Рішення

від 03.02.2025 по справі 755/14633/21

ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

1Справа № 755/14633/21 2/335/100/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2025 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Гашук К.В., за участю секретаря судового засідання Куян О.С., позивача ОСОБА_1 , представника позивача адвоката Кожуховського О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ан-Логістік» про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, визнання трудового договору розірваним,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2021 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом до ТОВ «Ан-Логістік» про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, визнання трудового договору розірваним та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач ОСОБА_1 з 01.07.2019 працювала у ТОВ «Ан-Логістік» на посаді головного бухгалтера. Наказом відповідача «Про звільнення з посади» від 26.07.2021 № 11, позивача було звільнено 26.07.2021, відповідно до пункту 4 частини 1 статті 40 КЗпП України, у зв`язку з прогулом без поважних причин. Із наказом про звільнення позивач була ознайомлена та отримала його копію поштовим зв`язком 28.08.2021.

Позивач вважає наказ відповідача «Про звільнення з посади» від 26.07.2021 № 11 неправомірним, незаконним, необґрунтованим, та таким, що підлягає скасуванню.

Так, після прийняття позивача на роботу їй були створені умови для праці, забезпечено робочим місцем та доступом до нього. Проте, у березні 2020 року почалася пандемія гострої респіраторної хвороби COVID-19, у зв`язку з чим, в кінці березня 2020 року, тодішній керівник відповідача ОСОБА_2 попросив своїх працівників, у тому числі й позивача, попрацювати безоплатно та дистанційно, за місцем свого проживання. Позивач погодилася на прохання керівника, який обіцяв згодом забезпечити фінансові потреби своїх працівників та виплатити їм заробітну плату.

На виконання вимог роботодавця позивач написала заяви про надання відпусток без збереження заробітної плати з 01.04.2020 до 24.04.2020, з 25.04.2020 до 11.05.2020, з 12.05.2020 до 22.05.2020. Відповідно до вказаних заяв, позивач у період з 01.04.2020 до 22.05.2020 перебувала у відпустці без збереження заробітної плати. 18.05.2020 позивачем була написана та подана відповідачеві заява про звільнення за угодою сторін з 22.05.2020. Проте, вказана заява була залишена відповідачем без уваги, жодної відповіді на неї не було надано, і трудовий договір, відповідно, не було припинено.

При цьому, незважаючи на перебування позивача у відпустці, весь цей час позивач виконувала свої посадові обов`язки, зокрема, подавала податкову звітність, реєструвала податкові накладні в ЄРПН, виконувала окремі завдання керівника за місцем своєї роботи, тощо. Проте, керівник відповідача свої обіцянки не виконав, жодних розрахунків за фактично відпрацьований час із позивачем не провів. Після закінчення відпустки без збереження заробітної плати та, зважаючи на відсутність реакції на заяву про звільнення за угодою сторін, позивач прибула за місцем своєї роботи, але потрапити до офісу не вдалося через заміну замків.

01.08.2020 відповідач надіслав на адресу позивача рекомендований лист про з`ясування причин відсутності на робочому місці з 01.04.2020.

05.08.2020 рекомендованим поштовим відправленням на адресу відповідача позивачем направлено відповідь на лист та долучено копії заяв про відпустку та звільнення, який було вручено поштовим зв`язком особисто ОСОБА_3 11.08.2020.

08.09.2020 на адресу відповідача було надіслано колективне звернення з проханням задовольнити заяви про звільнення та провести розрахунки. Проте, це звернення було проігноровано, а питання залишилося не вирішеним.

У результаті склалася ситуація, коли відповідач ігнорував позивача та інших працівників, не допускав їх до роботи, створював перешкоди для потрапляння на робоче місце, не оплачував заробітну плату, та відповідні обов`язкові платежі з неї.

09.07.2021 позивачем було повторно надіслано на адресу відповідача заяву про звільнення за власним бажанням у зв`язку з переведенням чоловіка позивача в іншу місцевість, згідно зі ст. 38 КЗпП України, з 13.07.2021.

У відповідь на цю заяву відповідачем на адресу позивача було направлено вимогу про надання підтверджуючих документів про переїзд, а також пояснень щодо відсутності на роботі. Проте, така вимога не передбачена жодним нормативно-правовим актом та є неправомірною.

26.07.2021 позивач надала відповідь на вказану вимогу, проте, відповідач не задовольнив заяву позивача, а навпаки, виніс оскаржуваний наказ.

Як зазначає позивач, наказ про звільнення був винесений не за фактом прогулу позивача, які нібито були постійні і актувалися відповідачем, відразу після його «виявлення», наприклад у червні 2020 року, а лише після отримання відповідачем заяви позивача про її звільнення із доказами її отримання. Вказані обставини, на думку позивача, свідчать не про дійсні порушення трудового розпорядку, не про невиконання безпосередніх обов`язків, що є підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності, а про упереджене ставлення керівництва до неї.

Відповідач в оскаржуваному наказі не зазначає який конкретно факт прогулу став підставою звільнення, як наслідок, позивача було позбавлено можливості надати пояснення щодо конкретного факту за який її було притягнуто до відповідальності та застосовано стягнення у виді звільнення.

Посилаючись на вказані обставини, а також на те, що оскаржуваний наказ винесено з порушенням норм КЗпП та вимог іншого законодавства, з порушенням форми та процедури притягнення до дисциплінарної відповідальності, позивач просила суд визнати протиправним та скасувати наказ ТОВ «Ан-Логістік» «Про звільнення з посади» від 26.07.2021 № 11, розірвати трудовий договір, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Ан-Логістік», який оформлено наказом від 27.06.2019 № 6, із 13.07.2021, відповідно до статті 38 КЗпП України, за власним бажанням; стягнути на користь позивача суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а також понесені нею судові витрати.

29.01.2022 від ТОВ «Ан-Логістік» надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.

В обґрунтування відзиву зазначено, що ОСОБА_1 була прийнята у ТОВ «Ан-Логістік» на посаду головного бухгалтера з 01.07.2019, наказ № 6 від 27.06.2019.

На час встановлення карантину у зв`язку із загостренням ситуації, пов`язаної з поширенням випадків гострої респіраторної хвороби COVID-19, ОСОБА_1 написано заяви щодо надання відпустки без збереження заробітної плати на періоди з 01.04.2020 по 24.04.2020, з 25.04.2020 по 11.05.2020, з 12.05.2020 по 22.05.2020. Після закінчення цих відпусток ОСОБА_1 на роботу не з`явилась, про шо свідчать табелі обліку робочого часу з 25.05.2020 (протабельована як відсутня з невідомих причин), та складені відповідні акти.

02.06.2020 на адресу позивача було надіслано рекомендований лист з описом № 01/06/20-3 про з`ясування причин відсутності її на робочому місці з 25.05.2020. У вказаному листі підприємство просить ОСОБА_1 з`явитися на фактичну адресу підприємства протягом 3-х робочих днів з моменту отримання цього повідомлення, для дачі пояснень щодо причин відсутності на робочому місці. На вказаний лист, від ОСОБА_1 відповіді не надійшло, на адресу підприємства вона не з`явилась.

30.07.2020 ОСОБА_1 повторно було направлено рекомендованим повідомленням лист з описом № 29/07/20-3 про з`ясування причин відсутності її на робочому місці, але відповіді на цей лист підприємство так і не отримало, і на робоче місце позивач не з`явилась.

Станом на дату подання позову ОСОБА_1 так і не надала жодного пояснення про причини відсутності на роботі.

Факти відсутності працівника фіксуються актами про відсутність працівника на робочому місці, а в табелі обліку робочого часу підприємства проставляються неявки з нез`ясованих причин. Таким чином, до дати звільнення позивач перебувала у трудових відносинах із ТОВ «Ан-Логістік», будь-якої заборгованості відповідач перед позивачем не має.

26.05.2021 Головним управлінням Держпраці у Київській області Державної служби України з питань праці, за результатами проведення, на підставі звернення ОСОБА_1 та інших працівників, позапланового заходу державного контролю щодо додержання вимог законодавства у сфері праці, складено акт № КВ 1490/28/АВ від 26.05.2021, яким підтверджено факт відсутності порушення трудового законодавства зі сторони ТОВ «Ан-Логістік» по відношенню до ОСОБА_1 , факт відсутності позивача на робочому місці без поважних причин та факт перебування станом на 26.05.2021 ОСОБА_1 у трудових відносинах із відповідачем.

23.07.2021 було складено Акт №56 про факт відсутності працівника на робочому місці, де зазначено, що ОСОБА_1 не вийшла на роботу та не попередила про свою відсутність, причин неявки не встановлено.

23.07.2021 було складено Акт №2 про відмову ОСОБА_1 надати письмові пояснення, в якому зазначено, що 23.07.2021 о 09-40 год. головний бухгалтер ОСОБА_1 прибула на адресу підприємства, їй було запропоновано надати пояснення з приводу відсутності її на робочому місці по 23.07.2021. Проте, надати таке пояснення ОСОБА_1 відмовилась, і після цього не з`явилась на робоче місце.

У зв`язку з відсутністю працівника ОСОБА_1 на робочому місці без поважних причин, 26.07.2021 було видано наказ № 11 про звільнення з посади ОСОБА_1 , відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, і в цей же день на її банківський рахунок була перерахована грошова компенсація за невикористані дні щорічної відпустки.

26.07.2021 на адресу ОСОБА_1 був направлений лист про звільнення з посади вих. № 26/07/2021-1 від 26.07.2021, разом з наказом про звільнення та трудовою книжкою, які були отримані ОСОБА_1 .

Таким чином, як зазначає представник відповідача, зі сторони ТОВ «Ан-Логістік» відсутнє порушення трудового законодавства по відношенню до ОСОБА_1 , вказаний працівник був звільнений з посади 26.07.2021, на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, тобто, за прогул, у зв`язку з відсутністю працівника на робочому місці без поважних причин.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 13.01.2022 відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 в спрощеному порядку та призначено судове засідання на 16.02.2022, яке було неодноразово відкладено.

Ухвалою Дніпровськогорайонного судум.Києва від18.01.2023,цивільну справуза позовом ОСОБА_1 передано запідсудністю до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя, у зв`язку із тим, що відповідачем було змінено адресу місця знаходження юридичної особи з бул. Верховної Ради, 7, офіс 105, м. Київ на місто Запоріжжя, вул. Антенна, будинок 8.

10.03.2023 вказана справа надійшла до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя та за наслідками автоматизованого розподілу справи між суддями передана у провадження судді Геєць Ю.В.

Ухвалою судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 14.03.2023 передано цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Ан-Логістік» про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, визнання трудового договору розірваним та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, на розгляд Дніпровському районному суді м. Києва, оскільки на час відкриття провадження у справі місце знаходження відповідача, відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, було зареєстровано за адресою: Україна, 02100, місто Київ, б. Верховної Ради, будинок 7, офіс 105, що відноситься до територіальної юрисдикції Дніпровського районного суду м. Києва.

Ухвалою Дніпровськогорайонного судум.Києва від26.12.2023цивільну справуза позовом ОСОБА_1 до ТОВ«Ан-Логістік»про визнанняпротиправним таскасування наказупро звільнення,визнання трудовогодоговору розірванимта стягненнясереднього заробіткуза часвимушеного прогулу,повернуто до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя за підсудністю, для розгляду по суті.

27.03.2024 вказана цивільна справа повторно надійшла до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями, вказану справу передано у провадження судді Гашук К.В.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 29.03.2024, прийнято до провадження за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Ан-Логістік» про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, визнання трудового договору розірваним та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Ухвалою суду від 20.05.2024, прийнято відмову позивача ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Кожуховського О.В., від частини позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за її позовом до ТОВ «Ан-Логістік» про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, визнання трудового договору розірваним та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Закрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Ан-Логістік» про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, визнання трудового договору розірваним та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, у частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, та продовжено судовий розгляд справи за позовними вимогами ОСОБА_1 до ТОВ «Ан-Логістік» про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, визнання трудового договору розірваним.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Кожуховський О.В. позовні вимоги про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, визнання трудового договору розірваним за власним бажаням, підтримали та просили їх задовольнити з підстав, що викладені у позові.

У судові засідання, призначені у цій справі, представник ТОВ «Ан-Логістик» жодного разу не з`явився. Про день, час та місце проведення судового засідання повідомлений у встановленому законом порядку, шляхом направлення судової повістки за адресою місцезнаходження товариства, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Відповідно до ч. 1 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають електронного кабінету, за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому суду адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає, не перебуває або не знаходиться.

Враховуючи те, що ТОВ «Ан-Логістик» не повідомляло суду іншої адреси свого місця знаходження, суд здійснював виклик представника відповідача за відомою йому адресою місцезнаходження юридичної особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, і вважав, що не отримання за вказаною адресою судового виклику відповідачем, не є підставою для відкладення розгляду справи, оскільки судом вичерпані визначені ЦПК України всі заходи для належного повідомлення відповідача про день, час та місце розгляду справи.

Суд, заслухавши позивача та її представника, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в ний докази у сукупності, дійшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. ст. 4, 5 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст. ст. 12, 13, 81ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах із ТОВ «Ан-Логістік», де з 01.07.2019 працювала на посаді головного бухгалтера, що підтверджується копією її трудової книжки.

Згідно заяви ОСОБА_1 від 01.04.2020, їй, відповідно до наказу ТОВ «Ан-Логістік» № 1-20/В/ від 01.04.2020, було надано відпустку без збереження заробітної плати з 01 квітня 2020 року по 24 квітня 2020 року.

Згідно заяви ОСОБА_1 від 24.04.2020, їй, відповідно до наказу ТОВ «Ан-Логістік» № 4-20/В/ від 24.04.2020, було надано відпустку без збереження заробітної плати з 25 квітня 2020 року по 11 травня 2020 року.

Згідно заяви ОСОБА_1 від 11.05.2020, їй, відповідно до наказу ТОВ «Ан-Логістік» № 7-20/В/ від 12.05.2020, було надано відпустку без збереження заробітної плати з 12 травня 2020 року по 22 травня 2020 року.

Як зазначає позивач у позові, та наполягала на цьому у судовому засіданні, 18.05.2020, тобто до закінчення відпустки, нею на електронну адресу керівника ТОВ «Ан-Логістік» - Овсюка А.М., було направлено заяву про звільнення із займаної посади за згодою сторін, з 22.05.2020, про результати розгляду якої її не було повідомлено.

У листі вих. № 29/07/20-3 на ім`я ОСОБА_1 , керівник ТОВ «Ан-Логістік» просив позивача, у зв`язку з тим, що вона була відсутня на робочому місці з 01.04.2020 до теперішнього часу і товариство не володіє інформацією про причини відсутності, з`явитися за фактичною адресою місця знаходження ТОВ «Ан-Логістік» протягом 3-х робочих днів з моменту отримання повідомлення для надання пояснень щодо причин відсутності на робочому місці. В іншому випадку адміністрація ТОВ «Ан-Логістік» залишає за собою право приступити до оформлення документів для розірвання трудових відносин з позивачем, згідно п. 4 ст. 40 КЗпП України.

На вказаний лист ОСОБА_1 направила відповідь від 05.08.2020 з поясненнями причин її відсутності на робочому місці, до якої долучено заяву ОСОБА_1 від 01.04.2020 про надання відпустки без збереження заробітної плати з 01 квітня 2020 року по 24 квітня 2020 року; заяву ОСОБА_1 від 24.04.2020 про надання відпустки без збереження заробітної плати з 25 квітня 2020 року по 11 травня 2020 року; заяву ОСОБА_1 від 11.05.2020 про надання відпустки без збереження заробітної плати з 12 травня 2020 року по 22 травня 2020 року, а також заяву ОСОБА_1 від 18.05.2020 про звільнення її із займаної посади за згодою сторін, з 22.05.2020.

08.09.2020 директору ТОВ «Ан-Логістік» було направлено колективне звернення, копію якого направлено Головному управлінню Держпраці у Київській області, щодо усунення порушень трудового законодавства працівників відповідача ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . За змістом вказаного звернення, заявники просили розглянути раніше подані ними заяви про звільнення їх з роботи з 22.05.2020 та виплатити заборгованість по заробітній платі.

09.07.2021 ОСОБА_1 написала керівнику відповідача заяву, відповідно до якої просила звільнити її із займаної посади за власним бажанням, відповідно до ст. 38 КЗпП України, та у зв`язку з переведенням чоловіка на роботу в іншу місцевість, з 13 липня 2021 року, та просила направити їй трудову книжку поштовим зв`язком.

Вказану заяву позивач направила поштою 09.07.2021 рекомендованим листом, з описом вкладення.

На вказану заяву ОСОБА_1 директор ТОВ «Ан-Логістік» направив їй лист № 13/07/21-2 від 13.07.2021, відповідно до якого відповідачем було отримано заяву про звільнення від 09.07.2021. У листі також зазначено, що позивачем не долучено до заяви документів, які підтверджують переведення чоловіка позивача на роботу в іншу місцевість. Крім того, позивачу запропоновано надати вмотивоване пояснення про відсутність її на робочому місці з 25.05.2020 по теперішній час, та зазначено, що у разі ненадання пояснень щодо поважності відсутності на робочому місці з додаванням підтверджуючих документів, її буде звільнено з роботи з 26.07.2021, за п. 4 ст. 40 КЗпП України.

Відповідно до ч. 1 ст. 38 КЗпП України, працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до закладу освіти; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Таким чином, вказаними положеннями КЗпП України визначено, що при розірванні трудового договору з ініціативи працівника, роботодавець повинен звільнити працівника у день подання останнім заяви за умови, якщо працівник сам визначає цей день датою звільнення, вказавши при цьому поважну причину, яка зумовила прийняття ним рішення про звільнення (переїзд на нове місце проживання, вступ до навчального закладу, переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість тощо).

При цьому, вказаною нормою не передбачено обов`язку працівника надавати роботодавцю докази наявності таких поважних причин, у тому числі, докази переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість, у разі подання заяви про звільнення за власним бажанням.

Між тим, після отримання заяви ОСОБА_1 від 09.07.2021 про її звільнення з роботи з 13.07.2021, керівником ТОВ «Ан-Логістік» не видано наказ про звільнення позивача із роботи з дати, яка була нею визначена у власноруч написаній заяві, а в порушення вимог трудового законодавства зазначено про те, що ОСОБА_1 не долучила до заяви документів, які підтверджують переведення чоловіка позивача на роботу в іншу місцевість.

Після цього, наказом директора ТОВ «Ан-Логістік» № 11 від 26.07.2021, ОСОБА_1 звільнено з посади головного бухгалтера у зв`язку з прогулом без поважних причин відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України з 26.07.2021. Підставою для винесення вказаного наказу зазначено Акт про факт відсутності працівника на робочому місці за період з 25.05.2020 по 26.07.2021.

Як передбачено п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Згідно наказу про звільнення ОСОБА_1 з роботи у зв`язку з прогулом, позивача було звільнено з роботи у зв`язку з нез`явленням її на роботу в період з 25.05.2020 по 26.07.2021.

При цьому, матеріали справи містять Акт про факт відсутності працівника ОСОБА_1 на робочому місці за період з 25.05.2020 по 26.07.2021, який і став підставою для її звільнення з роботи, на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. Тобто, вказаний акт фіксує відсутність ОСОБА_1 на робочому місці весь період, а не її щоденну відсутність на роботі. Вказані обставини свідчать про те, що цей акт складено після отримання керівником ТОВ «Ан-Логістік» заяви ОСОБА_1 про її звільнення з роботи за власним бажанням, з 13.07.2021, на що позивач мала право відповідно до ч. 1 ст. 38 КЗпП України.

Враховуючи викладені обставини, суд доходить до висновку, що звільнення позивача на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України було незаконним, та винесеним з порушенням вимог чинного законодавства.

Разом із тим, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 слід задовольнити частково, оскільки заявлені нею позовні вимоги не у повній мірі відповідають поняттю ефективного способу захисту її порушених прав.

Так, відповідно до частини третьої статті 235 КЗпП України у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов`язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону. Якщо неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу в порядку і на умовах, передбачених частиною другою цієї статті.

Аналіз змісту частини третьої статті 235 КЗпП України дає підстави для висновку, що в разі визнання звільнення таким, що не узгоджується з чинним законодавством, суд на прохання працівника, який у зв`язку з допущеними щодо нього порушеннями законодавства про працю не бажає продовжувати трудові відносини з відповідачем, може визнати звільнення незаконним і, не поновлюючи працівника на роботі, змінити дату звільнення та формулювання його причини з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону.

Такий правовий висновок сформульовано у постановах Верховного Суду від 6 березня 2018 року в справі № 61-1398св18, від 12 квітня 2018 року в справі № 545/2544/13-ц (провадження № 61-678св17) та від 7 листопада 2018 року в справі № 234/17149/16-ц (провадження № 61-20384св18).

Оскільки в позовній заяві позивач однозначно заявляла про відсутність у неї наміру продовжувати трудові відносини з ТОВ «Ан-Логістік», що було підтверджено і у судовому засіданні, а її звільнення з роботи за пунктом 4 частини 1 статті 40 КЗпП України було незаконним, суд вважає за необхідне змінити формулювання причин звільнення позивача з визнанням її звільненою за власним бажанням з 13 липня 2021 року.

Враховуючи ті обставини, що позивач звільнена від сплати судового збору у цій категорії справ, то судовий збір, який вона мала сплатити при зверненні до суду з позовними вимогами слід стягнути з ТОВ «Ан-Логістік» на користь держави.

Керуючись ст. ст. 2, 3, 10-12, 13, 81, 82, 141, 263-265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ан-Логістік» про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, визнання трудового договору розірваним задовольнити частково.

Змінити дату та формулювання причини звільнення ОСОБА_1 з посади головного бухгалтера Товариства з обмеженою відповідальністю «Ан-Логістік» і вважати ОСОБА_1 звільненою з посади головного бухгалтера у Товаристві зобмеженою відповідальністю«Ан-Логістік» з 13 липня 2021 року на підставі частини 1 статті 38 КЗпП України, за власним бажанням.

В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ан-Логістік» (код ЄДРПОУ41006302,місцезнаходження юридичноїособи:м.Запоріжжя,вул.Антенна буд.8)на користь держави судовий збір у сумі 908 (дев`ятсот вісім) гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення до Запорізького апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Вступна та резолютивна частини рішення виготовлені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 03 лютого 2025 року.

Повне судове рішення складене 10 лютого 2025 року.

Повні відомості про сторін згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

- позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНКПО НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

- відповідач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Ан-Логістік», код ЄДРПОУ 41006302, місцезнаходження юридичної особи: м. Запоріжжя, вул. Антенна буд. 8.

Суддя К.В. Гашук