Постанова

від 26.12.2023 по справі 922/3519/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2023 року м. Харків Справа № 922/3519/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Радіонова О.О., суддя Істоміна О.А. , суддя Медуниця О.Є.

розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи матеріали Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" м. Київ (вх. №2316 Х/3) на рішення Господарського суду Харківської області від 05.10.2023 (повний текст підписано 05.10.2023 у місті Харкові) у справі №922/3519/23 суддя Аріт К.В.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", м.Київ до Відділу освіти, культури і спорту Чкаловської селищної ради Чугуївського району Харківської області, смт Чкаловське про стягнення 128531,55 грн ВСТАНОВИВ:

08.08.2023 року до Господарського суду Харківської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" до Відділу освіти, культури і спорту Чкаловської селищної ради Чугуївського району Харківської області про стягнення заборгованості за договором постачання природного газу №19-1053/21-БО-Т від 13.11.2021 року в розмірі 128531,55 грн, з яких: 60 386,34 грн - основний борг; 40 899,32 грн - пеня; 4 667,45 грн - 3% річних; 22 578,44 грн - інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов`язання у строк, визначений договором, чим порушено умови господарського зобов`язання, зокрема, вимоги пункту 5.1 договору№19-1053/21-БО-1 постачання природного газу від 13.11.2021.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 11.08.2023 року відкрито провадження у справі №922/3519/23 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 05.10.2023 у справі №922/3519/23 в позові відмовлено частково. Стягнуто з Відділу освіти, культури і спорту Чкаловської селищної ради Чугуївського району Харківської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" 128137,02 грн, з яких: 60 386,34 грн - основний борг; 40 899,32 грн - пеня; 4 667,45 грн - 3% річних; 22 183,91 грн - інфляційні втрати, крім того 2 675,76 грн судового збору (а.с.68-74).

Рішення суду обґрунтоване доведеністю матеріалами справи факту неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань зі своєчасної та повної оплати вартості отриманого від позивача природного газу за договором №19-1053/21-БО-1 постачання природного газу від 13.11.2021.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 05.10.2023 у справі №922/3519/23 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 394,53 грн інфляційних втрат та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на відповідача у справі (а.с.92-96).

Апелянт вважає рішення Господарського суду Харківської області від 05.10.2023 у справі №922/3519/23 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 394,53 грн інфляційних втрат таким, що прийняте з невірним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, без дослідження усіх істотних обставин справи.

На думку скаржника, місцевий господарський суд, задовольняючи позов в частині стягнення інфляційних втрат, невірно застосував положення ст. 625 Цивільного кодексу України щодо стягнення інфляційних втрат та відмовив у стягненні інфляційних втрат в розмірі 394,53 грн.

На думку скаржника, розрахунок інфляційних втрат, здійснений судом, є помилковим.

Окрім того, суд першої інстанції в порушення ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин не врахував висновки, викладені в постановах Верховного Суду (постанова ВС у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду

від 05.07.2019 у справі 905/600/18, постанова ВС у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.06.2020 у справі 905/21/19) щодо застосування норм права.

Відповідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.11.2023 року сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Радіонова О.О., судді Істоміна О.А., Медуниця О.Є.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10.11.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" на рішення Господарського суду Харківської області від 05.10.2023 у справі № 922/3519/23. Розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" на рішення Господарського суду Харківської області від 05.10.2023 у справі № 922/3519/23 вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Встановлено учасникам справи строк до 28.11.2023 року включно, для подання відзиву на апеляційну скаргу. Звернуто увагу на те, що відповідно до частини четвертої статті 263 Господарського процесуального кодексу України до відзиву додаються докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу. Запропоновано учасникам справи в строк до 28.11.2023 включно надати до суду заяви, клопотання та заперечення (у разі наявності) з доказами надсилання їх копії та доданих до них документів іншим учасникам справи.

09.11.2023 на виконання вимог ухвали суду від 06.11.2023 з Господарського суду Харківської області надійшли матеріали справи №922/3519/23.

Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив.

Відповідно до ч.3 ст. 263 ГПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно ч. 13 ст. 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Під час розгляду справи апеляційним господарським судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

13.11.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг (далі -позивач) та Відділом освіти, культури і спорту Чкаловської селищної ради Чугуївського району Харківської області (далі - відповідач) укладено договір №19-1053/21-БО-1 постачання природного газу (далі - договір), відповідно до умов якого позивач зобов`язався поставити відповідачу природний газ, а відповідач прийняти його та оплатити на умовах цього договору (а.с.17-27).

Згідно з п. 2.1. договору замовлений споживачем обсяг (об`єм) природного газу на період листопад 2021 по грудень 2022 погоджений в кількості 89,11 тис. куб. м.

Відповідно до п. 3.2 договору сторони погодили, що постачання газу за цим договором здійснюється постачальником виключно за умови включення споживача до Реєстру споживачів Постачальника, розміщеного на інформаційній платформі Оператора ГТС.

Пунктом 3.5 договору встановлено, що приймання-передача газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Відповідно до п.4.1 договору ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим Договором, встановлюється наступним чином:

Ціна природного газу за 1000 куб. м газу без ПДВ 13 658,42 грн., крім того податок на додану вартість за ставкою 20%, крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124,16 грн. без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1.10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136,576 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 163,89 грн. за 1000 куб. м.

Всього ціна газу за 1000 куб. м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу, за цим Договором становить 16554,00 грн.

Відповідно до пункту 5.1 договору, оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами в наступному порядку:

- 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому відповідач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період.

Пунктом 7.2 договору визначено, що у разі прострочення Споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього договору, Споживач зобов`язується сплатити Постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Договір укладено зі строком дії до 31.12.2022 (п. 13.1 договору).

На виконання умов договору, протягом листопада 2021 - червня 2022 позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 554 853,06 грн, що підтверджується актами приймання - передачі природного газу, які підписані та скріплені печатками позивача та відповідача (а.с.28-36).

За твердженнями позивача, відповідач оплату природного газу здійснював несвоєчасно та не виконав зобов`язання у строк, визначений договором, чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема, вимоги пункту 5.1 договору.

Таким чином, сума простроченого та несплаченого основного боргу відповідача перед позивачем за договором складає 60 386,34 грн.

На суми заборгованості за договором позивач здійснив нарахування 3% річних в розмірі 4 667,45 грн, пені в розмірі 40 899,32 грн та інфляційних втрат в розмірі 22 578,44 грн.

Вищенаведені обставини стали підставою звернення позивача з відповідним позовом до Господарського суду Харківської області.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Предметом спору за даною справою є стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором постачання природного газу №19-1053/21-БО-Т від 13.11.2021 року в розмірі 128 531,55 грн, з яких: 60 386,34 грн - основний борг; 40 899,32 грн - пеня; 4 667,45 грн - 3% річних; 22 578,44 грн - інфляційні втрати.

Відповідно до вимог частини 1 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи вимоги процесуального законодавства, суд апеляційної інстанції здійснює перегляд рішення Господарського суду Харківської області від 05.10.2023 у справі виключно у межах доводів та вимог апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", які зводяться до незгоди апелянта із судовим рішенням в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 394,53 грн інфляційних втрат.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч.1 ст.175 Господарського кодексу України (далі - ГК України) майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно з ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частинами 1, 2 статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (ч.1).

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2).

Судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі виконав свої зобов`язання за договором щодо оплати заборгованості.

Зазначене дає позивачу правові підстави для нарахування, зокрема, інфляційних втрат.

За твердженням позивача стосовно інфляційних втрат, то відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 24.01.2018 у справі №910/2466/16 вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізовувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляція за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже сума боргу в цьому періоді зменшується. Періодом, за який розраховуються інфляційні, є час прострочення з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

Розрахунок індексу інфляції здійснено позивачем у відповідності до рекомендацій, наданих відповідно до Листа Верховного Суду України від 03.04.1997 року №62-97-р.

Сума, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів за розрахунком позивача складає 22 578,44 грн (детальний розрахунок додано в додатках до позовної заяви (додаток 3, а.с.11-14).

Суд першої інстанції, розглядаючи позовні вимоги стосовно нарахування інфляційних втрат, зазначив: «…Перевіривши періоди нарахування та відповідні розрахунки інфляційних, суд дійшов висновку про їх часткову арифметичну невірність, у зв`язку з чим задоволенню підлягають інфляційні в сумі 22183,91 грн. У задоволені 394,53 грн інфляційних суд відмовляє, у зв`язку з невірним розрахунком».

Судова колегія апеляційної інстанції не погоджується з даними висновками місцевого господарського суду з огляду на таке.

Здійснюючи перевірку розрахунку інфляційних втрат, судова колегія враховує правову позицію Верховного Суду у постанові від 24.01.2018 у справі №910/24266/16, у постанові Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18, у постанові Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19.

У постанові Верховного Суду від 24.01.2018 у справі №910/24266/16 викладена правова позиція: «…Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція)».

У постанові Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18 викладена правова позиція: «…Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

В Рекомендаціях Верховного Суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ від 03.04.1997 № 62-97р зазначено, що сума, внесена в період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць; розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається, виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція; при цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція); у застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 № 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.97 N39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга" (п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Таким чином, інфляційні втрати підлягають нарахуванню за місяць та відповідно до положень ст. 625 ЦК України можуть бути стягнуті за весь час прострочення боржником грошового зобов`язання».

У постанові Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19 викладена правова позиція: «...при зменшенні суми боргу у конкретному місяці "А" на певну суму (до прикладу 100 грн.), до уваги приймається сума боргу на початок розрахункового періоду "Х", помножена на індекс інфляції у цьому місяці (до прикладу " і-1"), і від зазначеного добутку необхідно віднімати суму погашення (100 грн.) Отже, у математичному викладі це можна відобразити такою формулою: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн. - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці).

А за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).

У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу та ділиться на 100%.

Для відокремлення інфляційних збитків за певний період від основної заборгованості, від остаточного розрахунку основного боргу з інфляційною складовою, проведеного із застосуванням такої послідовності, необхідно відняти основний борг, який залишився непогашеним на кінець розрахункового періоду.

Отже, при зменшенні суми боргу, внаслідок часткового виконання зобов`язання боржником, сума погашення має відніматися не від основного боргу, який існував на початок розрахункового місяця, а від суми основного боргу, помноженої на індекс інфляції у цьому місяці (фактичної вартості грошей на кінець розрахункового місяця з урахуванням інфляційних процесів). А подальший розрахунок інфляційних збитків здійснюється з урахуванням саме проіндексованого залишку основного боргу за попередній місяць у тій же послідовності (шляхом перемножування на індекс інфляції за наступний місяць та віднімання конкретної суми погашення боргу у новому розрахунковому місяці)».

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія апеляційної інстанції вважає за необхідне застосувати вищевикладені висновки Верховного Суду та з урахуванням обставин даної справи зазначити наступне.

Математична операція «перемноження» індексів інфляції між собою на відміну від операції «додавання» призводить до того, що отриманий в результаті такої операції «перемноження» індексів інфляції за відповідний період буде отримано індекс інфляції, який враховує індекс інфляції попереднього періоду та збільшує такий індекс інфляції попереднього періоду на індекс інфляції наступного періоду і так далі.

Суд апеляційної інстанції при перерахунку також врахував, що згідно формули визначення індексу інфляції за будь-який період прострочення встановлена в абзаці 5 Листа Верховного суду України від 03.04.1997 року №62-97-р., зокрема, передбачено, що необхідно щомісячні індекси інфляції за відповідний проміжок часу помножити між собою.

В розрахунку інфляційних втрат за зобов`язаннями березня 2022 позивачем на заборгованість в розмірі 138 870,02 грн, що існувала протягом червня 2022, застосовано індекс інфляції 103,1%, визначений Державною службою статистики України за червень 2022 та нараховано 4 304,97 грн ((138 870,02 х 1,031) 138 820,02 = 4 304,97 грн). В наступному періоді (липень 2022) інфляційні втрати за червень 2022 додаються до суми основного боргу, що існував протягом липня 2022, оскільки інфляційні втрати входять до складу грошового зобов`язання і інфляційне збільшення наступного періоду нараховуються на суму боргу з урахуванням інфляційного збільшення попереднього періоду.

На заборгованість в розмірі 143 174,99 грн (138 870,02 грн основного боргу, що існував протягом липня 2022 + 4 304,97 грн інфляційних втрат за червень 2022) застосовано індекс інфляції 100,7%, визначений Державною службою статистики України за липень 2022 та нараховано 1002,22 грн ((143 174,99 х 1,007) 143 174,99 = 1 002,22).

В наступному періоді (серпень 2022) інфляційні втрати за липень 2022 додаються до суми основного боргу, що існував протягом серпня 2022 + інфляційні втрати за червень 2022.

Подібним чином позивачем розраховані суми інфляційних втрат за період серпень 2022 - лютий 2023, тобто при обрахунку кожного наступного періоду до заборгованості відповідача за березень 2022 додається інфляційне збільшення всіх попередніх періодів.

За період серпень 2022 лютий 2023 судом першої інстанції розраховано інфляційні втрати на заборгованість березня 2022 аналогічно розрахунку позивача.

Як свідчать матеріали справи, 22.03.2023 відповідачем було сплачено частину основного боргу у загальній сумі 109 740,44 грн (4810+104 930,44) «Інформація про надходження коштів на рахунки ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» за період з 13.11.2021 р. по 31.05.2023 р.» (а.с.38-39).

Таким чином, інфляційні втрати в березні 2023 розраховані позивачем з урахуванням залишку заборгованості за березень 2022 в розмірі 29 129,58 грн + 17 839,28 грн (сума інфляційного збільшення боргу, розрахована за період червень 2022-лютий 2023), тобто базою для нарахування інфляційних втрат на заборгованість березня 2022 в березні 2023 є сума 46 968,86 грн.

На заборгованість в розмірі 46 968,86 грн (29 129,58 грн основного боргу, що існував протягом березня 2023 + 17 839,28 грн інфляційних втрат за червень 2022 лютий 2023) застосовано індекс інфляції 101,5% визначений Державною службою статистики України за березень 2023 та нараховано 704,53 грн ((46 968,86 х 1,015) 46 968,86 = 704,53).

В наступному періоді (квітень 2023) інфляційні втрати за березень 2023 додаються до суми основного боргу, що існував протягом березня + сума інфляційного збільшення попередніх періодів.

Аналогічно були розраховані суми інфляційних втрат за квітень/травень 2023, тобто при обрахунку кожного наступного періоду до залишку заборгованості відповідача за березень 2022 додається інфляційне збільшення попередніх періодів (починаючи з червня 2022).

Таким чином, розмір інфляційних втрат за березень 2022 складає 18 878,00 грн, в сумі з інфляційними втратами за квітень 2023, травень 2023 та червень 2023 складає 22 578,44 грн, як обґрунтовано зазначено позивачем та відображено в розрахунку, доданому в додатках до позовної заяви.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення інфляційних втрат на суму 394,53 грн не навів жодних доводів із зазначенням конкретних сум (інфляційного збільшення за певні періоди існування заборгованості), які б свідчили про помилковість розрахунків позивача, доданих до позовної заяви, а лише обмежився загальним твердженням про арифметичну помилковість позивача, що є порушенням ст. 236 ГПК України.

Здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат за допомогою за допомогою інструменту Калькулятори системи інформаційно-правового забезпечення «Ліга Закон», судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку, що здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат є арифметично правильним та відповідає вказаним положенням Закону та умовам договору.

Східний апеляційний господарський суд зазначає, що завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення ЄСПЛ від 19 квітня 1994 року у справі «Ван де Гурк проти Нідерландів»).

Суд враховує, що за постійною судовою практикою ЄСПЛ, яка керується принципом правильного відправлення судочинства, судові рішення мають достатньою мірою визначати мотиви, з яких вони виходять. Цей обов`язок має різні межі залежно від характеру рішення, його слід аналізувати залежно від кожної конкретної справи (рішення у справах Руїса Торіха і Гіро Балані проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A і 303-B, с. 12, п. 29 та с. 29 - 30, п. 27, і "Хіггінс та інші проти Франції" від 19 лютого 1998 року, Recueil 1998-I, с. 60, п. 42).

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (рішення Європейського суду з прав людини "Олюджіч проти Хорватії" від 05.02.2009 №22330/05). Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Мала проти України" - заява № 4436/07, рішення від 03.07.2014, "Богатова проти України" - заява №5231/04, рішення від 7.10.2010 року).

Більш того, у визначенні справедливого судового розгляду справи сторін не можна не враховувати загальні фактичні та юридичні обставини справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Станкевич проти Польщі").

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справі "Де Куббер проти Бельгії" та у справі "Кастілло Альгар проти Іспанії" наголошується про те, що правосуддя має не тільки чинитися, також має бути видно, що воно чиниться. На кону стоїть довіра, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість. Якщо помилка національного суду щодо питань права або факту є настільки очевидною, що її можна кваліфікувати як "явну помилку" (тобто помилку, якої б не міг припуститися розумний суд) вона може порушити справедливість провадження (рішення Європейського суду з прав людини "Хамідов проти Росії").

Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Однак, ухвалене у цій справі рішення Господарського суду Харківської області від 05.10.2023 в частині відмови в стягненні інфляційних втрат в розмірі 394,53 грн не можна визнати обґрунтованим, оскільки судом було неправильно застосовано методику розрахунку, а саме порушено принцип безперервної послідовності перемножування індексів інфляції.

Зокрема, місцевим господарським судом інфляційні втрати нараховані на залишок заборгованості відповідача за березень 2022 в розмірі 29 129,58 без урахування інфляційного збільшення попередніх періодів, що існував протягом березня 2023 застосовано індекс інфляції 101,5%, визначений Державною службою статистики України за березень 2023 та нараховано 436,94 грн ((29129,58 х 1,015) 29129,58 = 436,9). В наступному періоді (квітень 2023) інфляційні втрати за березень 2023 додаються до суми основного боргу з урахуванням інфляційного збільшення тільки за березень 2023. Аналогічно місцевим судом розраховані суми інфляційних втрат за квітень та травень 2023, тобто при обрахунку кожного наступного періоду до залишку заборгованості відповідача за березень 2022 додається інфляційне збільшення не всіх попередніх періодів, а тільки березня 2023 та квітня 2023.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку про обґрунтованість доводів скаржника, тому як позивач у відповідності до положень Листа Верховного Суду України від 03.04.1997 року №62-97-р здійснив розрахунок інфляційних втрат з урахуванням збільшення суми боргу на розмір інфляційних втрат попереднього місяця, оскільки інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання.

Проте, суд першої інстанції вказаного не врахував, що призвело до ухвалення помилкового рішення в частині відмови в стягненні інфляційних втрат в розмірі 394,53 грн.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" підлягає задоволенню, у зв`язку з чим рішення Господарського суду Харківської області від 05.10.2023 у справі №922/3519/23 в частині відмови у стягненні інфляційних втрат в розмірі 394,53 грн підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по справі, зокрема по сплаті судового збору покладаються на відповідача, оскільки рішення ухвалено на користь позивача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 277, 280-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" на рішення Господарського суду Харківської області від 05.10.2023 у справі №922/3519/23 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Харківської області від 05.10.2023 у справі №922/3519/23 в частині відмови у стягненні інфляційних втрат в розмірі 394,53 грн скасувати.

3. Ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог.

4. Стягнути з Відділу освіти, культури і спорту Чкаловської селищної ради Чугуївського району Харківської області (адреса: 63544, Харківська обл., Чугуївський р-н, смт Чкаловське, вул.Свободи,1; код ЄДРПОУ 41557141) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (адреса: 04116, м.Київ, вул.Шолуденка,1; код ЄДРПОУ 42399676) інфляційні втрати в розмірі 394,53 грн.

5. Стягнути з Відділу освіти, культури і спорту Чкаловської селищної ради Чугуївського району Харківської області (адреса: 63544, Харківська обл., Чугуївський р-н, смт Чкаловське, вул.Свободи,1; код ЄДРПОУ 41557141) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (адреса: 04116, м.Київ, вул.Шолуденка,1; код ЄДРПОУ 42399676) судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 8,24 грн.

6. Стягнути з Відділу освіти, культури і спорту Чкаловської селищної ради Чугуївського району Харківської області (адреса: 63544, Харківська обл., Чугуївський р-н, смт Чкаловське, вул.Свободи,1; код ЄДРПОУ 41557141) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (адреса: 04116, м.Київ, вул.Шолуденка,1; код ЄДРПОУ 42399676) судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 4026, 00 грн.

7. Господарському суду Харківської області видати відповідні накази.

8. Постанова законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено 26.12.2023.

Головуючий суддя О.О. Радіонова

Суддя О.А. Істоміна

Суддя О.Є. Медуниця