Ухвала

від 26.12.2023 по справі 755/14633/21

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №:755/14633/21

Провадження №: 2/755/4445/23

У Х В А Л А

про передачу справи за підсудністю

"26" грудня 2023 р. Дніпровський районний суд м. Києва, в складі: головуючого судді - Катющенко В.П., розглянувши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ан-Логістік» про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, визнання трудового договору розірваним та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В :

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 18.01.2023 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ан-Логістік» про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, визнання трудового договору розірваним та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, було передано за підсудністю до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя, з огляду на зміну місця знаходження відповідача у вказаній справі.

08.06.2023 до Дніпровського районного суду м. Києва з Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя на підставі ухвали від 14.03.2023 надійшла цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ан-Логістік» про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, визнання трудового договору розірваним та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, для розгляду за підсудністю, яка 19.06.2023 передана в провадження судді Катющенко В.П. у відповідності до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду.

Повертаючи справу до Дніпровського районного суду м. Києва, Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжявиходив із того, що матеріали справи не містять відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, на підтвердження офіційного місця знаходження відповідача у Вознесенівському районі м. Запоріжжя. Крім того, відсутні відомості про отримання сторонами справи ухвали суду від 18.01.2023, що позбавляє Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжяможливості суд встановити дату набрання законної сили ухвалою суду від 18.01.2023.

Суд, дослідивши матеріали справи, доходить наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Право на звернення до суду за судовим захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів є одним із важливіших конституційних прав громадян та юридичних осіб.

Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950, далі - Конвенція 1950 року), а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до статті 7 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV«Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції 1950 року кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно зі ст. 27 Цивільного процесуального кодексу України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом. Позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Так, під час розгляду зазначеної цивільної справи, судом було встановлено відомості про зміну місцезнаходження відповідача у даній справі, що зумовлювало розгляд цивільної справи за ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ан-Логістік» про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, визнання трудового договору розірваним та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, та передувало направленню вказаної цивільної справи за підсудністю до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя, за відсутності будь-яких заперечень учасників справи.

Статтями 2, 3 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховою Радою України.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Цивільного процесуального кодексу України усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами другою та третьою цієї статті.

Правила щодо підсудності цивільних справ, які підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, тобто розмежування компетенції по розгляду і вирішенню підвідомчих суду цивільних справ всередині системи судів цивільної юрисдикції, визначені в Главі 2 Розділу III ЦПК України.

За вимог п.1 ч. 3 ст. 376 Цивільного процесуального кодексу України обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення є порушення норм процесуального права, якщо справу розглянуто неповноважним складом суду.

Принцип законного судді нерозривно пов`язаний з правом особи на повноважний, компетентний суд. Відповідно до статті 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Суд не тільки вправі, а й зобов`язаний ухилитися від розв`язання справ, йому не підсудних.

Вимоги статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є виконаними, коли справа заявника була розглянута національним судом, який створено на підставі закону. Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях наголошував, що поняття «суд, встановлений законом», стосується не тільки юридичного підґрунтя самого по собі існування «суду», але також і дотримання судом спеціальних норм, які регулюють його юрисдикцію, підсудність, повноваження судді (належний склад суду).

Приписи статті 32 Цивільного процесуального кодексу України наголошують на тому, що спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

Убачається, що підстави повернення матеріалів цивільної справи ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ан-Логістік» про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, визнання трудового договору розірваним та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, викладені в ухвалі Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 14.03.2023, є виключно суб`єктивним баченням вказаного складу суду та у повній мірі не відповідають встановленим у цій справі обставинам. Крім того, зауваження щодо ухвалюваних судом рішень, не належать до компетенції місцевого загального суду, не містять у собі правового підґрунтя та свідчать про надмірний формалізм. Ба більше, перевірка законності та обґрунтованості судового рішення належить до компетенції суду апеляційної інстанції, за наявності апеляційної скарги сторони. Як встановлено з матеріалів справи, ухвала суду від 18.01.2023 сторонами не оскаржувалась, відтак набрала законної сили. При цьому судом повторно направлена копія ухвали суду від 18.01.2023 учасникам справи, та станом на 26.12.2023 сторони не оспорили вказану ухвалу суду. Верховний Суд у своїх позиціях неодноразово наголошував на тому, що при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі ст. 6 Конвенції.

З урахуванням наведеного вище, беручи до уваги предмет спору та місцезнаходження відповідача, суд вважає за доцільне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ан-Логістік» про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, визнання трудового договору розірваним та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу повернути до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя для розгляду належним судом.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 31 Цивільного процесуального кодексу України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо: справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Керуючись ст. ст. 4, 27, 31, 187, 260, 353, 354 ЦПК України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ан-Логістік» про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, визнання трудового договору розірваним та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - повернути до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя (вулиця Перемоги, 107Б, Запоріжжя, Запорізька область, 69005), за підсудністю, для розгляду по суті.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Цивільним процесуальним кодексом України. Ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених ст. 353 ЦПК України та в строки встановлені ст. 354 ЦПК України.

Суддя: