Постанова

від 24.09.2007 по справі 12/76

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

12/76

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                          ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

  "24" вересня 2007 р.                                                                   Справа № 12/76

Суддя господарського суду Чернівецької області Бутирський Андрій Анатолійович

розглядаючи справу

за позовом Управління Пенсійного фонду України в Першотравневому районі м.Чернівці

до Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Юпітер"  

про стягнення заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій-  59361,15 грн

за участю представників:

ВСТАНОВИВ:

Управління Пенсійного фонду України в Першотравневому районі м. Чернівці звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми ”Юпітер” м. Чернівці про стягнення 59361,15 грн. заборгованості по виплаті і доставці пільгових пенсій гр. гр. Голику М.С., Калініченко В.В., Вагілю С.Є., Мацкуляку Й.С., Собчаку Я.О. та Сивачуку Д.Є., отриманих за період з 2001 року – по березень 2007 року.

Ухвалою від 29.05.2007 року прийнято заяву позивача про зменшення позовних вимог, а відтак вирішується спір про стягнення з відповідача 57055,26 грн. заборгованості по виплаті і доставці пільгових пенсій.

Відповідач проти позову заперечує, мотивуючи це тим, що згаданим громадянам слід призначити пенсію згідно статті 100 Закону України ”Про пенсійне забезпечення”, а відтак виплачені позивачем пільгові пенсії не підлягають відшкодуванню. Також відповідач вказує на те, що на підприємстві не проводилась атестація.

Розглянувши подані документи, з'ясувавши обставини справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідач взяти на облік у Пенсійному фонді 31.01.1997 року.

Гр. гр. Голику М.С., Калиниченко В.В., Вагілю С.Є. Мацкуляку Є.С., Собчаку Я.О., Сивачуку Д.Г., які працювали на підприємстві відповідача, призначено пільгову пенсію згідно пункту „б” статті 13 Закону України „Про пенсійне забезпечення” (надалі Закон №1788-ХІ). При цьому гр. гр. Вагілю С.Є. Мацкуляку Є.С., Собчаку Я.О., Сивачуку Д.Г. пільгова пенсія призначена згідно рішень судів (а.с. 37, 55, 81, 97).

Судовим слуханням встановлено, що Пенсійний фонд України у 2001 році – березні 2007 року виплатив вказаним громадянам пільгову пенсію у сумі 57055,26 грн., що підтверджується довідками позивача та відділень банків. Дані кошти відповідачем не компенсовані.

За таких обставин справи позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 13 Закону №1788-ХІ зі змінами та доповненнями визначено категорії працівників, які мають право на пенсію за віком на пільгових умовах. До 17.02.2000 року вказана стаття також регулювала порядок внесення підприємствами та організаціями плати до Пенсійного фонду, що покривала витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пп. „б”-„з” статті 13 Закону № 1788 (відповідно до Закону України від 16.05.1996 року № 198/96-ВР).

Законом України  „Про внесення змін до деяких законів України” від 17.02.2000 року № 1461-ІІІ порядок внесення плати на покриття фактичних витрат на виплату і доставку пенсій змінено, виключено норму, що регулювала дане питання у статті 13 Закону № 1788-ХІ та врегульовано порядок покриття витрат на виплату та доставку пільгових пенсій шляхом введення окремого виду збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у Закон України „Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування”.

Законом України „Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування” № 400/97-ВР від 26.06.1997 року за змінами та доповненнями (надалі Закон № 400/97) передбачено, що платники збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, передбачені статтею 1 цього Закону, повинні сплачувати  збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірах, встановлених статтею 4 цього Закону, що визначається у відсотковому відношенні від об'єкта оподаткування, який передбачений статтею 2 цього закону.

Зокрема, відповідно до Закону № 400/97, суб'єкти підприємницької діяльності, незалежно від форм власності, повинні сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у 100 відсотковому розмірі від об'єкта оподаткування, яким є фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів „б” –„з” статті 13 Закону України „Про пенсійне забезпечення” до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України „Про пенсійне забезпечення”.

Розмір сум до відшкодування на поточний рік витрат Пенсійного фонду України на виплату і доставку пенсій призначених на пільгових умовах визначається у повідомленнях, які формуються працівниками Пенсійного фонду України, а підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду визначену у повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах (п.п. 6.4, 6.8  п. 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою Пенсійного фонду № 21-1 від 19.12.2003 року зі змінами та доповненнями (надалі Інструкція).

Абзац 5 пункту 2 Розділу ХУ Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”  № 1058-ІУ від 09.07.2003 року (надалі Закон № 1058-ІУ), який з 01.01.2006 р. стосується і осіб, пенсії, яким призначені відповідно до п.п. „б”-„е” та „ж” ст. 13 Закону України „Про пенсійне забезпечення” і має зворотну дію, регулює лише порядок виплати пенсій, а не змінює порядок відшкодування, та не звільняє підприємства, зазначені у статті 1 (п.п.1, 2) Закону № 400/97 від сплати збору на відшкодування виплачених пільгових пенсій.

Згідно до статті 3 Закону № 400/97 збір на обов'язкове державне пенсійне страхування платники збору сплачують до Пенсійного фонду у порядку, визначеному законодавством України.

П.2 Розділу ХУ „Прикінцеві положення” Закону № 1058-ІУ передбачено, що до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом, тобто, зазначений вище порядок відшкодування.

З огляду на викладені норми законодавчих актів, відповідач, як платник збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та юридична особа, працівники якої вийшли на пільгову пенсію, зобов'язаний сплатити Пенсійному Фонду збір у 100-відсотковому розмірі сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій його працівникам, тобто, у повному розмірі відшкодувати Пенсійному фонду фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених працівникам відповідача.

Доводи відповідача не беруться до уваги судом з наступних підстав.

Згідно статті 100 Закону №1788-ХІ особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, пенсії за віком призначаються на таких умовах: особам, які мають на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством.

Тобто, призначення пільгової пенсії за статтею 100 Закону №1788-ХІ можливе лише в тому випадку, якщо громадяни працювали виключно до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, натомість Гр. гр. Голик М.С., Калиниченко В.В., Вагіль С.Є. Мацкуляк Є.С., Собчак Я.О., Сивачук Д.Г. працювали і після введення в дію Закону України „Про пенсійне забезпечення”, а тому їм правомірно було призначено пільгову пенсію за статтею 13 Закону №1788-ХІ.

Стосовно не проведення відповідачем атестації робочих місць слід зазначити, що згідно пункту 4.5 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 року №383 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 1.12.2005 року за №1451/11731, якщо ж атестація з 21.08.92 не проводилася чи за результатами атестації, вперше проведеної після 21.08.97, право не підтвердилось, до пільгового стажу зараховується лише період роботи із шкідливими умовами праці на даному підприємстві, в установі чи організації до 21.08.92 включно, тобто до набуття чинності Порядком проведення атестації робочих місць.

Проте, відповідачем не надано доказів того, що позивач зарахував до пільгового стажу гр. гр. Голика М.С., Калиниченка В.В., Вагіля С.Є. Мацкуляка Є.С., Собчака Я.О., Сивачука Д.Г. пільговий стаж після 21.08.1992 року.

Судові витрати, у частині державного мита, покласти на відповідача, з вини якого спір безпідставно доведено до розгляду судом.

Керуючись статтями 71, 87, 94, 159, 160, 161, 162, 163, 167, пунктами 3, 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми ”Юпітер”, код 14272736, м. Чернівці, вул. Прутська, 18:

-          на користь Управління Пенсійного фонду України в Першотравневому   районі, код 21430549, м. Чернівці, вул. Головна, 245 - 57055,26 грн. заборгованості по виплаті і доставці пільгових пенсій;

-          у дохід державного бюджету 570,55 грн. державного мита.

3.          Відповідно до частини першої статті 185, частини першої-третьої, п'ятої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, сторони які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку дану постанову повністю або частково шляхом подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, які подаються в апеляційну інстанцію через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване рішення.

Заява про апеляційне оскарження даної постанови подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, з дня складання у повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

4. Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, встановлений цим кодексом, постанова набирає сили після закінчення цього строку.

У разі надання апеляційної скарги, постанова набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова складена  у повному обсязі 27.09.2007 року.

Суддя                                                             А.А. Бутирський