Постанова

від 26.03.2024 по справі 905/1431/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2024 року м. Харків Справа № 905/1431/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Білоусова Я.О., суддя Бородіна Л.І. , суддя Тарасова І.В.

розглянувши у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Славмашсплав (вх. № 161 Д/2) на рішення Господарського суду Донецької області від 22.12.2023 у справі №905/1431/23 (прийняте у приміщенні Господарського суду Донецької області суддею Фурсовою С.М., повний текст рішення складено 22.12.2023)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Донецькі енергетичні послуги, м.Дніпро,

до Товариства з обмеженою відповідальністю Славмашсплав, м.Слов`янськ, Донецька область,

про стягнення 137 771,16 грн,

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю Донецькі енергетичні послуги звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Славмашсплав 137 771,16 грн, з яких: 136 352,63 грн основна заборгованість, 1418,53 грн 3 % річних.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору про постачання електричної енергії №3407 від 01.01.2019 в частині повної і своєчасної оплати спожитої електричної енергії у березні-червні 2023 року.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 22.12.2023 у справі №905/1431/23 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Донецькі енергетичні послуги задоволено частково.

Провадження у справі №905/1431/23 в частині позовних вимог про стягнення заборгованості у розмірі 86 974,45 грн - закрито.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Славмашсплав на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Донецькі енергетичні послуги 1418,53 грн 3% річних, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 1377,63 грн.

В частині стягнення 49 378,19 грн заборгованості відмовлено.

Рішення суду щодо відмови в частині стягнення боргу в розмірі 49 378,19 грн обґрунтовано тим, що позивач звернувся з даним позовом до суду 27.10.2023 (дата формування документа в системі Електронний суд), натомість, сума боргу в розмірі 49 378,19 грн сплачена відповідачем 23.10.2023, що свідчить про відсутність спору в цій частині на момент звернення позивача до суду та відкриття провадження у справі, в зв`язку з чим суд відмовив у задоволенні позову щодо стягнення заборгованості в сумі 49 378,19 грн за зобов`язаннями червня 2023 року, та, враховуючи те, що відповідачем надано належні докази оплати заявленої до стягнення суми заборгованості у розмірі 86 974,45 грн після відкриття провадження у справі, суд закрив провадження у справі в цій частині на підставі п.2 ч.1 ст. 231 ГПК України.

Щодо стягнення 1 418,53 грн 3% річних за період з 08.04.2023 по 30.09.2023 за несвоєчасне проведення розрахунків, то, як зазначено в рішенні, у листах від 31.08.2023, 13.09.2023, 22.09.2023, 06.10.2023 відповідач зазначав, що ним передано в безоплатне користування своє майно з 12.05.2023. Проте, доказів направлення вказаних листів матеріали справи не містять. У долученому до відзиву на позовну заяву листі-дорученні, адресованому начальнику КЕВ м. Луганська, зазначено про необхідність укладення договору оренди та договору на відшкодування комунальних послуг з 26.06.2023. Договір спільного користування №615/2023 укладений 28.08.2023. Гарантійний лист КЕВ м. Луганська №524/2085 щодо оплати заборгованості за спожиту електричну енергію датований 22.08.2023, при цьому, як встановлено судом, зі змісту листа не можливо визначити період заборгованості, за який гарантується оплата. У платіжній інструкції №19.10.2023 від 21.10.2023 на відшкодування витрат за спожиту електричну енергію у призначенні платежу вказано за червень 2023. Будь-яких свідчень щодо користування нежитловими приміщеннями за певною адресою іншими особами протягом 2022 року, до червня 2023 року матеріали справи не містять, з огляду на що суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати позивача обізнаним про існування зазначених вище обставин. Також судом враховано, що позивачем заявлено до стягнення лише 3% річних проти зазначених у претензії, доданої до позовної заяви, інших можливих нарахувань. Суд звернув увагу, що розмір нарахувань (3% річних) становить 1 418,53 грн та складає 1,04% суми основного боргу. При цьому відповідачем не надано доказів неможливості самостійно виконати свої грошові зобов`язання перед позивачем, з огляду на те, що відшкодування витрат здійснюється безпосередньо відповідачу, а не замість нього надавачам комунальних послуг. Тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для звільнення відповідача від відповідальності у вигляді нарахованих 3% річних, або зменшення їх розміру.

Товариство з обмеженою відповідальністю Славмашсплав з рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 22.12.2023 у справі № 905/1431/23 в частині стягнення 1 418,53 грн 3% річних, а також витрат по сплаті судового збору в розмірі 1 377,63 грн. В цій частині ухвалити нове рішення, яким відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю Донецькі енергетичні послуги у стягненні з Товариства з обмеженою відповідальністю Славмашсплав 3% річних у розмірі 1418,53 грн та судові витрати покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю Донецькі енергетичні послуги. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Донецькі енергетичні послуги на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Славмашсплав судові витрати.

Скарга обґрунтована тим, що з урахуванням введення воєнного стану з метою сприяння подолання збройної агресії росії, для забезпечення обороноздатності Збройних сил України відповідачем було надано підрозділу ЗСУ нежитлові будівлі дитячого оздоровчого центру. До 2022 року відповідач належним чином виконував свої обов`язки щодо оплати споживчої енергії за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 3407. Натомість з початком розширеної військової агресії з боку російської федерації у 2022 році у відповідача утворилась заборгованість за спожиту електроенергію у зв`язку з чим останній неодноразово звертався до позивача для врегулювання питання погашення заборгованості з повідомленням обставин, які вплинули на виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором.

Посилається на те, що ТПП України листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія російської федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорною обставиною (обставиною непереборної сили), яка перебуває у нерозривному причинно-наслідковому зв`язку між обставинами, які перешкодили відповідачу вчасно виконати свої обов`язки з оплати спожитої електроенергії та виникненням заборгованості відповідача перед позивачем.

Відповідно до абз.1 ч.10 ст.270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За приписами ч.13 ст.8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 31.01.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Славмашсплав (вх. № 161 Д/2) на рішення Господарського суду Донецької області від 22.12.2023 у справі №905/1431/23 та ухвалено здійснити її розгляд у порядку письмового провадження без виклику та повідомлення учасників справи. Встановлено позивачу строк до 16.02.2024 для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його надсилання апелянту. Встановлено учасникам справи строк до 16.02.2024 для подання заяв, клопотань, тощо.

14.02.2024 до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№2325), в якому останній проти апеляційної скарги заперечує, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на те, що відповідачем не надано доказів неможливості самостійно виконати свої грошові зобов`язання перед позивачем, з огляду на те, що відшкодування витрат здійснюється безпосередньо відповідачу, а не замість нього надавачам комунальних послуг.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи та вимоги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції, на офіційному веб-сайті Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, розміщено постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.06.2018 №429, згідно з якою Товариству з обмеженою відповідальністю Донецькі енергетичні послуги видано ліцензію з постачання електричної енергії споживачу.

Договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, відповідно до його п.п.1.1.-1.2, є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу постачальником електричної енергії та укладається сторонами, з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, шляхом приєднання Споживача до умов цього договору. Умови цього Договору розроблені відповідно до Закону України Про ринок електричної енергії та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 №312, та є однаковими для всіх споживачів.

Згідно з п.2.1 договору за цим договором постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

За змістом п.3.3 договору постачальник за цим договором не має права вимагати від споживача будь-якої іншої плати за електричну енергію, що не визначена у комерційній пропозиції, яка є додатком до цього договору.

Пунктом п.3.4 договору встановлено, що датою початку постачання електричної енергії споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднанні.

Відповідно до п.5.1 договору споживач розраховується з постачальником за спожиту електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої регулятором, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком до цього договору.

Пунктом 5.2 договору встановлено, що спосіб визначення ціни за електричну енергію зазначається в комерційній пропозиції Постачальника.

Ціна на електричну енергію встановлюється з дотриманням вимог, передбачених Законом України Про ринок електричної енергії і ПРРЕЕ. Сторони домовилися про те, що ціна на електричну енергію, сформована постачальником відповідно до методики (порядку), затвердженої регулятором, повинна бути обов`язкова для сторін з дати її введення в дію (п.5.5 договору).

Пунктом 5.6 договору встановлено, що інформація про діючу ціну на електричну енергію постачальника має бути розміщена на офіційному веб-сайті постачальника не пізніше ніж за 20 днів до дати її застосування із зазначенням порядку її формування.

Згідно з п. 5.7 договору ціна (тариф) на електричну енергію має зазначатися постачальником у рахунках на оплату спожитої електричної енергії за цим договором, у тому числі у разі її зміни.

Умовами п.5.8 договору передбачено, що розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.

За змістом п.5.9 договору розрахунки споживача за цим договором здійснюються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника. Оплата вартості електричної енергії за цим договором здійснюється споживачем виключно шляхом перерахування коштів на спецрахунок постачальника. Оплата вважається здійсненою після того, як на спецрахунок постачальника надійшла вся сума коштів. Спецрахунок постачальника зазначається у платіжних документах постачальника, у тому числі у разі його зміни.

Оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строки, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів від дати отримання споживачем цього рахунка, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного в комерційній пропозиції, прийнятої споживачем (п.5.10 договору).

Пунктом 5.12 договору узгоджено, що у разі виникнення у споживача заборгованості за постачання електричної енергії за цим договором споживач повинен звернутися до постачальника із заявою про складення графіка погашення заборгованості на строк не більше 12 місяців та за вимогою постачальника подати довідки, що підтверджуються неплатоспроможності споживача. Графік погашення заборгованості оформляється додатком до цього договору або окремим договором про реструктуризацію заборгованості. Укладення сторонами та дотримання споживачем графіка погашення заборгованості не звільняє споживача від здійснення поточних платежів за цим договором.

Відповідно до п.5.13 договору споживач здійснює оплату за послугу з розподілу (передачі) електричної енергії у складі вартості (ціни) електричної енергії постачальника. При виставленні рахунку за спожиту електричну енергію споживачу постачальник зобов`язаний окремо вказувати оплату за послугу з розподілу електричної енергії.

Згідно з п.п. 5 п. 6.1 договору споживач має право звертатися до постачальника для вирішення будь-яких питань, пов`язаних з виконанням цього договору.

Підпунктом 1 п.6.2 договору передбачено, що споживач зобов`язаний забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії відповідно до умов цього договору та пов`язаних з постачанням електричної енергії послуг згідно з умовами цього договору.

Згідно з приписами п.п. 5 п. 6.2. договору споживач зобов`язується надавати забезпечення виконання зобов`язань з оплати послуг з постачання електричної енергії, у разі неможливості погашення заборгованості за поставлену електричну енергію.

Постачальник зобов`язується обчислювати і виставляти рахунки споживачу відповідно до вимог та у порядку, передбачених ПРРЕЕ та цим договором, проводити оплату послуги з розподілу (передачі) електричної енергії оператору системи (п.п.2, 9 п.7.2 договору).

Відповідно до п.п. 10 п. 7.2. договору постачальник зобов`язується розглядати в установленому чинним законодавством порядку звернення споживача, зокрема з питань нарахувань за електричну енергію, і за наявності відповідних підстав задовольняти його вимоги.

Згідно з п.9.1 договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальністю, передбачену цим договором та чинним законодавством.

Цей договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав споживач, та набуває чинності з дати подання споживачем заяви-приєднання, якщо інше не встановлено комерційною пропозицією. Умови цього договору починають виконуватись з дати початку постачання електричної енергії, зазначеної споживачем в заяві-приєднання (п.13.1. договору).

Пунктом 13.6 договору передбачені умови його припинення.

Додатком 2 до договору є комерційна пропозиція Універсальна постачальника універсальних послуг Товариства з обмеженою відповідальністю Донецькі енергетичні послуги для малих непобутових споживачів.

Відповідно до розділу 2 комерційної пропозиції постачання електричної енергії за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (далі договір) здійснюється за регульованими цінами (тарифами) на електроенергію, розрахованими у відповідності до норм чинного законодавства зокрема, на момент публікації цієї комерційної пропозиції відповідно до постанови НКРЕКП від 05.10.2018 №1177.

Територія здійснення ліцензованої діяльності - у межах Донецької області (розділ 3 комерційної пропозиції).

Розділом 4 комерційної пропозиції передбачено, що оплата електричної енергії здійснюється споживачем у формі попередньої оплати з остаточним розрахунком, що проводиться за фактично відпущену електричну енергію згідно з даними комерційного обліку. Оплата здійснюється на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника, зазначений у договорі та/або розрахункових документах. Прийняттям цієї комерційної пропозиції, споживач надає згоду та доручає постачальнику здійснення повернення грошових коштів, що надійшли в рахунок оплати електричної енергії (аванси, переплати тощо), шляхом їх зарахування між відповідними рахунками, в тому числі із спеціальним режимом використання (між договорами в разі повного переходу з постачання електричної енергії на умовах універсальної послуги до постачання за вільними цінами), таким чином, щоб забезпечити їх коректне відображення, зокрема, у випадку помилкового перерахування споживачем, зарахування переплат в рахунок погашення заборгованості чи споживання майбутніх періодів, у випадку коригування обсягів оператором системи, та в інших випадках, в тому числі при внесенні змін до чинного законодавства

Відповідно до розділу 5 комерційної пропозиції розрахунок (оплата) за фактично спожиту електричну енергію має здійснюватися споживачем у строк не більше 5 робочих днів після закінчення розрахункового періоду, не залежно від отримання рахунку. Виставлення рахунків за спожиту електроенергію здійснюється не пізніше 20-го числа місяця наступного за розрахунковим, за умови отримання даних про обсяги споживання від споживача/оператора системи/адміністратора комерційного обліку. Виставлення рахунку здійснюється шляхом його формування в програмному комплексі постачальника з можливістю перегляду споживачем в онлайн сервісі Особистий кабінет. За умовами цієї комерційної пропозиції споживач має обов`язок зареєструватися в сервісі Особистий кабінет та користуватись відповідним сервісом.

Рахунок за фактичне споживання формується споживачем самостійно в сервісі Особистий кабінет не пізніше 24 годин після закінчення розрахункового періоду. В інших випадках рахунок надається постачальником споживачу на підставі отриманих від споживача/оператора розподілу/адміністратора комерційного обліку даних та може бути отриманий споживачем у відповідному енергоофісі постачальника. У разі не отримання споживачем рахунку, споживач здійснює оплату за спожиту електричну енергію, в установлені даним розділом строки, за платіжним документом, самостійно оформленим споживачем.

Розділом 6 комерційної пропозиції передбачено, що за внесення платежів, передбачених умовами договору, з порушенням термінів, визначених цією комерційною пропозицією, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, нарахованої протягом всього періоду прострочення зобов`язання та 3% річних від суми боргу. Сума боргу сплачується споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення.

Розділ 12 комерційної пропозиції передбачає порядок інформування споживача одним із наступних способів: через особистий кабінет; на своєму офіційному сайті у мережі Інтернет; засобами електронного зв`язку на електронну адресу, вказану споживачем; СМС-повідомленнями на номер, зазначений у заяві-приєднання до умов договору; в центрах обслуговування споживачів тощо.

Позивач зазначає, що ТОВ Славмашсплав 01.01.2019 приєдналось до умов публічного договору про постачання електричної енергії постачальником електричних послуг та комерційної пропозиції шляхом фактичного споживання електроенергії та здійснення оплат.

Товариству з обмеженою відповідальністю Славмашсплав відкрито особистий рахунок споживача №3407.

На підтвердження факту приєднання та здійснення оплат за спожиту електроенергію позивачем надано виписки Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк Укргазбанк по особовому рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю Донецькі енергетичні послуги за 11.01.2019, 14.01.2019, 22.02.2022, з яких вбачається внесення коштів ТОВ Славмашсплав у рахунок оплат споживання за договором №3407: 14.01.2019 - 1145,00 грн передоплата за електроенергію зг. дог 3407, платник ТОВ Славмашсплав; 22.02.2022 2 529,13 грн передоплата за електроенергію зг дог 3407, платник ТОВ Славмашсплав.

Відповідно до актів прийняття-передавання товарної продукції (електроенергії) б/н за березень 2023р від 31.03.2023, травень 2023р від 31.05.2023, червень 2023р від 30.06.2023, позивачем передано електричну енергію відповідачу на загальну суму 136 421,87 грн, у тому числі:

- у березні 2023 року в обсязі 14 023 кВт/год на суму 86 685,86 грн з ПДВ;

- у травні 2023 року в обсязі 60 кВт/год на суму 357,82 грн з ПДВ;

- у червні 2023 року в обсязі 8 290 кВт/год на суму 49 378,19 грн з ПДВ.

Означені акти прийняття-передавання товарної продукції підписані сторонами в сервісі Особистий кабінет за допомогою електронного цифрового підпису.

Відповідно до листів ТОВ Донецькі енергетичні послуги №24/7730 від 21.09.2023 та АТ ДТЕК Донецькі електромережі №67/14416-вих від 25.09.2023 відповідачем спожито електричну енергію в обсягах, що визначені в актах прийняття-передавання товарної продукції (електроенергії) за березень, травень червень 2023 року.

Позивачем сформовано рахунки за спожиту електроенергію:

№3407 від 31.03.2023 за березень 2023 року на суму 86 616,62 грн з ПДВ, в якому відображено, що на початок розрахункового періоду переплата становить 69,24 грн, нараховано за березень 86 685,86 грн; зазначено кінцеву дату сплати 07.04.2023;

№3407 від 05.06.2023 за травень 2023 року на суму 86 974,44 грн з ПДВ, в якому відображено, що дебет на початок розрахункового періоду складає 86 616,62 грн, нараховано за травень 357,82 грн, тому рахунок включає залишок несплаченої вартості електричної енергії; зазначено кінцеву дату сплати 12.06.2023;

№3407 від 04.07.2023 за червень 2023 року на суму 136 352,63 грн з ПДВ, в якому відображено, що дебет на початок розрахункового періоду становить 86 974,44 грн, нараховано за червень 49 378,19 грн, тому рахунок включає залишок несплаченої вартості електричної енергії; зазначено кінцеву дату слати 11.07.2023.

Відповідно до банківської виписки від 22.02.2022, споживачем здійснено оплату в розмірі 2529,13 грн, з призначенням платежу Передоплата за електроенергію зг дог 3407.

З урахуванням розділу 4 Комерційної пропозиції, залишок грошових коштів із вищевказаного платежу у розмірі 69,24 грн був зарахований в якості часткової оплати за розрахунковий період березень 2023 року.

Позивач зазначав, що заборгованість відповідача за зобов`язаннями березня, травня - червня 2023 року складає 136 352,63 грн.

Наведені обставини і стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Відповідачем надано до суду платіжні інструкції щодо оплати заборгованості на загальну суму 136 368,30 грн, а саме:

№575 від 23.10.2023 на суму 49 378,19 грн з призначенням платежу оплата за спожиту електричну енергію за червень 2023 зг рах №3407 від 04.07.2023;

№576 від 25.11.2023 на суму 43 487,22 грн з призначенням платежу оплата за спожиту електричну енергію за 2023 зг рах №3407;

№577 від 19.12.2023 на суму 43 502,89 грн з призначенням платежу оплата за спожиту електричну енергію за 2023 зг рах №3407.

Заперечуючи проти позову, відповідач посилається на те, що 31.08.2023 він надіслав позивачу лист вих. № 004, яким повідомив, що з 12.05.2022 на території підприємства відповідача було розташовано підрозділи ЗСУ. Акти на компенсацію за спожиту електроенергію підписані та передані до КЕВ на оплату. 13.09.2023 відповідач надіслав начальнику КЕВ м. Луганська лист вих. № 005 щодо направлення останнім гарантійного листа щодо здійснення оплати за спожиту електричну енергію. 22.09.2023 начальником КЕВ м. Луганська було надіслано позивачу гарантійний лист про те, що приміщення відповідача використовується для тимчасового розміщення військової частини ЗСУ. У листі було надано гарантії щодо оплати виниклої заборгованості за спожиту військовою частиною ЗСУ електричну енергію. 28.09.2023 відповідач повторно надіслав позивачу лист з повідомленням про розташування підрозділів ЗСУ та гарантію оплати заборгованості. 16.10.2023 відповідачем було надіслано позивачу лист з проханням про надання розстрочки боргу з запропонованим графіком. 27.10.2023 відповідачем було направлено лист позивачу з викладенням детального опису обставин, які вплинули на виникнення заборгованості. Проте, як зазначає відповідач, позивачем жодним чином не було взято до уваги добросовісність поведінки відповідача та листи, у яких відповідач пропонував розглянути розстрочку на три місяці. Жодної відповіді відповідачу від позивача не надходило.

На підтвердження наведених обставин відповідачем надано договір № 615/2023 від 28.08.2023, укладений між відповідачем, військовою частиною та Квартирно-експлуатаційним відділом міста Луганська, відповідно до умов якого відповідач надав військовій частині можливість на спільне безоплатне користування нерухомим майном відповідача.

За змістом п.1.2 договору № 615/2023 від 28.08.2023 відповідач надав військовій частині можливість скористатись своїм майном для власних потреб використання.

Пунктом 3.2. договору № 615/2023 від 28.08.2023 передбачено, що КЕВ м. Луганська взяло на себе зобов`язання відшкодовувати відповідачу всі витрати за комунальні послуги, які були отримані військовою частиною за час дії цього договору.

Згідно з п.8.2 договору № 615/2023 від 28.08.2023 КЕВ м. Луганська взяло на себе зобов`язання відшкодувати відповідачу вартість комунальних послуг, що спожиті військовою частиною у процесі виконання цього договору.

Пунктом 11.1 договору № 615/2023 від 28.08.2023 узгоджено, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє на період воєнного стану та протягом трьох місяців після його припинення чи скасування. У відповідності до ст.631 ЦК України та ст.180 ГК України даний договір поширює свою дію на відносини, які фактично склалися до моменту його укладення, а саме з 01 січня 2023 року.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 ч.2 ст.11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України Про ринок електричної енергії.

Згідно з частинами 6, 7 ст.276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 ЦК України унормовано, якщо в зобов`язанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Відповідно до п.1 ч.3 ст.58 Закону України Про ринок електричної енергії споживач зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Відповідно до п.4, 5 ч.2 ст.53 Закону України Про ринок електричної енергії адміністратор комерційного обліку на ринку електричної енергії відповідно до правил ринку, кодексу комерційного обліку та інших нормативно-правових актів: надає дані комерційного обліку електричної енергії адміністратору розрахунків та іншим учасникам ринку; створює та управляє базами даних комерційного обліку електричної енергії, а також централізованими реєстрами постачальників послуг комерційного обліку, точок комерційного обліку та автоматизованих систем, що забезпечують комерційний облік електричної енергії.

Згідно з п.9.14.1 Кодексу комерційного обліку електричної енергії АКО має передавати АР та учасникам ринку сертифіковані дані комерційного обліку в обсязі, необхідному та достатньому для проведення ними розрахунків та виставлення рахунків своїм контрагентам.

Відповідно до п.4.3 Правил роздрібного ринку електричної енергії дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг.

За приписами п.4.12 Правил роздрібного ринку електричної енергії розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну.

Згідно розділу 2 комерційної пропозиції до договору визначено, зокрема, ДТЕК Донецькі електромережі оператором системи розподілу/передачі.

Рішення суду щодо закриття провадження у справі №905/1431/23 в частині позовних вимог про стягнення заборгованості у розмірі 86 974,45 грн та відмову в частині стягнення 49 378,19 грн заборгованості не оскаржується, тому, з урахуванням ч.1 ст.269 ГПК України не переглядається судом апеляційної інстанції в цій частині.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що з початком розширеної військової агресії з боку російської федерації у 2022 році у відповідача утворилась заборгованість за спожиту електроенергію, у зв`язку з чим останній неодноразово звертався до позивача для врегулювання питання погашення заборгованості з повідомленням обставин, які вплинули на виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором. Користування електричною енергією здійснюють інші особи на підставі договору №615/2023 від 28.08.2023 спільного користування нерухомим майном, за яким КЕВ м. Луганська взяло на себе зобов`язання з відшкодування відповідачеві всіх витрат за комунальні послуги, про що відповідач неодноразово повідомляв позивача своїми листами. Також зазначає про недотримання позивачем умов договору, а саме п.5.12 щодо надання розстрочки боргу з запропонованим відповідачем графіком.

В обґрунтування зазначених обставин, відповідачем до матеріалів справи надано листи від 31.08.2023, 13.09.2023, 22.09.2023, 06.10.2023, адресовані позивачу, в яких ТОВ Славмашсплав зазначало, що ним передано в безоплатне користування своє майно з 12.05.2023.

У листі від 28.09.2023 за №006 відповідачем зазначено, зокрема, про те, що акти на компенсацію за спожиту електроенергію підписані та передані до КЕВ на оплату. Сума за актами повністю покриває наявну заборгованість. Чекає на фінансування і гарантує здійснити оплату за спожиту електроенергію одразу після надходження коштів від КЕВ м.Луганськ. Зі свого боку КЕВ м.Луганськ надав гарантійного листа щодо сплати наявної заборгованості.

Також надано лист від 16.10.2023, в якому відповідач погоджується з тим, що станом на 16.10.2023 за підприємством утворилась заборгованість за спожиту електроенергію в сумі 136 352,63 грн за період січень-червень 2023. Просив надати розстрочку всього боргу за наступним графіком:

1. До 25.10.2023 49 378,19 грн;

2. До 25.11.2023 43 487,22 грн;

3. До 25.12.2023 43 487,22 грн.

Проте, доказів направлення вказаних листів позивачу матеріали справи не містять.

У долученому до відзиву на позовну заяву листі військової частини, адресованому начальнику КЕВ м. Луганська, зазначено про необхідність укладення договору оренди та договору на відшкодування комунальних послуг з 26.06.2023 з ТОВ Славмашсплав.

28.08.2023 між ТОВ Славмашсплав, військовою частиною та Квартирно-експлуатаційним відділом міста Луганська було укладено договір №615/2023, відповідно до умов якого відповідач надав військовій частині можливість на спільне безоплатне користування нерухомим майном відповідача, а КЕВ м. Луганська взяло на себе зобов`язання відшкодовувати відповідачу всі витрати за комунальні послуги, які були отримані військовою частиною за час дії цього договору.

Відповідно до гарантійного листа КЕВ м. Луганська №524/2085 від 22.09.2023 останній гарантує здійснення оплати виниклої заборгованості за спожиту військовою частиною ЗСУ електричну енергію, відповідно до умов договору про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію, який буде укладено після надходження додаткових кошторисних призначень та відповідного фінансування за вказаним напрямком.

Однак, зі змісту листа неможливо визначити період заборгованості, за який гарантується оплата, та, окрім цього, доказів його направлення або вручення позивачу матеріали справи також не містять.

Колегія суддів зазначає, що даним обставинам була надана оцінка місцевим господарським судом, а апелянтом не спростовано такі висновки суду першої інстанції.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст.74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч.1 ст.76 ГПК України).

За змістом ч.1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частин 1, 2 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких умов, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність підстав вважати позивача обізнаним про існування зазначених вище обставин.

Щодо незалучення Квартирно-експлуатаційного відділу м. Луганська до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору та те, що судом першої інстанції не було розглянуто подане відповідачем клопотання про залучення третьої особи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частин 1, 3 ст.50 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи. У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі.

Стороною публічного договору про постачання електричної енергії №3407 є Товариство з обмеженою відповідальністю Славмашсплав, яке відповідно до умов договору і має зобов`язання щодо оплати позивачу за використану електричну енергію.

КЕВ м. Луганська не є стороною зазначеного договору.

Відповідно до умов договору №615/2023 від 28.08.2023 КЕВ м. Луганська взяло на себе зобов`язання відшкодовувати безпосередньо відповідачу всі витрати за комунальні послуги, які були отримані військовою частиною за час дії цього договору.

Як правильно зазначено судом першої інстанції, КЕВ м. Луганська не є суб`єктом спірних правовідносин, в зв`язку з чим відсутні підстави для залучення його до участі у справі в якості третьої особи.

Таким чином, зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що судом першої інстанції клопотанню відповідача про залучення третьої особи була надана відповідна правова оцінка, тому твердження апелянта про те, що суд не розглянув клопотання відповідача є необґрунтованими та спростовуються та матеріалами справи.

З матеріалів справи вбачається, що окрім суми основної заборгованості позивачем було заявлено до стягнення 1 418,53 грн 3% річних за несвоєчасне проведення розрахунків, а саме нараховані на заборгованість: березня 2023 року у розмірі 1252,97 грн за період з 08.04.2023 по 30.09.2023, травня 2023 року у розмірі 3,23 грн за період з 13.06.2023 по 30.09.2023, червня 2023 у розмірі 162,33 грн за період з 22.08.2023 по 30.09.2023.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Колегія суддів, перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних, вважає правомірним висновок місцевого господарського суду щодо обґрунтованості позовних вимог в частині нарахування позивачем 1 418,53 грн 3% річних за несвоєчасне проведення розрахунків.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог в цій частині, зауважив, що на підставі п.12.1. договору звільнений від відповідальності за часткове або повне невиконання своїх зобов`язань. Посилається на те, що ТПП України листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія російської федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорною обставиною (обставиною непереборної сили), яка перебуває у нерозривному причинно-наслідковому зв`язку між обставинами, які перешкодили відповідачу вчасно виконати свої обов`язки з оплати спожитої електроенергії та виникненням заборгованості відповідача перед позивачем.

Статтею 617 ЦК України встановлено підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, а саме: особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідно до статті 218 Господарського кодексу України непереборною силою є надзвичайні і невідворотні обставини, за умов настання яких виконання договірних зобов`язань є неможливим.

В постанові Верховного Суду від 15.06.2023 у справі №910/8580/22 викладено наступні висновки:

- лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин;

- форс-мажор, або ж обставини непереборної сили, - це надзвичайні та невідворотні обставини, настання яких призвело до об`єктивної неможливості виконати зобов`язання. Водночас сама по собі, зокрема, збройна агресія проти України, девальвація гривні, воєнний стан, не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов`язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні. Воєнний стан, девальвація гривні, як обставини непереборної сили, звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із нею обставин компанія/фізична особа не може виконати ті чи інші зобов`язання;

- наявність сертифікату Торгово-промислової палати України про форс-мажор суд має оцінювати у сукупності з іншими доказами, тобто дані обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

У постанові Верховного Суду від 07.06.2023 у справі № 912/750/22 викладено висновок про те, що лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 не можна вважати сертифікатом у розумінні статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", а також такий лист не є документом, який був виданий за зверненням відповідного суб`єкта (відповідача), для якого могли настати певні форс-мажорні обставини.

У постанові Верховного Суду від 07.06.2023 у справі № 906/540/22 викладено наступні висновки:

- Торгово-промислова палата України листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія російської федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили);

- вказаний лист Торгово-промислової палати України адресований "Всім, кого це стосується", тобто необмеженому колу суб`єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні;

- лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є безумовною підставою вважати, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб`єктів. Кожен суб`єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.

Враховуючи наведені висновки Верховного Суду щодо застосування статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", колегія суддів вважає необґрунтованими посилання відповідача на форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України саме для відповідача за невиконання ним своїх договірних зобов`язань.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що настання форс-мажорних обставин є підставою для звільнення від господарської відповідальності у випадку порушення зобов`язання через дані обставини, в той же час нарахування 3% річних не є господарською відповідальністю, та, як вже зазначалось, є компенсацією (платою) за користування утримуваними боржником грошовими коштами.

Статтею 617 ЦК України встановлено загальні підстави звільнення особи від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок дії непереборної сили, у той час як норми статті 625 ЦК України, яка визначає відповідальність за порушення саме грошового зобов`язання незалежно від наявності чи відсутності вини боржника, є спеціальними, конкретизуючими і не передбачають жодних підстав звільнення від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання (частина перша статті 625 ЦК України).

За таких обставин судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 1 418,53 грн 3% річних.

Щодо посилання апелянта на непропорційне стягнення судового збору, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається:

1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 4 ст.129 ГПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч.9 ст.129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи те, що спір доведено до суду з вини відповідача, суд першої інстанції скористався своїм правом, відповідно до наведених вище норм процесуального права, та поклав витрати по сплаті судового збору в частині закриття провадження у справі (86 974,45 грн) та в частині задоволення позовних вимог у розмірі 1 418,53 грн на відповідача.

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст.276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі зазначеного, колегія суддів апеляційного суду вважає висновки Господарського суду Донецької області законними та обґрунтованими. При цьому, доводи скаржника в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення Господарського суду Донецької області від 22.12.2023 у справі №905/1431/23 без змін як такого, що ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись статтями 129, 269, 270, п.1 ч.1 статті 275, статтями 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Славмашсплав залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Донецької області від 22.12.2023 у справі №905/1431/23 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, передбачених пунктами а)-г) частини 3 ст.287 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 26.03.2024

Головуючий суддя Я.О. Білоусова

Суддя Л.І. Бородіна

Суддя І.В. Тарасова