно до частини третьої статті 59 Закону № 1404-VIII, у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Згідно зі статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до частини другої статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що не вжиття начальником Автозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції заходів щодо зняття арешту з майна ОСОБА_1 , накладеного в межах виконавчого провадження № 18263729, є протиправною бездіяльністю органу державної виконавчої служби, а тому порушене право заявника підлягає захисту.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного цивільного суду Верховного суду від 02.02.2022 року у справі № 753/4690/21.

Щодо строку звернення з вказаною скаргою, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту а) частини 1статті 449 ЦПК Українискаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи.

Зі змісту скарги та заявлених вимог вбачається, що ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність Автозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в якій просив визнати неправомірною бездіяльність, яка полягає у не знятті арешту з майна.

Суд зазначає, що бездіяльність державного виконавця, посадових осіб органів ДВС є триваючим правопорушенням. Триваюче правопорушення розуміється як проступок, пов`язаний з тривалим та безперервним невиконанням суб`єктом обов`язків, передбачених законом. Тобто триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка допустила бездіяльність, перебуває і надалі у стані безперервного продовження бездіяльності та, відповідно, порушення закону. Триваюче правопорушення припиняється лише у разі: усунення стану, за якого об`єктивно існує певний обов`язок у суб`єкта, що вчиняє правопорушення; виконанням обов`язку відповідним суб`єктом.

Таким чином, суд вважає, що строк для звернення до суду скаржником з вказаною скаргою пропущений не був.

Керуючись ст.ст. 59, 74 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст. 447-452 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність Автозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, стягувач: АТ «Сенс Банк», яке є правонаступником АКІБ «УкрСиббанк» - задовольнити.

Визнати неправомірноюбездіяльність Автозаводськоговідділу державноївиконавчої службиу містіКременчуці Кременчуцькогорайону Полтавськоїобласті Східногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиціїщодо незняття арештуз майна ОСОБА_1 накладеного в межах виконавчого провадження № 18263729 на підставі постанови державного виконавця від 26.03.2010 року.

Зобов`язати начальника Автозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції або іншу уповноважену особу зняти арешт з майна ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_1 , накладеного в межах виконавчого провадження №18263729 на підставі постанови державного виконавця від 26.03.2010 року

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку, шляхом подачі в п`ятнадцятиденний строк з дня проголошення ухвали, апеляційної скарги.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя О.С.Предоляк