Рішення

від 26.12.2023 по справі 910/15044/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.12.2023Справа № 910/15044/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (проведення судового засідання) господарську справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КУНШТОФТЕХНІК УКРАЇНА»

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Делівері"

про стягнення 87 518, 60 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «КУНШТОФТЕХНІК УКРАЇНА» з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Делівері" про стягнення 87 518,60 грн (85 518,60 грн матеріальної шкоди та 2 000,00 грн витрат на дослідження щодо визначення розміру завданої шкоди).

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним наданням відповідачем послуг з доставки вантажу за квитанцією № 1970176923 в частині забезпечення схоронності вантажу, який перевозився відповідачем на замовлення позивача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.10.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання) та встановлено сторонам процесуальні строки для подання заяв по суті спору.

Сторони повідомлені про відкриття провадження у даній справі в порядку, встановленому ч. 5 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, з додержанням вимог частин 3, 4 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України шляхом направлення на адреси їх місцезнаходженням належним чином завірених копій ухвал рекомендованими листами з повідомленням про вручення.

30.10.2023 до суду надійшов від відповідача відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову та вказує, що вантаж позивачем переданий до перевезення у стрейч-плівці, що не відповідає особливостям вантажу та не відповідає Правилам Експедитора.

Позивачем 14.11.2011 подано до суду відповідь на відзив. Позивач зазначає, що відповідач, виявивши неналежне пакування вантажу, зобов`язаний був попередити позивача та відмовитись від експедирування, зробити відповідне застереження у квитанції. Натомість, вантаж було прийнято до перевезення, жодних зауважень до пакування, в якому передається товар, не було.

20.11.2023 до суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких вказано на чинність укладеного між сторонами договору, сторона вважає Акт приймання-передачі продукції за кількістю та якістю № 1 від 06.06.2023 належним доказом, натомість звіт про оцінку майнв від 25.05.2023 - неналежним доказом. Також відповідач зазначає про наявність договору добровільного страхування вантажу та багажу № 1970177796 від 18.05.2023.

Враховуючи викладене, судом встановлено факт належного повідомлення сторін про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

Відповідно до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частиною 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Згідно з квитанцією про прийом вантажу № 1970176929 від 18.05.2023 (далі - квитанція) від відправника ТОВ "Кунштофтехнік Україна", м. Суми, на адресу одержувача - ТОВ "Імпульс Груп", м. Хуст, був відправлений вантаж в кількості 13 вантажних місць, вага вантажу - 408,00 кг, об`єм - 0,45 м. куб., примітки: листи пластикові. Цінність вантажу, вказана відправником, - 3001,00 грн, страхований збір, % 0,60, всього страхування 19,00 грн. Тип вантажу: вироби з пластику. Орієнтовна дата поставки - 22.05.2023.

Позивач у позовній заяві зазначає, що звернувся до відповідача 18.05.2023 щодо отримання експедиторських послуг, доставки 13 полімерних плит до міста Хуст, без страхування вантажу та без жодних зауважень зі сторони експедитора щодо пакування вантажу.

06.06.2023 вантаж було повернуто позивачеві. Під час його отримання у відділенні № 1 ТОВ "Делівері" за адресою: м. Суми, вул. Лінійна, 15, співробітниками Позивача був проведений детальний огляд та виявлено пошкодження вантажу, складено Акт приймання-передачі, зроблені фотознімки пошкоджень. Для визначення розміру заподіяної шкоди позивач звернувся до експерта, за висновком від 18.08.2023 якого розмір матеріального збитку складає 85 518, 60 грн.

22.06.2023 позивач звернувся до відповідача з претензією з вимогою відшкодувати збитки.

Відповідач вимоги не визнає, вважає, що мало місце неналежне пакування вантажу (полімерних плит) позивачем у стрейч-плівку. Натомість, згідно з пам`яткою з пакування вантажу, розташованої на офіційному сайті delivery-auto.com, вантаж типу "вироби з пластику" повинен бути запакований наступним чином: внутрішня упаковка + гофрокартон + стрейч. При довжині товару понад 1 м та товщині менше 5 мм необхідно закріпити до виробу планку, що забезпечує жорсткість. Також відповідач вважає неналежним доказом складений позивачем в односторонньому порядку акт прийому вантажу по кількості та якості від 25.05.2023 № 9990300000000000013, фото таблиці № 1 від 25.05.2023, звіт про оцінку майна від 25.05.2023 та про те, що вантаж було застраховано.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача задоволенню не підлягають, з наступних підстав.

27.08.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Делівері" (відповідач у справі, експедитор за Договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кунштофтехнік Україна" (позивач у справі, замовник за Договором) укладений договір № Д-Т-00069367 про надання транспортно-експедиторських послуг (далі - Договір), відповідно до якого замовник (вантажовідправник) надає для перевезення вантаж або замовник (вантажоодержувач) приймає доставлений на його адресу вантаж, а експедитор організовує та забезпечує перевезення і супроводження вантажів на умовах, обумовлених цим договором, Правилами транспортного експедирування вантажів (багажу) ТОВ "Делівері", Правилами перевезень вантажів автотранспортом, затверджених наказом МТУ від 14.10.1997 № 363 (п. 1.1 Договору).

Відповідно до пункту 1.2 експедитор за замовленням вантажовідправника організовує перевезення вантажів транспортом і за маршрутом, затвердженим експедитором, забезпечує супроводження вантажів при перевезенні та перебуванні на складі експедитора.

Експедитор приймає вантаж до перевезення згідно з замовленням вантажовідправника з оформленням та видачею квитанції (додаток 1), що є єдиним документом, який підтверджує прийняття вантажу для організації перевезення. Вантажовідправник зазначає замовника перевезення вантажу (платника вартості послуг експедитора), про що вноситься відповідна інформація у квитанцію (пункт 1.3 договору).

Згідно з п. 2.4.1 договору замовник зобов`язаний надати вантаж до транспортного експедирування з дотриманням вимог, передбачених Правилами транспортного експедирування вантажів (багажу) ТОВ "Делівері", іншими спеціальними вимогами до вантажу, зокрема: вантаж повинен бути затарований, опломбований (опечатаний), промаркований, підгрупований по вантажоодержувачах. Зданий до транспортного експедирування вантаж обов`язково повинен супроводжуватися документами, що підтвержують кількість та вартість вантажу.

Розділами 2 - 6 Договору сторони узгодили права та обов`язки сторін, ціну та порядок розрахунків, відповідальність сторін, порядок вирішення спорів, термін дії договору тощо.

Суд зазначає, що за приписами статті 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору, є строком дії останнього.

Пунктом 6.1 Договору передбачено, що Даний договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами, або з моменту оформлення квитанції на здійснення транспортного експедирування до виконання.

Договір діє протягом трьох років. Якщо по закінченні строку дії дійсного договору жодна із сторін не заявила про його припинення, він вважається пролонгованим на наступний календарний рік та на тих же умовах.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором про транспортне експедирування, який підпадає під правове регулювання норм глави 65 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 11, ст. 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно з положеннями частини 1 статті 929 Цивільного кодексу України, яка кореспондується зі статтею 316 Господарського кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Відповідно до статті 1 спеціального Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», який визначає правові та організаційні засади транспортно-експедиторської діяльності в Україні і спрямований на створення умов для її розвитку та вдосконалення, транспортно-експедиторська діяльність - підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів; транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов`язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування; експедитор (транспортний експедитор) - суб`єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування; клієнт - споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа), який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, включаючи плату експедитору.

Як визначено частиною 1 статті 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Відповідно до частини 1 статті 11 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» експедитор зобов`язаний надавати транспортно-експедиторські послуги згідно з договором транспортного експедирування і вказівками клієнта, погодженими з експедитором у встановленому договором порядку.

Позивач і відповідач погодили у п. 2.4.1 договору, що замовник зобов`язаний надати вантаж до транспортного експедирування з дотриманням вимог, передбачених Правилами транспортного експедирування вантажів (багажу) ТОВ "Делівері", іншими спеціальними вимогами до вантажу.

На підставі договору купівлі-продажу № КТУ 16-09/22 від 16.09.2022 позивач продав товар покупцю. Згідно з видатковою накладною № 77 від 17.05.2023 (постачальник - ТОВ "Кунштофтехнік Україна", покупець - ТОВ "Імпульс груп"), предметом поставки зазначено плити PP-C чорні УФ екструд. 4000х1600х5 (8 шт) та 3000х1500х8 (5 шт), загальною вартістю 85 518, 60 грн.

У позовній заяві позивач зазначає, що відповідачем прийнято вантаж без зауважень щодо його пакування. У квитанції № 1970176929 від 18.05.2023 (далі - квитанція) від відправника ТОВ "Кунштофтехнік Україна", м. Суми, на адресу одержувача - ТОВ "Імпульс Груп", м. Хуст, був відправлений вантаж в кількості 13 вантажних місць, вага вантажу - 408, 00 кг, об`єм - 0, 45 м. куб., примітки: листи пластикові. Вантаж було замотано, як зазначають сторони у стрейч-плівку.

Вантаж застраховано на підставі договору добровільного страхування вантажу та багажу № 1970177796 від 18.05.2023. Страхувальник: ТОВ "Кунштофтехнік Україна", cтрахова сума: 3001,00 грн; страховий тариф: 0,60, % від страхової суми; страховий платіж: 19,00 грн; франшиза 0,00.

Пунктом 7.9 Правил добровільного страхування вантажів та багажу передбачено, що матеріальна відповідальність експедитора перед замовником встановлюється в розмірі задекларованої вартості вантажу, підтвердженої відповідними документами.

Позивачем до позовної заяви долучено заяву про рекламацію від 25.05.2023, номер квитанції 1970176929 з вказівкою про пошкодження товару, 13 листів поліпропілену, всі в подряпинах, акт № 9990300000000000013 з зазначенням: листи у подряпинах, пакування відсутнє; акт приймання-передачі (повернення) продукції (товарів) за кількістю та якістю № 1 від 06.06.2023, фототаблицю до вказаного акту.

Згідно з пунктом 2.1 Правил транспортного експедирування вантажів ТОВ "Делівері", затвердженого 08.11.2021 № 2 (долучених відповідачем до матеріалів справи), вантаж повинен здаватися вантажовідправником до перевезення в запакованому, опечатаному, промаркованому вигляді з зазначенням виду (типу), точної ваги (обсягу), кількості місць та супровідними документами.

Відповідно до п. 3.1 вищезазначених правил, упаковка вантажу повинна відповідати встановленим Правилам перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженим наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, зі змінами та доповненнями, Державними стандартами України, Правилами надання послуг поштового зв`язку тощо.

Вимоги до упаковки: вид упаковки має відповідати особливостям вантажу; упаковка повинна забезпечувати повне збереження вантажу під час його транспортування з урахуванням вантажно-розвантажувальних робіт; повинна відповідати кліматичним умовам; повинна враховувати можливість перевантаження вантажу в дорозі, температурний режим і вологість, пори року (погодні умови).

Пунктом 3.2 вище зазначених правил вказано, що замовник відповідає за всі наслідки неправильної упаковки вантажів (бій, поломка, деформація, протікання тощо), а також застосування упаковки, яка не відповідає особливостям вантажу, його масі або встановленим стандартам і технічним умовам.

Згідно з п. 5.1 Правил транспортного експедирування вантажів ТОВ "Делівері", завантаження та розвантаження вантажу здійснюється силами і засобами замовника. Експедитор може за погодженням з Замовником взяти на себе вантаження і розвантаження вантажів.

Крім того, Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, із змінами та доповненнями, зокрема Розділом 10 передбачено наступне:

10.1. Перевізники приймають вантажі для перевезення на підставі укладених Договорів із Замовниками згідно з заявками (додаток 1) або за разовий договір (додаток 2).

10.2. Заявка подається у вигляді та в строки, передбачені Договором.

10.4. Вантаж, який був поданий Замовником у стані, що не відповідає правилам перевезень, і не був приведений у відповідний стан у строк, що забезпечує своєчасне відправлення, вважається неподаним, а перевезення таким, що не здійснилося з вини Замовника.

10.16. Замовник відповідає за всі наслідки неправильного пакування вантажів (бій, поломка, деформація, теча тощо), а також застосування тари й упаковки, що не відповідають властивостям вантажу, його масі або встановленим стандартам і технічним умовам.

Нормами статті 224 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Згідно зі статтею 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 924 ЦК України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Зазначена норма передбачає принцип винності в разі відповідальності перевізника за втрату, нестачу, псування й ушкодження вантажу, який є загальним для всіх видів транспорту. Перевізник несе відповідальність за нестачу, втрату, псування й ушкодження вантажу лише у випадках, коли він винен у несхоронності вантажу. При цьому обов`язок доведення своєї невинуватості лежить на ньому.

Отже, відповідальність перевізника побудована за принципом вини і діє, як правило, презумпція вини зобов`язаної сторони.

Перевізник несе відповідальність, якщо не доведе, що втрата, псування й ушкодження вантажу відбулися внаслідок обставин, яким він не міг запобігти чи усунення яких від нього не залежало, зокрема внаслідок вини перевізника чи відправника вантажу; особливих природних властивостей перевезеного вантажу; недоліків тари й пакування, яких не можна було встановити шляхом зовнішнього огляду при прийманні вантажу до перевезення й інших обставин, передбачених законом.

Стаття 924 ЦК передбачає принципи майнової відповідальності перевізника: він відповідає при наявності його вини (ч. 1 ст. 924 ЦК України) і в межах вартості перевезеного вантажу і багажу (ч. 2 ст. 924 ЦК України). Понад вартість вантажу і багажу перевізник повертає клієнту відповідну провізну плату.

Перевізник несе відповідальність щодо забезпечення схоронності вантажу чи багажу в період здійснення перевезення.

Крім того, він також зобов`язаний доставити вантаж чи багаж у пункт призначення і видати його уповноваженій особі.

Невиконання цього обов`язку тягне відповідальність перевізника, який звільняється від відповідальності тільки у випадках, коли незбереження вантажу стало наслідком обставин, що характеризуються одночасно двома ознаками: 1) усунення цих обставин не залежало від перевізника. Це формулювання слід тлумачити в такий спосіб, що перевізник звільняється від відповідальності за незбереження вантажу, якщо відповідно до законодавства та договору перевезення він не несе обов`язку усунення зазначених обставин; 2) перевізник не міг запобігти цим обставинам.

Звідси слід зробити висновок про те, що перевізник звільняється від відповідальності за незбереження вантажу у випадках, коли причиною його незбереження була непереборна сила. Втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу внаслідок випадку, що не підлягає під визначення непереборної сили, відповідно до ч. 1 ст. 924 ЦК України не звільняють перевізника від відповідальності за незбереження вантажу.

Таким чином, законодавець покладає на перевізника обов`язок доводити наявність обставин, що звільняють його від відповідальності за незбереження вантажу.

Наведена вище позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.05.2018 у справі № 907/603/17.

Матеріалами справи підтверджується, що у правовідносинах з позивачем щодо перевезення вантажу особою, яка несе відповідальність за його перевезення, виступає саме відповідач і саме на нього покладено обов`язок доводити наявність обставин, що звільняють його від відповідальність за незбереження вантажу.

Разом з тим, долучені до матеріалів справи документи та пояснення сторін свідчать, що упаковка вантажу (13 листів поліпропілену) не відповідала особливостям вантажу; упаковка позивачем товару у стрейч плівку не забезпечила збереження вантажу під час його транспортування та суперечить умовам п. 2.4.1 договору, вимогам розділу 10 Правилам перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженим наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, пунктам 2.1, 3.1, 3.2 Правил транспортного експедирування вантажів ТОВ "Делівері", вимогам чинного законодавства щодо упаковки вантажу, з огляду на що позов задоволенню не підлягає.

Згідно з ч.ч. 1-4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

За приписами ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Судові витрати зі сплати судового відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення підписано 26.12.2023.

Суддя О.Г. Удалова