Рішення

від 22.12.2023 по справі 905/1431/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22.12.2023 Справа №905/1431/23

Господарський суд Донецької області у складі судді Фурсової С.М. розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецькі енергетичні послуги» (49044, місто Дніпро, вулиця Моссаковського Володимира, будинок №7; код ЄДРПОУ 42086719)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Славмашсплав» (84110, Донецька область, місто Слов`янськ, вулиця Степова, будинок №15; код ЄДРПОУ 36806902)

про стягнення 137 771,16 гривень, -

без виклику сторін

С У Т Ь С П О Р У

Товариство з обмеженою відповідальністю «Донецькі енергетичні послуги» звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Славмашсплав» про стягнення 137 771,16 гривень, з яких 136 352,63 гривень основна заборгованість, 1 418,53 гривень 3 % річних.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору про постачання електричної енергії №3407 від 01.01.2019 в частині повної і своєчасної оплати спожитої електричної енергії у березні-червні 2023 року.

Статтею 12 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку наказного провадження, позовного провадження (загального або спрощеного).

За приписами частини першої пункту 3 статті 12 господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Для цілей цього Кодексу визначено поняття малозначних справ, а саме це справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними.

Відповідно до ч.5 ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Розглянувши матеріали позовної заяви, господарський суд дійшов висновку, що справу слід розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, оскільки справа не є складною, а сума позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 03.11.2023 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Також, даною ухвалою встановлено сторонам строк на подання заяв по суті спору та доказів.

Від позивача 16.11.2023 надійшли додаткові пояснення.

Від відповідача 01.12.2023 надійшов відзив на позовну заяву з доказами проведення часткових оплат та заперечення щодо вимог про стягнення 3% річних. Також, відповідачем заявлено клопотання про залучення до участі у справі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору, а саме КЕВ м. Луганська.

Згідно з ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 03.11.2023 відповідачу встановлювався п`ятнадцятиденний строк на подання відзиву на позовну заяву з дня вручення даної ухвали.

Поштове відправлення №0600059232492, за яким здійснювалось направлення ухвали про відкриття провадження у справі відповідачеві, повернулось до суду 12.12.2023 з приміткою "за закінченням терміну зберігання".

При цьому, 22.11.2023 судом отримано через підсистему "Електронний суд" заяву представника відповідача про надання доступу до матеріалів справи в електронному вигляді для ознайомлення. Судом такий доступ надано невідкладно в той же день.

Враховуючи викладене, суд вважає поданий відповідачем відзив на позовну заяву таким, що поданий у визначений судом строк.

06.12.2023 судом отримано відповідь на відзив із запереченнями щодо залучення третьої особи.

Від відповідача 08.12.2023 надійшли заперечення на відповідь на відзив.

З огляду на те, що під час розгляду справи судом було створено сторонам необхідні умови для доведення фактичних обставин справи, зокрема, було надано достатньо часу для реалізації кожним учасником спору своїх процесуальних прав, передбачених ст.ст. 42, 46 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає за необхідне розглянути справу за наявними матеріалами.

Щодо клопотання відповідача про залучення до участі у справі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору.

Відповідно до ч.1, 3 ст.50 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи. У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі.

Відповідач в обґрунтування необхідності залучення третьої особи зазначає, що КЕВ м. Луганська є стороною договору №615/2023 від 28.08.2023 про спільне користування нерухомим майном, відповідно до п. 3.2. якого взяв на себе зобов`язання з відшкодування відповідачеві всіх витрат за комунальні послуги.

Враховуючи, що витрати за комунальні послуги КЕВ м. Луганська відшкодовуються безпосередньо ТОВ «Славмашсплав», не є стороною договору про постачання електричної енергії №3407 від 01.01.2019, не є суб`єктом спірних правовідносин, у суду відсутні підстави для залучення до у справі третіх осіб.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи, дослідивши матеріали справи, господарський суд

В С Т А Н О В И В

На офіційному веб-сайті Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, розміщено постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.06.2018 №429, згідно з якою Товариству з обмеженою відповідальністю «Донецькі енергетичні послуги» видано ліцензію з постачання електричної енергії споживачу.

Договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, відповідно до його п.п.1.1.-1.2, є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу постачальником електричної енергії та укладається сторонами, з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, шляхом приєднання Споживача до умов цього договору. Умови цього Договору розроблені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 №312, та є однаковими для всіх споживачів.

Згідно п.2.1 договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Постачальник за цим договором не має права вимагати від споживача будь-якої іншої плати за електричну енергію, що не визначена у комерційній пропозиції, яка є додатком до цього договору (п.3.3 договору).

Пунктом п.3.4 договору встановлено, що початком постачання електричної енергії споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднанні.

Відповідно до п.5.1 договору споживач розраховується з постачальником за спожиту електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої регулятором, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком до цього договору.

Пунктом 5.2 договору встановлено, що спосіб визначення ціни за електричну енергію зазначається в комерційній пропозиції Постачальника.

Ціна на електричну енергію встановлюється з дотриманням вимог, передбачених Законом України «Про ринок електричної енергії» і ПРРЕЕ. Сторони домовилися про те, що ціна на електричну енергію, сформована Постачальником відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором, повинна бути обов`язкова для Сторін з дати її введення в дію (п.5.5 Договору).

Пунктом 5.6 договору встановлено, що інформація про діючу ціну на електричну енергію Постачальника має бути розміщена на офіційному веб-сайті Постачальника не пізніше ніж за 20 днів до дати її застосування із зазначенням порядку її формування.

Ціна (тариф) на електричну енергію має зазначатися Постачальником у рахунках на оплату спожитої електричної енергії за цим Договором, у тому числі у разі її зміни (п.5.7 договору).

Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць (п.5.8 договору).

Розрахунки Споживача за цим Договором здійснюються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Постачальника. Оплата вартості електричної енергії за цим Договором здійснюється Споживачем виключно шляхом перерахування коштів на спецрахунок Постачальника. Оплата вважається здійсненою після того, як на спецрахунок Постачальника надійшла вся сума коштів. Спецрахунок Постачальника зазначається у платіжних документах Постачальника, у тому числі у разі його зміни (п.5.9 договору).

Оплата рахунка Постачальника за цим Договором має бути здійснена Споживачем у строки, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів від дати отримання Споживачем цього рахунка, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного в комерційній пропозиції, прийнятої Споживачем (п.5.10 договору).

Відповідно до п.5.13 договору споживач здійснює оплату за послугу з розподілу (передачі) електричної енергії у складі вартості (ціни) електричної енергії постачальника. При виставленні рахунку за спожиту електричну енергію споживачу постачальник зобов`язаний окремо вказувати оплату за послугу з розподілу електричної енергії.

Споживач зобов`язаний забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії відповідно до умов цього договору та пов`язаних з постачанням електричної енергії послуг згідно з умовами цього договору (пп.1 п.6.2 договору).

Постачальник зобов`язується обчислювати і виставляти рахунки споживачу відповідно до вимог та у порядку, передбачених ПРРЕЕ та цим договором, проводити оплату послуги з розподілу (передачі) електричної енергії оператору системи (пп.2, 9 п.7.2 договору).

За невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальністю, передбачену цим договором та чинним законодавством (п. 9.1. договору).

Цей договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав споживач, та набуває чинності з дати подання споживачем заяви-приєднання, якщо інше не встановлено комерційною пропозицією. Умови цього договору починають виконуватись з дати початку постачання електричної енергії, зазначеної споживачем в заяві-приєднання (п.13.1. договору).

Пунктом 13.6 договору передбачені умови його припинення.

Додатком 2 до договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг є комерційна пропозиція «Універсальна» постачальника універсальних послуг Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецькі енергетичні послуги» для малих непобутових споживачів.

Відповідно до розділу 2 комерційної пропозиції постачання електричної енергії за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (далі Договір) здійснюється за регульованими цінами (тарифами) на електроенергію, розрахованими у відповідності до норм чинного законодавства зокрема, на момент публікації цієї комерційної пропозиції відповідно до постанови НКРЕКП від 05.10.2018 №1177.

Територія здійснення ліцензованої діяльності - у межах Донецької області (розділ 3 комерційної пропозиції).

Розрахунок (оплата) електричної енергії здійснюється Споживачем у формі попередньої оплати з остаточним розрахунком, що проводиться за фактично відпущену електричну енергію згідно з даними комерційного обліку. Оплата здійснюється на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Постачальника, зазначений у Договорі та/або розрахункових документах. Прийняттям цієї комерційної пропозиції, споживач надає згоду та доручає постачальнику здійснення повернення грошових коштів, що надійшли в рахунок оплати електричної енергії (аванси, переплати тощо), шляхом їх зарахування між відповідними рахунками, в тому числі із спеціальним режимом використання (між договорами в разі повного переходу з постачання електричної енергії на умовах універсальної послуги до постачання за вільними цінами), таким чином, щоб забезпечити їх коректне відображення, зокрема, у випадку помилкового перерахування споживачем, зарахування переплат в рахунок погашення заборгованості чи споживання майбутніх періодів, у випадку коригування обсягів оператором системи, та в інших випадках, в тому числі при внесенні змін до чинного законодавства (розділ 4 комерційної пропозиції).

Розрахунок (оплата) за фактично спожиту електричну енергію має здійснюватися Споживачем у строк не більше 5 робочих днів після закінчення розрахункового періоду, не залежно від отримання рахунку.

Виставлення рахунків за спожиту електроенергію здійснюється не пізніше 20-го числа місяця наступного за розрахунковим, за умови отримання даних про обсяги споживання від споживача/оператора системи/адміністратора комерційного обліку. Виставлення рахунку здійснюється шляхом його формування в програмного комплексі постачальника з можливістю перегляду споживачем в онлайн сервісі «Особистий кабінет». За умовами цієї комерційної пропозиції споживач має обов`язок зареєструватися в сервісі «Особистий кабінет» та користуватись відповідним сервісом.

Рахунок за фактичне споживання формується Споживачем самостійно в сервісі «Особистий кабінет» не пізніше 24 годин після закінчення розрахункового періоду. В інших випадках рахунок надається Постачальником Споживачу на підставі отриманих від Споживача/оператора розподілу/адміністратора комерційного обліку даних та може бути отриманий Споживачем у відповідному енергоофісі Постачальника. У разі не отримання Споживачем рахунку, Споживач здійснює оплату за спожиту електричну енергію, в установлені даним розділом строки, за платіжним документом, самостійно оформленим споживачем (розділ 5 комерційної пропозиції).

За внесення платежів, передбачених умовами Договору, з порушенням термінів, визначених цією Комерційною пропозицією, Споживач сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, нарахованої протягом всього періоду прострочення зобов`язання та 3% річних від суми боргу. Сума боргу сплачується Споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення. (розділ 6 комерційної пропозиції).

У розділі 13 комерційної пропозиції порядок інформування споживача передбачає направлення інформації шляхом: через особистий кабінет, на своєму офіційному сайті у мережі Інтернет, засобами електронного зв`язку на електронну адресу вказану споживачем, СМС-повідомленнями на номер, в центрах обслуговування споживачів тощо.

Заява-приєднання споживача, ТОВ «Славмашсплав» до договору про постачання електричної енергії споживачу постачальником універсальних послуг у матеріалах справи відсутня, сторонами не подавалась.

Разом з тим, як зазначає позивач та підтверджено матеріалами справи, ТОВ «Славмашсплав» 01.01.2019 приєдналось до умов публічного договору про постачання електричної енергії постачальником електричних послуг та комерційної пропозиції шляхом фактичного споживання електроенергії та здійснення оплат.

Товариству з обмеженою відповідальністю «Славмашсплав» відкрито особистий рахунок споживача №3407.

У підтвердження факту приєднання та здійснення оплат за спожиту електроенергію позивачем додано виписки Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» по особовому рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецькі енергетичні послуги» за 11.01.2019, 14.01.2019, 22.02.2022, з яких вбачається внесення коштів ТОВ «Славмашсплав» у рахунок оплат споживання за договором №3407:

14.01.2019 - 1 145,00 гривень, передоплата за електроенергію зг дог 3407, платник ТОВ «Славмашсплав»;

22.02.2022 2 529,13 гривень, передоплата за електроенергію зг дог 3407, платник ТОВ «Славмашсплав».

Таким чином факт укладення договору між сторонами документально підтверджено, сторонами не заперечується.

Відповідно до актів прийняття-передавання товарної продукції (електроенергії) б/н від 31.03.2023, від 31.05.2023, від 30.06.2023, за березень, травень червень 2023 позивачем відображено передачу електричної енергії відповідачу на виконання умов договору про постачання електричної енергії №3407 від 01.01.2019 на загальну суму 136 421,87 гривень:

- у березні 2023 року в обсязі 14 023 кВт/год на суму 86 685,86 гривень з ПДВ;

- у травні 2023 року в обсязі 60 кВт/год на суму 357,82 гривень з ПДВ;

- у червні 2023 року в обсязі 8 290 кВт/год на суму 49 378,19 гривень з ПДВ.

Означені акти прийняття-передавання товарної продукції підписані сторонами в сервісі «Особистий кабінет» за допомогою електронного цифрового підпису.

З листів ТОВ «Донецькі енергетичні послуги» №24/7730 від 21.09.2023 та АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» №67/14416-вих від 25.09.2023 слідує відповідність обсягів споживання електричної енергії відповідачем в обсягах, що визначені в актах прийняття-передавання товарної продукції (електроенергії) за березень, травень червень 2023 року.

Позивачем сформовано рахунки за спожиту електроенергію:

№3407 від 31.03.2023 за березень 2023 року на суму 86 616,62 гривень з ПДВ, в якому відображено, що на початок розрахункового періоду існує переплата 69,24 гривень;

№3407 від 05.06.2023 за травень 2023 року на суму 86 974,44 гривень з ПДВ. Відповідно до документа, сума 86 616,62 гривень є дебітом на поточну дату, а тому рахунок включає залишок несплаченої вартості електричної енергії на зазначену суму.

№3407 від 04.07.2023 за червень 2023 року на суму 136 352,63 гривень з ПДВ. Відповідно до документа, сума 86 974,44 гривень є дебітом на поточну дату, а тому рахунок включає залишок несплаченої вартості електричної енергії на зазначену суму.

З приводу існування переплати позивачем вказано, що в рахунок погашення нарахувань, за вказані розрахункові періоди, Споживачем оплати не здійснювались.

У розділі 4 Комерційної пропозиції, зазначено що Споживач надає згоду та доручає Постачальнику повернення грошових коштів, що надійшли в рахунок оплати електричної енергії (аванси, переплати тощо), шляхом їх зарахування між відповідними рахунками, в тому числі із спеціальним режимом використання, таким чином, щоб забезпечити їх коректне відображення, в тому числі у випадку помилкового перерахування Споживачем, зарахування переплат в рахунок погашення заборгованості чи споживання майбутніх періодів, у випадку коригування обсягів оператором системи, та в інших випадках, в тому числі при зміні чинного законодавства.

Відповідно до банківської виписки від 22.02.2022 року, Споживачем здійснено оплату в розмірі 2 529,13 гривень, з призначенням платежу «Передоплата за електроенергію зг дог 3407».

З урахуванням розділу 4 Комерційної пропозиції, залишок грошових коштів із вищевказаного платежу у розмірі 69,24 гривень були зараховані в якості часткової оплати за розрахунковий період «березень 2023 року».

Оплати з чітким призначенням платежів від відповідача не надходило.

Внаслідок чого заборгованість за зобов`язаннями березня, травня - червня 2023 року визначена позивачем у розмірі 136 352,63 гривень.

Судом звернуто увагу, що до позовної заяви додано претензію за вих.№24/7315 від 12.09.2023 про сплату заборгованості на інших нарахувань за несвоєчасне проведення розрахунків, проте у зв`язку з відсутністю доказів її направлення не приймається в якості належного доказу.

За твердженнями позивача, не сплаченим залишився борг за зобов`язаннями березня, травня - червня 2023 року у розмірі 136 352,63 гривень, що зумовило позивача звернутися до суду із даним позовом з метою захисту своїх прав.

Згідно із ст.129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.

За змістом ст.13 Господарського процесуального кодексу України встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

За приписом ст.76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства , але за аналогією породжують цивільні права і обов`язки.

Згідно із ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як вбачається з матеріалів справи, у період березень, травень червень 2023 року, за який виник спір, сторони перебували у договірних відносинах.

Відповідно до ст.275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України «Про ринок електричної енергії».

Згідно з ч.ч.6, 7 ст.276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору.

З огляду на приписи ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Із зазначеною нормою кореспондується й частина 1 статті 193 Господарського кодексу України, відповідно до якої суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Разом з тим, ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо в зобов`язанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п.1 ч.3 ст.58 Закону України «Про ринок електричної енергії» споживач зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Відповідно до п.4, п.5 ч.2 ст.53 Закону України «Про ринок електричної енергії» адміністратор комерційного обліку на ринку електричної енергії відповідно до правил ринку, кодексу комерційного обліку та інших нормативно-правових актів: надає дані комерційного обліку електричної енергії адміністратору розрахунків та іншим учасникам ринку; створює та управляє базами даних комерційного обліку електричної енергії, а також централізованими реєстрами постачальників послуг комерційного обліку, точок комерційного обліку та автоматизованих систем, що забезпечують комерційний облік електричної енергії.

Згідно п.9.14.1 Кодексу комерційного обліку електричної енергії АКО має передавати АР та учасникам ринку сертифіковані дані комерційного обліку в обсязі, необхідному та достатньому для проведення ними розрахунків та виставлення рахунків своїм контрагентам.

Відповідно до п.4.3 Правил роздрібного ринку електричної енергії дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг.

За приписами п.4.12 Правил роздрібного ринку електричної енергії розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну.

Згідно розділу 2 комерційної пропозиції до договору визначено, зокрема, «ДТЕК Донецькі електромережі» оператором системи розподілу/передачі.

Як свідчать фактичні обставини справи, відповідачу поставлено електричну енергію:

- у березні 2023 року в обсязі 14 023 кВт/год на суму 86 685,86 гривень з ПДВ;

- у травні 2023 року в обсязі 60 кВт/год на суму 357,82 гривень з ПДВ;

- у червні 2023 року в обсязі 8 290 кВт/год на суму 49 378,19 гривень з ПДВ.

Оплата рахунка Постачальника за цим Договором має бути здійснена Споживачем у строки, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів від дати отримання Споживачем цього рахунка, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного в комерційній пропозиції, прийнятої Споживачем (п.5.10 договору).

Розрахунок (оплата) за фактично спожиту електричну енергії має здійснюватися Споживачем у строк не більше 5 робочих днів після закінчення розрахункового періоду, незалежно від отримання рахунку.

Рахунок за фактичне споживання формується Споживачем самостійно в сервісі «Особистий кабінет» не пізніше 24 годин після закінчення розрахункового періоду. В інших випадках рахунок надається Постачальником Споживачу на підставі отриманих від Споживача/оператора розподілу/адміністратора комерційного обліку даних та може бути отриманий Споживачем у відповідному енергоофісі Постачальника. У разі не отримання Споживачем рахунку, Споживач здійснює оплату за спожиту електричну енергію, в установлені даним розділом строки, за платіжним документом, самостійно оформленим споживачем (розділ 5 комерційної пропозиції).

Позивачем сформовано рахунки за спожиту електроенергію:

№3407 від 31.03.2023 за березень 2023 року із зазначенням кінцевої дати оплати 07.04.2023;

№3407 від 05.06.2023 за травень 2023 року із зазначенням кінцевої дати оплати 12.06.2023;

№3407 від 04.07.2023 за червень 2023 року із зазначенням кінцевої дати оплати 11.07.2023.

При цьому матеріали справи не містять доказів вручення/направлення вказаних рахунків.

При дослідженні умов договору та комерційної пропозиції судом встановлено декілька альтернативних варіантів визначення строку на здійснення оплати, які певною мірою суперечать один одному:

- строк визначений у виставленому рахунку на оплату, але не менше 5 робочих днів від дати отримання Споживачем цього рахунка;

- або протягом 5 робочих днів після закінчення розрахункового періоду, незалежно від отримання рахунку.

Наведене може призводити до невизначеності у Споживача щодо кінцевої дати проведення розрахунку.

Contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав). Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які «не були індивідуально узгоджені» (no individually negotiated), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір «під переважним впливом однієї зі сторін» (under the dоminant influence of one party).

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

З урахуванням викладеного, судом кінцевою датою проведення оплати судом вважається дата зазначена у виставлених самим позивачем рахунках на оплату.

Відтак, остаточний розрахунок за березень 2023 року до 07.04.2023; за травень 2023 року до 12.06.2023; за червень 2023 року до 11.07.2023.

Відповідачем подано до суду платіжні інструкції, що підтверджують повну оплату заявленої заборгованості:

платіжна інструкція №575 від 23.10.2023 на суму 49 378,19 гривень з призначенням платежу за червень 2023 зг рах №3407 від 04.07.2023;

платіжна інструкція №576 від 25.11.2023 на суму 43 487,22 гривень;

платіжна інструкція №577 від 19.12.2023 на суму 43 502,89 гривень,

а всього 136 368,30 гривень.

Посилання відповідача у платіжній інструкції №575 від 23.10.2023 на відповідний рахунок для оплати свідчить про отримання відповідачем цих рахунків та правильність висновку суду щодо визначення строку розрахунків дата зазначена у рахунку на оплату.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі з підстав відсутності предмета спору, якщо наявними в матеріалах справи доказами підтверджується відсутність предмета спору, зокрема, у випадку припинення його існування (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу, тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

З матеріалів справи слідує, що позивач звернувся з даним позовом до суду 27.10.2023 (дата формування документа в системі «Електронний суд»).

Натомість, сума боргу в розмірі 49 378,19 гривень сплачена відповідачем 23.10.2023, що свідчить про відсутність спору в цій частині на момент звернення позивача до суду та відкриття провадження у справі.

За таких обставин, суд відмовляє у задоволенні позову щодо стягнення заборгованості в сумі 49 378,19 гривень за зобов`язаннями червня 2023 року.

Враховуючи щодо відповідачем надано належні докази оплати заявленої до стягнення суми заборгованості у розмірі 86 974,45 гривень після відкриття провадження у справі, суд закриває провадження у справі в цій частині на підставі п.2 ч.1 ст. 231 ГПК України.

Окрім суми основної заборгованості позивачем заявлено до стягнення 1 418,53 гривень 3% річних за період з 08.04.2023 по 30.09.2023 за несвоєчасне проведення розрахунків.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відтак, суд зобов`язаний належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку - розрахунок 3% річних), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних суд дійшов висновку, що вони є методологічно та арифметично правильним.

Відповідач заперечуючи проти задоволення позовних вимог в цій частині зауважив, що на підставі п.12.1. договору звільнений від відповідальності за часткове або повне невиконання своїх зобов`язань.

Також, відповідач наголосив, що користування електричною енергією здійснюють інші особи на підставі договору №615/2023 від 28.08.2023 спільного користування нерухомим майном. За вказаним договором КЕВ м. Луганська взяло на себе зобов`язання з відшкодування відповідачеві всіх витрат за комунальні послуги. Про наведені обставини відповідач неодноразово повідомляв позивача своїми листами.

Вимогу позивача про стягнення 3% річних за несвоєчасне проведення розрахунків між сторонами вважає недобросовісною поведінкою.

Щодо наявності підстав для звільнення відповідача від відповідальності на підставі п.12.1. договору.

За загальним правилом, обов`язковою передумовою для покладення відповідальності за порушення зобов`язання є вина особи, яка його порушила (частина 1 статті 614 ЦК України), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Суд зазначає, що ст. 617 ЦК України передбачено про звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання особи, яка порушила зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Таким чином, щодо форс-мажору та застосування даної норми необхідні певні умови: наявність обставин непереборної сили; їх надзвичайний характер; неможливість попередження порушення зобов`язання; причинний зв`язок між обставинами непереборної сили і невиконанням зобов`язання.

У пункті 1 частини першої статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.

За змістом частини другої статті 218 ГК України, підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.

Так, частина друга статті 218 ГК України передбачає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Так, у довідці №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 ТПП України засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року; ТПП підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Відтак, Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними, тобто обставинами непереборної сили.

Натомість сертифікат, який видається ТПП України або регіональною ТПП за особистою заявою сторони, має засвідчувати не лише наявність форс-мажорної обставини, а і її вплив на конкретне зобов`язання, що унеможливлює його виконання у термін, передбачений відповідним договором, контрактом, угодою.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків, згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт та ситуації, що з ним пов`язані (включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, ембарго, діями іноземного ворога): загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибухи, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані положеннями відповідних рішень або актами державних органів влади, закриття морських проток, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також обставини, викликані винятковими погодними умовами чи стихійним лихом - епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, тощо (ч. 2 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України»).

У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі № 913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022 у справі №908/2287/17, зазначив, що сертифікат видається торгово-промисловою палатою за зверненням однієї зі сторін спірних правовідносин (сторін договору), яка (сторона) оплачує (за винятком суб`єктів малого підприємництва) послуги торгово-промислової палати. Водночас інша сторона спірних правовідносин (договору) позбавлена можливості надати свої доводи і вплинути на висновки торгово-промислової палати (пункт 75).

Таке засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися, але не пов`язує суд у випадку виникнення спору між сторонами щодо правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних (пункт 76).

Сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу (пункт 77).

Отже, форс-мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов`язань. Стороною договору має бути підтверджено не лише факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання.

Натомість, відповідач не надав суду належних доказів того, що Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), пов`язані з початком 24.02.2022 військової агресії Російської Федерації проти України об`єктивно унеможливили виконання грошових зобов`язань за договором у спірний період.

Щодо інших доводів про наявність підстав для звільнення відповідача від відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань.

Відповідно до частини першої статті 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Також, у пункті 8.38 постанови від 15.09.2020 у справі №902/417/18 Велика Палата Верховного Суду, посилаючись на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, вказала, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 зробила й наступні висновки.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

При вирішенні питання про зменшення нарахованих штрафних санкцій суд бере до уваги співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені. Такий підхід є усталеним в судовій практиці (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 та Верховного Суду від 23.09.2019 у справі №920/1013/18, від 26.03.2020 у справі №904/2847/19).

З поданих доказів судом встановлено, що відповідачем було надано в користування належні йому нежитлові будівлі.

У листах від 31.08.2023, 13.09.2023, 22.09.2023, 06.10.2023 відповідач зазначав, що ним передано в безоплатне користування своє майно з 12.05.2023.

Доказів направлення вказаних листів матеріали справи не містять

У долученому до відзиву на позовну заяву листі-дорученні, адресованому начальнику КЕВ м. Луганська, зазначено, про необхідність укладення договору оренди та договору на відшкодування комунальних послуг з 26.06.2023.

Договір спільного користування №615/2023 укладений 28.08.2023.

Гарантійний лист КЕВ м. Луганська №524/2085 щодо оплати заборгованості за спожиту електричну енергію датований 22.08.2023, при цьому зі змісту листа не можливо визначити період заборгованості, за який гарантує оплата.

У платіжній інструкції №19.10.2023 від 21.10.2023 на відшкодування витрат за спожиту електричну енергію у призначенні платежу вказано «за червень 2023».

Будь-яких свідчень щодо користування нежитловими приміщеннями за певною адресою іншими особами протягом 2022 року, до червня 2023 року матеріали справи не містять.

З огляду на викладене у суду відсутні підстави вважати позивача обізнаним про існування зазначених вище обставин.

Також судом враховано, що позивачем заявлено до стягнення лише 3% річних проти зазначених у претензії, доданої до позовної заяви, інших можливих нарахувань.

Суд звертає увагу, що розмір нарахувань (3% річних) становить 1 418,53 гривень та складає 1,04% суми основного боргу.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Разом з тим, вирішуючи питання про наявність вини як умови застосування відповідальності, передбаченої ст. 625 ЦК України, слід враховувати особливість правової природи цієї відповідальності.

Беручи до уваги те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційних нарахувань та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Це правило ґрунтується на засадах справедливості і виходить з неприпустимості безпідставного збереження грошових коштів однією стороною зобов`язання за рахунок іншої.

При цьому, відповідачем не надано й доказів неможливості самостійно виконати свої грошові зобов`язання перед позивачем, з огляду на те, що відшкодування витрат здійснюється безпосередньо відповідачу, а не замість нього надавачам комунальних послуг.

З огляду на вказане, суд дійшов висновку про відсутність підстав для звільнення відповідача від відповідальності у вигляді нарахованих 3% річних, або зменшення їх розміру.

Згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог. витрати по сплаті судового збору в частині закриття провадження у справі покладаються на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Керуючись статтями 12, 13, 73, 74, 76, 77, 79, 86, 91, 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецькі енергетичні послуги» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Славмашсплав» про стягнення 137 771,16 гривень, з яких 136 352,63 гривень основна заборгованість, 1 418,53 гривень 3 % річних задовольнити частково.

Провадження у справі №905/1431/23 в частині позовних вимог про стягнення заборгованості у розмірі 86 974,45 гривень - закрити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Славмашсплав» (84110, Донецька область, місто Слов`янськ, вулиця Степова, будинок №15; код ЄДРПОУ 36806902) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецькі енергетичні послуги» (49044, місто Дніпро, вулиця Моссаковського Володимира, будинок №7; код ЄДРПОУ 42086719) 1 418,53 гривень 3% річних, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 377,63 гривень.

В частині стягнення 49 378,19 гривень заборгованості відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення складено та підписано 22.12.2023.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Донецькі енергетичні послуги» (49044, місто Дніпро, вулиця Моссаковського Володимира, будинок №7; код ЄДРПОУ 42086719)

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Славмашсплав» (84110, Донецька область, місто Слов`янськ, вулиця Степова, будинок №15; код ЄДРПОУ 36806902)

Суддя С.М. Фурсова