Рішення

від 26.12.2023 по справі 613/2019/23

БОГОДУХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №613/2019/23 Провадження № 2/613/619/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2023 року Богодухівський районний суд Харківської області у складі

головуючого судді Шалімова Д.В.,

за участю секретаря Герасимюк Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Богодухові цивільну справу №613/2019/23, пров. №2/613/619/23 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , представник позивачів адвокат Колєснік І.А. до Богодухівської міської ради Харківської області, про визнання права користування земельною ділянкою,-

В С Т А Н О В И В:

Представник позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 адвокат Колєснік І.А. звернувся до суду з позовом до Богодухівської міської ради Харківської області, про визнання права користування земельною ділянкою, в якій просить: визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом право постійного користування по 1/2 частці за кожною, земельною ділянкою площею 0,80 га, кадастровий номер: 6320882000:03:003:0529, цільовим призначенням якої є ведення особистого селянського господарства.

Позовні вимоги позивач мотивує тим, що позивачки с рідними сестрами. Батько позивачок, ОСОБА_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , який на момент смерті проживав в с. Губарівка, Богодухівський району Харківської області. Богодухівської державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу на майно ОСОБА_3 за № 601/2021. Позивачки прийняли спадщину батька в рівних частках по 1/2 як спадкоємці за законом та уклали між собою договір від 21 жовтня 2022 року про поділ спадщини в зазначених частках, інших спадкоємців за законом чи за заповітом у ОСОБА_3 немає. ОСОБА_3 на момент смерті належало право постійного користування земельною ділянкою площею 0,80 га, для ведення особистого підсобного господарства, на території колишньої Дмитрівської сільської ради Богодухівського району Харківської області, посвідчене Державним актом на право постійного користування землею серії ХР № 04-00-015763, виданим 05 серпня 1996 року Дмитрівською сільською радою. Державний акт зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 50. Земельній ділянці присвоєно кадастровий номер: 6320882000:03:003:0529, право постійного користування ділянкою ОСОБА_3 зареєстровано в Державному земельному кадастрі та в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства. Це речове право на земельну ділянку не є предметом зазначеного договору про поділ спадкового майна між позивачками. Після смерті батька, позивачки володіють та користується даною земельною ділянкою за її цільовим призначенням. Богодухівською державною нотаріальної конторою позивачкам повідомлено про відмову у видачі свідоцтв про право на спадщину на вказану земельну ділянку після смерті ОСОБА_3 , оскільки нотаріусом встановлено спір про право, пов`язаний із невизначеністю в чинному законодавстві щодо правових підстав спадкування права постійного користування земельною ділянкою, припинення цього речового права після смерті спадкодавця та його належності до спадкового майна. За наведених обставин між сторонами виник спір щодо визнання даного речового права на земельну ділянку за позивачками, в нотаріальному порядку воно не визнане, позивачки позбавлені можливості оформити на себе дане речове право, а тому це право підлягає судовому захисту.

Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та їх представник - адвокат Колєснік І.А. в судове засідання не з`явились, представник надав до суду заяву про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримав, прохав їх задовольнити. Судові витрати прохав залишити за позивачами.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності. Проти задоволення позову не заперечував.

Суд, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, приходить до наступного.

Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 25 червня 1968 року, батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є ОСОБА_3 , актовий запис № 38. (рос.мовою).

Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 21 квітня 1965 року, батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є ОСОБА_3 , актовий запис № 36. (рос.мовою).

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого 22 липня 2021 року Богодухівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис № 496.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкування - це перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до копії спадкової справи, в Богодухівській державній нотаріальній конторі Харківської області, за заявами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 03 грудня 2021 року заведено спадкову справу №601/2021 після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно копії договору про поділ спадщини від 21 жовтня 2022 року та копій свідоцтв про право на спадщину за законом від 21 жовтня 2022 року, посвідчених державним нотаріусом Богодухівської державної нотаріальної контори, спадкоємцями майна після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 є його доньки: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . До складу спадкового майна входить: 2/4 часток у праві спільної часткової власності на квартиру за номером АДРЕСА_1 ; земельна ділянка з кадастровим номером 6320881500:01:001:0179, площею 3,8300 га, загальної площі 60, 5 кв.м., що розташовується за адресою: АДРЕСА_2 ; земельна ділянка з кадастровим номером 6320881500:01:001:0178, площею 3,8235 га; земельна ділянка з кадастровим номером 6320881500:01:001:0180, площею 3,8300 га; автомобіль марки ВАЗ 210930, 2006 року випуску та причіп легковий марки КРД 050100, 2003 року випуску.

Таким чином, на підставі вказаних доказів суд визнає доведеним факт того, що позивачі є спадкоємцями ОСОБА_3 за законом та прийняли спадщину у встановленому порядку.

Відповідно до копії Державного акту на право постійного користування землею серії ХР-04-00-015763, виданого 05 серпня 1996 року Дмитрівською сільською радою, на підставі рішення виконкому Дмитрівської сільської ради Богодухівського району Харківської області № 12 від 23 квітня 1996 року, ОСОБА_3 було надано у постійне користування земельну ділянку площею 0,80 га для ведення особистого підсобного господарства, яка розташована на території Дмитрівської сільської ради Богодухівського району Харківської області.

Згідно відповіді нотаріуса Богодухівської державної нотаріальної контори Харківської області від 07 грудня 2023 року № 1444/01-16 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на право постійного користування земельною ділянкою, право користування на яку підтверджується Державним актом на право постійного користування землею серії ХР-04-00-015763, оскільки нотаріуси не можуть вчинювати нотаріальні дії за умови існування спору про право.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Поняття «майно» в розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації певного блага у внутрішньому праві країни. Згідно з Конвенцією, інші права та інтереси є активами, тому можуть вважатися «правом власності», а відтак і «майном».

Звідси право користування земельною ділянкою, отриманою громадянином для ведення особистого підсобного господарства є майном у розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, право на яке підпадає під її захист.

Згідно з нормами ч. 2 ст. 407 ЦК України та ч. 2 ст. 102 ЗК України право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) може відчужуватися і передаватися у порядку спадкування.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5 ст. 7 ЗК України від 18.12.1990 року, користування землею може бути постійним або тимчасовим. Постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку. У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, зокрема, громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства.

Пунктом 6 розділу X «Перехідні положення» ЗК України України у редакції Закону від 25.10.2001, який діяв з 01.01.2002 (момент набрання чинності названим ЗК України) до 22.09.2005, було встановлено, що громадяни та юридичні особи, які набули земельні ділянки на праві постійного користування до 01.01.2002, але згідно з Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01.01.2008 переоформити право постійного користування на право власності або право оренди.

Проте, Конституційний Суд України рішенням № 5-рп/2005 від 22.09.2005 визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 6 розділу X «Перехідні положення» ЗК України щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення.

Звідси, громадяни та юридичні особи, які до 01.01.2002 отримали у постійне користування земельні ділянки, правомочні використовувати отримані раніше земельні ділянки на підставі цього правового титулу без обов`язкового переоформлення права постійного користування на право власності на землю чи на право оренди землі.

Отже, право постійного користування земельною ділянкою, набуте у встановленому порядку до 01.01.2002, не втрачається внаслідок його не переоформлення користувачем, який за ЗК України не є суб`єктом такого права. Право постійного користування земельною ділянкою зберігається за таким користувачем до приведення прав і обов`язків щодо вказаної ділянки у відповідності до вимог чинного законодавства.

Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019 у справі № 663/1738/16-ц.

Суд у даному спорі застосовує вказані положення законодавства та з урахуванням встановлених у справі обставин зазначає, що на момент смерті ОСОБА_3 йому на законних підставах належало право постійного користування спірною земельною ділянкою.

Статтею 141 ЗК України в чинній редакції встановлено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини; ж) передача приватному партнеру, концесіонеру нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці, що перебуває в користуванні державного або комунального підприємства та є об`єктом державно-приватного партнерства або об`єктом концесії.

Суд зауважує, що ні за життя, ні після смерті ОСОБА_3 належне йому право постійного користування спірною земельною ділянкою не було припинене, доказів протилежного матеріали справи не містять, отже право постійного користування спірною земельною ділянкою входить до складу спадщини після смерті останнього, фактом його смерті це речове право припинено не було, а тому позивач його успадкував.

На час видачі ОСОБА_3 . Державного акта на спірну земельну ділянку, діяла Інструкція про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди), затверджена наказом Державного комітету України по земельних ресурсах № 28 від 15.04.1993, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 23.04.1993 за № 31.

Із наведених законодавчих норм слідує, що право постійного користування спірною земельною ділянкою було зареєстровано в установленому порядку, який діяв до 01 січня 2013 року, а отже є чинним, земельна ділянка є сформованою, їй присвоєно кадастровий номер і внесено відомості до Національної кадастрової системи.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 ЦК України та ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» надано роз`яснення про те, що за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Частинами 2, 3 ст. 152 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання прав.

На підставі викладеного, враховуючи те, що позивачі є спадкоємцями за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , за життя та після смерті його право постійного користування спірною земельною ділянкою припинене не було, доказів того, що це право було припинено у встановленому законом порядку, матеріали справи не містять, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивачів про визнання права користування земельною ділянкою підлягають задоволенню.

Рішення виноситься у межах заявлених вимог, на підставі пред`явлених доказів.

Керуючись ст. ст. 3, 15, 16, 20, 1216 1218, 1220, 1222, 1225, 1268 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 12, 13, 81,141, 259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Богодухівської міської ради Харківської області, про визнання права користування земельною ділянкою задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом право постійного користування по 1/2 частці за кожною, земельною ділянкою площею 0,80 га, кадастровий номер: 6320882000:03:003:0529, цільовим призначенням якої є ведення особистого селянського господарства.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Харківського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

СУДДЯ