Рішення

від 11.12.2023 по справі 761/26516/23

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/26516/23

Провадження № 2-др/761/359/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(додаткове)

11 грудня 2023 року Шевченківський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Пономаренко Н.В.

за участю секретаря Бражніченко І.О.

представника позивача Каращенко Ю.В.

представника відповідача Дядюка Є.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві в спрощеному провадженні заяви представника позивача ОСОБА_2 - адвоката Каращенко Юлії Валеріївни та заяву представника відповідача «ДОЙЧЕ ВЕЛЛЕ» («Deutsche Welle») - адвоката Дядюка Євгена Миколайовича про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат по справі № 761/26516/23 за позовом ОСОБА_2 до «ДОЙЧЕ ВЕЛЛЕ» («Deutsche Welle»), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Представництво «ДОЙЧЕ ВЕЛЛЕ» («Deutsche Welle») про виконання зобов`язань із працевлаштування, стягнення компенсації втраченого заробітку та стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 22 листопада 2023 року в цивільній справі № 761/26516/23 позов ОСОБА_2 до «ДОЙЧЕ ВЕЛЛЕ» («DeutscheWelle»), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Представництво «ДОЙЧЕ ВЕЛЛЕ» («DeutscheWelle»)про виконання зобов`язань із працевлаштування, стягнення компенсації втраченого заробітку та стягнення моральної шкоди - задоволено частково та зобов`язано «ДОЙЧЕ ВЕЛЛЕ» («DeutscheWelle»)працевлаштувати ОСОБА_2 згідно ч.3 ст. 184 КЗпП України, відповідно до її фаху.

27.11.2023 від представника позивача ОСОБА_2 - адвоката Каращенко Юлії Валеріївни до суду через систему «Електронний суд» надійшла заява про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування судових витрат в якій представник позивача просила стягнути з відповідача «ДОЙЧЕ ВЕЛЛЕ» («Deutsche Welle») на користь позивача ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у справі в сумі 79 200,00 грн. та 2 878,72 грн. судового збору (Т. 2 а.с. 1-20).

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 30.11.2023 призначено справу за заявою представник позивача в судове засідання з повідомленням учасників справи.

05.12.2023 до суду надійшла заява (заперечення) про зменшення розміру витрат на правничу допомогу представника відповідача «ДОЙЧЕ ВЕЛЛЕ» («Deutsche Welle») - адвоката Дядюка Євгена Миколайовича у який останній просить відмовити у ОСОБА_2 у задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у вказаній справі у розмірі 79 200,00 грн., а випадку продовження розгляду питання щодо розподілу судових витрат, зменшити суму вказаних витрат до 10 000,00 грн. У зазначених заперечення вказано, що незазначення позивачем у заяві про постановлення додаткового рішення детального обсягу наданої адвокатом правової допомоги - є порушенням норм ст. 137 ЦПК України і позбавляє його заявити такий розподіл. Також зазначено, що відсутні належні докази, що погоджена позивачем та її адвокатом сума гонорару у розмірі 79 200,00 грн., стосується саме позову до відповідача «ДОЙЧЕ ВЕЛЛЕ» («Deutsche Welle»), який розглядався у межах справи, а не інших видів правової допомоги. Окрім того, стороною відповідача вказано, що у заяві про стягнення витрат на професійну правничу допомого позивача не долучено належних доказів на підтвердження оплати правової допомоги у повному розмірі, а також зазначено, що розмір витрат визначений стороною позивача є неспівмірним із ціною позову, складністю справи, а також не відповідає принципу пропорційного задоволеного судових витрат - до задоволених вимог, оскільки задоволено рішення суду лише одну із трьох немайнових вимог позову (Т. 2 а.с. 40-48).

При цьому, 05.12.2023 від представника відповідача «ДОЙЧЕ ВЕЛЛЕ» («Deutsche Welle») - адвоката Дядюка Євгена Миколайовича на адресу суду надійшла заява про розподіл судових витрат пов`язаних з правничою допомогою, відповідно до якої представник відповідача просить визнати причини пропуску строку на подання заяви поважними та ухвалити додаткове рішення у справі №761/26516/23, яким стягнути із ОСОБА_2 на користь відповідача «ДОЙЧЕ ВЕЛЛЕ» («Deutsche Welle») витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9500,00 євро, що на дату виставлення рахунку за курсом НБУ до євро еквівалентно 410 436,72 грн. (Т. 2 а.с. 51-50-62).

11.11.2023 через систему «Електронний суд» від представника позивача ОСОБА_2 - адвоката Каращенко Юлії Валеріївни надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката у якому вона проси суд у задоволенні заяви про стягнення витрат на правничу допомогу, відповідача «Дойче Велле» в розмірі 9 500 (дев`ять тисяч п`ятсот) євро, що на дату виставлення рахунку за курсом НБУ еквівалентно 410 436,72 грн. - відмовити, в зв`язку з недоведеністю. В обґрунтування вказаного клопотання зазначено, що стороною відповідача не надано суду докази на підтвердження обсягу та/або тривалості надання правової допомоги адвокатом, а також доказів на підтвердження факту оплати наданої правової допомоги (чеки, квитанції про оплату, акт приймання-передачі послуг), окрім того зазначено, що розмір витрат є неспівмірним із складністю справи (Т. 2 а.с. 65-75).

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 08.12.2023 об`єднано в одне провадження заяву представника відповідача «ДОЙЧЕ ВЕЛЛЕ» («Deutsche Welle») - адвоката Дядюка Євгена Миколайовича про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат (провадження №2-др/761/376/23) та заяву представника позивача ОСОБА_2 - адвоката Каращенко Юлії Валеріївни про ухвалення додаткового рішення щодо розподіл судових витрат.

Представник позивача в судовому засіданні свою заяву підтримала у повному обсязі та просила її задовольнити та стягнути витрати на професійну правничу допомогу та судовий збір на користь позивача. В задоволенні заяви представника відповідача просила відмовити у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні свою заяву про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу підтримав у повному обсязі та просив її задовольнити та заперечував щодо задоволенні заяви сторони, просить суд зменшити витрати на правову допомогу позивача до 10 000,00 грн.

Згідно ст. 270 ч. 3, 4 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторонни або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Дослідивши матеріали вищезазначеної справи, суд вважає за необхідне ухвалити додаткове рішення у даній справі, виходячи з наступного.

Як встановлено судом, рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 22 листопада 2023 позов ОСОБА_2 до «ДОЙЧЕ ВЕЛЛЕ» («Deutsche Welle»), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Представництво «ДОЙЧЕ ВЕЛЛЕ» («Deutsche Welle») про виконання зобов`язань із працевлаштування, стягнення компенсації втраченого заробітку та стягнення моральної шкоди - задоволено частково. Зобов`язати «ДОЙЧЕ ВЕЛЛЕ» («Deutsche Welle») працевлаштувати ОСОБА_2 згідно ч.3 ст. 184 КЗпП України, відповідно до її фаху.

Щодо заяви представника позивача ОСОБА_2 - адвоката Каращенко Юлії Валеріївни про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування судових витрат в якій представник позивача просила стягнути з відповідача «ДОЙЧЕ ВЕЛЛЕ» («Deutsche Welle») на користь позивача ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у справі в сумі 79 200,00 грн. та 2 878,72 грн. судового збору, слід зазначити наступне.

У відповідності до вимог ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

В п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі» зазначено, що додаткове рішення може бути ухвалено лише у випадках і за умов, передбачених статтею 220 ЦПК (у редакції 2004 року ); воно не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захистити себе у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Щодо відшкодування інших судових витрат, понесених позивачем у справі, суд зауважує, що відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Згідно зі статтею 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України).

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, щодо закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, затраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).

Таким чином, склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмету доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного суду викладеної у Постанові від 02 вересня 2020 року у справі 329/766/18.

Представник позивач відповідно до заяви про ухвалення додаткового рішення просив суд стягнути з відповідача на свою користь витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 79 200,00 грн.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення; надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні; представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань; захист прав, свобод і законних інтересів викривача у зв`язку з повідомленням ним інформації про корупційне або пов`язане з корупцією правопорушення.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надано до суду наступні документи: копію договору про надання правової/правничої №11/23 від 21 квітня 2023, копію додатку до договору про надання правової/правничої допомоги №11/23 від 21 квітня 2023, копію звіту про надані послуг від 27.11.2023 за Договором надання правової/правничої допомоги №11/23 від 21 квітня 2023, копію Акт №1 приймання робіт (наданих послуг) від 27.11.2023, копію платіжної інструкції №438798963 від 23.04.2023 на суму 9000,00 грн., копію платіжної інструкції №471036772 від 23.07.2023 на суму 8000,00 грн., копію платіжної інструкції №481589718 від 22.08.2023 на суму 15 285,00 грн., платіжної інструкції № 492447911 на суму 10 000,00 грн., копію платіжної інструкції № 504963851 на суму 10 000,00 грн., копію платіжної інструкції №492802903 від 22 вересня 2023 на суму 5285,00 грн., копію платіжної інструкції №504822839 від 24.10.2023 на суму 5285,00 грн., копію акту №1 приймання-передачі грошових коштів від 27.11.2023.

Згідно п. 4.1. Договору надання правової/правничої допомоги №11/23 від 21 квітня 2023 сума винагороди, яку клієнт зобов`язується сплатити за надання правової допомоги (гонорар), порядок та строки її внесення зазначаються в окремому Додатку до Договору.

Згідно п. 1 додатку до договору про надання правової/правничої допомоги №11/23 від 21 квітня 2023 сума винагороди, яку Клієнт зобов`язується сплатити Адвокату за надання правової допомоги (гонорар) є твердою, за погодженням Сторін, та складає 79 200,00 грн. Сторони погодили, що в Суму винагороди входить надання правової допомоги на стадіях досудового врегулювання спору та врегулювання спору у суді першої інстанції, у разі необхідності, включаючи транспортні витрати (оплата проїзних документів, паливно-мастильних матеріалів), витрати на послуги поштового зв`язку, витрат на телефон, стільниковий зв`язок.

Стороною позивача надано до суду опис виконаних робіт та наданих послуг правої допомоги із зазначенням часу витраченого на їх надання.

Суд критично оцінює обґрунтування заперечень сторони відповідача, що Акт № 1 приймання робіт (наданих послуг) від 27.11.2023, копія якого долучено до заяви про ухвалення додаткового рішення, не стосується договору про надання правової допомого №11/23 укладеного між позивачкою ОСОБА_2 та адвокатом Каращенко Ю.В., оскільки в ньому зазначено інші реквізити договору. Так, в самому змісті вказаного Акту №1 від 27.11.2023 містяться дані щодо договору про надання правової допомого №11/23 та дані позивачки ОСОБА_2 , окрім того у судовому засіданні адвокат Каращенко Ю.В. пояснила, що зазначення інших реквізитів договору є технічною опискою.

Згідно копії платіжної інструкції №438798963 від 23.04.2023 на суму 9000,00 грн., копії платіжної інструкції №471036772 від 23.07.2023 на суму 8000,00 грн., копії платіжної інструкції №481589718 від 22.08.2023 на суму 15 285,00 грн., копії платіжної інструкції № 492447911 на суму 10 000,00 грн., копії платіжної інструкції № 504963851 на суму 10 000,00 грн., копії платіжної інструкції №492802903 від 22 вересня 2023 на суму 5285,00 грн., копії платіжної інструкції №504822839 від 24.10.2023 на суму 5285,00 грн., копії акту №1 приймання-передачі грошових коштів від 27.11.2023 позивачем сплачено на виконання умов Договору надання правової/правничої допомоги №11/23 від 21 квітня 2023 адвокату Каращенко Ю.О. суму коштів у розмірі 79 200,00 грн.

Відповідачем було подано до суду заяву (заперечення) про зменшення розміру витрат на правничу допомогу представника відповідача «ДОЙЧЕ ВЕЛЛЕ» («Deutsche Welle») - адвоката Дядюка Євгена Миколайовича у який останній просить відмовити у ОСОБА_2 у задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у вказаній справі у розмірі 79 200,00 грн., а випадку продовження розгляду питання щодо розподілу судових витрат, зменшити суму вказаних витрат до 10 000,00 грн.

Суд, з урахуванням клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу доходить до висновку щодо часткове стягнення витрат на правничу допомогу, виходячи з наступного.

Згідно п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, судом враховую, що позивачем було заявлено три позовні вимоги, а саме: одну вимогу немайнового характеру та дві вимоги майнового характеру. При цьому, рішенням суду від 22.11.2023 позов задоволено частково, а саме: задоволено одну вимогу немайнового характеру.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) зазначила, що суд повинен оцінювати необхідність та розумність судових у вигляді «гонорару успіху», саме в контексті компенсації цих витрат за рахунок іншої сторони судової справи.

Аналогічним чином тлумачить це питання і ЄСПЛ, висновки якого, зокрема, у рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (latridis v. Greece, заява № 31107/96) свідчать, що договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом, може підтверджувати, що у клієнта дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові, якщо така угода є юридично дійсною. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли між адвокатом і клієнтом, не може зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але ураховуючи також те, чи були вони розумними.

Разом з тим чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. Відповідно, суд зазначив, що процесуальним законодавством передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

В питанні критеріїв також слід згадати висновки Великої Палати у справі № 755/9215/15-ц. Так, суд наголосив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Також, у пункті 154 рішення ЄСПЛ у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20 травня 2019 у справі №916/2102/17, від 25 червня 2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05 червня 2019 року у справі № 922/928/18, від 30 липня 2019 року у справі №911/739/15 та від 1 серпня 2019 року у справі № 915/237/18).

Згідно ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог

В постанові Великої Палати у справі № 910/12876/19, суд зауважив, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Разом з тим чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. Відповідно, суд зазначив, що процесуальним законодавством передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Важливими є також висновки у постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, де визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Крім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015, пунктах 34-36 рішення у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Проаналізувавши вартість і обсяг наданих адвокатом Каращенко Ю.В. позивачу юридичних послуг та виконаних робіт у даній справі № 761/26516/23, зважаючи на її складність в контексті пред`явлених вимог та кількість поданих представниками процесуальних документів, ціну позову, а також час, який необхідний адвокату на їх підготовку та прийняття участі у розгляді справи, часткове задоволенні позовної заяви, суд дійшов до висновку, що сума витрат на правничу допомогу визначена у заяві про ухвалення додаткового рішення у розмірі 79 200,00 грн. є необґрунтованою та не відповідає дійсним і необхідним витратам, які змушений був понести відповідач у цій справі.

Отже, виходячи з обставин справи, які склалися у даному випадку, категорії спору, що є немайновим, фінансового стану і статусу обох сторін у спірних правовідносинах, обсягу фактично наданих позивачу послуг з правової допомоги та заперечень сторони позивача в контексті положень частини п`ятої статті 137 ЦПК України, на переконання суду, стягнення судових витрат, понесених позивачем у вказаній справі у розмірі 79 200,00 грн. є неспівмірним із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт в інтересах позивача, а також часом, витраченим на їх виконання, а тому не відповідає критеріям реальності таких витрат, розумності їхнього розміру та справедливості розміру отриманих коштів.

Враховуючи наявність підстав для зменшення розміру суми судових витрат суд приходить до висновку, що з відповідача «ДОЙЧЕ ВЕЛЛЕ» («Deutsche Welle») на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню 15 000,00 грн. в рахунок відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи, оскільки позовні вимоги задоволено частково.

Розмір такого стягнення судових витрат є пропорційним, розумним та справедливим, яке при цьому не порушуватиме права учасника справи на отримання коштів, які він змушений затратити з метою захисту своїх прав та інтересів в суді, а також відповідатиме завданню цивільного судочинства, проголошеному у статті 2 ЦПК України.

Вимога заяви представника позивача про стягнення з відповідача на користь позивач судового збору у розмір 2 878,72 грн. сплаченого позивачем при зверненні до суду, задоволенні не підлягає з огляду на наступне.

Так, позивач при зверненні до суду із позовом, в якому після усунення недоліків остаточно просила: зобов`язати відповідача працевлаштувати позивача на цьому самому або іншому підприємстві (установі, організації) на посаду «фахівець з управління проектами та програмами» зі збереженням істотних умов праці, які існували до її звільнення; стягнути із відповідача на користь позивача компенсацію втраченого заробітку в розмірі 100% середньомісячної заробітної плати щомісяця за час вимушеного прогулу до моменту фактичного працевлаштування ОСОБА_2 ; стягнути із відповідача на корить позивача моральну шкоду в розмірі 26000,00 грн. (а.с. 92- 104).

Так, позивач сплатила судовий збір у розмірі 2 878,72 грн. за вимогу позову майнового характеру.

При цьому, за вимогу позову про зобов`язання відповідача працевлаштувати позивача на цьому самому або іншому підприємстві (установі, організації) на посаду «фахівець з управління проектами та програмами» зі збереженням істотних умов праці, які існували до її звільнення, позивач була звільнення від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Як уже зазначалось судом, рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 22 листопада 2023 позов ОСОБА_2 до «ДОЙЧЕ ВЕЛЛЕ» («Deutsche Welle»), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Представництво «ДОЙЧЕ ВЕЛЛЕ» («Deutsche Welle») про виконання зобов`язань із працевлаштування, стягнення компенсації втраченого заробітку та стягнення моральної шкоди - задоволено частково. Зобов`язано «ДОЙЧЕ ВЕЛЛЕ» («Deutsche Welle») працевлаштувати ОСОБА_2 згідно ч.3 ст. 184 КЗпП України, відповідно до її фаху. В іншій частині позову - відмовлено.

Згідно ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви представника позивача в частині стягнення 2 878,72 грн. судового збору, оскільки судом задоволено одну вимогу немайнового характеру від сплати судового збору за явку позивач була звільненні, а в інших вимогах за які позивач сплатила судовий збір судом відмовлено, тому з урахуванням ч. 1 ст. 141 ЦПК України підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судового збору відсутні.

Таким чином заява представника позивача про ухвалення додаткового рішення по справі №761/40201/19 підлягає частковому задоволенню.

Щодо заяви представника відповідача «ДОЙЧЕ ВЕЛЛЕ» («Deutsche Welle») - адвоката Дядюка Євгена Миколайовича про розподіл судових витрат пов`язаних з правничою допомогою, відповідно до якої представник відповідача просить визнати причини пропуску строку на подання заяви поважними та ухвалити додаткове рішення у справі №761/26516/23, яким стягнути із ОСОБА_2 на користь відповідача «ДОЙЧЕ ВЕЛЛЕ» («Deutsche Welle») витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9500,00 євро, що на дату виставлення рахунку за курсом НБУ до євро еквівалентно 410 436,72 грн. (Т. 2 а.с. 51-50-62), слід зазначити наступне.

Глава 52 Цивільного кодексу України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору. Згідно з положеннями цієї статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Згідно зі статтею 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Системний аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє зробити такі висновки:

(1) договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2 статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»);

(2) за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України;

(3) як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;

(4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;

(5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»;

(6) відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару;

Отже, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Аналогічні правові висновки Верховного Суду викладені у постановах від 06 березня 2019 року у справі N 922/1163/18, від 07 вересня 2020 року у справі N 910/4201/19, від 19 листопада 2021 року у справі N 910/4317/21.

Як вбачається з матеріалів справи, представником відповідача на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надано до суду наступні документи: копію договору про надання правової допомоги № від 26 вересня 2023, який долучено до відзиву, а також документ на у томі 2 на аркуші справи 58 без перекладу на українську мову.

У заяві представник відповідача вказує, що докази, що підтверджуються надання Об`єднанням правої допомоги під час розгляду справи в суді зокрема копію додаткової угоди №1 від 26.09.2023 та докази сплати відповідачем рахунку, копію акту приймання-передачі наданих послуг будуть надані до або в судовому засіданні у якому буде розглядатись питання щодо розподілу судових витрат.

При цьому, у заяві про розподіл судових витрат пов`язаних з правничою допомогою представник відповідача просив суд визнати причини пропуску «Дойче Велле» строку на звернення із заявою про ухвалення додаткового рішення та подання доказів фактичного понесення витрат на професійну правничу допомогу поважними та поновити їх.

В обґрунтування причин пропуску строку для подання вказано заяви представник позивача зазначає, що вступне та резолютивна частини рішення суду по суті справи були оголошенні судом 22.11.2023 без участі представника відповідача, а сам текст вступної та резолютивної частини рішення був отриманий представник відповідача 27.11.2023, тому він з об`єктивних та незалежних причин від нього не володів інформацією про результат розгляду справи, а отже, не міг знати на кого будуть покладені судові витрати.

Велика Палата у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц вказала на можливість поновлення процесуального строку на подачу доказів понесених витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Можливість поновлення процесуального строку на подачу доказів понесених витрат на професійну правничу допомогу також підтверджено у пункті 24 постанови колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30 вересня 2021 року у справі № 918/853/20, в якій зазначено, що у випадку розгляду справи у порядку спрощеного провадження, коли проведення судових дебатів процесуальним законом взагалі не передбачено, учасник справи має дотримуватися встановленого пунктом 2 частини восьмої статті 129 ГПК України п`ятиденного строку для подання заяви про розподіл судових витрат та доказів понесення таких витрат, а в разі його пропуску - належним чином обґрунтувати поважність причин.

Відповідно до вимог ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

В свою чергу, положеннями ч. 3 ст. 127 ЦПК України передбачено, що якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.

Враховуючи обґрунтування заяви суд приходить до висновку, що представником відповідача пропущено строку на подання заяви про долучення доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу з поважних причини, враховуючи, що строк пропущено лише на 1 день, а тому вказаний строк підлягає поновленню.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Отже розмір понесених стороною витрат на професійну правничу визначається на підставі детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом.

Аналогічний висновок викладений у постанові у справі № 922/3812/19 Верховний Суд від 09.12.2021.

При цьому, суд зазначає, що детального опису робіт (наданих послуги), виконаних робіт, також такого опису не міститься у договорах, додаткових угодах та актах копії, яких долучено до матеріалів справи.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, щодо закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).

Відповідно до п. п. 4.1. Договору про надання правової допомоги № від 26 вересня 2023 розмір винагороди Об`єднання за надання Клієнту правової допомоги та порядок її сплати визначається додатковим договором, що підписується стотонами , або на умовах про-боно.

У заяві представник позивач зазначено, що Додатковою угодою до Договору сторони погодили, що вартість послуг за представництво відповідача у справі в суді першої інстанції становить 9500,00 євро без урахування ПДВ, однак матеріали справи не місять копії вказаної додаткової угоди.

Таким чином, склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмету доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного суду викладеної у Постанові від 02 вересня 2020 року у справі 329/766/18.

В постанові Великої Палати у справі № 910/12876/19, суд зауважив, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Разом з тим чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. Відповідно, суд зазначив, що процесуальним законодавством передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Важливими є також висновки у постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, де визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

В іншій своїй постанові у справі № 922/3812/19 Верховний Суд підтвердив власні висновки, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Відсутність документального підтвердження надання правової допомоги (договору надання правової допомоги, детального опису виконаних доручень клієнта, акта прийому-передачі послуг, чеків, квитанцій, платіжних доручень на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом тощо) є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв`язку з недоведеністю їх наявності. Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 20 липня 2021 року по справі № 922/2604/20.

За змістом ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Виходячи із змісту ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частини 1, 2 ст. 77 ЦПК України встановлює, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Крім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015, пунктах 34-36 рішення у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що заява представника відповідача про ухвалення додаткового рішення, в часині розподілу судових витрат задоволенню не підлягає, оскільки заявником не долучено до заяви та матеріалів справи не місять, додаткової угоди в якій визначено розмір винагороди адвоката, порядок та строки її сплати, детального опису робіт (наданих послуги), виконаних робіт, також такого опису не міститься у договорах про надання правової допомоги № від 26 вересня 2023, актів прийому-передачі послуг, чеків, квитанцій, платіжних доручень на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом тощо, що позбавляє суд можливості дослідити обсяг наданої правової допомоги їх вартість, наявності вказаних витрат у розмірі визначеній у заяві, а також оцінки критеріїв визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін, що є підставою для відмови у задоволенні заяви представника відповідача «ДОЙЧЕ ВЕЛЛЕ» («Deutsche Welle») - адвоката Дядюка Євгена Миколайовича про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат по справі № 761/26516/23.

При цьому, згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи, що позовну заяву задоволено в частинні вимог, від сплати судового збору за які позивач звільнення, суд приходить до висновку, що в порядку ч. 6 ст. 141 ЦПК України підлягає стягнення з «ДОЙЧЕ ВЕЛЛЕ» («Deutsche Welle») на користь держави судовий збір в розмірі 1073,60 грн.

Керуючись ст.ст. 133, 137,141, 144, 259, 260, 270, 353 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

заяву представника позивача ОСОБА_2 - адвоката Каращенко Юлії Валеріївни про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат по справі № 761/26516/23 за позовом ОСОБА_2 до «ДОЙЧЕ ВЕЛЛЕ» («Deutsche Welle»), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Представництво «ДОЙЧЕ ВЕЛЛЕ» («Deutsche Welle») про виконання зобов`язань із працевлаштування, стягнення компенсації втраченого заробітку та стягнення моральної шкоди, - задовольнити частково.

Стягнути з «ДОЙЧЕ ВЕЛЛЕ» («Deutsche Welle») на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15000,00 грн.

В задоволенні іншої частини заяви - відмовити.

В задоволенні заяви представника відповідача «ДОЙЧЕ ВЕЛЛЕ» («Deutsche Welle») - адвоката Дядюка Євгена Миколайовича про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат по справі № 761/26516/23 за позовом ОСОБА_2 до «ДОЙЧЕ ВЕЛЛЕ» («Deutsche Welle»), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Представництво «ДОЙЧЕ ВЕЛЛЕ» («Deutsche Welle») про виконання зобов`язань із працевлаштування, стягнення компенсації втраченого заробітку та стягнення моральної шкоди - відмовити.

Стягнути з «ДОЙЧЕ ВЕЛЛЕ» («Deutsche Welle») на користь держави судовий збір в розмірі 1073,60 грн.

Додаткове рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити учасників :

Позивач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: «ДОЙЧЕ ВЕЛЛЕ» («Deutsche Welle») Курт-Шумахер-Штр. 3, 53113 Бонн, Федеративна Республіка Німеччина (Kurt-Schumacher-Strasse 3, 53113 Bonn, Germany).

Третя особа: Представництво «ДОЙЧЕ ВЕЛЛЕ» («Deutsche Welle»), ЄДРПОУ 26634854, м. Київ, вул. Бориса Грінченка, 2, кв.6.

Повний текст рішення (додаткове) складено: 15.12.2023.

Суддя: